Ухвала суду № 140080241, 24.09.2026, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

24 вересня 2026 рокуСправа №160/23426/24

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Турової О.М.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи в порядку письмового провадження у місті Дніпрі питання про закриття провадження у справі №160/23426/24 за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якій позивач просить:

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо невиплати ОСОБА_1 заборгованості з пенсії з 08.01.2024 року по 30.06.2024 року у розмірі 53 494, 85грн;

- стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на користь ОСОБА_1 заборгованість по пенсії з 08.01.2024 року по 30.06.2024 року у розмірі 53 494,85грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначається, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та отримує пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №1, призначену з 23.05.2023 року відповідно до Закону України від 09.07.2003 року №1058-ІV Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування (далі - Закон №1058-IV). При цьому в подальшому на підставі судових рішень відповідачем проводилися перерахунки пенсії позивача, зокрема, на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03.04.2024 року у справі №160/4929/24 Головним управлінням Пенсійного в Дніпропетровській області проведено відповідний перерахунок пенсії позивача, внаслідок якого доплата до його пенсії за період з 08.01.2024 року по 30.06.2024 року склала 53 494,85 грн, про що позивача повідомлено листом Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 27.06.2024 року, водночас в цьому ж листі зазначено, що вказана доплата до пенсії позивача на виконання рішення суду від 03.04.2026 року у справі №160/4929/24 за період з 08.01.2024 року по 30.06.2024 року у розмірі 53 494,85 грн буде здійснена після виділення додаткових бюджетних асигнувань. Позивач вважає, що відповідачем допущено протиправну бездіяльність щодо невиплати ОСОБА_1 вищевказаної заборгованості, нарахованої на виконання рішення суду, оскільки, з урахуванням положень Закону №1058-IV Пенсійний фонд є органом, який забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій, формує резерв з метою забезпечення своєчасного та в повному обсязі фінансування виплати пенсій та використовує вказаний резерв коштів для поточних потреб для покриття дефіциту бюджету Пенсійного фонду в майбутніх періодах, при цьому кошти Пенсійного фонду складаються не тільки з коштів державного бюджету, а й інших коштів, що визначено у ст.72 Закону №1058-IV, які використовуються для виплати пенсій та формування резерву коштів, відтак, виплати здійснює Головне управління Пенсійного фонду України винятково коштом Фонду та з інших джерел, визначених законодавством, отже, посилання відповідача на відсутність бюджетних асигнувань для виплати позивачеві вказаної заборгованості із пенсійних виплат є недоречним. Позивач зазначає, що оскаржувана бездіяльність відповідача порушує право позивача на належне пенсійне забезпечення, тому позивач звернувся до суд з цим позовом.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02.09.2024 року прийнято до розгляду вищевказану позовну заяву та відкрито провадження в адміністративній справі №160/23426/24 за цією позовною заявою, призначено цю справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні), а також встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання ухвали.

05.11.2024 року до суду надійшов відзив Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на позовну заяву, в якому відповідач пред`явлений позов не визнав та заперечував проти задоволення позовних вимог у повному обсязі, посилаючись на те, що рішення судів у справах щодо пенсійного забезпечення, які набрали законної сили, виконуються органами Пенсійного фонду України в межах покладених судом зобов`язань, з урахуванням повноважень, наданих чинним законодавством. Так, на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03.04.2024 у справі №160/4929/24 Головним управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянуто заяву ОСОБА_1 від 08.01.2024 року про перерахунок пенсії відповідно до статті 8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці» у розмірі 80% середньої заробітної плати позивача, але не менш як три розміри прожиткового мінімуму, встановленому для осіб, які втратили працездатність. Перерахунок пенсії здійснено з 08.01.2024, розмір пенсійної виплати з урахуванням норм статті 8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці» склав 20930,00 грн. Відповідно до розрахунку суми доплати розмір пенсійної виплати за рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03.04.2024 у справі №160/4929/24 за період з 08.01.2024 по 31.05.2024 складає 53155,73 грн. При цьому ст.10 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці» передбачено, що фінансування додаткових витрат на виплату підвищеного розміру пенсії відповідно до статті 8 цього Закону здійснюється за рахунок коштів державного бюджету. Відповідно до пункту 2 статті 72 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування кошти Пенсійного фонду не включаються до складу Державного бюджету України. Згідно з частинами 1, 2 статті 23 Бюджетного кодексу України будь-які бюджетні зобов`язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення, якщо інше не передбачено законом про Державний бюджет України. Для поетапного погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішенням суду, Кабінетом Міністрів України Постановою від 22.08.2018 № 649 Питання погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду затверджено Порядок погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду. Пунктом 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 22.08.2018 №649 визначено, що для виконання судових рішень, якими на органи Пенсійного фонду України покладені зобов`язання з нарахування (перерахунку) пенсійних та інших пов`язаних з ними виплат, що фінансуються з державного бюджету, виплата коштів, нарахованих за період до набрання судовим рішенням законної сили, здійснюється відповідно до Порядку погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду, затвердженого цією постановою (далі - Порядок №649). Згідно з Порядком №649 боржник веде облік рішень у реєстрі рішень, виконання яких здійснюється за окремою бюджетною програмою (далі - реєстр), відповідно до порядку, встановленого Пенсійним фондом України. Виділення коштів для виплати здійснюється Пенсійним фондом України в межах наявних бюджетних призначень Пенсійному фонду України на цю мету шляхом перерахування коштів боржнику. Доплата ОСОБА_1 за період з 08.01.2024 по 30.06.2024 в розмірі 53494,85 грн буде здійснена при надходженні відповідного фінансування для виплати сум, нарахованих за рішеннями суду, в порядку черговості виконання рішень суду за датою набрання ними законної сили, про що представника позивача було повідомлено листом від 27.06.2024 №37433-25174/Л-01/8-0400/24 «Про розгляд звернення». Крім цього, відповідачем зауважено, що позивач, звертаючись до суду з цим позовом, обрав неналежний спосіб захист, позаяк у поданому позові позивач фактично не погоджується із бездіяльністю відповідача, яка пов`язана із виплатою йому пенсійних коштів, нарахованих на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03.04.2024 у справі № 160/4929/24. Водночас, питання, пов`язані з виконанням судових рішень в адміністративній справі, урегульовано у статтях 370-383 КАС України, якими не передбачено можливості вирішення в порядку позовного провадження вимог особи-позивача, що випливають з обставин невиконання або неналежного виконання судового рішення відповідачем. Наявність у КАС України спеціальних норм, спрямованих на забезпечення належного виконання судового рішення, виключає можливість застосування загального судового порядку захисту прав та інтересів стягувача шляхом подання позову. Отже, судове рішення виконується безпосередньо і для його виконання не вимагається ухвалення будь-яких інших, додаткових судових рішень. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 20.02.2019 року (справа №806/2143/15), від 03 квітня 2019 року (справа №820/4261/18).

Дослідивши матеріали справи та наявні в них докази, а також проаналізувавши зміст норм матеріального та процесуального права, суд доходить висновку про наявність підстав для закриття провадження у справі, що розглядається, з огляду на таке.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та отримує пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №1, призначену з 23.05.2023 року відповідно до Закону України від 09.07.2003 року №1058-ІV Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування (далі - Закон №1058-IV).

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06.11.2023 року у справі №160/22288/23 позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (вул. Канатна, буд. 83, м. Одеса, 65107; ідентифікаційний код юридичної особи 20987385), Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (вул. Набережна Перемоги, буд. 26, м. Дніпро, 49094; ідентифікаційний код юридичної особи 21910427), про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, задоволено частково:

- визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду в Одеській області про відмову в перерахунку пенсії ОСОБА_1 №047350005852 від 28.07.2023;

- зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області зарахувати до пільгового стажу ОСОБА_1 за Списком №1 періоди роботи з 18.11.2002 по 24.11.2002, з 27.10.2003 по 02.05.2006, з 21.12.2007 по 01.01.2008, з 26.12.2010 по 03.01.2011, та періоди навчання з 25.11.2002 по 22.12.2002, з 11.05.2012 по 11.06.2012;

- у задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Також рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03.04.2024 року у справі №160/4929/24 адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управлінню Пенсійного фонду України у Вінницькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії задоволено частково:

- визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного у Вінницькій області про відмову ОСОБА_1 у перерахунку пенсії від 11.01.2024 року № 047350005852;

- зобов`язано Головне управління Пенсійного в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 08.01.2024 року про перерахунок пенсії відповідно до ст.8 Закону України Про підвищення престижності шахтарської праці у розмірі 80% середньої заробітної плати позивача, але не менш як три розміри прожиткового мінімуму, встановленому для осіб, які втратили працездатність;

- у іншій частині позовних вимог відмовлено.

Судом встановлено, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03.04.2024 року у справі №160/4929/24 здійснено перерахунок пенсії ОСОБА_1 з 08.01.2024 року, після чого розмір пенсійної виплати з урахуванням норм статті 8 Закону України Про підвищення престижності шахтарської праці склав 20930,00 грн, а нарахована доплати до пенсії за період з 08.01.2024 року по 30.06.2024 року склала 53 494,85 грн, про що представника позивача повідомлено листом Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 27.06.2024 року №37433-25174/Л-01/8-0400/24.

Також вказаним листом представника позивача повідомлено про те, що нарахована на виконання рішення суду у справі №160/4929/24 доплата до пенсії ОСОБА_1 за період з 08.01.2024 по 30.06.2024 в розмірі 53494,85 грн буде здійснена після виділення додаткових бюджетних асигнувань.

Незгода позивача із бездіяльністю відповідача щодо не виплати нарахованої на виконання рішення суду доплати до пенсії позивача, зумовила звернення останнього до суду з цією позовною заявою.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та спірним правовідносинам, суд зважає на таке.

Відповідно до ст.124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України. Суб`єктами, на яких поширюється обов`язковість судових рішень являються всі органи державної влади і органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, посадові чи службові особи та громадяни.

Приписами ст.129-1 Конституції України передбачено, що держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Згідно з ч.ч.2, 3 ст.14 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Відповідно до ст.370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Частиною 1 статті 373 КАС України встановлено, що виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню, у разі невиконання їх у добровільному порядку визначається Законом України від 02.06.2016 року №1404-VIII Про виконавче провадження (далі - Закон №1404-VIII).

Відповідно до частини першої статті 1 Закону №1404-VIII виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження, та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно із частиною першою статті 11 Закону №1404-VIII державний виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

З аналізу вищезазначених законодавчих норм слідує, що не можна зобов`язати суб`єкта владних повноважень виконувати судове рішення шляхом ухвалення з цього приводу іншого судового рішення, оскільки примусове виконання рішення суду здійснюється в порядку, передбаченому Законом №1404-VIII, у рамках виконавчого провадження з виконання виконавчого листа.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 року у справі №686/23317/13-а.

Законом встановлено порядок виконання судових рішень в адміністративних справах та визначено певну послідовність дій, які необхідно вчинити для того, щоб зобов`язати відповідача належним чином виконати рішення суду.

При цьому ст.381-1 КАС України визначено яким чином може здійснюватися судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах.

Так, ч.1 ст.381-1 КАС України встановлено, що судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах здійснює суд, який розглянув справу як суд першої інстанції.

За приписами ч.2 ст.381-1 КАС України суд може здійснювати судовий контроль за виконанням судового рішення у порядку, встановленому статтями 287, 382-382-3 і 383 цього Кодексу.

Згідно із положеннями ч.1 ст.382 КАС України суд, який розглянув адміністративну справу як суд першої інстанції і ухвалив судове рішення, за письмовою заявою особи, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб`єктом владних повноважень, або за власною ініціативою може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення. В адміністративних справах з приводу обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту та пільг за письмовою заявою заявника суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати звіт про виконання судового рішення.

Відповідно до ч.ч.1-4 ст.382-3 КАС України за наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень суд постановляє ухвалу про прийняття або відмову у прийнятті звіту, яку може бути оскаржено в апеляційному порядку за правилами частини п`ятої статті 382-1 цього Кодексу. Оскарження ухвали не зупиняє її виконання. Суд відмовляє у прийнятті звіту, якщо суб`єктом владних повноважень не наведено обґрунтовані обставини, які ускладнюють виконання судового рішення, або заходи, які вживаються ним для виконання судового рішення, на переконання суду, є недостатніми для своєчасного та повного виконання судового рішення. Суд також відмовляє у прийнятті звіту, якщо звіт подано без додержання вимог частин другої та/або третьої статті 382-2 цього Кодексу. У разі постановлення ухвали про відмову у прийнятті звіту суд накладає на керівника суб`єкта владних повноважень штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а також додатково може встановити новий строк подання звіту відповідно до частини третьої статті 382-1 цього Кодексу або за власною ініціативою розглянути питання про зміну способу і порядку виконання судового рішення. Половина суми штрафу стягується на користь заявника, інша половина до Державного бюджету України.

Частиною 1 статті 383 КАС України передбачено, що особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.

Системний аналіз зазначених вище норм дає підстави для висновку, що приписами ст.ст.382-383 КАС України передбачено декілька видів судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах: зобов`язання суб`єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення, накладення штрафу та визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду.

Вказані правові норми КАС України мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, пов`язаних з невиконанням судового рішення в цій справі.

Наявність в КАС України спеціальних норм, спрямованих на забезпечення належного виконання судового рішення, виключає можливість застосування загального судового порядку захисту прав та інтересів стягувача шляхом подання позову. Судовий контроль за виконанням судового рішення здійснюється в порядку, передбаченому КАС України, який не передбачає можливості подання окремого позову, предметом якого є спонукання відповідача до виконання судового рішення, яке набрало законної сили.

Отже, судове рішення виконується безпосередньо і для його виконання не вимагається ухвалення будь-яких інших, додаткових судових рішень.

Відтак, у разі невиконання судового рішення, позивач має право вимагати вжиття спеціальних заходів впливу на боржника, передбачених законодавством про виконавче провадження, та відповідно до КАС України. Невиконання судового рішення не може бути самостійним предметом окремого судового провадження.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 20 лютого 2019 року у справі №806/2143/15.

Також Верховним Судом, зокрема у постановах від 05 серпня 2025 року у справі №620/15158/24, від 25 березня 2026 року у справі №320/36568/25 та від 30 квітня 2026 року у справі №620/13341/25 зазначено, що наявність у Кодексі адміністративного судочинства України спеціальних процесуальних механізмів, спрямованих на забезпечення належного та повного виконання судового рішення, виключає необхідність звернення з новим позовом з метою спонукання відповідача до його виконання. Судове рішення підлягає безпосередньому виконанню без ухвалення додаткового судового рішення, а питання щодо його невиконання чи неналежного виконання підлягають вирішенню в порядку судового контролю, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України, та/або із застосуванням заходів, визначених законодавством про виконавче провадження.

Крім цього, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 02 липня 2026 року у справі №990/282/24 підтвердила самостійне процесуальне значення інституту судового контролю за виконанням судових рішень як невід`ємної складової судового захисту та наголосила на його безпосередньому призначенні забезпечити реальне, повне й належне виконання судового рішення, яке набрало законної сили. Зазначений інститут спрямований не на повторний розгляд спору по суті та не на повторне встановлення прав і обов`язків його учасників, а на забезпечення практичної реалізації вже здійсненого судом захисту порушеного права та перевірку того, чи виконано суб`єктом владних повноважень покладений на нього судовим рішенням обов`язок у визначений цим рішенням спосіб і обсязі.

Також в подальшому така позиція підтримана й Верховним Судом у складі судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у постанові від 15 вересня 2026 року у справі №580/490/26 (провадження №К/990/23528/26), в якій Судом наголошено, що у разі якщо особа пов`язує порушення своїх прав саме з тим, що суб`єкт владних повноважень неналежно виконав покладений на нього судовим рішенням обов`язок, належним способом судового захисту є використання передбачених статтями 382, 382-1 - 382-3, 383 Кодексу адміністративного судочинства України процесуальних механізмів, спрямованих на забезпечення виконання цього рішення. Інше тлумачення призвело б до ситуації, за якої кожна незгода особи зі способом виконання судового рішення могла б бути підставою для порушення нового адміністративного провадження, що фактично нівелювало б спеціальний інститут судового контролю та створювало можливість повторного судового розгляду правовідносин, щодо яких уже ухвалено остаточне судове рішення. При цьому сама по собі обставина, що неналежне виконання судового рішення проявилося у прийнятті відповідачем нового індивідуального акта, здійсненні нового розрахунку або застосуванні нормативного акта, не є достатньою для висновку про виникнення нового адміністративного спору. Вирішальним є встановлення того, чи виникли внаслідок таких дій нові самостійні правовідносини щодо іншого предмета, який не був охоплений первісним судовим рішенням, чи відповідні дії є лише способом реалізації обов`язку, вже встановленого цим рішенням. У другому випадку спір стосується виконання судового рішення та підлягає вирішенню в порядку судового контролю. Визначальним у розмежуванні нового адміністративного спору та спору щодо належного виконання судового рішення є не сам факт прийняття суб`єктом владних повноважень нового рішення чи вчинення ним нових дій, а їх зміст, мета та безпосередній зв`язок із виконанням судового рішення. Якщо такі рішення чи дії є способом реалізації вже встановленого судом обов`язку, питання про їх правомірність підлягає вирішенню в порядку судового контролю за виконанням судового рішення.

Як слідує з матеріалів справи, підставою для звернення позивача до суду є неналежне, на його думку, виконання відповідачем судового рішення у справі №160/4929/24 внаслідок нездійснення виплати позивачеві нарахованої на виконання цього рішення суду доплати до пенсії позивача за період з 08.01.2024 року по 30.06.2024 року у розмірі 53 494,85 грн.

Отже, спірні правовідносини виникли не внаслідок первинного вирішення питання про право позивача на пенсію у відповідному розмірі, оскільки таке право та відповідний обов`язок відповідача вже були визначені рішенням суду у справі №160/4929/24, яке набрало законної сили. Предметом незгоди позивача є спосіб та повнота реалізації цього судового рішення.

Таким чином, предметом спору у цій справі є не нова вимога щодо перерахунку або встановлення розміру пенсії, а оспорювання порядку виконання судового рішення, що вже набрало законної сили. З огляду на викладене, предмет позову фактично стосується примусового виконання судового рішення, що належить до компетенції органів державної виконавчої служби, а не до адміністративного судочинства, що унеможливлює вирішення цього спору за поданим новим адміністративним позовом.

Отже, у розглядуваному випадку відсутні підстави стверджувати про виникнення між позивачем та відповідачем нового спору. Наразі має місце спір між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, але на стадії виконання судового рішення.

Суд наголошує, що наявність спеціальних правових норм КАС України (ст. ст. 382-383), направлених на забезпечення належного виконання судового рішення, виключає можливість застосування загального судового порядку захисту прав та інтересів стягувача шляхом подання позову.

Відповідно до п.1, п.4 ч.1 ст.238 КАС України суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства; якщо є такі, що набрали законної сили, постанова чи ухвала суду про закриття провадження у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.

Заявлений у цій справі позов фактично спонукає суд адміністративної юрисдикції вдатися до перевірки належності виконання рішення суду, що набрало законної сили, відтак, вимоги позивача не підлягають розгляду в межах окремої справи за правилами адміністративного судочинства.

З огляду на наведене, суд доходить висновку про наявність підстав для закриття провадження у цій справі, оскільки спір у даній справі не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства, а також цей спір виник між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, що уже були предметом розгляду судів у інших провадженнях, проте, на стадії виконання таких судових рішень.

Відповідна правова позиція також висловлена Верховним Судом у постановах від 20.02.2019 року у справі №806/2143/15, від 03.04.2019 року у справі №820/4261/18, від 21.12.2020 року у справі №440/1810/19, від 16.12.2021 року у справі №170/167/17, від 11.07.2022 року у справі №640/23020/19, від 21.12.2022 року у справі №620/4090/22, від 15.05.2023 року у справі №826/17785/18.

Аналогічний підхід застосував Верховний Суд й під час вирішення справ №170/167/17 (постанова від 16.12.2021 року), №400/822/20 (постанова від 31.01.2022 року), №233/3744/17 (постанова від 20.04.2022 року), №345/4045/16-а (постанова від 11.05.2022 року).

За таких обставин, оскільки заявлені позивачем позовні вимоги стосуються саме порядку виконання судового рішення в іншій справі, а тому позивач має встановлене процесуальним законом право в порядку статей 382-383 Кодексу адміністративного судочинства України подати до суду першої інстанції заяву про зобов`язання суб`єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення та/або заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду, у зв`язку з чим суд вважає за необхідне закрити провадження у справі, що розглядається, відповідно до п. п. 1, 4 ч. 1 ст. 238 КАС України, -

Керуючись ст. ст. 9, 47, 238, 241-243, 248 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

Провадження в адміністративній справі №160/23426/24 за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії - закрити.

Роз`яснити позивачеві, що повторне звернення до суду зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав відповідно до приписів ч.2 ст.239 КАС України не допускається.

Ухвала суду набирає законної сили в порядку статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до Третього апеляційного адміністративного суду в порядку та у строки, передбачені ст. ст. 294-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.М. Турова