Рішення № 140077108, 07.09.2026, Марганецький міський районний суд Дніпропетровської області

Справа № 180/1641/26

2/180/1090/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 вересня 2026 р.

Марганецький міський суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Нанічкіної Н.М.

з секретарем судового засідання Лебедєвою І.І.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат» про відшкодування моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 через свого представника адвоката Мотуз Олександра Володимировича звернувся до Марганецького міського суду Дніпропетровської області з позовом до Акціонерного товариства «Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат» (далі АТ «Марганецький ГЗК») про відшкодування моральної шкоди. В обґрунтування позовних вимог представник позивача посилається на те, що ОСОБА_1 працював на підприємстві відповідача. За час роботи з позивачем стався нещасний випадок, що підтверджено Актом №17/5 про нещасний випадок форми Н-1 від 08.06.2009 року та актом розслідування нещасного випадку форми Н-5 від 08.06.2009 року. У Акті Н-5 вказано на обставини, за яких стався нещасний випадок, а саме: о 08-35 годині ОСОБА_1 попрямував за ключем, який був необхідним для проведення технічного обслуговування комбайна КДР-6. Проходячи повз насосну установку, він послизнувся та впав. Під час падіння його ліва рука потрапила між кожухом і муфтою насосної установки. Внаслідок того, що сталося, ОСОБА_1 отримав рвану рану лівої кисті з осколковим переломом ІІ п`ясткової кістки. Комісія з розслідування нещасного випадку вважає нещасний випадок таким, що пов`язаний з виробництвом. Позивачу було встановлено діагноз: рвана рана лівої кисті з осколковим переломом ІІ п`ясткової кістки. Згідно довідки МСЕК від 06.10.2021 року позивачу визначено втрату працездатності на рівні 30%, встановлено третю групу інвалідності. У зв`язку із вказаною травмою порушено та порушуються нормальні життєві зв`язки позивача, він позбавлений можливості реалізувати свої звички та бажання, відчуває болі, не може повернутися до повноцінного життя, відчуває фізичні страждання. Все це постійно і негативно позначилося на його душевному та фізичному стані.

Просить суд стягнути з АТ «Марганецький ГЗК» на користь ОСОБА_1 в якості відшкодування моральної шкоди у зв`язку з ушкодженням здоров`я внаслідок нещасного випадку суму грошових коштів в розмірі 150000 гривень, без утримання податку з доходів фізичних осіб та інших обов`язкових платежів.

05.08.2026 року представник відповідача надав відзив на позовну заяву, у якому просить суд відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Заперечення проти позову обґрунтовані тим, що позивач жодним чином не обгрунтовує свої твердження та вимоги. Згідно ч.1 ст.9 ЗУ «Про охорону праці», відшкодування шкоди, заподіяної працівникові внаслідок ушкодження його здоров`я або у разі смерті працівника, здійснюється Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та профзахворювань відповідно до ЗУ «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності». На даний час виплата робітникам комбінату моральної шкоди колективним чи трудовим договором в АТ «Марганецький ГЗК» не передбачена. При цьому АТ «Марганецький ГЗК» своєчасно здійснював та здійснює перерахування страхових внесків, які передбачені діючим законодавством, а Фонд соціального страхування України, в свою чергу, нарахував та сплатив позивачу одноразову допомогу, та продовжує нараховувати та виплачувати щомісячні виплати у встановленому розмірі, що дає всі підстави стверджувати, що позивач отримує такі виплати, в першу чергу, за рахунок коштів відповідача. Відповідач виконує вимоги законодавчих та нормативно- правових актів з охорони та безпеки праці, у тому числі ЗУ «Про охорону праці», а посилання позивача є безпідставними та неправомірними. Позивач жодним чином не наводить конкретні втрачені нормальні життєві зв`язки та не підтверджує, які додаткові зусилля вимагаються для організації свого життя. В позові не вказано, у чому полягає шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди та якими доказами це підтверджено. Також не надано розрахунку суми моральної шкоди.

22.07.2025 року від представника позивача надійшла відповідь на відзив, у якій він просив задовільнити позовні вимоги у повному обсязі. З аргументами та доводами відповідача, які викладені у відзиві, вони не погоджуються.

Справа розглядається у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до вимог ч.2 ст.247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши письмові матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню частково з таких підстав.

Згідно записів у трудовій книжці, позивач знаходився у трудових відносинах з АТ «Марганецький ГЗК» (а.с.14-17).

04.06.2009 року ОСОБА_1 отримав травму на підприємстві відповідача.

Згідно з Актом 17/5 про нещасний випадок, пов`язаний з виробництвом, форми Н-1, затвердженим 08.06.2009 року, 04.06.2009 року о 08-35 годині ОСОБА_1 попрямував за ключем, який був необхідним для проведення технічного обслуговування комбайна КДР-6. Проходячи повз насосну установку, він послизнувся та впав. Під час падіння його ліва рука потрапила між кожухом і муфтою насосної установки. Внаслідок того, що сталося, ОСОБА_1 отримав рвану рану лівої кисті з осколковим переломом ІІ п`ясткової кістки. Причинами є: основна незадовільний технічний стан насосної установки; супутня невиконання посадових обов`язків зі сторони ІТР видобувної дільниці. Діагноз ОСОБА_1 : рвана рана лівої кисті з осколковим переломом ІІ п`ясткової кістки. Особа, яка допустила порушення законодавства по охороні праці: механік видобувної дільниці ОСОБА_2 порушення п.5.1., п.3.31 посадової інструкції механіка дільниці очисного видобування руди (а.с.18-19).

Оглядом МСЕК первинним від 21.09.2009 року ОСОБА_1 встановлено третю групу інвалідності та 30% втрати професійної працездатності за трудовим каліцтвом (а.с.31).

Оглядом МСЕК повторним від 06.10.2021 року ОСОБА_1 встановлено втрату працездатності у розмірі 30% та третю групу інвалідності (а.с.7).

Статтею 153 КЗпП України визначено, що на всіх підприємствах, в установах, організаціях створюються безпечні і нешкідливі умови праці. Забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган. Умови праці на робочому місці, безпека технологічних процесів, машин, механізмів, устаткування та інших засобів виробництва, стан засобів колективного та індивідуального захисту, що використовуються працівником, а також санітарно-побутові умови повинні відповідати вимогам нормативних актів про охорону праці. Власник або уповноважений ним орган повинен впроваджувати сучасні засоби техніки безпеки, які запобігають виробничому травматизмові, і забезпечувати санітарно-гігієнічні умови, що запобігають виникненню професійних захворювань працівників. Власник або уповноважений ним орган не вправі вимагати від працівника виконання роботи, що становить явну небезпеку для життя працівника, а також в умовах, що не відповідають законодавству про охорону праці.

Відповідно до ст.13 Закону України «Про охорону праці», роботодавець зобов`язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці. Роботодавець несе безпосередню відповідальність за порушення зазначених вимог.

Отже, відповідачем, як роботодавцем, в порушення ст.153, ст.13 Закону України «Про охорону праці» не забезпечено ОСОБА_1 безпечних умов праці, що призвело до травмування останнього в результаті нещасного випадку пов`язаного з виробництвом.

Внаслідок травм позивач морально і фізично страждав через погіршення здоров`я, потребу в лікуванні, через вимушені зміни способу життя, втрату професійної працездатності.

Пунктом 1 ч.2 ст.23 ЦК України встановлено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав, яка полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я.

Статтею 237-1 КЗпП України передбачено відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.

Згідно з ч.1 ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених законом.

Рішенням Конституційного Суду від 27 січня 2004 року № 1-рп/2004 року встановлено, що «громадяни, яким установлена стійка втрата професійної працездатності, мають право на стягнення на їх користь моральної шкоди». Відповідно до п.4.1 цього ж рішенняушкодження здоров`я, заподіяне потерпілому під час виконання трудових обов`язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності, заподіюють йому моральні й фізичні страждання.

У пункті 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» (далі Постанова Пленуму ВСУ № 4) роз`яснено, що відповідно до статті 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок по відшкодуванню моральної (немайнової) покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

ОСОБА_1 отримав трудове каліцтво і йому встановлено 30% втрати професійної працездатності та третю групу інвалідності, безстроково.

Після отримання травми позивач зазнає болей, заніміння та набряку в лівій кисті, заніміння в 2-3 пальцях, слабкість та різке обмеження рухів в лівій кисті та зап`ястку, більше в нічний час, порушення сну, порушення функції захвата та утримання предметів лівою рукою.

Враховуючи викладене, суд приходить до переконання, що обставини, викладені в позові, знайшли документальне підтвердження, і вважає встановленим факт спричинення моральної шкоди позивачеві внаслідок нещасного випадку на виробництві.

Суд не приймає доводів відповідача, що відсутні такі умови виникнення в АТ «Марганецький ГЗК» зобов`язання на відшкодування моральної шкоди, як «неправомірні дії чи бездіяльність» та «вина», оскільки при розслідуванні нещасного випадку встановлено вину саме працівників АТ «МГЗК», які не перевіряли достатність заходів безпеки, що спричинило травмування позивача.

Також, суд звертає увагу відповідача, що ненаведення ОСОБА_1 конкретних втрачених нормальних життєвих зв`язків та додаткових зусиль для організації життя не свідчить про відсутність у позивача права на відшкодування моральної шкоди, оскільки ушкодження здоров`я, заподіяне потерпілому під час виконання трудових обов`язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності, заподіюють йому моральні й фізичні страждання. Такий висновок зробив Конституційний Суд в своєму рішенні від 27 січня 2004 року № 1-рп/2004 року.

Вирішуючи питання про розмір відшкодування позивачеві моральної шкоди, суд приходить до такого.

Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, № 68490/01, § 62, ЄСПЛ, 12 липня 2007 року).

Відповідно до п.9 Постанови Пленуму ВСУ № 4, розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних, тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення, тощо) та з урахуванням інших обставин.

Частиною 3 ст.23 ЦК України передбачено, що розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, що мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Враховуючи глибину фізичних та моральних страждань позивача, ступінь втрати ним професійної працездатності 30%, третю групу інвалідності, неможливість відновлення попереднього фізичного стану, тяжкість і незворотність змін у буденному житті, необхідність лікування, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, суд приходить до висновку, що заявлений позивачем розмір моральної шкоди є завищеним, а тому визначає розмір моральної шкоди, яка підлягає стягненню з відповідача, у вигляді одноразового відшкодування в сумі 70 000 грн.

З приводу позовної вимоги ОСОБА_1 про стягнення моральної шкоди без утримання податку з доходів фізичних осіб, суд вважає за необхідне в такому відмовити, оскільки правовідносини з нарахування, утримання та перерахування податків, зборів чи інших обов`язкових платежів знаходяться у площині публічних (податкових) відносин, а тому суд при вирішенні позову про стягнення грошової компенсації моральної шкоди, спричиненої внаслідок заподіяння шкоди життю та здоров`ю позивача, не вирішує питання про податки, збори чи інші обов`язкові платежі.

Зазначений висновок міститься у постанові Верховного Суду від 21 травня 2025 року у справі №235/3143/24 (провадження №61-14246св24).

У зв`язку із звільненням позивача від сплати судового збору при подачі позову та частковим задоволенням позовних вимог, підлягає стягненню з відповідача судовий збір в дохід держави.

Керуючись ст.ст.12, 13, 77, 80, 263-268, 279, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат» про відшкодування моральної шкоди, задовольнити частково.

Стягнути з Акціонерного товариства «Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат» на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди 70 000 (сімдесят тисяч) гривень.

В задоволенні іншої частини позову відмовити.

Стягнути з Акціонерного товариства «Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат» судовий збір на користь держави в розмірі 1331,20 гривень.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено в день його складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження за умов, визначених в ч.2 ст.354 ЦПК України.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 .

Відповідач: Акціонерне товариство «Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат», місце знаходження: Дніпропетровська область, місто Марганець, вулиця Єдності, 62, код ЄДРПОУ 00190911.

Дата складення повного тексту судового рішення 25.09.2026 року.

Суддя: Н. М. Нанічкіна