Рішення № 140079069, 25.09.2026, Салтівський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Московський районний суд м. Харкова)

Справа № 643/12350/24

Провадження № 2/643/318/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.09.2026 м. Харків

Салтівський районний суд міста Харкова у складі:

головуючого судді Замікули Б.С.,

за участю секретаря судового засідання Юшиної К.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду за правилами загального позовного провадження цивільну справу

за первісним позовом ОСОБА_1 до: малолітніх ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , законним представником яких є ОСОБА_4 ; Житлового кооперативу «Родник-7»; треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_5 , Департамент реєстрації Харківської міської ради, П`ята Харківська міська державна нотаріальна контора, приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Хома Оксана Вікторівна,

про визнання права власності в порядку спадкування за законом,

та за зустрічним позовом ОСОБА_4 , яка діє в інтересах малолітніх ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , до: ОСОБА_1 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Житловий кооператив «Родник-7», Департамент реєстрації Харківської міської ради, ОСОБА_5 ; за участю органу опіки та піклування Харківської міської ради,

про визнання права власності в порядку спадкування за законом,

УСТАНОВИВ:

21.10.2024 ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Іванова Н.О., звернувся через підсистему «Електронний суд» до Московського районного суду м. Харкова (нині Салтівський районний суд міста Харкова) з позовом, у якому просив визнати за ним право власності на 1/2 частку квартири АДРЕСА_1 як на частку в спільному майні колишнього подружжя та на 1/6 частку цієї квартири в порядку спадкування за законом після смерті сина ОСОБА_6 .

15.01.2026 представник позивача подала заяву про зміну предмета позову, в якій позивач просить визнати за ним право власності на 1/3 частку зазначеної квартири в порядку спадкування після смерті ОСОБА_6 , загиблого ІНФОРМАЦІЯ_1 .

В обґрунтування позову (в редакції заяви від 15.01.2026) позивач зазначив, що з 09.07.1977 перебував у шлюбі з ОСОБА_7 . ОСОБА_8 була членом Житлового кооперативу «Родник-7» і в період з 20.07.1990 по 04.06.1993 пайові внески за квартиру АДРЕСА_1 було сплачено в повному обсязі у розмірі 337926,00 крб. Відповідно до ст. 15 Закону України «Про власність» з повною сплатою паю член кооперативу набула право власності на квартиру, державної реєстрації якого законодавство на той час не вимагало. Шлюб між ним та ОСОБА_8 розірвано 14.10.1999.

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_8 померла. Її спадщину фактично прийняв син ОСОБА_6 , який на день її смерті був зареєстрований з нею за однією адресою, однак свідоцтва про право на спадщину не отримав, оскільки ІНФОРМАЦІЯ_1 загинув. Спадкоємцями ОСОБА_6 , які прийняли спадщину, є його діти ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , а також він, позивач, як батько спадкодавця. Отже, право на квартиру перейшло до ОСОБА_6 у цілому, а після його смерті до трьох спадкоємців у рівних частках, по 1/3 кожному.

Оскільки право власності ОСОБА_8 на квартиру не було зареєстроване, нотаріуси не включили квартиру до складу спадщини, а державний реєстратор рішенням від 10.10.2024 відмовив йому у проведенні реєстраційних дій, у зв`язку з чим захист його спадкових прав можливий лише в судовому порядку.

16.11.2024 ОСОБА_4 , яка діє в інтересах малолітніх дітей ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , в особі представника адвоката Авілової О.М., пред`явила зустрічний позов, у якому просить визнати за кожною дитиною право власності на 1/3 частину квартири АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після загибелі їх батька ОСОБА_6 .

Зустрічний позов обґрунтовано тим, що після смерті ОСОБА_6 спадкоємцями, які прийняли спадщину, є його діти та батько ОСОБА_1 , а тому квартира має належати їм у рівних частках, по 1/3 кожному. Позивач за зустрічним позовом заперечувала проти вимоги ОСОБА_1 про визнання за ним права власності на 1/2 частку квартири як на частку в майні колишнього подружжя, посилаючись на те, що пайові внески сплачувались за рахунок особистих коштів ОСОБА_8 , а також на пропуск позовної давності. Крім того, вказувала на те, що після загибелі чоловіка вона за власні кошти здійснювала ремонт квартири, пошкодженої внаслідок обстрілів, та оплачувала житлово-комунальні послуги.

29.10.2025 представник позивача за зустрічним позовом подала заяву про збільшення позовних вимог, у якій просила визнати за кожною дитиною право власності на 1/2 частину квартири. Заявою від 16.02.2026 вона просила цю заяву не розглядати.

ОСОБА_1 у відзиві на зустрічний позов від 07.01.2025 не погодився з доводами про сплату пайових внесків за рахунок особистих коштів ОСОБА_8 , надав копію трудової книжки, відповідно до якої у період сплати внесків він працював, та заперечив проти застосування позовної давності. У подальшому, змінивши предмет позову, позивач за первісним позовом вимог щодо частки в спільному майні колишнього подружжя не підтримував.

Департамент реєстрації Харківської міської ради у письмових поясненнях зазначив, що рішенням державного реєстратора від 10.10.2024 ОСОБА_1 відмовлено у державній реєстрації права власності на спірну квартиру, оскільки подані документи не дають змоги встановити набуття речових прав, а заявник не є спадкоємцем ОСОБА_8 ; просив розглядати справу без участі свого представника та ухвалити рішення відповідно до вимог закону.

Третя особа ОСОБА_5 у письмових поясненнях від 28.02.2025 та 02.03.2025 повідомила, що до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини після смерті своєї матері

ОСОБА_8 не зверталася, а також навела власні відомості щодо стосунків у сім`ї та участі сторін в утриманні квартири. Самостійних вимог щодо предмета спору вона не заявляла.

Відповідач за первісним позовом Житловий кооператив «Родник-7» відзиву на позов не подав, правом на участь у судовому засіданні не скористався. Інші треті особи П`ята Харківська міська державна нотаріальна контора та приватний нотаріус Хома О.В. на виконання ухвали суду надали копії спадкових справ, пояснень щодо суті спору не подали.

Департамент служб у справах дітей Харківської міської ради, як орган опіки та піклування, надав письмовий висновок, у якому вважає за можливе залишити вирішення спору на розсуд суду за умови забезпечення найкращих інтересів та недопущення зменшення або обмеження майнових прав малолітніх ОСОБА_2 та ОСОБА_3 щодо частки у спірній квартирі; просив розглядати справу без участі свого представника.

Ухвалою суду від 29.10.2024 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, задоволено клопотання позивача про витребування копій спадкових справ.

Ухвалою суду від 24.12.2024 зустрічну позовну заяву прийнято до розгляду та об`єднано в одне провадження з первісним позовом; зобов`язано ОСОБА_1 надати відповідь на запитання учасника справи щодо розміру та джерел його доходів у період з 01.01.1990 по 04.06.1993; витребувано з Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області відомості про його доходи за період з 01.01.1989 по 04.06.1993.

Ухвалою суду від 10.02.2025 до участі у справі залучено третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, ОСОБА_5 , а також Департамент служб у справах дітей Харківської міської ради для надання письмового висновку щодо розв`язання спору (ч. 4, 5 ст. 19 Сімейного кодексу України, ч. 6 ст. 56 ЦПК України).

Підготовче засідання неодноразово відкладалося за клопотаннями сторін з метою позасудового врегулювання спору. 29.10.2025 до суду надійшли заява про затвердження мирової угоди та проєкт мирової угоди, за умовами якої за малолітніми визнавалося право власності на квартиру по 1/2 частці за кожним, а законний представник дітей мала виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію в сумі, еквівалентній 10000 доларів США. У подальшому сторони клопотання про затвердження мирової угоди не підтримали: позивач за первісним позовом змінив предмет позову, позивач за зустрічним позовом просила не розглядати заяву про збільшення позовних вимог, подану саме з метою затвердження мирової угоди, а в заявах від 10.09.2026 обидві сторони просили вирішити спір по суті заявлених вимог.

Ухвалою суду від 30.04.2026 прийнято до розгляду заяву позивача за первісним позовом від 15.01.2026 про зміну предмета позову, а заяву позивача за зустрічним позовом від 29.10.2025 про збільшення позовних вимог залишено без розгляду.

Приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Хома О.В. надіслала до суду копію спадкової справи № 26/2021, яка заведена після смерті ОСОБА_8 , а П`ята Харківська міська державна нотаріальна контора - копію спадкової справи № 345/2023, яка заведена після смерті ОСОБА_6 .

Ухвалою суду від 24.06.2026 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

У судове засідання учасники справи не з`явилися. ОСОБА_1 та ОСОБА_4 подали заяви від 10.09.2026 про розгляд справи без їх участі та без участі їх представників, у яких підтримали власні позовні вимоги ( ОСОБА_1 про визнання за ним права власності на 1/3 частку квартири,

ОСОБА_4 про визнання за кожною дитиною права власності на 1/3 частку квартири) та зазначили, що не заперечують проти задоволення позовних вимог іншої сторони. Департамент реєстрації Харківської міської ради та Департамент служб у справах дітей Харківської міської ради просили розглядати справу без участі своїх представників. Інші учасники справи про дату, час і місце судового засідання повідомлені належним чином, про причини неявки суд не повідомили.

Відповідно до ч. 1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Оскільки відповідач Житловий кооператив «Родник-7» відзиву не подав, справа вирішується за наявними матеріалами (ч. 8 ст. 178 ЦПК України). Підстав для ухвалення заочного рішення немає, оскільки позивач про це не просив, а інші відповідачі свою позицію щодо позову висловили.

Відповідно до ч. 4, 5 ст. 268 ЦПК України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, суд підписує рішення без його проголошення; датою ухвалення такого рішення є дата складення повного судового рішення.

У зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося (ч. 2 ст. 247 ЦПК України).

Дослідивши матеріали справи, судом встановлені такі обставини.

09.07.1977 між ОСОБА_1 та ОСОБА_9 зареєстровано шлюб, про що виконавчим комітетом Височанської селищної ради Харківського району Харківської області складено актовий запис № 66; після реєстрації шлюбу дружина змінила прізвище на « ОСОБА_10 » (витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян від 31.01.2024 № 00043364173).

Від шлюбу подружжя має двох дітей доньку ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , та сина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_6

ОСОБА_8 була членом Житлового кооперативу «Родник-7». Пайові внески за квартиру

АДРЕСА_1 сплачено в повному обсязі у розмірі 337926,00 крб: перший внесок у сумі 4100,00 крб. 20.07.1990, останній 04.06.1993. Квартира трикімнатна, розташована на шостому поверсі дев`ятиповерхового будинку (довідки Житлового кооперативу «Родник-7», видані на адвокатські запити від 27.09.2023 № 98/01-16 та від 27.03.2024 № 27/3/24, довідка б/н від 01.04.2024).

Шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_8 розірвано 14.10.1999, про що Московським відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції складено актовий запис № 1004 (свідоцтво про розірвання шлюбу, витяг від 31.01.2024).

Згідно з довідкою КП «Харківське міське бюро технічної інвентаризації» Харківської міської ради від 12.06.2023 № 1132165 право власності на квартиру АДРЕСА_1 станом на 31.12.2012 не реєструвалося, інвентаризаційна справа на квартиру як на окремий об`єкт нерухомого майна не створювалася. Відомості про реєстрацію права власності на квартиру в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відсутні.

26.02.2021 ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , померла (повний витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про смерть). На день смерті її місце проживання було зареєстроване за адресою: АДРЕСА_2 . Станом на 26.02.2021 за цією адресою також були зареєстровані

ОСОБА_6 , ОСОБА_1 , а з 20.05.2019 ОСОБА_3 та ОСОБА_2 (інформаційна довідка з Реєстру територіальної громади міста Харкова від 02.11.2023).

Приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Хомою О.В. 21.07.2021 заведено спадкову справу № 26/2021 (номер у Спадковому реєстрі 68013894). Згідно з довідками нотаріуса від 02.11.2023 та 14.03.2024 спадкоємцем за законом першої черги, який прийняв спадщину, є син спадкодавиці ОСОБА_6 , оскільки він був зареєстрований разом зі спадкодавицею на день її смерті; оформити спадкові права він не встиг у зв`язку зі смертю ІНФОРМАЦІЯ_1 .

21.07.2021 до нотаріуса звернувся ОСОБА_1 із заявою про намір отримати свідоцтво про право власності на 1/2 частку квартири як на частку в спільному майні колишнього подружжя, однак відповідного свідоцтва видано не було. Донька спадкодавиці ОСОБА_5 , місце проживання якої з 09.02.2021 зареєстровано в смт Безлюдівка Харківського району Харківської області, із заявою про прийняття спадщини до нотаріуса не зверталася, що вона підтвердила у своїх письмових поясненнях. Заповіту ОСОБА_8 не складала (інформаційна довідка зі Спадкового реєстру від 21.07.2021).

ОСОБА_6 , у період з 24.02.2022 по ІНФОРМАЦІЯ_1 брав безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, зокрема у м. Маріуполь Донецької області та ІНФОРМАЦІЯ_1 загинув. Смерть настала внаслідок вибухової травми, пов`язаної із захистом Батьківщини (довідка військової частини НОМЕР_1 про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України; постанова медичної (військово-лікарської) комісії ДУ «ТМО МВС України по Донецькій області» № 85; свідоцтво про смерть, актовий запис № 197 від 03.01.2023, складений Київським відділом державної реєстрації смерті Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ)).

Указом Президента України від 25.03.2022 № 167/2022 ОСОБА_6 присвоєно звання Герой України з удостоєнням ордена «Золота Зірка» (посмертно).

На час смерті ОСОБА_6 перебував у шлюбі з ОСОБА_12 , зареєстрованому 04.08.2015 (підтверджується копією свідоцтва про шлюб), від якого подружжя мало двох дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Заповіту ОСОБА_6 не складав (інформаційна довідка зі Спадкового реєстру від 19.04.2023).

Станом на 02.03.2022 за адресою: АДРЕСА_2 були зареєстровані ОСОБА_6 , ОСОБА_1 , а з 20.05.2019 малолітні ОСОБА_3 та ОСОБА_2 . Місце проживання ОСОБА_4 зареєстроване за іншою адресою у АДРЕСА_3 (інформаційна довідка з Реєстру територіальної громади міста Харкова від 19.04.2023).

П`ятою Харківською міською державною нотаріальною конторою 19.04.2023 заведено спадкову справу № 345/2023 (номер у Спадковому реєстрі 70539318) щодо майна ОСОБА_6 . 19.04.2023 ОСОБА_4 як законний представник подала заяви про прийняття спадщини від імені малолітніх дітей. Постановою державного нотаріуса від 13.06.2023 ОСОБА_4 відмовлено у видачі їй свідоцтва про право на спадщину, оскільки вона на час відкриття спадщини не проживала разом зі спадкодавцем та у встановлений строк заяви про прийняття спадщини не подала. 14.08.2023 ОСОБА_4 подала нотаріусу заяву про те, що спадщину після смерті чоловіка не прийняла та на неї не претендує.

14.08.2023 державним нотаріусом П`ятої Харківської міської державної нотаріальної контори видано свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_6 на грошові кошти, розміщені на рахунку в АТ КБ «ПриватБанк», спадкоємцями якого в рівних частках, по 1/3 кожен, визначено доньку ОСОБА_2 , сина ОСОБА_3 та батька ОСОБА_1 . Згідно з довідкою нотаріальної контори від 16.04.2024 № 867/02-14 та листом від 09.05.2024 спадкоємцями ОСОБА_6 , які прийняли спадщину, є його діти, від імені яких заяви про прийняття спадщини подала їх законний представник, та батько ОСОБА_1 , який прийняв спадщину шляхом постійного проживання разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини; дружина спадкодавця спадщину не прийняла. Інших заяв до нотаріальної контори не надходило.

07.10.2024 ОСОБА_1 звернувся до Департаменту реєстрації Харківської міської ради із заявою про державну реєстрацію права власності на квартиру за спадкодавцем ОСОБА_6 , подавши, зокрема, довідку Житлового кооперативу «Родник-7» про членство ОСОБА_8 в кооперативі та внесення пайового внеску в повному обсязі.

Рішенням державного реєстратора від 10.10.2024 № 75480628 у проведенні реєстраційних дій відмовлено з підстав, передбачених п. 2, 4 ч. 1 ст. 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», з огляду на те, що заява щодо майна спадкодавця ОСОБА_8 подана особою, яка не є її спадкоємцем, а документів, що підтверджують набуття права власності ОСОБА_6 , не подано.

Розпорядженням Харківського міського голови від 26.04.2024 № 120 «Про перейменування об`єктів топонімії міста Харкова» (п. 240 додатка 1) вулицю Родникова в

АДРЕСА_4 перейменовано на вулицю Яни Червоної.

Відповідно до технічного паспорта, виготовленого КП «Харківське міське бюро технічної інвентаризації» Харківської міської ради станом на 13.01.2024, загальна площа квартири становить

76,2 кв.м, житлова 41,5 кв.м. Згідно з довідкою цього підприємства від 22.02.2024 № 1139955 до квартири приєднано приміщення № 9 площею 2,8 кв.м з місць спільного користування, а частину приміщення № 3 площею 2,3 кв.м переобладнано з балкону та приєднано до кухні; дозвільні документи на ці зміни не надано. У довідці кооперативу, виданій на адвокатський запит від 27.09.2023, загальна площа квартири зазначалася як 70,07 кв.м, житлова 41,72 кв.м.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам та вирішуючи спір по суті, суд зазначає про таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 15, ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, зокрема шляхом звернення до суду; одним зі способів захисту є визнання права.

Згідно зі ст. 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до ЦПК України, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом (ч. 1 ст. 13 ЦПК України). Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (ч. 3 ст. 13 ЦПК України).

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України). Обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання; обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників (ч. 1 ст. 82 ЦПК України).

Спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців) (ч. 1 ст. 1216 ЦК України). До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (ст. 1218 ЦК України). Спадщина відкривається внаслідок смерті особи; часом відкриття спадщини є день смерті особи (ч. 1, 2 ст. 1220 ЦК України).

Щодо набуття ОСОБА_8 права власності на квартиру та її правового режиму.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 Закону України «Про власність» від 07.02.1991 № 697-XII (уведеного в дію постановою Верховної Ради Української РСР від 26.03.1991 № 885-XII; у редакції, чинній на 04.06.1993), член житлового, житлово-будівельного, дачного, гаражного чи іншого кооперативу або товариства, який повністю вніс свій пайовий внесок за квартиру, дачу, гараж, іншу будівлю або приміщення, надані йому в користування, набуває права власності на це майно.

Законодавство, чинне на час повної сплати пайового внеску, не пов`язувало виникнення права власності члена кооперативу на квартиру з його державною реєстрацією. Згідно з ч. 3 ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 01.01.2013, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов: 1) реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення; 2) на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов`язкової реєстрації.

Верховний Суд у постанові від 15.10.2025 у справі № 201/1512/22 виснував, що член житлово-будівельного кооперативу, який повністю вніс свій пайовий внесок за квартиру, набуває права власності на неї незалежно від державної реєстрації такого права, оскільки законодавство до 2013 року не передбачало обов`язкової державної реєстрації права власності на такі квартири, і така квартира входить до складу спадщини після смерті члена кооперативу.

До складу спадщини може входити нерухоме майно спадкодавця, право власності на яке належним чином не зареєстроване, якщо набуття такого права відбулося з дотриманням чинного законодавства (постанова Верховного Суду від 30.10.2019 у справі № 289/1818/16-ц).

Як встановлено судом, ОСОБА_8 як член Житлового кооперативу «Родник-7» повністю сплатила пайовий внесок за квартиру 04.06.1993. Цей факт підтверджується довідками кооперативу, у тому числі поданими до державного реєстратора, і учасниками справи не оспорюється. Отже, з 04.06.1993 ОСОБА_8 набула право власності на квартиру, а відсутність державної реєстрації цього права не впливає на його дійсність і на можливість його переходу в порядку спадкування.

Водночас пайові внески за квартиру сплачувались у період шлюбу ОСОБА_8 та

ОСОБА_1 . Відповідно до ч. 1 ст. 22 Кодексу про шлюб та сім`ю України (чинного на той час) та

ст. 16 Закону України «Про власність» майно, нажите подружжям за час шлюбу, є його спільною сумісною власністю.

Верховний Суд у постанові від 13.12.2023 у справі № 161/10959/21 (провадження

№ 61-15240св23), розглядаючи спір щодо кооперативної квартири, пайові внески за яку були сплачені в період шлюбу, виснував: пай, внесений у житлово-будівельний кооператив за рахунок коштів подружжя, а після його повної сплати й квартира є спільною сумісною власністю подружжя, якщо інше не встановлено письмовою угодою між ними. Така квартира вважається спільною незалежно від того, хто з подружжя був членом кооперативу. Ст. 22 КпШС закріплює презумпцію спільності такого майна, а тягар її спростування покладається на того з подружжя, хто її заперечує. Крім того, суд зазначив, що право члена кооперативу на квартиру виникало з моменту виплати паю й не потребувало державної реєстрації. Невикористання колишнім з подружжя права на поділ майна за життя не позбавляє його права на частку.

Отже, щодо спірної квартири діяла встановлена законом спростовна презумпція належності її подружжю на праві спільної сумісної власності. Спершу з`ясувавши правовий режим майна, суд враховує таке.

Презумпція спільності майна подружжя встановлена на захист майнових інтересів кожного з подружжя і забезпечує тому з них, хто не був титульним власником (членом кооперативу), можливість захистити своє право на частку. Особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд

(ч. 1 ст. 12 ЦК України), а учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (ч. 3 ст. 13 ЦПК України). Показово, що й у позасудовому порядку частка того з колишнього подружжя, хто залишився живим, виокремлюється зі спадкової маси лише на підставі його письмової заяви (п. 1.1 глави 11 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 № 296/5). ОСОБА_1 таку заяву у 2021 році нотаріусу подав, однак свідоцтва про право власності на частку в спільному майні не отримав, а в цій справі від майнових претензій щодо цієї частки відмовився.

ОСОБА_1 , звернувшись до суду з вимогою про визнання за ним права власності на 1/2 частку квартири як на частку в спільному майні колишнього подружжя, у подальшому змінив предмет позову. У заяві по суті справи від 15.01.2026 ОСОБА_1 , діючи через свого адвоката, виклав позицію про те, що право власності на квартиру в цілому перейшло до ОСОБА_6 як спадкоємця

ОСОБА_8 та в цілому увійшло до складу спадщини після смерті ОСОБА_6 , яка підлягає поділу між трьома спадкоємцями порівну. У заяві від 10.09.2026 він цю позицію підтвердив та не заперечив проти задоволення зустрічного позову, яким за малолітніми визнається право на 2/3 частки квартири. Позивач за зустрічним позовом, у свою чергу, від початку наполягала на тому, що квартира належала ОСОБА_8 і в цілому ввійшла до складу спадщини.

Відтак, на час ухвалення рішення між учасниками справи відсутній спір щодо того, що квартира в повному обсязі входила до складу спадщини спочатку після смерті ОСОБА_8 , а потім після смерті ОСОБА_6 . Цю обставину визнано обома сторонами в заявах по суті справи (ч. 1 ст. 82 ЦПК України). Суд не розцінює позицію ОСОБА_1 як відмову від права власності на нерухоме майно в розумінні ч. 3 ст. 12, ст. 347 ЦК України, а оцінює її як визнання обставин, що стосуються складу спадщини, яке звільняє інших учасників справи від їх доказування.

Підстав для обґрунтованого сумніву щодо достовірності та добровільності такого визнання суд не вбачає: воно зроблене ОСОБА_1 за участі професійного представника, після тривалого обговорення сторонами умов врегулювання спору. Водночас, внаслідок цього збільшуються частки малолітніх спадкоємців, що відповідає їх найкращим інтересам. Права ОСОБА_5 та

ОСОБА_4 при цьому не зачіпаються, оскільки жодна з них спадщини не приймала. Ознак визнання з метою приховати певні факти, під впливом обману, насильства, погрози чи помилки матеріали справи не містять.

Первісна вимога ОСОБА_1 про визнання за ним права власності на 1/2 частку квартири як на частку в спільному майні колишнього подружжя, а також заперечення позивача за зустрічним позовом щодо цієї вимоги, у тому числі щодо сплати внесків за рахунок особистих коштів ОСОБА_8 та пропуску позовної давності, внаслідок зміни предмета позову предметом судового розгляду не є, і суд оцінки їм не надає (ч. 1 ст. 13 ЦПК України).

З урахуванням наведеного суд виходить з того, що спадщина, яка відкрилася після смерті ОСОБА_8 , включала квартиру в цілому.

Щодо прийняття спадщини після смерті ОСОБА_8 .

У першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, той з подружжя, який його пережив, та батьки (ч. 1 ст. 1261 ЦК України). ОСОБА_1 , шлюб з яким розірвано у 1999 році, до кола спадкоємців ОСОБА_8 не належить.

Спадкоємець, який постійно проживав разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого ст. 1270 ЦК України, він не заявив про відмову від неї (ч. 3 ст. 1268 ЦК України). Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини (ч. 5 ст. 1268 ЦК України). Якщо спадкоємець протягом строку, встановленого ст. 1270 ЦК України, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її (ч. 1 ст. 1272 ЦК України).

Факт постійного проживання спадкоємця зі спадкодавцем на момент відкриття спадщини підтверджується, зокрема, витягом з реєстру територіальної громади або довідкою про реєстрацію місця проживання (п. 3.20 глави 10 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України).

ОСОБА_6 на час відкриття спадщини ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) був зареєстрований разом зі спадкодавицею за однією адресою, від спадщини протягом шести місяців не відмовився, а тому відповідно до ч. 3 ст. 1268 ЦК України прийняв спадщину, що підтверджено й приватним нотаріусом Хомою О.В. Донька спадкодавиці ОСОБА_5 разом з матір`ю не проживала, заяви про прийняття спадщини не подала і з позовом про визначення додаткового строку для її прийняття не зверталася, тому вважається такою, що спадщину не прийняла. Інших спадкоємців, які прийняли спадщину, не встановлено.

Отже, з 26.02.2021 спадщина після смерті ОСОБА_8 , до складу якої входила квартира, належала ОСОБА_6 як єдиному спадкоємцю, що її прийняв.

Щодо спадкування квартири після смерті ОСОБА_6 .

ОСОБА_6 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , не отримавши свідоцтва про право на спадщину після смерті матері та не зареєструвавши право власності на квартиру. Об`єднана палата Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду в постанові від 22.04.2024 у справі № 346/2744/21 виснувала, що виникнення у спадкоємця права на спадщину, яке пов`язується з її прийняттям, як майнового права зумовлює входження права на неї до складу спадщини після смерті спадкоємця, який не одержав свідоцтва про право на спадщину та не здійснив державну реєстрацію права. Положення ЦК України не містить обмежень чи заборон на спадкування такого права за відсутності його оформлення.

Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину

(ч. 3 ст. 1296 ЦК України). Відтак до складу спадщини, що відкрилася після смерті ОСОБА_6 , входить право на квартиру, успадковану ним після смерті матері.

Спадкоємцями першої черги після смерті ОСОБА_6 є його діти ОСОБА_2 та

ОСОБА_3 , дружина ОСОБА_4 та батько ОСОБА_1 (ч. 1 ст. 1261 ЦК України).

Малолітня особа вважається такою, що прийняла спадщину, крім випадків, встановлених

ч. 2- 4 ст. 1273 ЦК України (ч. 4 ст. 1268 ЦК України). Малолітні ОСОБА_2 та ОСОБА_3 є такими, що прийняли спадщину в силу закону. Крім того, на час відкриття спадщини вони були зареєстровані разом зі спадкодавцем, а їх законний представник подала нотаріусу заяви про прийняття ними спадщини.

ОСОБА_1 на час відкриття спадщини був зареєстрований разом зі спадкодавцем, від спадщини не відмовився, а тому відповідно до ч. 3 ст. 1268 ЦК України прийняв спадщину. Цей факт визнано нотаріусом при видачі свідоцтва про право на спадщину від 14.08.2023 і учасниками справи не оспорюється.

ОСОБА_4 14.08.2023 подала нотаріусу заяву про те, що спадщину не прийняла, на неї не претендує і з позовом про визначення додаткового строку для її прийняття звертатися не буде. У тій самій заяві вона підтвердила, що не претендує на спадкове майно як на спільне майно подружжя. Водночас ОСОБА_4 , як законний представник малолітніх, послідовно діяла на захист їхніх спадкових прав та 19.04.2023 вона подала від імені дітей заяви про прийняття спадщини.

Частки у спадщині кожного із спадкоємців за законом є рівними (ч. 1 ст. 1267 ЦК України).

Отже, частки ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_1 у спадщині після смерті

ОСОБА_6 становлять по 1/3 кожного, що узгоджується з виданими нотаріусом свідоцтвами про право на спадщину від 14.08.2023 щодо іншого спадкового майна.

Щодо способу захисту та неможливості позасудового оформлення спадкових прав.

Оформлення спадщини є позасудовою процедурою. Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку (постанова Верховного Суду від 22.09.2021 у справі № 227/3750/19). Спосіб захисту має бути ефективним, тобто відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення та забезпечувати поновлення порушеного права (постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19).

Видача свідоцтва про право на спадщину на майно, право власності на яке підлягає державній реєстрації, проводиться нотаріусом після подання документів, що посвідчують право власності спадкодавця на таке майно (п. 4.18 глави 10 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України). Речові права на нерухоме майно, що підлягають державній реєстрації, виникають з моменту такої реєстрації (ч. 2 ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»). Документом, що підтверджує набуття у власність членом кооперативу об`єкта, є видана кооперативом довідка про членство особи в кооперативі та внесення нею пайового внеску в повному обсязі (п. 81 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 № 1127), а державна реєстрація права власності на підставі заяви спадкоємця проводиться шляхом внесення до Державного реєстру прав відомостей про суб`єкта права власності спадкодавця (п. 66 цього Порядку).

У цій справі спадкоємці позбавлені можливості оформити спадкові права у нотаріальному порядку, з таких об`єктивних причин.

Право власності первісного власника ( ОСОБА_8 ) ніколи не реєструвалося; а її єдиний спадкоємець, який прийняв спадщину ( ОСОБА_6 ) помер, не оформивши своїх прав. Спадкоємці ОСОБА_6 не є спадкоємцями ОСОБА_8 і не можуть ініціювати державну реєстрацію права власності за нею, а державна реєстрація права за ОСОБА_6 неможлива без попередньої реєстрації прав його спадкодавиці. Саме з цих підстав державний реєстратор рішенням від 10.10.2024 відмовив у проведенні реєстраційних дій, а нотаріуси, видавши свідоцтва на інше спадкове майно, не включили квартиру до складу спадщини.

За таких обставин визнання права власності в порядку спадкування є належним та ефективним способом захисту прав сторін, а ухвалене рішення відповідно до ст. 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» буде підставою для державної реєстрації права власності кожного з них на відповідну частку квартири (п. 9 ч. 1 ст. 27 Закону).

Між тим суд вважає за необхідне надати оцінку щодо належного відповідача у цій справі.

У справах про визнання права власності в порядку спадкування належним відповідачем є спадкоємець (спадкоємці), який прийняв спадщину, а у разі їх відсутності відповідний орган місцевого самоврядування (постанова Верховного Суду від 19.01.2022 у справі № 280/4/18). Пред`явлення позову до неналежного відповідача є підставою для відмови в задоволенні позову до такого відповідача (постанова Великої Палати Верховного Суду від 17.04.2018 у справі

№ 523/9076/16-ц).

Первісний позов пред`явлено до належних відповідачів малолітніх ОСОБА_2 та

ОСОБА_3 , які є співспадкоємцями позивача; зустрічний до належного відповідача ОСОБА_1 . Натомість Житловий кооператив «Родник-7» до кола спадкоємців не належить, прав на квартиру не заявляє, після повної сплати ОСОБА_8 пайового внеску власником квартири не є, повну сплату паю визнає і прав позивача не порушує, не оспорює та не заперечує. За таких обставин у задоволенні позову до Житлового кооперативу «Родник-7» слід відмовити.

При вирішенні справи суд також врахував інтереси малолітніх дітей, адже відповідно до

ч. 1 ст. 3 Конвенції ООН про права дитини в усіх діях щодо дітей першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Орган опіки та піклування Харківської міської ради у своєму висновку просив забезпечити найкращі інтереси та не допустити зменшення або обмеження майнових прав малолітніх щодо частки у спірній квартирі.

Ухвалене рішення цим вимогам відповідає: за кожною з дітей визнається право власності на 1/3 частку квартири, тобто на частку, яка є максимально можливою з урахуванням кола спадкоємців, що прийняли спадщину, та позиції сторін щодо складу спадщини. Судом враховано, що умови проєкту мирової угоди, який передбачав грошову компенсацію за рахунок законного представника дітей, сторони не підтримали, а вирішення спору по суті не покладає на малолітніх жодних майнових обов`язків.

Щодо характеристик квартири суд зазначає, що відомості про площу квартири в матеріалах справи є різними, а згідно з довідкою КП «Харківське міське бюро технічної інвентаризації» від 22.02.2024 № 1139955 до квартири без дозвільних документів приєднано приміщення № 9 площею

2,8 кв.м з місць спільного користування та переобладнано частину балкона. Відповідно до ч. 1 ст. 384 ЦК України приміщення загального користування будинку кооперативу є спільним майном усіх власників (співвласників) квартир і нежитлових приміщень такого будинку. Питання правомірності зазначених змін, а також прав інших співвласників на приміщення спільного користування не є предметом цього спору і судом не вирішуються. Оскільки в порядку спадкування переходить лише те майно, яке належало спадкодавцеві (ст. 1218 ЦК України), суд визнає право власності сторін на частки у квартирі АДРЕСА_5 як на об`єкт, набутий ОСОБА_8 у 1993 році, і в резолютивній частині рішення її площу не зазначає. Це рішення не є підставою для узаконення (легалізації) перепланування квартири.

Оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (ст. 89 ЦПК України), суд дійшов висновку, що первісний позов до малолітніх ОСОБА_2 та ОСОБА_3 і зустрічний позов є обґрунтованими та підлягають задоволенню, а саме: за ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 слід визнати право власності на квартиру АДРЕСА_1 по 1/3 частці за кожним у порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . У задоволенні первісного позову до Житлового кооперативу «Родник-7» слід відмовити як до неналежного відповідача.

Інші доводи учасників справи, зокрема щодо стосунків у сім`ї, участі в утриманні та ремонті квартири, користування нею, на висновки суду щодо складу спадщини, кола спадкоємців та розміру їх часток не впливають. При цьому суд враховує, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, а обсяг обов`язку щодо обґрунтування рішення залежить від характеру рішення (рішення ЄСПЛ у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010).

Позивач за первісним позовом та позивач за зустрічним позовом звільнені від сплати судового збору на підставі п. 8 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» як члени сім`ї загиблого захисника України. Відповідно до ч. 6 ст. 141 ЦПК України, якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Доказів понесення інших судових витрат, зокрема витрат на професійну правничу допомогу, учасники справи до закінчення судових дебатів не подали, заяв у порядку ч. 8 ст. 141 ЦПК України не робили, тому такі витрати судом не розподіляються.

Насамкінець суд вважає за необхідне звернутися до сторін спору.

Питання про квартиру, набуту батьками ще на початку 1990-х років, залишалося невирішеним понад три десятиліття. Їхній син віддав за Батьківщину значно більше, ніж будь-яке майно: він загинув, захищаючи Україну, і посмертно удостоєний звання Героя України. Цим рішенням за його дітьми визнано право власності на дві третини квартири, а за його батьком на одну третину.

Суд сподівається, що на цьому всі суперечки будуть завершені та квартира врешті повністю служитиме дітям ОСОБА_13 , заради майбутнього яких він воював.

Керуючись ст. 12, 13, 7682, 89, 141, 178, 223, 247, 258, 259, 263265, 268, 273, 354 ЦПК України, ст. 12, 15, 16, 384, 392, 12161218, 1220, 1261, 1267, 1268, 1270, 1272, 1296 ЦК України, суд

УХВАЛИВ:

Первісний позов ОСОБА_1 до малолітніх ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , законним представником яких є ОСОБА_4 , про визнання права власності в порядку спадкування за законом - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , РНОКПП НОМЕР_2 , право власності на 1/3 частку квартири АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

У задоволенні первісного позову ОСОБА_1 до Житлового кооперативу «Родник-7» відмовити.

Зустрічний позов ОСОБА_4 , яка діє в інтересах малолітніх ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , до ОСОБА_1 про визнання права власності в порядку спадкування за законом - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_3 , право власності на 1/3 частку квартири АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Визнати за ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_4 , право власності на 1/3 частку квартири АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Судові витрати зі сплати судового збору компенсувати за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Рішення може бути оскаржене до Харківського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

Позивач за первісним позовом (відповідач за зустрічним позовом): ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , (РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 );

Відповідач 1 за первісним позовом (позивач за зустрічним позовом):

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ;

Відповідач 2 за первісним позовом (позивач за зустрічним позовом):

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 );

Законний представник малолітніх: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , (РНОКПП НОМЕР_5 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 );

Відповідач 3 за первісним позовом (третя особа за зустрічним позовом): Житловий кооператив «Родник-7» (код ЄДРПОУ 23007967, місцезнаходження: м. Харків, вул. Яни Червоної, буд. 13);

Третя особа: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 (РНОКПП НОМЕР_6 , зареєстроване місце проживання:

АДРЕСА_4 );

Третя особа: Департамент реєстрації Харківської міської ради (код ЄДРПОУ 40214227, місцезнаходження: м. Харків, м-н. Павлівський, буд. 4);

Третя особа: П`ята Харківська міська державна нотаріальна контора (код ЄДРПОУ 02900726, місцезнаходження: м. Харків, вул. Валентинівська, буд. 27-Г);

Третя особа: Приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу

Хома Оксана Вікторівна (адреса робочого місця: АДРЕСА_6 ).

Повне судове рішення складено та підписано 25.09.2026.

Суддя Борис ЗАМІКУЛА