Рішення № 140076696, 21.09.2026, Вільногірський міський суд Дніпропетровської області

Справа № 174/83/26

п/с 2/174/562/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 вересня 2026 року м. Вільногірськ

Вільногірський міський суд Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді - Ілюшик І.А.,

за участю: секретаря Шарапової О.О.,

представника позивача Осипової К.М.,

представника відповідача Білого І.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду в м. Вільногірськ, Дніпропетровської області, у спрощеному позовному провадженні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором

В С Т А Н О В И В:

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» (далі - ТОВ «ФК «Ейс»)звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягненнязаборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування позову зазначено, що16.08.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» (далі - ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога») та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 113594701 на суму 3 700,00 грн, яку в подальшому відповідач збільшив на загальну суму 13 500,00 грн. Договір укладено у формі електронного документа з використанням відповідачем електронного підпису одноразовий ідентифікатор MZ5JY855.

28.11.2018 між первісним кредитором та Товариством з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» (далі - ТОВ «Таліон Плюс») укладено договір факторингу № 28/1118-01. У подальшому до договору факторингу укладалися додаткові угоди у тому числі щодо продовження терміну дії Договору факторингу.

05.08.2020 між ТОВ «Таліон Плюс» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» (далі - ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс») укладено договір факторингу № 05/0820-01.

11.07.2025 між ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та позивачем укладено договір факторингу № 11/07/25-Е відповідно до умов якого позивачу відступлено право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором. Відповідно до реєстру боржників № Б/Н від 14.07.2025 за договором факторингу від ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» до позивача перейшло право вимоги до відповідача на загальну суму 47 112,06 грн.

Станом на дату подання позовної заяви на рахунки позивача не надходило жодного платежу на погашення заборгованості відповідача за кредитним договорам. Тому, позивач просить суд стягнути з відповідача на його користь заборгованості за кредитним договором в розмірі 47 112,06 грн, яка складається з: 13 498,53 грн - заборгованість по тілу кредиту; 33 613,53 грн - заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом, а також понесені судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2 662,40 грн та витрат на професійну правничц допомогу у розмірі 7 000,00 грн.

Ухвалою Вільногірського міського суду Дніпропетровської області від 13.04.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у цій справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, частково задовольнивши клопотання представника позивача про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та задоволено його клопотання про витребування доказів в АТ КБ «Приватбанк».

На виконання ухвали суду, банком надані запитувані відомості.

11.05.2026 судом ухвалено заочне рішення у справі, позовні вимоги позивача задоволено повністю.

14.05.2026 від представника позивача Сахарової О.І. через систему «Електронний суд» надійшла заява про видачу виконавчого листа (а.с. 111).

02.06.2026 від представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Зачепіло З.Я. надійшла до суду заява про перегляд заочного рішення (а.с. 119-124).

Ухвалою Вільногірського міського суду Дніпропетровської області від 03.06.2026 заява відповідача про перегляд заочного рішення по цивільній справі за позовом ТОВ «ФК «Ейс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором прийнята та призначено судове засідання.

15.06.2026 представник відповідача ОСОБА_1 адвокат Білий І.М. через систему «Електронний суд» надав до суду клопотання про допуск його до участі у справі як представника відповідача та відкладення судового засідання на іншу дату (а.с. 138, 139).

16.06.2026 представник відповідача ОСОБА_1 адвокат Білий І.М. через систему «Електронний суд» надав до суду клопотання про розгляд заяви без його участі та участі ОСОБА_1 . Зазначену заяву про скасування заочного рішення підтримують (а.с. 142-143).

Ухвалою Вільногірського міського суду Дніпропетровської області від 16.06.2026 заяву відповідача ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення по цивільній справі за позовом ТОВ «ФК «Ейс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, задоволено. Справу передано для автоматичного розподілу.

Ухвалою Вільногірського міського суду Дніпропетровської області від 16.06.2026 виправлено описку в тексті ухвали Вільногірського міського суду Дніпропетровської області від 03.06.2026, вказавши: «03 червня 2026», замість «03 липня 2026».

Протоколом автоматичного розподілу справу передано на розгляд судді Ілюшик І.А.

Ухвалою Вільногірського міського Дніпропетровської області від 16.06.2026 справу прийнято суддею до свого провадження, призначено до судового розгляду.

02.07.2026 від представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Білого І.М. через систему «Електронний суд» до суду надійшло клопотання про проведення судових засідань за його участю в режимі відеоконференції (а.с. 152, 153), яке задоволено ухвалою Вільногірського міського суду Дніпропетровської області від 03.07.2026 (а.с. 155).

03.07.2026 від представника позивача Осипової К.М. через систему «Електронний суд» до суду надійшло клопотання про проведення судових засідань в режимі відеоконференції (а.с. 156), яке задоволено ухвалою Вільногірського міського суду Дніпропетровської області від 03.07.2026 (а.с. 161).

09.07.2026 від представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Білого І.М. до суду надійшов відзив на позовну заяву про стягнення заборгованості, який обґрунтовано тим, що правовідносини за кредитним договором між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та відповідачем виникли 16.08.2020, значно пізніше, ніж було укладено договір факторингу між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон плюс», у якому предмет договору не індивідуалізовано належним чином, а отже на час укладення даного договору у ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» було відсутнє право вимоги до відповідача за зазначеним вище кредитним договором. Відступлення майбутніх вимог чинне законодавство не забороняє, однак це стосується майбутніх вимог тільки за умови їх визначеності та існування на момент укладення договору факторингу. Таким чином, ТОВ «Таліон плюс» не могло відступити ТОВ «Онлайн фінанси», а ті в свою чергу ТОВ «ФК «Ейс» право вимоги за кредитним договором, оскільки у самого ТОВ «Таліон плюс» було відсутнє таке право грошової вимоги. Разом з тим, доданий розрахунок є документом, що складений самим позивачем, а, відтак, інформація зазначена в ньому, за умови відсутності первинних документів, на підставі яких він був складений, не може бути доказом наявності заборгованості, на стягненні якої наполягає позивач.

Тому, просить відмовити в повному обсязі у задоволенні позовних вимог ТОВ «ФК «Ейс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором та судові витрати покласти на позивача, а у разі задоволення позовних вимог, зменшити розмір витрат на правничу допомогу до розміру 2 000,00 грн (а.с. 165-173).

10.07.2026 представником позивача Сахаровою О.І. через систему «Електронний суд» подано відповідь на відзив, яка обґрунтована тим, що в матеріалах справи наявні докази отримання відповідачем кредитних коштів за кредитним договором № 113594701 від 16.08.2020 у розмірі 13 500,00 грн. ОСОБА_1 не надав суду належних і допустимих доказів на спростування позовних вимог ТОВ «ФК «Ейс», а саме того, що відповідні кошти не зараховані на картковий рахунок позичальника, вказаний у договорі, або доказів того, що вказаний картковий рахунок йому не належить, маючи безперешкодний та повний доступ до таких банківських даних/інформації. Також позивачем надано розрахунки заборгованості, які охоплюють всі необхідні обчислення сум, які стягуються та відповідають вимогам ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Також зазначає, що алгоритм нарахування заборгованості узгоджений кредитним договором та сторони погодили два різні механізми нарахування процентів залежно від строку користування кредитом: нарахування за дисконтною та базовою ставками. Проте, відповідачем не надано: власного розрахунку заборгованості, а також доказів, які підтверджують повернення позичальником кредиту у повному розмірі та в строки, передбачені кредитним договором. Також, щодо договорів факторингу зазначає, що відповідно до договорів факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 та № 05/0820-01 від 05.08.2020 перехід права вимоги за кредитними договорами відбувається в момент підписання Реєстрів прав вимог; Договором № 11/07/25-Е від 11.07.2025 встановлено, що перехід права вимоги відбувається в момент підписання Акту прийому-передачі Реєстру боржників. Тому, просить суд позов ТОВ «ФК «Ейс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити в повному обсязі (а.с. 177-191).

Представник позивача Осипова К.М. в судовому засіданні приймала участь в режимі відеоконференції, позов підтримала, просила його задовольнити.

Відповідач в судове засідання не зявився, про день, час та місце судового розгляду повідомлений належним чином.

Представник відповідача Білий І.М. в судовому засіданні приймав участь в режимі відеоконференції, просив у задоволенні позову відмовити, зокрема, посилався на те, що договорів факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 укладено до того, як було укладено кредитний договір між відповідачем та первісним кредитором.

Суд, заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали цивільної справи, дійшов наступних висновків.

Так, судом встановлено, що 16.08.2020 ОСОБА_1 , подавши Заявку на отримання грошових коштів в кредит, уклав з ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» договір № 113594701 за умовами якого, Товариство зобов`язується надати позичальникові кредит без конеретної споживчої мети, на суму 3 700,00 грн на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом, нараховані згідно. Кредит надавався строком на 30 днів від дати отримання кредиту позичальником. Договір з Графіком розрахунків (додаток № 1 до договору) підписані відповідачем за допомогою одноразового ідентифікатора MZ5JY855. За змістом заявки на отримання грошових коштів в кредит від 16.08.2020 зазначено інформацію про позичальника ОСОБА_1 паспорт НОМЕР_1 , виданий Вільногірським МС ГУ ДМС 15.05.2015, РНОКПП НОМЕР_2 , номер особистого електронного платіжного засобу 5168-75ХХ-ХХХХ-5734 (а.с. 10, 11).

В подальшому, між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 було укладено додаткові угоди до договору № 113594701 від 16.08.2020, якими між сторонами погоджено умови збільшення суми кредиту та графіки розрахунків, а саме: 17.08.2020 на 2 500,00 грн, 18.08.2020 на 1 400,00 грн, 18.08.2020 на 2 850,00 грн, 18.08.2020 на 3 050,00 грн. Також, додатковими угодами від 15.09.2020, 18.10.2020, 17.11.2020 та 15.12.2020 між сторонами погоджено продовження строку договору № 113594701 від 16.08.2020 (а.с. 12-14).

Факт перерахування ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» ОСОБА_1 коштів згідно договору № 113594701 від 16.08.2020 на платіжну картку №5168-75XX-XXXX-5734 в загальній сумі 13 500,00 грн, підтверджується платіжними дорученнями, довідками ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» про проведення платіжної операції з поясненням та листом АТ КБ «Приватбанк» від 22.04.2026 № 20.1.0.0.0/7-260415/124458-БТ (а.с. 15-19, 97-99).

До матеріалів позовної заяви позивачем також додано Довідку щодо дій позичальника в Інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», Алгоритм дій ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» стосовно укладення кредитних договорів, Алгоритм дій споживача в Інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» з метою акцепту оферти та укладення електронного договору (нова редакція), який затверджено наказом директора ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» № 17/09-03 від 17.09.2019 та Правила надання грошових коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту продукту «СМАРТ» ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» (а.с. 20-27).

28.11.2018 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» (клієнт) та ТОВ «Таліон Плюс» (фактор) укладено договір факторингу № 28/1118-01. У подальшому, ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» уклали додаткові угоди до договору факторингу від 28.11.2018 № 28/1118-01: від 28.11.2019 № 19, якою строк дії договору продовжено до 31.12.2020; від 31.12.2020 № 26, якою викладено договір між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» факторингу від 28.11.2018 № 28/1118-01 у новій редакції, строк дії договору продовжено до 31.12.2021; від 31.12.2021 № 27, якою продовжено строк дії договору до 31.12.2022; від 31.12.2022 № 31, якою продовжено строк дії договору до 31.12.2023; від 31.12.2023 № 32, якою продовжено строк дії договору до 31.12.2024, тому, цим договором охоплюються правовідносини по договору № 113594701 від 16.08.2020.

Відповідно до реєстру прав вимоги № 121 від 16.02.2021 до договору факторингу між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» від 28.11.2028 № 28/1118-01, ТОВ «Таліон Плюс» отримало право вимоги до ОСОБА_1 по договору № 113594701 від 16.08.2020 на суму 36 785,46 грн, з яких: 13 498,53 грн - заборгованість по основному боргу (тіло кредиту), 23 286,93 грн - заборгованість по відсоткам (а.с. 28-36).

05.08.2020 між ТОВ «Таліон Плюс» (клієнт) та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» (фактор) укладено договір факторингу № 05/0820-01. Відповідно до реєстру прав вимоги № 11 від 31.08.2023 до договору факторингу № 05/0820-01 від 05.08.2020, ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» отримало право вимоги до ОСОБА_1 по договору № 113594701 від 16.08.2020 на суму 47 112,06 грн, з яких: 13 498,53 грн - заборгованість по основному боргу (тіло кредиту), 33 613,53 грн - заборгованість по відсоткам (а.с. 37-41).

11.07.2025 між ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» (клієнт) та ТОВ «ФК «Ейс» (фактор) укладено договір факторингу № 11/07/25-Е. Відповідно до реєстру боржників від 14.07.2025 до договору факторингу № 11/07/25-Е від 11.07.2025, ТОВ «ФК «Ейс» отримало право вимоги до ОСОБА_1 по договору № 113594701 від 16.08.2020 на суму 47 112,06 грн, з яких: 13 498,53 грн - просрочене тіло, 33 613,53 грн - просрочені відсотки (а.с. 42-50).

Заборгованість ОСОБА_1 по кредитному зобов`язанню згідно розрахунків заборгованості за кредитним договором № 113594701 від 16.08.2020 ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» становить 36 785,46 грн станом на 16.02.2021, ТОВ «Таліон плюс» становить 47 112,06 грн станом на 31.08.2023 та згідно виписки з особового рахунку за кредитним договором № 113594701 від 16.08.2020 ТОВ «ФК «Ейс» становить 47 112,06 грн станом на 26.12.2025 (а.с. 51-55).

За правилами ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч. 1 ст. 81 ЦПК України).

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ч. 1-3 ст. 89 ЦПК України).

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (ч. 4 ст. 263 ЦПК України).

За змістом ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є: умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеном уст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовий формі (ч. 12ст. 11 ЗУ «Про електронну комерцію»).

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 3 вказаного Закону, електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Згідно ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

В силу ч. 1 ст. 1048 цього ж Кодексу, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Статтею 525 ЦК України визначено, що одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається.

Відповідно дост. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору.

Згідност. 611 ЦК України, у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно дост. 610 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

За договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника) (ч. 1 ст. 1077 ЦК України).

Частиною 1 ст. 1078 ЦК України встановлено, що предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Згідно зст. 1079 ЦК України, сторонами у договорі факторингу є фактор і клієнт. Клієнтом у договорі факторингу може бути фізична або юридична особа, яка є суб`єктом підприємницької діяльності. Фактором може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції.

Як вбачається зіст. 512, 514 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що 16.08.2020 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 113594701 на суму 3 700,00 грн, яку в подальшому відповідач збільшив до 13 500,00 грн. Договір укладено у формі електронного документа з використанням відповідачем електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

У матеріалах справи відсутні докази того, що надання персональних даних здійснено не ОСОБА_1 , а іншою особою, що телефонний номер, з використанням якого здійснювалося підписання електронним підписом одноразовим ідентифікатором договору, ОСОБА_1 не належить. Фактично укладення, підписання договору та перерахування кредитних коштів відповідачем не заперечується.

Щодо доводів представника відповідача відносно договорів факторингу.

Вищий господарський суд України у постанові від 19 жовтня 2015 року у справі №910/3498/15-г, вказав, що тільки договору факторингу, порівняно з іншими договорами, притаманна можливість здійснювати відступлення як наявної, так і майбутньої грошової вимоги. Інші договори, включаючи загальний договір відступлення права вимоги (цесії), розраховані на відступлення лише наявних вимог.

Така конструкція ґрунтується на юридичній фікції щодо майбутньої заборгованості, де майбутнє право вважається таким, що переходить до нового кредитора з моменту укладення договору про цесію. Таким чином, для цілей відступлення права вимоги за майбутньою вимогою враховуються характеристики вже наявної вимоги.

Визначеність переданого права вимоги стосовно його змісту, обсягу та особи боржника має бути встановлена не в момент укладання правочину про цесію, а в момент виникнення права вимоги.

ЦК України не має жодних імперативних вимог щодо способів ідентифікації права вимоги в правочині про його відступлення або майбутнє відступлення новому кредитору. Сторони можуть обрати будь-які засоби або ознаки, що дозволять визначити підстави виникнення вимоги, її характер, обсяг, зміст тощо.

Відповідно до правової позиції, сформульованої у постанові Верховного Суду від 16 жовтня 2018 року у справі № 914/2567/17 відступлення права вимоги може здійснюватися тільки відносно дійсної вимоги, що існувала на момент переходу цих прав.

Натомість, до дійсних належать такі права вимоги, які юридично існують, виникнуть в майбутньому, або права по зобов`язаннях, за якими не настав строк виконання. Причому поняття дійсних вимог є ширшим, ніж наявних або існуючих, оскільки дійсними можуть бути не тільки зобов`язальні вимоги, що існують у даний час, а й ті, що виникнуть у майбутньому.

Водночас наявна вимога це право грошової вимоги, строк платежу за якою настав, або право грошової вимоги, можливість здійснення якої залежить від настання певної умови чи спливу строку платежу (так звана недозріла вимога).

Майбутня вимога це право грошової вимоги, що виникне в майбутньому, тобто яка з`явиться з тих чи інших договорів, що будуть укладені між клієнтом і боржником після договору факторингу.

ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» вчинено договір факторингу від 28.11.2018 № 28/1118-01. У договорі факторингу від 28.11.2018 № 28/1118-01 сторони обумовили: клієнт зобов`язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а фактор зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених цим договором (пункт 2.1); фактор набуває права на всі суми, які він одержить від боржника на виконання вимоги, а клієнт не відповідатиме перед фактором, якщо одержані ним суми будуть меншими від суми, сплаченої фактором клієнту, та меншими від загальної суми зобов`язання боржника. Разом з правом вимоги до фактора переходять всі інші права та обов`язки клієнта за кредитним договором. У випадку укладення сторонами більш ніж одного реєстру прав вимоги, кожен наступний реєстр прав вимоги є самостійним додатком, та не змінює попередній (пункт 2.2);

фінансування - належна до сплати клієнту сума грошових коштів, яка вказана у відповідному Реєстрі прав вимог, сплачується Фактором одним платежем протягом (п`яти) банківських днів з моменту підписання сторонами такого реєстру прав вимог, якщо інші умови сторони не погодили шляхом укладання додаткової угоди (пункт 3.1); право вимоги переходить від клієнта до фактора в день підписання сторонами реєстру прав вимог, по формі встановленій у відповідному додатку. Підписанням реєстру прав вимоги сторони засвідчують передачу права вимоги до боржників в повному обсязі, за відповідним реєстром права вимоги (пункт 4.1.); договір може бути змінений повністю або частково за спільною письмовою згодою сторін (пункт 8.4).

Як вбачається з матеріалів справи у подальшому ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» уклали додаткові угоди до договору факторингу від 28.11.2018 № 28/1118-01: від 28.11.2019 № 19, якою строк дії договору продовжено до 31.12.2020; від 31.12.2020 № 26, якою викладено договір між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» факторингу від 28.11.2018 № 28/1118-01 у новій редакції, строк дії договору продовжено до 31.12.2021; від 31.12.2021 № 27, продовжено строк дії договору до 31.12.2022; від 31.12.2022 № 31, якою продовжено строк дії договору до 31.12.2023; від 31.12.2023 № 32, продовжено строк дії договору до 31.12.2024.

Відповідно до реєстру прав вимоги № 121 від 16.02.2021 до договору факторингу між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» від 28.11.2028 № 28/1118-01, ТОВ «Таліон Плюс» отримало право вимоги до ОСОБА_1 по договору № 113594701 від 16.08.2020 на суму 36 785,46 грн, з яких: 13 498,53 грн - заборгованість по основному боргу (тіло кредиту), 23 286,93 грн - заборгованість по відсоткам.

Отже, ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» передано ТОВ «Таліон Плюс» право вимоги за кредитним договором між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 у межах строку дії договору факторингу між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» від 28.11.2018 № 28/1118-01, що виникла в майбутньому.

Згідно акту звірки від 31.12.2021 взаємних розрахунків зі сплати суми фінансування за реєстром прав вимоги № 121 від 16.02.2021 за договором факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018, сторони підтверджують, що станом на 31.12.2021 фактором здійснено повну оплату суми фінансування за відступлення (передачу) прав вимог за реєстром прав вимоги № 121 від 16.02.2021 за договором факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018.

В подальшому 05.08.2020 між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» укладено договір факторингу № 05/0820-01. Клієнт зобов`язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а фактор зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених цим договором (пункт 2.1). Під правом вимоги розуміється всі права клієнта за кредитними договорами, в тому числі права грошових вимог до боржників по сплаті суми боргу за кредитними договорами, строк платежу за якими настав, а також права вимоги, які виникнуть в майбутньому (пункт 1.3). Реєстр прав вимоги означає перелік прав вимоги до боржників, що відступається за цим договором. Форма вказаного реєстру наведена в додатку №1 до цього договору (пункт 1.5). Право вимоги переходить від клієнта до фактора з моменту підписання ними відповідного реєстру прав вимог, по формі встановленій у відповідному додатку (пункт 4.1).

Відповідно до реєстру прав вимоги № 11 від 31.08.2023 до договору факторингу № 05/0820-01 від 05.08.2020, ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» отримало право вимоги до ОСОБА_1 по договору № 113594701 від 16.08.2020.

11.07.2025 між ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та позивачем укладено договір факторингу № 11/07/25-Е відповідно до умов якого позивачу відступлено право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором. Відповідно до реєстру боржників № Б/Н від 14.07.2025 за договором факторингу від ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» до позивача перейшло право вимоги до відповідача на загальну суму 47 112,06 грн. Вказаний договір факторингу укладено вже після укладання кредитного договору між відповідачем та первісним кредитором.

Виходячи з викладеного, суд встановив, що внаслідок послідовного укладення договорів факторингу права вимоги за договором між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 від 16.08.2020 № 113594701 та додатковими угодами перейшло від ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» до ТОВ «ФК «Ейс» на загальну суму 47 112,06 грн.

Позивач надав належні докази укладення ланцюга договорів факторингу (договори № 28/1118-01, № 05/0820-01, № 11/07/25-Е), а також розрахунок заборгованості. Крім того, в матеріалах справи містяться докази оплати за договорами факторингу.

Відповідач, хоча йому була надана така можливість, під час розгляду справи жодних доказів на спростування дійсності цих договорів або на доведення відсутності переходу права вимоги не надав, відсутні також і докази щодо виконання зобов`язань в повному обсязі перед первісним кредитором.

При ухваленні рішення судом також враховуються висновки викладені у постанові Верховного Суду від 07 січня 2026 року у справі № 727/2790/25, провадження № 61-13862св25.

Щодо розміру заборгованості.

До матеріалів справи приєднано розрахунки заборгованості ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» за кредитним договором від 16.08.2020 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 за № 113594701, а також виписку з особового рахунку ОСОБА_1 за кредитним договором № 113594701 від 16.08.2020, ТОВ «ФК «Ейс».

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 грудня 2019 року у справі №917/1739/17 зазначено, що, визначаючи розмір заборгованості відповідача, суд зобов`язаний належним чином дослідити подані стороною докази (у цьому випадку - зроблений позивачем розрахунок заборгованості), перевірити їх, оцінити в сукупності та взаємозв`язку з іншими наявними у справі доказами, а в разі незгоди з ними повністю бо частково - зазначити правові аргументи на їх спростування та навести в рішенні свій розрахунок - це процесуальний обов`язок суду.

У постанові від 16 вересня 2020 року у справі № 200/5647/18 Верховний Суд зазначив, що доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до ст. 9 ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно з указаними положенням закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі. Разом з тим, відповідно до пункту 5.6 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 18 червня 2003 року № 254, виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту. Аналогічна за змістом норма закріплена у пункті 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року № 75. Таким чином, виписка по картковому рахунку, що міститься в матеріалах справи, може бути належним доказом щодо заборгованості відповідача за тілом кредиту.

З огляду на наведене приєднана до матеріалів справи виписка з особового рахунку ОСОБА_1 за кредитним договором № 113594701 від 16.08.2020, ТОВ «ФК «Ейс», не є належним доказом невиконаного зобов`язання.

Згідно кредитного договору № 113594701 від 16.08.2020 кредит надається (договір укладається) строком на 30 (тридцять днів від дати отримання кредиту позичальником (пункт 1.2). Позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом, нараховані згідно п. 1.3, п. 1.4. або п. 1.5. цього договору (пункт 1.1). В подальшому шляхом укладення додаткових угод розмір кредиту було збільшено і строк кредитування продовжено. Сторони погоджуються, що проценти, нараховані після закінчення строку надання кредиту, визначеного в п. 1.2. цього договору, є процентами в розумінні ч. 2 ст. 625 ЦК України (пункт 4.3).

У пунктах 91-93 Постанови Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі №444/9519/12-ц викладено правовий висновок про те, що після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі предявлення до позичальника вимоги згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються ч. 2 ст. 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобовязання.

В постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 квітня 2023 року у справі №910/4518/16 в п. 95-108, щодо нарахування процентів на підставі ст. 625 ЦК України, Велика Палата Верховного Суду зауважує, що регулятивні відносини між сторонами кредитного договору обмежені, зокрема, часовими межами, в яких позичальник отримує можливість правомірно не сплачувати кредитору борг (строком кредитування та визначеними у його межах періодичними платежами). Однак якщо позичальник порушує зобов`язання з повернення кредиту, в цій частині між ним та кредитодавцем регулятивні відносини трансформуються в охоронні.

Інакше кажучи, оскільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, то регулятивна норма ч. 1 ст. 1048 ЦК України і охоронна норма ч. 2 ст. 625 цього Кодексу не можуть застосовуватись одночасно (постанова Великої Палати Верховного Суду від 04 лютого 2020 року у справі № 912/1120/16 (пункт 6.28)).

Разом з тим, у матеріалах справи наявні докази здійснення позичальником сплати, а також розмір заборгованості за кредитним договором, що підтверджується розрахунком заборгованості ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та розрахунком заборгованості ТОВ «Таліон Плюс», які відповідачем не спростовані.

Враховуючи вищевикладене, доведеним є зобов`язання ОСОБА_1 з повернення ТОВ «ФК «Ейс» кредиту в сумі 13 498,53 грн (заборгованість по тілу кредиту) та 33 613,53 грн - заборгованість по несплаченим відсоткам, а всього в сумі 47 112,06 грн.

При подачі позовної заяви ТОВ «ФК «Ейс» сплатило судовий збір у сумі 2 662,40 грн, оскільки суд дійшов висновку про задоволення позову в повному обсязі, сплачений позивачем судовий збір за розгляд справи в суді першої інстанції підлягає стягненню на його користь з відповідача.

Відповідно до ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 лютого 2023 року у справі № 824/9/22 зазначено, що: «при встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час. Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини».

У разі недотримання вимог ч. 4 ст. 137 ЦПК України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Отже, процесуальним законодавством передбачено механізм зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката шляхом подання відповідного клопотання.

У питанні зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу варто враховувати висновки Об`єднаної палати Верховного Суду у справі № 922/445/19, де серед іншого наголошено, що: зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони щодо неспівмірності заявлених іншою стороною витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт; суд з огляду на принципи диспозитивності та змагальності не може вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи. Подібні висновки викладено у постановах Верховного Суду у справах № 922/3436/20, № 910/7586/19 та № 910/16803/19.

Велика Палата Верховного Суду у справі № 755/9215/15-ц також акцентувала увагу на те, що суд не може за власною ініціативою зменшити витрати на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку іншої, зацікавленої сторони.

Таким чином суд при вирішенні питання зменшення витрат на професійну правничу допомогу перевіряє чи подавалося від іншої сторони клопотання про зменшення витрат і наскільки таке клопотання є обґрунтованим відносно критерію неспівмірності заявленого розміру витрат.

Такий висновок викладений Верховним Судом в постанові від 03 серпня 2022 року у справі № 487/4983/20.

Пунктами 1, 2, 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України передбачено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача, у разі відмови в позові - на позивача, у разі часткового задоволення - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Витрати на професійну правничу допомогу в сумі 7 000,00 грн (а.с. 69-71) підтверджені матеріалами справи. З урахуванням клопотання представника відповідача та наведених ним доводів, з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Ейс» підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу в сумі 4 000,00 грн. Стягнення їх у вказаному вище розмірі відповідатиме складності справи, часу, витраченого адвокатом на надання послуг, їх обсягу та ціні позову. В інішй частині витрати віднести на рахунок позивача.

Керуючись ст. 10, 76-81, 137, 141, 263-265, 273, 345 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Позов Товариства зобмеженою відповідальністю«Фінансова компанія«Ейс» до ОСОБА_1 простягнення заборгованостіза кредитнимдоговором задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 , на користь Товариства зобмеженою відповідальністю«Фінансова компанія«Ейс», ЄДРПОУ: 42986956, м. Київ, вул. Юрія Поправки, буд. 6, каб. 13, рахунок: НОМЕР_3 в АТ «Унівесал Банк», МФО: 322001, заборгованість за кредитним договором № 113594701 від 16.08.2020 у розмірі 47 112,06 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 , на користь Товариства зобмеженою відповідальністю«Фінансова компанія«Ейс», ЄДРПОУ: 42986956, м. Київ, вул. Юрія Поправки, буд. 6, каб. 13, рахунок: НОМЕР_3 в АТ «Унівесал Банк», МФО: 322001, судовий збір у розмірі 2 662,40 грн, витрати на професійну правничу допомогу в сумі 4 000,00 грн.

В іншій частині віднести на рахунок позивача.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Дніпровського апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду

Повний текст виготовлено 25.09.2026.

Суддя І.А. Ілюшик