Рішення № 140080045, 25.09.2026, Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 вересня 2026 року ЛуцькСправа № 140/9855/26

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

судді Стецика Н.В.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі також ОСОБА_1 , позивач) звернулася до суду із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області (далі також ГУ ПФУ у Волинській області, відповідач) про визнання протиправним та скасування рішення ГУ ПФУ у Волинській області від 11.06.2026 про відмову у призначенні пенсії №032150007688; зобов`язання відповідача призначити ОСОБА_1 пенсію з врахуванням даних, зазначених у архівній довідці №555/11 від 18.08.2021.

В обгрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначила, що 04.06.2026 вона звернулася до ГУ ПФУ у Волинській області із заявою про призначення пенсії за віком. Однак рішенням відповідача №032150007688 від 11.06.2026 їй було відмовлено у призначенні пенсії у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу. Зокрема, відповідач не врахував до її страхового стажу: періоди роботи згідно із записами у трудовій книжці (у зв`язку із записом дати народження іншим чорнилом та відсутністю дати заповнення трудової книжки); періоди роботи згідно архівної довідки №555/11 від 18.08.2021 за 1984-2001 року (прізвище у довідці « ОСОБА_2 » не відповідає паспортним даним « ОСОБА_3 »); періоди роботи згідно індивідуальних відомостей про застраховану особу з 01.01.1999 по 30.04.2026 (прізвище « ОСОБА_2 » не відповідає паспортним даним « ОСОБА_3 »).

Позивачка не погоджується з даним рішенням ГУ ПФУ у Волинській області.

Вказує, що з липня 1981 по 2004 рік вона працювала в колгоспі імені Чапаєва с. Хмелівка Володимир-Волинського району (спочатку на посаді бухгалтера, згодом - телятниці), що підтверджується записами у трудовій книжці колгоспника серії НОМЕР_1 та архівною довідкою трудового архіву від 18.08.2021 №555/11. Розбіжність у написанні прізвища (« ОСОБА_2 » замість « ОСОБА_3 ») в архівній довідці та індивідуальних відомостях про застраховану особу вважає технічною помилкою/помилкою опису. Зазначає, що її дівоче прізвище - ОСОБА_4 . Після укладення шлюбу вона змінила прізвище на ОСОБА_3 (що підтверджується витягом з ДРАЦС). Інших осіб з таким прізвищем та ім`ям у зазначений період у колгоспі не працювало, а періоди роботи повністю збігаються.

Наголошує, що працівник не повинен відповідати за технічні недоліки оформлення документів (внесення записів іншим чорнилом, відсутність дати заповнення титульного аркуша трудової книжки) чи помилки в описі прізвища робітниками кадрових/облікових служб підприємства чи архіву.

Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 30.07.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

У відзиві на позовну заяву представник ГУ ПФУ у Волинській області позовні вимоги ОСОБА_1 заперечила. Зазначила, що позивач досягла віку 60 років, однак зарахований їй страховий стаж становить лише 8 років 1 місяць 10 днів при необхідних 33 роках. До її страхового стражу не враховано записи у трудовій книжці НОМЕР_1 , оскільки на титульній сторінці трудової книжки дата народження дописана іншим чорнилом, а також відсутня дата заповнення книжки, що суперечить вимогам Інструкції про порядок ведення трудових книжок (постанови Держкомпраці СРСР № 162 та Мінсоцзахисту України №58).

Періоди роботи згідно з архівною довідкою від 18.08.2021 №555/11 (за 19842001 роки) та індивідуальними відомостями в реєстрі застрахованих осіб (з 01.01.1999 по 30.04.2026) містять прізвище « ОСОБА_2 », яке не відповідає паспортним даним « ОСОБА_3 ». В архівній довідці наявні зауваження щодо відсутності відомостей про посаду та кількість відпрацьованих людиноднів у окремі роки, що вимагає додаткового підтвердження належності документа саме Позивачу.

З огляду на викладене відповідач, стверджує про відсутність підстав для визнання спірного рішення від 11.06.2026 №032150007688 протиправним та його скасування.

Інших заяв по суті справи від сторін не надходило.

Сторони скористались своїм правом на подання до суду заяв по суті справи, в яких письмово виклали свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору, а тому суд вважає можливим розглянути справу за наявними у справі матеріалами.

Враховуючи вимоги статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) судом розглянуто дану справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Дослідивши письмові докази, перевіривши доводи позову, суд встановив такі обставини.

Позивач ОСОБА_1 , досягши 60-річного віку, звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

За наслідками розгляду заяви позивачки ГУ ПФУ у Волинській області прийнято рішення №032150007688 від 11.06.2026 про відмову у призначенні пенсії за віком у зв`язку з відсутністю у позивачки необхідного страхового стажу (а.с.7).

У рішенні зазначено, що зарахований ОСОБА_1 страховий стаж становить 8 років 1 місяць 10 днів при необхідній тривалості страхового стажу не менше 33 років.

При цьому відповідач не зарахував до страхового стажу позивачки наступні періоди:

період трудової діяльності згідно з наданою трудовою книжкою колгоспника НОМЕР_1 через виявлені дефекти оформлення її титульної сторінки, а саме: відсутність дати заповнення трудової книжки та внесення запису про дату народження іншим чорнилом;

періоди роботи згідно з архівною довідкою Трудового архіву від 18.08.2021 №555/11 за 19842001 роки, а також періоди сплати внесків згідно з даними персоніфікованого обліку в реєстрі застрахованих осіб за період з 01.01.1999 по 30.04.2004 у зв`язку з розбіжністю у написанні прізвища позивачки. А саме, у зазначених документах та реєстрі прізвище позивачки вказано як « ОСОБА_2 », тоді як згідно з паспортними даними та документами про реєстрацію шлюбу її прізвище - « ОСОБА_3 ».

Не погоджуючись із зазначеним рішенням ГУ ПФУ у Волинській області, вважаючи його протиправним та таким, що порушує її конституційне право на соціальний захист та пенсійне забезпечення, позивач звернулася до суду з цим позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд враховує наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Аналіз даної норми дає змогу дійти висновку, що діяльність органів державної влади здійснюється у відповідності до спеціально-дозвільного типу правового регулювання, який побудовано на основі принципу «заборонено все, крім дозволеного законом; дозволено лише те, що прямо передбачено законом». Застосування такого принципу суттєво обмежує цих суб`єктів у виборі варіантів чи моделі своєї поведінки, а також забезпечує використання ними владних повноважень виключно в межах закону і тим самим істотно обмежує можливі зловживання з боку держави та її органів.

Вчинення ж державним органом чи його посадовою особою дій у межах компетенції, але непередбаченим способом, у непередбаченій законом формі або з виходом за межі компетенції є підставою для визнання таких дій та правових актів, прийнятих у процесі їх здійснення, неправомірними.

Згідно зі статтею 22 Конституції України, права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Отже, право особи на отримання пенсії як складова частина права на соціальний захист є її конституційним правом.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам визначені Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV (далі - Закон №1058-IV).

У розумінні абз. 22 ст. 1 Закону №1058-IV пенсія - це щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом. Відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Статтею 26 Закону №1058-IV встановлені умови призначення пенсії за віком.

За загальним правилом особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності відповідного стажу, визначеного у статті 26 Закону №1058-IV, який для періоду звернення з 01.01.2026 по 31.12.2026 становить не менше 33 роки.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 24 Закону №1058-IV страховий стаж - це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Згідно з частиною 1 статті 44 Закону №1058-IV призначення (перерахунок) пенсії здійснюється за зверненням особи або автоматично (без звернення особи) у випадках, передбачених цим Законом.

Звернення за призначенням (перерахунком) пенсії здійснюється шляхом подання заяви та інших документів, необхідних для призначення (перерахунку) пенсії, до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженої особи застрахованою особою особисто або через законного представника недієздатної особи, особи, дієздатність якої обмежена, малолітньої або неповнолітньої особи. Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії визначається правлінням Пенсійного фонду за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення.

Відповідно до частини 3 статті 44 Закону №1058-IV органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.

Частиною 1 статті 45 Закону №1058-IV встановлено, що пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, зокрема, пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.

Пенсія призначається довічно або на період, протягом якого пенсіонер має право на виплату пенсії відповідно до цього Закону (частина 2 статті 45 Закону №1058-IV).

Згідно з частиною 5 статті 45 Закону №1058-IV документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії.

Цей строк може бути продовжено за рішенням керівника територіального органу Пенсійного фонду України на строк проведення додаткової перевірки достовірності відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умов їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством, для визначення права на пенсію, але не більше ніж на 15 днів.

Пунктом 2.1 розділу ІІ Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1 (далі - Порядок №22-1), встановлено перелік документів, необхідних для призначення пенсії, які додаються до заяви про призначення пенсії, зокрема, документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 (далі - Порядок підтвердження наявного стажу роботи). За періоди роботи після впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування (далі - персоніфікований облік) орган, що призначає пенсію, додає індивідуальні відомості про застраховану особу з реєстру застрахованих осіб за формою згідно з додатком 4 до Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 18 червня 2014 року № 10-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 08 липня 2014 року за № 785/25562 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 27 березня 2018 року № 8-1) (далі - Положення), а у разі необхідності - за формою згідно з додатком 3 до Положення

Пунктом 4.7 Порядку №22-1 визначено, що право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.

Орган, що призначає пенсію, не пізніше 10 днів після винесення рішення видає або направляє особі повідомлення про призначення, відмову в призначенні, перерахунку, переведенні з одного виду пенсії на інший із зазначенням причин відмови та порядку його оскарження. Якщо пенсію за віком призначено автоматично (без звернення особи), у повідомленні про призначення особі пенсії додатково зазначається інформація про порядок її виплати.

Як випливає з матеріалів справи, 04.06.2026 ОСОБА_1 звернулася до ГУ ПФУ у Волинській області із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону №1058-IV.

Рішенням ГУ ПФУ у Волинській області №032150007688 від 11.06.2026 позивачці відмовлено в призначенні пенсії за віком. Зі змісту вказаного рішення вбачається, що підставою для відмови позивачу у призначенні пенсії є відсутність у ОСОБА_1 необхідного страхового стажу.

Зокрема, до загального страхового стажу позивачки відповідачем не зараховано:

період трудової діяльності згідно з наданою трудовою книжкою колгоспника НОМЕР_1 через виявлені дефекти оформлення її титульної сторінки, а саме: відсутність дати заповнення трудової книжки та внесення запису про дату народження іншим чорнилом;

періоди роботи згідно з архівною довідкою Трудового архіву від 18.08.2021 №555/11 за 19842001 роки, а також періоди сплати внесків згідно з даними персоніфікованого обліку в реєстрі застрахованих осіб за період з 01.01.1999 по 30.04.2004 у зв`язку з розбіжністю у написанні прізвища позивачки. А саме, у зазначених документах та реєстрі прізвище позивачки вказано як « ОСОБА_2 », тоді як згідно з паспортними даними та документами про реєстрацію шлюбу її прізвище - « ОСОБА_3 ».

Надаючи оцінку таким висновкам відповідача, суд враховує наступне.

Статтею 62 Закону №1788-XII встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Зазначеній нормі Закону №1788-XII відповідає пункт 1 Порядку підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 (далі - Порядок №637, зі змінами, внесеними згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 27.09.2022 №1058) відповідно до якого основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - персоніфікований облік), є трудова книжка.

За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків (абзац другий пункту 1, пункт 2 Порядку №637).

Відповідно до Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, установах, організаціях, затвердженої постановою Держкомпраці СРСР від 20.07.1974 №162 (у редакції постанови Держкомпраці СРСР від 02.08.1985 №252, далі - Інструкція №162) трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника; трудові книжки ведуться на всіх робітників і службовців державних, кооперативних та громадських підприємств, установ та організацій, які пропрацювали понад 5 днів, у тому числі на сезонних та тимчасових працівників, а також на позаштатних працівників за умови, якщо вони підлягають державному соціальному страхуванню (пункт 1.1 глави 1).

Відповідно до пункту 2.3 глави 2 Інструкції №162 всі записи в трудовій книжці про прийом на роботу, переведення на іншу постійну роботу чи звільнення, а також про нагородження та заохочення вносяться адміністрацією підприємства після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого терміну, а при звільненні - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).

Аналогічні норми містить і Інструкція про порядок ведення трудових книжок працівників, затверджена наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.93 №58.

Згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 №301 «Про трудові книжки працівників» відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації. За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.

Аналіз вказаних норм свідчить, що обов`язок щодо внесення достовірних та правильних записів до трудової книжки працівника покладається саме на власника підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган. Недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для особи, якій належить трудова книжка, а отже, й не може впливати на її особисті права.

Аналогічний правовий висновок щодо застосування норм права наведений у постанові Верховного Суду від 06.02.2018 у справі №677/277/17.

За правовим висновком, викладеним у постанові Верховного Суду від 06.03.2018 у справі №754/14898/15-а, не всі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальною обставиною є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці.

Суд зазначає, що підставою для призначення пенсії є відповідні стаж роботи та записи у трудовій книжці. Формальні недоліки заповнення трудової книжки (зокрема, використання іншого чорнила чи відсутність дати її заповнення на титульній сторінці) за наявності належно оформлених записів про прийняття на роботу, переведення та звільнення, засвідчених печатками та підписами уповноважених осіб, не можуть бути підставою для позбавлення особи конституційного права на пенсійне забезпечення.

Відповідачем не надано доказів того, що позивач не працювала або її періоди роботи не відповідають дійсності, чи записи у трудовій книжці позивача стосовно стажу роботи зроблені неправильно, неточно або з іншими вадами, які заважають їх зарахуванню до стажу роботи, або взагалі відсутні, а тому суд вважає за можливе вважати їх як належною інформацією, яка утримує в собі доказову складову на підтвердження права позивача на пенсійне забезпечення.

Щодо неврахування періодів роботи згідно з архівною довідкою від 18.08.2021 №555/11 та даних персоніфікованого обліку через розбіжність у написанні прізвища (« ОСОБА_2 » замість « ОСОБА_3 .

З матеріалів справи та доданих до позову документів (витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію шлюбу) судом установлено, що позивач уклала шлюб, після чого їй було присвоєно прізвище « ОСОБА_3 », тоді як дівоче прізвище позивача - « ОСОБА_4 » (а.с.12).

На переконання суду, написання в окремих кадрових та архівних документах прізвища позивача через літеру «і» (« ОСОБА_2 ») замість «и» (« ОСОБА_3 ») є наслідком граматичної або помилкової фонетичної транслітерації прізвища при оформленні документації колгоспу.

Суд враховує, що в примітці до архівної архівної довідки від 18.08.2021 №555/11 прямо зазначено, що в книгах обліку розрахунків по оплаті праці колгоспу імені Чапаєва за 19842004 роки інших працівників з прізвищем ОСОБА_5 чи ОСОБА_1 немає.

Окрім цього, ідентичність особи ОСОБА_1 підтверджується збігом дати народження, місця проживання та періодів трудової діяльності.

Згідно частини третьої статті 44 Закону №1058-IV, органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.

Згідно з пп. 2 п. 6 Положення про головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 22.12.2014 №28-2, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 15.0.12015 за № 40/26485, Головне управління Фонду має право отримувати безоплатно в установленому законодавством порядку від державних органів та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій усіх форм власності і від фізичних осіб підприємців відомості про нарахування, обчислення і сплату страхових внесків, а також інші відомості, необхідні для здійснення покладених на головне управління Фонду завдань.

Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій, затвердженим Постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за №1566/11846, відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію, у необхідних випадках посадовими особами територіальних органів Пенсійного фонду України надається допомога щодо одержання відсутніх у особи документів для призначення пенсії (п.4.7 розділу VI, п.3.2 розділу ІІІ).

Таким чином, законодавець не тільки наділив відповідача правом на перевірку відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, а й зобов`язав витребовувати в установленому законодавством порядку відомості, необхідні для здійснення покладених на Головне управління Фонду завдань та сприяти особам, що звернулись за призначенням пенсії, в одержанні відсутніх у них документів для призначення пенсії.

Суб`єкт владних повноважень при розгляді заяви про призначення пенсії повинен підходити до оцінки наданих документів не формально, а забезпечувати реалізацію права особи на соціальний захист. За наявності сумнівів щодо належності документів пенсійний орган мав право вимагати додаткові документи або провести відповідну перевірку, чого відповідачем зроблено не було

Всупереч наведеному, ГУ ПФУ у Волинській області не надано суду доказів щодо здійснення ним своїх повноважень в частині отримання додаткових документів/надання заявнику допомоги в їх отриманні, які були б достатніми для зарахування спірних періодів роботи до спеціального стажу.

Верховним Судом у постановах від 21.11.2018 у справі №672/914/16-а та від 11.07.2019 у справі №127/1849/17 викладено висновки, що перевірка достовірності виданих документів покладається на Пенсійний орган, а сумніви останнього щодо обґрунтованості їх видачі або відсутність можливості їх перевірити самі по собі не можуть бути підставою для відмови у призначенні чи перерахунку пенсії.

На переконання суду, позивач зі свого боку вчинила всі залежні від неї дії для отримання відповідних первинних документів і у неї відсутня будь-яка можливість в інший спосіб їх отримати з незалежних від неї підстав.

В свою чергу, ГУ ПФУ у Волинській області, як орган, що розглядав заяву позивачки про призначення пенсії, не вжив заходів для всебічного, повного і об`єктивного розгляду заяви ОСОБА_1 .

Відповідно до частин першої та другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідач як суб`єкт владних повноважень не довів правомірність прийнятого ним рішення про відмову у призначенні пенсії №032150007688 від 11.06.2026.

За наведених обставин, оскаржуване рішення ГУ ПФУ у Волинській є протиправним та підлягає скасуванню.

Щодо вимоги позивачки про зобов`язання ГУ ПФУ у Волинській області призначити пенсію за віком суд зазначає наступне.

Як зазначено судом вище, особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності відповідного стажу, визначеного у статті 26 Закону №1058-IV, який для періоду звернення з 01.01.2026 по 31.12.2026 становить не менше 33 роки.

На момент звернення до органу Пенсійного фонду ОСОБА_1 досягла 60-річного віку.

Відповідач зарахував до страхового стажу ОСОБА_1 8 років 1 місяць 10 днів страхового стажу.

При цьому, за висновками суду відповідач безпідставно не врахував до страхового стажу позивачки періоди її трудової діяльності згідно трудової книжки серії НОМЕР_1 .

Записами згадуваної трудової книжки позивачки підтверджено, що 21.07.1984 ОСОБА_1 була прийнята на роботу в колгосп імені Чапаєва на посаду бухгалтера (запис 1). З 01.02.1987 позивачка переведена на посаду телятниці (запис 2), а 31.07.2004 звільнена з роботи за згодою сторін.

Трудова діяльність позивачки в колгоспі імені Чапаєва у 1984-2004 роках підтверджено також і архівною довідкою Трудового архіву Володимир-Волинського району Волинської області №555/11 від 18.08.2021 (а.с.14).

З 02.08.2004 по 05.10.2004 ОСОБА_1 працювала на посаді тваринника у ЗАТ «Просвіт» (запис 4-5 трудової книжки серії НОМЕР_1 ).

У період з 13.10.2004 по 07.10.2005 ОСОБА_1 отримувала виплату допомоги по безробіттю (запис 6-7), а тому цей період, в силу приписів пункту «д» частини третьої статті 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» № 1788-XII, абзацу другого частини першої статті 24 Закону «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV підлягає зарахуванню до страхового стажу позивачки.

З 13.02.2008 ОСОБА_1 працює в Хмелівківській школі по посаді прибиральниці (запис 8 трудової книжки позивачки).

Таким чином, додавши до безспірно визнаного відповідачем страхового стажу ОСОБА_1 (8 років 1 місяць 10 днів) вищевказані спірні періоди трудової діяльності позивачки, що зазначені у її трудовій книжці, загальний страховий стаж позивачки становить понад 33 роки, що є повністю достатнім для призначення їй пенсії за віком відповідно до норм Закону №1058-IV.

Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Адміністративний суд не обмежений у виборі способів відновлення права особи, порушеного владними суб`єктами, а вправі обрати найбільш ефективний спосіб відновлення порушеного права, який відповідає характеру такого порушення.

Суд враховує, що згідно з Рекомендацією №R (80) 2 комітету Міністрів державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятою Комітетом Міністрів Ради Європи 11.05.1980 на 316-й нараді заступників міністрів, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Отже, дискреційним повноваженням є повноваження, яке надає певний ступінь свободи адміністративному органу при прийнятті рішення, тобто, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) обрати один з кількох варіантів рішення.

Суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень на відповідність закріпленим частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.

Водночас, згідно з пунктом 4 частини другої статті 245 КАС України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти рішення про зобов`язання відповідача вчинити певні дії. При цьому, у випадку, коли закон встановлює повноваження суб`єкта публічної влади в імперативній формі, тобто його діяльність чітко визначена законом, то суд зобов`язує відповідача прийняти конкретне рішення чи вчинити певну дію. У випадку, коли ж суб`єкт наділений дискреційними повноваженнями, то суд може лише вказати на виявлені порушення, допущені при прийнятті оскаржуваного рішення (дій), та зазначити норму закону, яку відповідач повинен застосувати при вчиненні дії (прийнятті рішення), з урахуванням встановлених судом обставин.

У даній справі, після зарахування судом усіх спірних періодів до страхового стажу ОСОБА_1 , її страховий стаж є достатнім для призначення пенсії за віком.

Отже, у ГУ ПФУ у Волинській області відсутній будь-який інший законний варіант поведінки, окрім прийняття рішення про призначення позивачці пенсії за віком.

За таких обставин зобов`язання відповідача призначити пенсію за віком є належним та ефективним способом захисту порушеного права позивача (у розумінні статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та статті 2 КАС України) і не становить втручання у дискреційні повноваження суб`єкта владних повноважень.

Таким чином позовні вимоги ОСОБА_1 , підлягають до задоволення повністю.

Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

За змістом частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як слідує з матеріалів справи при зверненні до суду позивач сплатила судовий збір в сумі 1331,20 грн, що підтверджується квитанцією від 14.07.2026 (а.с.6).

Відтак на користь позивачки за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ПФУ у Волинській області слід стягнути 1331,20 грн судового збору.

Керуючись статтями 2, 9, 72-77, 139, 243-246, 255, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області №032150007688 від 11.06.2026 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV, зарахувавши до її страхового стажу періоди її трудової діяльності згідно трудової книжки серії НОМЕР_1 .

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області 1 331,20 (одну тисячу триста тридцять одну гривню 20 копійок) судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано судом 25 вересня 2026 року.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 ).

Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області (43027, Волинська область, місто Луцьк, Київський майдан, 6; код ЄДРПОУ 13358826).

Суддя Н.В. Стецик