Рішення № 140077340, 25.09.2026, Синельниківський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 191/6580/25

Провадження № 2/191/3463/25

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

25 вересня 2026 року м. Синельникове

Синельниківський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючої судді Форощук С.А.

за участю секретаря Вехник С.Л.

згідно вимог ч. 2ст. 247 ЦПК України, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Синельникове в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК Єврокредит» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В:

позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «ФК Єврокредит» звернулося до суду з позовною заявою до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування позову зазначено, що 12.04.2021 року між АТ «Мегабанк» і відповідачем було укладено кредитний договір № TDВ.2021.0001.9822, відповідно до умов якого банк надав ОСОБА_1 кредит, встановивши кредитний ліміт у розмірі до 200 000 грн. строком на 12 місяців, а відповідач зобов`язалася повернути кредит та сплатити відсотки за користування кредитом у розмірі 56 % річних. 03 вересня 2024 року між АТ «Мегабанк» і ТОВ «Мустанг Фінанс» було укладено договір факторингу № GL1N426240, відповідно до умов факторингу банк відступив, а ТОВ «Мустанг Фінанс» набуло право вимоги за кредитним договором № TDВ.2021.0001.9822 від 12.04.2021 року. 27.12.2024 року між ТОВ «Мустанг Фінанс» і ТОВ «ФК Єврокредит» було укладено договір про відступлення прав вимоги, за умовами якого до позивача перейшло право вимоги за кредитним договором № TDВ.2021.0001.9822 від 12.04.2021 року, укладеним між АТ «Мегабанк» і ОСОБА_1 . Відповідач свої зобов`язання за договором не виконала, чим порушила умови договору, тому станом на 03.09.2024 року розмір заборгованості відповідача за кредитними зобов`язаннями становить 28 240,11 грн. яка складається із заборгованості за тілом кредиту у розмірі 9995,60 грн. та заборгованості по відсоткам у розмірі 18 244,51 грн. Тому позивач просив стягнути з ОСОБА_1 на свою користь вказану суму заборгованості за кредитом, а також витрати зі сплати судового збору у розмірі 2 422 грн. 40 коп. та витрати за надання правничої допомоги у розмірі 11 200 грн. Представник позивача просив розглядати справу без його участі, позовні вимоги підтримав, просила їх задовольнити.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, в позові зазначив про підтримання позовних вимог, розгляд справи без його участі, відсутність заперечень проти проведення заочного розгляду справи.

Відповідач, в судове засідання не з`явився. Про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином шляхом направлення судової повістки про вклик за зареєстрованим місцем проживання.

Частина 4 ст. 223 ЦПК передбачає, що у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

Ухвалою суду від 08.09.2026 року постановлено проведення заочного розгляду даної справи.

Суд, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, встановив наступне.

Згідно зі статями 4,5 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Судом встановлено, що 12.04.2021 року між АТ «Мегабанк» і відповідачем було укладено кредитний договір № TDВ.2021.0001.9822, відповідно до умов якого банк надав ОСОБА_1 кредит, встановивши кредитний ліміт у розмірі до 200 000 грн. строком на 12 місяців, а відповідач зобов`язалася повернути кредит та сплатити відсотки за користування кредитом у розмірі 56 % річних.

03 вересня 2024 року відповідно до результатів відкритих торгів (аукціону), оформлених протоколом № GFD001-UA-20240618-01260 від 09 липня 2024 року, між АТ «Мегабанк» і ТОВ «ФК «Мустанг Фінанс» був укладений договір № GL1N426240 про відступлення права вимоги.

27 грудня 2024 року між ТОВ «ФК «Мустанг Фінанс» і ТОВ «ФК Єврокредит» було укладено договір факторингу № 1/12, відповідно до умов якого позивач набув право вимоги за кредитним договором № TDВ.2021.0001.9822 від 12.04.2021 року.

Згідно з розрахунком заборгованості, наданим позивачем, заборгованість відповідача за кредитним договором № TDВ.2021.0001.9822 від 12.04.2021 року станом на 03.09.2024 року становить 28 240,11 грн.

Відповідач свої зобов`язання не виконала, грошові кошти не повернула, відсотки не сплатила.

Згідно з ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 2 ст. 1050 ЦК України встановлено, що якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог, відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

На підставі ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Як вбачається з умов кредитного договору, а саме п. 6 договір набирає чинності з моменту підписання і діє протягом 3 років. Якщо за 30 календарних днів до дати закінчення строку дії цього договору жодна зі сторін не заявить про його розірвання, цей договір вважається продовженим на той же строк та на тих же умовах. Кількість таких пролонгацій договору є необмеженою.

Таки чином, нарахування відсотків здійснено на підставі умов та в межах дії кредитного договору № TDВ.2021.0001.9822 від 12.04.2021 року.

Суд враховує, що належними доказами, що підтверджують наявність заборгованості та її розмір, є первинні документи, оформлені відповідно до ст. 9 ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно вказаної норми Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це не можливо безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Згідно з правовою позицією, яка була висловлена у постанові Верховного Суду від 30 січня 2018 у справі № 161/16891-15 про стягнення заборгованості за кредитним договором (провадження № 61-517св18), банк зобов`язаний доводити отримання позичальником грошових коштів у розмірі та на умовах, встановлених договором, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір за допомогою первинних документів, оформлених відповідно до положень ст. 9 ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно вказаної норми Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це не можливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до п. 62 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року № 75, виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.

Надані позивачем виписки по особовому рахунку відповідають вимогам ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» і мають відомості про здійснені фінансові операції відповідачем.

З урахуванням того, що у відповідача перед позивачем існує заборгованість, яка ОСОБА_1 добровільно не сплачується, а одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за тілом кредиту за кредитним договором № TDВ.2021.0001.9822 від 12.04.2021 року у розмірі 28 240,11 грн., яка складається із заборгованості за тілом кредиту у розмірі 9995, 60 грн. та заборгованості по відсоткам у розмірі 18 244,51 грн.

Стосовно вимоги про стягнення з відповідача правничої допомоги у розмірі 11 200 грн., суд приходить до таких висновків за наступних підстав.

Частиною 1 ст. 133 ЦПК України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Так позивачем в обґрунтування вимог про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 11 200 грн. було надано копію договору про надання правової допомоги від 01 липня 2025 року, акт приймання-передачі наданих послуг, копію ордеру та свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю.

Відповідно до ч. 4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При цьому, стороною позивача не надано до матеріалів справи доказів сплати позивачем 11 200 грн. за надання правової допомоги, тому суд приходить до висновку, що вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу задоволенню не підлягають, оскільки їх понесення не доведено доказами.

На підставі ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем при поданні позову було сплачено судовий збір у розмірі 2 422 грн. 40 коп., який слід стягнути з відповідача на користь позивача, враховуючи те, що позовні вимоги було задоволено.

В разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення (частина четверта статті 268 ЦПК України).

Згідно з частиною п`ятою статті 268 ЦПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складений відповідно до ч. 5ст. 268 ЦПК України, що узгоджується з висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 05.09.2022 у справі № 1519/2-5034/11, тобто датою ухвалення судового рішення в даній справі, призначеній до розгляду на 08.09.2026 року, є дата складення повного судового рішення 25.09.2026 року.

Керуючись ст. 4, 5, 12, 13, 76 - 82, 141, 259, 263 - 265, 268, 273, 280-282 ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В:

позов задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ,, РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь Товариство з обмеженою відповідальністю «ФК ЄВРОКРЕДИТ» (ідентифікаційний код юридичної особи: 40932411, місцезнаходження: Україна, 49001, Дніпропетровська обл., м. Дніпро, пров. Ушинського, буд. 1, офіс 105) суму заборгованості в розмірі 28 240,11 гривень, що складається з: заборгованості за кредитом (в тому числі прострочена): 9 995,60 гривень; заборгованості по сплаті відсотків (в тому числі прострочена): 18 244,51 гривень.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ,, РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь Товариство з обмеженою відповідальністю «ФК ЄВРОКРЕДИТ» (ідентифікаційний код юридичної особи: 40932411, місцезнаходження: Україна, 49001, Дніпропетровська обл., м. Дніпро, пров. Ушинського, буд. 1, офіс 105) судові витрати: ? зі сплати судового збору в сумі 2 422,40 гривень.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його складення до Дніпровського апеляційного суду. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Заочне рішення може бути переглянуте відповідачем шляхом подачі письмової заяви протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом 20 (двадцяти) днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Повний текст рішення суду складено та підписано 25.09.2026 року.

Суддя С. А. Форощук