Рішення № 140080290, 25.09.2026, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 вересня 2026 рокуСправа №160/20899/26

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіПрудника С.В. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 в особі представника Сакуна Віталія Анатолійовича до Державної установи Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

16.07.2026 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла сформована 15.07.2026 року через систему Електронний суд позовна заява ОСОБА_1 в особі представника Сакуна Віталія Анатолійовича до Державної установи Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України, в якій представник позивача з урахування уточненої позовної заяви на виконання вимог ухвали суду від 21.07.2026 року просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Державної установи Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України №ЦО-4677 від 03.10.2025 року, прийняте за результатами розгляду скарги ОСОБА_1 на рішення Міжрайонної Металургійної медико-соціальної експертної комісії м. Кривого Рогу за участю обласної МСЕК № 2 від 06.12.2024 року №2086 про невизнання його особою з інвалідністю;

- зобов`язати Державну установу Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України повторно розглянути скаргу ОСОБА_1 на рішення МСЕК від 06.12.2024 року №2086, повно та об`єктивно дослідити матеріали медико-експертної справи, подані медичні документи й доводи скарги та прийняти нове обґрунтоване і вмотивоване рішення з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цій справі.

Означені позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач, ОСОБА_1 , з дитинства має стійкі порушення функцій організму внаслідок дитячого церебрального паралічу з правобічним спастичним геміпарезом, у зв`язку з чим йому у попередні періоди неодноразово встановлювали II та III групи інвалідності з дитинства. Позивач зазначає, що стан його здоров`я характеризується стійким порушенням функцій правих кінцівок, помірним правобічним геміпарезом, паретичною ходою, зниженням здатності до тривалого пересування та виконання фізичних навантажень, необхідністю проведення реабілітаційних заходів та ортопедичного забезпечення, що впливає на його здатність до пересування, самообслуговування та трудової діяльності. Водночас, рішенням Міжрайонної Металургійної медико-соціальної експертної комісії м. Кривого Рогу за участю обласної МСЕК №2 від 06.12.2024 року №2086 позивача не було визнано особою з інвалідністю. Після оскарження цього рішення експертною командою Центру оцінювання функціонального стану особи 03.10.2025 року прийнято рішення №ЦО-4677, яким рішення МСЕК залишено без змін. Позивач вважає рішення №ЦО-4677 протиправним, оскільки воно, на його думку, не містить належного та зрозумілого мотивування, не містить оцінки конкретних критеріїв життєдіяльності, не відображає аналізу медичних документів та не пояснює причин неврахування наявних у нього стійких функціональних порушень. Крім того, позивач посилається на те, що відповідачем не було належним чином оцінено здатність до пересування, самообслуговування, виконання трудової діяльності, а також інші функціональні обмеження, які мають значення для встановлення інвалідності. Також позивач зазначає, що відповідач не усунув суперечності між наявними об`єктивними даними про стан здоров`я та висновком про відсутність підстав для встановлення інвалідності, а також не надав належного обґрунтування відступу від попередніх рішень щодо встановлення йому груп інвалідності. У зв`язку з наведеним позивач просить суд визнати протиправним та скасувати рішення №ЦО-4677 від 03.10.2025 року, а також зобов`язати відповідача повторно розглянути його скаргу з повним та об`єктивним дослідженням матеріалів медико-експертної справи і прийняттям нового вмотивованого рішення.

За відомостями з витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.07.2026 року зазначена вище справа розподілена та 17.07.2026 року передана судді Пруднику С.В.

21.07.2026 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду вказану позовну заяву було залишено без руху та надано було позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви протягом 5 (п`яти) робочих днів, з моменту отримання копії даної ухвали, шляхом подання до суду: позовної заяви, а також її доказів направлення іншим учасникам справи, у відповідності до вимог ст. 160 КАС України з максимально чітко і зрозуміло сформованими позовними вимогами виходячи із приписів ст. 5 КАС України та вірним найменуванням відповідача (відповідачів).

21.07.2026 року від представника позивача Сакуна В.В. до суду надійшла заява про усунення недоліків, в якій містилась уточнена позовна заява.

Відтак, в установлений Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21.07.2026 року строк позивач усунув недоліки адміністративного позову

27.07.2026 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду прийнято до свого провадження означену позовну заяву та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Клопотання представника позивача Сакуна Віталія Анатолійовича про витребування доказів задоволено. Витребувано у 1) Державної установи Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України та у 2) Департаменту охорони здоров`я Дніпропетровської обласної державної адміністрації: 1. Повну паперову та електронну справу адміністративного оскарження за скаргою ОСОБА_1 на рішення МСЕК №2086 від 06.12.2024 року, включно зі скаргою, усіма додатками, реєстраційною карткою, датами отримання/реєстрації, повідомленнями про рух скарги та службовим листуванням. 2. Повну копію рішення МСЕК №2086 від 06.12.2024 року, акт огляду, протокол засідання, направлення на МСЕК, медико-експертну справу, форму № 088/о (за наявності), консультативні висновки та всі документи, на підставі яких прийнято первинне рішення. Клопотання про витребування доказів - ОСОБА_1 . 3. Повний оригінальний електронний документ рішення Центру № ЦО-4677 від 03.10.2025, а не лише паперовий витяг, із кваліфікованими електронними підписами/печатками, метаданими створення та історією змін; технічний звіт щодо появи у пункті 7 значення #REF!. 4. Протокол/службовий запис засідання або розгляду скарги; відомості про персональний склад, спеціальності й ролі фахівців; результати голосування; окремі думки; дані про відсутність конфлікту інтересів. 5. Повний перелік файлів і документів, відкритих/переглянутих під час розгляду скарги, із назвами, датами завантаження, ідентифікаторами, контрольними сумами (за наявності) та журналом доступу в електронній системі. 6. Оціночні листи, чек-листи, карти оцінювання, записи за Міжнародною класифікацією функціонування (якщо використовувалися) та висновки щодо ступеня обмеження окремо за кожною категорією: самообслуговування, пересування, орієнтація, контроль поведінки, спілкування, навчання, трудова діяльність. 7. Первинні дані та методику оцінки здатності до пересування: характер ходи, темп у метрах за хвилину, дистанцію без втоми, кількість/тривалість перерв, результат шестихвилинного тесту ходьби, використання транспорту, допомоги та допоміжних засобів. Якщо такі тести не проводилися - документ, у якому зафіксовано причини їх непроведення. 8. Первинні дані оцінки трудової діяльності: досліджені відомості про посаду логіста, фактичні обов`язки, фізичне навантаження, допустимий обсяг роботи, необхідні адаптації та вплив протипоказань, зазначених у довідці МСЕК 2023 року. 9. Письмове обґрунтування або внутрішній експертний висновок, на підставі якого дані про помірний правобічний геміпарез, паретичну ходу, силу 4 бали, гіпотрофію 5,6 см, потребу у коригувальному взутті та активній реабілітації віднесено лише до легкого ступеня обмеження. 10. Документи щодо вирішення питання про повторне оцінювання за пунктом 68 Порядку №1338: службова пропозиція, рішення про проведення/непроведення, мотиви, відомості про обговорення суперечностей у документах. 11. Повну медичну карту стаціонарного хворого №2816 за період з 10.06.2025 року по 18.06.2025 року, включно з листами оглядів, консультаціями, результатами функціональних досліджень та документами, переданими із відділення до Центру. 12. Документи про доведення рішення №ЦО-4677 до відома позивача: супровідний лист, реєстр вихідної кореспонденції, номер поштового відправлення, опис вкладення, трекінг, повідомлення про вручення або конверт/довідку про причину повернення; дата отримання повернутого відправлення; дії щодо повторного надсилання. 13. Копію повної відповіді та всіх додатків на адвокатські запити від 27.05.2026 і 04.06.2026; журнали реєстрації цих запитів та докази надсилання відповіді. 14. Відомості про заклад охорони здоров`я, визначений зберігачем справ Міжрайонної Металургійної МСЕК м. Кривого Рогу та обласної МСЕК №2 після припинення їх повноважень. 15. Повну медико-експертну справу ОСОБА_1 , рішення №2086 від 06.12.2024 року, акт огляду, протокол, направлення та всі медичні документи. 16. Акт приймання-передачі відповідного архіву та документи, що дозволяють ідентифікувати нинішнього зберігача справи. Судом зобов`язано витребувані докази подати до Дніпропетровського окружного адміністративного суду (також шляхом направлення на електронну адресу Дніпропетровського окружного адміністративного суду (inbox@adm.dp.court.gov.ua; inboxdoas@adm.dp.court.gov.ua) ) у строк до 21.08.2026 року. Судом попереджено 1) Державну установу Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України та 2) Департамент охорони здоров`я Дніпропетровської обласної державної адміністрації про можливість застосування судом заходів процесуального примусу, зокрема накладення штрафу та винесення окремої ухвали у разі невиконання вимог даної ухвали суду. Судом також вказано, що в разі неможливості надання письмових доказів подати до суду вмотивовані та обґрунтовані пояснення (зазначити який саме документ не має можливості подати та з яких підстав).

03.08.2026 року від Державної установи «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України» до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечив щодо задоволення позовних вимог. В обґрунтування своєї правової позиції відповідач зазначив, що наприкінці 2024 року в Україні було проведено реформування системи медико-соціальної експертизи та запроваджено з 01.01.2025 року нову систему оцінювання повсякденного функціонування особи. У зв`язку з цим повноваження, права та обов`язки Центральної медико-соціальної експертної комісії Міністерства охорони здоров`я України були припинені, а відповідні медико-експертні справи, скарги та документи передані Державній установі «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України», на яку наказом Міністерства охорони здоров`я України від 03.12.2024 року № 2022 покладено права та обов`язки Центру оцінювання функціонального стану особи. Відповідач вказав, що на розгляд Центру оцінювання функціонального стану особи надійшла медико-експертна справа та скарга позивача на рішення МСЕК, яка була розглянута відповідно до вимог чинного законодавства України. При цьому під час розгляду скарги Центр керувався постановою Кабінету Міністрів України від 15.11.2024 року № 1338 «Деякі питання запровадження оцінювання повсякденного функціонування особи», наказами Міністерства охорони здоров`я України від 03.12.2024 року № 2022 та від 10.12.2024 року № 2067, а також нормативно-правовими актами, чинними на момент прийняття первинного рішення МСЕК. За твердженням відповідача, під час розгляду скарги було ретельно досліджено медичну документацію позивача. За результатами проведеного у період з 10.06.2025 року по 18.06.2025 року обстеження у клініці ДУ «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності МОЗ України» у позивача встановлено легкі функціональні порушення у вигляді правобічного спастичного геміпарезу легкого ступеня та легкі функціональні порушення внаслідок патології органів зору. Відповідач зазначив, що виявлені функціональні порушення обмежують життєдіяльність позивача лише в легкому ступені, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 1338 не є підставою для встановлення будь-якої групи інвалідності. Відповідач також послався на положення пункту 68 Порядку проведення оцінювання повсякденного функціонування особи, відповідно до яких експертна команда Центру під час розгляду скарги вивчає оскаржуване рішення та відповідні матеріали, заслуховує пояснення скаржника у разі його участі та за наявності передбачених Порядком підстав проводить повторне оцінювання. За результатами розгляду скарги Центр має право підтвердити оскаржуване рішення, скасувати його або сформувати нове рішення. На переконання відповідача, за результатами розгляду скарги правомірно прийнято рішення № ЦО-4677 від 03.10.2025 року про підтвердження рішення МСЕК №2086 від 06.12.2024 року, оскільки проведене обстеження та досліджені медичні документи не підтвердили наявності у позивача функціональних обмежень, які відповідали б критеріям встановлення інвалідності. Крім того, відповідач наголосив, що питання встановлення або не встановлення особі інвалідності належить до компетенції спеціалізованих установ у сфері охорони здоров`я, які здійснюють оцінювання на підставі результатів медичного обстеження, необхідних досліджень та оцінювання функціонального стану особи. У зв`язку з цим відповідач послався на практику Верховного Суду, відповідно до якої суд не може підміняти спеціалізований медичний орган та самостійно визначати наявність у особи медичних підстав для встановлення інвалідності, водночас суд вправі перевіряти дотримання процедури прийняття відповідного рішення та його відповідність установленим законом вимогам. Відповідач вважає, що рішення №ЦО-4677 від 03.10.2025 року прийнято в межах наданих повноважень, у порядку та спосіб, визначені законодавством, є законним та обґрунтованим, а тому підстави для його скасування та зобов`язання відповідача повторно розглянути скаргу позивача відсутні. З огляду на викладене відповідач просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

04.08.2026 року від представника позивача Сакуна В.А. до суду надійшла відповідь на відзив, в якій представник позивача зазначив, що доводи відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву, не спростовують заявлених позовних вимог та, навпаки, підтверджують неналежне обґрунтування оскаржуваного рішення експертної команди Центру оцінювання функціонального стану особи № ЦО-4677 від 03.10.2025 року. Представник позивача наголосив, що предметом спору не є питання самостійного встановлення судом діагнозу, визначення ступеня геміпарезу чи встановлення позивачу групи інвалідності, а предметом судового контролю є перевірка законності та обґрунтованості рішення відповідача, зокрема дотримання належної процедури його прийняття, повноти дослідження обставин, оцінки доводів скарги та наявності належного мотивування. Зазначив, що у рішенні № ЦО-4677 від 03.10.2025 року у графі «Вимоги скаржника та їх обґрунтування» замість змісту вимог позивача міститься технічне позначення «#REF!», у зв`язку з чим неможливо встановити, які саме доводи та вимоги скаржника були предметом оцінки експертної команди. Також представник позивача вказав, що висновок про наявність у позивача легких функціональних порушень не містить належного обґрунтування та не супроводжується конкретним аналізом впливу встановлених медичних порушень на фактичне повсякденне функціонування позивача, зокрема його здатність до пересування, тривалого стояння, подолання сходів, пересування нерівною поверхнею, виконання трудових обов`язків, використання правої руки та ноги, а також необхідність перерв, допомоги інших осіб чи пристосування умов праці. Представник позивача звернув увагу на відсутність в оскаржуваному рішенні належного порівняльного аналізу стану здоров`я позивача з попередніми періодами, протягом яких йому встановлювалися II, а у подальшому III групи інвалідності з дитинства. На думку представника позивача, за наявності стійкого захворювання та збереження правобічного спастичного геміпарезу відповідач повинен був зазначити, які саме об`єктивні зміни у стані здоров`я або функціональних можливостях позивача стали підставою для висновку про відсутність підстав для встановлення інвалідності. Крім того, представник позивача зазначив, що сам факт проведення розгляду скарги заочно не звільняв відповідача від обов`язку забезпечити повноту та всебічність оцінювання, а в оскаржуваному рішенні не наведено мотивів, з яких відповідач дійшов висновку про достатність заочної форми розгляду за наявності спору щодо фактичних обмежень життєдіяльності позивача. Також представник позивача послався на офіційну відповідь Криворізького районного управління поліції ГУНП у Дніпропетровській області № 337500-2026 від 22.07.2026 року, отриману на адвокатський запит, яка, на його думку, підтверджує фактичні особливості трудової діяльності позивача та необхідність пристосування умов праці до його функціональних можливостей. Зазначив, що позивач фактично виконує переважно сидячу адміністративну, облікову та комп`ютерну роботу, а тривала ходьба, стояння, пересування сходами, робота на нерівній поверхні та інші фізично складні завдання мінімізуються або виконуються із додатковим часом, допомогою колег чи зміною способу виконання. На переконання представника позивача, сам факт перебування особи у трудових відносинах не свідчить про відсутність у неї стійких функціональних обмежень, оскільки можливість виконувати трудові обов`язки може бути забезпечена саме шляхом пристосування умов праці та перерозподілу фізично складних завдань. Представник позивача також заперечив проти посилань відповідача на практику Верховного Суду щодо неприпустимості підміни судом спеціалізованого органу, зазначивши, що позов не спрямований на встановлення судом групи інвалідності, а стосується виключно перевірки законності, обґрунтованості та мотивованості рішення відповідача. З огляду на викладене представник позивача вважав, що відповідач не довів правомірності оскаржуваного рішення, а тому просив суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, долучити до матеріалів справи подані нові письмові докази, а у разі відсутності в матеріалах справи повного комплекту документів, на підставі яких прийнято рішення № ЦО-4677 від 03.10.2025 року, витребувати їх у відповідача.

18.08.2026 року від Департаменту охорони здоров`я Дніпропетровської обласної військової адміністрації до суду надійшло пояснення стосовно витребування доказів, в якому вказано, що Департамент не здійснює повноважень щодо проведення оцінювання повсякденного функціонування особи, встановлення інвалідності або розгляду скарг на рішення експертних команд з оцінювання повсякденного функціонування особи. Зазначено, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 15.11.2024 року № 1338 «Деякі питання запровадження оцінювання повсякденного функціонування особи» з 01.01.2025 року питання встановлення інвалідності повнолітнім особам вирішуються експертними командами з оцінювання повсякденного функціонування особи, а розгляд скарг на рішення таких експертних команд здійснюється експертними командами Центру оцінювання функціонального стану особи. Також у поясненні зазначено, що наказом Міністерства охорони здоров`я України від 03.12.2024 року № 2022 права та обов`язки Центру оцінювання функціонального стану особи покладено на Державну установу «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України». Департамент повідомив, що не є користувачем електронної системи щодо оцінювання повсякденного функціонування особи, не має доступу до відомостей, що містяться в такій системі, та не володіє медичною документацією позивача. Крім того, зазначено, що на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 15.11.2024 року № 1338 розпорядженням голови Дніпропетровської обласної державної адміністрації від 28.11.2024 року № Р-475/0/3-24 затверджено перелік закладів охорони здоров`я комунальної форми власності, в яких організовано проведення оцінювання повсякденного функціонування особи у Дніпропетровській області. Відповідно до зазначеного переліку справи відповідних медико-соціальних експертних комісій, зокрема справи Міжрайонної Металургійної МСЕК міста Кривого Рогу та обласної МСЕК № 2, були передані до відповідних закладів охорони здоров`я комунальної форми власності міста Кривого Рогу. Департамент зазначив, що акти приймання-передачі справ медико-соціальних експертних комісій до відповідних закладів охорони здоров`я у Департаменті відсутні та повинні зберігатися у відповідних закладах охорони здоров`я. Також повідомлено, що відповідні комунальні підприємства є самостійними юридичними особами та підпорядковуються Управлінню охорони здоров`я виконкому Криворізької міської ради, у зв`язку з чим Департамент не має у своєму розпорядженні медичної документації позивача, матеріалів його медико-експертної справи чи інших документів, що стосуються проведення оцінювання його повсякденного функціонування. Таким чином, Департамент охорони здоров`я Дніпропетровської обласної військової адміністрації зазначив про неможливість надати суду витребувані докази у зв`язку з їх відсутністю у його розпорядженні та відсутністю доступу до електронної системи щодо оцінювання повсякденного функціонування особи.

Справа розглянута в межах строку розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження, встановленого статтею 258 Кодексу адміністративного судочинства України - в межах шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Вивчивши та дослідивши всі матеріали справи та надані докази, а також проаналізувавши зміст норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, з`ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що позивач, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з дитинства має стійке захворювання - дитячий церебральний параліч, наслідки якого супроводжуються функціональними порушеннями опорно-рухового апарату, зокрема правобічним геміпарезом та порушеннями ходи.

З матеріалів справи вбачається, що відповідно до індивідуальної програми реабілітації дитини-інваліда №805/13, складеної 19 лютого 2008 року, позивачу було встановлено інвалідність з 2004 року. У зазначеній програмі зафіксовано діагноз за кодом G80 МКХ-10 та визначено комплекс обмежень життєдіяльності, зокрема щодо самообслуговування, пересування, орієнтації, спілкування, трудової діяльності та навчання. Програмою передбачено проведення медичної, фізичної, психолого-педагогічної, професійної та соціально-побутової реабілітації, лікувального масажу, лікувальної фізкультури, медичного спостереження, а також застосування ортопедичних засобів, у тому числі ортопедичного взуття.

10 березня 2011 року була складена індивідуальна програма реабілітації дитини-інваліда №1458/3, у якій, поряд з іншими реабілітаційними заходами, зазначено порушення функції ходи та необхідність продовження медичної, фізичної і соціально-побутової реабілітації, лікувального масажу та лікувальної фізкультури, а також передбачено заходи щодо професійної та трудової реабілітації, адаптації робочого місця та раціонального працевлаштування.

З довідки ЛКК від 23 квітня 2014 року вбачається, що у позивача зберігався діагноз дитячого церебрального паралічу та статус дитини з інвалідністю.

У 2020 році позивачу МСЕК встановлено ІІ групу інвалідності з дитинства, що підтверджується відповідною довідкою МСЕК.

У 2021 році за результатами чергового медико-соціального огляду позивачу також було підтверджено ІІ групу інвалідності з дитинства, із визначенням відповідних умов трудової діяльності та реабілітаційних рекомендацій.

12 жовтня 2023 року позивач пройшов черговий медико-соціальний огляд, за результатами якого йому встановлено ІІІ групу інвалідності з дитинства. У відповідній довідці МСЕК зазначено дату наступного огляду - 19 жовтня 2024 року. Таким чином, у період з 2020 року по 2023 рік простежується зміна раніше встановленої ІІ групи інвалідності на ІІІ групу інвалідності з дитинства.

06 грудня 2024 року позивач був оглянутий медико-соціальною експертною комісією. За результатами огляду МСЕК прийнято рішення №2086, відповідно до якого позивача не визнано особою з інвалідністю.

Після цього позивач не погодився із зазначеним рішенням та звернувся із відповідною скаргою до Центру оцінювання функціонального стану особи.

20 березня 2025 року позивачем направлено на адресу Центру скаргу на рішення МСЕК №2086 від 06 грудня 2024 року. Факт направлення скарги підтверджується поштовою квитанцією АТ «Укрпошта» від 20 березня 2025 року. У скарзі позивач зазначав про незгоду з висновком МСЕК, посилався на наявність у нього дитячого церебрального паралічу, правобічного геміпарезу та порушення функції ходи, а також просив переглянути рішення МСЕК та прийняти за результатами розгляду скарги відповідне рішення.

08 січня 2025 року, тобто невдовзі після прийняття рішення МСЕК від 06 грудня 2024 року, у позивача за результатами амбулаторного медичного обстеження зафіксовано стабільні наслідки дитячого церебрального паралічу, геміплегічну форму, помірний правобічний геміпарез та помірне порушення функції правої руки і правої ноги. Зазначені відомості мають значення для оцінки медичного стану позивача у період, наближений до дати прийняття рішення МСЕК.

У період з 10 червня 2025 року по 18 червня 2025 року позивач проходив стаціонарне обстеження у ДУ «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності МОЗ України», за результатами якого складено виписку №2816.

У зазначеній виписці від 18 червня 2025 року підтверджено наявність у позивача дитячого церебрального паралічу з правобічним дистальним спастичним геміпарезом, більш вираженим у правій нижній кінцівці. Під час обстеження зафіксовано, зокрема, слабкість правої руки та ноги, зниження м`язової сили до 4/5, гіпотрофію правої нижньої кінцівки на 5,6 см, паретичну ходу, нестійкість у позі Ромберга, порушення опори та ходи. Також рекомендовано активну фізичну та медичну реабілітацію, спостереження невролога й ортопеда та використання коригувального взуття.

При цьому у виписці №2816 зазначено, що дитячий церебральний параліч у позивача діагностовано ще у дитинстві, у зв`язку з чим він мав статус дитини з інвалідністю, у подальшому йому встановлювалася ІІ група інвалідності з дитинства, а з 2023 року ІІІ група інвалідності з дитинства.

15 вересня 2025 року скаргу позивача було зареєстровано в Центрі оцінювання функціонального стану особи та розпочато її розгляд.

У період з 15 вересня 2025 року по 03 жовтня 2025 року експертною командою Центру проведено розгляд скарги позивача заочно. До складу експертної команди увійшли ОСОБА_2 за спеціальністю «неврологія», ОСОБА_3 за спеціальністю «терапія» та ОСОБА_4 за спеціальністю «кардіологія».

03 жовтня 2025 року експертною командою Центру прийнято рішення №ЦО-4677, яким підтверджено рішення МСЕК №2086 від 06 грудня 2024 року про невизнання позивача особою з інвалідністю.

В обґрунтування зазначеного рішення експертною командою вказано, що у наданій медико-експертній документації наявні документи, які свідчать про легкі функціональні порушення. У рішенні зазначено, що позивач мав ІІ групу інвалідності з дитинства у 2018-2023 роках, у 2023 році йому встановлено ІІІ групу інвалідності з дитинства, а 06 грудня 2024 року його не було визнано особою з інвалідністю. Також зазначено про проведене у період з 10 по 18 червня 2025 року обстеження та зроблено висновок про наявність легких функціональних порушень, які обмежують життєдіяльність у легкому ступені, у зв`язку з чим, на думку експертної команди, підстав для встановлення будь-якої групи інвалідності відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №1338 не встановлено.

При цьому у витягу з рішення №ЦО-4677 у розділі «Вимоги скаржника та їх обґрунтування» міститься технічне позначення «#REF!», у зв`язку з чим із самого витягу неможливо встановити повний зміст вимог та доводів скаржника, які були відображені у відповідному розділі рішення.

14 жовтня 2025 року Центром складено лист №559463-16, відповідно до якого медико-експертні справи, зокрема справа щодо ОСОБА_1 , були направлені до КП «Дніпропетровський обласний госпіталь ветеранів війни» для подальшого зберігання.

15 травня 2026 року ДУ «УкрдержНДІМСПІ МОЗ України» листом №509/01-19/2016 надала позивачу витяг з рішення експертної команди №ЦО-4677 від 03 жовтня 2025 року та повідомила про прийняття зазначеного рішення за результатами розгляду його скарги.

27 травня 2026 року представник позивача - адвокат Сакун Віталій Анатолійович - звернувся до ДУ «УкрдержНДІМСПІ МОЗ України» з адвокатським запитом, у якому просив надати повний текст рішення №ЦО-4677 від 03 жовтня 2025 року, протокол засідання експертної команди, усі документи та матеріали, які досліджувалися під час прийняття рішення, відомості про склад експертної команди, застосовані критерії та нормативні документи, висновок щодо ступеня обмеження життєдіяльності та інші матеріали, покладені в основу оскаржуваного рішення.

04 червня 2026 року представником позивача повторно направлено адвокатський запит, у якому додатково витребувано повний текст рішення, витяг з електронної системи, протокол засідання експертної команди, оціночні листи, чек-листи та карти оцінювання, відомості щодо ступенів обмеження життєдіяльності за кожною категорією функціонування, усі медичні документи, які були враховані під час прийняття рішення, критерії оцінювання, відомості про склад експертної команди, окремі думки її членів та інші матеріали.

Факт направлення зазначеного адвокатського запиту підтверджується електронним листом від 04 червня 2026 року, направленим на електронну адресу ДУ «УкрдержНДІМСПІ МОЗ України», до якого були долучені відповідні файли.

15 червня 2026 року позивачу сформовано два електронні направлення у системі Health24. За направленням №796-2EED-1626-1688 позивача направлено на планову госпіталізацію для отримання послуги «Медична реабілітація», основним діагнозом зазначено G80.9 - дитячий церебральний параліч, неуточнений. Іншим направленням №3894-9791-4337-4962 позивача направлено на планову консультацію лікаря фізичної та реабілітаційної медицини, також із зазначенням діагнозу G80.9.

Згідно з наданою характеристикою з місця роботи, позивач працює в Криворізькому районному управлінні поліції ГУНП в Дніпропетровській області. У характеристиці зазначено, що позитивні результати його роботи досягаються, зокрема, завдяки добору посильних завдань, переважно сидячому характеру роботи, виключенню істотного фізичного навантаження, можливості змінювати темп роботи та робити перерви, а також допомозі колег.

У характеристиці також зазначено, що тривала ходьба та стояння, пересування сходами і нерівною поверхнею, перенесення вантажів, швидке виконання фізичних завдань, а також робота, що потребує стійкої рівноваги та координованої роботи обох рук, є для позивача суттєво ускладненими або фактично не виконуються без відповідного пристосування змісту та організації праці.

Отже, матеріалами справи підтверджується тривала історія захворювання позивача на дитячий церебральний параліч, встановлення йому інвалідності з дитинства та проведення системної медичної і соціальної реабілітації, встановлення ІІ групи інвалідності з дитинства у 2020-2021 роках, ІІІ групи інвалідності з дитинства у 2023 році, прийняття МСЕК 06 грудня 2024 року рішення №2086 про невизнання позивача особою з інвалідністю, подання ним 20 березня 2025 року скарги на зазначене рішення, проведення у червні 2025 року стаціонарного медичного обстеження, розгляд скарги експертною командою Центру у період з 15 вересня 2025 року по 03 жовтня 2025 року та прийняття 03 жовтня 2025 року рішення №ЦО-4677, яким рішення МСЕК було підтверджено.

Подальші звернення представника позивача у травні-червні 2026 року та формування 15 червня 2026 року електронних направлень на медичну реабілітацію і консультацію лікаря фізичної та реабілітаційної медицини свідчать про продовження позивачем медичного супроводу та реабілітаційних заходів після прийняття оскаржуваного рішення.

Вважаючи рішення експертної команди ДУ «УкрдержНДІМСПІ МОЗ України» від 03 жовтня 2025 року №ЦО-4677 таким, що прийняте з порушенням вимог законодавства, без належного, повного та індивідуального дослідження його функціонального стану, а також без належного обґрунтування висновку про відсутність підстав для встановлення інвалідності, позивач звернувся до суду з цим адміністративним позовом.

На обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що експертною командою не було належним чином враховано тривалий анамнез його захворювання, наявність дитячого церебрального паралічу, встановлення інвалідності з дитинства, попереднє встановлення ІІ та ІІІ груп інвалідності, а також медичні документи, складені у безпосередній часовій близькості до проведення оцінювання.

Позивач наголошує, що медичними документами, зокрема результатами стаціонарного обстеження у період з 10 червня 2025 року по 18 червня 2025 року, підтверджуються правобічний геміпарез, зниження м`язової сили, гіпотрофія правої нижньої кінцівки, порушення ходи та рівноваги, а також необхідність подальшої медичної та фізичної реабілітації. На думку позивача, зазначені обставини не отримали належної оцінки у рішенні №ЦО-4677 від 03 жовтня 2025 року.

Крім того, позивач посилається на те, що у витягу з оскаржуваного рішення у розділі щодо вимог скаржника та їх обґрунтування міститься технічне позначення «#REF!», у зв`язку з чим із наданого документа неможливо встановити, які саме доводи та вимоги позивача були предметом оцінки експертної команди.

Позивач також зазначає, що висновок про легкий ступінь обмеження життєдіяльності не містить належного обґрунтування з урахуванням конкретних функціональних показників, а також не містить достатнього пояснення щодо причин зміни його медико-соціального статусу порівняно з попередніми роками.

З огляду на викладене позивач вважає, що оскаржуване рішення не відповідає вимогам обґрунтованості, повноти та індивідуального підходу і підлягає скасуванню із зобов`язанням відповідача провести повторний розгляд питання з належним дослідженням усіх поданих медичних документів та функціонального стану позивача.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Вирішуючи спір по суті, суд виходить із положень Конституції України, Кодексу адміністративного судочинства України, Закону України «Про адміністративну процедуру», постанови Кабінету Міністрів України від 15 листопада 2024 року № 1338 «Деякі питання запровадження оцінювання повсякденного функціонування особи», а також інших нормативно-правових актів, які регулюють порядок проведення оцінювання повсякденного функціонування особи та розгляду скарг на відповідні рішення.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

Частина друга статті 2 КАС України зобов`язує суд у справах щодо оскарження рішень суб`єктів владних повноважень перевірити, чи прийнято відповідне рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо; добросовісно; розсудливо; пропорційно; з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно.

Отже, обґрунтованість рішення суб`єкта владних повноважень передбачає не лише наявність у такого суб`єкта формальних повноважень на його прийняття, а й встановлення та оцінку всіх обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, дослідження поданих особою доказів та доводів, а також наведення у рішенні мотивів, які дають можливість встановити логічний зв`язок між установленими обставинами та прийнятим рішенням.

За частиною другою статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення покладається на відповідача.

При цьому відповідач повинен довести не лише формальну наявність у нього відповідних повноважень, а й те, що оскаржуване рішення прийнято з дотриманням установленої законом процедури, на підставі належних і достатніх матеріалів, з урахуванням усіх істотних обставин та з належним мотивуванням висновків.

Зазначені вимоги узгоджуються із положеннями Закону України «Про адміністративну процедуру».

Так, відповідно до статті 52 Закону України «Про адміністративну процедуру» адміністративний орган досліджує обставини, що мають значення для вирішення справи, виходячи з принципів законності та офіційності; визначає способи та обсяг установлення обставин справи та не обмежений доводами учасників адміністративного провадження, наданими ними доказами та клопотаннями. При цьому адміністративний орган зобов`язаний неупереджено дослідити всі обставини справи, у тому числі ті, що є сприятливими, а також ті, що є несприятливими для учасників адміністративного провадження.

Таким чином, обов`язок адміністративного органу щодо дослідження обставин справи не може вважатися виконаним лише шляхом формального ознайомлення з поданими документами. Такий обов`язок передбачає змістовний аналіз доказів, з`ясування їх взаємного зв`язку, усунення суперечностей між ними та встановлення обставин, які мають значення для прийняття остаточного рішення.

Відповідно до статті 72 Закону України «Про адміністративну процедуру» письмовий адміністративний акт повинен мати мотивувальну частину, яка забезпечує особі можливість правильно зрозуміти прийняте рішення та реалізувати право на його оскарження. У мотивувальній частині адміністративного акта, прийнятого за заявою або скаргою особи, мають бути відображені, зокрема, дата подання та стислий зміст вимоги, фактичні обставини справи, документи та інші докази, враховані під час прийняття рішення, а також правова оцінка встановлених обставин та чіткі висновки.

Отже, вимога щодо мотивування адміністративного акта має не формальний, а гарантійний характер, оскільки забезпечує особі можливість зрозуміти причини втручання суб`єкта владних повноважень у її права та інтереси, оцінити правильність застосування законодавства та, за необхідності, ефективно оскаржити відповідне рішення.

У спірних правовідносинах ці вимоги мають особливе значення, оскільки рішення експертної команди від 03 жовтня 2025 року № ЦО-4677 прийнято за результатами розгляду скарги позивача на рішення МСЕК № 2086 від 06 грудня 2024 року, яким позивача не було визнано особою з інвалідністю.

Отже, відповідач, розглядаючи скаргу позивача, був зобов`язаний не лише перевірити наявність формальних підстав для її розгляду, а й здійснити змістовну перевірку обґрунтованості оскарженого рішення з урахуванням усіх медичних документів, доводів скарги та об`єктивних даних щодо функціонального стану позивача.

Згідно з пунктом 64 Порядку проведення оцінювання повсякденного функціонування особи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 листопада 2024 року № 1338, у скарзі мають міститися визначені цим Порядком відомості, а за наявності технічної можливості до неї додаються рішення експертної команди або МСЕК, що оскаржується, та документи, на підставі яких таке рішення прийнято. Якщо оскаржене рішення та/або документи, на підставі яких його прийнято, зберігаються у паперовій формі, Центр оцінювання функціонального стану особи витребовує відповідне рішення та/або паперові копії оригіналів документів.

При цьому додаток 3 до зазначеного Порядку прямо передбачає, що скарга повинна містити вимоги скаржника щодо зміни або скасування оскаржуваного рішення та їх обґрунтування.

Таким чином, предметом розгляду відповідача були не абстрактні питання стану здоров`я позивача, а конкретна скарга на конкретне рішення МСЕК із визначеними особою вимогами та їх обґрунтуванням.

Пунктом 67 Порядку № 1338 у редакції, чинній на 03 жовтня 2025 року, передбачено, що експертна команда Центру оцінювання функціонального стану особи розглядає скарги очно, заочно або з використанням методів і засобів телемедицини відповідно до встановлених критеріїв та відповідних клопотань особи.

За пунктом 68 цього Порядку під час розгляду скарги експертна команда Центру, зокрема, вивчає оскаржуване рішення, а за наявності відповідних підстав проводить повторне оцінювання. За результатами розгляду скарги експертна команда приймає рішення про підтвердження оскарженого рішення, його скасування або формування нового рішення щодо результату оцінювання.

Отже, законодавством відповідачу надано не формальну, а реальну контрольну функцію щодо перевірки обґрунтованості попереднього рішення.

Зазначене узгоджується із пунктом 8 Положення про експертні команди, відповідно до якого Центр оцінювання функціонального стану особи під час оскарження рішення експертних команд або медико-соціальних експертних комісій перевіряє обґрунтованість рішень, прийнятих під час оцінювання та встановлення інвалідності, розглядає медичні документи та проводить оцінювання, за результатами якого приймає рішення щодо скасування, підтвердження або формування нового рішення.

При цьому Верховний Суд у постанові від 18 березня 2026 року у справі № 360/660/25 звернув увагу на необхідність розмежування процедури перевірки обґрунтованості попереднього рішення та процедури первинного встановлення інвалідності. Верховний Суд зазначив, що перевірка обґрунтованості рішення є самостійною контрольною діяльністю, а можливість заочного прийняття рішення сама по собі не означає необхідності особистої присутності особи у кожному випадку. Водночас така процедура повинна ґрунтуватися на аналізі наявних медичних даних, а заочний розгляд не звільняє уповноважений орган від належного дослідження матеріалів справи.

Отже, суд не вважає сам факт заочного розгляду скарги позивача безумовною підставою для визнання рішення протиправним.

Разом із тим саме відповідач повинен був довести, що за наявних у справі медичних даних заочна форма розгляду була достатньою для повного та об`єктивного вирішення скарги, а наявні документи дозволяли без додаткового обстеження зробити достовірний висновок про характер та ступінь функціональних порушень позивача.

У цьому випадку такого обґрунтування судом не встановлено.

Щодо застосування критеріїв встановлення інвалідності.

Критерії встановлення інвалідності, затверджені постановою Кабінету Міністрів України № 1338, передбачають оцінювання ступеня обмеження життєдіяльності особи.

Пунктом 11 зазначених Критеріїв визначено, що III група інвалідності встановлюється особам, які мають помірний ступінь обмеження одного або кількох критеріїв життєдіяльності, зумовлених захворюванням, наслідками травм або вродженими вадами. До таких критеріїв належать, зокрема, здатність до самообслуговування, пересування, орієнтації, контролю за своєю поведінкою, спілкування, навчання та провадження трудової діяльності.

Водночас суд звертає увагу, що позивач не стверджує про автоматичне виникнення права на III групу інвалідності виключно у зв`язку з наявністю діагнозу церебрального паралічу.

Предметом спору є інше: чи здійснив відповідач передбачену законодавством оцінку функціонального стану позивача за відповідними критеріями та чи відобразив результати такої оцінки у своєму рішенні.

Із рішення № ЦО-4677 цього не вбачається.

У рішенні зазначено лише, що у позивача наявні «легкі функціональні порушення», а обмеження життєдіяльності визначені як такі, що мають «легкий ступінь».

Однак у рішенні відсутній окремий та зрозумілий аналіз того, як саме оцінено здатність позивача до пересування, самообслуговування та трудової діяльності, а також інші категорії життєдіяльності, передбачені законодавством.

Не наведено конкретних функціональних показників, які дозволили експертній команді віднести виявлені порушення саме до легкого ступеня.

За таких обставин загальна фраза про «легкий ступінь» не може вважатися належним мотивуванням висновку про відсутність підстав для встановлення інвалідності, оскільки не дозволяє встановити, які саме нормативні критерії досліджувалися та яким чином установлені фактичні обставини були співвіднесені з кожним із них.

Щодо втрати предмета скарги у змісті оскаржуваного рішення.

Судом встановлено, що у пункті 7 форми рішення № ЦО-4677 «Вимоги скаржника та їх обґрунтування» міститься технічне значення «#REF!».

Сам по собі зазначений технічний недолік не є достатньою підставою для висновку про те, що скарга позивача фактично не розглядалася.

Водночас його наявність має істотне значення при оцінці дотримання відповідачем вимог щодо мотивування адміністративного акта.

Зі змісту самого рішення неможливо встановити, які саме вимоги позивача та наведені ним доводи були предметом перевірки, які медичні документи були співвіднесені з такими доводами та з яких причин експертна команда їх прийняла або відхилила.

Це прямо пов`язано з вимогами статті 72 Закону України «Про адміністративну процедуру», яка вимагає, щоб мотивувальна частина адміністративного акта забезпечувала особі можливість правильно зрозуміти прийняте рішення та реалізувати право на його оскарження.

Отже, навіть за умови фактичного розгляду скарги, її зміст та результати такого розгляду повинні бути відображені в адміністративному акті таким чином, щоб із нього можна було встановити предмет розгляду та мотиви прийняття остаточного рішення.

У даному випадку ця вимога не виконана.

Щодо відсутності належної оцінки медичних доказів.

Матеріалами справи підтверджується, що позивач має тривале захворювання у вигляді церебрального паралічу з правобічним спастичним геміпарезом та з дитинства проходив медичне спостереження і реабілітацію.

У попередні роки позивачу встановлювалася II група інвалідності з дитинства, зокрема у 2020 та 2021 роках, а у 2023 році йому було встановлено III групу інвалідності з дитинства.

Суд наголошує, що попереднє встановлення інвалідності саме по собі не означає обов`язкового її встановлення при наступному оцінюванні.

Разом із тим такі рішення є об`єктивними даними про попередній функціональний стан особи та не можуть бути проігноровані під час нового оцінювання.

Особливої уваги потребує ситуація, коли за наявності незмінного за своєю природою вродженого захворювання та тривалої історії функціональних порушень експертна команда доходить висновку про повну відсутність підстав для встановлення інвалідності.

У такому випадку мотивування рішення повинно містити пояснення щодо того, які саме зміни у функціональному стані особи настали та якими доказами вони підтверджуються.

Натомість рішення № ЦО-4677 не містить належного порівняльного аналізу попереднього та актуального функціонального стану позивача.

Не зазначено, які саме порушення, що були підставою для встановлення II та III груп інвалідності у попередні роки, були усунені або істотно зменшилися.

Так само не наведено обґрунтування того, чому нові медичні дані не свідчать про наявність стійких функціональних порушень, що мають значення для оцінювання повсякденного функціонування.

Відповідно до медичного документа від 08 січня 2025 року у позивача встановлено стабільний залишковий церебральний параліч, геміплегічну форму, помірний правобічний геміпарез та помірне порушення функції правої верхньої та нижньої кінцівок.

Крім того, під час стаціонарного обстеження у період з 10 по 18 червня 2025 року у позивача встановлено правобічний дистальний спастичний геміпарез, більш виражений у правій нижній кінцівці, зниження сили м`язів до 4 балів, гіпотрофію правої нижньої кінцівки, порушення опорної та ходової функцій, паретичну ходу та нестійкість у позі Ромберга.

Висновки лікарів також містили рекомендації щодо активної фізичної та медичної реабілітації, а також використання коригувального взуття.

Наведені обставини мають безпосереднє значення для оцінки функціонального стану особи.

Проте оскаржуване рішення не містить аналізу того, яким чином зазначені об`єктивні показники були враховані при визначенні ступеня обмеження життєдіяльності.

Зокрема, не пояснено, чому зниження сили м`язів до 4 балів, гіпотрофія правої нижньої кінцівки, порушення ходи та опорної функції, нестійкість, а також необхідність реабілітаційних заходів не впливають на оцінку здатності позивача до пересування та трудової діяльності або чому відповідні обмеження мають лише легкий ступінь.

Отже, відповідачем не усунуто очевидну суперечність між конкретними об`єктивними медичними даними та загальним висновком про «легкі функціональні порушення».

Щодо використання повноважень щодо повторного оцінювання.

Суд не погоджується з доводами про те, що сама по собі заочна форма розгляду скарги автоматично свідчить про протиправність рішення.

Разом із тим право Центру розглянути скаргу заочно не звільняє його від обов`язку забезпечити повноту дослідження обставин справи.

Навпаки, за наявності істотних розбіжностей між медичними документами, попередніми рішеннями про встановлення інвалідності та актуальними результатами обстежень відповідач мав надати мотивовану відповідь на такі суперечності та визначити, чи достатньо наявних документів для достовірного висновку.

Пункт 68 Порядку № 1338 передбачав можливість проведення повторного оцінювання під час розгляду скарги, а нормативне регулювання діяльності Центру передбачало проведення оцінювання на підставі медичних документів, сформованих за результатами повного медичного обстеження та необхідних досліджень.

У спірному рішенні поля, що стосуються повторного оцінювання, не містять належного обґрунтування необхідності або відсутності необхідності такого оцінювання.

За таких обставин суд доходить висновку, що відповідач не обґрунтував, чому наявний обсяг медичної інформації був достатнім для остаточного висновку саме без проведення додаткового оцінювання, з огляду на наявність у матеріалах справи об`єктивних даних щодо порушення ходи, сили м`язів, гіпотрофії, рівноваги та функції правих кінцівок.

Щодо своєчасного доведення рішення до відома позивача.

Суд також враховує порядок доведення рішення за результатами розгляду скарги до відома особи.

Відповідно до пункту 69 Порядку № 1338 не пізніше п`яти робочих днів з дня прийняття рішення експертної команди Центру оцінювання функціонального стану особи у разі подання скарги в паперовій формі Центр надсилає витяг з такого рішення рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу, зазначену у скарзі.

Крім того, стаття 75 Закону України «Про адміністративну процедуру» визначає способи доведення адміністративного акта до відома особи, зокрема шляхом вручення або надсилання поштою, електронною поштою чи з використанням інших передбачених законом засобів зв`язку.

Матеріалами справи підтверджується, що після прийняття рішення № ЦО-4677 від 03 жовтня 2025 року витяг із нього не був своєчасно отриманий позивачем, а відповідач у листі від 15 травня 2026 року фактично підтвердив, що попереднє поштове відправлення було повернуто та витяг повторно надано позивачу лише у травні 2026 року.

Таким чином, фактичне отримання позивачем документа, з якого він зміг дізнатися зміст рішення та мотиви відмови у задоволенні його скарги, відбулося істотно пізніше дати його прийняття.

Суд не ототожнює недотримання порядку доведення рішення до відома особи з автоматичною недійсністю самого адміністративного акта. Водночас ця обставина має значення для оцінки дотримання процесуальних гарантій особи та реалізації нею права на ефективне оскарження рішення.

Крім того, порушення порядку та строку доведення рішення до відома особи не може бути покладене на особу як негативний наслідок та не може використовуватися проти неї при визначенні строку оскарження.

Щодо правової оцінки сукупності встановлених порушень.

Оцінюючи всі наведені обставини у їх сукупності, суд доходить висновку, що недоліки рішення № ЦО-4677 не мають характеру окремих технічних неточностей, які не впливають на його зміст.

Навпаки, вони стосуються безпосередньо процедури розгляду скарги, предмета перевірки, повноти дослідження медичних матеріалів, оцінки функціонального стану позивача, застосування критеріїв встановлення інвалідності та мотивування кінцевого висновку.

Зокрема, оскаржуване рішення:

не відображає належним чином вимоги та доводи скаржника через наявність технічного позначення «#REF!»;

не містить достатнього аналізу всіх медичних документів, що характеризують функціональний стан позивача;

не містить належної оцінки конкретних об`єктивних показників, установлених під час медичного обстеження у червні 2025 року;

не містить належного порівняння актуального стану позивача з його попереднім функціональним станом та рішеннями про встановлення II і III груп інвалідності;

не містить достатнього обґрунтування віднесення встановлених функціональних порушень до легкого ступеня;

не дає можливості встановити, яким чином експертна команда оцінювала передбачені законодавством категорії життєдіяльності;

не містить достатнього обґрунтування того, чому наявних медичних матеріалів було достатньо для прийняття остаточного рішення без повторного оцінювання;

не забезпечує можливості повною мірою простежити логічний зв`язок між установленими фактичними обставинами, застосованими нормативними критеріями та кінцевим висновком.

У сукупності зазначене свідчить про те, що відповідачем не виконано покладений на нього обов`язок довести правомірність та обґрунтованість оскаржуваного рішення.

Такий висновок узгоджується із загальними підходами Верховного Суду до судового контролю за рішеннями у сфері медико-соціальної експертизи, відповідно до яких суд не підміняє спеціалізований орган у питаннях, що потребують медичних знань, однак має перевірити дотримання процедури прийняття рішення, повноту дослідження матеріалів, наявність належного обґрунтування та відповідність висновків установленим фактичним обставинам.

При цьому у постанові Верховного Суду від 18 березня 2026 року у справі №360/660/25 акцентовано, що контрольна процедура перевірки обґрунтованості рішення не може ототожнюватися з первинним встановленням інвалідності, а заочна форма розгляду сама по собі не усуває обов`язку уповноваженого органу здійснити належний аналіз медичних даних.

Отже, суд у цій справі не вирішує питання про те, чи має позивач бути визнаний особою з інвалідністю, та не встановлює йому конкретну групу інвалідності.

Натомість суд встановлює, що відповідач, реалізуючи надані йому законом повноваження, не забезпечив належної перевірки обґрунтованості рішення МСЕК № 2086 від 06 грудня 2024 року та не навів у рішенні № ЦО-4677 від 03 жовтня 2025 року достатніх мотивів, які б давали змогу перевірити правильність його висновків.

За таких обставин рішення експертної команди Державної установи «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України» від 03 жовтня 2025 року № ЦО-4677 не відповідає критеріям, установленим частиною другою статті 2 КАС України, а саме критеріям обґрунтованості, добросовісності, розсудливості та прийняття рішення з урахуванням усіх обставин, що мають значення для його прийняття.

Відповідачем також не доведено належними та достатніми доказами правомірність оскаржуваного рішення, як того вимагає частина друга статті 77 КАС України.

З огляду на викладене суд доходить висновку про наявність правових підстав для визнання рішення експертної команди від 03 жовтня 2025 року № ЦО-4677 протиправним та його скасування.

Разом із тим, з метою належного та ефективного відновлення порушеного права позивача, суд вважає необхідним зобов`язати відповідача повторно розглянути скаргу позивача з дотриманням вимог законодавства та з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні.

При повторному розгляді скарги відповідач має забезпечити належне встановлення її предмета та вимог, дослідження всіх наявних медичних документів, оцінку об`єктивних показників функціонального стану позивача, з`ясування ступеня та стійкості відповідних функціональних порушень, співвіднесення їх із нормативно визначеними критеріями оцінювання повсякденного функціонування, а також надання належної оцінки доводам позивача та суперечностям між наявними медичними документами.

За результатами повторного розгляду відповідач повинен прийняти нове рішення, яке має відповідати вимогам законності, обґрунтованості та мотивованості, містити чітке зазначення встановлених фактичних обставин, оцінених доказів, застосованих нормативних критеріїв та мотивів, з яких зроблено відповідний висновок.

Поряд з цим, при вирішенні справи суд враховує позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах "Проніна проти України" (пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення…Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи ( справа «Проніна проти України», рішення ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Конвенція про захист прав людини та основоположних свобод зобов`язує суди умотивовувати свої рішення. Але дану вимогу не слід розуміти як таку, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент.

Отже, інші доводи сторін не потребують правового аналізу, оскільки не мають вирішального значення.

Згідно з ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

За таких обставин, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, на підставі наданих сторонами доказів, з урахуванням встановлених фактів, суд робить висновок, що позовна заява підлягає задоволенню.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Підстави для розподілу судових витрат відсутні, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору.

Керуючись ст. ст. 2, 77, 78, 139, 242-243, 245-246, 258, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 в особі представника Сакуна Віталія Анатолійовича до Державної установи Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Державної установи Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України №ЦО-4677 від 03.10.2025 року, прийняте за результатами розгляду скарги ОСОБА_1 на рішення Міжрайонної Металургійної медико-соціальної експертної комісії м. Кривого Рогу за участю обласної МСЕК № 2 від 06.12.2024 року №2086 про невизнання його особою з інвалідністю.

Зобов`язати Державну установу Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України повторно розглянути скаргу ОСОБА_1 на рішення МСЕК від 06.12.2024 року №2086, повно та об`єктивно дослідити матеріали медико-експертної справи, подані медичні документи й доводи скарги та прийняти нове обґрунтоване і вмотивоване рішення з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цій справі.

Судові витрати розподілу не підлягають.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя С. В. Прудник