Рішення № 140078476, 25.09.2026, Шевченківський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Дзержинський районний суд м. Харкова)

Справа № 638/752/26

Провадження № 2/638/2051/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 вересня 2026 року м. Харків

Шевченківський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого судді - Яковлевої В.М.,

за участю секретаря судових засідань - Сікорського А.С.,

учасники справи:

позивачка - ОСОБА_1 ,

відповідач -Харківська міська рада;

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Харкові в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом за позовом ОСОБА_1 до Харківської міської ради про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування,

в с т а н о в и в:

16 січня 2026 року ОСОБА_1 звернулася до Шевченківського районного суду міста Харкова з позовом до Харківської міської ради про визнання права власності на нерухоме майно.

Позовна заява мотивована тим, що ОСОБА_1 є матір`ю ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження НОМЕР_1 , виданого 04.06.1986 Палацом новонароджених м. Харкова (за народження ОСОБА_3 отримав прізвище ОСОБА_4 , але в подальшому змінив його на ОСОБА_5 ). ОСОБА_2 виїхав до Ізраїля, де ІНФОРМАЦІЯ_1 помер у м. Тель-Авів-Яффо. Спадкоємцями після його смерті були мати ОСОБА_1 , батько ОСОБА_6 та дружина ОСОБА_7 . Спадкову справу в установлений законом строк було відкрито у Восьмій Харківській державній нотаріальній конторі (реорганізована у відокремлений підрозділ П`ятої Харківської міської державної нотаріальної контори), спадкова справа за № 610/2014 (номер у Спадковому реєстрі 56418503).

На даний час спадкова справа зберігається у відокремленому підрозділі П`ятої Харківської міської державної нотаріальної контори за адресою: 61024, м. Харків, вул. Ярослава Мудрого, № 26.

До складу спадкової маси увійшла 1/2 частка у праві спільної власності на квартиру АДРЕСА_1 (далі Спадкове майно). ОСОБА_1 подала заяву про прийняття спадщини.

Батько спадкодавця ОСОБА_6 та дружина ОСОБА_7 подали заяви про неприйняття спадщини та повідомили, що не заперечують проти видачі свідоцтва про право на спадщину на ім`я матері спадкодавця ОСОБА_1 . Заяв від інших спадкоємців до нотаріальної контори не надходили, свідоцтва про право на спадщину не видавалися.

Таким чином Позивачка є єдиною спадкоємицею майна свого сина ОСОБА_2

07.11.2025 до П`ятої Харківської міської державної нотаріальної контори (відокремленого підрозділу) звернулась ОСОБА_8 , що діє від імені ОСОБА_1 згідно довіреності, посвідченої приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Сотник Н.О. 06 серпня 2025 року за № 203, про видачу на ім`я її довірительки ОСОБА_1 свідоцтва про право на спадщину за законом на Спадкове майно після смерті її сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 . Державним нотаріусом П`ятої Харківської міської державної нотаріальної контори (відокремленого підрозділу) Денисюк Т.С. 11.11.2025 винесено Постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії за № 1176/02-14, згідно якої відмовлено громадянці ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на 1/2 (одну другу) частку у праві спільної власності на квартиру АДРЕСА_1 .

Підставою для відмови у вчинення нотаріальної дії стало те, що оскільки померлий на день смерті постійно проживав в АДРЕСА_2 , неможливо встановити місце проживання померлого та хто зі спадкоємців мешкав із померлим за однією адресою на день його смерті, а, оскільки між Україною та Державою Ізраїль відсутня відповідна домовленість щодо надання правової допомоги по цивільним справам, зробити запит до офіційних органів про встановлення вищезазначених фактів, неможливо.

З посиланням на положення статей 70, 71 Закону України «Про міжнародне приватне право», статтю 1221 ЦК України, вказано, що оскільки останнім місцем проживання ОСОБА_2 було АДРЕСА_2 , Ізраїль, П`ята Харківська міська державна нотаріальна контора не має компетенції здійснити оформлення спадкових прав ОСОБА_1 на Спадкове майно, формально таку компетенцію має відповідна установа юстиції м. Петах-Тіква, Держава Ізраїль, а оскільки, як уже зазначалося раніше, між Україною та Державою Ізраїль відсутня відповідна домовленість щодо надання правової допомоги по цивільним справам, вказане питання можна вирішити лише у судовому порядку.

У справах про визнання права власності у порядку спадкування (визнання права на частку в спільній частковій/сумісній власності) належним відповідачем є спадкоємець (спадкоємці), який прийняв спадщину, а у випадку їх відсутності, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття, належним відповідачем є відповідний орган місцевого самоврядування (див., зокрема, постанову Верховного Суду Касаційного цивільного суду від 06.10.2021 у справі № 234/17030/18 (провадження № 61-12859св21), постановb Верховного Суду Касаційного цивільного суду від 14.12.2023 у справі № 199/1204/21 (провадження № 61-4074св23), 23.02.2022 у справі № 501/672/16-ц (провадження № 61-14670св21)).

Таким чином, виходячи з усталеної судової практики, відповідачем у даній справі має бути Харківська міська рада.

Спадкування в Україні регулюється нормами Цивільного кодексу України. Втім за умови наявності в таких відносинах іноземного елемента застосовується норми Закону України «Про міжнародне приватне право» (див. постанову Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 13 березня 2023 року в справі № 398/1796/20 (провадження № 61-432сво22)).

В силу положень статті 1216 ЦК України спадкування це перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Відповідно до положень статті 1217 ЦК України заповітом або за законом. спадкування здійснюється за cтаттею 1218 ЦК України передбачено, що до складу спадщини входять всі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до частини 2 статті 1220 ЦК України часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою. За змістом частин 1, 2 статті 1221 ЦК місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця. Якщо місце проживання спадкодавця невідоме, місцем відкриття спадщини є місцезнаходження нерухомого майна або основної його частини, а за відсутності нерухомого майна - місцезнаходження основної частини рухомого майна.

У статті 1223 ЦК України передбачено, що право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. За змістом частини 1 статті 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Частиною 5 статті 1268 ЦК України передбачено, що незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Відповідно до статті 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Згідно з частинами 1, 2 статті 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини. Заява про прийняття спадщини подається спадкоємцем особисто.

Частиною першою статті 1296 ЦК України передбачено, що спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Відповідно до частини 1 статті 1297 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.

Якщо спадкодавець, якому належало майно на території України, мав останнє місце проживання на території іноземної держави, місце відкриття спадщини визначається на підставі Закону України «Про міжнародне приватне право».

Відповідно до правової позиції Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 13.03.2023 у справі № 398/1796/20 спадкування права на нерухоме майно, яке знаходиться на території України регулюється правом України. У випадку, коли спадкодавець на час смерті проживав за межами України, і до складу спадщини входять права на нерухоме майно, яке знаходиться на території України, прийняття спадщини відбувається у спосіб звернення спадкоємця з відповідною заявою до компетентного органу, уповноваженого на вчинення нотаріальних дій, за місцем знаходження нерухомого майна, тобто, в Україні.

Таким чином для прийняття у спадщину нерухомого майна, що належало спадкодавцю, який помер на території іншої країни, спадкоємцю необхідно подати відповідну заяву за місцем знаходження нерухомого майна, тобто в Україні та за законодавством місцезнаходження цього майна, законодавством України.

ОСОБА_1 в установлений законом строк подала до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини, інші спадкоємці за законом від прийняття спадщини відмовились на користь позивачки.

Відповідно, ОСОБА_1 є такою, що прийняла спадщину і, в силу положень статті 1220, 1268, спадкове майно (1/2 частка у праві спільної власності на квартиру АДРЕСА_1 ) належить їй з 21.05.2014.

Згідно статті 1296 ЦК України позивачка має право на отримання свідоцтва про право на спадщину та має право (зобов`язана) здійснити державну реєстрацію свого права власності. Однак державним нотаріусом було відмовлено ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину та роз`яснено необхідність звернення до суду.

Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, визнання права (пункт 1 частини другої статті 16 ЦК України).

Тлумачення пункту 1 частини другої статті 16 ЦК України свідчить, що по своїй суті такий спосіб захисту як визнання права може застосовуватися тільки тоді, коли суб`єктивне цивільне право виникло і якщо це право порушується (оспорюється або не визнається) іншою особою (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 21.09.2022 у справі № 127/23627/20 (провадження № 61-17025св21), постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05.12.2022 у справі № 233/4580/20 (провадження № 61-12524сво21)). Такий спосіб захисту як визнання права може застосовуватися для захисту (невизнання чи оспорювання) різноманітних приватних прав (зобов`язальних, речових, виключних, спадкових, права на частку в спільній частковій власності і т. д.) (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 19.02.2024 у справі № 567/3/22 (провадження № 61-5252сво23)).

Таким чином, ОСОБА_1 змушена була звернутися до суду за захистом свого порушеного спадкового права, а саме, про визнання права власності на спадкове майно.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Харкова від 21 січня 2026 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито загальне провадження у справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Харківської міської ради про визнання права власності на нерухоме майно.

Витребувано в П`ятої Харківської міської державної нотаріальної контори (м. Харків, вул. Я. Мудрого, 26, код ЄДРПОУ - 02900726) належним чином завірену копію спадкової справи, заведеної після смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , що помер ІНФОРМАЦІЯ_1 ; інформаційну довідку із Спадкового реєстру (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину) та Інформаційну довідку із Спадкового реєстру (заповіти/спадкові договори) ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , що помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Харкова від 27 травня 2026 року закрито підготовче провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Харківської міської ради про визнання права власності на нерухоме майно. Призначено справу до судового розгляду по суті.

У судове засідання позивачка та її представник не з`явилися. Представниця позивачки - адвокатка Розумна В.М. - подала через канцелярію суд заяву, у якій просила суд провести розгляд справи без її участі, позовні вимоги підтриала в повному обсязі та просила задовольнити. Проти ухвалення заочного рішення заперечень не надійшло.

Відповідач в судове засідання повторно не з`явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлений своєчасно та належним чином у встановленому законом порядку відповідно до вимог статті 128 ЦПК України. Причини неявки суду не повідомив, заяву про розгляд справи за відсутності та відзив на позовну заяву суду не надав.

Відповідачем у встановлений частиною сьомою статті 178 ЦПК України строк не подано до суду відзив на позовну заяву, а тому суд вирішує справу за наявними матеріалами, що передбачено частиною восьмою статті 178 ЦПК України.

Відповідно до статті 128 ЦПК України судова повістка, а у випадках, встановлених цим Кодексом, - разом з копіями відповідних документів, надсилається до електронного кабінету відповідного учасника справи, а в разі його відсутності - разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення або кур`єром за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи.

Днем вручення судової повістки є: 2) день отримання судом повідомлення про доставлення судової повістки до електронного кабінету.

Згідно частини першої статті 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Про заочний розгляд справи суд постановляє ухвалу (частина перша статті 281 ЦПК України).

Верховний Суд України, узагальнюючи судову практику, також вказав, що інститут заочного провадження відповідає положенням та спрямований на реалізацію Рекомендації № R (84) 5 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам стосовно принципів цивільного судочинства, що направлені на вдосконалення судової системи. Для досягнення цієї мети необхідно забезпечити доступ сторін до спрощених і більш оперативних форм судочинства та захистити їх від зловживань та затримок, зокрема, надавши суду повноваження здійснювати судочинства більш ефективно.

Враховуючи, що у справі маються достатні дані про права і взаємовідносини сторін, повідомлені належним чином про дату, час і місце розгляду справи відповідачі в судове засідання не з`явилися, відзив на позовну заяву не подали, суд вважає можливим розглянути справу за відсутності відповідачів та зі згоди позивача провести заочний розгляд справи.

Судом встановлено такі факти та відповідні правовідносини, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами.

ОСОБА_1 є матір`ю ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження НОМЕР_1 , виданого 04.06.1986 Палацом новонароджених м. Харкова (за народження ОСОБА_3 отримав прізвище ОСОБА_4 , але в подальшому змінив його на ОСОБА_5 ).

ОСОБА_2 виїхав до Ізраїля, де ІНФОРМАЦІЯ_1 помер у м. Тель-Авів-Яффо. Спадкоємцями після його смерті були мати ОСОБА_1 , батько ОСОБА_6 та дружина ОСОБА_7 .

Спадкову справу в установлений законом строк було відкрито у Восьмій Харківській державній нотаріальній конторі (реорганізована у відокремлений підрозділ П`ятої Харківської міської державної нотаріальної контори), спадкова справа за № 610/2014 (номер у Спадковому реєстрі 56418503).

На даний час спадкова справа зберігається у відокремленому підрозділі П`ятої Харківської міської державної нотаріальної контори за адресою: 61024, м. Харків, вул. Ярослава Мудрого, № 26.

До складу спадкової маси увійшла 1/2 частка у праві спільної власності на квартиру АДРЕСА_1 (далі Спадкове майно).

ОСОБА_1 подала заяву про прийняття спадщини у встановлений Законом строк.

Батько спадкодавця, ОСОБА_6 , та дружина ОСОБА_7 подали заяви про неприйняття спадщини та повідомили, що не заперечують проти видачі свідоцтва про право на спадщину на ім`я матері спадкодавця ОСОБА_1 .

Заяв від інших спадкоємців до нотаріальної контори не надходили, свідоцтва про право на спадщину не видавалися. Таким чином Позивачка є єдиною спадкоємицею майна свого сина ОСОБА_2

07.11.2025 до П`ятої Харківської міської державної нотаріальної контори (відокремленого підрозділу) звернулась ОСОБА_8 , що діє від імені ОСОБА_1 на підставі довіреності, посвідченої приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Сотник Н.О. 06 серпня 2025 року за № 203, про видачу на ім`я її довірительки ОСОБА_1 свідоцтва про право на спадщину за законом на Спадкове майно після смерті її сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Державним нотаріусом П`ятої Харківської міської державної нотаріальної контори (відокремленого підрозділу) Денисюк Т.С. 11.11.2025 винесено Постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії за № 1176/02-14, згідно якої відмовлено громадянці ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на 1/2 (одну другу) частку у праві спільної власності на квартиру АДРЕСА_1 .

Підставою для відмови у вчинення нотаріальної дії стало те, що оскільки померлий на день смерті постійно проживав в АДРЕСА_2 , неможливо встановити місце проживання померлого та хто зі спадкоємців мешкав із померлим за однією адресою на день його смерті, а, оскільки між Україною та Державою Ізраїль відсутня відповідна домовленість щодо надання правової допомоги по цивільним справам, зробити запит до офіційних органів про встановлення вищезазначених фактів, неможливо.

З посиланням на положення статей 70, 71 Закону України «Про міжнародне приватне право», статтю 1221 ЦК України, вказано, що оскільки останнім місцем проживання ОСОБА_2 було АДРЕСА_2 , Ізраїль, П`ята Харківська міська державна нотаріальна контора не має компетенції здійснити оформлення спадкових прав ОСОБА_1 на Спадкове майно, формально таку компетенцію має відповідна установа юстиції м. Петах-Тіква, Держава Ізраїль, а оскільки, як уже зазначалося раніше, між Україною та Державою Ізраїль відсутня відповідна домовленість щодо надання правової допомоги по цивільним справам, вказане питання можна вирішити лише у судовому порядку.

Таким чином, ОСОБА_1 змушена була звернутися до суду за захистом свого права власності на спадкове майно.

Спадкування в Україні регулюється основним регулятором приватних відносин, яким є ЦК України. Втім за умови наявності в таких відносинах іноземного елемента застосовується норми Закону України «Про міжнародне приватне право».

Відповідно до частини першої статті 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця. Якщо місце проживання спадкодавця невідоме, місцем відкриття спадщини є місцезнаходження нерухомого майна або основної його частини, а за відсутності нерухомого майна - місцезнаходження основної частини рухомого майна (частина перша, друга статті 1221 ЦК України).

У статті 1223 ЦК України передбачено, що право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261 - 1265 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Відповідно до частини першої статті 1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Згідно з частиною першою, другою статті 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини. Заява про прийняття спадщини подається спадкоємцем особисто.

Спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину (частина перша статті 1296 ЦК України).

Спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно (частина перша статті 1297 ЦК України).

Іноземний елемент у правовідносинах спадкування може знайти свій вираз в одній з таких трьох ознак: 1) спадкодавець або спадкоємець є громадянином України, який проживає за межами України, іноземцем, особою без громадянства або іноземною юридичною особою; 2) спадщина знаходиться на території іноземної держави; 3) юридичний факт, який створює, змінює чи припиняє правовідносини, мав чи має місце на території іноземної держави (наприклад, смерть спадкодавця на території іншої держави чи народження дитини, спадкові права якої захищалися до її народження в іншій державі, тощо).

За наявності хоча б однієї із вказаних ознак, до відносин спадкування будуть застосовуватися положення Закону України «Про міжнародне приватне право».

Відповідно до статті 71 Закону України «Про міжнародне приватне право» спадкування нерухомого майна регулюється правом держави, на території якої знаходиться це майно, а майна, яке підлягає державній реєстрації в Україні, - правом України.

Крім норм Закону України «Про міжнародне приватне право», спадкування з іноземним елементом може регулюватись нормами міжнародних договорів.

Спадкування нерухомого майна регулюється правом держави, на території якої знаходиться майно, а майна, яке підлягає державній реєстрації в Україні, - правом України, тобто спадкування нерухомого майна здійснюється за матеріальним правом держави, на території якого це майно знаходиться (стаття 71 Закону України «Про міжнародне приватне право»).

Тлумачення вказаних норм свідчить, що: спадкування права на нерухоме майно, яке знаходиться на території України регулюється правом України. У випадку, коли спадкодавець на час смерті проживав за межами України, і до складу спадщини входять права на нерухоме майно, яке знаходиться на території України, прийняття спадщини відбувається у спосіб звернення спадкоємця з відповідною заявою до компетентного органу, уповноваженого на вчинення нотаріальних дій, за місцем знаходження нерухомого майна, тобто, в Україні; подання заяви про прийняття спадщини за законодавством іншої держави не звільняє спадкоємця від подання заяви про спадкування за місцем знаходження нерухомого майна, як це передбачено статтею 71 Закону України «Про міжнародне приватне право» та статтею 1269 ЦК України; якщо спадкоємець не подав у визначений законом строк нотаріусу за місцем знаходження нерухомого майна заяву про прийняття спадщини, він не може вважатись таким, що прийняв спадщину.

Спадкування права на нерухоме майно, розташованого за межами України, не свідчить про прийняття спадщини, яка знаходиться в Україні. Такий факт не має юридичного значення для успадкування іншої частини права не нерухоме майно, розташованого на території України, оскільки як міжнародним, так і національним законодавством задекларована незалежність та самостійність відповідних спадкових процесів. Обставини прийняття спадщини за кордоном можуть лише підтверджувати обізнаність спадкоємця про смерть спадкодавця.

Така правова позиція викладена у Постанові Верховного Суду від 13.03.2023 року у справі № 398/1796/20.

Відповідно до ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять всі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Як свідчать надані на виконання ухвали суду та досліджені судом матеріали спадкової справи № 610/2014, ОСОБА_1 у визначений законом строк, 13 серпня 2014 року, подала до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини (а.с. 67).

Інші спадкоємці за законом, батько ОСОБА_2 - ОСОБА_6 ,та його дружина ОСОБА_7 , від прийняття спадщини відмовились на користь позивачки (а.с. 66-81).

Відповідно, ОСОБА_1 є такою, що прийняла спадщину і, в силу положень статті 1220, 1268, спадкове майно (1/2 частка у праві спільної власності на квартиру АДРЕСА_1 ) належить їй з 21.05.2014.

Згідно статті 1296 ЦК України позивачка має право на отримання свідоцтва про право на спадщину та має право (зобов`язана) здійснити державну реєстрацію свого права власності. Однак державним нотаріусом було відмовлено ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину та роз`яснено необхідність звернення до суду.

Згідно статті 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до статті 77 ЦПК України предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Статтею 80 ЦПК України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно вимог статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Статтею 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Аналізуючи наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності, керуючись положеннями діючого законодавства України, суд дійшов висновку, що позивачка має достатні правові підстави на визнання за нею права власності на частину квартири АДРЕСА_3 , після смерті сина, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який помер в м. Петах-Тіква, Держава Ізраїль, з якою двосторонні міжнародні договори у сфері міжнародного правового співробітництва про правову допомогу та правові відносини у цивільних справах відсутні.

Відтак, позивачка об`єктивно позбавлений можливості захистити своє спадкове право в інший спосіб, аніж шляхом подання позову про визнання права власності до суду.

Задоволення позову, на думку суду, відповідає вимогам ст. 1 Протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, згідно якого кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Відповідно до статті 141 УПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. 16, 1218, 1223, 1261-1265, 1269, 1270, Цивільного кодексу України, Законом України «Про міжнародне приватне право», ст. 12, 13, 81, 141, 263-265, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Харківської міської ради про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_2 , право власності на 1/2 (одну другу) частку квартири, загальною площею 62,6 м2, розташованої за адресою: АДРЕСА_4 .

Стягнути з Харківської міської ради на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 4 276 (чотири тисячі двісті сімдесят шість) грн 80 коп.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його складення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Відповідно ч.3 ст.354 ЦПК Українистрок на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його складення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Відомості про учасників справи.

Позивачка: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_4 .

Відповідач: Харківська міська рада, код ЄДРПОУ 04059243, адреса місцезнаходження: м. Харків, майдан Конституції, 7.

Повний текст судового рішення складено 25 вересня 2026 року.

Суддя В.М. Яковлева