Рішення № 140077734, 25.09.2026, Калуський міськрайонний суд Івано-Франківської області

Справа №345/1726/26

Провадження № 2/345/1680/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

З А О Ч Н Е

25.09.2026 м.Калуш

Калуський міськрайонний суд Івано-Франківської області в складі:

головуючої судді Кулаєць Б.О.,

секретаря судового засідання Заткальницької Н.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Калуш цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Новицької сільської ради Калуського району Івано-Франківської області про визнання права власності на майно за набувальною давністю,

з участю представника позивача адвоката Крикун Т.О.,

В С Т А Н О В И В:

Стислий виклад позицій сторін:

адвокат Крикун Т.О., яка діє в інтересах ОСОБА_1 , звернулася до суду з вищезазначеною позовною заявою, в якій просить визнати за ОСОБА_1 право власності на частини будинковолодіння по АДРЕСА_1 .

Свою позовну заяву обґрунтовує тим, що рішенням Калуського міськрайонного суду від 15.10.2025 за ОСОБА_3 визнано право власності на 3/4 частини будинку садибного типу з господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться по АДРЕСА_1 . Інші частини даного будинковолодіння вказаним рішенням залишилися неохопленими. Так, будинковолодіння по АДРЕСА_1 належало до типу - «колгоспні двори». На дане будинковолодіння було відкрито два погосподарські номери і воно було зареєстровано за двома співвласниками в 1988 році.

1/2 частина житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами по АДРЕСА_1 була зареєстрована за ОСОБА_4 (батьком позивача), який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , як за головою колгоспного двору. Інша частина житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами по АДРЕСА_1 була зареєстрована за бабцею позивача (матір?ю матері позивача) - ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , як за головою колгоспного двору. Після смерті батька та матері саме позивач успадкував їх частки в домоволодінні, що встановлено рішенням Калуського міськрайонного суду від 15.10.2025. Також даним рішенням встановлено, що після смерті ОСОБА_5 належну їй частку шляхом фактичного вступу в управління та володіння спадковим майном у порядку п. 1 ч. 1 ст. 549 ЦК УРСР успадкувала її донька ОСОБА_6 (мати позивача, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 ), як спадкоємець за законом першої черги, оскільки вона продовжувала проживати у вказаному домоволодінні, володіти та користуватися ним. А вже після її смерті позивач. Проте, крім бабці позивача в колгоспному дворі, головою якого вона була, був зареєстрований ще й відповідач по справі ОСОБА_2 , який являється двоюрідним братом позивача. В 1986-1990 році (точна дата невідома, так зазначено в виписці №58 від 17.02.2026), бабця позивача зареєструвала в своїй частині будинковолодіння відповідача ОСОБА_2 . Дана реєстрація фактично була формальною, оскільки відповідач ніколи в домоволодінні не жив, однак, формально був включений до членів колгоспного двору, головою якого була ОСОБА_5 . Таким чином, на час усуспільнення (15.04.1991), в колгоспному дворі, головою якого була ОСОБА_5 за адресою по АДРЕСА_1 фактично проживала лише сама ОСОБА_5 . Однак, в господарстві був формально зареєстрований ще й відповідач, який, як зазначено вище, фактично ніколи з бабцею не проживав, а жив в Дніпропетровській та Донецькій областях, де залишився після навчання, проте, він зазначений у виписці №135 від 17.06.2025, як член колгоспного двору ОСОБА_5 . В зв?язку з цим, розмір частки бабці було визначено рішенням суду в частину будинковолодіння, а частина будинковолодіння залишилася неохоплена рішенням Калуського міськрайонного суду від 15.10.2025, оскільки на неї міг би претендувати відповідач по справі ОСОБА_2 . Відповідно до виписки від 17.02.2026 № 58 згідно погосподарської книги № 5 за 2006-2010 роки ОСОБА_2 вибув з 12.03.2007 в Дніпропетров., тобто з 2007 року відповідач навіть формально в будинковолодінні не був зареєстрований. В період з 2014 року по 2020 рік, якась невідома жінка по телефону повідомила далеку родичку (яка в даний час вже померла), з якою спілкувався ОСОБА_2 , що він загинув на непідконтрольній Україні території Донецької області, однак, жодних об?єктивних даних, що відповідач помер немає, дані про його смерть відсутні. Фактично відповідач ОСОБА_7 ніколи не претендував на частку в майні колишнього колгоспного двору, головою якого була ОСОБА_5 . Офіційно знявся з реєстрації в домоволодінні ще в 2007 році, частку в трирічний термін не витребував, власність на неї не оформляв, жодним чином долею частини будинковолодіння не цікавився, не утримував нерухомість, не користувався нею, не жив там, ніколи не ніс витрат по утриманню будинковолодіння. Всі ці роки всім будинком (ще від смерті ОСОБА_5 ) користувався лише позивач та його померлі батьки. Таким чином, більше 16 років позивач (а до того його померла мати - більше 14 років) фактично користується та володіє не лише своєю часткою будинку, а й часткою на яку міг би претендувати відповідач, здійснює це відкрито і безперервно.

Представник позивача у судовому засіданні підтримала заявлені позовні вимоги, з підстав викладених у позовній заяві та просила суд її здоволити.

Відповідачі в судове засідання не з`явилися з невідомих для суду причин, відзиву на позов не подали, хоча про час та місце розгляду справи повідомлялися у передбаченому законом порядку, в тому числі, шляхом розміщення оголошення про виклик на офіційному вебсайті судової влади України (а.с. 58, 59, 65, 66, 69, 70, 75, 76). З опублікуванням оголошення про виклик особа вважається повідомленою про дату, час і місце розгляду справи.

Заяви та клопотання сторін, процесуальні дії у справі:

ухвалою суду від 16.03.2026 відкрито провадження у справі, призначено підготовче судове засідання в порядку загального позовного провадження, встановлено відповідачу строк п`ятнадцять днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі для подання заяви із запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження та відзиву на позов.

14.04.2026 представник позивача адвокат Крикун Т.О. подала до суду клопотання про витребування доказів (а.с. 49-50).

Ухвалою суду від 14.04.2026 клопотання представника позивача адвоката Крикун Тетяни Олександрівни про витребування доказів задоволено. Витребувано у Калуського відділу державної реєстрації актів цивільного стану інформацію щодо наявності (відсутності) даних про смерть ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , в Державному реєстрі актів цивільного стану громадян.

23.04.2026 до суду надійшла витребувана інформація (а.с. 55).

Ухвалою суду від 07.05.2026 підготовче провадження у справі закрито та справу призначено до судового розгляду по суті.

Відповідачі відзиву, будь-яких заяв та клопотань щодо процесуальних питань, жодних доказів на спростування обгрунтувань позивача суду не надали, хоча були належним чином повідомлені про розгляд даної справи.

Відповідно до ч. 8 ст. 178 ЦПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Враховуючи, що відповідачі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, в судове засідання не з`явилася, причин неявки не повідомили, відзиву на позов не подавали, а тому протокольною формою ухвали суд постановив провести заочний розгляд даної справи та ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин:

свідок ОСОБА_8 у судовому засіданні пояснила, що являється сусідкою позивача. Відповідача ОСОБА_2 не знає і ніколи не бачила. З 1998 року вона постійно проживає по сусідству з позивачем. З того часу в домоволодінні по АДРЕСА_1 проживали ОСОБА_9 , Віра та їхні діти. Крім останніх, ніхто там більше не проживав. Позивач постійно проживав в даному домоволодінні з 1998 року по сьогодні. Вона живе неподалік від позивача. Утримує, обслуговує та дбає за будинком ОСОБА_10 , а також його дружина. Не може сказати, чи позивач користується в цілому житловим будинком АДРЕСА_1 .

Свідок ОСОБА_11 у судовому засіданні пояснила, що позивач являється її сусідом та вони проживають близько один від одного. Знайомі з позивачем ще з дитинства та вона часто бувала в них вдома. Про відповідача ОСОБА_2 вона чула, однак, ніколи його не бачила, в тому числі, по АДРЕСА_1 . Позивач та члени його сім`ї в цілому користуються домоволодінням по АДРЕСА_1 , та вона не бачила, щоб хтось інший, крім них, користувався б вказаним майном. Позивач проживав з народження у вказаному будинку та, крім нього, в ньому проживали його батьки, брати і сестри. ОСОБА_2 являється двоюрідним братом позивача. Їй здається, що ОСОБА_2 був сиротою, і тому бабуся його прописала у вказаному домоволодінні. Де фактично жив останній, вона не знає.

ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 померла ОСОБА_6 , а ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_4 , що підтверджується повторним свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 від 19.04.2024 та свідоцтвами про смерть серії НОМЕР_2 від 07.05.2024, № НОМЕР_3 від 06.01.2010 (а.с. 13-14).

Позивач являється сином померлих ОСОБА_6 та ОСОБА_4 , а також онуком померлої ОСОБА_5 , яка є матір`ю ОСОБА_6 , що стверджується свідоцтвами про народження серії НОМЕР_4 від 27.10.1975, НОМЕР_5 від 10.10.1984 (а.с. 16) та повторним свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_6 (а.с. 11, 15-16)

Згідно зі свідоцтвом про право власності на житловий будинок від 01.09.1988 частина житлового будинку з приналежними до нього будівлями та спорудами, який розташований по АДРЕСА_1 , належить членам колгоспного двору, головою якого є ОСОБА_4 (а.с. 28).

Відповідно до свідоцтва про право власності на житловий будинок від 01.09.1988 частина житлового будинку з приналежними до нього будівлями та спорудами, який розташований по АДРЕСА_1 належить членам колгоспного двору головою якого є ОСОБА_5 (а.с. 30).

Згідно з довідкою № 00074 від 17.02.2025, виданою ОКП «Івано-Франківське ОБТІ», 01.09.1988 за колгоспним двором, головою якого є ОСОБА_5 , було зареєстровано право власності на частину домоволодіння АДРЕСА_1 . Підстава для реєстрації права власності свідоцтво про право власності б/н від 01.09.1988. Крім того, 01.09.1988 за колгоспним двором, головою якого є ОСОБА_4 , було зареєстровано право власності на частину домоволодіння АДРЕСА_1 . Підстава для реєстрації права власності свідоцтво про право власності б/н від 01.09.1988 (а.с. 24).

Відповідно до виписки з погосподарської книги Новицької сільської ради № 135 від 17.06.2025 за 1991 1995 роки в домоволодінні за адресою АДРЕСА_1 частини даного будинку станом на 15.04.1991 були зареєстровані: ОСОБА_5 - голова сім?ї, ОСОБА_2 - внук. В іншій частині частині даного будинку станом на 15.04.1991 були зареєстровані: ОСОБА_4 - голова сім?ї, ОСОБА_6 дружина, ОСОБА_12 (закреслено) ОСОБА_13 - дочка (вибула під АДРЕСА_2 , однак, дата не зазначена), ОСОБА_14 син, ОСОБА_15 дочка, ОСОБА_1 син (а.с. 27).

Згідно з актом від 20.06.2025 зазначено, що, зі слів сусідів ОСОБА_16 та ОСОБА_17 , в будинку АДРЕСА_1 постійно спільно проживали та вели спільне господарство на час смерті ОСОБА_5 - остання, а також сім`я її дочки ОСОБА_6 , а саме: ОСОБА_4 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_1 . Після смерті ОСОБА_5 . ОСОБА_6 фактично прийняла спадщину, оскільки стала володіти та розпоряджатися будинком (а.с. 26).

Відповідно до відомостей про зареєстрованих у житловому приміщені особі № 138 від 25.06.2025 за адресою АДРЕСА_1 зареєстровані: ОСОБА_18 з 08.07.1999 по теперішній час, ОСОБА_1 по теперішній час, ОСОБА_19 з 31.03.2015 по теперішній час, ОСОБА_19 з 09.12.2019 по теперішній час (а.с. 28).

Рішенням Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 15.10.2025 у справі № 345/3369/25 позов ОСОБА_1 до ОСОБА_20 , ОСОБА_14 , ОСОБА_13 про визнання права власності на спадкове майно за законом задоволено. Визнано за ОСОБА_1 право власності на 3/4 частини будинку садибного типу з господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться по АДРЕСА_1 (а.с. 31-38), та за позивачем зареєстровано право власності на вказану частку домоволодіння, що підтверджується витягом від 05.12.2025 (а.с. 39).

Відповідно до акту обстеження від 19.02.2026 зазначено, що в домоволодіння по АДРЕСА_1 зареєстровані та постійно проживають: ОСОБА_1 , ОСОБА_18 дружина, ОСОБА_19 - дочка, ОСОБА_19 син. ОСОБА_1 володіє, користується вказаним житловим будинком та здійснює його утримання (а.с. 17).

Відповідно до виписки з погосподарської книги Новицької сільської ради № 58 від 17.02.2026 зазначено, що згідно із записом погосподарської книги № 6, сторінка 3-4, номер об?єкта погосподарського обліку 439 Новицької сільської ради за 1986-1990 роки в домоволодінні за адресою АДРЕСА_1 в частині даного будинку був зареєстрований: ОСОБА_2 , 1970 р.н. Відомостей щодо конкретної дати реєстрації в період 1986-1990 роки в погосподарській книзі не зазначено. Згідно погосподарської книги № 5, сторінка 99-100, особовий рахунок НОМЕР_7 , Новицької сільської ради за 2006-2010 роки в домоволодінні за адресою АДРЕСА_1 частини даного будинку: ОСОБА_2 вибув 12.03.2007 в Дніпропетров. Згідно рішення виконавчого комітету Калуської районної ради народних депутатів Івано-Франківської області від 14.04.1988 № 61 «Про оформлення права власності на житлові будинки громадян в с. Новиця» визначено, що дане господарство відносилося до колгоспного двору (а.с. 18).

Згідно з актом від 23.02.2026, ОСОБА_11 та ОСОБА_8 підтверджують, що ОСОБА_2 в будинку АДРЕСА_1 не проживав з часу його реєстрації в 1990 роках по даний час. Будинок не утримував, в с. Новиця не з`являвся. Після смерті ОСОБА_5 в 1996 році усім будинком володіла, користувалася, утримувала ОСОБА_6 . Після смерті ОСОБА_6 всім будинком користується, володіє та утримує її син ОСОБА_1 (а.с. 40).

Відповідно до листа начальника Калуського відділу державної реєстрації актів цивільного стану від 18.04.2026 зазначено, що в архіві Калуського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Калуському районі Івано-Франківської області Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України відсутній актовий запис про смерть ОСОБА_2 , 1970 року народження. Перевірку проведено за первинними та поновленими актовими записами за період з 2020 року по теперішній час. Одночасно повідомляє, що за даними Державного реєстру актів цивільного стану громадян не виявлено актового запису про смерть вказаної особи (а.с. 55).

Оцінка суду:

дослідивши письмові докази в їх сукупності, суд вважає, що позов не підлягає до задоволення, виходячи з наступного.

Статтею 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 16 ЦК України способом захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.

Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Частиною 1 статті 344 ЦК України передбачено, що особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п`яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Правовий інститут набувальної давності опосередковує один із первинних способів виникнення права власності, тобто це такий спосіб, відповідно до якого право власності на річ виникає вперше або незалежно від права попереднього власника на цю річ, воно ґрунтується не на попередній власності та відносинах правонаступництва, а на сукупності обставин, зазначених у частині першій статті 344 ЦК України, а саме: наявність суб`єкта, здатного набути у власність певний об`єкт; законність об`єкта володіння; добросовісність заволодіння чужим майном; відкритість володіння; безперервність володіння; сплив установлених строків володіння; відсутність норми закону про обмеження або заборону набуття права власності за набувальною давністю. Для окремих видів майна право власності за набувальною давністю виникає виключно на підставі рішення суду (юридична легітимація).

Набуття відповідною особою права власності за набувальною давністю можливе лише за наявності всіх указаних умов у сукупності.

Аналізуючи поняття добросовісності заволодіння майном як підстави для набуття права власності за набувальною давністю відповідно до статті 344 ЦК України, слід виходити з того, що добросовісність як одна із загальних засад цивільного судочинства означає фактичну чесність суб`єктів у їх поведінці, прагнення сумлінно захистити свої цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов`язків. При вирішенні спорів має значення факт добросовісності заявника саме на момент отримання ним майна (заволодіння майном), тобто на той початковий момент, який включається в повний давнісний строк володіння майном, визначений законом. Володілець майна в момент його заволодіння не знає (і не повинен знати) про неправомірність заволодіння майном. Крім того, позивач як володілець майна повинен бути впевнений у тому, що на це майно не претендують інші особи і він отримав це майно за таких обставин і з таких підстав, які є достатніми для отримання права власності на нього.

Звідси, йдеться про добросовісне, але неправомірне, в тому числі безтитульне, заволодіння майном особою, яка в подальшому претендуватиме на набуття цього майна у власність за набувальною давністю. Підставою добросовісного заволодіння майном не може бути, зокрема, будь-який договір, що опосередковує передання майна особі у володіння (володіння та користування), проте не у власність. Володіння майном за договором, що опосередковує передання майна особі у володіння (володіння та користування), проте не у власність, виключає можливість набуття майна у власність за набувальною давністю, адже у цьому разі володілець володіє майном не як власник.

Відповідна особа має добросовісно заволодіти саме чужим майном, тобто об`єкт давнісного володіння повинен мати власника або бути річчю безхазяйною (яка не має власника або власник якої невідомий). Нерухоме майно може стати предметом набуття за набувальною давністю якщо воно має такий правовий режим, тобто є об`єктом нерухомості, який прийнято в експлуатацію.

Відкритість володіння майном означає, що володілець володіє річчю відкрито, без таємниць, не вчиняє дій, спрямованих на приховування від третіх осіб самого факту давнісного володіння. При цьому володілець не зобов`язаний спеціально повідомляти інших осіб про своє володіння. Володілець має поводитися з відповідним майном так само, як поводився б з ним власник.

Давнісне володіння є безперервним, якщо воно не втрачалося володільцем протягом усього строку, визначеного законом для набуття права власності на майно за набувальною давністю. При цьому втрата не зі своєї волі майна його володільцем не перериває набувальної давності в разі повернення майна протягом одного року або пред`явлення протягом цього строку позову про його витребування (абзац 2 частини третьої статті 344 Цивільного кодексу України); не переривається набувальна давність, якщо особа, яка заявляє про давність володіння, є правонаступником іншого володільця, адже в такому випадку ця особа може приєднати до часу свого володіння увесь час, протягом якого цим майном володіла особа, чиїм спадкоємцем (правонаступником) вона є (частина друга статті 344 Цивільного кодексу України). Також не перериває набувальної давності здійснення володільцем фактичного розпорядження майном у вигляді передання його в тимчасове користування іншій особі.

Давнісне володіння має бути безперервним протягом певного строку, тобто бути тривалим. Тривалість володіння передбачає, що має спливти визначений у Цивільному кодексі України строк, що різниться залежно від речі (нерухомої чи рухомої), яка перебуває у володінні певної особи. Для нерухомого майна такий строк складає десять років.

Також для набуття права власності на майно за набувальною давністю закон не повинен обмежувати чи забороняти таке набуття. При цьому право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається виключно за рішенням суду.

Отже, набуття відповідною особою права власності за набувальною давністю можливе лише за наявності всіх указаних умов у сукупності.

Відсутність факту заволодіння позивачем чужим майном та відсутність реєстрації на це спірне майно звільняє від потреби аналізувати інші умови набуття права власності за набувальною давністю, передбачені статтею 344 Цивільного кодексу України.

Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 травня 2019 року у справі № 910/17274/17 (провадження № 12-291гс18).

Позов про право власності за давністю володіння не може заявляти особа, яка володіє майном за волею власника і завжди знала, хто є власником (постанова Верховного Суду від 11 листопада 2022 року, права справа № 547/200/21).

При вирішенні спорів, пов`язаних з набуттям права власності за набувальною давністю, необхідним є встановлення, зокрема, добросовісності та безтитульності володіння. Наявність у володільця певного юридичного титулу унеможливлює застосування набувальної давності. При цьому безтитульність визначена як фактичне володіння, яке не спирається на будь-яку правову підставу володіння чужим майном. Отже, безтитульним є володіння чужим майном без будь-якої правової підстави. Натомість володіння є добросовісним, якщо особа при заволодінні чужим майном не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності (див. постанови Верховного Суду від 01 серпня 2018 року у справі № 201/12550/16-ц, від 15 червня 2020 року у справі № 323/2677/17, 10 лютого 2022 року, у справі № 622/284/20, від 05 червня 2023 року у справі № 368/1297/20, від 25 квітня 2023 року у справі № 465/3716/18).

Відповідно до ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом встановлено, що домоволодіння по АДРЕСА_1 складалося з двох частин, які були зареєстровані за членами двох колгоспних дворів.

Рішенням Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 15.10.2025 у справі № 345/3369/25 за ОСОБА_1 визнано право власності на 3/4 частини вказаного домоволодіння, право власності на які в подальшому зареєстровано за позивачем.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 був зареєстрований у відповідній частині домоволодіння як член колгоспного двору, однак фактично в ньому не проживав та не користувався ним. При цьому, згідно з випискою з погосподарської книги він вибув з домоволодіння 12.03.2007. Доказів того, що після цього він володів спірною частиною будинку, користувався нею, утримував її або заявляв будь-які вимоги щодо неї, судом не встановлено.

Натомість з показань свідків, акта обстеження домоволодіння та інших письмових доказів встановлено, що позивач фактично проживає у вказаному будинку з 1998 року, постійно користується ним, утримує його та здійснює догляд за всім домоволодінням. Після смерті матері позивача - ОСОБА_6 саме позивач продовжив фактичне володіння, користування та утримання всього домоволодіння.

Отже, судом встановлено, що позивач фактично володіє та користується спірною 1/4 частиною домоволодіння відкрито, безперервно та як своєю, при цьому таке володіння триває понад встановлений законом десятирічний строк. Доказів припинення такого володіння, його приховування або пред`явлення ОСОБА_2 вимог щодо спірного майна протягом зазначеного періоду суду не надано.

Оцінюючи добросовісність заволодіння спірним майном, суд враховує, що спірна частина домоволодіння фактично перебувала у володінні та користуванні сім`ї позивача, тоді як ОСОБА_2 фактично у будинку не проживав, не користувався ним, не здійснював його утримання та з 2007 року був знятий з реєстрації. При цьому доказів того, що на момент виникнення фактичного володіння спірною частиною позивач знав або повинен був знати про наявність у відповідача оформленого права власності на неї, матеріали справи не містять.

Сам факт наявності відомостей про ОСОБА_2 , як члена колишнього колгоспного двору не свідчить про здійснення ним фактичного володіння спірним майном або про наявність у нього зареєстрованого права власності на спірну 1/4 частину домоволодіння.

За таких обставин суд вважає доведеними обставини добросовісного заволодіння позивачем спірним майном, відкритого та безперервного володіння ним понад десять років, а також відсутність обставин, які б перешкоджали набуттю права власності за набувальною давністю.

Таким чином, з урахуванням установлених у справі фактичних обставин та оцінки доказів у їх сукупності, беручу відсутність заперечень зі сторони відповідача, суд приходить до висновку, що позивач набув право власності на 1/4 частину домоволодіння по АДРЕСА_1 за набувальною давністю, у зв`язку з чим заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню.

На підставі викладеного ст.ст. 16, 328, 344 ЦК України, ст.ст. 2, 13, 80, 81 ЦПК України, керуючись ст.ст. 258, 259, 264, 265, 268 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Новицької сільської ради Калуського району Івано-Франківської області про визнання права власності на майно за набувальною давністю задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 право власності за набувальною давністю на 1/4 частину будинку садибного типу з господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться по АДРЕСА_1 .

За письмовою заявою відповідача заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Інші учасники справи (в тому числі і позивач), а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заяви про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , житель АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_8 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , житель АДРЕСА_1 .

Відповідач: Новицька сільська рада, вул. Шевченка 71 с. Новиця Калуського району Івано-Франківської області.

Суддя: