Ухвала суду № 140078687, 25.09.2026, Слобідський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Комінтернівський районний суд м. Харкова)

Слобідський районний суд міста Харкова

Провадження № 2-з/641/49/2026 Справа № 641/9325/26

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 вересня 2026 року м. Харків

Суддя Слобідського районного суду міста Харкова Щепелева Г.М., розглянувши заяву представника позивача ОСОБА_1 адвоката Величка Родіона Сергійовича про забезпечення позову у цивільній справі № 641/9325/26 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя,

В С Т А Н О В И В:

У провадженні Слобідського районного суду міста Харкова перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя.

Ухвалою Слобідського районного суду міста Харкова від 22 вересня 2026 року позов прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі.

У позовній заяві позивач просить визнати квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 47,9 кв.м, та квартиру АДРЕСА_2 , загальною площею 42,6 кв.м, об`єктами спільної сумісної власності подружжя; в порядку поділу майна визнати за позивачем право особистої приватної власності на квартиру АДРЕСА_3 , а за відповідачем на квартиру АДРЕСА_4 , а також стягнути з відповідача на користь позивача грошову компенсацію замість її частки у праві спільної сумісної власності на квартиру АДРЕСА_4 у розмірі 112 180 грн.

23 вересня 2026 року представник позивача адвокат Величко Р.С. звернувся до суду із заявою про забезпечення позову.

В обґрунтування заяви посилається на те, що право власності на обидві спірні квартири зареєстровано одноособово за відповідачем ОСОБА_2 , хоча, на думку позивача, це майно було набуте сторонами під час шлюбу та є їх спільною сумісною власністю.

Представник позивача зазначає, що до вирішення спору по суті відповідач як зареєстрований власник має можливість розпорядитися спірним нерухомим майном, у тому числі відчужити його третім особам, передати його у довгострокову оренду/користування третім особам без згоди позивача, що може ускладнити або унеможливити виконання можливого рішення суду та призвести до необхідності ініціювання позивачем інших судових проваджень.

У зв`язку з цим просить накласти арешт на квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 47,9 кв.м (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1366482663101), та квартиру АДРЕСА_2 , загальною площею 42,6 кв.м (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1265511363101), й заборонити відповідачу та іншим особам вчиняти будь-які дії щодо їх відчуження (продаж, дарування, міна, застава/іпотека, внесення до статутного капіталу тощо), а також щодо передачі їх в оренду або безоплатне користування третім особам.

Відповідно до частин першої та другої статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.

Згідно з пунктами 1, 2 частини першої статті 150 ЦПК України позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб, а також забороною вчиняти певні дії.

Відповідно до частини третьої статті 150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Згідно із частиною першою статті 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду), крім випадків, передбачених законом.

Метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, у тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

При вирішенні питання про забезпечення позову суд має пересвідчитися, зокрема, у наявності між сторонами спору, існуванні обґрунтованого припущення, що невжиття відповідних заходів може ускладнити чи унеможливити виконання можливого рішення суду або ефективний захист прав позивача, а також у наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову та предметом заявлених вимог.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 травня 2021 року у справі № 914/1570/20 (провадження № 12-90гс20) зазначено, що під забезпеченням позову розуміють сукупність процесуальних дій, що гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Таким чином, особам, які беруть участь у справі, надано можливість уникнути реальних ризиків щодо утруднення чи неможливості виконання рішення суду, яким буде забезпечено судовий захист законних прав, свобод та інтересів таких осіб. При цьому важливим є момент об`єктивного існування таких ризиків, а також того факту, що застосування заходів забезпечення позову є дійсно необхідним, що без їх застосування права, свободи та законні інтереси особи (заявника клопотання) будуть порушені, на підтвердження чого є належні й допустимі докази. Також важливо, щоб особа, яка заявляє клопотання про забезпечення позову, мала на меті не зловживання своїми процесуальними правами, порушення законних прав відповідного учасника процесу, до якого зазначені заходи мають бути застосовані, а створення умов, за яких не існуватиме перешкод для виконання судового рішення. Отже, при використанні механізму забезпечення позову учасники спору повинні належним чином обґрунтовувати підстави застосування відповідного заходу забезпечення позову у конкретній справі; зазначати обставини, які свідчать про те, що неприйняття зазначеного заходу може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду; підтверджувати такі обставини належними й допустимими доказами.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) зазначено, що: «співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам».

При цьому під час вирішення питання про забезпечення позову суд не надає оцінки обґрунтованості позовних вимог по суті, оскільки це є предметом судового розгляду справи.

Дослідивши заяву та додані до неї матеріали, суд встановив, що між сторонами дійсно існує спір майнового характеру щодо правового режиму та поділу квартир АДРЕСА_4 та АДРЕСА_2 . Право власності на вказане нерухоме майно зареєстровано за відповідачем, що підтверджується відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, тоді як позивач заявляє вимоги про визнання обох квартир спільною сумісною власністю подружжя та визнання в порядку її поділу права особистої приватної власності на квартиру АДРЕСА_3 за позивачем і на квартиру АДРЕСА_4 за відповідачем.

Отже, зазначені об`єкти нерухомого майна є безпосереднім предметом спору.

З огляду на характер заявлених позовних вимог, відчуження спірних квартир до вирішення справи по суті може призвести до зміни їх власника, ускладнити ефективний захист прав позивача у межах цього провадження та виконання можливого рішення суду у разі задоволення позову.

За таких обставин суд вважає, що накладення арешту на спірні квартири та заборона вчинення дій, спрямованих на їх відчуження, безпосередньо пов`язані з предметом спору, спрямовані на збереження майна у тому правовому стані, який існує на час розгляду справи, та є співмірними із заявленими позовними вимогами.

Вжиття таких заходів не вирішує спір по суті та не свідчить про обґрунтованість позовних вимог, а має тимчасовий характер і спрямоване виключно на забезпечення можливості ефективного захисту прав сторін за результатами розгляду справи.

Водночас суд не вбачає підстав для задоволення заяви в частині заборони передачі спірних квартир в оренду або безоплатне користування третім особам.

При вирішенні питання про застосування заходів забезпечення позову суд має забезпечити розумний баланс між інтересами позивача у збереженні предмета спору та правами відповідача як особи, за якою на цей час зареєстровано право власності на нерухоме майно, не допускаючи встановлення обмежень, які не є необхідними для досягнення мети забезпечення позову.

Правова природа арешту нерухомого майна у цьому випадку полягає насамперед в обмеженні можливості розпорядження ним, тоді як право користування майном за власником зберігається. Застосування заходів забезпечення позову не повинно призводити до невиправданого обмеження тих правомочностей власника, реалізація яких сама по собі не створює загрози відчуження предмета спору або неможливості виконання майбутнього рішення суду.

Передача квартири в оренду чи безоплатне користування сама по собі не має наслідком переходу права власності на неї та не змінює належності спірного майна, а тому безпосередньо не створює перешкод для виконання можливого рішення суду щодо визнання права власності та поділу цього майна. Натомість заборона відповідачу передавати квартири у користування іншим особам додатково обмежуватиме його правомочність користування майном.

З урахуванням того, що збереження спірного нерухомого майна та унеможливлення зміни його власника достатньою мірою забезпечуються накладенням арешту та забороною вчинення дій щодо його відчуження, встановлення додаткової заборони на передачу квартир в оренду або безоплатне користування третім особам не є необхідним для досягнення мети забезпечення позову та становило б надмірне обмеження прав відповідача порівняно з потребами забезпечення заявлених позовних вимог.

Таким чином, дотримуючись принципу співмірності заходів забезпечення позову із заявленими вимогами та балансу інтересів сторін, суд доходить висновку про часткове задоволення заяви.

Керуючись ст.ст. 149, 150, 151, 152, 153, 157 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Заяву представника позивача ОСОБА_1 адвоката Величка Родіона Сергійовича про забезпечення позову задовольнити частково.

Накласти арешт на:

квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 47,9 кв.м (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1366482663101), що належить ОСОБА_2 ;

квартиру АДРЕСА_2 , загальною площею 42,6 кв.м (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1265511363101), що належить ОСОБА_2 .

Заборонити ОСОБА_2 та іншим особам від його імені вчиняти дії, спрямовані на відчуження (продаж, дарування, міна, застава/іпотека, внесення до статутного капіталу тощо) квартир АДРЕСА_4 та АДРЕСА_2 .

У задоволенні решти вимог заяви відмовити.

Копію ухвали направити для виконання до Основ`янсько-Слобідського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (код ЄДРПОУ 41430683, адреса: 61024, м. Харків, вул. Максиміліанівська 11).

Ухвала про забезпечення позову підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.

Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 261 ЦПК України ухвали, що постановлені судом поза межами судового засідання набирають законної сили з моменту їх підписання суддею.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку безпосередньо до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня складання повного тексту ухвали.

Строк пред`явлення до виконання три роки.

Стягувач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_5 ;

Боржник: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_6 .

Суддя -Г. М. Щепелева