Рішення № 140080285, 25.09.2026, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 вересня 2026 рокуСправа №215/5525/26

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіПрудника С.В. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до відповідача-1: Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Тернівської районної у м. Кривий Ріг ради, в особі начальника відділу правового забезпечення Гулі Ганни Сергіївни, відповідача-2: виконавчого комітету Тернівської районної у місті ради про встановлення наявності компетенції (повноважень), визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

12.06.2026 року до Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Тернівської районної у м. Кривий Ріг ради, в особі начальника відділу правового забезпечення Гулі Ганни Сергіївни, в якій позивач просить суд:

- встановити наявність компетенції (повноважень) Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Тернівської районної у м. Кривий Ріг ради, в особі начальника відділу правового забезпечення Гулі Ганни Сергіївни розглядати заяву від 29.12.2025 року вх. С-473-П, де присутня вимога звільнення її начальника і визнати відсутність відмови від такої процедури протиправною бездіяльністю і порушенням статті 7 Закону України Про звернення громадян та зобов`язати надати запрошення на повторний розгляд заяви і виконати правовий порядок ст. 59 Конституції України.

В обґрунтування позову позивач вказує, що остання є особою з інвалідністю І групи та потребує належного забезпечення соціальними послугами з догляду. Зазначає, що 29.12.2025 року звернулася до Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Тернівської районної у місті Кривий Ріг ради із заявою, зареєстрованою за вхідним номером С-473-П, у якій порушувала питання щодо припинення компенсаційних виплат ОСОБА_2 за здійснення догляду за нею на непрофесійній основі та призначення компенсаційних виплат за надання соціальних послуг з догляду на професійній основі. Позивач зазначає, що її звернення було розглянуто відповідачем комісійно без її участі, при цьому вона не була повідомлена про дату, час та місце розгляду заяви, що, на її думку, позбавило її можливості надати пояснення, докази та належним чином захистити свої права та законні інтереси. Позивач вважає, що відповідач, як орган місцевого самоврядування, не виконав покладені на нього законом обов`язки щодо забезпечення реалізації її права на соціальний захист, діяв не у спосіб, визначений Конституцією України та законами України, та допустив порушення принципу верховенства права. Також позивач посилається на положення статей 3, 21, 22, 46, 92 Конституції України та статті 13 Закону України Про соціальні послуги, зазначаючи, що держава гарантує особам з інвалідністю право на соціальне забезпечення, а органи державної влади та місцевого самоврядування зобов`язані забезпечувати реалізацію таких прав. На переконання позивача, чинне законодавство не містить заборони щодо припинення компенсаційних виплат за догляд, який здійснюється на непрофесійній основі, та одночасного вирішення питання про призначення компенсації за надання соціальних послуг з догляду на професійній основі, однак відповідач безпідставно не вжив відповідних заходів та не забезпечив належний розгляд її заяви. Крім того, позивач вказує на порушення відповідачем вимог статті 7 Закону України Про звернення громадян, оскільки вважає, що її звернення не було розглянуто з дотриманням встановленої процедури, а прийняте рішення не забезпечило ефективного поновлення її порушених прав. У зв`язку з наведеним позивач просить суд визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо неналежного розгляду її заяви від 29.12.2025 року № С-473-П та зобов`язати Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Тернівської районної у місті Кривий Ріг ради повторно розглянути її звернення з дотриманням вимог законодавства.

15.06.2026 року ухвалою Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області адміністративну справу №215/5525/26 за вказаним позовом передано за підсудністю до Дніпропетровського окружного адміністративного суду виходячи із приписів ст. ст. 20, 29 КАС України.

07.07.2026 року справа №215/5525/26 надійшла на адресу Дніпропетровського окружного адміністративного суду.

За відомостями з витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.07.2026 року зазначена вище справа розподілена та передана судді Пруднику С.В.

13.07.2026 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду визнано поважними причини пропуску строку звернення до суду та поновлено ОСОБА_1 строк звернення до суду із позовною заявою. Прийнято до свого провадження означену позовну заяву та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. У задоволенні клопотання ОСОБА_1 про витребування доказів відмовлено. Витребувано від Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Тернівської районної у м. Кривий Ріг ради: інформацію про те, чи приймалось рішення (відповідь) за наслідками розгляду заяви ОСОБА_1 від 29.12.2025 року вх. С-473-П; в разі прийняття рішення (відповіді) за наслідками розгляду заяви ОСОБА_1 від 29.12.2025 року вх. С-473-П - подати до суду. Судом зобов`язано витребувані судом докази подати до Дніпропетровського окружного адміністративного суду (також шляхом направлення на електронну адресу Дніпропетровського окружного адміністративного суду (inbox@adm.dp.court.gov.ua; inboxdoas@adm.dp.court.gov.ua) ) у строк до 30.07.2026 року. Судом попереджено Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Тернівської районної у м. Кривий Ріг ради про можливість застосування судом заходів процесуального примусу, зокрема накладення штрафу та винесення окремої ухвали у разі невиконання вимог даної ухвали суду.

27.07.2026 року від Управління праці та соціального захисту населення виконкому Тернівської районної у місті ради до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечив проти задоволення позовних вимог у повному обсязі. В обґрунтування своєї правової позиції відповідач зазначив, що позов подано до неналежного відповідача, оскільки спірне звернення позивача від 29.12.2025 було адресоване та розглянуте виконавчим комітетом Тернівської районної у місті ради, а не Управлінням праці та соціального захисту населення в особі начальника відділу правового забезпечення. У зв`язку з цим відповідач просив суд замінити неналежного відповідача на належного - виконавчий комітет Тернівської районної у місті ради. Крім того, відповідач зазначив, що звернення позивача було розглянуто у строки та в порядку, визначені Законом України Про звернення громадян, за результатами його розгляду 15.01.2026 підготовлено та направлено позивачу письмову відповідь із вичерпними роз`ясненнями щодо всіх порушених питань, а тому бездіяльність з боку відповідача відсутня. Також відповідач вказав, що вимоги щодо видачі направлення ОСОБА_2 для проходження навчання з догляду на професійній основі не могли бути задоволені, оскільки останнім не було подано повного пакета документів, передбаченого постановами Кабінету Міністрів України №430 від 01.06.2020 та №859 від 23.09.2020, зокрема декларації про доходи та документів, що підтверджують зареєстроване місце проживання. За результатами перевірки відомостей про місце проживання встановлено їх невідповідність, у зв`язку з чим управління повідомило заявника про необхідність усунення недоліків та залишило заяву без руху. Окремо відповідач зазначив, що ОСОБА_1 не є законним представником свого повнолітнього сина, тому не наділена правом звертатися від його імені щодо включення до переліку фізичних осіб, які надають соціальні послуги з догляду на професійній основі. Крім цього, відповідач послався на численні судові рішення, ухвалені у справах за участю цієї ж позивачки, якими у задоволенні аналогічних вимог щодо видачі направлення на навчання, встановлення компетенції та визнання протиправною бездіяльності було відмовлено, а також зазначив, що вимога фізичної особи про встановлення компетенції суб`єкта владних повноважень не відповідає природі компетенційного спору, який відповідно до статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України може виникати виключно між суб`єктами владних повноважень. З огляду на викладене відповідач просив відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

28.07.2026 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду у задоволенні клопотання Управління праці та соціального захисту населення виконкому Тернівської районної у місті ради про заміну неналежного відповідача відмовлено. Залучено до участі у справі №215/5525/26 у якості співвідповідача як виконавчий комітет Тернівської районної у місті ради (вул. Антона Ігнатченка, буд. 1А, м. Кривий Ріг, Дніпропетровська обл., 50079, код ЄДРПОУ 04052554). Розпочато спочатку розгляд адміністративної справи №215/5525/26 за вказаною позовною заявою. Призначено розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

30.07.2026 року від ОСОБА_1 до суду надійшло пояснення, в якому позивач зазначила, що отриманий нею відзив не відповідає вимогам статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки, на її думку, поданий неналежним відповідачем, не містить необхідних додатків, дати підписання, належного засвідчення та підтвердження повноважень особи, яка його підписала. Позивач також вказала, що відповідач, на її переконання, не забезпечив належного розгляду її звернення щодо надання соціальних послуг з догляду на професійній основі та не сприяв реалізації її права на соціальний захист як особи з інвалідністю І групи. Крім того, позивач зазначила, що обмеження, передбачені постановою Кабінету Міністрів України від 06.10.2021 року №1040, не можуть застосовуватися всупереч положенням Конституції України, яка має найвищу юридичну силу, а тому вважає, що її права підлягають ефективному судовому захисту. Посилаючись на статті 3, 8, 21, 22, 46, 55 Конституції України, статті 2, 5, 9, 245 Кодексу адміністративного судочинства України та статтю 7 Закону України Про звернення громадян, позивач просила суд врахувати подані пояснення під час вирішення спору та застосувати ефективний спосіб захисту її порушених прав.

31.07.2026 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду у задоволенні клопотань ОСОБА_1 про надання підтвердження щодо повноважень, продовження строку для подання відповіді на відзив та про розгляд справи за правилами загального позовного провадження відмовлено.

04.08.2026 року від ОСОБА_1 до суду надійшло заперечення на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.07.2026 року в частині відмови у задоволенні клопотання про витребування доказів. У поданих запереченнях позивач зазначила, що не погоджується з висновками суду щодо відмови у витребуванні доказів, оскільки, на її думку, саме зазначені докази мають істотне значення для правильного вирішення спору та встановлення фактичних обставин справи. Позивач вказала, що предметом її позову є не лише питання надання відповіді на звернення від 29.12.2025 року № С-473-П, а дотримання відповідачем встановленого законом порядку його розгляду, у зв`язку з чим необхідним є встановлення обставин щодо того, ким, коли, де та у якому порядку здійснювався розгляд її заяви, хто був присутній під час такого розгляду, чи складалися відповідні документи за результатами розгляду звернення та чи була вона повідомлена про дату, час і місце розгляду. Посилаючись на положення частини четвертої статті 9, статей 70, 77, 80, 245 Кодексу адміністративного судочинства України, позивач зазначила, що суд зобов`язаний вживати заходів для повного та всебічного з`ясування обставин справи, у тому числі шляхом витребування доказів, які учасник справи не має можливості отримати самостійно. Також ОСОБА_1 зазначила, що, на її думку, ухвала суду від 13.07.2026 року створює перешкоди для встановлення фактичних обставин справи, оскільки судом фактично досліджується лише факт направлення відповіді на звернення, тоді як позивачем оскаржується саме неналежний порядок розгляду її заяви та порушення процедури прийняття рішення. Крім того, позивач послалася на те, що судом не було вирішено питання щодо необхідності підтвердження повноважень представника відповідача, який підписав відзив на позовну заяву, а також щодо її клопотань про розгляд справи за правилами загального позовного провадження та продовження строку для подання відповіді на відзив. У зв`язку з наведеним позивач просила врахувати викладені заперечення під час подальшого розгляду справи, задовольнити клопотання про витребування доказів та встановити обставини щодо порядку і процедури розгляду її заяви від 29.12.2025 року №С-473-П.

06.08.2026 року від Управління праці та соціального захисту населення виконкому Тернівської районної у місті ради до суду надійшов повторний відзив на позовну заяву, за змістом аналогічний відзиву, поданому до суду 27.07.2026 року. У повторному відзиві відповідач знову зазначає, що позов пред`явлено до неналежного відповідача, оскільки звернення позивача від 29.12.2025 року було адресоване та розглянуте виконавчим комітетом Тернівської районної у місті ради, а не Управлінням праці та соціального захисту населення виконкому Тернівської районної у місті ради в особі начальника відділу правового забезпечення. Надаючи оцінку наведеним доводам, суд зазначає, що питання щодо належності відповідача у цій справі, а також заявленого відповідачем клопотання про заміну неналежного відповідача вже було предметом судового розгляду та отримало належну правову оцінку в ухвалі суду від 28.07.2026 року. З огляду на те, що повторний відзив від 06.08.2026 року не містить нових обставин, доказів чи доводів, які б не були предметом оцінки суду під час вирішення питання щодо належності відповідача, суд не вбачає підстав для повторного розгляду зазначеного питання. Відтак доводи відповідача щодо пред`явлення позову до неналежного відповідача судом відхиляються як такі, що вже були оцінені судом та не спростовують висновків, викладених в ухвалі суду від 28.07.2026 року.

06.08.2026 року від виконавчого комітету Тернівської районної у місті ради до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог у повному обсязі та зазначає, що звернення позивача від 29.12.2025 року було адресоване та розглянуте саме виконавчим комітетом Тернівської районної у місті ради, за результатами чого позивачу надано письмову відповідь від 15.01.2026 року за вих. №С-473-П/06-20. Відповідач посилається на положення Закону України Про місцеве самоврядування в Україні, рішення Криворізької міської ради від 31.03.2016 року № 381 Про обсяг і межі повноважень районних у місті рад та їх виконавчих органів, а також Положення про Управління праці та соціального захисту населення виконкому Тернівської районної у місті ради, зазначаючи, що Управління є структурним підрозділом виконавчого комітету, на який покладено безпосереднє виконання окремих повноважень у сфері соціального захисту населення. При цьому відповідач зазначає, що окремі питання, порушені позивачем у зверненні, зокрема щодо надання соціальних послуг з догляду, направлення ОСОБА_2 для проходження навчання, включення його до відповідного переліку та призначення компенсації, належать до компетенції Управління праці та соціального захисту населення. Щодо звернення позивача від 29.12.2025 року відповідач зазначає, що воно було зареєстроване за вх. № С-473-П, передане для розгляду відповідним посадовим особам та розглянуте в межах наданих повноважень. За результатами його розгляду позивачу надано письмову відповідь за підписом голови районної у місті ради, якою надано роз`яснення щодо порушених у зверненні питань. Відповідач також посилається на те, що питання щодо звільнення начальника Управління праці та соціального захисту населення виконкому Тернівської районної у місті ради Номеровської Тетяни Миколаївни було розглянуто відділом з питань служби в органах місцевого самоврядування і кадрової роботи виконкому, за результатами чого позивачу надано відповідь від 30.12.2025 року № 24/04-24/607. Крім того, відповідач зазначає про наявність судових рішень у низці адміністративних справ, у яких, на його думку, вже надавалась оцінка аналогічним вимогам позивача щодо надання ОСОБА_2 направлення для проходження навчання та реалізації права на отримання соціальних послуг з догляду на професійній основі. Також відповідач заперечує проти позовної вимоги про встановлення наявності компетенції (повноважень), посилаючись на положення статей 4, 19 КАС України та правові висновки Верховного Суду щодо правової природи компетенційних спорів. На думку відповідача, компетенційні спори виникають між суб`єктами владних повноважень з приводу реалізації їх компетенції у сфері управління, тоді як позивач у цій справі є фізичною особою. З огляду на викладене відповідач просить відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

17.08.2026 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду у задоволенні клопотань ОСОБА_1 про витребування доказів, про продовження строку для подання відповіді на відзив, про розгляд справи за правилами загального позовного провадження та про підтвердження повноважень відмовлено.

В період з 03.08.2026 року по 16.08.2026 року суддя Прудник С.В. перебував у щорічній основній відпустці.

17.08.2026 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду визнано необґрунтованою заяву ОСОБА_1 про відвід судді Прудника С.В. в адміністративній справі №215/5525/26 за позовною заявою ОСОБА_1 до відповідача-1: Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Тернівської районної у м. Кривий Ріг ради, в особі начальника відділу правового забезпечення Гулі Ганни Сергіївни, відповідача-2: виконавчого комітету Тернівської районної у місті ради про встановлення наявності компетенції (повноважень), визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії. Передатино матеріали адміністративної справи №215/5525/26 для визначення складу суду для вирішення питання про відвід судді.

17.08.2026 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду (суддя Озерянська С.І.) у задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід судді Прудника С.В. у справі №215/5525/26 за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Тернівської районної у м. Кривий Ріг ради, в особі начальника відділу правового забезпечення Гулі Ганни Сергіївни, Виконавчого комітету Тернівської районної у місті ради про встановлення наявності компетенції (повноважень), визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії відмовлено. Адміністративну справу №215/5525/26 передано для продовження розгляду.

Справа розглянута в межах строку розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження, встановленого статтею 258 Кодексу адміністративного судочинства України - в межах шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Дослідивши всі документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що в задоволенні позову слід відмовити, виходячи з наступних підстав.

Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що 01.12.2025 року позивач, ОСОБА_1 звернувся до виконавчого комітету Тернівської районної у місті ради із заявою № 965 про потребу в наданні соціальних послуг з догляду на професійній основі.

У зазначеній заяві позивач зазначив, що у зв`язку з порушенням функцій організму не може самостійно пересуватися та самообслуговуватися, у зв`язку з чим потребує надання соціальних послуг з догляду на професійній основі. Одночасно у заяві зазначено, що соціальну послугу з догляду на непрофесійній основі відповідно до Закону України «Про соціальні послуги» позивач отримує.

До заяви ОСОБА_1 від 01.12.2025 року № 965 було долучено заяву ОСОБА_2 , який виявив бажання надавати ОСОБА_1 соціальні послуги з догляду на професійній основі без здійснення підприємницької діяльності. Зазначена заява була зареєстрована в управлінні праці та соціального захисту населення виконкому Тернівської районної у місті ради 01.12.2025 року за вхідним № 11. До заяви було долучено копії паспорта ОСОБА_2 та його реєстраційного номера облікової картки платника податків.

Як убачається з копії паспорта ОСОБА_2 , у ньому було зазначено адресу реєстрації місця проживання: АДРЕСА_1 .

08.12.2025 року виконавчим комітетом Тернівської районної у місті ради було направлено до Департаменту адміністративних послуг виконавчого комітету Криворізької міської ради запит № 9/06-09/2623 щодо надання інформації про реєстрацію місця проживання ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 .

За результатами розгляду зазначеного запиту Департамент адміністративних послуг виконавчого комітету Криворізької міської ради 11.12.2025 року надав відповідь № 7/02-01-11/2400, відповідно до якої місце проживання ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою: АДРЕСА_1 , не зареєстроване.

12.12.2025 року управлінням праці та соціального захисту населення виконкому Тернівської районної у місті ради було оформлено лист ОСОБА_2 вих. № 15/23.1-22/3312, яким його повідомлено про результати перевірки відомостей щодо місця проживання та необхідність звернення до управління з документами, передбаченими пунктом 6 Порядку підготовки та перепідготовки фізичних осіб, які надають соціальні послуги з догляду без здійснення підприємницької діяльності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.06.2020 року № 430.

З матеріалів справи вбачається, що зазначений лист від 12.12.2025 року № 15/23.1-22/3312 був направлений ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_2 , що підтверджується реєстром поштових відправлень за грудень 2025 року.

15.12.2025 року управлінням було оформлено поштове відправлення на адресу ОСОБА_2 вих. № 15/23.1-22/3319, що також зазначене у реєстрі поштових відправлень за грудень 2025 року.

16.12.2025 року управлінням було оформлено повідомлення ОСОБА_1 вих. № 15/23.1-22/3329, яке також було внесено до реєстру поштових відправлень за грудень 2025 року.

29.12.2025 року ОСОБА_1 звернувся до виконавчого комітету Тернівської районної у місті ради з письмовим зверненням, яке було зареєстровано за № С-473-П.

У зазначеному зверненні позивач порушив низку питань, зокрема щодо видачі ОСОБА_2 направлення до Дніпропетровського обласного центру соціальних служб, звільнення начальника управління праці та соціального захисту населення, надання статуту КУ «ТЦ СО у Тернівському районі» КМР, надання соціальної послуги швачки, відкриття центру соціальних служб у Тернівському районі, а також інші питання.

Згідно з реєстраційно-контрольною карткою № С-473-П від 29.12.2025 року звернення позивача було визначене як письмове звернення, а його розгляд доручено відповідним структурним підрозділам виконавчого комітету та управління праці та соціального захисту населення.

За результатами розгляду звернення 15.01.2026 року виконавчим комітетом Тернівської районної у місті ради було підготовлено письмову відповідь № С-473-П/06-20.

У зазначеній відповіді відповідач послідовно надав роз`яснення щодо кожного з питань, порушених ОСОБА_1 , у тому числі щодо можливості видачі ОСОБА_2 направлення для проходження навчання та включення його до переліку фізичних осіб, які надають соціальні послуги з догляду на професійній основі.

У відповіді від 15.01.2026 року № С-473-П/06-20 зазначено, що заява ОСОБА_1 від 01.12.2025 року № 965 містила заяву ОСОБА_2 у довільній формі про включення до відповідного переліку, зареєстровану за вхідним № 11.

Одночасно відповідач послався на результати перевірки відомостей про місце проживання ОСОБА_2 та зазначив, що за інформацією Департаменту адміністративних послуг виконавчого комітету Криворізької міської ради його місце проживання за адресою, зазначеною у паспорті, не зареєстроване.

У цій же відповіді відповідач роз`яснив, що для можливості отримання направлення для проходження навчання або складання іспиту з подальшим включенням до відповідного переліку ОСОБА_2 необхідно звернутися до управління та надати документи відповідно до пункту 6 Порядку № 430.

Також у відповіді зазначено, що станом на 12.12.2025 року ОСОБА_2 не було надано довідки про проходження підготовки або перепідготовки з основ догляду, у зв`язку з чим, на думку відповідача, відсутні правові підстави для включення його до відповідного переліку.

Крім того, у відповіді від 15.01.2026 року № С-473-П/06-20 виконавчий комітет надав позивачу роз`яснення щодо інших порушених ним питань, зокрема щодо відсутності підстав для звільнення начальника управління, надання статуту КУ «ТЦ СО у Тернівському районі» КМР, надання соціальної послуги швачки та створення центру соціальних служб у Тернівському районі.

Матеріалами справи також підтверджується, що питання щодо звільнення начальника управління було розглянуто відповідним структурним підрозділом виконавчого комітету.

За результатами перевірки фактів, викладених у зверненні ОСОБА_1 , повідомлено про відсутність підстав для звільнення начальника управління праці та соціального захисту населення виконкому Тернівської районної у місті ради ОСОБА_3 .

Факт направлення відповіді позивачу підтверджується матеріалами поштового відправлення, відповідно до яких у січні 2026 року на адресу: АДРЕСА_3 було направлено документ № С-473-П/06-20.

У подальшому, 29.07.2026 року, управлінням видано ОСОБА_2 довідку про перебування його на обліку в управлінні як одержувача компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі, за здійснення догляду за ОСОБА_1 , особою з інвалідністю І групи.

Вважаючи бездіяльність відповідача протиправною, позивач звернулася до суду із даною позовною заявою.

Вирішуючи спір по суті пред`явлених вимог, суд виходить з наступного.

Як убачається з позовної заяви, позивач, серед іншого, просить суд встановити наявність компетенції (повноважень) Управління праці та соціального захисту населення виконкому Тернівської районної у місті ради, в особі начальника відділу правового забезпечення ОСОБА_4 , розглядати заяву позивача від 29.12.2025 року, вхідний № С-473-П, у частині вимоги про звільнення начальника Управління, визнати відсутність відмови від такої процедури протиправною бездіяльністю та порушенням статті 7 Закону України «Про звернення громадян», а також зобов`язати відповідача надати запрошення на повторний розгляд заяви та виконати правовий порядок статті 59 Конституції України.

Оцінюючи наведені вимоги, суд виходить із того, що відповідно до частини першої статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України особа має право звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушено її права, свободи або законні інтереси, та просити про їх захист.

Відповідно до частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема у спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень, дій чи бездіяльності.

Разом з тим пунктом 5 частини першої статті 5 КАС України передбачено такий спосіб судового захисту, як встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень.

При застосуванні зазначеного способу захисту суд враховує положення пункту 9 частини першої статті 4 КАС України, відповідно до якого компетенційний спір - це спір між суб`єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень.

Верховний Суд у постанові від 29.11.2022 року у справі № 240/401/1, посилаючись, зокрема, на правові висновки Великої Палати Верховного Суду, зазначив, що особливістю компетенційного спору є його виникнення між суб`єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері публічної адміністрації. При цьому необхідність судового розгляду такого спору обумовлена вирішенням питання про те, чи належним чином реалізована компетенція відповідача та чи не порушена при цьому компетенція позивача.

Аналогічний правовий підхід наведено Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 13.11.2019 року у справі № 826/3115/17, у якій зазначено, що компетенційним є спір між субєктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління (публічної адміністрації), у тому числі делегованих повноважень. Особливість судового розгляду компетенційного спору зумовлена необхідністю вирішення питання про те, чи належним чином реалізована компетенція відповідача та чи не порушена при реалізації його повноважень компетенція позивача. Отже, за своєю правовою природою компетенційний спір передбачає наявність спору між субєктами владних повноважень щодо меж реалізації ними публічно-владних повноважень.

У цій справі позивач є фізичною особою та не є суб`єктом владних повноважень, а тому спірні правовідносини не стосуються розмежування компетенції між двома суб`єктами владних повноважень. Фактично позивач просить суд встановити наявність у відповідача повноважень щодо розгляду його звернення та визначити посадову особу, яка, на його думку, повинна здійснювати такий розгляд. За таких обставин заявлена вимога за своїм змістом не є компетенційним спором у розумінні Кодексу адміністративного судочинства України.

Отже, передбачена пунктом 5 частини першої статті 5 КАС України можливість встановлення наявності чи відсутності компетенції не означає можливості вимагати в адміністративному суді абстрактного встановлення повноважень суб`єкта владних повноважень без встановлення конкретного порушення прав особи або спору щодо розмежування компетенції між суб`єктами владних повноважень.

У даному випадку позивач є фізичною особою, а відповідачем є орган місцевого самоврядування та його структурний підрозділ. При цьому позивач не стверджує про порушення власної компетенції іншим суб`єктом владних повноважень, а фактично ставить перед судом питання про те, який саме орган, структурний підрозділ або посадова особа повинні були розглянути подане ним звернення та вимогу про звільнення начальника Управління.

За таких обставин заявлена вимога за своїм змістом не є компетенційним спором у розумінні КАС України, оскільки між позивачем та відповідачем відсутній спір щодо розмежування владних повноважень між двома суб`єктами владних повноважень.

Разом з тим така правова оцінка не означає, що позивач позбавлений права оскаржувати конкретну бездіяльність суб`єкта владних повноважень щодо розгляду його звернення. У межах такого спору суд має перевірити, чи прийнято звернення, чи розглянуто його у встановленому законом порядку, чи перевірено викладені в ньому обставини та чи надано заявнику відповідь по суті порушених питань.

Саме такий підхід відповідає природі адміністративного судочинства, оскільки предметом судового контролю є конкретне рішення, дія чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень та їх відповідність установленим законом критеріям правомірності.

При цьому суд враховує, що згідно з частиною другою статті 2 КАС України суд при вирішенні справ щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень перевіряє, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України, обґрунтовано, добросовісно, розсудливо, пропорційно та своєчасно.

Отже, навіть якщо позивач пов`язує порушення своїх прав із неналежним визначенням відповідачем особи, яка повинна була розглянути його звернення, суд при розгляді спору має встановити фактичні обставини розгляду такого звернення, а не встановлювати компетенцію у відриві від конкретних правовідносин.

Судом встановлено, що 29.12.2025 року позивач подав до відповідача заяву, зареєстровану за вхідним № С-473-П, у якій порушив декілька питань, у тому числі питання щодо звільнення начальника Управління.

Зазначене звернення було прийняте та зареєстроване відповідачем.

За результатами його розгляду 15.01.2026 року виконавчим комітетом Тернівської районної у місті ради надано письмову відповідь № С-473-П/06-20.

Таким чином, твердження про те, що відповідач не прийняв або не розглянув звернення позивача, не відповідає встановленим судом обставинам справи.

Суд окремо оцінює доводи позивача в частині того, що відповідач нібито не розглянув вимогу про звільнення начальника Управління.

Зі змісту відповіді від 15.01.2026 року № С-473-П/06-20 вбачається, що питання щодо звільнення начальника Управління ОСОБА_3 було розглянуто відповідним структурним підрозділом, яким проведено перевірку викладених у зверненні обставин, за результатами якої підстав для звільнення посадової особи не встановлено. У відповіді також зазначено про лист від 30.12.2025 року № 24/04-24/607.

Отже, відповідачем не було залишено зазначену вимогу без розгляду.

При цьому суд наголошує, що обов`язок суб`єкта владних повноважень розглянути звернення громадянина не є тотожним обов`язку задовольнити вимоги, викладені у такому зверненні.

Відповідно до статті 7 Закону України «Про звернення громадян» звернення, оформлені належним чином і подані у встановленому законом порядку, підлягають обов`язковому прийняттю та розгляду. Якщо питання, порушені у зверненні, не входять до повноважень відповідного органу або посадової особи, звернення у встановлений законом строк пересилається за належністю відповідному органу чи посадовій особі, про що повідомляється громадянину.

Таким чином, зміст статті 7 Закону України «Про звернення громадян» полягає у гарантуванні особі права на доступ до процедури розгляду її звернення та отримання результату такого розгляду, а не у встановленні обов`язку суб`єкта владних повноважень погодитися із заявником або прийняти бажане для нього рішення.

Закон України «Про звернення громадян» також покладає на органи державної влади та органи місцевого самоврядування обов`язок об`єктивно і вчасно розглядати звернення, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства та повідомляти громадян про результати розгляду.

У даній справі суд не встановив обставин, які б свідчили про невиконання відповідачем зазначеного обов`язку.

Навпаки, матеріалами справи підтверджується послідовність дій відповідача: отримання та реєстрація звернення позивача від 29.12.2025 року, опрацювання порушених у ньому питань, перевірка питання щодо звільнення начальника Управління та надання позивачу письмової відповіді від 15.01.2026 року № С-473-П/06-20.

Саме по собі те, що за результатами розгляду звернення відповідач не погодився з позицією позивача щодо необхідності звільнення начальника Управління, не може бути кваліфіковано як протиправна бездіяльність.

Бездіяльність суб`єкта владних повноважень має місце у разі невчинення ним дій, які він відповідно до закону був зобов`язаний та мав можливість вчинити у конкретних правовідносинах. Натомість у цій справі відповідні дії щодо прийняття, розгляду та надання відповіді були вчинені.

Суд також враховує, що законодавство про звернення громадян не передбачає права заявника визначати конкретного працівника органу місцевого самоврядування, який повинен особисто здійснювати розгляд кожного питання звернення, якщо відповідний орган забезпечив його розгляд компетентним структурним підрозділом або посадовою особою.

У зв`язку з цим посилання позивача на необхідність встановлення компетенції саме за начальником відділу правового забезпечення ОСОБА_4 не може бути самостійною підставою для висновку про протиправність дій або бездіяльності відповідача.

Більше того, матеріалами справи підтверджується, що питання про звільнення начальника Управління було передане на розгляд відповідного структурного підрозділу та за результатами його розгляду позивачу повідомлено про відсутність підстав для звільнення.

Отже, визначальним для вирішення спору є не те, чи було звернення розглянуто саме конкретною посадовою особою, яку визначив позивач, а те, чи було забезпечено його належний розгляд компетентним органом та чи отримав позивач відповідь по суті поставленого питання.

З огляду на встановлені обставини суд доходить висновку, що такий розгляд відповідачем забезпечено.

Не знаходить суд підстав і для задоволення вимоги про визнання бездіяльності відповідача протиправною у зв`язку з нібито «відсутністю відмови» від процедури звільнення.

Як убачається зі змісту звернення та відповіді на нього, відповідач фактично розглянув порушене позивачем питання та повідомив про відсутність підстав для звільнення відповідної посадової особи.

Отже, у матеріалах справи наявний результат розгляду відповідної вимоги, а тому відсутність позитивного для позивача рішення не може бути ототожнена з бездіяльністю.

Необґрунтованою є також вимога про зобов`язання відповідача провести повторний розгляд звернення та надати позивачу запрошення на такий розгляд.

Зобов`язання суб`єкта владних повноважень повторно розглянути звернення є способом захисту, який має застосовуватися з урахуванням конкретного встановленого порушення. Якщо суд встановлює, що звернення було належним чином прийняте, розглянуте, за ним перевірено порушені питання та надано мотивовану відповідь, правові підстави для повторного розгляду такого звернення відсутні.

Вимога про повторний розгляд не може використовуватися як засіб примушування органу місцевого самоврядування до прийняття рішення, бажаного для заявника.

Верховний Суд у своїй практиці виходить із того, що судовий захист має бути ефективним та відповідати характеру порушеного права, а суд не повинен підміняти собою суб`єкта владних повноважень при здійсненні ним визначених законом повноважень. Водночас обраний спосіб захисту повинен реально усувати встановлене порушення, а не створювати нову процедуру за відсутності самого порушення.

У даному випадку позивачем не доведено, що первинний розгляд звернення був проведений із такими порушеннями, які зумовлюють необхідність його повторного розгляду.

Не встановлено судом також законодавчо визначеної підстави для зобов`язання відповідача надати позивачу окреме «запрошення на повторний розгляд» його звернення.

Щодо посилання позивача на статтю 59 Конституції України суд зазначає наступне.

Стаття 59 Конституції України гарантує кожному право на професійну правничу допомогу та вільний вибір захисника своїх прав. Водночас наведена конституційна норма не встановлює обов`язку органу місцевого самоврядування проводити повторний розгляд звернення громадянина, надавати йому спеціальне запрошення на такий розгляд або здійснювати розгляд звернення у присутності визначеної позивачем особи.

Позивачем не наведено, а судом не встановлено, яким саме рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача було порушено право позивача на професійну правничу допомогу.

Отже, посилання на статтю 59 Конституції України не перебуває у безпосередньому причинно-наслідковому зв`язку із заявленою вимогою про повторний розгляд звернення.

Суд також враховує, що адміністративний суд не наділений повноваженнями зобов`язувати орган місцевого самоврядування здійснювати певні організаційні дії, якщо такі дії не передбачені законом як обов`язковий наслідок встановленого порушення права позивача.

Таким чином, оцінюючи спірні правовідносини у сукупності, суд встановив, що звернення позивача від 29.12.2025 року № С-473-П було прийнято та зареєстровано відповідачем, порушені у ньому питання розглянуто, у тому числі питання щодо звільнення начальника Управління, а за результатами розгляду 15.01.2026 року позивачу надано письмову відповідь № С-473-П/06-20.

Доказів того, що відповідач відмовився прийняти або розглянути звернення позивача, не розглянув порушене у ньому питання про звільнення начальника Управління, безпідставно не передав звернення за належністю або допустив іншу протиправну бездіяльність, матеріали справи не містять.

За таких обставин суд не вбачає правових підстав для висновку про порушення відповідачем статті 7 Закону України «Про звернення громадян».

При цьому вимога про встановлення компетенції саме начальника відділу правового забезпечення ОСОБА_4 не є належним способом вирішення встановлених у цій справі правовідносин, оскільки за своєю природою не є компетенційним спором між суб`єктами владних повноважень, а фактично спрямована на визначення конкретної посадової особи, яка, на думку позивача, повинна була розглядати його звернення.

З огляду на те, що судом не встановлено протиправної бездіяльності відповідача, відсутні й правові підстави для похідних вимог про повторний розгляд заяви від 29.12.2025 року, надання запрошення на такий розгляд та вчинення інших дій, пов`язаних із реалізацією цих вимог.

Згідно ст.17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію і практику Суду як джерело права.

Так, у п.29 Рішення Європейського суду з прав людини від 09.12.1994р. Справа «Руїз Торіха проти Іспанії» (серія А, №303А) Суд повторює, що згідно з його установленою практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтованості рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Таким чином, на підставі ст. 8 КАС України, згідно якої усі учасники адміністративного процесу є рівними та ст. 9 КАС України, згідно якої розгляд і вирішення справ у адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, з`ясувавши обставини у справі, перевіривши всі доводи і заперечення сторін та надавши правову оцінку наданим доказам, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 задоволенню не підлягають.

У зв`язку зі звільненням ОСОБА_1 від сплати судового збору на підставі п. 9 ч. 1 ст. 5 Закону України Про судовий збір та з огляду на відмову у задоволенні позовних вимог, розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись ст. ст. 2, 77, 78, 139, 242-243, 245-246, 258, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до відповідача-1: Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Тернівської районної у м. Кривий Ріг ради, в особі начальника відділу правового забезпечення Гулі Ганни Сергіївни, відповідача-2: виконавчого комітету Тернівської районної у місті ради про встановлення наявності компетенції (повноважень), визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії відмовити повністю.

Розподіл судових витрат судом не здійснюється.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя С. В. Прудник