Ухвала суду № 140080640, 24.09.2026, Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про задоволення клопотання

24 вересня 2026 рокум. Ужгород№ 260/5807/26

Закарпатський окружний адміністративний суд в особі головуючої судді Калинич Я.М., розглянувши в письмовому провадженні заяву представника відповідача в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Служби безпеки України (код ЄДРПОУ 00034074) про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 , через представника адвоката Майданського Романа Михайловича, звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Служби безпеки України, в якій просить суд: 1. Визнати протиправною бездіяльність Служби безпеки України, яка полягає у не проведенні при звільненні з військової служби позивачу ОСОБА_1 нарахування та виплати грошової компенсації за неотримане речове майно за період із 08.07.2022р. по 13.07.2026р., відповідно до Порядку виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 березня 2016 року №178. 2. Зобов`язати Службу безпеки України здійснити нарахування і виплату позивачу ОСОБА_1 грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, за період із 08.07.2022р. по 13.07.2026р., відповідно до Порядку виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 березня 2016 року №178.

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 13 серпня 2026 року відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Ухвалою витребувано у Служби безпеки України: інформацію про перелік речового майна, яке не отримане позивачем ОСОБА_1 за нормами речового забезпечення під час проходження військової служби по мобілізації із 08.07.2022р. по 13.07.2026р.; довідку (за формою, передбаченою в додатку до Порядку №178) про вартість речового майна, що належало до видачі позивачу ОСОБА_1 за нормами забезпечення на дату звільнення з військової служби 13.07.2026р., виходячи із закупівельної вартості такого майна станом на 1 січня поточного року відповідно до пункту 5 Порядку виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.03.2016 року №178; належним чином завірену копію довідника цін, на підставі якого розраховано вартість речового майна, виходячи із закупівельної вартості такого майна, розрахованої станом на 1 січня поточного року, тобто станом на 01.01.2026р. (відповідно до пункту 5 Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 березня 2016 р. №178).

Копію ухвали відповідачем отримано 13.08.2026 до свого електронного кабінету, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа.

Від представника відповідача до суду надійшла заява про продовження строку подання витребуваних судом документів до 22.09.2026 року через неможливість своєчасного їх подання з огляду на те, що запитувана судом інформація потребує додаткового пошуку та опрацювання архівних відомостей, що, у свою чергу, унеможливлює виконання вимог ухвали у визначений судом строк.

Ухвалою судді Закарпатського окружного адміністративного суду від 01 вересня 2026 року продовжено процесуальний строк для надання витребуваних судом доказів у справі на 10 днів з моменту отримання ухвали суду.

11 вересня 2026 року відповідачем подано до суду відзив на позовну заяву.

В подальшому представником відповідача подано до суду заяви (від 11.09.2026 року №28752/26 та від 15.09.2026 року №29157/26) про визнання причини неподання витребуваних доказів поважними.

В обґрунтування поданих заяв представник відповідача зазначає, що на виконання ухвали суду від 13.08.2026 та з урахуванням продовженого ухвалою від 01.09.2026 строку відповідач повідомив про неможливість надати витребувані докази. СБУ зазначає, що відповідно до пункту 8 розділу XI Інструкції № 584 у період переведення підрозділів на штати воєнного часу видача повсякденної форми одягу не здійснюється, а предмети польової форми одягу видаються лише в натуральному вигляді. У зв`язку з цим, на думку відповідача, правові підстави для нарахування та виплати позивачу грошової компенсації за неотримане речове майно відсутні.

У зв`язку з відсутністю таких правових підстав відповідачем, як зазначено у заяві, не створювалися документи та не формувалася інформація щодо вартості неотриманого позивачем речового майна, а тому витребувані судом відомості та документи фактично відсутні у розпорядженні СБУ. Посилаючись на статтю 80 КАС України, відповідач просить визнати поважними причини неподання витребуваних доказів з огляду на об`єктивну неможливість їх надати.

15 вересня 2026 року представником позивача подано відповідь на відзив.

16 вересня 2026 року представником позивача подано до суду заперечення на клопотання (заяву), в яких не погодився з доводами відповідача про поважність причин неподання витребуваних доказів та зазначив, що СБУ фактично володіє необхідною інформацією. Зокрема, на його думку, у Департаменті господарського забезпечення СБУ наявні накладні та відомості про видачу речового майна військовослужбовцям, а перелік та строки носіння відповідних предметів визначені Нормами забезпечення речовим майном, затвердженими наказом СБУ від 09.06.2021 №191. Тому відповідач має можливість визначити перелік речового майна, яке не було отримане позивачем за період його військової служби.

Крім того, представник позивача зазначив, що відповідно до пункту 5 Порядку №178 саме речова служба військової частини видає довідку про вартість речового майна, що належить до видачі, виходячи із закупівельної вартості такого майна, розрахованої відповідними органами, зокрема СБУ. Відтак, відповідач, на думку позивача, має можливість надати суду витребувану довідку та довідник цін станом на 01.01.2026. Представник також наголосив, що у заяві від 11.09.2026 СБУ не навело конкретних причин, які б об`єктивно унеможливлювали подання доказів, а тому просив відмовити у визнанні причин їх неподання поважними та, за розсудом суду, застосувати заходи процесуального примусу, передбачені КАС України.

22 вересня 2026 року представником відповідача подано заперечення (на відповідь на відзив).

23 вересня 2026 року представником позивача подано додаткові пояснення у справі (на заперечення відповідача), згідно яких просить суд визнати причини неподання витребуваних судом доказів неповажними та надати відповідачу строк для виконання ухвали суду від 13.08.2026 року в частині надання інформації про перелік речового майна, яке не отримане позивачем ОСОБА_1 за нормами речового забезпечення під час проходження військової служби по мобілізації із 08.07.2022р. по 13.07.2026р.

Суд, дослідивши матеріали справи, подані клопотання та доводи сторін, дійшов наступного.

Відповідно до ч.4 ст.9 КАС України суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

Відповідно до частини першої статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

При цьому, статтею 73 КАС України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Частиною 1 статті 94 КАС України визначено, що письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

При цьому ч.2 ст.96 КАС України встановлено, що письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не визначено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.

За приписами ч.3 ст.77 КАС України докази суду надають учасники справи. Суд може пропонувати сторонам надати докази та збирати докази з власної ініціативи, крім випадків, визначених цим Кодексом.

Згідно з ч.3 ст.80 КАС України про витребування доказів за власною ініціативою або за клопотанням учасника справи, або про відмову у витребуванні доказів суд постановляє ухвалу.

Відповідно до ч.6 ст.80 КАС України будь-яка особа, у якої знаходиться доказ, повинна видати його на вимогу суду.

Частиною 7 статті 80 КАС України визначено, що особи, які не мають можливості подати доказ, який витребовує суд, або не мають можливості подати такий доказ у встановлені строки, зобов`язані повідомити про це суд із зазначенням причин протягом п`яти днів з дня вручення ухвали.

Відповідно до ч.8 ст.80 КАС України у випадку неповідомлення суду про неможливість подати докази, витребувані судом, а також за неподання таких доказів без поважних причин, суд застосовує до відповідної особи заходи процесуального примусу, визначені цим Кодексом.

Згідно із положеннями статті 144 частин 1 та 2 КАС України, заходами процесуального примусу є процесуальні дії, що вчиняються судом у визначених цим Кодексом випадках з метою спонукання відповідних осіб до виконання встановлених в суді правил, добросовісного виконання процесуальних обов`язків, припинення зловживання правами та запобігання створенню протиправних перешкод у здійсненні судочинства. Заходи процесуального примусу застосовуються судом, як правило, негайно після вчинення порушення.

Відповідно до статті 145 частини 1 пункту 5 КАС України заходами процесуального примусу є штраф.

Статтею 149 частиною 1 пунктом 3 КАС України визначено, що суд може постановити ухвалу про стягнення в дохід Державного бюджету України з відповідної особи штрафу у сумі від 0,3 до трьох розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб у випадках: неповідомлення суду про неможливість подати докази, витребувані судом, або неподання таких доказів без поважних причин суб`єктом владних повноважень.

Статтею 149 частино 2 встановлено, що суд може постановити ухвалу про стягнення в дохід Державного бюджету України з відповідної особи штрафу у сумі від одного до десяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб у випадках: 1) повторного чи систематичного невиконання процесуальних обов`язків; 2) неодноразового зловживання процесуальними правами; 3) повторного чи систематичного неподання витребуваних судом доказів без поважних причин або без їх повідомлення; 4) невиконання ухвали про забезпечення позову або доказів.

Тобто ухвала про застосування заходів процесуального примусу є способом реагування суду на випадки виявлення порушення щодо належного виконання стороною своїх процесуальних обов`язків.

Застосування заходів процесуального примусу суду є одним із інструментів механізму спонукання відповідних осіб до виконання процесуальних обов`язків та запобігання створенню протиправних перешкод у здійсненні судочинства.

Проаналізувавши доводи представника позивача, наведені у клопотанні, суд приходить до висновку, що останні фактично зводяться до незгоди з процесуальною поведінкою іншого учасника справи щодо неподання доказів.

Суд зауважує, що представником позивача не доведено факту зловживання відповідачем процесуальними правами, які б мали ознаки складу процесуального порушення. Також, судом в межах цієї справи не виявлено вчинення дій (бездіяльності) відповідача, які б могли бути розцінені судом як недобросовісне виконання процесуальних обов`язків.

Окрім того, застосування заходів процесуального примусу, обрання виду такого засобу, є правом суду, а не його обов`язком.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що відповідач не мав об`єктивної можливості подати витребувані судом докази, оскільки, за його поясненнями, відповідні документи та інформація ним не створювалися та не перебувають у його розпорядженні. При цьому відповідачем наведено обставини, з яких вбачається неможливість надання витребуваних доказів у встановлений судом строк.

З огляду на викладене, беручи до уваги зміст витребуваних доказів та наведені відповідачем обставини їх відсутності, суд вважає наведені причини неподання витребуваних доказів поважними, а відтак у задоволенні клопотання представника позивача про визнання причини неподання витребуваних судом доказів неповажними та про застосування заходів процесуального примусу суд вважає за необхідне відмовити.

Керуючись ст. 5, 12, 70-77, 79, 80, 118, 119, 121, 144-145, 149, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Заяву представника відповідача задовольнити.

Визнати поважними причини неподання витребуваних судом доказів.

У задоволенні клопотання представника позивача про визнання причини неподання витребуваних судом доказів неповажними та про застосування заходів процесуального примусу відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.

Ухвала оскарженню не підлягає. Заперечення на ухвалу можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду.

Суддя Я. М. Калинич