Рішення № 140076464, 25.09.2026, Маньківський районний суд Черкаської області

Справа №701/812/26

Номер провадження2/701/614/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 вересня 2026 року Маньківський районний суд, Черкаської області

в складі: головуючого судді - В.Л. Маренюка

за участю секретаря - Н.В. Філіпчак

розглянувши у відкритому судовому засіданні в с-ще Маньківка справу за позовом ОСОБА_1 до Маньківської селищної ради, третьої особи яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору ОСОБА_2 , про встановлення факту прийняття спадщини та визнання права власності на майно в порядку спадкування за законом,

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся в суд з позовом до відповідача про встановлення факту прийняття спадщини та визнання права власності на майно в порядку спадкування за законом.

На підставу своїх вимог спирається на те що, ІНФОРМАЦІЯ_1 в смт Калинівка, Васильківського району Київської області померла її рідна баба по матері ОСОБА_3 .

Зареєстроване місце проживання покійної на день смерті було в АДРЕСА_1 . На момент смерті спадкодавця у будинку був зареєстрований та проживав її чоловік ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 , який доводився дідом позивачці, помер ІНФОРМАЦІЯ_3 в селищі Калинівка, Васильківського району, Київської області. Мати позивача (дочка ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ) померла ІНФОРМАЦІЯ_4 в селі Молодецьке Маньківського району Черкаської області. Батько позивача ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , помер ІНФОРМАЦІЯ_6 в селі Молодецьке Маньківського району Черкаської області.

ОСОБА_1 є спадкоємицею за законом після смерті ОСОБА_3 як онука спадкодавця за право представлення згідно приписів ч. 1 ст. 1266 Цивільного кодексу України, за якою внуки, правнуки спадкодавця спадкують ту частку спадщини, яка належала б за законом їхнім матері, батькові, бабі, дідові, якби вони були живими на час відкриття спадщини. Разом з тим, позивач має право на спадкування відповідно до приписів ч. 2 ст. 529 ЦК УРСР від 18.07.1963, за якою онуки і правнуки спадкодавця є спадкоємцями першої черги за законом, якщо на час відкриття спадщини немає в живих того з їх батьків, хто був би спадкоємцем; вони успадковують порівну в тій частці, яка належала б при спадкоємстві за законом їх померлому родителю.

Після смерті ОСОБА_3 залишилось спадкове майно, яке спадкується в порядку спадкування за законом земельна частка (пай), право на яку було посвідчено Сертифікатом на право на земельну частку (пай) серії ЧР № 019255 від 10.07.1996. Даним сертифікатом посвідчено, що на підставі розпорядження Маньківської районної державної адміністрації від 11.06.1996 № 175 ОСОБА_3 має право на земельну частку (пай) у землі, яка перебуває у колективній власності КСПП «Дніпро», с. Молодецьке розміром 2,41 в умовних кадастрових гектарах. Сертифікат зареєстровано в Книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) за № 625. Оригінал вказаного правовстановлюючого документа відсутній, тобто втрачений, в наявності є вищевказане повідомлення Державного кадастрового реєстратора від 04.10.2024, яке при цьому повністю підтверджує наявність спадкового майна.

За наявною інформацією згідно план-схеми земельних часток-паїв, ділянка під порядковим номером 0054 рахується за ОСОБА_3 , що свідчить як про наявність спадкового майна, так і про реальну можливість виділення майна в натурі на місцевості. У зв`язку із втратою оригінала правовстановлюючого документа здійснено публікацію відповідного оголошення про втрату сертифіката в газеті «Жашківщина» № 22 (1104928) від 29.05.2026.

В процесі здійснення оформлення спадкових прав після смерті ОСОБА_3 , позивач звернулася до приватного нотаріуса Уманського районного нотаріального округу Животовської Н.Г., з відповідною заявою щодо видачі свідоцтва на право на спадщину за законом на спадкове майно після смерті своєї баби, а саме на земельну частку(пай) члена КСПП «Дніпро», с. Молодецьке Уманського району, Черкаської області, належну покійній на підставі Сертифіката на право на земельну частку (пай) серії ЧР № 019255 від 10.07.1996. При цьому, повідомила нотаріуса про відсутність вищевказаного оригінала правовстановлюючого документа на спадкове майно. Разом з тим, в процесі оформлення спадщини виявилось, що оформити в нотаріальному порядку спадкове майно немає можливості, у зв`язку з чим зумовлене звернення з даним позовом до суду.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив їх задоволоти в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечував неа задоволення позовних вимог та проиив суд відмовити в його задоволенні.

Третя особа яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору ОСОБА_2 до суду не з`явився, але згідно письмової заяви позовні вимоги позивачки визнає, просить їх задоволити, а справу просить розглядати у її відсутності.

Суд, вислухавши позиції представників сторін, свідків, вивчивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає задоволенню, виходячи із того, що як дійсно встановлено в судовому засіданні, що ІНФОРМАЦІЯ_7 в смт Калинівка, Васильківського району, Київської області у віці 83 роки померла рідна баба по матері ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , про що 12.09.2003 складено відповідний актовий запис за № 58, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 , виданим 12.09.2003 виконкомом Калинівської селищної ради Васильківського району Київської області.

Зареєстроване місце проживання покійної на день смерті було в АДРЕСА_1 , що підтверджується інформацією згідно довідки виконавчого комітету Маньківської селищної ради Уманського району Черкаської області від 31.10.2024 № 517/02-101.

Згідно довідки виконавчого комітету Маньківської селищної ради Уманського району Черкаської області від 04.06.2024 № 211, ІНФОРМАЦІЯ_7 в смт Калинівка, Васильківського району, Київської області померла ОСОБА_3 , яка була зареєстрована в селі Молодецьке, Уманського району, Черкаської області по день смерті. На момент смерті спадкодавця у будинку був зареєстрований та проживав її чоловік ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 , малолітні діти, недієздатні та обмежено дієздатні особи в даному будинку не зареєстровані та фактично не проживали. Інформацією про спадкоємців першої черги за законом виконавчий комітет Маньківської селищної ради не володіє. Від імені спадкодавця виконавчим комітетом Молодецької сільської ради Маньківського району Черкаської області заповіт не посвідчувався.

ОСОБА_4 (чоловік спадкодавиці ОСОБА_3 , дід позивача) помер ІНФОРМАЦІЯ_3 у віці 88 років в селищі Калинівка, Васильківського району, Київської області, про що 06.03.2007 складено відповідний актовий запис за № 15, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 від 06.03.2007 виконкомом Калинівської селищної ради Васильківського району Київської області.

Мати позивача (дочка ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ) померла ІНФОРМАЦІЯ_4 у віці 51 року в селі Молодецьке Маньківського району Черкаської області, про що 22.08.1997 складено відповідний актовий запис за № 33, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_3 від 22.08.1997 виконкомом Молодецької сільської ради Маньківського району Черкаської області.

Батько позивача ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , помер ІНФОРМАЦІЯ_6 у віці 72 роки в селі Молодецьке, Маньківського району, Черкаської області, про що 15.10.2020 складено відповідний актовий запис за № 25, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_4 від 15.10.2020 виконавчим комітетом Молодецької сільської ради Маньківського району Черкаської області.

Таким чином, позивач по справі - ОСОБА_1 є спадкоємицею за законом після смерті ОСОБА_3 як онука спадкодавця за право представлення згідно приписів ч. 1 ст. 1266 ЦК України, за якою внуки, правнуки спадкодавця спадкують ту частку спадщини, яка належала б за законом їхнім матері, батькові, бабі, дідові, якби вони були живими на час відкриття спадщини. Разом з тим, позивач має право на спадкування відповідно до приписів ч. 2 ст. 529 ЦК УРСР від 18.07.1963р., за якою онуки і правнуки спадкодавця є спадкоємцями першої черги за законом, якщо на час відкриття спадщини немає в живих того з їх батьків, хто був би спадкоємцем; вони успадковують порівну в тій частці, яка належала б при спадкоємстві за законом їх померлому родителю.

Після смерті ОСОБА_3 залишилось спадкове майно, яке спадкується в порядку спадкування за законом земельна частка (пай), право на яку було посвідчено Сертифікатом на право на земельну частку (пай) серії ЧР № 019255 від 10.07.1996. Даним сертифікатом посвідчено, що на підставі розпорядження Маньківської районної державної адміністрації від 11.06.1996 № 175 ОСОБА_3 має право на земельну частку (пай) у землі, яка перебуває у колективній власності КСПП «Дніпро», с. Молодецьке розміром 2,41 в умовних кадастрових гектарах. Сертифікат зареєстровано в Книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) за № 625. Викладене підтверджується повідомленням Державного кадастрового реєстратора відділу № 3 Управління забезпечення реалізації державної політики у сфері земельних відносин ГУД у Черкаській області від 04.10.2024 року. Також даним повідомленням поінформовано, що сертифікат на право на земельну частку (пай) виготовлявся в єдиному екземплярі та був виданий власнику, державний акт на право приватної власності на землю по даному сертифікату не виготовлявся та не видавався. При цьому, оригінал вказаного правовстановлюючого документа відсутній, тобто втрачений, в наявності є вищевказане повідомлення Державного кадастрового реєстратора від 04.10.2024р., яке при цьому повністю підтверджує наявність спадкового майна.

Крім іншого, за наявною інформацією згідно план-схеми земельних часток-паїв, ділянка під порядковим номером 0054 рахується за ОСОБА_3 , що свідчить як про наявність спадкового майна, так і про реальну можливість виділення майна в натурі на місцевості.

У зв`язку із втратою оригінала правовстановлюючого документа здійснено публікацію відповідного оголошення про втрату сертифіката в газеті «Жашківщина» № 22 (1104928) від 29.05.2026.

В процесі здійснення оформлення спадкових прав після смерті ОСОБА_3 , позивач звернулася до приватного нотаріуса Уманського районного нотаріального округу Животовської Н.Г., з відповідною заявою щодо видачі свідоцтва на право на спадщину за законом на спадкове майно після смерті своєї баби, а саме на земельну частку(пай) члена КСПП «Дніпро», с. Молодецьке Уманського району, Черкаської області, належну покійній на підставі Сертифіката на право на земельну частку (пай) серії ЧР № 019255 від 10.07.1996. При цьому, повідомила нотаріуса про відсутність вищевказаного оригінала правовстановлюючого документа на спадкове майно.

Постановою від 10.10.2024р. приватним нотаріусом Уманського районного нотаріального округу Животовською Н.Г., відмовлено ОСОБА_1 у вчиненні нотаріальної дії у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на вищевказане спадкове майно після смерті ОСОБА_3 , та повідомлено, що згідно інформаційної довідки зі Спадкового реєстру від 10 жовтня 2024 року №78682472 спадкова справа після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_7 , не заводилась. Заповіт не складався.

Нотаріусом повідомлено, що видати свідоцтво про право на спадщину за законом на спадкове майно, а саме на земельну частку(пай) члена КСПП «Дніпро», с. Молодецьке, Уманського району, Черкаської області, належну покійній ОСОБА_3 на підставі Сертифіката на право на земельну частку (пай) серії ЧР № 019255 від 10.07.1996р., неможливо у зв`язку з відсутністю у спадкоємця факту прийняття спадщини та відсутністю документа, який підтверджує право на майно. При цьому, нотаріусом відкрито спадкову справу за №143/2024 після смерті ОСОБА_3 , номер справи у Спадковому реєстрі 73107478, що підтверджується витягом про реєстрацію в Спадковому реєстрі № 78683089 від 10.10.2024. Разом з тим, наявним є факт відсутності (втрати) правовстановлюючого документа, що загалом та в сукупності з викладеним, унеможливлює оформлення спадщини в нотаріальному порядку та змушує звертатись до суду з даним позовом про встановлення факту прийняття спадщини та визнання права власності на спадкове майно в порядку спадкування за законом.

Так, відсутність можливості оформлення спадщини обґрунтовується тим, що згідно підпункту 4.12, пункту 4 глави 10 розділу 2 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, свідоцтво про право на спадщину видається за наявності у спадковій справі всіх необхідних документів. Відповідно до підпункту 4.15 пункту 4 глави 10 розділу 2 вищевказаного Порядку видача свідоцтва про право на спадщину на майно, право власності на яке підлягає державній реєстрації, проводиться нотаріусом після подання документів, що посвідчують право власності спадкодавця на майно.

Позивач ОСОБА_1 є такою, що фактично прийняла спадщину після смерті своєї баби ОСОБА_3 , що підтверджується наступним:

ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_7 , тобто в період дії ЦК УРСР від 18.07.1963, який підлягає до застосування в даних правовідносин, саме з цієї причини відсутні підстави для застосування позовної давності.

Станом на день смерті матері спадкодавиці законодавчо було закріплено альтернативні приписи щодо підтвердження факту прийняття спадщини.

Так, відповідно до ст. 548 ЦК УРСР від 18.07.1963р., для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв.

У відповідності до ст. 549 ЦК УРСР, яка підлягає до застосування за даних правовідносин, визнається, що спадкоємець прийняв спадщину, якщо він, зокрема фактично вступив в управління або володіння спадковим майном.

Не допускається прийняття спадщини під умовою або з застереженнями.

Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини.

Відповідно до ст.549 ЦК УРСР від 18.07.1963р. визнається, що спадкоємець прийняв спадщину:

1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном;

2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини.

Зазначені в цій статті дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.

Відповідно до ст. 553 ЦК УРСР від 18.07.1963р. вважається, що відмовився від спадщини також той спадкоємець, який не вчинив жодної з дій, що свідчать про прийняття спадщини (стаття 549 цього Кодексу).

Після смерті ОСОБА_3 , її внучка ОСОБА_1 фактично вступила в управління та володіння спадковим майном.

Підтвердженням цього є факт того, що на протязі шести місяців після смерті ОСОБА_3 позивач вступила в управління спадковим майном, а саме здійснила в жовтні 2003 року впорядкування присадибної земельної ділянки та житлового будинку по АДРЕСА_1 , належного покійній, взято під охорону та під опіку спадкове майно.

Факт вчинення дій щодо вступу в управління та володіння спадковим майном підтверджено в судовому засіданні показами свідків ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_9 та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_10 .

За сукупністю даних фактів повністю підтверджується юридичний факт прийняття спадщини спадкоємцем першої черги за законом у відповідності до вимог закону шляхом вступу в управління спадковим майном.

Постановою Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008р. № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» надано такі роз`яснення:

п.1: У разі відкриття спадщини до зазначеної дати застосовується чинне на той час законодавство, зокрема, відповідні правила Цивільного кодексу Української РСР (далі - ЦК УРСР), у тому числі щодо прийняття спадщини, кола спадкоємців за законом. У разі коли спадщина, яка відкрилася до набрання чинності ЦК України і строк на її прийняття не закінчився до 1 січня 2004 року, спадкові відносини регулюються цим Кодексом.

п.2: Якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд із заявою про встановлення цих фактів, яка, у разі відсутності спору, розглядається за правилами окремого провадження. Зокрема, у такому порядку суди повинні розглядати заяви про встановлення родинних відносин із спадкодавцем, проживання з ним однією сім`єю, постійного проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, прийняття спадщини, яка відкрилася до 1 січня 2004 року тощо.

Внаслідок відсутності юридичного підтвердження факту прийняття спадщини, та у зв`язку з відмовою у вчиненні нотаріальної дії відсутня можливість оформлення спадщини в нотаріальному порядку, що змушує звертатись до суду з даним позовом про визнання права власності з одночасним встановленням юридичного факту прийняття спадщини, який підлягає встановленню в межах позовного провадження, оскільки звернутись до суду із заявою встановлення юридичного факту в порядку окремого провадження немає можливості, так як має місце спір про право, який підлягає розгляду в порядку позовного провадження (ч.7 ст.19, ч.1 ст.293, ч.6 ст.294 ЦПК України).

Пунктом 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» надано такі роз`яснення:

Справи про спадкування розглядаються судами за правилами позовного провадження, якщо особа звертається до суду з вимогою про встановлення фактів, що мають юридичне значення, які можуть вплинути на спадкові права й обов`язки інших осіб та (або) за наявності інших спадкоємців і спору між ними.

Згідно ч.3 пункту 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 № 7 «Про судову практику у справах про спадкування», у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину, особа може звернутися за оформленням права на спадщину за правилами позовного провадження.

Таким чином, нотаріусом відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом, фактична відсутність та втрата правовстановлюючих документів на майно не дає можливості оформити спадкові права позивача після смерті баби в нотаріальному порядку що змушує звертатись до суду з даним позовом.

При розгляді заяви про видачу свідоцтва про право на спадщину нотаріусом перевірено наявність та склад спадкових відносин, наявність та належність спадкового майна спадкодавцеві, підтверджено відсутність інших спадкоємців, оскільки спадкова справа не була заведена.

За сукупності викладеної інформації вбачається, що єдиним спадкоємцем за законом після смерті ОСОБА_3 , є її внучка ОСОБА_1 спадкоємець за законом, позивач по справі.

У зв`язку з відмовою нотаріуса у видачі свідоцтва про право на спадщину, у позивача-спадкоємця немає можливості оформити право власності на спадкове майно у іншому порядку, ніж шляхом звернення з даним позовом до суду про визнання права власності на майно в порядку спадкування, оскільки іншої можливості оформити право власності на спадкове майно немає.

Відповідно до статті 1225 ЦК право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців за загальними правилами спадкування (зі збереженням її цільового призначення) при підтвердженні цього права спадкодавця державним актом на право власності на землю або іншим правовстановлюючим документом. У порядку спадкування можуть передаватися також право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис), право користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій), право користування чужим майном (сервітут).

Пунктом 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008р. № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» надано такі роз`яснення:

Справи про спадкування розглядаються судами за правилами позовного провадження, якщо особа звертається до суду з вимогою про встановлення фактів, що мають юридичне значення, які можуть вплинути на спадкові права й обов`язки інших осіб та (або) за наявності інших спадкоємців і спору між ними.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 22 вересня 2021 року у справі № 610/3162/18 (провадження № 61-5373св21) зазначено, що «Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала про те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17, від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16, від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц».

За статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) визнається право людини на доступ до правосуддя, а за статтею 13 Конвенції - на ефективний спосіб захисту прав, і це означає, що особа має право пред`явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення. Пряма чи опосередкована заборона законом на захист певного цивільного права чи інтересу не може бути виправданою. Загальний перелік способів захисту цивільних прав та інтересів визначений статтею 16 ЦК України. Як способи захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника. Особа, якій належить порушене право, може скористатися не будь-яким на свій розсуд, а певним способом захисту такого свого права, який прямо визначається спеціальним законом, що регламентує конкретні цивільні правовідносини, або договором.

Відповідно до ст. 1218 ЦКУ, до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини. За ч. 2 ст.1220 ЦКУ, часом відкриття спадщини є день смерті особи.

Відповідно до ч. 1 ст. 1223 ЦКУ, право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. За ч. 2 ст. 1223 ЦКУ, у разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 ЦКУ.

За ч.3 ст.1223 ЦКУ, право на спадкування виникає у день відкриття спадщини. За ч.5 ст.1268 ЦКУ, незалежно від часу прийняття спадщини, вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

За ч.1 ст.1225 ЦКУ, право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців за загальними правилами спадкування із збереженням її цільового призначення.

За ч.1 ст.1268 ЦКУ, спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Пунктом 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» надано такі роз`яснення:

Відповідно до статті 1225 ЦК право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців за загальними правилами спадкування (зі збереженням її цільового призначення) при підтвердженні цього права спадкодавця державним актом на право власності на землю або іншим правовстановлюючим документом. У порядку спадкування можуть передаватися також право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис), право користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій), право користування чужим майном (сервітут).

Статтею 16 Цивільного Кодексу України надано право кожній особі звертатися до суду за захистом свого особистого немайнового та майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав може бути визнання права.

Частина 4 ст. 319 Цивільного кодексу України визначає, що власність зобов`язує.

Згідно ст.322 Цивільного кодексу України власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить.

Згідно ст.328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно ст. 392 Цивільного кодексу України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

У відповідності до ч.1 ст.30 ЦПК України, позови, що виникають з приводу нерухомого майна, пред`являються за місцезнаходженням майна або основної його частини. Якщо пов`язані між собою позовні вимоги пред`явлені одночасно щодо декількох об`єктів нерухомого майна, спір розглядається за місцезнаходженням об`єкта, вартість якого є найвищою.

В даному випадку, відповідно до закону спадщина належить позивачу з часу відкриття спадщини. Як спадкоємець, позивач має право на набуття майна у власність в порядку спадкування, зобов`язана утримувати майно, здійснити його державну реєстрацію, проте не може цього робити у зв`язку з відсутністю документа, який засвідчуєправо власності тавідсутністю можливості його отримати у зв`язку із смертю спадкодавця та відсутністю можливості оформити свої права на спадщину в нотаріальному порядку, тому суд вважає, що позовні вимоги обґрунтовані, знайшли своє підтвердження в судовому засіданні та підлягають до повного задоволення.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 12, 77, 78, 81, 141, 200, 263, 265 ЦПК України, ст. ст. 16, 319, 322, 328, 392, 1216, 1218, 1220, 1223, 1225, 1268 ЦК України, ст.ст. 548, 549 ЦК УРСР від 18.07.1963, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов задоволити.

Встановити факт того, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_11 , РНОКПП НОМЕР_5 дійсно прийняла спадщину після смерті своєї баби ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_7 в смт Калинівка, Васильківського району, Київської області.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_11 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_5 , в порядку спадкування за законом після смерті своєї баби ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_7 в смт Калинівка, Васильківського району, Київської області, право власності на земельну частку (пай) розміром 2,41 в умовних кадастрових гектарах, належну померлій згідно Сертифіката на право на земельну частку (пай) серія ЧР № 019255 від 10.07.1996 року.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Черкаського апеляційного суду впродовж тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження.

Суддя В.Л. Маренюк