Рішення № 140080017, 09.09.2026, Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 вересня 2026 року ЛуцькСправа № 140/2168/25

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Каленюк Ж.В.,

за участю секретаря судового засідання Клочко А.С.,

представника відповідача Жежері О.І.,

представника третьої особи Мелінишин С.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Волинській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Головне управління ДПС в Івано-Франківській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (ФОП ОСОБА_1 ) звернулася з позовом до Головного управління ДПС у Волинській області (далі - ГУ ДПС у Волинській області) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 11 листопада 2024 року №0310510705 (а.с.35-37 том 1).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що працівниками Головного управління ДПС в Івано-Франківській області (далі ГУ ДПС в Івано-Франківській області) проводилась фактична перевірка в магазині ІНФОРМАЦІЯ_1 за адресою: АДРЕСА_1 . За висновками акта перевірки від 27 вересня 2024 року №17110/09//17/РРО/ НОМЕР_1 позивачем не дотримано пункт 12 статті 3 Закону України від 06 липня 1995 року №265/95-ВР Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг (далі Закон №265/95-ВР), а саме порушено порядок обліку товарних запасів за місцем їх реалізації, здійснювався продаж товарів, які не обліковані за встановленою формою ведення обліку товарних запасів у визначеному порядку.

Позивач не погоджується із висновками акта фактичної перевірки та прийнятим ГУ ДПС у Волинській області на його підставі податковим повідомленням-рішенням від 11 листопада 2024 року №0310510705, яким відповідно до статті 20 Закону №265/95-ВР застосовано штрафні санкції у сумі 1050638,00 грн.

Передусім позивач покликається на невідповідність наказу про проведення фактичної перевірки вимогам Податкового кодексу України (далі ПК України). Вважає, що фактична перевірка проведена з порушенням порядку її призначення (наказ не містить підстав для проведення перевірки, а в ньому є лише загальне посилання на підпункти 80.2.2, 80.2.7 пункту 80.2 статті 80 Кодексу та відсутні будь-які посилання на конкретні підстави призначення перевірки та інформацію про ймовірне порушення вимог чинного законодавства, яку контролюючий орган отримав) та проведення перевірки (вихід за межі предмету перевірки, вказаного в наказі).

По суті висновку про порушення порядку ведення обліку товарних запасів за місцем їх реалізації позивач зазначила, що для перевірки надала первинні документи, які підтверджують походження товару, що був на реалізації (отримані за договором комісії та актами приймання-передачі до нього), та форму обліку товарних запасів, а висновок контролюючого органу про неведення обліку за місцем реалізації товарів (порушення порядку) та ненадання документів про походження товару не відповідає фактичним обставинам.

З врахуванням наведеного позивач просила позов задовольнити.

Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 12 березня 2025 року відкрито провадження в адміністративній справі, розгляд якої призначено за правилами загального позовного провадження; залучено третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача ГУ ДПС в Івано-Франківській області (а.с.43-44 том 1).

У відзиві на позовну заяву відповідач позовні вимоги не визнав та у їх задоволенні просив відмовити (а.с.44-47 том 1). В обґрунтування цієї позиції відповідач вказав, що фактична перевірка проведена правомірно, наказ про проведення перевірки відповідає вимогам ПК України, прийнятий з дотриманням визначеної законодавством процедури та за наявності передбачених законом підстав. У ході проведення перевірки виявлено факт здійснення реалізації ФОП ОСОБА_1 товарів, які не обліковані в установленому законодавством порядку, що є порушенням пункту 12 статті 3 Закону №265/95-ВР. Зазначена норма зобов`язує суб`єктів господарювання, зокрема, які здійснюють реалізацію технічно складних побутових товарів, що підлягають гарантійному ремонту, вести в порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів, здійснювати продаж лише тих товарів, що відображені в такому обліку. Відповідні документи про виконання такого обов`язку (у паперовій або електронній формі) мають бути надані на початок проведення перевірки. Форма обліку повинна містити відомості про усі первинні документи (накладні, транспортні документи, митні декларації, акти закупки, фіскальні чеки, товарні чеки, інші документи), які дозволяють ідентифікувати постачальника та отримувача товару, дату проведення операції, найменування, кількість та вартість товару. Натомість у формі ведення обліку товарних запасів за вересень 2024 року, яка була надана під час фактичної перевірки, крім актів прийому-передачі товарів за договором комісії, відомості про будь-які інші первинні документи про надходження товару відсутні.

Відповідач вважає, що у нього були правові підстави для застосування до ФОП ОСОБА_1 на підставі акта фактичної перевірки, проведеної ГУ ДПС в Івано-Франківській області, та відповідно до статті 20 Закону №265/95-ВР фінансових санкцій (штрафу).

У відповіді на відзив позивач підтримала доводи позову (а.с.68-69 том 1).

У запереченні на відповідь на відзив (а.с.85-86 том 1) відповідач зазначив, що призначенню фактичної перевірки передувала доповідна записка відділу начальника управління податкового аудиту від 05 серпня 2024 року №231/09-19-07-06-26. Ця доповідна записка в розумінні підпункту 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України є інформацією, яка дає підстави для призначення фактичної перевірки.

Третя особа у письмових поясненнях (а.с.107-115 том 1) зазначила, що відсутність в наказі про проведення фактичної перевірки детального опису підстави для її проведення не свідчить про незаконність наказу. Відповідно до пункту 81.1 статті 81 ПК України в наказі на перевірку достатньо зазначити підставу для проведення перевірки, визначену цим Кодексом. Між тим суб`єкт господарювання не позбавлений права звернутися із запитом та отримати всю необхідну інформацію щодо вичерпного переліку підстав проведення перевірки або скористатися правом недопуску перевіряючих до перевірки в разі незгоди з наказом. Вважає, що з його боку не було допущено таких порушень в частині процедури проведення перевірки ФОП ОСОБА_1 , які вплинули або об`єктивно могли вплинути на правильність висновків контролюючого органу за результатами перевірки. Так під час перевірки встановлено порушення ФОП ОСОБА_1 , яка провадить діяльність з реалізації технічно складних побутових товарів, що підлягають гарантійному ремонту, порядку ведення обліку товарних запасів за місцем їх реалізації (місцем здійснення господарської діяльності суб`єктом господарювання); на момент здійснення перевірки не пред`явлено підтверджуючі документи на товари, що перебували в реалізації у магазині ІНФОРМАЦІЯ_1 . Надані акти приймання-передачі за договором комісії з огляду на їх функціональне призначення не посвідчують походження товарів, тому не можуть вважатися первинними документами в цілях обліку товарних запасів.

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 15 травня 2025 року, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 20 січня 2026 року, позов задоволено повністю (а.с.124-130; 221-228 том 1). Проте постановою Верховного Суду від 29 квітня 2026 року касаційну скаргу ГУ ДПС у Волинській області задоволено та рішення судів першої та апеляційного інстанції скасовано, а справу направлено на новий розгляд до Волинського окружного адміністративного суду (а.с.100-118 том 2).

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 26 травня 2026 року справу прийнято до провадження, розгляд справи визначено проводити за правилами загального позовного провадження (а.с.126 том 2).

У додаткових поясненнях (а.с.236-238 том 2) позивач, підтримуючи позовні вимоги, окремо зауважила, що адресою проведення господарської діяльності на час перевірки згідно з договором суборенди нежитлового приміщення від 01 вересня 2024 року №1-24 є місто Івано-Франківськ, вулиця Страчених українських націоналістів, 8, тоді як в акті перевірки адреса вулиця Страчених націоналістів, 8, а у вимозі про надання документів та в наказі про проведення перевірки від 18 вересня 2024 року №2787 - АДРЕСА_2 . Вважає, що наказ від 18 вересня 2024 року №2787 як основний документ, на підставі якого контролюючий орган може приступити до проведення перевірки, не відповідає приписам пункту 81.1 статті 81 ПК України, адже не містить найменування платника податків, його реквізитів (використано комерційне найменування торговельного об`єкта, а не конкретного суб`єкта господарювання), а сама перевірка проведена за іншою, ніж в наказі, адресою. За відсутності належної правової підстави для проведення перевірки, сам процес її здійснення не породжує правомірних юридичних наслідків.

Крім того, позивач з приводу визначеного розміру фінансових санкцій (становить вартість усього переданого за договором комісії товару за актами від 02 вересня 2024 року та від 04 вересня 2024 року) наголосила, що ведення Форми обліку товарних запасів вимагається виключно у зв`язку із реалізацією технічно складних побутових товарів, що підлягають гарантійному ремонту. Водночас на реалізації були й інші товари, які не підпадають під визначення технічно складних (чохол, захисне скло, зарядка до телефону, ремінець, кабель, папка). При цьому у графі 8 відображається виключно товар, продаж якого здійснено з розрахунком в безготівковій формі, без застосування реєстраторів розрахункових операцій (РРО)/ програмних реєстраторів розрахункових операцій (ПРРО). Станом на час проведення перевірки частину товару реалізовано за готівкові кошти і податковий орган не був позбавлений можливості з`ясувати дійсний залишок товару, адже має доступ до всіх фіскальних чеків.

У додаткових поясненнях (а.с.135-142 том 2) незмінною є позиція відповідача, який наголосив, що саме у зв`язку з надходженням доповідної записки начальника управління податкового аудиту Головного управління ДПС в області від 05 серпня 2024 року №231/09-19-07-06-26, на виконання листів Державної податкової служби України від 29 квітня 2024 року №12571/7/99-00-07-04-02-07 та від 26 квітня 2024 року №12418/7/99-00-07-04-02-07 (щодо проведення фактичних перевірок господарських одиниць, у яких при проведенні обстежень чи за результатами проведеного аналізу встановлено ймовірні порушення вимог чинного законодавства) призначено фактичні перевірки господарських об`єктів під торговою маркою ІНФОРМАЦІЯ_1 (в тому числі магазину за адресою: АДРЕСА_2 ) з метою протидії порушенням в частині проведення розрахунків та іншого законодавства, контроль за яким покладено на органи податкової служби. Тож у спірних правовідносинах має місце саме наявність інформації, що свідчить про можливі порушення вимог законодавства; вказана інформація дає правові підстави для фактичної перевірки (підпункт 80.2.2 ПК України). Незважаючи на те, що в наказі та в акті перевірки зазначено різні адреси ( АДРЕСА_3 ) мова йде про одну і ту ж торгову точку, у якій ФОП ОСОБА_1 здійснює діяльність щодо продажу техніки та аксесуарів.

Як стверджує відповідач, на запит про надання документів представник позивача надав договір суборенди нежитлового приміщення, копію форми ведення обліку товарних запасів, договір комісії з актами приймання-передачі товарів (від 02 вересня 2024 року на загальну суму 824495,00 гривень та від 04 вересня 2024 року на загальну суму 226143,00 грн), які не містять достатньо відомостей про походження товарів, первинні документи, згідно з якими вони придбані чи отримані, їх вартість; за цими документами неможливо ідентифікувати товар. Документами, що є підставою для внесення записів до форми обліку, - накладні, транспортні документи, митні декларації, акти закупки, фіскальні чеки, товарні чеки, інші документи - надані не були. Відтак за наданими ФОП ОСОБА_1 під час проведення перевірки документами (договором комісії, актами приймання-передачі та формою обліку) не підтверджено належний облік товарів, що знаходилися у місці продажу на суму 1050638,00 грн, у зв`язку з чим контролюючий орган не мав можливості перевірити порядок ведення позивачем обліку товарів, а також здійснення продажу лише тих товарів, які відображені в такому обліку.

На переконання відповідача, в ході перевірки правомірно встановлено порушення вимог пункту 12 статті 3 Закону №265/95-ВР, за яке застосовано штрафні санкції на підставі статті 20 цього Закону.

У додаткових поясненнях (а.с.164-169 том 2) третя особа зауважила, що у наказі від 18 вересня 2024 року №2787-п про проведення фактичної перевірки ФОП ОСОБА_1 зазначена юридична підстава для проведення фактичної перевірки підпункти 80.2.2, 80.2.7 пункту 80.2 статті 80 ПК України. Фактичною підставою є отримання інформації про порушення в мережі магазинів ІНФОРМАЦІЯ_1 . Зокрема, листом Державної податкової служби України від 29 квітня 2024 року доведено результати аналізу інформації щодо діяльності суб`єктів господарювання, які здійснюють торгівлю технічно складними побутовими товарами, що підлягають гарантійному ремонту, у торгівельній мережі Ябко, де здійснюється продаж товарів без видачі фіскальних чеків та з порушенням ведення обліку товарних запасів. Про ймовірні порушення платником податків законодавства складена доповідна записка, що слугувала фактичною підставою для проведення перевірки.

Також третя особа зазначила, що ні під час проведення перевірки, ні до закінчення перевірки, позивач не надала відповідних відомостей про усі первинні документи (накладні, транспортні документи, митні декларації, акти закупки, фіскальні чеки, товарні чеки тощо), які б підтверджували вартість та інші відомості щодо товару, який був на реалізації; форма обліку не містить інформацію про вибуття переданого товару. Крім того, позивачем не надано супровідних документів, які передбачені для комісійної торгівлі. Тому висновок в акті перевірки про порушення порядку ведення обліку товарних запасів за місцем їх реалізації, здійснення продажу товарів, які не обліковані за встановленою формою ведення обліку товарних запасів, у встановленому порядку, є цілком обґрунтованим.

Ухвалами суду від 12 червня 2026 року та від 06 липня 2026 року задоволено заяву представників позивача та третьої особи про участь у підготовчому та судовому засіданнях в режимі відеоконференції з використання власних технічних засобів (а.с.177, 206 том 2).

Ухвалою суду від 23 липня 2026 року закрито підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду по суті (а.с.20 том 3).

У судових засіданнях представники сторін, кожен зокрема, підтримували аргументи, висловлені у заявах по суті справи та в додаткових поясненнях, наданих у зв`язку із направленням справи на новий розгляд.

Заслухавши вступне слово учасників справи, перевіривши їх доводи письмовими доказами, суд встановив такі обставини.

Наказом ГУ ДПС в Івано-Франківській області від 18 вересня 2024 року №2787-п Про проведення фактичної перевірки (а.с.55 том 1) з метою контролю за дотриманням порядку здійснення розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій та дозвільних документів, вимог законодавства щодо встановлених державою фіксованих цін, граничних цін та граничних рівнів торговельної надбавки (націнки), дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками призначено проведення з 18 вересня 2024 року фактичної перевірки магазину ІНФОРМАЦІЯ_1 , розташованого за адресою: АДРЕСА_2 .

На підставі наказу від 18 вересня 2024 року №2787-п, направлень на перевірку від 18 вересня 2024 року №5244, №5245 (а.с.61 зворот, 62 том 1) працівниками ГУ ДПС в Івано-Франківській області проведено фактичну перевірку, про що складено акт від 27 вересня 2024 року №17110/09//18/РРО/ НОМЕР_1 (бланк №091126), яким встановлено порушення ФОП ОСОБА_1 вимог пункту 12 статті 3 Закону №265/95-ВР.

За змістом пункту 2.2.20 акта в ході перевірки встановлено порушення порядку ведення обліку товарних запасів за місцем їх реалізації, здійснення продажу товарів, які не обліковані за встановленою формою ведення обліку товарних запасів у визначеному порядку. Документи щодо походження товару до перевірки не надано. До перевірки надано договір комісії від 02 вересня 2024 року №О-02-09-24-ТА та акти приймання-передачі товарів до договору комісії від 02 вересня 2024 року та від 04 вересня 2024 року. Крім того, в акті приймання-передачі товарів відображені товари, які належать до технічно складних побутових товарів, що підлягають гарантійному ремонту, та знаходяться на реалізації. Вартість товарів, не облікованих у встановленому порядку за формою обліку, становить згідно з актами приймання-передачі на загальну суму 1050638,00 грн.

Позивачем подавались заперечення на акт перевірки (а.с.8 зворот - 9 том 1). Згідно з висновком від 06 листопада 2024 року №180, затвердженим заступником начальника ГУ ДПС в Івано-Франківській області, висновки акта перевірки не спростовано (а.с.229-230 том 2).

На підставі акта перевірки від 27 вересня 2024 року №17110/09//18/РРО/ НОМЕР_1 ГУ ДПС у Волинській області (за місцем реєстрації ФОП ОСОБА_1 ) прийнято податкове повідомлення-рішення від 11 листопада 2024 року №0310510705, яким до позивача за порушення пункту 12 статті 3 Закону №265/95-ВР, на підставі статті 20 цього Закону застосовано штрафні санкції у сумі 1050638,00 грн (а.с.56 том 1).

Податкове повідомлення-рішення було оскаржене позивачем в адміністративному порядку (а.с.11-12 том 1); рішенням Державної податкової служби України від 28 січня 2025 року №2480/6/99-00-06-03-02-06 скаргу залишено без задоволення, а податкові повідомлення-рішення без змін (а.с.12 зворот 14).

Указане податкове повідомлення-рішення є предметом оскарження у цій справі.

При вирішенні спору суд керується такими нормативно-правовими актами.

Частиною другою статті 19 Конституції України установлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з підпунктом 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 ПК України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України).

Відповідно до пункту 75.1 статті 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) (підпункт 75.1.3 пункту 75.1 статті 75 ПК України).

Прийняттю спірного податкового повідомлення-рішення передувало проведення працівниками ГУ ДПС в Івано-Франківській області фактичної перевірки в магазині ІНФОРМАЦІЯ_1 за адресою: АДРЕСА_1 , де здійснювала підприємницьку діяльність ФОП ОСОБА_1 .

Перевіряючи доводи сторін щодо правомірності проведення перевірки, суд зазначає, що порядок проведення фактичної перевірки врегульований статтею 80 ПК України.

За приписами пункту 80.1 статті 80 ПК України фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи).

За змістом пункту 81.1 статті 81 ПК України посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред`явлення таких документів: направлення на проведення такої перевірки; копії наказу про проведення перевірки; службового посвідчення осіб (належним чином оформленого відповідним контролюючим органом документа, що засвідчує посадову (службову) особу), які зазначені в направленні на проведення перевірки. При пред`явленні направлення платнику податків та/або посадовим (службовим) особам платника податків (його представникам або особам, які фактично проводять розрахункові операції) такі особи розписуються у направленні із зазначенням свого прізвища, імені, по батькові, посади, дати і часу ознайомлення.

Перелік підстав, які зумовлюють проведення фактичної перевірки, окреслений у відповідних підпунктах пункту 80.2 статті 80 ПК України.

Правове формулювання пункту 80.2 статті 80 ПК України передбачає (встановлює) можливість проведення перевірки як за наявності виключно (хоча б) однієї підстави, указаної в цій нормі, так і за наявності одночасно декількох таких підстав у їх сукупності.

В наказі від 18 вересня 2024 року №2787-п Про проведення фактичних перевірок (а.с.55 том 1) правовою підставою вказано підпункти 80.2.2, 80.2.7 пункту 80.2 статті 80 ПК України.

За приписами підпунктів 80.2.2, 80.2.7 пункту 80.2 статті 80 ПК України фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки:

у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, у тому числі із забезпеченням можливості проведення розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів;

у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про використання праці найманих осіб без належного оформлення трудових відносин та виплати роботодавцями доходів у вигляді заробітної плати без сплати податків до бюджету, а також здійснення фізичною особою підприємницької діяльності без державної реєстрації.

Отже, саме наявність та/або отримання інформації є тією фактичною підставою для прийняття рішення про призначення фактичної перевірки, яке оформлюється у формі наказу і надає право контролюючому органу на його реалізацію шляхом проведення перевірки, за наслідками якої контролюючий орган має повноваження на прийняття відповідного рішення. Застосована законодавцем у цій нормі конструкція щодо наявної/отриманої інформації - яка свідчить про можливі порушення - дає підстави для висновку, що вона має вказувати саме на можливі порушення платником податків законодавства у визначеній сфері, тобто ті ймовірні, засновані на обґрунтованих припущеннях, порушення, які підлягають перевірці на підставі цієї інформації.

Відповідно до абзацу третього пункту 81.1 статті 81 ПК України посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред`явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, зокрема, копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу.

З цього можна зробити висновок, що у процедурі податкового контролю наказ про проведення перевірки є не лише внутрішнім організаційним документом контролюючого органу, а насамперед юридичним актом індивідуальної дії, який спрямований на породження правових наслідків для конкретного платника податків. Саме тому зміст наказу має бути достатньо визначеним і зрозумілим, давати можливість встановити не тільки причину призначення перевірки, а й ідентифікувати особу, обсяг та межі перевірки без обґрунтованих сумнівів. З моменту пред`явлення належно оформленого наказу виникає процесуальна підстава для допуску посадових осіб до перевірки, а відтак розпочинається реалізація заходів податкового контролю, які можуть впливати на майнову та правову сферу суб`єкта господарювання.

Верховний Суд послідовно дотримується позиції про необхідність перевіряти у спорах цієї категорії як питання наявності обґрунтованих підстав для призначення перевірки, так і дотримання контролюючим органом вимог абзацу третього пункту 81.1 статті 81 ПК України під час оформлення рішення про призначення перевірки у формі наказу, їх узгодженість між собою.

У справі встановлено, що призначенню наказом ГУ ДПС в Івано-Франківській області від 18 вересня 2024 року №2787-п фактичної перевірки передувала доповідна записка начальника управління податкового аудиту від 05 серпня 2024 року №231/09-19-07-06-26 (а.с.53 том 1), якою з посиланням на листи Державної податкової служби України від 29 квітня 2024 року №12571/7/99-00-07-04-02-07 та від 26 квітня 2024 року №12418/7/99-00-07-04-02-07 запропоновано провести фактичні перевірки, в тому числі магазину ІНФОРМАЦІЯ_1 за адресою: АДРЕСА_2 .

Так за змістом листа від 26 квітня 2024 року №12418/7/99-00-07-04-02-07 (а.с.143-145 том 2) аналізом даних СОД РРО за 2024 рік виявлено три платника податків (наведені в додатку 1), які проводять розрахункові операції (продаж окремих підакцизних товарів) через РРО та/або ПРРО без забезпечення належного відображення у фіскальних чеках відповідного коду товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД. Крім того, за результатами аналізу додатку 4ДФ Відомості про суми нарахованого доходу, утриманого та сплаченого платниками податку на доходи фізичних осіб та військового збору за ІV квартал 2023 року з`ясовано, що середня заробітна плата найманих працівників є меншою за середню відповідної категорії працівників. Указане може свідчити про здійснення окремими платниками податків окремих розрахункових операцій з продажу підакцизних товарів з порушенням вимог законодавства, виплати заробітної плати (в конвертах) без сплати податків та/або внесків, чи без належного оформлення трудових відносин.

Зі змісту дослідженого листа неможливо встановити, як він стосується ФОП ОСОБА_1 , а додаток 1 до листа суду не надано.

Між тим в іншому листі Державної податкової служби України (від 29 квітня 2024 року №12571/7/99-00-07-04-02-07) є покликання на надходження інформації від громадянина А. (вх. №А/1228/ЕЗ від 29 квітня 2024 року) щодо реалізації в магазинах під торговою маркою ІНФОРМАЦІЯ_1 , які розташовані в багатьох регіонах України, технічно складних побутових товарів, що підлягають гарантійному ремонту, без фіскальних чеків, а тому Головним управлінням ДПС в областях (за списком) надано доручення опрацювати інформацію та вжити заходів податкового контролю (а.с.146-148 том 2).

І хоч наказ 18 вересня 2024 року №27878-п не містить покликань на доповідну записку №231/09-19-07-06-26 від 05 серпня 2024 року та/чи лист Державної податкової служби України від 29 квітня 2024 року №12571/7/99-00-07-04-02-07, все ж суд може погодитися із відповідачем про наявність у цьому разі фактичних підстав для призначення фактичної перевірки відповідно до підпункту 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України, що містить умову - наявність/отримання інформації про можливі порушення платником законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, зокрема, щодо здійснення розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи.

Поряд з тим не лише наявність обґрунтованих підстав для проведення перевірки має існувати для прийняття рішення про її проведення, а наказ як розпорядчий акт має містити інші реквізити, що його індивідуалізують та надають йому легітимності. Зокрема, такими обов`язковими елементами наказу є найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об`єкта, перевірка якого проводиться, оскільки саме це забезпечує персоніфікований характер державного втручання.

Вимоги пункту 81.1 статті 81 ПК України щодо зазначення найменування платника податків, його реквізитів, об`єкта перевірки, виду та підстав перевірки мають імперативний характер і спрямовані на забезпечення належної індивідуалізації акта контролю. У разі відсутності чіткого визначення платника податків або підміни його комерційним позначенням об`єкта господарської діяльності, наказ втрачає властивість індивідуального акта та не може вважатися належною правовою підставою для допуску до перевірки.

В наказі про проведення перевірки від 18 вересня 2024 року №27878-п не вказано найменування платника податків та його реквізитів, натомість зазначено назву об`єкта перевірки магазин ІНФОРМАЦІЯ_1 за адресою: АДРЕСА_2 . За такою адресою видані направлення на перевірку від 18 вересня 2024 року №5244 та №5245 (а.с.61 зворот, 62 том 1).

За текстом акта від 27 вересня 2024 року №17110/09//17/РРО/ НОМЕР_1 (пункт 1.2) перевірку проведено в магазині ІНФОРМАЦІЯ_1 за адресою: АДРЕСА_1 .

З договору суборенди від 01 вересня 2024 року №1-24 (надавався до перевірки) встановлено, що ФОП ОСОБА_1 отримала в користування нежитлове приміщення площею 159,6 кв.м по АДРЕСА_1 (а.с.231 том 2).

Судячи з матеріалів справи, саме за вказаною адресою проводилася фактична перевірка, попри те, що в наказі, направленнях на перевірку вказана інша адреса.

Представник ГУ ДПС в Івано-Франківській області (працівники якого проводили перевірку) у судовому засіданні стверджував, що допущено технічну помилку в адресі, оскільки раніше перевірка проводилася в магазині по АДРЕСА_2 , де також здійснює діяльність позивач.

На переконання суду, відсутність в наказі відомостей про суб`єкта господарювання та невідповідність адреси в наказі і фактичного місця проведення перевірки дає підстави для висновку, що наказ не забезпечує правову визначеність щодо того, стосовно кого і де саме проводиться перевірка. Наказ не може ототожнюватися з абстрактним описом місця здійснення діяльності або торговельної назви, оскільки саме конкретний платник податків (суб`єкт господарювання) є носієм прав та обов`язків.

Застосовними у такому разі є висновки Великої Палати Верховного Суду від 08 вересня 2021 року у справі №816/228/17, відповідно до яких неправомірність дій контролюючого органу при призначенні і проведенні перевірки не може бути предметом окремого позову, але може бути підставами позову про визнання протиправними рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки. Підставами для скасування таких рішень є не будь-які порушення, допущені під час призначення і проведення такої перевірки, а лише ті, що вплинули або об`єктивно могли вплинути на правильність висновків контролюючого органу за результатами такої перевірки та відповідно на обґрунтованість і законність прийнятого за результатами перевірки рішення.

Суд наголошує, що невідповідність наказу вимогам ПК України щодо визначення конкретного платника податків, а також фактичне проведення перевірки на іншому об`єкті (за іншою адресою), ніж той, який зазначений в наказі, свідчить про порушення процедури призначення перевірки, що є визначальною стадією податкового контролю. У такому випадку сам наказ не може розглядатися як належна та законна підстава для проведення перевірки, а її результати не можуть породжувати правових наслідків.

Указані вище порушення ставлять під сумнів легітимність перевірочних заходів стосовно ФОП ОСОБА_1 . Допуск працівників контролюючого органу до перевірки не може виправдовувати допущені при оформленні та визначенні змісту наказу про проведення перевірки порушення ПК України, адже реалізація владних управлінських функцій контролюючим органом має здійснюватися у порядку та в спосіб, встановлені законом; державні органи, які не дотримуються процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків.

З приводу незабезпечення позивачем порядку обліку товарів за місцем реалізації в магазині Ябко на загальну суму 1050638,00 грн суд зазначає таке.

Відповідно до абзацу першого пункту 12 статті 3 Закону №265/95-ВР (в редакції Закону України від 30 листопада 2021 року №1914-IX Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень, далі Закон №1914-IX) суб`єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для виконання платіжної операції зобов`язані вести в порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів, здійснювати продаж лише тих товарів, що відображені в такому обліку. Порядок та форма обліку товарних запасів для фізичних осіб - підприємців, у тому числі платників єдиного податку, встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику. При цьому суб`єкт господарювання зобов`язаний надати контролюючим органам на початок проведення перевірки документи (у паперовій або електронній формі), що підтверджують облік та походження товарних запасів (зокрема, але не виключно, документи щодо інвентаризації товарних запасів, документи про отримання товарів від інших суб`єктів господарювання та/або документи на внутрішнє переміщення товарів), які на момент перевірки знаходяться у місці продажу (господарському об`єкті).

Як указано в абзаці другому пункту 12 статті 3 Закону №265/95-ВР, вимоги не поширюються на фізичних осіб - підприємців, які є платниками єдиного податку та не зареєстровані платниками податку на додану вартість (крім тих, які провадять діяльність з реалізації технічно складних побутових товарів, що підлягають гарантійному ремонту, а також лікарських засобів та виробів медичного призначення, ювелірних та побутових виробів з дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння).

У статті 2 Закону №265/95-ВР визначено, що термін технічно складні побутові товари, що підлягають гарантійному ремонту для цілей цього Закону вживається у значенні, наведеному в Законі України Про захист прав споживачів. Перелік груп технічно складних побутових товарів, які підлягають гарантійному ремонту (обслуговуванню) або гарантійній заміні, в цілях застосування реєстраторів розрахункових операцій встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до Переліку груп технічно складних побутових товарів, які підлягають гарантійному ремонту (обслуговуванню) або гарантійній заміні, в цілях застосування реєстраторів розрахункових операцій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 березня 2017 року №231, смартфони та мобільні телефони (код згідно з УКТЗЕД 8517120000) віднесені до технічно складних побутових товарів, які підлягають гарантійному ремонту (обслуговуванню) або гарантійній заміні, в цілях застосування реєстраторів розрахункових операцій.

Таким чином, за змістом наведених норм суб`єкт господарювання несе відповідальність за (окремо або в сукупності): 1) здійснення реалізації товарів, які не обліковані у встановленому порядку; 2) ненадання під час перевірки документів, які підтверджують саме облік товарів, що знаходяться у місці продажу (господарському об`єкті).

Позивач перебуває на спрощеній системі оподаткування (підпункт 2.2.11 акта перевірки), між тим здійснює торгівлю технічно складними побутовими товарами, які підлягають гарантійному ремонту. Ці обставини не є спірними.

Відповідальність суб`єктів господарювання за недотримання приписів пункту 12 статті 3 Закону №265/95-ВР установлена у статті 20 цього Закону (зі змінами, внесеними Законом №1914-IX). Так до суб`єктів господарювання, що здійснюють реалізацію товарів, які не обліковані у встановленому порядку, та/або не надали під час проведення перевірки документи, які підтверджують облік товарів, що знаходяться у місці продажу (господарському об`єкті), за рішенням контролюючих органів застосовується фінансова санкція у розмірі вартості таких товарів, які не обліковані у встановленому порядку, за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Такі вимоги не поширюються на фізичних осіб - підприємців, які є платниками єдиного податку та не зареєстровані платниками податку на додану вартість (крім тих, які здійснюють діяльність з реалізації технічно складних побутових товарів, що підлягають гарантійному ремонту, а також лікарських засобів та виробів медичного призначення, ювелірних та побутових виробів з дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння).

Отже, за змістом наведених норм суб`єкт господарювання несе відповідальність за: 1) здійснення реалізації товарів, які не обліковані у встановленому порядку; 2) ненадання під час перевірки документів, які підтверджують саме облік товарів, що знаходяться у місці продажу (господарському об`єкті). Тобто, стаття 20 Закону №265/95-ВР передбачає два самостійних склади правопорушення, за які окремо або в сукупності може бути застосована штрафна санкція.

Підставою для висновку про порушення позивачем пункту 12 статті 3 Закону №265/95-ВР є зафіксований в пункті 2.2.20 акта перевірки факт порушення порядку ведення обліку товарних запасів за місцем їх реалізації, здійснення продажу товарів, які не обліковані за встановленою формою ведення обліку товарних запасів у визначеному порядку; документи щодо походження товару до перевірки не надано.

Відповідно до пункту 1 розділу І Порядку ведення обліку товарних запасів для фізичних осіб-підприємців, у тому числі платників єдиного податку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 03 вересня 2021 року №496 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 02 листопада 2021 року за №1411/37033; далі Порядок №496), він визначає правила ведення обліку товарних запасів та поширюється на фізичних осіб-підприємців, у тому числі платників єдиного податку (далі - ФОП), які відповідно до Закону зобов`язані вести облік товарних запасів та здійснювати продаж лише тих товарів, що відображені в такому обліку, та осіб, які фактично здійснюють продаж товарів (надання послуг) та/або розрахункові операції в місці продажу (господарському об`єкті) такого ФОП.

Згідно з пунктом 1 розділу ІІ Порядку №496 облік товарних запасів здійснюється ФОП шляхом постійного внесення до Форми обліку інформації про надходження та вибуття товарів на підставі первинних документів, які є невід`ємною частиною такого обліку.

У пункті 2 розділу І Порядку №496 наведено значення термінів:

документи, які підтверджують облік та походження товарів - Форма ведення обліку товарних запасів, визначена додатком до цього Порядку (далі - Форма обліку), та первинні документи;

первинні документи - опис залишку товарів на початок обліку, накладні, транспортні документи, митні декларації, акти закупки, фіскальні чеки, товарні чеки, інші документи, що містять реквізити, які дозволяють ідентифікувати постачальника та отримувача товару (найменування суб`єкта господарювання, реєстраційний номер облікової картки платника податків (далі - РНОКПП) або код згідно з ЄДРПОУ суб`єкта господарювання, серія та номер паспорта/ номер ID картки для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовились від прийняття РНОКПП та офіційно повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відповідну відмітку в паспорті), дату проведення операції, найменування, кількість та вартість товару.

Пунктом 2 розділу ІІ Порядку №496 встановлено, що форма обліку ведеться за вибором ФОП у паперовій або в електронній формі.

Записи у Формі обліку ведуться в хронологічному порядку надходження або вибуття товарів (пункт 4 розділу ІІ Порядку №496).

Згідно з пунктом 9 розділу ІІ порядку №496 заборонено продаж товарів, на які у місцях продажу таких товарів (господарських об`єктах) відсутні: первинні документи, записи про які внесено до Форми обліку; відповідні записи у Формі обліку про наявні первинні документи; первинні документи і записи у Формі обліку про такі первинні документи.

Відповідно до пункту 10 розділу ІІ Порядку №496 форма обліку, первинні документи на товари мають зберігатись у місці продажу (господарському об`єкті) до моменту вибуття останньої одиниці товару, відображеної в таких первинних документах.

Пунктом 11 розділу ІІ Порядку №496 встановлено, що форма обліку, первинні документи, які підтверджують облік та походження товарів, надаються посадовій особі контролюючого органу на її вимогу під час проведення перевірки. У разі якщо оригінали первинних документів відсутні у місці продажу, посадовій особі контролюючого органу можуть бути надані копії таких первинних документів з подальшим пред`явленням їх оригіналів до закінчення перевірки (за потреби).

Такі документи надаються особисто ФОП або особою, яка фактично здійснює продаж товарів (надання послуг) та/або розрахункові операції в місці продажу (господарському об`єкті) такої ФОП.

Форма обліку в електронній формі на вимогу посадових осіб контролюючого органу має бути візуалізована у форматі, який дозволяє такій особі здійснити його перегляд та/або копіювання.

Аналізуючи положення Порядку №496 у сукупності, Верховний Суд у своїй постанові від 08 січня 2026 року у справі №140/844/25 дійшов висновку, що обов`язок фізичної особи-підприємця щодо ведення обліку товарних запасів та зберігання первинних документів безпосередньо пов`язаний із наявністю конкретних товарів у місці продажу (господарському об`єкті). Первинні документи та форма обліку мають зберігатися у такому місці лише до моменту вибуття останньої одиниці товару, відображеної у відповідних первинних документах.

При цьому суд вважає за необхідне вказати на висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 07 лютого 2024 року у справі №280/6422/22, в якій, серед іншого, зазначено, що для встановлення факту ненадання документів на підтвердження обліку та походження товарів, які на момент перевірки знаходяться у місці продажу, першочергово необхідно встановити, який саме товар станом на момент перевірки зберігається у місці продажу. Відповідно, лише у разі встановлення контролюючим органом, що у місці продажу на момент проведення перевірки фактично знаходився конкретний товар, який не внесений до форми обліку та щодо якого відсутні первинні документи, наявні підстави для застосування до суб`єкта господарювання фінансової санкції, передбаченої статтею 20 Закону №265/95-ВР.

В ході фактичної перевірки позивачу через його представника вручено вимогу про надання документів від 18 вересня 2024 року (а.с.63 том 1), якою запропоновано надати документи, що стосуються фінансово-господарської діяльності, в тому числі: форму ведення обліку товарних запасів, накладні на товар, що знаходяться в реалізації, документи щодо наявних основних засобів. На виконання вказаної вимоги контролюючому органу було надано: договір комісії від 02 вересня 2024 року №МО-02-09-24-ТА (а.с.16 зворот том 1), акти приймання-передачі товарів до договору комісії від 02 вересня 2024 року та від 04 вересня 2024 року (а.с.18-24 том 1), форму ведення обліку товарних запасів за адресою: місто Івано-Франківськ, вулиця Страчених українських націоналістів, 8 (а.с.24 зворот), договір суборенди, які є додатками до акта перевірки (пункт 4.5).

Відповідно до договору комісії від 02 вересня 2024 року №МО-02-09-24-ТА, укладеним між ФОП ОСОБА_2 (комітент) та ФОП ОСОБА_1 (комісіонер) остання зобов`язувалася за дорученням комітента від свого імені за плату (винагороду) укладати за рахунок комітента договори щодо продажу товарів, передбачених договором.

За умовами пункту 4.1 договору передання товарів комітентом комісіонеру для продажу відповідно до умов цього договору здійснюється за актом приймання-передачі товарів на таких умовах: місце передання - місто Івано-Франківськ, вулиця Страчених українських націоналістів, 8; порядок транспортування продукції, що передається комісіонерові для продажу відповідно до умов цього договору, до місця передання визначається комітентом.

Товари, що надійшли комісіонеру від комітента, є власністю комітента (пункт 8.1 договору).

Актами приймання-передачі товарів до договору комісії №МО-02-09-24-ТА, складеними 02 вересня 2024 року та 04 вересня 2024 року, комітент передав комісіонеру товари згідно з переліком в кількості 864 одиниці на загальну суму 824495,00 грн та в кількості 86 одиниць на загальну суму 226143,00 грн відповідно (а.с.18-24 том 1).

Отримання позивачем товарів на загальну суму 1050638,00 грн за вказаними актами приймання-передачі відображено у Формі ведення обліку товарних запасів (а.с.24 зворот).

Про надання цих документів вказано в акті перевірки. Належного обґрунтування того, в чому надані позивачем до перевірки документи суперечать вимогам Порядку №496, акт перевірки не містить. Ігноруючи надані позивачем документи та стверджуючи про неподання первинних документів щодо походження товару, податковий орган не вказав в акті перевірки, які саме конкретні первинні документи позивачу належало надати.

З приводу невідображення вибуття товару (графа 8 Форми ведення обліку товарних запасів), то необхідно зазначити, що відповідно до пояснення у підпункті 5 пункту 3 розділу ІІ Порядку №496 у цій графі вартість товару, проданого через РРО/ ПРРО не вноситься, а відображається лише вартість того товару, який вибув у зв`язку із продажом в безготівковій формі, через внутрішнє переміщення, знищення або втрату, повернення постачальнику чи використання на власні потреби.

Контролюючий орган під час проведення фактичної перевірки не встановлював, чи мали місце такі факти з часу передачі товару (02-04 вересня 2024 року) до завершення фактичної перевірки (проводилася з 18 по 27 вересня 2024 року) та не перевіряв фактичну наявність товарних запасів у місці продажу, не здійснював зняття залишків, хоч має такі повноваження.

Між тим до додаткових пояснень (від 27 липня 2026 року) позивач додала витяг з програми Вчасно.Каса щодо реалізації товарів у вересні 2024 року за готівку (а.с.239-250 том 2), тим самим доводячи факт продажу частини товару, отриманого від комітента.

У постанові від 27 грудня 2023 року у справі №280/1998/23 Верховний Суд зазначив, що ключовим елементом норми пункту 12 статті 3 Закону №265/95-ВР (щодо обов`язку суб`єкта господарювання надати облікові документи) та статті 20 цього Закону (щодо відповідальності за ненадання таких документів) є словосполучення товарні запаси, які на момент перевірки знаходяться у місці продажу, яке міститься у кожній з цих норм.

Отже, згідно з нормами пункту 12 статті 3 Закону №265/95-ВР платник податків зобов`язаний надати облікові документи лише щодо товарів, які безпосередньо на момент перевірки знаходились у місці продажу.

Констатувавши порушення позивачем порядку ведення обліку товарних запасів щодо тих товарів, які прибули в магазин відповідно до актів прийому-передачі товарів від 02 вересня 2024 року та від 04 вересня 2024 року, контролюючий орган не з`ясував, які товари перебували у місці продажу та ні які відсутні первинні документи, при тому що розрахунок суми санкцій провів виключно на підставі даних, відображених у цих актах приймання-передачі товарів, які не вважає первинними документами в цілях обліку товарних запасів. Така позиція вказує на суперечливість та непослідовність в діях відповідача та третьої особи.

Суд зауважує, що договір комісії є одним із видів посередницьких договорів та передбачає обов`язок комісіонера за дорученням комітента від свого імені за певну винагороду продати належний комітенту товар. Позивач як комісіонер не набувала у власність товар, що пояснює відсутність у неї таких первинних документів, як накладні, транспортні документи, митні декларації, акти закупки, фіскальні чеки, товарні чеки, тощо.

Суд враховує, що саме на підставі актів приймання-передачі товарів позивач внесені відомості до Форми ведення обліку товарних запасів.

Надана до перевірки та долучена до матеріалів справи Форма обліку є доказом ведення обліку товарних запасів, записи в ній відображені в хронологічному порядку надходження товарів за актами приймання-передачі.

Фактично аргументи контролюючого органу щодо ненадання документів про походження товару ґрунтуються на аналізі реальності здійснення господарської операції за договором комісії, яка може бути перевірена контролюючим органом під час проведення відповідної (документальної) перевірки платника податків. Реальність виконання умов договору комісії не є предметом розгляду у цій справі, як і предметом фактичної перевірки, а тому ненадання документів, передбачених правилами ведення комісійної торгівлі, не підтверджує і не спростовує ведення чи неведення позивачем обліку товарів, що знаходилися у місці продажу.

Аналогічний правовий висновок міститься у постановах Верховного Суду від 07 квітня 2026 року у справі №420/36506/24, від 03 червня 2026 року у справі №380/23922/24.

Крім того, фінансові санкції до позивача застосовано на підставі статті 20 Закону України №265/95-ВР, диспозиція якої передбачає відповідальність як у разі здійснення реалізації необлікованих товарів, так і у зв`язку із ненаданням під час перевірки документів, що підтверджують облік товарів, які знаходяться у місці продажу. Оскаржуване податкове повідомлення-рішення не містить належної правової кваліфікації та посилання на ознаки складу правопорушення, передбаченого статтею 20 Закону №265/95-ВР, а в акті перевірки одночасно вказано і про порушення порядку ведення обліку товарних запасів, і про продаж товарів, які не обліковані за встановленою формою у визначеному порядку, та про ненадання документів про походження товарів.

Тож оскаржуване рішення не відповідає вимогам обґрунтованості та вмотивованості індивідуального акта суб`єкта владних повноважень.

Згідно з частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Принцип змагальності передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

Частинами першою та другою статті 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, суд дійшов переконання, що у розглядуваному випадку має місце порушення порядку проведення фактичної перевірки та недоведеність підстав для притягнення позивача до відповідальності на підставі статті 20 Закону №265/95-ВР.

Отже, позов належить задовольнити у спосіб визнання протиправним та скасування спірного податкового повідомлення-рішення від 11 листопада 2024 року №0310510705.

Як передбачено частиною першою статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

У зв`язку із задоволенням позову на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача підлягають відшкодуванню судові витрати зі сплати судового збору в сумі 8405,10 грн, сплаченого згідно з квитанцією до платіжної інструкції на переказ готівки від 10 березня 2025 року №ПН450 (а.с.34).

Керуючись статтями 2, 72-77, 243-246, 255 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Волинській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Головне управління ДПС в Івано-Франківській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Волинській області від 11 листопада 2024 року №0310510705.

Стягнути на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Волинській області судові витрати у сумі 8405,10 грн (вісім тисяч чотириста п`ять грн 10 коп.).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач: фізична особа-підприємець ОСОБА_1 ( АДРЕСА_4 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ;

Відповідач: Головне управління ДПС у Волинській області (43010, Волинська область, місто Луцьк, Київський майдан, 4, ідентифікаційний код відокремленого підрозділу юридичної особи 44106679);

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Головне управління ДПС в Івано-Франківській області (76018, Івано-Франківська область, місто Івано-Франківськ, вулиця Незалежності, 20; ідентифікаційний код відокремленого підрозділу юридичної особи 43968084).

Повний текст рішення складено судом 23 вересня 2026 року (з урахуванням перебування судді з 16 по 18 вересня 2026 року та 21 вересня 2026 року у відпустці).

Суддя Ж.В. Каленюк