Рішення № 140081742, 23.09.2026, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 вересня 2026 року м. ПолтаваСправа № 440/11293/25

Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Молодецького Р.І. , розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Хмельницькій області про визнання дій та рішення протиправними, скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулася до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України у Хмельницькій області, в якій просить:

визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області №163950029092 від 18 червня 2025 року про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком;

зобов?язання Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди її роботи на території Республіки Білорусь та Республіки Казахстан, а саме: з 02 серпня 1982 року по 31 жовтня 1986 року, з 01 вересня 1987 року по 02 квітня 1990 року, з 02 квітня 1990 року по 14 листопада 1990 року, з 16 січня 1991 року по 27 лютого 1991 року, з 28 лютого 1991 року по 31 грудня 1991 року, з 01 січня 1992 року по 11 травня 1994 року, з 17 травня 1994 року по 09 червня 1995, з 12 червня 1995 року по 30 травня 1996 року, з 10 червня 1996 року по 26 серпня 1999 року, з 11 вересня 1999 року по 02 листопада 2003 року, згідно трудової книжки серії НОМЕР_1 від 02 серпня 1982 року, та повторно розглянути її заяву про призначення пенсії за віком від 11 червня 2025 року з урахуванням висновків суду.

Позовні вимоги обґрунтовано посиланням на те, що Головним управлінням Пенсійного фонду України у Хмельницькій області протиправно відмовлено у зарахуванні до страхового стажу позивача періодів її роботи на території Республіки Білорусь та Республіки Казахстан з 02.08.1982 по 31.10.1986, з 01.09.1987 по 02.04.1990, з 02.04.1990 по 14.11.1990, з 16.01.1991 по 27.02.1991, з 28.02.1991 по 31.12.1991, з 01.01.1992 по 11.05.1994, з 17.05.1994 по 09.06.1995, з 12.06.1995 по 30.05.1996, з 10.06.1996 по 26.08.1999 та з 11.09.1999 по 02.11.2003, що призвело до прийняття рішення від 18.06.2025 №163950029092 про відмову у призначенні їй пенсії за віком.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 20.08.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрите провадження в адміністративній справі 440/11293/25. Вирішено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні). Від відповідача витребувані докази (суддя Слободянюк Н.І.).

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 28.10.2025 року справу прийнято до провадження судді Молодецького Р.І.

16 вересня 2025 року до суду надійшов відзив Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області на позовну заяву, у якому відповідач заперечував проти задоволення позовних вимог. В обґрунтування своєї позиції зазначив, що за поданими позивачкою документами до її страхового стажу не зараховано періоди роботи з 02.08.1982 по 31.10.1986, з 01.09.1987 по 02.04.1990, з 02.04.1990 по 14.11.1990, з 16.01.1991 по 27.02.1991 та з 28.02.1991 по 31.12.1991 у зв`язку з відсутністю документального підтвердження нездійснення Республікою Білорусь та Республікою Казахстан пенсійних виплат за вказані періоди. Періоди роботи з 01.01.1992 по 11.05.1994, з 17.05.1994 по 09.06.1995, з 12.06.1995 по 30.05.1996, з 10.06.1996 по 26.08.1999 та з 11.09.1999 по 02.11.2003 не зараховано до страхового стажу з огляду на те, що вони припадають на період після 01.01.1992 та мали місце в республіках колишнього СРСР, з якими, за твердженням відповідача, Україною не укладено міжнародних угод, чинним законодавством не передбачено інше. Крім того, відповідач зазначив, що період роботи з 12.06.1995 по 30.05.1996 потребує підтвердження уточнюючою довідкою, оскільки у трудовій книжці відсутні номер та дата наказу про звільнення. За розрахунком відповідача страховий стаж позивачки становить 11 років 10 місяців 6 днів, що є недостатнім для призначення пенсії за віком.

Справу розглянуто судом за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось на підставі частини 4 статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України.

Дослідивши письмові докази і письмові пояснення сторін, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступні обставини та спірні правовідносини.

З матеріалів справи вбачається та не заперечується сторонами, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 11.06.2025 звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

За принципом екстериторіальності заяву позивачки розглянуто Головним управлінням Пенсійного фонду України в Хмельницькій області.

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 18.06.2025 №163950029092 ОСОБА_1 відмовлено у призначенні пенсії за віком у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу.

Як зазначено у вказаному рішенні та відзиві відповідача, за поданими документами страховий стаж позивачки становить 11 років 10 місяців 6 днів.

До страхового стажу позивачки не зараховано згідно з трудовою книжкою серії НОМЕР_1 періоди роботи з 02.08.1982 по 31.10.1986, з 01.09.1987 по 02.04.1990, з 02.04.1990 по 14.11.1990, з 16.01.1991 по 27.02.1991 та з 28.02.1991 по 31.12.1991 у зв`язку з відсутністю документального підтвердження нездійснення Республікою Білорусь та Республікою Казахстан пенсійних виплат за зазначені періоди відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 16.05.2025 №562.

Також до страхового стажу не зараховано періоди роботи з 01.01.1992 по 11.05.1994, з 17.05.1994 по 09.06.1995, з 12.06.1995 по 30.05.1996, з 10.06.1996 по 26.08.1999 та з 11.09.1999 по 02.11.2003, оскільки, як зазначено відповідачем, ці періоди роботи мали місце після 01.01.1992 за межами України у республіках колишнього СРСР, з якими не укладено міжнародні угоди, чинним законодавством не передбачено інше.

Крім того, у відзиві відповідач зазначив, що період роботи з 12.06.1995 по 30.05.1996 потребує підтвердження уточнюючою довідкою, виданою на підставі первинних документів, оскільки у трудовій книжці відсутні номер та дата наказу про звільнення з роботи.

Не погодившись із рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 18.06.2025 №163950029092 та незарахуванням зазначених періодів роботи до страхового стажу, позивачка звернулася до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам та відповідним доводам сторін, суд дійшов таких висновків.

Закон України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058-IV (надалі - Закон № 1058-IV) визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.

Умови призначення пенсії за віком визначені статтею 26 Закону № 1058-IV.

Абзацом першим частини першої статті 24 Закону №1058-ІV встановлено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Відповідно до абзацу першого частини другої статті 24 Закону №1058-ІV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Згідно абзацу першого частини четвертої статті 24 Закону № 1058-ІV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Відповідно до статті 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Згідно з пунктами 1, 2 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Отже, необхідність підтвердження трудового стажу іншими документами виникає, зокрема, у разі відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.

Судом встановлено, що позивачці належить трудова книжка серії НОМЕР_1 від 02.08.1982, яка містить записи про її трудову діяльність у спірні періоди та подавалася до органу Пенсійного фонду України при зверненні із заявою про призначення пенсії.

При цьому відповідачем не заперечується належність позивачці зазначеної трудової книжки та не ставиться під сумнів достовірність внесених до неї записів. Зі змісту спірного рішення та відзиву на позовну заяву не вбачається встановлення відповідачем обставин, які б свідчили про недостовірність записів трудової книжки щодо спірних періодів роботи позивачки.

Щодо періоду роботи з 12.06.1995 по 30.05.1996 відповідач зазначає про необхідність його підтвердження уточнюючою довідкою, виданою на підставі первинних документів, з огляду на відсутність у трудовій книжці номера та дати наказу про звільнення.

Разом з тим працівник не здійснює ведення трудової книжки та не може відповідати за дотримання роботодавцем установленого порядку її заповнення. Відтак недоліки оформлення трудової книжки, допущені роботодавцем, за відсутності обґрунтованих сумнівів щодо достовірності самого запису про трудову діяльність не можуть самі по собі нівелювати підтверджений таким записом факт роботи особи.

Визначальним для вирішення питання про зарахування відповідного періоду до страхового стажу є встановлення факту трудової діяльності особи, а не дотримання роботодавцем усіх формальних вимог при оформленні трудової документації.

Крім того, відповідно до частини третьої статті 44 Закону №1058-IV органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також у необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей.

Таким чином, виникнення у пенсійного органу сумнівів щодо повноти відомостей, зазначених у трудовій книжці, не звільняє його від обов`язку належним чином розглянути подані особою документи та вжити передбачених законодавством заходів для перевірки відповідних обставин.

Щодо періодів роботи позивачки на території Республіки Білорусь та Республіки Казахстан суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 19 Закону України «Про міжнародні договори України» чинні міжнародні договори України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства і застосовуються у порядку, передбаченому для норм національного законодавства. Якщо міжнародним договором України, який набрав чинності в установленому порядку, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені у відповідному акті законодавства України, застосовуються правила міжнародного договору.

За приписами частини другої статті 4 Закону №1058-IV, якщо міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші норми, ніж ті, що передбачені законодавством України про пенсійне забезпечення, застосовуються норми міжнародного договору.

13.03.1992 державами - учасницями Співдружності Незалежних Держав підписано Угоду про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, учасниками якої були, зокрема, Україна, Республіка Білорусь та Республіка Казахстан.

Відповідно до статті 1 зазначеної Угоди пенсійне забезпечення громадян держав учасниць Угоди та членів їх сімей здійснюється за законодавством держави, на території якої вони проживають.

Згідно зі статтею 3 Угоди усі витрати, пов`язані із здійсненням пенсійного забезпечення за цією Угодою, несе держава, що надає забезпечення. Взаємні розрахунки не проводяться, якщо інше не передбачено двосторонніми угодами.

Відповідно до статті 5 Угоди вона поширюється на всі види пенсійного забезпечення громадян, які встановлені або будуть встановлені законодавством держав - учасниць Угоди.

Статтею 6 Угоди встановлено, що призначення пенсій громадянам держав учасниць Угоди проводиться за місцем проживання. Для встановлення права на пенсію, у тому числі пенсію на пільгових умовах і за вислугу років, громадянам держав - учасниць Угоди враховується трудовий стаж, набутий на території будь-якої з цих держав, а також на території колишнього СРСР за час до набрання чинності цією Угодою.

Відповідно до статті 11 Угоди необхідні для пенсійного забезпечення документи, видані у належному порядку на території держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав і держав, що входили до складу СРСР до 01.12.1991, приймаються на території держав - учасниць Співдружності без легалізації.

Частиною другою статті 13 Угоди передбачено, що пенсійні права громадян держав учасниць Співдружності, що виникли відповідно до положень цієї Угоди, не втрачають своєї сили і в разі виходу з Угоди держави - учасниці, на території якої вони проживають. Аналогічний підхід щодо збереження пенсійних прав після виходу України з Угоди покладено в основу наданої судової практики щодо періодів роботи в Республіці Казахстан.

Крім того, частиною другою статті 4 Угоди «Про співробітництво в галузі трудової міграції та соціального захисту трудівників-мігрантів» від 15.04.1994, підписаної, зокрема, Урядами України, Республіки Білорусь та Республіки Казахстан, передбачено, що трудовий стаж, зокрема стаж на пільгових підставах і за спеціальністю, взаємно визнається Сторонами.

Постановою Кабінету Міністрів України від 29.11.2022 №1328 постановлено вийти з Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992.

Згідно з інформацією, наведеною у листі Міністерства закордонних справ України від 29.12.2022 №72/14-612-108210, зазначена Угода припинила свою дію для України 19.06.2023. Отже, до 19.06.2023 Україна як держава - учасниця Угоди виконувала зобов`язання, взяті згідно з цією Угодою.

Разом з тим вихід України із зазначеної Угоди не нівелює пенсійних прав, набутих відповідно до її положень до припинення її дії для України, що прямо узгоджується з положеннями частини другої статті 13 цієї Угоди.

Щодо періодів роботи позивачки на території Республіки Білорусь суд також враховує, що 14.12.1995 між Урядом України та Урядом Республіки Білорусь укладено Угоду про гарантії прав громадян у галузі пенсійного забезпечення.

Відповідно до статті 4 зазначеної Угоди Договірні Сторони надають постійно проживаючим на своїй території громадянам іншої Договірної Сторони рівні зі своїми громадянами права в галузі пенсійного забезпечення.

Статтею 16 цієї Угоди передбачено, що права громадян, набуті згідно з положеннями цієї Угоди, не втрачають своєї сили в разі її денонсації.

Отже, припинення 23.12.2023 дії Угоди між Урядом України та Урядом Республіки Білорусь про гарантії прав громадян у галузі пенсійного забезпечення саме по собі не є підставою для неврахування прав, набутих у період її дії.

Аналогічна правова позиція щодо наслідків припинення дії зазначеної Угоди викладена Верховним Судом у постанові від 18.11.2024 у справі №340/4436/23.

Щодо посилань відповідача на відсутність документального підтвердження нездійснення Республікою Білорусь та Республікою Казахстан пенсійних виплат за періоди трудової діяльності позивачки до 01.01.1992 суд зазначає наступне.

Постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2025 №562 «Деякі питання обчислення страхового стажу» затверджено Порядок підтвердження нездійснення іншою державою пенсійних виплат особам, які проживають в Україні, за періоди трудової діяльності до 01.01.1992 за межами України в республіках колишнього Союзу РСР для зарахування їх до страхового стажу.

Пунктом 3 зазначеного Порядку передбачено, що у разі, коли в документах, поданих особою до територіального органу Пенсійного фонду України для призначення пенсії, зазначено періоди трудової діяльності до 01.01.1992 за межами України в республіках колишнього Союзу РСР, у заяві про призначення пенсії така особа зазначає інформацію про те, що вона отримує або не отримує пенсійні виплати в інших державах.

Відповідно до пункту 4 Порядку, якщо особа зазначила, що не отримує пенсійні виплати в іншій державі, до заяви додаються документи, видані органами, які здійснюють пенсійне забезпечення в іншій державі, на підтвердження факту неотримання таких виплат. У разі відсутності відповідних документів особа зазначає причини неможливості їх отримання та може звернутися до територіального органу Пенсійного фонду України за допомогою у поданні відповідного запиту.

Водночас цим же пунктом Порядку встановлено безпосередній механізм дій територіального органу Пенсійного фонду України для отримання відповідних відомостей. Зокрема, за наявності міжнародного договору територіальний орган Пенсійного фонду України протягом п`яти робочих днів з дати подання заяви про призначення пенсії надсилає до органу, що здійснює пенсійне забезпечення в іншій державі, запит щодо підтвердження нездійснення пенсійних виплат, а за відсутності такого міжнародного договору - надсилає до Міністерства закордонних справ України запит для його подальшої передачі компетентному органу іншої держави.

Таким чином, Порядок, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2025 №562, не передбачає, що відсутність у особи документа компетентного органу іншої держави про неотримання пенсійних виплат у всіх випадках є достатньою підставою для остаточної відмови у врахуванні відповідного стажу. Навпаки, за відсутності такого документа Порядком передбачено механізм його отримання за участю територіального органу Пенсійного фонду України.

Більше того, пунктом 4 Порядку прямо врегульовано випадок, коли обмін відповідною інформацією з іншою державою фактично неможливий. Так, якщо міжнародне співробітництво між органами пенсійного забезпечення України та іншої держави не налагоджувалося або відповідь на запит МЗС не отримано протягом 45 днів з дати його надсилання, до появи можливості такого обміну або отримання підтвердних документів пенсія особі обчислюється з урахуванням періодів роботи в республіках колишнього Союзу РСР за умови зазначення особою у заяві інформації про неотримання відповідних пенсійних виплат та неможливість документально це підтвердити.

Отже, саме по собі ненадання позивачкою документа компетентного органу Республіки Білорусь або Республіки Казахстан про нездійснення пенсійних виплат не звільняло територіальний орган Пенсійного фонду України від необхідності діяти відповідно до процедури, прямо встановленої пунктом 4 Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2025 №562.

При цьому матеріали справи не містять відомостей про направлення територіальним органом Пенсійного фонду України відповідних запитів до компетентних органів Республіки Білорусь чи Республіки Казахстан або до Міністерства закордонних справ України, отримання відповідей на такі запити чи встановлення за результатами відповідної процедури факту отримання позивачкою пенсійних виплат в іншій державі.

За таких обставин покладення відповідачем в основу рішення про відмову у призначенні пенсії лише факту відсутності документального підтвердження нездійснення Республікою Білорусь та Республікою Казахстан пенсійних виплат без здійснення передбачених Порядком №562 дій щодо отримання відповідної інформації є передчасним.

Суд також враховує, що пунктом 5 Порядку №562 неврахування періодів трудової діяльності до 01.01.1992 передбачено у разі, коли особа повідомила про отримання пенсійних виплат в іншій державі, крім установлених цим пунктом винятків. Водночас матеріали справи не містять доказів того, що позивачка повідомляла про отримання пенсійних виплат у Республіці Білорусь чи Республіці Казахстан або що такий факт був установлений відповідачем.

Крім того, щодо періодів роботи після 01.01.1992 постановою Кабінету Міністрів України №562 затверджено окремий Порядок підтвердження та зарахування періодів роботи особи в іншій державі до страхового стажу (стажу роботи) для визначення права на призначення пенсії за віком.

Пунктом 3 цього Порядку встановлено, що якщо за змістом поданих документів неможливо підтвердити зарахування періодів роботи в іншій державі до страхового стажу згідно із законодавством відповідної держави або особою не подано підтвердних документів, територіальний орган Пенсійного фонду України протягом п`яти робочих днів після надходження заяви про призначення пенсії з усіма необхідними документами подає до Міністерства закордонних справ України запит для подальшого направлення дипломатичними каналами іншій державі та органу, який здійснює пенсійне забезпечення в цій державі, щодо надання відповідних підтвердних документів.

Отже, і щодо періодів роботи після 01.01.1992 законодавець передбачив активну роль пенсійного органу у з`ясуванні обставин, необхідних для вирішення питання про призначення пенсії, а не можливість обмежитися констатацією відсутності у заявника додаткових документів.

Враховуючи наведене, суд доходить висновку, що відповідач, не здійснивши передбачених законодавством дій для отримання та перевірки необхідної інформації, передчасно відмовив у врахуванні спірних періодів трудової діяльності позивачки з мотивів відсутності відповідних документів.

При цьому спірні періоди трудової діяльності позивачки підтверджуються записами трудової книжки, достовірність яких відповідачем не спростована, а припинення у подальшому дії міжнародних договорів не нівелює пенсійних прав, набутих відповідно до їх положень у період їх дії.

Таким чином, наведені відповідачем підстави не є достатніми для неврахування спірних періодів роботи позивачки при вирішенні питання про її право на пенсію за віком, а рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 18.06.2025 №163950029092 в оскаржуваній частині не ґрунтується на повному та належному з`ясуванні обставин, що мають значення для вирішення питання про призначення пенсії.

Згідно вимог статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Під час розгляду цієї справи відповідачем не доведено правомірності та обґрунтованості свого рішення, а позивачем надано достатні, належні та допустимі докази на підтвердження існування обставин, що свідчать про те, що зазначений орган Пенсійного фонду у спірних правовідносинах мав діяти в інший спосіб.

Суд зазначає, що спосіб відновлення порушеного права позивача має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Зазначена позиція повністю кореспондується з висновками Європейського суду з прав людини, відповідно до яких, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності "небезпідставної заяви" за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов`язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею, повинен бути "ефективним" як у законі, так і на практиці, зокрема, в тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (пункт 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Афанасьєв проти України" від 5 квітня 2005 року (заява № 38722/02).

Отже, "ефективний засіб правого захисту" в розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права й одержання особою бажаного результату.

Позивач просить суд визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 18.06.2025 №163950029092 в частині відмови у зарахуванні до страхового стажу періодів роботи з 02.08.1982 по 31.10.1986, з 01.09.1987 по 02.04.1990, з 02.04.1990 по 14.11.1990, з 16.01.1991 по 27.02.1991, з 28.02.1991 по 31.12.1991, з 01.01.1992 по 11.05.1994, з 17.05.1994 по 09.06.1995, з 12.06.1995 по 30.05.1996, з 10.06.1996 по 26.08.1999 та з 11.09.1999 по 02.11.2003.

З урахуванням встановлених у справі обставин суд вважає належним, достатнім та ефективним способом захисту порушеного права позивачки визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 18.06.2025 №163950029092 в частині незарахування до страхового стажу ОСОБА_1 зазначених періодів роботи, зобов`язання відповідача зарахувати ці періоди до її страхового стажу та повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком від 11.06.2025 з урахуванням висновків суду. Отже, розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, та оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Згідно із частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Отже, на користь позивача необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Хмельницькій області судовий збір в сумі 1211,20 грн.

Керуючись статтями 2, 9, 77, 132, 139, 243-246, 250, 255, 263, 295 Кодексу адміністративного судочинства України,

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області (вул. Герцена, буд. 10, м. Хмельницький, Хмельницька область, 29000, код ЄДРПОУ 21318350) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 18.06.2025 №163950029092 в частині незарахування до страхового стажу ОСОБА_1 періодів її роботи на території Республіки Білорусь та Республіки Казахстан з 02.08.1982 по 31.10.1986, з 01.09.1987 по 02.04.1990, з 02.04.1990 по 14.11.1990, з 16.01.1991 по 27.02.1991, з 28.02.1991 по 31.12.1991, з 01.01.1992 по 11.05.1994, з 17.05.1994 по 09.06.1995, з 12.06.1995 по 30.05.1996, з 10.06.1996 по 26.08.1999 та з 11.09.1999 по 02.11.2003.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди її роботи на території Республіки Білорусь та Республіки Казахстан з 02.08.1982 по 31.10.1986, з 01.09.1987 по 02.04.1990, з 02.04.1990 по 14.11.1990, з 16.01.1991 по 27.02.1991, з 28.02.1991 по 31.12.1991, з 01.01.1992 по 11.05.1994, з 17.05.1994 по 09.06.1995, з 12.06.1995 по 30.05.1996, з 10.06.1996 по 26.08.1999 та з 11.09.1999 по 02.11.2003 згідно з трудовою книжкою серії НОМЕР_1 від 02.08.1982 та повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком від 11.06.2025 з урахуванням висновків суду.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1211,20 грн (одна тисяча двісті одинадцять гривень двадцять копійок).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду в порядку, визначеному частиною восьмою статті 18, частинами сьомою-восьмою статті 44 та статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Апеляційна скарга на це рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя Р.І. Молодецький