Рішення № 140076864, 24.09.2026, Заводський районний суд м. Дніпродзержинська

справа № 208/3840/26

провадження № 2/208/4113/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 вересня 2026 р. м. Кам`янське

Заводський районний суд міста Кам`янського у складі:

головуючого судді - Гречаної В.Г.,

за участі секретаря судового засідання - Якимчук В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Кам`янське в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу № 208/3840/26 за позовною заявою ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Шахтоуправління «Покровське» про стягнення моральної шкоди,-

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача ОСОБА_1 адвокат Повалій Олена Василівна через систему «Електронний суд» подав до Заводського районного суду міста Кам`янського позовну заяву до Приватного акціонерного товариства «Шахтоуправління «Покровське» про стягнення моральної шкоди.

В обґрунтування позову зазначає, що ОСОБА_1 протягом тривалого часу, а саме з 25 березня 1991 року по 05 лютого 2019 року, та з 06 лютого 2019 року по 31 січня 2025 року працювала на різних посадах у різних структурних підрозділах Приватного акціонерного товариства Шахтоуправління «Покровське» (з 28 червня 1996 року шахта Красноармійська-Західна-1 реорганізована у ДВАТ «Шахта КрасноармійськаЗахідна-1»; з 14.06.2000 року ДВАТ «Шахта Красноармійська-Західна-1» реорганізовано у ДВАТ « Вугільна компанія «Шахта Красноармійська-Західна-1»; з 28 вересня 2000 року ДВАТ «Вугільна компанія «Шахта Красноармійська-Західна-1» реорганізовано у ВАТ «Вугільна компанія «Шахта Красноармійська-Західна №1»; з 05.08.2008р. ВАТ «Вугільна компанія «Шахта Красноармійськ-Західна №1» змінено найменування на ВАТ «Шахтоуправління «Покровське»; з 01.10.2008р. ВАТ «Шахтоуправління «Покровське» змінено найменування на «Вугільна компанія «Шахта Красноармійськ-Західна №1»; з 07.09.2010р. ВАТ «Вугільна компанія «Шахта Красноармійськ-Західна №1» змінено найменування на Публічне акціонерне товариство «Шахтоуправління «Покровське»; з 13.09.2018 року Публічним акціонерним товариством «Шахтоуправління «Покровське» змінено найменування на Приватне акціонерне товариство Шахтоуправління «Покровське»).

31 січня 2025 року позивача було звільнено з роботи. Всі вказані вище обставини про роботу позивача та її звільнення підтверджуються її трудовою книжкою та не можуть і не будуть заперечуватись відповідачем.

За час роботи на підприємстві відповідача позивач отримала хронічні професійні захворювання. П. 7 акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання форми П-4 від 24 липня 2025 року, затвердженим Т.в.о. начальника Східного міжрегіонального управління Державної служби України з питань праці 25.07.2025 року, встановлено наявність у позивача професійних захворювань:

1. Хронічна двобічна сенсоневральна приглухуватість з помірним ступенем зниження слуху (ІІІ ст.) за класифікацією Остапкович В.Є. та Пономарьової Н.І.

2. Хронічний бронхіт ІІ ст., фаза затихаючого загострення, дифузний пневмофіброз, ЛН І-ІІ ст. (першого другого ст.).

Згідно п. 17 вищевказаного акту, професійне захворювання виникло за таких обставин: У зв`язку з недосконалістю технологічного процесу (зокрема, виділенням значних концентрацій пилу, переважно фіброгенної дії, генерацією підвищених рівнів шуму під час роботи технологічного устаткування при недостатній ефективності засобів пилопридушення та засобів боротьби з шумом; неможливістю застосування засобів малої механізації на усіх ланках технологічного процесу, неможливістю механізації та автоматизації певних видів робіт в складних гірничо-геологічних умовах), у зв`язку з виконанням не в повному обсязі протипилових заходів (обмивання гірничих виробок проводилось з порушенням планових термінів через недостатню забезпеченість пилозмочуючими добавками), ОСОБА_1 виконувала роботи в умовах впливу пилу переважно фіброгенної дії, концентрація якого перевищувала гранично допустиму, виробничого шуму, еквівалентний рівень якого перевищував гранично допустимий, а також в умовах значних фізичних навантажень.

Згідно з Витягом з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, номер витягу 1391/25/162/В, дата прийняття рішення 30.10.2025, номер рішення 1391/25/162/Р, позивачу первинно встановлено третю групу інвалідності та 60% втрати працездатності через професійне захворювання.

У зв`язку з вказаними хронічними професійними захворюваннями порушено та порушуються нормальні життєві зв`язки позивача, вона позбавлена можливості повноцінно реалізовувати свої звички та бажання. Тривалий процес лікування, зумовлений специфікою встановлених позивачу професійних захворювань, та особливості такого лікування позбавляють позивача можливості вести повноцінний спосіб життя. Внаслідок отримання хронічних професійних захворювань, вона постійно відчуває фізичні страждання та біль, обґрунтовані важкістю самопочуття та особливостями лікування. Окрім того, внаслідок отриманих хронічних професійних захворювань, що супроводжується значною втратою працездатності, систематичною необхідністю отримання медичної допомоги, вона постійно відчуває психологічний дискомфорт, порушення душевної рівноваги, вираженої у почуттях розпачу, тривоги, дратівливості, у почуттях страху, поганому сні на фоні больових відчуттів. Все це постійно і негативно позначається на душевному та фізичному станах. На даний час її самопочуття не поліпшується, негативні зміни у її житті є незворотними, усвідомлення чого, завдає їй душевного болю та страждань. Перелічені негативні явища призвели до суттєвої зміни звичного укладу життя позивача та не можуть не викликати переживання, страждання, стрес, депресію. Отже, факт моральних страждань є очевидним і не потребує доказуванню іншими засобами доказування.

Позивач вважає, що за таких обставин зі сторони відповідача їй має бути відшкодована моральна шкода, яка завдана ушкодженням здоров`я, внаслідок неналежного виконання відповідачем вимог законодавства стосовно створення та підтримання безпечних умов праці, що спричинило виникнення у нього хронічних професійних захворювань.

Згідно до позовних вимог просить:

- стягнути з Приватного акціонерного товариства «Шахтоуправління «Покровське» на користь позивача відшкодування моральної шкоди внаслідок професійного захворювання на виробництві у розмірі 245000 грн, без утримання податку з доходів фізичних осіб та інших обов`язкових платежів.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.03.2026 року по цивільній справі № 208/3840/26 головуючою визначено суддю Гречану В.Г.

Ухвалою суду від 03.04.2026 року відкрито провадження у справі, розгляд справи ухвалено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження.

Копію ухвали про відкриття провадження відповідач отримав в особистому кабінеті підсистеми (модуля) ЄСІТС Електронний суд 15.04.2026 року, що підтверджується відомостями з АСДС Д-3.

20.04.2026 року представник відповідача ПАТ «ШУ «Покровське» - адвокат Рабко Т.О. подав до суду відзив на позовну заяву, в якому просив у задоволенні позовної заяви відмовити.

В обґрунтування відзиву на позовну заяву представник відповідача зазначив, що стаж роботи позивача в умовах шкідливих факторів склав майже 34 роки, що значно перевищує необхідний стаж для набуття права на пенсію на пільгових умовах. З 13.12.2008 року позивач отримує пенсію за віком за Списком № 1, тому позивач мав можливість реалізувати право на вільний вибір діяльності та працевлаштування на іншу роботу. Представник відповідача звернув увагу не те, що позивач приховав від роботодавця свій стан здоров`я тому робота зі шкідливими умовами була власним вибором позивача. Звертає увагу на те, що позивач двічі звільнився з роботи: 05.02.2019 року у зв`язку з виходом на пенсію та 31.01.2025 року - у зв`язку зі зміною місця проживання, а не за станом здоров`я. Позивач не заперечував щодо результатів щорічних медичних оглядів про визнання придатності до роботи. Окрім зазначеного, позивач після оформлення пенсії продовжив працювати понад 16 років на аналогічних посадах, що на думку відповідача свідчить про відсутність нанесення моральної шкоди умовами праці.

У відзиві представник відповідача також посилається на те, що втрата працездатності встановлена позивачу 30.10.2025 року, а звернення до суду з цим позовом 30.03.2026 року тому моральні страждання не можуть визначатись тривалими у такому випадку.

Представник відповідача, окрім зазначеного, посилається на те, що у наданих позивачем медичних документах містяться відомості про захворювання, які не належать до професійних. Зокрема, діагнози «гостра респіраторна недостатність, тип II» та «гіпертонічна хвороба І стадії» не віднесені до переліку професійних захворювань, а останнє є загальним соматичним захворюванням, розвиток якого зумовлений індивідуальними чинниками, а не умовами праці.

Також представник відповідача зазначає, що частина змін у стані здоров`я позивача обумовлена природними віковими процесами, а не діями роботодавця, у зв`язку з чим позивач безпідставно ототожнює професійні та непрофесійні захворювання, штучно розширюючи обсяг заявленої моральної шкоди.

Крім того, представник відповідача вказує, що позивачем не доведено наявності причинно-наслідкового зв`язку між діями відповідача та заподіянням моральної шкоди, а відтак відсутні необхідні умови для покладення на відповідача цивільно-правової відповідальностіта задоволення позовних вимог.

Розмір заявленої до стягнення шкоди відповідач вважає значно завищеним, а також просив врахувати вплив зовнішніх факторів активне ведення бойових дій за місцезнаходженням виробничих потужностей та зупинення виробництва з 16.01.2025 року.

Щодо вимог про стягнення моральної шкоди без утримання податку з доходів фізичних осіб та інших обов`язкових платежів представник відповідача послався на висновки викладені Верховним Судом у постанові від 21.05.2025 року у справі № 61-14246св24.

27.04.2026 року представником позивача подано відповідь на відзив в якому він не погодився з доводами відзиву на позов та зазначив що п. 7 розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання форми П-4 від 24.07.2025 року встановлено наявність у позивача захворювань які виникли у зв`язку з роботою на підприємстві відповідача.

Позивач посилається на те, що наявними у справі медичними документами підтверджується встановлення йому професійних захворювань, які спричинили стійке погіршення стану здоров`я, обмеження повсякденної життєдіяльності, фізичні та моральні страждання.

Крім того, позивач зазначає, що добровільне виконання роботи у шкідливих умовах праці не звільняє роботодавця від обов`язку забезпечити безпечні умови праці та не виключає його відповідальності за порушення вимог законодавства про охорону праці.

30.04.2026 року від представника відповідача надійшли заперечення в яких останній просить у задоволенні позову відмовити, посилаючись на необґрунтованість доводів позивача. Зауважує, що позивач не заявляв про порушення відповідачем умов праці за весь період роботи. Окрім цього позивач не диференціює професійні та непрофесійні стани, що призводять до необґрунтованого розширення обсягу моральної шкоди. Моральні страждання не підтвердженні доказами.

30.04.2026 року представник відповідача подав суду клопотання в якому просив витребувати у позивача довідку, видану банківською установою, про наявність у нього рахунку для поповнення та задовольнити клопотання представника відповідача і зобов`язати позивача надати суду відповіді на поставлені у відзиві на позовну заяву питання.

03.06.2026 року від представника позивача надійшло заперечення на клопотання в якому позивач просить у задоволенні клопотання відмовити у повному обсязі з огляду на те, що письмове опитування має бути спрямоване на з`ясування обставин, що мають значення для справи. Поставлені відповідачем питання спрямовані на отримання пояснень щодо змісту доказів та їх оцінки, що є предметом судового розгляду. Позивачем викладено обґрунтування позову на надано відповідні докази, які містять у собі відповіді на питання поставлені відповідачем. Щодо клопотання про витребування довідки позивач зазначила, що вказаний доказ не містить відомостей про обставини що входять до предмета доказування.

Ухвалою Заводського районного суду міста Кам`янського від 12.06.2026 року, яка занесена до протоколу судового засідання постановлено у задоволенні клопотання про витребування доказів від 30.04.2026 року відмовити.

У судовому засіданні представником відповідача заявлено клопотання про визнання обов`язкової явки позивача в судове засідання, з метою встановлення обсягу моральних страждань.

Ухвалою Заводського районного суду міста Кам`янського від 12.06.2026 року, яка занесена до протоколу судового засідання постановлено задовольнити клопотання представника відповідача про визнання явки позивача в судове засідання обов`язковою.

У судове засідання призначене на 14.07.2026 року позивач не з`явилась. 02.07.2026 року від представника позивача надійшло клопотання про визнання причини неявки позивача в судове засідання поважними, продовжити розгляд справи без обов`язкової участі у судовому засіданні позивача, обґрунтоване станом здоров`я позивача, встановлення інвалідності, окрім того проживанням позивача в м. Дніпро що є віддаленим від місцезнаходження суду.

Ухвалою Заводського районного суду міста Кам`янського від 14 липня 2026 року, занесеною до протоколу судового засідання, причини неявки позивача визнано поважними з огляду на стан її здоров`я, віддаленість місця проживання від місцезнаходження суду, а також з урахуванням того, що у судовому засіданні в режимі відеоконференції брав участь її представник, який міг надати пояснення по суті спору, у тому числі відповісти на запитання, про необхідність з`ясування яких зазначав представник відповідача.

Представник позивача 25.08.2026 року надала суду заяву в якій просила розгляд справи провести без участі представника та позивача.

Представник відповідача 24.09.2026 року надала суду додаткові пояснення в яких просила розгляд справи провести без її участі, позовні вимоги просила розглядати з урахування процесуальних документів наданих поданих відповідачем.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи.

Відповідно до копії трудової книжки серії НОМЕР_1 , ОСОБА_1 , перебувала в трудових відносинах з Приватним акціонерним товариством «Шахтоуправління «Покровське» (до зміни найменування: ВАТ «Вугільна компанія «Шахта «Красноармійська-Західна № 1», ВАТ «Шахтоуправління «Покровське», «Вугільна компанія «Шахта «Красноармійська-Західна № 1») та працювала на таких посадах:

з 25.03.1991 року по 05.02.2019 року на різних посадах (геолога, головного геолога, геолога про прогнозу).

05.02.2019 року позивача звільнено за ст. 38 КЗпП України за власним бажання у зв`язку з виходом на пенсію.

06.02.2019 року позивача пойнято на посаду головного геолога до Приватного акціонерного товариства «Шахтоуправління «Покровське».

31.01.2025 року позивача звільнено за власним бажанням у зв`язку з зміною місця проживання ст. 38 КЗпП України.

Відповідно до п. 7 акта розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання (отруєння) форми П-4 від 24.07.2025 року затвердженого т.в.о. начальника Східного міжрегіонального управління Державної служби України з питань праці, встановлено наявність у ОСОБА_1 професійного захворювання, а саме: хронічна двобічна сенсоневральна приглухуватість із помірним ступенем зниження слуху (ІІ ст.) за класифікацією Остапкович В.Є. та Пономарьової Н.Г., хронічний бронхіт ІІ ст., фаза затихаючого загострення, дифузний пневмофіброз, легенева недостатність ІІІ ст.

Згідно з п. 17 Акта акта розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання (отруєння) форми П-4 від 24.07.2025 року професійне захворювання виникло за таких обставин: у зв`язку з недосконалістю технологічного процесу (зокрема, виділенням значних концентрацій пилу, переважно фіброгенної дії, генерацією підвищених рівнів шуму під час роботи технологічного устаткування при недостатній ефективності засобів пилопридушення та засобів боротьби з шумом; неможливістю застосування засобів малої механізації на всіх ланках технологічного процесу, механізації та автоматизації окремих видів робіт у складних гірничо-геологічних умовах), у зв`язку з виконанням не в повному обсязі протипилових заходів (обмивання гірничих виробок проводилося з порушенням планових термінів через недостатню забезпеченість пилозмочувальними добавками), позивач виконував роботи в умовах впливу пилу переважно фіброгенної дії, концентрація якого перевищувала гранично допустиму, виробничого шуму, еквівалентний рівень якого перевищував гранично допустимий, а також в умовах значних фізичних навантажень, вимушеної робочої пози та вимушених нахилів корпусу, що перевищували допустимі параметри.

Відповідно п. 14 зокрема встановлено супутній діагноз: гіпертонічна хвороба І ст., ст. 1, ризик 2 (110), СН стадія А, ХСН0 ст. (150).

Відповідно Медичному висновку Центральної лікарсько-експертної комісії спеціалізованого профпатологічного закладу охорони здоров`я про наявність (відсутність) хронічного професійного захворювання (отруєння) від 26.06.2025 року № 4/9, виданого ДУ «Інститут медицини праці Ю.І. Кундієва Національної Академії медичних наук України», ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 втановлено, що хронічні захворювання - хронічна двобічна сенсоневральна приглухуватість із помірним ступенем зниження слуху (ІІ ст.) за класифікацією Остапкович В.Є. та Пономарьової Н.Г., хронічний бронхіт ІІ ст., фаза затихаючого загострення, дифузний пневмофіброз, легенева недостатність ІІІ ст є захворюваннями професійного характеру.

З виписки з медичної картки стаціонарного хворого № 655, виданої ОСОБА_1 вбачається основний діагноз - хронічна двобічна сенсоневральна приглухуватість із помірним ступенем зниження слуху (ІІ ст.), хронічний бронхіт ІІ ст., фаза затихаючого загострення, дифузний пневмофіброз, легенева недостатність ІІІ ст захворювання професійні, встановлені вперше. Скарги на зниження слуху, шум у вухах, сухий кашель з періодично виділяємою мокротою, задишку при фізичному навантаженні, періодичний біль в грудній клітині, підвищення АТ, загальна втомлюваність.

Згідно до витягу з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи № 1391/25/162/В від 30.10.2025 року, ОСОБА_1 є особою третьої групи інвалідності, має діагноз простий хронічний бронхіт, J40.1. Супутні діагнози: Н90.3 нейросенсорна втрата слуху, двостороння. Ускладнення основного діагнозу J96.01 гостра респіраторна недостатність тип ІІ. Причина інвалідності професійне захворювання. Відсоток втрати професійної працездатності 60% встановлено з 26.06.2025 року.

З`ясувавши обставини у справі, дослідивши надані сторонами докази як окремо так і в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково з огляду на таке.

Згідно з нормами Конституції України, людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю, а утвердження і забезпечення прав і свобод людини головним обов`язком держави (ст. 3 Конституції України).

Крім того, статтею 46 Конституції України закріплено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та інших випадках, передбачених законом.

Згідност. 4 Закону України «Про охорону праці» державна політика в галузі охорони праці базується, зокрема на принципах пріоритету життя і здоров`я працівників, повної відповідальності роботодавця за створення належних, безпечних і здорових умов праці; соціального захисту працівників, повного відшкодування шкоди особам, які потерпіли від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань.

Відповідно ч. 1, 3 ст.13 Закону України «Про охорону праці», роботодавець зобов`язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці. Роботодавець несе безпосередню відповідальність за порушення зазначених вимог.

Так, відповідно ч. 1-4 ст. 153 КЗпП України, на всіх підприємствах, в установах, організаціях створюються безпечні і нешкідливі умови праці. Забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган. Умови праці на робочому місці, безпека технологічних процесів, машин, механізмів, устаткування та інших засобів виробництва, стан засобів колективного та індивідуального захисту, що використовуються працівником, а також санітарно-побутові умови повинні відповідати вимогам нормативних актів про охорону праці. Власник або уповноважений ним орган повинен впроваджувати сучасні засоби техніки безпеки, які запобігають виробничому травматизмові, і забезпечувати санітарно-гігієнічні умови, що запобігають виникненню професійних захворювань працівників.

Відповідно до вимог ст. 173 КЗпП України шкода, заподіяна працівникам каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, пов`язаним з виконанням трудових обов`язків, відшкодовується у встановленому законодавством порядку.

У статті 16 Конвенції Міжнародної організації праці від 22 червня 1981 року № 155 передбачено, що від роботодавців повинно вимагатися настільки, наскільки це є обґрунтовано практично можливим, забезпечення безпечності робочих місць, механізмів, обладнання та процесів, які перебувають під їхнім контролем, і відсутності загрози здоров`ю з їхнього боку. Від роботодавців повинно вимагатися настільки, наскільки це є обґрунтовано практично можливим, забезпечення відсутності загрози здоров`ю з боку хімічних, фізичних та біологічних речовин й агентів, які перебувають під їхнім контролем, тоді, коли вжито відповідних захисних заходів. Від роботодавців повинно вимагатися надавати у випадках, коли це є необхідним, відповідні захисні одяг і засоби для недопущення настільки, наскільки це є обґрунтовано практично можливим, загрози виникнення нещасних випадків або шкідливих наслідків для здоров`я.

Частиною першої ст. 237-1 КЗпП України передбачено відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі порушення його законних прав, що призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Відповідно рішення Конституційного Суду України від 27.01.2004 року, моральна шкода потерпілого від нещасного випадку на виробництві чи професійного захворювання полягає, зокрема, у фізичному болю, фізичних та душевних стражданнях, яких він зазнає у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я. Ушкодження здоров`я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов`язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності спричиняють йому моральні та фізичні страждання.

Водночас, пунктом 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз`яснено, що відповідно до статті 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема: виконання робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків, чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

При заподіянні особі моральної шкоди, обов`язок по її відшкодуванню покладається на винних осіб незалежно від того, чи була заподіяна потерпілому майнова шкода та чи відшкодована вона.

Як вбачається з Акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання (отруєння) від 24.07.2025 року професійне захворювання ОСОБА_1 виникло за таких обставин: у зв`язку з недосконалістю технологічного процесу (зокрема, виділенням значних концентрацій пилу, переважно фіброгенної дії, генерацією підвищених рівнів шуму під час роботи технологічного устаткування при недостатній ефективності засобів пилопридушення та засобів боротьби з шумом; неможливістю застосування засобів малої механізації на всіх ланках технологічного процесу, механізації та автоматизації окремих видів робіт у складних гірничо-геологічних умовах), у зв`язку з виконанням не в повному обсязі протипилових заходів (обмивання гірничих виробок проводилося з порушенням планових термінів через недостатню забезпеченість пилозмочувальними добавками), позивач виконував роботи в умовах впливу пилу переважно фіброгенної дії, концентрація якого перевищувала гранично допустиму, виробничого шуму, еквівалентний рівень якого перевищував гранично допустимий, а також в умовах значних фізичних навантажень, вимушеної робочої пози та вимушених нахилів корпусу, що перевищували допустимі параметри.

З акту вбачається, що ОСОБА_1 має діагноз: хронічна двобічна сенсоневральна приглухуватість із помірним ступенем зниження слуху (ІІ ст.) за класифікацією Остапкович В.Є. та Пономарьової Н.Г., хронічний бронхіт ІІ ст., фаза затихаючого загострення, дифузний пневмофіброз, легенева недостатність ІІІ ст.

З наданих позивачем доказів, саме трудової книжки вбачається, що ОСОБА_1 у період з 25.03.1991 року по 05.02.2019 року та з 06.02.2019 року по 31.01.2025 року працювала на різних посадах (геолога, головного геолога, геолога про прогнозу) на Приватному акціонерному товаристві «Шахтоуправління «Покровське».

З акта розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання (отруєння) форми П-4 від 24.07.2025 року також вбачається, що ОСОБА_1 працювала у цеху в умовах впливу шкідливих факторів ПрАТ «ШУ «Покровське» 33 років 11 місяців 02 днів.

Отже, вбачається, що захворювання, які визнанні професійними захворюваннями ОСОБА_1 цілком ймовірно виникли за час роботи на ПрАТ «ШУ «Покровське».

Із трудової книжки позивача судом встановлено, що після припинення трудових відносин з ПАТ «Шахтоуправління «Покровське» 05.02.2019 року позивач на наступний день тобто 06.02.2019 року знову була працевлаштована на роботу до відповідача, а після звільнення 31.01.2025 року записів про подальше працевлаштування не міститься.

Вказане узгоджується з відомостями наданими представником позивача у судовому засіданні, що підтверджеється протоколом судового засідання, наявними в матеріалах справи доказами та відповідачем не спростовуються.

Позивачем зазначено, що у зв`язку з хронічними професійними захворюваннями позивач зазначає, що порушено її звичний спосіб життя та нормальні життєві зв`язки, вона позбавлена можливості повноцінно реалізовувати свої звички та потреби. Внаслідок захворювань вона постійно відчуває фізичний біль і страждання, потребує тривалого лікування та регулярного отримання медичної допомоги. Крім того, значна втрата працездатності спричинила психологічний дискомфорт, почуття тривоги, розпачу, порушення сну та душевної рівноваги. Позивач зазначає, що негативні зміни у стані її здоров`я є незворотними, що завдає їй моральних страждань та істотно вплинуло на звичний уклад її життя.

Згідно рішення Конституційного Суду України від 27 січня 2004 року, моральна шкода потерпілого від нещасного випадку на виробництві чи професійного захворювання полягає, зокрема, у фізичному болю, фізичних та душевних стражданнях, яких він зазнає у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я. Ушкодження здоров`я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов`язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності спричиняють йому моральні та фізичні страждання.

Роботодавець ПрАТ «Шахтоуправління «Покровське», під час роботи позивача, допустив перевищення гранично допустимого рівня концентрації небезпечних та шкідливих факторів виробничого середовища, що є порушенням ст. 153 КЗпП України та ст. 13 Закону України «Про охорону праці».

Таким чином, судом встановлено, що професійні захворювання позивача виникли під час його перебування у трудових відносинах із ПрАТ «Шахтоуправління «Покровське» внаслідок тривалого впливу шкідливих виробничих факторів. Оскільки законодавством на роботодавця покладено обов`язок забезпечити безпечні та нешкідливі умови праці, невиконання такого обов`язку свідчить про наявність підстав для покладення на відповідача обов`язку з відшкодування завданої позивачу моральної шкоди.

Суд відхиляє доводи відповідача про відсутність причинно-наслідкового зв`язку між його діями та погіршенням стану здоров`я позивача, оскільки такий зв`язок підтверджується належними та допустимими доказами, наявними у матеріалах справи, зокрема актом розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання.

Окрім зазначеного, посилання відповідача на те, що позивач після набуття права на пенсію за віком на пільгових умовах продовжив працювати у шкідливих умовах праці, а також мав можливість змінити місце роботи, не звільняє роботодавця від обов`язку забезпечити безпечні та нешкідливі умови праці. Суд зауважує, що добровільне виконання роботи у шкідливих умовах не виключає відповідальності роботодавця за порушення вимог законодавства про охорону праці, оскільки саме на нього покладено обов`язок створити безпечні умови праці.

Також необґунтованими є посилання відповідача на наявність у позивача інших захворювань, які не є професійними, та на природні вікові зміни організму, оскільки предметом розгляду у даній справі є відшкодування моральної шкоди, завданої професійними захворюваннями. На виконання вимог статті 81 ЦПК України позивачем доведено належними та допустимими доказами факт виникнення професійних захворювань, їх зв`язок з умовами праці, відповідачем зазначені обставини належними і допустимими доказами не спростовано.

Визначаючи розмір моральної шкоди, суд виходить з обставин отримання шкоди позивачем, наявності фізичних та душевних страждань, їх тривалість, істотність вимушених змін у способі життя позивача, необхідність проходження курсу лікування, обмеження життєвої активності позивача і необхідності додаткових зусиль для організації свого життя.

Встановлено, що у зв`язку з професійним захворюванням позивачу встановлено 60% втрати професійної працездатності та позивач є особою з інвалідністю ІІІ групи.

Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості (ч. 3ст. 23 ЦК України).

Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, № 68490/01, § 62, ЄСПЛ, 12 липня 2007 року).

Оскільки, нормативно-правовими актами України не встановлено розмір компенсації моральної шкоди, відшкодування якої здійснюється на підставі статті 237-1 КЗпП України, розмір моральної шкоди, яка підлягає відшкодуванню, визначається судом відповідно до наданих доказів та фактичних обставин справи.

Відповідно до роз`яснень, викладених у п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995 року (з подальшими змінами) «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням в кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин.

При цьому, Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях («Шевченко проти України», «Харук та інші проти України», «Скордіно проти Італії») і в Практичній інструкції по зверненню в ЄСПЛ від 28 березня 2007 року, затвердженій Головою ЄСПЛ на підставі ст. 32 Регламенту ЄСПЛ, посилається на те, що в справах про присудження морального відшкодування, суд має визначити розмір моральної шкоди з огляду на розміри присудження компенсації у подібних справах та об`єктивної оцінки психотравматичної ситуації.

Відповідно частини 4 статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

05 грудня 2018 року Велика Палата Верховного у справі № 210/5258/16-ц (провадження № 14-463цс18) прийняла постанову, у якій зробила правовий висновок про те, що у справах щодо відшкодування моральної шкоди, завданої у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, суди, встановивши факт завдання моральної шкоди, повинні особливо ретельно підійти до того, аби присуджена ними сума відшкодування була домірною цій шкоді. Сума відшкодування моральної шкоди має бути аргументованою судом з урахуванням, зокрема, визначених у частині третій статті 23 ЦК Україникритеріїв і тоді, коли таке відшкодування присуджується у сумі суттєво меншій, аніж та, яку просив позивач.

При визначенні розміру моральної шкоди суд виходить з наступного: життя і здоров`я людини найвища соціальна цінність, невід`ємні два поняття. Оскільки, якщо втрачене здоров`я, то немає того повноцінного життя, як того бажає сама людина. Немає вартості життю людини та вартості втраченому здоров`ю. Моральну шкоду не можна відшкодувати в повному обсязі, так як не має і не може бути точних критеріїв майнового виразу душевного болю, спокою. Будь-яка компенсація моральної шкоди не може бути адекватною.

Враховуючи стан здоров`я, ступінь, тривалість та характер моральних переживань, що пов`язані з перенесенням позивачем фізичного болю, необхідністю вжиття додаткових зусиль для організації свого життя у зв`язку зі ушкодженням здоров`я та втратою працездатності, а також з урахуванням вимог справедливості, співмірності та розумності, суд вважає, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню моральна шкода у розмірі 120 000 грн. Визначений розмір моральної шкоди окрім цього буде відповідати судовій практиці Великої Палати Верховного Суду при розгляді справ з аналогічними правовідносинами, а також критеріям розумності, виваженості і справедливості виходячи з обставин цієї справи.

Разом з тим, звертаючись з позовом до суду позивач просить стягнути моральну шкоду без утримання податку з доходів фізичних осіб та інших обов`язкових платежів. Щодо таких позовних вимог суд вважає за необхідне зазначити наступне.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

Об`єднана палата Касаційного цивільного суду вже зауважувала, що тлумачення статті 265 ЦПК України дає підстави для висновку, що її положення не містять імперативної вказівки щодо додаткової деталізації суми, яка на підставі рішення суду підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, із вказівкою про утримання податків та інших обов`язкових платежів (див. постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 25 березня 2024 року у справі №461/2729/22 (провадження №61-10834сво22)).

Касаційний суд зазначив, що проявом розумності є те, що у ЦК України, як основному регуляторі цивільних відносин, визначення розміру грошової компенсації моральної шкоди не пов`язується з вирішенням питання про розмір податків, зборів чи інших обов`язкових платежів. Очевидно, що для контролю сплати податків, зборів чи інших обов`язкових платежів в публічному праві існують відповідні механізми, які зовсім не пов`язані із визначенням розміру грошової компенсації моральної шкоди; цивільний суд за позовом про стягнення грошової компенсації моральної шкоди відповідно до статті 23 ЦК України вирішує цивільний спір, а не визначає, розмір та порядок сплати податків, зборів чи інших обов`язкових платежів; можливість вирішення цивільного позову про стягнення грошової компенсації моральної шкоди не потребує залучення до участі у такій справі Верховної Ради України та/або Державної податкової служби України; правовідносини з нарахування, утримання та перерахування податків, зборів чи інших обов`язкових платежів знаходяться у площині публічних (податкових) відносин, а тому суд при вирішенні позову про стягнення грошової компенсації моральної шкоди відповідно до статті 23 ЦК України не вирішує питання про податки, збори чи інші обов`язкові платежі. У статті 265 ЦПК України немає імперативної вказівки на необхідність додаткової деталізації у рішенні суду грошової компенсації моральної шкоди із розміром сплати податків, зборів чи інших обов`язкових платежів.

З урахуванням викладеного: (1) необґрунтованим є вирішення судами у цій цивільній справі питань щодо податків, зборів чи інших обов`язкових платежів та визначення в резолютивній частині рішення порядку його виконання про стягнення цієї суми «без утримання податків та інших обов`язкових платежів».

Правовідносини з нарахування, утримання та перерахування податків, зборів чи інших обов`язкових платежів знаходяться у площині публічних (податкових) відносин, а тому суд при вирішенні позову про стягнення грошової компенсації моральної шкоди відповідно до статті 23 ЦК України не вирішує питання про податки, збори чи інші обов`язкові платежі (висновки викладені Верховним Судом у постанові від 21 травня 2025 року у справі №235/3143/24).

Враховуючи викладене вимоги позивача щодо визначення розміру моральних шкоди, що підлягає стягненню без утримання податку з доходів фізичних осіб та інших обов`язкових платежів не підлягає задоволенню.

Посилання у позовній заяві на постанову Верховного Суду від 06.01.2025 року у справі № 212/4843/24 є необґрунтованим, оскільки наведений у ній правовий висновок стосується застосування положень підпункту 164.2.14 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України та питання оподаткування присуджених сум, а не необхідності зазначення у резолютивній частині судового рішення формулювання про стягнення моральної шкоди без утримання податків.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Отже, враховуючи викладене, суд вважає за можливе частково задовольнити позовні вимоги, стягнути з відповідача на користь позивача моральну шкоду у розмірі 120 000 гривень.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У зв`язку з тим, що позивач звільнений від сплати судового збору за подання даного позову, а позовні вимоги підлягають задоволенню частково (48,98 %) підлягає стягненню з відповідача судовий збір в дохід держави у розмірі 1200 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 16, 23, 1167, 1168 ЦК України, ст. 153 КЗпП України, ст. ст. 3, 5, 12, 13, 18, 258, 265, 268, 273 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ :

Позов ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Шахтоуправління «Покровське» про стягнення моральної шкоди - задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Шахтоуправління «Покровське», на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 120 000 (сто двадцять тисяч) гривень.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Шахтоуправління «Покровське» судовий збір на користь держави у розмірі 1200 (одна тисяча двісті) гривень.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 30 днів з дня його проголошення, безпосередньо до суду апеляційної інстанції Дніпровського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Учасники справи можуть отримати інформацію щодо даної справи в мережі Інтернет за веб-адресою сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України - http://zv.dp.court.gov.ua.

Відомості про сторін:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .

Відповідач: Приватне акціонерне товариство «Шахтоуправління «Покровське», код ЄДРПОУ 13498562, адреса: Донецька обл., м. Покровськ, площа Шибанкова, буд. № 1 А.

Суддя В.Г. Гречана