Ухвала суду № 140078078, 22.09.2026, Подільський районний суд міста Кропивницького (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Кіровограда)

Справа № 405/6461/26

провадження № 1-кс/405/2938/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.09.2026 м. Кропивницький

Слідчий суддя Подільського районного суду м. Кропивницького ОСОБА_1 , при секретарі судового засідання ОСОБА_2 , з участю прокурора ОСОБА_3 , підозрюваного ОСОБА_4 , захисника адвоката ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції клопотання старшого слідчого в ОВС ВР ОТЗ СУ ГУНП в Кіровоградській області ОСОБА_6 , яке прокурором заступником керівника Кропивницької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону ОСОБА_7 , у кримінальному провадженні № 42026121550000074, відомості про яке внесені 03.06.2026 до Єдиного реєстру досудових розслідувань про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою до

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Козятин Вінницької області, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_2 ,

підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 28 ч. 1 ст.263 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

14.09.2026 до Подільського районного суду міста Кропивницького від старшого слідчого в ОВС ВР ОТЗ СУ ГУНП в Кіровоградській області ОСОБА_6 надійшло клопотання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою до підозрюваного ОСОБА_4 .

Клопотання про застосування запобіжного заходу слідчим мотивовано тим, що органом досудового розслідування ОСОБА_4 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 263 КК України; наявністю ризиків, передбачених п.п. 1, 2, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, та неможливістю їх запобігання у разі незастосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою та застосування більш м`якого запобіжного заходу.

У судовому засіданні прокурор клопотання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою до ОСОБА_4 підтримав з підстав, викладених у ньому, та наполягав на його задоволенні. У разі визначення застави як альтернативного запобіжного заходу просив визначити її у максимальному розмірі, передбаченому для особи, підозрюваної у вчиненні тяжкого злочину, 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.

Захисник заперечувала проти задоволення клопотання слідчого про застосування до ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді тримання під вартою та вказала, що стороною захисту не оспорюється обґрунтованість повідомленої ОСОБА_4 підозри; її підзахисний на даний час продовжує проходити військову службу, має статус учасника бойових дій, позитивно характеризується; отримує грошове забезпечення у середньому близько 50 тис. грн на місяць. За наведених обставин просила застосувати до її підзахисного запобіжний захід у виді застави та визначити її у мінімальному розмірі.

Підозрюваний підтримав позицію захисника та вказав, що не одружений та не має утриманців.

Слідчий суддя, вивчивши клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно ОСОБА_4 , дослідивши матеріали, якими стороною обвинувачення обґрунтовано клопотання, заслухавши доводи прокурора, думку підозрюваного та його захисника, дійшов таких висновків.

Слідчим суддею встановлено, що слідчими ВР ОТЗ СУ ГУНП в Кіровоградській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42026121550000074, відомості про яке внесені 03.06.2026 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за підозрою ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 263 КК України.

09.09.2026 слідчим, у порядку та строки, передбачені ст.ст. 277-278 КПК України, повідомлено ОСОБА_4 про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 263 КК України.

Згідно з повідомленням про підозру від 09.09.2026 ОСОБА_4 підозрюється у тому, що він спільно з ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , діючи умисно, за попередньою змовою групою осіб, реалізуючи протиправні наміри, в порушення вимог п.п. 1, 2 Переліку видів майна, що не може перебувати у власності громадян, громадських об`єднань, міжнародних організацій та юридичних осіб інших держав на території України, затвердженого Постановою Верховної Ради України № 2471-XII від 17.06.1992 «Про право власності на окремі види майна», з подальшими змінами та доповненнями, згідно з якими зброя, боєприпаси, вибухові речовини й засоби вибуху віднесені до майна, яке не може перебувати у власності громадян, Положення про дозвільну систему, затвердженого постановою КМУ № 576 від 17.10.1992, Інструкції про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної, холодної і охолощеної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, та патронів до них, а також боєприпасів до зброї, основних частин зброї та вибухових матеріалів, затвердженої наказом МВС України № 622 від 21.08.1998, у невстановлений досудовим розслідуванням час, але не пізніше 11 год. 45 хв. 12.06.2026, та у невстановленому досудовим розслідуванням місці незаконно придбали (отримали у володіння та розпорядження) з метою подальшого збуту такі бойові припаси та вибухові пристрої:

-40 (сорок) корпусів бойової ручної осколкової гранати оборонної дії типу Ф-1 та 40 (сорок) уніфікованих підривачів ручних гранат УЗРГМ (УЗРГМ-2), які конструктивно поєднуються між собою та є 40 (сорока) вибуховими пристроями бойовими ручними осколковими гранатами оборонної дії типу Ф-1, що належать до категорії боєприпасів та придатні до вибуху при приведенні їх у дію у штатному режимі шляхом витягування шнура, що під`єднується до кільця підривачів за допомогою карабіну;

-бойовий одноразовий 72,5-мм реактивний штурмовий гранатомет «РШГ-2», виробництва 2023 року, який є вибуховим пристроєм, що належить до категорії боєприпасів, придатний для вибуху при ініціюванні заряду вибухової речовини в ньому електричним способом;

-2 (два) бойові одноразові 93-мм реактивні піхотні вогнемети типу «РПВ-16», з ознаками промислового способу виробництва, виготовлені у червні 2022 року з порядковими серійними номерами 029 та 030 з ударно-спусковим механізмом до реактивного піхотного вогнемета типу РПО, які є вибуховими пристроями та належать до категорії боєприпасів.

Після цього зазначені предмети зберігали у невстановленому в ході досудового розслідування місці до реалізації умислу, спрямованого на їх подальший збут, який, за версією сторони обвинувачення, був реалізований ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та ОСОБА_4 12.06.2026.

Тим самим ОСОБА_4 незаконно придбав та зберігав бойові припаси та вибухові пристрої без передбаченого законом дозволу, за попередньою змовою групою осіб.

Продовжуючи реалізацію власного злочинного наміру, спрямованого на збут наявних боєприпасів та вибухових пристроїв, ОСОБА_8 спільно з ОСОБА_9 та ОСОБА_4 у невстановлений досудовим розслідуванням час, але не пізніше 11 год. 45 хв. 12.06.2026, особисто перенесли наявні у них боєприпаси та вибухові пристрої, а саме:

-40 (сорок) корпусів бойової ручної осколкової гранати оборонної дії типу Ф-1 та 40 (сорок) уніфікованих підривачів ручних гранат УЗРГМ (УЗРГМ-2), які конструктивно поєднуються між собою та є 40 (сорока) вибуховими пристроями бойовими ручними осколковими гранатами оборонної дії типу Ф-1, що належать до категорії боєприпасів та придатні до вибуху при приведенні їх у дію у штатному режимі шляхом витягування шнура, що під`єднується до кільця підривачів за допомогою карабіну;

-бойовий одноразовий 72,5-мм реактивний штурмовий гранатомет «РШГ-2», виробництва 2023 року, який є вибуховим пристроєм, що належить до категорії боєприпасів, придатний для вибуху при ініціюванні заряду вибухової речовини в ньому електричним способом;

-2 (два) бойові одноразові 93-мм реактивні піхотні вогнемети типу «РПВ-16», з ознаками промислового способу виробництва, виготовлені у червні 2022 року з порядковими серійними номерами 029 та 030 з ударно-спусковим механізмом до реактивного піхотного вогнемета типу РПО, які є вибуховими пристроями та належать до категорії боєприпасів, до автомобіля Volkswagen, н.з. НОМЕР_1 , на якому в подальшому ОСОБА_9 разом з ОСОБА_4 прибули до лісопосадки на околиці м. Павлоград Дніпропетровської області, де пізніше того ж дня, за вказівкою ОСОБА_8 , збули їх ОСОБА_10 .

Тим самим ОСОБА_4 здійснив перенесення (носіння) боєприпасів та вибухових пристроїв без передбаченого законом дозволу, за попередньою змовою групою осіб.

У подальшому, на підставі постанови прокурора Кропивницької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону від 10.06.2026, працівниками Управління Служби безпеки України в Кіровоградській області проведено негласну слідчу (розшукову) дію контроль за вчиненням злочину у формі оперативної закупки, в ході якої у період з 11 год. 45 хв. по 11 год. 48 хв. 12.06.2026 ОСОБА_9 спільно з ОСОБА_8 та ОСОБА_4 , виконуючи вказівку ОСОБА_8 , реалізуючи злочинний умисел, спрямований на продаж наявних у них боєприпасів та вибухових пристроїв, перебуваючи у лісопосадці на околиці м. Павлоград Дніпропетровської області, за майнові блага картки на пальне «ДП 20л» «АЗС WOG» у кількості 20 одиниць, загальною вартістю 34 360 грн, збули ОСОБА_10 раніше придбані бойові припаси та вибухові пристрої, а саме:

-40 (сорок) корпусів бойової ручної осколкової гранати оборонної дії типу Ф-1 та 40 (сорок) уніфікованих підривачів ручних гранат УЗРГМ (УЗРГМ-2), які конструктивно поєднуються між собою та є 40 (сорока) вибуховими пристроями бойовими ручними осколковими гранатами оборонної дії типу Ф-1;

-бойовий одноразовий 72,5-мм реактивний штурмовий гранатомет «РШГ-2», виробництва 2023 року;

-2 (два) бойові одноразові 93-мм реактивні піхотні вогнемети типу «РПВ-16» з ударно-спусковим механізмом до реактивного піхотного вогнемета типу РПО.

Зазначені предмети перед цим були перенесені до автомобіля Volkswagen, н.з. НОМЕР_1 , на якому ОСОБА_9 та ОСОБА_4 прибули до місця їх збуту.

У подальшому, о 12 год. 24 хв. 12.06.2026, на місце збуту бойових припасів та вибухових пристроїв прибув ОСОБА_8 , який обговорив із ОСОБА_10 обставини здійсненого збуту та можливість подальшого збуту вибухових пристроїв і боєприпасів.

Тим самим ОСОБА_4 збув бойові припаси та вибухові пристрої без передбаченого законом дозволу, за попередньою змовою групою осіб.

Відповідно до вимог ст. 177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені ч. 1 цієї статті.

Кримінальний процесуальний закон покладає на слідчого суддю обов`язок перевірити обґрунтованість повідомленої особі підозри. За практикою Європейського суду з прав людини наявність обґрунтованої підозри є необхідною умовою законності обмеження свободи особи («Нечипорук і Йонкало проти України», заява № 42310/04, § 219).

У рішенні у справі «Кавала проти Туреччини» Європейський суд з прав людини зазначив, що факти, які викликають підозру, не повинні бути такого ж рівня, як ті, що необхідні для обґрунтування обвинувального вироку. Водночас поняття «обґрунтована підозра» передбачає наявність фактів або відомостей, які могли б переконати об`єктивного спостерігача в тому, що відповідна особа могла вчинити кримінальне правопорушення.

Аналогічний підхід викладено у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «K.-F. проти Німеччини», відповідно до якого обґрунтована підозра передбачає наявність фактів або відомостей, які переконали б неупередженого спостерігача у можливій причетності особи до вчинення кримінального правопорушення.

Надані стороною обвинувачення докази, а саме: протоколи допиту підозрюваних ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , протокол допиту свідка ОСОБА_10 від 09.06.2026, протокол проведення НСРД у формі аудіо-, відеоконтролю відносно ОСОБА_4 від 13.05.2026, протокол про результати контролю за вчиненням злочину у формі оперативної закупки від 16.06.2026, протокол додаткового допиту свідка від 14.07.2026, висновки експерта від 16.07.2026 № СЕ-19/112-26/8699-ВТХ, від 17.07.2026 № СЕ-19/112-26/8700-ВТХ, від 24.07.2026 № СЕ-19/112-26/8792-ВТХ за результатами проведення вибухово-технічних експертиз, у своїй сукупності на цьому етапі кримінального провадження дають достатні підстави для висновку про обґрунтованість повідомленої ОСОБА_4 підозри у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 263 КК України.

При цьому слідчий суддя не вирішує питання про доведеність винуватості ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, а оцінює надані матеріали виключно в межах питань, які підлягають вирішенню при застосуванні запобіжного заходу.

Вирішуючи питання щодо наявності ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, на які посилається сторона обвинувачення, слідчий суддя виходить із конкретних обставин цього кримінального провадження та відомостей про особу підозрюваного. Наявність відповідного ризику має підтверджуватися сукупністю фактичних даних, які дають достатні підстави вважати реально можливою відповідну процесуальну поведінку підозрюваного, а не ґрунтуватися виключно на припущеннях.

Ризиком у контексті кримінального провадження є певний ступінь імовірності того, що підозрюваний може вдатися до дій, які перешкоджатимуть кримінальному провадженню, або вчинити інше кримінальне правопорушення. Кримінальний процесуальний закон не вимагає доведення того, що підозрюваний обов`язково вчинить відповідні дії, однак сторона обвинувачення повинна навести конкретні обставини, які підтверджують реальність такого ризику.

Із заявлених стороною обвинувачення ризиків, передбачених п.п. 1, 2, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, слідчий суддя вважає доведеними ризики, передбачені п.п. 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Щодо ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, слідчий суддя враховує, що кримінальне правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_4 , належить до категорії тяжких, а санкція ч. 1 ст. 263 КК України передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від трьох до семи років. Тяжкість можливого покарання сама по собі не може бути достатньою підставою для висновку про існування ризику переховування, однак у сукупності з характером повідомленої підозри є обставиною, яка підлягає врахуванню при оцінці такого ризику.

Такий підхід узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини. Зокрема, у рішенні від 26.06.2001 у справі «Ilijkov v. Bulgaria» (§ 80, заява № 33977/96) Суд зазначив, що суворість можливого вироку є одним із факторів, які можуть враховуватися при оцінці ризику ухилення.

Разом із тим слідчий суддя враховує, що ОСОБА_4 не одружений та не має утриманців. Зазначені обставини враховуються при оцінці міцності його соціальних зв`язків, однак самі по собі не свідчать про наявність ризику переховування.

Водночас ОСОБА_4 є чинним військовослужбовцем військової частини НОМЕР_2 , має статус учасника бойових дій, позитивно характеризується за місцем проходження військової служби, має нагороди та відзнаки: «За сумлінну службу», «Золотий хрест», «За героїзм та патріотизм». Відомостей про його попереднє ухилення від органу досудового розслідування чи суду матеріали клопотання не містять. Наведені обставини знижують ступінь інтенсивності ризику переховування. Разом із тим, з урахуванням тяжкості інкримінованого кримінального правопорушення, характеру повідомленої підозри та можливого покарання, слідчий суддя вважає, що зазначений ризик повністю не усувається.

Щодо ризику, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, слідчий суддя враховує характер та обставини інкримінованих ОСОБА_4 дій. За змістом повідомленої підозри йому інкримінується вчинення за попередньою змовою групою осіб умисних дій, пов`язаних із незаконним придбанням і зберіганням, подальшим перенесенням (носінням) та збутом значної кількості бойових припасів і вибухових пристроїв.

Разом із тим зазначені дії були вчинені протягом одного дня та фактично становили послідовні етапи реалізації одного умислу, а тому самі по собі не можуть розцінюватися як повторне вчинення кримінальних правопорушень чи як достатній доказ стійкої протиправної поведінки підозрюваного.

Водночас слідчий суддя враховує характер та значну кількість предметів інкримінованого кримінального правопорушення, узгоджений характер дій декількох осіб, їх послідовне незаконне придбання, перенесення та подальший збут за майнову вигоду. Наведені обставини свідчать, що за версією сторони обвинувачення інкриміновані ОСОБА_4 дії не мали випадкового чи ситуативного характеру, а були результатом цілеспрямованої та узгодженої поведінки, спрямованої на незаконний обіг бойових припасів і вибухових пристроїв. У сукупності зазначене дає достатні підстави вважати реальною можливість вчинення іншого кримінального правопорушення.

Оцінюючи зазначені обставини у сукупності, слідчий суддя вважає доведеним існування ризику, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України. Водночас встановлені обставини не свідчать про такий ступінь інтенсивності цього ризику, який сам по собі вимагав би застосування до підозрюваного виключно запобіжного заходу у виді тримання під вартою.

Щодо ризиків, передбачених п.п. 2, 4 ч. 1 ст. 177 КПК України, сторона обвинувачення не навела конкретних фактичних обставин, які б свідчили про реальну можливість знищення, приховування або спотворення ОСОБА_4 речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, або іншого перешкоджання кримінальному провадженню. Саме посилання на потенційну можливість такої поведінки без її належної конкретизації не є достатнім для встановлення відповідних ризиків, у зв`язку з чим слідчий суддя не вважає їх доведеними.

Європейським судом з прав людини у рішенні у справі «Белчев проти Болгарії» наголошено, що необхідність позбавлення особи свободи має бути переконливо обґрунтована державними органами.

Кримінальний процесуальний закон покладає аналогічний обов`язок на сторону обвинувачення, яка повинна довести не лише обґрунтованість підозри та наявність відповідних процесуальних ризиків, а й недостатність застосування більш м`якого запобіжного заходу для запобігання встановленим ризикам.

Вирішуючи питання про застосування до ОСОБА_4 належного та достатнього запобіжного заходу, слідчий суддя відповідно до ч. 1 ст. 178 КПК України враховує вагомість наявних матеріалів на підтвердження обґрунтованості повідомленої підозри, тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному у разі визнання його винуватим, а також відомості про його особу: ОСОБА_4 не одружений, утриманців не має, є чинним військовослужбовцем військової частини НОМЕР_2 , має статус учасника бойових дій, позитивно характеризується за місцем проходження військової служби, має нагороди та відзнаки, відомості про його попереднє ухилення від органу досудового розслідування чи суду відсутні.

При розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою обов`язково має бути перевірена можливість застосування інших, менш суворих запобіжних заходів, про що, зокрема, зазначено у п. 80 рішення Європейського суду з прав людини від 10.02.2011 у справі «Харченко проти України».

Відповідно до ч. 4 ст. 194 КПК України, якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, слідчий суддя має право застосувати більш м`який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного обов`язки, передбачені частинами п`ятою та шостою цієї статті, необхідність покладення яких установлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.

Отже, під час розгляду клопотання стороною обвинувачення доведено обґрунтованість повідомленої ОСОБА_4 підозри та наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, однак не доведено недостатність застосування більш м`якого запобіжного заходу для запобігання цим ризикам.

Враховуючи ступінь установлених процесуальних ризиків у сукупності з відомостями про особу підозрюваного, проходження ним військової служби, позитивну характеристику, статус учасника бойових дій, наявність нагород та відзнак, а також відсутність даних про попереднє ухилення від органу досудового розслідування чи суду, слідчий суддя вважає, що належна процесуальна поведінка ОСОБА_4 може бути забезпечена шляхом застосування до нього більш м`якого запобіжного заходу у виді застави з покладенням відповідних процесуальних обов`язків.

Відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України розмір застави визначається щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Вирішуючи питання щодо розміру застави, слідчий суддя виходить із того, що застава має забезпечувати належну процесуальну поведінку підозрюваного, а її розмір повинен визначатися з урахуванням особи підозрюваного, його майнового стану, характеру кримінального правопорушення та встановлених ризиків. При цьому розмір застави повинен бути таким, щоб перспектива її втрати була достатнім стримуючим чинником для належного виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків, але водночас не бути завідомо непомірним.

У справі «Альперін проти України» Європейський суд з прав людини наголосив, що розмір застави має бути пропорційним та реально досяжним, а перспектива її втрати повинна становити достатній стримуючий фактор для запобігання неналежній процесуальній поведінці особи.

У справі «Блукс Савіцкіс проти Латвії» Суд звернув увагу на необхідність ретельної оцінки майнових можливостей особи при визначенні розміру застави.

У справі «Істоміна проти України» Європейський суд з прав людини, посилаючись, зокрема, на рішення у справах «Корбан проти України» та «Мангурас проти Іспанії», зазначив, що гарантія, передбачена п. 3 ст. 5 Конвенції, покликана забезпечити не відшкодування шкоди, завданої ймовірним кримінальним правопорушенням, а належну процесуальну поведінку особи. Тому розмір застави має визначатися насамперед з огляду на особу підозрюваного, належне йому майно та його відносини з особами, які можуть виступити заставодавцями. Тяжкість повідомленої підозри не може бути єдиним або вирішальним фактором при визначенні її розміру.

Як установлено в судовому засіданні, ОСОБА_4 є військовослужбовцем, а єдиним заявленим ним джерелом доходу є грошове забезпечення військовослужбовця, яке, за його словами, становить близько 50 000 грн на місяць; не одружений, утриманців не має.

Прокурор у судовому засіданні просив визначити заставу у максимальному розмірі, передбаченому для тяжкого злочину, 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, посилаючись на характер кримінального правопорушення, тяжкість можливого покарання та заявлені ризики.

Документів, які б підтверджували розмір доходів ОСОБА_4 , наявність у нього заощаджень, рухомого чи нерухомого майна або інших активів, сторонами не надано. Водночас слідчий суддя враховує повідомлений самим підозрюваним розмір його щомісячного грошового забезпечення близько 50 000 грн.

У Рішенні Другого сенату Конституційного Суду України від 21.07.2026 № 9-р(II)/2026 у справі № 3-176/2025(355/25) зазначено, що правовий сенс інституту застави як менш обтяжливого втручання держави у право на свободу та особисту недоторканність полягає в тому, що особа повинна мати реальну можливість замінити тримання під вартою заставою, одночасно беручи на себе процесуальні обов`язки. Застосування застави дає змогу досягти завдань кримінального провадження без застосування найсуворішого запобіжного заходу тримання під вартою.

Конституційний Суд України наголосив, що врахування майнового стану особи, яку підозрюють чи обвинувачують, дає змогу індивідуалізувати розмір застави таким чином, щоб вона не перетворилася на майновий привілей для заможних осіб або бар`єр для незаможних.

Для забезпечення реальної альтернативності застави триманню під вартою слідчий суддя, визначаючи її розмір, повинен оцінити фінансову спроможність особи, її легальні доходи й активи, наявність утриманців та інші обставини, передбачені кримінальним процесуальним законом, а також уникати припущень щодо матеріальної спроможності підозрюваного.

Визначаючи розмір застави, слідчий суддя враховує характер та обставини повідомленої підозри, значну кількість бойових припасів і вибухових пристроїв, незаконне придбання, зберігання, перенесення та збут яких інкримінується підозрюваному, узгоджений характер дій декількох осіб, їх спрямованість на збут за майнову вигоду, тяжкість можливого покарання, наявність двох установлених процесуальних ризиків, а також відомості про особу ОСОБА_4 : відсутність судимостей, проходження військової служби, позитивну характеристику, статус учасника бойових дій, відсутність утриманців та заявлений ним дохід у виді грошового забезпечення військовослужбовця.

Сторона обвинувачення не надала документів про доходи, заощадження, рухоме чи нерухоме майно підозрюваного, які б підтверджували необхідність та реальну можливість внесення застави у максимальному розмірі. Слідчий суддя не може ґрунтувати висновок про майнову спроможність особи на припущенні про приховування нею доходів або активів. Тому підстав для визначення застави у розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб не встановлено.

Водночас з огляду на характер та значну кількість предметів інкримінованого кримінального правопорушення, узгоджений характер інкримінованих дій, їх спрямованість на збут за майнову вигоду та наявність двох установлених процесуальних ризиків визначення застави у мінімальному передбаченому законом розмірі не забезпечить достатнього стримувального ефекту.

Разом із тим слідчий суддя враховує, що ОСОБА_4 є військовослужбовцем, заявлений ним щомісячний дохід становить близько 50 000 грн, утриманців він не має, однак документально підтверджених відомостей про значні заощадження, нерухоме чи інше цінне майно стороною обвинувачення не надано. За таких обставин відсутні підстави для визначення застави у максимальному або наближеному до максимального розмірі.

З урахуванням наведеного застава у розмірі 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 99 840 грн, є співмірною характеру повідомленої підозри, ступеню встановлених ризиків та відомостям про майновий стан підозрюваного, достатньою для забезпечення його належної процесуальної поведінки та не є завідомо непомірною.

Отже, під час розгляду клопотання стороною обвинувачення доведено обґрунтованість повідомленої ОСОБА_4 підозри та наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, однак не доведено, що застосування більш м`якого запобіжного заходу буде недостатнім для запобігання цим ризикам.

Ураховуючи наведене, слідчий суддя дійшов висновку про наявність підстав для застосування до ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді застави з покладенням на нього відповідних процесуальних обов`язків, у зв`язку з чим клопотання слідчого підлягає частковому задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись вимогами статей 40, 131, 132, 176-178, 182-184, 194, 196 - 197, 309, 395 КПК України, -

ПОСТАНОВИВ:

клопотання старшого слідчого в ОВС ВР ОТЗ СУ ГУНП в Кіровоградській області ОСОБА_6 про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно ОСОБА_4 задовольнити частково.

Застосувати до підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді застави у розмірі 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 99840 (дев`яносто дев`ять тисяч вісімсот сорок) грн., яка може бути внесена як самим підозрюваним так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок: отримувач - ТУ ДСА України в Кіровоградській області, МФО 820172, ЄДРПОУ 26241445, рахунок UA768201720355219001015002505, призначення платежу забезпечення виконання ухвали суду від 22.09.2026 по справі № 42026121550000074 від 03.06.2026.

Відповідно до ч. 6 ст. 182 КПК України підозрюваний, обвинувачений, який не тримається під вартою, не пізніше п`яти днів з дня обрання запобіжного заходу у вигляді застави зобов`язаний внести кошти на відповідний рахунок або забезпечити їх внесення заставодавцем та надати документ, що це підтверджує, слідчому, прокурору, суду. Зазначені дії можуть бути здійснені пізніше п`яти днів з дня обрання запобіжного заходу у вигляді застави, якщо на момент їх здійснення не буде прийнято рішення про зміну запобіжного заходу. З моменту обрання запобіжного заходу у вигляді застави щодо особи, яка не тримається під вартою, в тому числі до фактичного внесення коштів на відповідний рахунок, а також з моменту звільнення підозрюваного, обвинуваченого з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної слідчим суддею, судом в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, підозрюваний, обвинувачений, заставодавець зобов`язані виконувати покладені на них обов`язки, пов`язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.

Покласти на ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строком з 22.09.2026 до 08.11.2026 включно наступні обов`язки:

- прибувати до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду за кожною вимогою;

- не відлучатися із населеного пункту постійної або тимчасової дислокації військової частини за місцем проходження військової служби без дозволу слідчого, прокурора або суду;

- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;

- утримуватись від спілкування зі свідком у кримінальному провадженні: ОСОБА_10 , за винятком їх спільної участі в процесуальних, слідчих діях та в суді;

- здати на зберігання до Центрально-південного міжрегіонального управління Державної міграційної служби паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

В іншій частині клопотання слідчого відмовити.

Роз`яснити ОСОБА_4 наслідки невиконання покладених обов`язків. У разі невиконання обов`язків заставодавцем, а також, якщо ОСОБА_4 будучи належним чином повідомленим, не з`явиться за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомить про причини своєї неявки, або якщо порушить інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов`язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору. У разі звернення застави в дохід держави слідчий суддя, суд, вирішує питання про застосування до підозрюваного запобіжного заходу у виді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу з урахуванням положень ч. 7 ст. 194 КПК України.

Питання про звернення застави в дохід держави вирішується слідчим суддею, судом за клопотанням прокурора або за власною ініціативою суду в судовому засіданні за участю підозрюваного, обвинуваченого, заставодавця, в порядку, передбаченому для розгляду клопотань про обрання запобіжного заходу. У разі звернення застави в дохід держави слідчий суддя вирішує питання про застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу з урахуванням положень ч.7 ст.194 КПК України.

Вручити копію цієї ухвали прокурору, підозрюваному, захиснику негайно після її оголошення.

Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Кропивницького апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Слідчий суддя ОСОБА_11