Ухвала суду № 140080206, 17.09.2026, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УХВАЛА

17 вересня 2026 року Справа № 160/19059/25 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі судді Дєєва М.В., при секретарі судового засідання - Сергієнко В.Ю., за участі прокурора - Лейченко О.В. та представників: відповідача - Кушнірчук Н.В., третьої особи-2 - Барабаш А.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні заяви Дніпропетровської обласної державної адміністрації про роз`яснення та відстрочення виконання рішення суду у справі за адміністративним позовом Керівника Слобожанської окружної прокуратури Дніпропетровської області Катеби Олега Анатолійовича в інтересах держави до Дніпропетровської обласної державної адміністрації - військової адміністрації, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору - Міністерство культури та стратегічних комунікацій України, Управління культури, туризму, національностей і релігій Дніпропетровської обласної державної адміністрації - військової адміністрації, Китайгородська сільська рада, Релігійна громада СВЯТО-УСПЕНСЬКА про протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

17.12.2025 року рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду у даній справі, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 12.05.2026 року, адміністративний позов Керівника Слобожанської окружної прокуратури Дніпропетровської області Катеби Олега Анатолійовича в інтересах держави до Дніпропетровської обласної державної адміністрації військової адміністрації, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору - Міністерство культури України, Управління культури, туризму, національностей і релігій Дніпропетровської обласної державної адміністрації військової адміністрації, Китайгородська сільська рада, Релігійна громада СВЯТО-УСПЕНСЬКА про протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії - задоволено повністю. Визнано протиправною бездіяльність Дніпропетровської обласної державної адміністрації - військової адміністрації, яка полягає у невжитті заходів щодо реєстрації права державної власності в Єдиному державному реєстрі речових прав на нерухоме майно на об`єкт культурної спадщини національного значення - Миколаївська церква XVII століття, з охоронним № 040045/1, що розташована за адресою: вул. Музейна, с. Китайгород Дніпровського району Дніпропетровської області. Зобов`язано Дніпропетровську обласну державну адміністрацію - військову адміністрацію вчинити дії щодо реєстрації права державної власності в Єдиному державному реєстрі речових прав на нерухоме майно на об`єкт культурної спадщини національного значення - Миколаївська церква XVII століття, з охоронним № 040045/1, що розташована за адресою: вул. Музейна, с. Китайгород Дніпровського району Дніпропетровської області.

13.07.2026 року видано виконавчий лист.

12.08.2026 року від Дніпропетровської обласної державної адміністрації-військової адміністрації надійшли заяви роз`яснення та відстрочення виконання рішення суду у даній справі.

14.08.2026 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду заяви Дніпропетровської обласної державної адміністрації - військової адміністрації про роз`яснення та відстрочення виконання рішення суду у даній справі повернуто заявнику без розгляду.

04.09.2026 року головуючому судді передано заяву Дніпропетровської обласної державної адміністрації, яку зареєстровано судом 20.08.2026 року, та в якій заявник просить:

- роз`яснити рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17 грудня 2025 року у справі № 160/19059/25 у частині змісту, підстав та обсягу покладеного на Дніпропетровську обласну державну адміністрацію обов`язку, а саме: які конкретні юридично значущі дії покладено рішенням на відповідача та за яких умов такий обов`язок вважається виконаним;

- роз`яснити, чи покладено резолютивною частиною рішення на відповідача обов`язок здійснити державну реєстрацію права власності в розумінні Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», та на підставі якого документа така реєстрація має бути проведена з урахуванням встановленої рішенням відсутності правовстановлюючих документів і того, що право власності рішенням не визнавалося;

- роз`яснити зміст рішення з урахуванням розташування об`єкта на земельній ділянці комунальної форми власності (кадастровий номер 1225682001:02:005:0006), переданій у постійне користування релігійній громаді, а саме як співвідносяться право державної власності на об`єкт, комунальний правовий режим земельної ділянки та право користування нею (стаття 120 Земельного кодексу України, стаття 377 Цивільного кодексу України) і чи не вирішує рішення питання про права землекористувача, який не був учасником справи;

- роз`яснити зміст рішення в частині, якою невжиття заходів щодо реєстрації визнано протиправною бездіяльністю, а саме: чи виникає у відповідача обов`язок державної реєстрації права державної власності на об`єкт з урахуванням того, що це право, за висновком суду, виникло на підставі законодавства, чинного до 1 січня 2013 року, є дійсним незалежно від його державної реєстрації, а реєстрація раніше виниклих прав здійснюється за заявою правоволодільця; та за яких саме умов невчинення такої реєстрації може вважатися протиправною бездіяльністю;

- роз`яснити, чи охоплює покладений рішенням обов`язок вчинення відповідачем дій, які не віднесені законом до його повноважень, зокрема з виготовлення технічної та облікової документації на об`єкт, визначення суб`єкта права державної власності та балансоутримувача, формування правовстановлюючого документа, чи обмежується він вчиненням дій, що належать до компетенції відповідача.

Також, 04.09.2026 року головуючому судді передано заяву Дніпропетровської обласної державної адміністрації, яку зареєстровано судом 20.08.2026 року, та в якій заявник просить: відстрочити виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17 грудня 2025 року у справі № 160/19059/25 до усунення обставин, що унеможливлюють його виконання, зокрема до вирішення судом заяви про роз`яснення судового рішення, отримання відповідей Кабінету Міністрів України та Міністерства юстиції України на звернення адміністрації щодо визначення суб`єкта управління, порядку реєстрації та джерела фінансування, але не менше ніж на шість місяців.

08.09.2026 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду призначено заяви Дніпропетровської обласної державної адміністрації про роз`яснення та відстрочення виконання рішення суду у даній справі до розгляду у судовому засіданні на 17.09.2026 року.

17.09.2026 року від Дніпропетровської обласної прокуратури надішли пояснення щодо заяви відповідача про роз`яснення виконання рішення суду у даній справі, в обґрунтування якого зазначено, що суб`єктом владних повноважень до своїх заяв не надано жодних доказів, які вказували на неможливість виконання рішення суду, або такі, що ускладнюють його виконання, з урахуванням чого, доводи заявника не стосуються питання незрозумілості рішення суду, а стосуються насамперед незгоди з порядком виконання.

17.09.2026 року у судовому засіданні представник Дніпропетровської обласної державної адміністрації проси задовольнити заяви та надав додаткові докази, представник Управління культури, туризму, національностей і релігій Дніпропетровської обласної державної адміністрації підтримав позицію відповідача, прокурор проти задоволення заяв заперечував, решта учасників справи, належним чином повідомлені про місце, дату та час розгляду заяв, явку представників не забезпечили.

Згідно положень ч.3 ст.254 та ч.2 ст.378 КАС України неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає судовому розгляду.

Розглянувши заяви Дніпропетровської обласної державної адміністрації про роз`яснення та відстрочення виконання рішення суду у даній справі, суд зазначає наступне.

Щодо заяви про роз`яснення рішення суду.

Так, в обґрунтування вказаної заяви відповідач зазначив, що резолютивна частина рішення зобов`язує відповідача вчинити дії щодо реєстрації права державної власності в Єдиному державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, при цьому, Закон України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» визначає єдину процедуру внесення відомостей до зазначеного реєстру державну реєстрацію речових прав.

При цьому, державна реєстрація права власності проводиться виключно за наявності документів, визначених статтею 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» , які підтверджують набуття відповідного права, проте, відповідно до рішення суду, матеріали справи не містять правовстановлюючих документів щодо власника пам`ятки, а державна реєстрація речових прав на об`єкт у встановленому законом порядку не проведена.

Крім того, рішенням суду зобов`язано відповідача зареєструвати право державної власності на об`єкт нерухомого майна, розташований на земельній ділянці, яка перебуває не у державній, а у комунальній власності та у постійному користуванні іншої особи.

Разом з тим, державна реєстрація права власності є правомочністю, яку правоволоділець реалізує на власний розсуд, зокрема, реєстрація раніше виниклих прав здійснюється за заявою відповідних осіб. З огляду на зазначене, відповідачу не є зрозумілим зміст рішення, а саме, чи зобов`язує воно вчинити конкретну дію безумовно, чи, з урахуванням абзацу другого частини четвертої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України, вимагає вирішити відповідне питання в межах повноважень відповідача з урахуванням наданої судом правової оцінки.

Також, з огляду на те, що право, яке виникло до 1 січня 2013 року, є чинним і дійсним незалежно від його реєстрації, а внесення відомостей про таке право до Державного реєстру речових прав є правомочністю правоволодільця, яку він реалізує за власною заявою, а не безумовним обов`язком, невиконання якого утворює склад протиправної бездіяльності, відповідачу не є зрозумілим зміст рішення в частині, якою невжиття заходів щодо реєстрації визнано протиправною бездіяльністю, оскільки залишається нез`ясованим, чи виникає обов`язок державної реєстрації права, яке є чинним незалежно від реєстрації та реєстрація якого здійснюється за заявою правоволодільця, і за яких умов невчинення такої реєстрації може вважатися протиправною бездіяльністю. Оскільки відповідач не є власником і не набув повноважень щодо управління об`єктом нерухомості, відповідачу не є зрозумілим зміст рішення: чи покладає воно обов`язок, для виконання якого відповідач мав би здійснити повноваження власника та органу управління, які до його компетенції не віднесені.

Відповідно до ч. 1 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України за заявою учасника справи, державного виконавця суд роз`яснює ухвалене ним судове рішення, яке набрало законної сили, не змінюючи змісту судового рішення, шляхом постановлення ухвали.

За правилами статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України роз`яснення судового рішення можливе тоді, коли воно є незрозумілим. В ухвалі про роз`яснення судового рішення суд викладає більш повно та зрозуміло ті частини рішення, розуміння яких викликає труднощі, не змінюючи при цьому суть рішення.

З огляду на вищевказані норми, суд зазначає, що рішення суду може бути роз`яснено у разі, якщо без такого роз`яснення його важко виконати, оскільки існує значна ймовірність неправильного його виконання внаслідок неясності резолютивної частини рішення. Тобто, роз`яснення рішення суду - це засіб виправлення недоліків судового акта, який полягає в усуненні неясності судового акта і викладенні рішення суду у більш ясній і зрозумілій формі.

Отже, в ухвалі про роз`яснення судового рішення суд викладає більш повно та зрозуміло ті частини рішення, розуміння яких викликає труднощі, не змінюючи при цьому суть рішення і не торкаючись питань, які не були предметом судового розгляду. При цьому роз`ясненню підлягає рішення, яким справу вирішено по суті.

Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Касаційного адміністративного суду від 23.02.2022 року у справі №160/3964/20.

Роз`яснення судового рішення за своєю правовою суттю є одним із способів усунення його недоліків, яке не передбачає виправлення і постановлення додаткового рішення цим же судом.

Незрозумілість судового рішення означає, що таке рішення містить положення, які викликають суперечки щодо його розуміння та під час виконання. Тобто, це стосується випадків, коли не дотримано вимоги ясності, визначеності такого рішення суду.

Невизначеність судового рішення означає, що воно містить положення, що викликають суперечки щодо його розуміння під час виконання.

Підставою для роз`яснення судового рішення як засобу усунення недоліків ухваленого судового акта є його неясність, невизначеність. Фактично роз`ясненням рішення є зміна форми його викладення таким чином, щоб ті частини судового акта, які викликають труднощі для розуміння, були висвітлені ясніше та зрозуміліше.

Ясність судового рішення полягає у логічному, чіткому, переконливому і зрозумілому викладенні змісту рішення. Недотримання цих вимог може ускладнити або взагалі унеможливити виконання рішення суду. Вимога логічності, зокрема, передбачає, що текст рішення має відображати причинно-наслідкові зв`язки у межах речення чи всього документу. Зокрема, мотивувальна частина рішення має відповідати його резолютивній частині.

За загальними нормами права, роз`яснення судом ухваленого ним рішення здійснюється насамперед з метою усунення такого недоліку, як незрозумілість судового рішення (наприклад, можливість неоднакового тлумачення висновків суду), що перешкоджає його належному виконанню. Зрозумілість рішення полягає в тому, що його резолютивна частина не припускає кілька варіантів тлумачення.

У заяві про роз`яснення рішення зазначається, що саме у рішенні є незрозумілим, в чому полягає неясність рішення, які припускаються варіанти тлумачення рішення, як це впливає на його виконання. Роз`яснення інших частин рішення (крім резолютивної) не має правового значення, оскільки вони не мають обов`язкового характеру.

Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Касаційного адміністративного суду від 12.10.2023 року у справі №640/23825/20.

Як зазначено у пункті 19 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 20.05.2013 №7 «Про судове рішення в адміністративній справі» за правовою природою роз`яснення судового рішення є продовженням його ухвалення, а ухвала про роз`яснення є його складовою, тому заява про роз`яснення судового рішення розглядається у тому ж провадженні, в якому було ухвалене судове рішення, про роз`яснення якого ставиться питання. В ухвалі про роз`яснення судового рішення суд викладає більш повно та зрозуміло ті частини рішення, розуміння яких викликає труднощі, не змінюючи при цьому суть рішення і не торкаючись питань, які не були предметом судового розгляду.

Висновки суду щодо способу, строків, порядку виконання рішення є факультативними елементами резолютивної частини рішення. Тому вони можуть виступити предметом роз`яснення лише у тому разі, коли суд закріпив їх у рішенні. Якщо ж висновки суду щодо способу виконання у рішенні відсутні, то ухвала суду про їх роз`яснення фактично є додатковим рішенням і прямим порушенням статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, що забороняє змінювати (в тому числі доповнювати) зміст такого рішення.

Чинним законодавством передбачено механізм надання роз`яснення змісту судового рішення, а не роз`яснення порядку виконання судового рішення. Із поданої заяви вбачається, що порушені заявником питання стосуються роз`яснення порядку та способу виконання рішення суду, а тому до них не може бути застосовано механізм, визначений статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 01.09.2020 року у справі №806/984/18.

Згідно з висновками, що сформульовані у рішенні ЄСПЛ «BALAN v. The Republic of Moldova (№2)» (заява № 49016/10), яке головним чином стосується встановлення правомірності роз`яснення судового рішення, суд зобов`язаний не допускати порушення принципу правової визначеності під час розгляду заяви про роз`яснення судового рішення. У цій справі ЄСПЛ вказав, що роз`яснення рішення, яке в результаті фактично змінює спосіб його виконання, виходить за межі звичайного тлумачення чи виправлення канцелярських або судових помилок, що має наслідки, несумісні з принципом юридичної визначеності, гарантовані статтею 6 Конвенції.

На підставі вищевикладеного, суд дійшов висновку, що рішення суду по даній справі ухвалено у межах заявлених позовних вимог, резолютивна частина викладена чітко і зрозуміло та повністю узгоджується із вимогами Кодексу адміністративного судочинства України, а тому розширеного тлумачення шляхом роз`яснення цього судового рішення та винесення процесуального документу з цього приводу не потребує.

У свою чергу, подана заява про роз`яснення судового рішення частково стосується обставин виконання рішення суду, та свідчить про незгоду з рішенням суду в іншій частині, при цьому, КАС України передбачено, в разі незгоди з рішенням суду, право на апеляційне оскарження, на відміну від подання заяви про роз`яснення рішення суду.

За таких обставин, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні заяви відповідача про роз`яснення рішення суду.

Щодо заяви про відстрочення виконання рішення суду.

Так, в обґрунтування заяви зазначено, що виконання судового рішення, яким зобов`язано вчинити певні дії щодо реєстрації права державної власності на об`єкт культурної спадщини національного значення залежить від врегулювання даного питання на загальнодержавному рівні, встановлення порядку та джерел фінансування, оскільки вказане судове рішення не є правовстановлюючим, на підставі якого проводиться державна реєстрація права власності, крім того, реєстрація права державної власності на об`єкт, розташований на земельній ділянці, яка не перебуває у державній власності та у користуванні іншої особи, також, є ускладненою.

Оскільки визначення суб`єкта управління об`єктом державної власності, встановлення порядку реєстрації права на об`єкти культурної спадщини та джерела фінансування відповідних заходів належить до повноважень органів державної влади вищого рівня, відповідач звернувся до Кабінету Міністрів України із зверненням щодо врегулювання цих питань та до Міністерства юстиції України із зверненням про надання роз`яснення щодо застосування законодавства у сфері державної реєстрації речових прав, з урахуванням чого, виконання рішення об`єктивно залежить від результатів розгляду зазначених звернень, які на цей час не отримано.

Відповідно до частини першої статті 378 Кодексу адміністративного судочинства України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення.

Також, згідно з статтею 378 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) щодо фізичної особи - тяжке захворювання самої особи або членів її сім`ї, її матеріальне становище; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо (частина четверта статті 378 Кодексу адміністративного судочинства України).

Отже, єдиною правовою підставою для відстрочення виконання судового рішення можуть бути виняткові обставини, які ускладнюють його виконання. Факт наявності таких обставин має підтверджуватись певними доказами, як це встановлено положеннями статей 72-77 Кодексу адміністративного судочинства України. При цьому, обов`язок доказування покладається на сторони, а тому кожна сторона повинна довести наявність тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Так, відповідач просить відстрочити виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17 грудня 2025 року у справі № 160/19059/25 до усунення обставин, що унеможливлюють його виконання, зокрема до отримання відповідей Кабінету Міністрів України та Міністерства юстиції України на звернення адміністрації щодо визначення суб`єкта управління, порядку реєстрації та джерела фінансування, на підтвердження чого надано відповідні докази.

Згідно копії листа Дніпропетровської обласної державної адміністрації до Кабінету Міністрів України від 12.08.2026 року Дніпропетровська обласна державна адміністрація, з метою виконання рішення суду по даній справі, просить визначити орган, уповноважений здійснювати управління об`єктами державної власності культовими спорудами, що є пам`ятками культурної спадщини, стосовно яких відсутній закріплений суб`єкт управління, доручити центральним органам виконавчої влади (Міністерству культури та стратегічних комунікацій України, Міністерству юстиції України) розробити порядок державної реєстрації права державної власності на культові споруди пам`ятки культурної спадщини за відсутності правовстановлюючих та облікових документів та визначити джерела фінансування заходів із виготовлення технічної та облікової документації, інвентаризації, утримання та збереження зазначених об`єктів.

В обґрунтування листа зазначено, що під час підготовки до виконання рішення суду, адміністрація встановила наявність системної прогалини правового регулювання, що об`єктивно унеможливлює виконання рішень на рівні обласної державної адміністрації та потребує вирішення на рівні Кабінету Міністрів України.

Також, в судовому засіданні представником відповідача надано копію доручення віце-прем`єр-міністра України з гуманітарної політики - Міністра культури України №17078/0/535-26 від 21.08.2026 року до профільних центральних органів виконавчої влади в Україні розглянути вищевказаний лист.

Крім того, під час судового засідання представники сторін надали пояснення, з яких випливає, що наразі дійсно не врегульовані питання, які ускладнюють виконання подібних рішень суду, та, у зв`язку з відсутністю сталої судової практики, мають системний характер, що, у свою чергу, також, свідчить про необхідність відстрочення виконання судового рішення.

На підставі вищевикладеного, дослідивши надані докази, суд дійшов висновку, що відповідачем належним чином підтверджено наявність обставин, які ускладнюють виконання рішення суду по даній справі.

Частиною п`ятою статті 378 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення рішення, ухвали, постанови.

При цьому, враховуючи, що строки відтермінування знаходяться у прямій залежності від обставин, що викликали необхідність надання додаткового строку для повного виконання рішення суду, суд дійшов висновку про відстрочення Дніпропетровській обласній державній адміністрації строк виконання рішення суду по адміністративній справі №160/19059/25 від 17.12.2025 року на шість місяців з дня постановлення даної ухвали.

За таких обставин, суд дійшов висновку про часткове задоволенні заяви відповідача про відстрочення виконання рішення суду.

Керуючись ст.ст. 254, 378 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні заяви Дніпропетровської обласної державної адміністрації про роз`яснення рішення суду - відмовити.

Заяву Дніпропетровської обласної державної адміністрації про відстрочення виконання рішення суду - задовольнити частково.

Відстрочити Дніпропетровській обласній державній адміністрації строк виконання рішення суду по адміністративній справі №160/19059/25 від 17.12.2025 року на шість місяців з дня постановлення даної ухвали.

У задоволенні іншої частини заяви - відмовити.

Ухвала суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст ухвали складений 22.09.2026 року.

Суддя М.В. Дєєв