Рішення № 140077815, 24.09.2026, Коломийський міськрайонний суд Івано-Франківської області

Справа № 346/3418/26

Провадження № 2/346/2989/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 вересня 2026 р.м. Коломия

Коломийський міськрайонний суд Івано-Франківської області в складі:

головуючої - судді Третьякової І.В.

за участю секретаря - Гжибовського А.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Коломия в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

В С Т А Н О В И В:

30 червня 2026 року ТОВ «Юніт Капітал» через систему «Електронний суд» звернулося до Коломийського міськрайонного суду з позовом, в якому просило стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором №188888 від 23.06.2025р. у розмірі 51358,08 грн., а також судові витрати по сплаті судового збору в сумі 2662,40 грн. та 7000,00 грн. витрати на професійну правничу допомогу..

І. Позиції сторін.

В обґрунтування своїх вимог позивач вказав, що 23.06.2025 року між ТОВ «ФК «Кредітплюс» та відповідачем в електронній формі було укладено кредитний договір № 188888на суму 26507,00 грн. На виконання умов договору, 23.06.2025 кредитор ініціював переказ коштів безготівковим зарахуванням на платіжну картку № 5168-74XX-XXXX-6388 відповідача, тим самим виконав свої зобов?язання по даванню кредитних коштів позичальнику. В свою чергу ОСОБА_1 своїх зобов?язань по поверненню кредитних коштів, сплаті процентів за їхнє користування та комісії не виконав, що призвело до утворення заборгованості, розмір якої становить 56158,08 грн., яка складається з: 26507,00 грн. заборгованість по тілу кредиту, 23750,08 грн. заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом, 1101,00 грн. заборгованість по комісії та 4800,00 грн. заборгованість за штрафними санкціями. 10.10.2025р. між ТОВ «ФК «Кредітплюс» та ТОВ «Юніт Капітал» був укладений Договір факторингу № 10102025 за умовами якого, позивач набув право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором №188888. Оскільки зобов?язання з повернення кредитних коштів залишаються невиконаними, ТОВ «Юніт Капітал» просило стягнути заборгованість в судовому порядку. При цьому вказали, що вимоги про стягнення штрафних санкцій в сумі 4800,00 грн. не заявляються, а тому загальний розмір заборгованості зменшений на вказану суму та становить 51358,08 грн.

21.07.2026р. представник відповідача ОСОБА_2 подала до суду відзив в якому зазначила, що позивачем, на підтвердження своїх вимог, не надано належних та допустимих доказів (письмових та/або електронних) перерахування грошових коштів на користь відповідача, які б відповідали вимогам процесуального закону та положенням Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, що затверджена постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 № 22 та Закону України «Про платіжні системи та перекази коштів України». Крім того, позивачем неправомірно нараховано проценти за договором, оскільки таке нарахування здійснено після закінчення строку дії кредитного договору. Крім того, нарахований позивачем розмір відсотків є явно неспівмірним з сумою основного боргу, становить надмірний та невиправданий майновий тягар для відповідача, порушує принципи добросовісності та розумності. Вважає, що вимоги про стягнення з відповідача процентів за кредитом в сумі 23 750,08 грн., нарахованих внаслідок неналежного виконання позичальником своїх зобов`язань, задоволенню не підлягають оскільки дорівнюють заборгованості за тілом кредиту. Вимоги позивача про стягнення комісії в сумі 1101,00 грн. не підлягають задоволенню, оскільки умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною. Витрати на правову допомогу є неспівмірними зі складністю справи, часом, витраченим на виконання робіт, обсягом виконаних робіт та ціною позову. Категорія справи про стягнення заборгованості за кредитним спором є нескладною, позовна заява складається з 5 аркушів та є типовою, відповідно адвокат не міг готувати її п`ять годин. З урахуванням викладеного підстави для стягнення з відповідача витрат на правову допомогу в сумі 7000,00 грн. вважає відсутніми. Просила відмовити в задоволенні позовних вимог.

22.07.2026р. представник позивача ОСОБА_3 подала до суду відповідь на відзив в якій вказала, що сума (загальний розмір) кредиту становить 26507.00 грн. надається не пізніше наступного дня після укладення Договору в наступному порядку: у розмірі 22000.81 грн. на № рахунку/картки позичальника № НОМЕР_1 , у національній валюті; у розмірі 4506.19 грн. шляхом погашення заборгованості позичальника за комісією, нарахованою згідно п.2.5 індивідуальної частини (п.2.2.1.) Комісія за надання кредиту складає 4 506,19 грн., що нараховується та підлягає сплаті одноразово в день укладення цього Договору за ставкою 17,00% від загальної суми кредиту за рахунок власних коштів Позичальника або за рахунок кредиту, якщо це передбачено п.2.2.1. цієї індивідуальної частини. Розмір комісії за надання кредиту не може бути змінено. (п. 2.5.) Відразу після підписання договору, 23.06.2025 року відповідачу перераховано грошові кошти в сумі 22 000,81 грн. на вказану ним банківську карту, що в свою чергу слугує доказом того, що відповідач прийняв пропозицію ТОВ «ФК «Кредіплюс». Згідно до вимог ст. 18 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» електронний документ на переказ має однакову юридичну силу з паперовим документом. Відповідно до копії довідки, яка підписана товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредіплюс», первісний кредитор свої зобов`язання надати грошові кошти виконав в повному обсязі. Дана довідка повідомляє про успішність наступної операцій, згідно договору №1412/22-1 від 14.12.202 р. укладеного з ТОВ "Фінансова компанія "Контрактовий дім". Вказані платіжні документи містять всі необхідні реквізити електронного розрахункового документа: дату і номер; назву, код платника та номер його рахунку; код банку платника; назву, код одержувача та номер його рахунку; код банку одержувача; суми цифрами; призначення платежу, що відповідає вимогам чинного законодавства. Таким чином, порядок видачі коштів в безготівковій формі первинним кредитором не порушено, а надані документи належним чином підтверджують факт перерахування коштів відповідачу. Згідно з п. 2.7 договору, загальні витрати позичальника за кредитом (без врахування тіла кредиту), які включають усі збори, проценти та комісії, не можуть перевищувати 28 268,27 грн. Фактично, на дату розрахунку позичальником було нараховано: 23 750,08 грн проценти, 1 101,00 грн комісії, що у сукупності становить 24 851,08 грн, тобто на 3 417,19 грн. менше, ніж гранично допустимий обсяг витрат, визначений договором. Отже, сума нарахованих процентів, комісій та загальної заборгованості знаходиться в межах погоджених сторонами умов і не перевищує відповідних значень, передбачених кредитним графіком та договором. Позичальник повністю усвідомлював умови кредитного договору та прийняв на себе всі зобов?язання по ньому, договір був укладений добровільно, з дотриманням принципу добросовісності, а його умови відповідають чинному законодавству, а відтак, представник позивача вважає, що позовні вимоги є обгрунтованими та доведеними і підлягають задоволенню в повному обсязі.

Заперечення на відповідь на відзив до суду не надходили.

ІІ. Процесуальні дії.

Ухвалою від 02.07.2026р. у справі було відкрито спрощене позовне провадження з викликом сторін. Витребувано у АТ КБ «Приватбанк» докази.

ІІІ. Розгляд справи.

В судове засідання представник позивача Кукса К.О. не з`явилася, в прохальній частині позовної заяви просив розглянути справу за її відсутності. Позовні вимоги підтримує та просить їх задовольнити в повному обсязі на підставах викладених в позовній заяві.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання також не з?явився, в поданому до суду відзиві представник Сікорська І.С. просила розглянути справу за відсутності сторони відповідача.

Відповідно ч. 3 ст. 211 ЦПК України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

В зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України.

Дослідивши матеріали справи, давши оцінку поданим доказам, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

IV. Фактичні обставини.

Судом встановлено, що 23.06.2025р. ТОВ «ФК «Кредітплюс» та ОСОБА_1 уклали Договір про споживчий кредит № 188888 в електронній формі в Особистому кабінеті позичальника, що створений в інформаційно-комунікаційній системі кредитодавця та доступний через веб-сайт кредитодавця.

Відповідно до п. 1.1 Договір, що укладається Позичальником складається з цієї індивідуальної частини договору про споживчий кредит (далі індивідуальна частина), графіку( ів) платежів, які містять персональні умови кредитування Позичальника та загальної для всіх клієнтів Кредитодавця публічної частини договору про споживчий кредит (далі публічна частина), що розміщена на веб-сайті Кредитодавця. Позичальник укладає Договір, приєднується до публічної частини, приймає умови індивідуальної частини та графіку( ів ) платежів, як невід`ємних частин (складових) Кредитного договору, шляхом підписання цієї індивідуальної частини/акцепту, як це передбачено розділом V цієї індивідуальної частини. З моменту підписання цієї індивідуальної частини/акцепту, Договір про споживчий кредит набуває чинності.

Згідно індивідуальних умов кредитування, кредитодавець зобов`язується на умовах визначених цим Договором, на строк визначений п.2.6. Договору надати Позичальнику грошові кошти у сумі визначеній у п.2.2.1 Договору (далі кредит), а Позичальник зобов`язується повернути Кредитодавцю кредит, сплатити комісію за надання кредиту, комісію за управління та обслуговування кредиту та проценти за користування кредитом (далі плата) в рекомендовану дату платежу, але не пізніше дати остаточного погашення заборгованості, згідно п.2.6. Договору та виконати інші зобов`язання у повному обсязі на умовах та в строки/терміни, що визначені Договором.

Пунктами 2.2.1 2.5 визначено, що сума (загальний розмір) кредиту становить 26507.00 грн. надається не пізніше наступного дня після укладення Договору в наступному порядку: у розмірі 22000.81 грн. на № рахунку/картки позичальника № НОМЕР_1 , у національній валюті; у розмірі 4506.19 грн. шляхом погашення заборгованості Позичальника за комісією, нарахованою згідно п.2.5 індивідуальної частини..

Проценти за користування кредитом нараховуються за ставкою 300,00 % річних. Тип процентної ставки фіксована. Проценти за користування кредитом нараховуються з дня наступного за днем отримання кредиту позичальником протягом строку кредитування, зазначений в п. 2.6. цієї індивідуальної частини та/або графіком платежів. Розмір процентної ставки незмінний.

Знижений тариф комісії за управління та обслуговування кредиту складає 1,00 гривень. Стандартний (базовий) тариф комісії за управління та обслуговування кредиту складає 100,00 гривень. Розмір комісії за управління та обслуговування кредиту не може бути змінено.

Комісія за надання кредиту складає 4506,19 грн., що нараховується та підлягає сплаті одноразово в день укладення цього Договору за ставкою 17,00 % від загальної суми кредиту за рахунок власних коштів Позичальника або за рахунок кредиту, якщо це передбачено п.2.2.1. цієї індивідуальної частини. Розмір комісії за надання кредиту не може бути змінено.

Пунктом 2.7 договору передбачено, що загальні витрати позичальника за кредитом, що включають загальну суму зборів, платежів та інших витрат позичальника, пов`язаних з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом та комісії (без врахування суми (тіла) кредиту) складає (не перевищує) 28268.27 грн.

Згідно п. 2.7 - 2.9.1 денна процентна ставка складає: 0,6348%/день.

Орієнтовна реальна річна процентна ставка (загальні витрати за споживчим кредитом, виражені у процентах річних від загального розміру виданного кредиту) складає 4428,06% річних.

Орієнтовна загальна вартість кредиту для позичальника складає 54775.27 грн.

Довідкою, підписаною ТОВ «ФК «Кредіплюс» в особі директора ОСОБА_4 підтверджується успішність операції, згідно договору №1412/22-1 від 14.12.202 р. укладеного з ТОВ "Фінансова компанія "Контрактовий дім". № Транзакції 1628709168 Сума 22 000,81 грн. Дата прийняття - 23.06.2025 21:27 Номер замовлення - 229535346 Номер картки - НОМЕР_2 Статус прийнято.

Згідно інформації АТ КБ «Приватбанк», яка була надана суду на виконання ухвали про витребування доказів, встановлено, що на ім`я ОСОБА_1 банком була емітована платіжна картка № НОМЕР_3 . Також повідомлено, що по рахунку № НОМЕР_3 ( НОМЕР_4 ) відбулося зарахування коштів 23.06.2025р. в сумі 22 000,81 грн. Вказане зарахування відображено у виписці про рух коштів по картці, яка також була надана банком.

Вказані обставини підтверджують належне виконання ТОВ «ФК «Кредіплюс», як кредитодавцем, своїх зобов`язань за укладеним з ОСОБА_1 договором № 188888 від 23.06.2025р. та спростовують доводи ОСОБА_2 щодо відсутності належних та допустимих доказів на підтвердження перерахування грошових коштів на користь відповідача.

Відповідно до п. 2.6.1 Загальний строк кредитування за цим Договором складає 168 днів з 23.06.2025р. (дата надання кредиту) по 08.12.2025 р. Строк на який надається кредит встановлюється Графіком платежів. Періодичність виплат кредиту, процентів та комісії за кредитом становить 1 раз на два тижні. Конкретні дати вказані в графіку платежів.

Графіком платежів передбачено, що позичальник кожні два тижні повинен сплачувати грошові кошти в сумі 4189,09 грн. (12 платежів), що включає в себе часткове повернення суми кредиту, сплату відсотків та комісії.

З картки обліку виконання договору слідує, що ОСОБА_1 у передбачені графіком строки, платежі на погашення кредитної заборгованості та сплату процентів не здійснював. Відтак, у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за кредитним договором, утворилася заборгованість.

Згідно з випискою з особового рахунку за договором про споживчий кредит №188888, сума боргу відповідача станом на 01.05.2026р. становить 56158,08 грн., яка складається з: 26507,00 грн - заборгованість за тілом кредиту; 23750,08 грн - заборгованість по простроченим відсоткам, 1101,00 грн. заборгованість по комісії та 4800,00 грн. заборгованість за штрафними санкціями.

10.10.2025 ТОВ «ФК «Кредітплюс» та ТОВ «Юніон Капітал» уклали Договір факторингу № 10102025 за умовами якого, клієнт зобов`язався відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних Реєстрах прав вимоги, а фактор зобов`язався їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених цим Договором.

Згідно п. 4.1 договору факторингу № 10102025, право вимоги переходить від клієнта до фактора з моменту підписання сторонами відповідного Акту приймання передачі Реєстру прав вимог, по формі встановленій у Додатку № 3.

06.01.2026р. ТОВ «ФК «Кредітплюс» та ТОВ «Юніон Капітал» підписали Акт приймання передачі Реєстру прав вимог №4, за якими позивач прийняв реєстр вимог відносно 982 боржників на загальну суму заборгованості 19050344,57 грн.

Відповідно до Витягу з додатку № 1 до Договору факторингу № 10102025 від 10.10.2025р. ТОВ «Юніон Капітал» отримало право вимоги до відповідача за договором №188888 на загальну суму 56158,08 грн.

V. Застосовані норми права.

За правилом частини першої статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Згідно зі статтею 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до частини 1, 2 статті 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Особливості укладання договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Згідно з пунктом 5, 6 частини 1 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти догові (пункт 12 частини 1 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

Відповідно до частини 3 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частина 4 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Згідно із частиною 6 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа (пункт 12 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Згідно із частиною 1 статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Статтею 1054 ЦК України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботи, надати послугу, сплатити гроші) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Статтею 526, 530 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час.

Згідно з ч. 1 ст. 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і обов`язки відповідно до договору. Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).

Згідно зі статтею 610, 612 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ч.1 ст. 1077, ч.1 ст. 1078 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

V. Висновки суду

В даній справі судом встановлено, що ОСОБА_1 з фінансовою установою ТОВ «ФК «Кредітплюс» уклав кредитний договір, за яким відповідачем було отримано фінансові послуги з надання коштів у кредит. Взявши на себе обов`язок з повернення кредитних коштів та сплати процентів за їхнє використання, ОСОБА_1 свої зобов`язання належним чином не виконав, що призвело до виникнення заборгованості право вимоги на яку набув позивач за укладеними між ним та кредитодавцем відповідача договором факторингу.

Відповідно до ч.ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

У постанові КЦС ВС від 30.08.2023 у справі № 753/20537/18 зазначено, що виходячи із принципу змагальності сторін, у спорі про стягнення кредитної заборгованості на позивача покладається тягар доведення надання позичальнику кредитних коштів та порушення боржником своїх зобов`язань щодо повернення кредиту, а на відповідачі відповідно лежить тягар доведення відсутності у нього заборгованості.

Доказів належного виконання зобов`язань по сплаті кредиту відповідач суду не надав, також не подав будь-яких доказів на спростування наданого позивачем розрахунку заборгованості чи контррозрахунку суми заборгованості.

При вказаних обставинах, суд доходить висновку, що позивач, як кредитодавець, відповідно до положень ст.1054 ЦК України має право вимагати від ОСОБА_1 , як позичальника, повернення суми кредиту, що залишилась та сплати належних йому процентів. Таким чином, суд вважає, що позовні вимоги ТОВ «Юніт Капітал» в частині стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за основною сумою боргу в розмірі 26507,00 грн. та заборгованості за процентами в розмірі 23750,08 грн. є обґрунтованими та доведеними, а тому підлягають задоволенню.

У постанові ВП ВС від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12 вказано, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти припиняється після спливу строку кредитування. Після цього права кредитора захищаються, зокрема, ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Дослідивши матеріали справи, суд не погоджується з запереченнями представника відповідача щодо неправомірності нарахування відсотків, оскільки з долученої картки обліку виконання договору, яка стороною відповідача не спростовувалась, слідує, що відсотки нараховувалися з 24.06.2025р. по 08.12.2025р., тобто в межах загального строку кредитування, визначеного п. 2.6.1 та відповідно до розміру процентної ставки, погодженої сторонами в п. 2.3 Договору.

Крім цього, суд вважає безпідставними посилання ОСОБА_2 на неспівмірність розміру суми боргу за відсотками з основною сумою боргу.

Так, ст. 1056-1 ЦК України визначено, що процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору (ч.2 ст. 1054 ЦК України).

Згідно ч.1 ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Частиною 1 ст. 1049 ЦК України передбачено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

За своєю правовою природою кредитний договір є окремим видом цивільно-правових договорів, який визначає взаємні зобов`язання і відповідальність між комерційним банком і клієнтом з метою одержання останнім кредиту. Кредитний договір є консенсуальним, оплатним та двостороннім. Предметом кредитного договору є грошові кошти (кредит) в будь-якій валюті. Кредитний договір вважається укладеним з моменту досягнення згоди по всім істотним умовам договору.

Судом встановлено, що умовами Договору про споживчий кредит № 188888 визначено розмір та порядок сплати відсотків за користування кредитними коштами, сторонами був погоджений графік здійснення платежів, а також передбачено, що загальні витрати позичальника за кредитом, що включають загальну суму зборів, платежів та інших витрат позичальника, пов`язаних з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом та комісії (без врахування суми (тіла) кредиту) складає (не перевищує) 28268.27 грн.

На момент укладення договору №188888, ОСОБА_1 заперечень щодо умов оплати та розміру % ставки по договору не висловлював, питання про зміну відсоткової ставки в сторону зменшення не порушував, договір уклав на запропонованих йому умовах.

Крім того, судом встановлено, що кредитний договір є чинним і недійсним у встановленому законом порядку не визнавалися

Таким чином, сторони погодили умови договору щодо розміру відсоткової ставки та встановили відповідні зобов`язання з урахуванням загальних принципів цивільного законодавства.

Відповідно до положень ст. 526 ЦК України, зобов`язання повинні виконуватись належним чином і у встановлений строк відповідно до умов і порядку укладеного між сторонами договору та згідно з вимогами закону, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ч. 1 ст. 629 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Таким чином, незгода відповідача з умовою договору про нарахування та сплату відсотків за користування кредитними коштами на стадії виконання зобов?язань, за відсутності зауважень щодо змісту та умов договору під час його укладення, не є підставою для визначення умов договору такими, що не підлягають виконанню під час вирішення спору про стягнення заборгованості за цим договором, оскільки суперечать принципам цивільного законодавства.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 19.03.2021 у справі №904/2073/19.

Щодо вимоги про стягнення заборгованості по комісії.

Законом України «Про споживче кредитування» безпосередньо передбачено право кредитодавця встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.

Водночас Закон України «Про споживче кредитування» розмежовує оплатність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації.

Тому комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» (10 червня 2017 року), щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до ч.1, 2 ст.11, ч.5 ст.12 Закону України «Про споживче кредитування».

Суд може застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину з власної ініціативи (ч.5 ст.216 ЦК України).

Якщо сторона правочину вважає його нікчемним, то така сторона за загальним правилом вправі звернутися до суду не з вимогою про визнання нікчемного правочину недійсним, а за застосуванням наслідків виконання недійсного правочину (наприклад, з вимогою про повернення одержаного на виконання такого правочину), обґрунтовуючи свої вимоги нікчемністю правочину. Якщо ж інша сторона звернулася до суду з вимогою про виконання зобов`язання з правочину в натурі, то відповідач вправі не звертатись з вимогою про визнання нікчемного правочину недійсним (зустрічною чи окремою), а заперечувати проти позову, посилаючись на нікчемність правочину. Суд повинен розглянути такі вимоги і заперечення й вирішити спір по суті; якщо суд дійде висновку про нікчемність правочину, то суд зазначає цей висновок у мотивувальній частині судового рішення в якості обґрунтування свого висновку по суті спору, який відображається у резолютивній частині судового рішення.

Як вбачається зі змісту п.2.4 кредитного договору №188888 від 26.06.2025 року позичальнику, окрім комісії за надання кредиту (п.2.2.1, 2.5), встановлено й комісію за управління та обслуговування кредиту в сумах 1 грн. (знижена) і 100 грн (стандартна), які сплачуються 1 раз на два тижні (п.2.6.1).

При цьому, ні в кредитному договорі (зокрема, розділ «Терміни та визначення» індивідуальної частини, п.3.1.5 публічної частини), ні в Правилах надання коштів та банківських металів у кредит ТОВ «ФК «Кредітплюс», затверджених наказом №25-од від 26.06.2024 року, не зазначено конкретного переліку додаткових та супутніх послуг кредитодавця, які пов`язані з управлінням та обслуговуванням кредиту, що надаються позичальнику та за які встановлена така комісія; також позивачем не надано доказів наявності переліку зазначених послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні кредитного договору.

Отже, включення до суми заборгованості за кредитним договором складової заборгованості за комісією за управління й обслуговування кредиту є необґрунтованою, оскільки встановлення всупереч вимогам нормативно-правових актів цих невиправданих платежів спрямоване на незаконне заволодіння грошовими коштами фізичної особи-споживача, як слабкої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах.

Відтак, враховуючи викладене, суд приходить до висновку про нікчемність умов п.2.4 кредитного договору, укладеного між ТОВ «ФК «Кредітплюс» і відповідачем, якими встановлено обов`язок позичальника сплачувати комісії (знижену, стандартну) за управління і обслуговування кредитом.

Тому, зважаючи на встановлені у справі обставини та сформульований висновок щодо нікчемності пункту п.2.4 кредитного договору, зазначена в розрахунку та в позовних вимогах ТОВ «Юніт Капітал» складова сукупної кредитної заборгованості позичальника у виді боргу за комісією в сумі 1101,00 грн. не підлягає стягненню з відповідача.

Розподіл судових витрат між сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати по сплаті судового збору в сумі 2662,40 грн.

Щодо стягнення з відповідачки витрат на правничу допомогу необхідно зазначити таке.

Відповідно до ч.1. п.1 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч. 1 ст. 134 ЦПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтований) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

Відповідно до ч.1 ст.137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Відповідно до п.1,2 ч.2 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

На підтвердження надання правової допомоги позивачем надано копію договору про надання правничої допомоги №20/01/26-02 від 20.01.2026, укладеного між адвокатським бюро «Тимошенко та партнери» та ТОВ «Юніт Капітал», копію протоколу погодження вартості послуг до Договору про надання правничої допомоги №20/01/26-02 від 20.01.2026, копію Додаткової угоди № 25771526237 до Договору про надання правничої допомоги №20/01/26-02 від 20.01.2026, копію акту прийому-передачі наданих послуг від 05.05.2026 на суму 7000 грн (складання позовної заяви 5000 грн, вивчення матеріалів справи 1000 грн, підготовка адвокатського запиту 500 грн. та підготовка і подача клопотання про витребування доказів 500,00 грн.).

Велика Палата Верховного Суду вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, (провадження № 14-382цс19) та постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18 (провадження№ 12-171гс19).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року в справі №755/9215/15-ц та у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03 жовтня 2019 року в справі № 922/445/19 міститься правовий висновок про те, що розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги у разі надання відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Для суду не є обов`язковими зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (пункт 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18).

Розподіляючи витрати, понесені позивачем на професійну правничу допомогу, суд доходить висновку про те, що наявні в матеріалах справи докази не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу у вказаному розмірі з відповідача, адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у додатковій постанові від 14 листопада 2018 року у справі № 753/15687/15.

При цьому, суд звертає увагу на те, що предметом позову є стягнення заборгованості за кредитним договором. Справа є малозначною в силу вимог закону та не є складною.

За таких обставин суд вважає, що витрати на професійну правничу допомогу у загальному розмірі 7 000 грн є завищеними, належним чином не обґрунтованими, не підтвердженими належними та допустимими доказами та становлять надмірний тягар для відповідача, що суперечить принципу розподілу судових витрат.

Враховуючи складність справи та виконані роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, суд доходить висновку про необхідність зменшити їх розмір та стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Юніт Капітал» понесені в даній справі витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3500 гривень.

На підставі ст. ст. 2, 15, 509, 512, 514, 517, 526, 530, 536, 610-612, 625, 1048, 1050, 1054, 1056-1, 1077, 1078 ЦК України, керуючись ст. ст. 4, 12, 13, 76-81, 128, 141, 247 ч.2, 258-259, 263-265, 268, 272, 273, 354 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_5 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» (код ЄДРПОУ 43541163, адреса місцезнаходження: 01133, м. Київ, бул. Л.Українки, буд. 34 офіс 333) заборгованість за договором № 188888 від 23.06.2025р. в розмірі 50257 (п?ятдесят тисяч двісті п?ятдесят сім) гривень 08 коп., а також судові витрати по сплаті судового збору в сумі 2662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) гривні 40 коп., та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 3500 (три тисячі п`ятсот) гривень 00 коп., а всього: 56419 (п?ятдесят шість тисяч чотириста дев?ятнадцять) гривень 48 коп.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана учасниками справи до Івано-Франківського апеляційного суду безпосередньо або через Коломийський міськрайонний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне судове рішення складено 24.09.2026р.

Суддя: Третьякова І. В.