Ухвала суду № 140079956, 25.09.2026, Вінницький окружний адміністративний суд

У Х В А Л А

м. Вінниця

25 вересня 2026 р. Справа № 148/2487/26

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Крапівницької Н. Л.,

розглянувши в письмовому провадженні заяву про забезпечення позову в справі

за позовом: ОСОБА_1

до: Тульчинської міської ради

про: визнання протиправними та скасування рішень

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся до Тульчинського районного суду Вінницької області з позовом до Тульчинської міської ради, в якому просить суд:

- визнати незаконними дії Тульчинської міської ради щодо ліквідації Бортницького закладу дошкільної освіти «Бджілка» Тульчинської міської ради Вінницької області;

- скасувати рішення Тульчинської міської ради від 06 березня 2025 року № 3787 «Про припинення юридичної особи Бортницького закладу дошкільної освіти «Бджілка» Тульчинської міської ради шляхом ліквідації»;

- скасувати рішення Тульчинської міської ради від 27 липня 2026 року № 4988 «Про внесення змін до рішення 81 сесії Тульчинської міської ради 8 скликання від 06 березня 2025 року № 3787 «Про припинення юридичної особи Бортницького закладу дошкільної освіти «Бджілка» Тульчинської міської ради шляхом ліквідації».

Ухвалою Тульчинського районного суду Вінницької області від 12.08.2026 справу №148/2487/26 передано за підсудністю до Вінницького окружного адміністративного суду.

Автоматизованою системою документообігу суду в порядку, встановленому ст. 31 КАС України, визначено головуючого суддю у цій справі Крапівницьку Н.Л.

Ухвалою від 10.09.2026 в задоволенні заяви про забезпечення адміністративного позову у відмовлено.

23.09.2026 ОСОБА_1 подав заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту на Бортницький заклад дошкільної освіти «Бджілка» Тульчинської міської ради Вінницької області, місцезнаходження: 23612, Вінницька область, Тульчинський район, село Бортники, вул. Шевченка, 57, із забороною вчиняти щодо нього будь-які дії, в тому числі проведення інвентаризації, звернення до Пенсійного фонду та ДПІ, закриття казначейського рахунку, передання документації, складання ліквідаційного балансу, звернення до державного реєстратора про проведення державної реєстрації припинення юридичної особи шляхом ліквідації.

На обґрунтування заяви позивач зазначає, що Тульчинською міською радою прийнято рішення від 06 березня 2025 року № 3787 про припинення юридичної особи Бортницького закладу дошкільної освіти «Бджілка» шляхом ліквідації, а рішенням від 27 липня 2026 року № 4988 внесено зміни до зазначеного рішення. Крім того, вказує, що Тульчинська міська рада наказом №118 від 24.08.2026 вирішила провести інвентаризацію в Бортницькому закладі дошкільної освіти, утворити інвентаризаційну комісію та передати майно та метрі альні цінності.

Позивач вважає, що вказані рішення прийнято з порушенням частини третьої статті 32 Закону України «Про дошкільну освіту», оскільки, на його думку, перед їх прийняттям не проведено громадського обговорення.

Необхідність забезпечення позову позивач обґрунтовує тим, що Тульчинська міська рада може продовжити вчинення ліквідаційних дій щодо Бортницького закладу дошкільної освіти, зокрема здійснити інвентаризацію та передачу майна, припинити фінансування, припинити повноваження директора, звільнити директора та подати документи для внесення до Єдиного державного реєстру відомостей про припинення юридичної особи.

На думку позивача, невжиття заходів забезпечення позову може призвести до зміни стану спірних правовідносин та істотно ускладнити або унеможливити ефективний захист його прав та інтересів.

Частиною першою статті 154 КАС України визначено, що заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.

Відтак, беручи до уваги, що матеріалів справи достатньо для вирішення відповідного процесуального питання, заява про забезпечення позову розглядається судом без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні).

Вирішуючи питання про наявність підстав для забезпечення позову, суд виходить з такого.

Відповідно до частин першої та другої статті 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Дослідивши заяву про забезпечення позову та додані до неї матеріали, суд дійшов такого висновку.

Відповідно до частини першої статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цим Кодексом заходи забезпечення позову.

Згідно з частиною другою статті 150 КАС України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:

невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або

очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Отже, забезпечення позову є допустимим лише за наявності передбачених законом підстав, які мають бути належним чином обґрунтовані заявником.

Верховний Суд у постанові від 01 червня 2022 року у справі № 380/4273/21 зазначив, що підстави забезпечення позову, визначені частиною другою статті 150 КАС України, є оціночними, а тому суд у кожному конкретному випадку має, виходячи з доказів, встановити наявність хоча б однієї з таких обставин. При цьому достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджене доказами припущення щодо наявності фактичних обставин, з якими закон пов`язує застосування відповідного заходу забезпечення.

Разом із тим саме по собі припущення заявника про можливість настання негативних наслідків не є достатньою підставою для забезпечення позову.

У цій справі позивач посилається переважно на те, що відповідач може продовжити вчиняти ліквідаційні дії щодо Бортницького ЗДО, що, на його думку, може ускладнити поновлення його прав.

Однак наведені доводи не містять достатнього обґрунтування того, що невжиття заявлених заходів реально та безпосередньо унеможливить або істотно ускладнить ефективний захист чи поновлення саме тих прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Разом з тим заявник просить накласти арешт на Бортницький заклад дошкільної освіти «Бджілка» Тульчинської міської ради Вінницької області як юридичну особу та заборонити вчинення щодо нього широкого кола дій, у тому числі проведення інвентаризації, звернення до органів Пенсійного фонду України та Державної податкової служби, закриття казначейського рахунку, передання документації, складання ліквідаційного балансу та звернення до державного реєстратора щодо державної реєстрації припинення юридичної особи.

Водночас накладення арешту на юридичну особу як захід забезпечення адміністративного позову положеннями статті 151 КАС України не передбачено.

Крім того, заявлений захід сформульований як заборона вчинення фактично будь-яких дій щодо юридичної особи, що не відповідає вимогам визначеності та співмірності заходів забезпечення позову із заявленими позовними вимогами.

Відповідно до частини другої статті 151 КАС України заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами, а суд повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, і наслідків вжиття заходів забезпечення позову для інших осіб.

Саме по собі посилання заявника на можливість вчинення дій з ліквідації юридичної особи не є достатнім для застосування заходів забезпечення позову. Заявник повинен довести існування реальної, а не гіпотетичної небезпеки заподіяння шкоди його правам та інтересам або істотного ускладнення чи унеможливлення їх ефективного захисту без вжиття відповідних заходів.

При цьому із заяви про забезпечення позову не вбачається належного обґрунтування того, яким саме чином кожна із запропонованих заборон пов`язана із предметом спору та яким чином її невжиття унеможливить або істотно ускладнить виконання майбутнього рішення суду.

Верховний Суд звертає увагу, що при вирішенні питання про забезпечення позову суд має встановити наявність конкретних фактичних обставин, які свідчать про реальну загрозу ускладнення ефективного захисту або поновлення прав позивача. Сам факт прийняття суб`єктом владних повноважень рішення, яке позивач вважає незаконним, автоматично не свідчить про наявність таких підстав.

У заяві про забезпечення позову позивач фактично виходить із припущення про можливе вчинення відповідачем у майбутньому певних ліквідаційних дій. Водночас припущення про можливу поведінку відповідача без наведення належних доказів її неминучості або реальної загрози вчинення не відповідає критерію обґрунтованості, встановленому статтею 150 КАС України.

Позивач також посилається на пункт 2 частини другої статті 150 КАС України, стверджуючи про очевидну протиправність рішень Тульчинської міської ради у зв`язку з непроведенням громадського обговорення.

Однак наведені позивачем доводи потребують встановлення та оцінки обставин, пов`язаних із дотриманням відповідачем передбаченої законодавством процедури прийняття спірних рішень.

Зокрема, під час розгляду справи по суті підлягають встановленню обставини щодо правової природи спірних рішень, застосовності до спірних правовідносин положень частини третьої статті 32 Закону України «Про дошкільну освіту», фактичного проведення чи непроведення відповідного громадського обговорення та інших обставин, на які посилається позивач.

Таким чином, наведені позивачем обставини не дають суду підстав на цій стадії зробити висновок про очевидність протиправності оскаржуваних рішень.

При цьому встановлення фактичної протиправності рішень відповідача є предметом розгляду адміністративної справи по суті, а не питанням, яке має бути остаточно вирішене судом під час розгляду заяви про забезпечення позову.

Як зазначив Верховний Суд, наявність ознак протиправності рішення при вирішенні питання про забезпечення позову не означає встановлення фактичної протиправності такого рішення, оскільки остання встановлюється за результатами розгляду справи по суті.

Відповідно до частини першої статті 151 КАС України позов може бути забезпечено, зокрема, забороною відповідачу вчиняти певні дії.

Частиною другою статті 151 КАС України встановлено, що суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову, однак заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Заявник просить накласти арешт на Бортницький ЗДО із фактичною забороною відповідачу здійснювати будь-які дії, пов`язані з ліквідацією юридичної особи, управлінням її майном, трудовими відносинами та фінансуванням.

При цьому предметом позову є визнання незаконними дій Тульчинської міської ради щодо ліквідації закладу та скасування конкретних рішень міської ради.

Заявлений захід фактично охоплює значно ширше коло правовідносин, ніж необхідно для збереження існуючого стану до вирішення спору, оскільки заборона поширюється не лише на безпосередні дії з державної реєстрації припинення юридичної особи, а й на кадрові, майнові та фінансові питання діяльності закладу.

Верховний Суд наголошує, що заходи забезпечення позову повинні бути адекватними та співмірними із заявленими позовними вимогами, а суд має враховувати співвідношення прав та інтересів заявника з наслідками застосування відповідного заходу для інших осіб.

У цьому випадку позивач не обґрунтував, чому саме заявлений ним комплексний захід є необхідним для забезпечення можливого судового рішення та чому менш обмежувальний захід не може забезпечити належний захист.

Крім того, запропонована позивачем заборона «вчиняти будь-які ліквідаційні дії» за своїм змістом є надмірно широкою та не визначає достатньо чітко межі дозволеної і забороненої поведінки відповідача.

Суд також враховує, що забезпечення позову не може використовуватися як спосіб попереднього вирішення спору по суті.

Заявлений позивачем захід фактично спрямований на повне блокування реалізації оскаржуваних рішень Тульчинської міської ради щодо припинення юридичної особи шляхом ліквідації.

Таким чином, застосування такого заходу на цій стадії фактично створило б наслідки, близькі до задоволення позовної вимоги про припинення ліквідаційних дій, ще до встановлення судом законності чи незаконності оскаржуваних рішень.

Забезпечення позову має на меті гарантувати можливість ефективного захисту порушених прав, а не підміняти собою рішення суду за результатами розгляду спору.

При цьому суд зазначає, що забезпечення позову є винятковим процесуальним заходом, а його застосування потребує належного обґрунтування, оцінки збалансованості інтересів сторін, наявності зв`язку між заявленим заходом і предметом спору, а також його адекватності та співмірності.

З огляду на викладене суд дійшов висновку, що позивачем не доведено наявності передбачених частиною другою статті 150 КАС України підстав для забезпечення позову.

Належних та достатніх доказів існування реальної загрози істотного ускладнення чи унеможливлення ефективного захисту або поновлення прав та інтересів позивача у разі невжиття заходів забезпечення позову суду не надано.

Так само не встановлено очевидних ознак протиправності оскаржуваних рішень у розумінні пункту 2 частини другої статті 150 КАС України.

За таких обставин заява про забезпечення позову задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 150-154, 156, 248, 256, 294 КАС України, -

У Х В А Л И В :

В задоволенні заяви про забезпечення адміністративного позову відмовити.

Ухвала з питань забезпечення адміністративного позову може бути оскаржена. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Ухвала набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 256 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення (складання).

Суддя Крапівницька Н. Л.