Рішення № 140076133, 23.09.2026, Лубенський міськрайонний суд Полтавської області

Справа № 539/3981/26

Провадження № 2/539/2701/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 вересня 2026 року м.Лубни

Лубенський міськрайонний суд Полтавської області у складі:

головуючої судді Просіної Я.В.,

за участю секретаря судового засідання Левченко А.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Лубни у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

встановив:

Представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» Романенко М.Е. звернувся до Лубенського міськрайонного суду Полтавської області з позовною заявою до ОСОБА_2 , в якій просить стягнути з відповідача заборгованість за Кредитним договором №210235 від 20.10.2021 року у розмірі 10 290,00 грн, сплачений судовий збір у розмірі 2662,40 грн, а також витрати на професійну правову допомогу у розмірі 6000,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 22.10.2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «КЛАЙ ІНВЕСТ» (далі - ТОВ «КЛАЙ ІНВЕСТ», Кредитодавець) та ОСОБА_2 (далі - Відповідач) укладено Кредитний договір № 210235.

ТОВ «КЛАЙ ІНВЕСТ» направлено Відповідачу електронним повідомленням (SMS) одноразовий ідентифікатор, при веденні якого Відповідач підтверджує прийняття умов Кредитного договору №210235 від 22.10.2021 року.

Таким чином, Відповідач уклав Кредитний договір № 210235 від 22.10.2021 року із ТОВ «КЛАЙ ІНВЕСТ» та Відповідачу перераховані кредитні кошти на картковий рахунок № НОМЕР_1 в сумі 3000 грн.

19.04.2024 року між ТОВ «КЛАЙ ІНВЕСТ» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» (далі ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС», «Новий кредитор») відповідно до чинного законодавства України, укладений Договір факторингу №568/ФК-24 (далі - «Договір факторингу»). Згідно даного Договору факторингу 19.04.2024 року відбулося відступлення права вимоги за Кредитним договором № 210235 від 22.10.2021 року.

Окрім того, представник позивача зазначає, що 14.09.2023 року первісний кредитор змінив найменування із Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗАЙМЕР» на Товариство з обмеженою відповідальністю «КЛАЙ ІНВЕСТ», що підтверджується витягом із ЄДР.

Згідно Договору факторингу сума боргу перед Новим кредитором (ТОВ «Діджи Фінанс») є обґрунтованою та документально підтвердженою, що становить 10290 грн., із яких: заборгованість за тілом кредиту становить 3000 грн.; заборгованість за відсотками становить 1890 грн.; заборгованість за комісіями становить 450 грн.; заборгованість за пенею становить 4950 грн.

У зв`язку з невиконанням відповідачем своїх зобов`язань, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Ухвалою Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 20.08.2026 року прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження. Розгляд справи призначено в порядку спрощеного провадження з викликом сторін. Окрім того, даною ухвалою витребувано в АТ КБ «Приватбанк» інформацію: чи було емітовано на ім`я ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ) платіжну картку № НОМЕР_1 ; виписку про рух грошових коштів з карткового рахунку, відкритого до платіжної картки № НОМЕР_1 з відображенням часу зарахування кредитних коштів за кредитним договором № 210235 від 22.10.2021 року; ідентифікаційні дані власника карткового рахунку № НОМЕР_1 , у тому числі, прізвище, ім`я, по батькові, РНОКПП, серію та номер паспорта, адресу місця проживання, контактні дані (номер телефону, адреса електронно пошти тощо) та усі інші наявні відомості щодо даної особи.

14.09.2026 року на виконання ухвали суду від АТ КБ «ПриватБанк» надійшла витребувана інформація.

10.09.2026 року від відповідача ОСОБА_1 до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому вона просить відмовити повністю у задоволенні позовних вимог ТОВ «Діджи Фінанс» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за Договором фінансового кредиту №210235 у розмірі 10290,00 грн та 2662,40 грн судових витрат та 6000,00 грн правової допомоги. Зазначено, що позивач вважає, що на підставі договору про надання фінансових платіжних послуг з переказу коштів №ПГ-1 від 30.09.2020 року та на підставі платіжної інструкції відправника ТОВ «ПрофітГід» позичальниці було перераховані кредитні кошти на картковий рахунок в сумі 3000,00 грн. Проте, ненадання позивачем суду договору №ПГ-1 від 30.09.2020 року, відповідно до якого прийнята платіжна операція, а також відсутність в тексті кредитного договору будь-яких відомостей, які можуть підтвердити, що кредитні кошти були/будуть перераховані на користь позичальника особою, яка не виступає стороною за кредитним договором, має наслідком неможливість встановлення взаємозв`язку між вказаними обставинами.

У відзиві зазначено щодо нарахування комісії по кредиту: положення кредитного договору щодо комісії є нікчемними відповідно до ч.1, ч.2 ст.11, ч.5 ст.12 Закону України «Про споживче кредитування», оскільки встановивши в кредитному договорі сплату одноразової комісійної винагороди за видачу кредиту в розмірі 450,00 грн (15% від суми кредиту), кредитор повідомив, що комісія є іншою складовою плати за користування кредитом за видачу кредиту, а розмір такої комісійної винагороди вносить істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживачу, що в сукупності свідчить про те, що умови пункту 1.5 Договору є несправедливими. Таким чином, стягнення комісійної винагороди в сумі 450,00 грн за видачу кредитних коштів є неправомірною та не підлягає сплаті.

Щодо нарахування пені у відзиві зазначено, що у позивача відсутні правові підстави для стягнення 4950,00 грн пені по договору фінансового кредиту №210235 від 22.10.2021 року, посилаючись на сплив строку позовної давності.

Стосовно переходу права вимоги у відзиві зазначено, що не надається можливим достовірно встановити факт переходу права вимоги у заявлених вимог та обсязі від ТОВ «КЛАЙ ІНВЕСТ» до ТОВ «Діджи Фінанс», а отже вбачається відсутність підстав для стягнення з ОСОБА_2 на користь ТОВ «Діджи Фінанс», як набувача права вимоги до цього боржника, на підставі договору факторингу №568/ФК-24 від 19.09.2024 року, заборгованості за Договором про фінансовий кредит №210235 від 22.10.2021 року.

Стосовно витрат на професійну правничу допомогу у відзиві зазначено, що відповідачка вважає, що витрати на правову допомогу є завищеними та необґрунтованими через їх не співмірність зі складністю справи та наданих адвокатом послуг. Разом з тим, доказів у підтвердження того, що вказана сума витрат на правничу допомогу була перерахована на рахунок адвоката до позовної заяви не додано. У зв`язку з чим, відповідач вважає, що відсутні підстави для стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу у розмірі 6000,00 грн.

16.09.2026 року через систему «Електронний суд» від представника позивача до суду надійшла відповідь на відзив, в якому представник просить задовільнити у повному обсязі позовні вимоги позивача. У відповіді на відзив щодо заперечень відповідача стосовно розрахунку заборгованості зазначено, що між ТОВ «ЗАЙМЕР» та Клієнтом укладено договір про надання фінансового кредиту №210235 від 22.10.2021 року, відповідно до умов якого Товариство належним чином виконало свої договірні зобов`язання щодо надання Клієнту кредитних коштів у розмірі 3 000,00 грн, тоді як Клієнт взяті на себе зобов`язання щодо своєчасного повернення кредиту та сплати процентів за користування ним належним чином не виконав.

Як вбачається з розрахунку заборгованості за договором про надання фінансового кредиту №210235 від 22.10.2021 року, станом на 18.04.2024 загальна сума заборгованості відповідача перед позивачем становить 10 290,00 грн, з яких: 3 000,00 грн заборгованість за тілом кредиту, 6 840,00 грн заборгованість за процентами за користування кредитом, 450,00 грн. комісія.

При цьому, відповідно до умов п. 1.2. Договору строк кредитування становив 21 календарних днів з 22.10.2021 року до 11.11.2021 року. Відтак нарахування процентів за користування кредитом має здійснюватися відповідно до погодженої сторонами процентної ставки та в межах строку користування кредитними коштами, визначеного Договором.

Таким чином, нарахування заборгованості за відсотками, здійснене первісним кредитором, повністю відповідає умовам укладеного договору, здійснене в межах строку кредитування, є таким, що ґрунтується на законних та договірних підставах, а відтак підлягає стягненню з відповідача у повному обсязі.

Щодо доводів відповідача про те, що не надається можливим достовірно встановити факт переход права вимоги у заявлених вимог та обсязі від ТОВ «КЛАЙ ІНВЕСТ» до ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС».

Отже, 19 квітня 2024 року між ТОВ «КЛАЙ ІНВЕСТ» та ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» укладено договір факторингу № 568/ФК-24 (далі по тексту Договір факторингу), відповідно до п. 2.1. якого, ТОВ «КЛАЙ ІНВЕСТ» зобов`язується відступити ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» Права вимоги, зазначені у відповідному Реєстрі прав вимоги, а ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження ТОВ «КЛАЙ ІНВЕСТ» за плату на умовах, визначених цим Договором.

Звертають увагу суду на те, що позивачем до позовної заяви були додані докази, які підтверджують відступлення первісним кредитором права вимоги до відповідача на користь позивача за кредитним договором №231870 від 03.03.2023, а саме: копія договору факторингу № 568/ФК-24 від 19 квітня 2024 року разом із затвердженими шаблонами передачі інформації по кредитному портфелю; витяг із додатку № 1 до договору факторингу № 568/ФК-24 від 19 квітня 2024 року (реєстр прав вимоги) в якому міститься інформація виключно щодо заборгованості відповідача.

Поряд з цим, звертають увагу суду, що договір факторингу не визнаний недійсним у встановленому порядку, тобто презумпція правомірності правочину, передбачена ст. 204 ЦК України, не спростована.

Враховуючи, що додаток № 1 до договору факторингу (реєстр прав вимоги) містить у собі інформацію щодо великої кількості боржників, що становить таємницю фінансової послуги (відповідно до ч. 1-2 ст. 10 Закону України «Про фінансові послуги та фінансові компанії»), до позовної заяви позивачем було долучено саме витяг з додаток № 1 до договору факторингу (реєстр прав вимоги), який був підписаний сторонами, з однієї сторони - Директором ТОВ «КЛАЙ ІНВЕСТ», і іншої сторони - Директором ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС», що не суперечить вимогам п. 2 ст. 95 ЦПК України.

При цьому зазначають, що зміна суб`єктного складу внаслідок укладення договору факторингу не впливає на зміну зобов`язань боржника та не порушує його права.

Більш того, звертають увагу суду, що предметом розгляду у даній справі є виключно питання щодо стягнення заборгованості за кредитними договорами. Таким чином, питання щодо дійсності або недійсності договору факторингу № 568/ФК-24 від 19 квітня 2024 року не відноситься до предмета доказування у справі, та не має правового значення для її вирішення.

Отже, матеріали справи містять належні та допустимі докази, що підтверджують факт відступлення первісним кредитором права вимоги до відповідача на користь позивача за кредитним договором №210235 від 22.10.2021. Враховуючи це, доводи представника відповідача про те, що боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові є необґрунтованими та безпідставними.

Щодо заперечень відповідача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу. Позивач на підтвердження розміру понесених витрат на правничу допомогу було подано до суду наступні докази, а саме: копію договору №42649746/02 про надання правової допомоги від 01 червня 2026 року; копія додаткової угоди №217432 від 21 липня 2026 року до договору №42649746/02 про надання правової допомоги від 01 червня 2026 року; копію детального опису робіт (надання послуг) від 21 липня 2026 року; копію акту про підтвердження факту надання правничої (правової) допомоги адвоката (виконання робіт, надання послуг) від 21 липня 2026 року та копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю Білецького Богдана Михайловича.

Представник позивача зазначає, що позивач надав разом із позовом усі необхідні докази отримання професійної правничої допомоги по справі, що підтверджують співмірність та справедливість витрат на професійну правничу допомогу із складністю справи, часом, обсягом та ціною позову, а отже стягнення із відповідача витрат на професійну (правову) допомогу адвоката у розмірі 6 000,00 підлягають до задоволення.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, у відповіді на відзив просив розгляд справи здійснювати за відсутності представника позивача.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилася, разом з відзивом на позовну заяву подала до суду заяву про розгляд справ без участі відповідача.

За таких обставин суд вважає можливим розглянути справу у відсутності сторін на підставі доказів, які додані до справи.

У зв`язку із неявкою в судове засідання всіх учасників справи, відповідно до положень ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Дослідивши наявні у справі докази та оцінивши їх у сукупності, судом встановлені наступні фактичні обставини і відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що 22.10.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «ЗАЙМЕР» та ОСОБА_2 укладено Індивідуальну частину договору про надання фінансового кредиту №210235 (а.с.9-12).

Договір підписано кредитодавцем шляхом накладення електронного підпису та позичальником електронним підписом шляхом введення одноразового ідентифікатора CL5610.

Відповідно до п. 1.1., 1.2. Кредитного договору, Товариство надає клієнту фінансовий кредит в розмірі 3000 грн. на умовах строковості, зворотності, платності (далі кредит), а клієнт зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в порядку та на умовах, визначених цим Договором. Кредит надається строком на 21 день, тобто до 11.11.2021 року. Строк дії договору 21 день, але в будь-якому випадку договір діє до повного його виконання сторонами.

Відповідно до п.1.4. Кредитного договору, кредит надається клієнту в безготівковій формі у національній валюті на реквізити платіжної банківської картки, вказаної клієнтом - № НОМЕР_1 , яка вказана у реквізитах Кредитного договору.

Надання відповідачу 22.10.2021 року кредиту в сумі 3000 грн. шляхом перерахування на картку № НОМЕР_1 підтверджується копією листа ТОВ «ПрофітГід» (а.с.14).

Відповідно до листа АТ КБ «ПриватБанк» від 08.09.2026 року за №20.1.0.0.0/7-260901/44842-БТ, наданого на виконання ухвали суду на ім`я ОСОБА_3 в банку емітовано карту № НОМЕР_3 і по цьому рахунку було зарахування коштів на суму 3000 грн. за 22.10.2021 року.

Згідно з п.1.3. Кредитного договору, за користування кредитом клієнт сплачує Товариству 1110% річних від суми кредиту в розрахунку 3% на добу. Тип процентної ставки фіксована.

Пунктом 1.5. Кредитного договору передбачено, що за використання системи для дистанційного отримання фінансового кредиту клієнт зобов`язаний сплатити Товариству комісію в розмірі 15% від суми фінансового кредиту.

Згідно з п.4.3. Кредитного договору, у разі, якщо клієнт не повернув кредит в строк, зазначений в п.1.2. цього Договору та/або в Додатку(ах) до цього даного Договору, клієнт зобов`язаний виплатити Товариству пеню в розмірі 5% від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання умов цього Договору, починаючи з першого дня прострочення.

Відповідно до п. 3.4., 3.4.2. Кредитного договору відповідач зобов`язувався своєчасно повернути кредит та сплачувати проценти за користування кредитом в порядку, встановленому Договором.

Пунктами 3.1., 3.1.1. Кредитного договору ТОВ «ЗАЙМЕР» було надано право вимагати від відповідача повернення кредиту та сплати процентів за користування кредитом в повному обсязі, а також виконання всіх інших зобов`язань за цим Договором і додатками до нього.

Протоколом №13/09/2023 загальних зборів учасників ТОВ «ЗАЙМЕР» від 13.09.2023 року змінено найменування ТОВ «ЗАЙМЕР» на ТОВ «КЛАЙ ІНВЕСТ» (а.с.15).

На підставі Договору факторингу №568/ФК-24 від 19.04.2024 року ТОВ «КЛАЙ ІНВЕСТ» відступило на користь ТОВ «Діджи Фінанс» права вимоги за Кредитним договором №210235 від 22.10.2021 року до відповідача, що підтверджується: копією Акту приймання-передачі реєстру прав вимог від 19.04.2024 року; копією платіжної інструкції №8041 від 19.04.2024 року; копією витягу з Реєстру прав вимог від 19.04.2024 року, згідно якого заборгованість відповідача за Кредитним договором становила 10290,00 грн., з яких: 3000,00 грн. заборгованість по тілу кредиту; 1890,00 грн. заборгованість по відсоткам; 450 грн. заборгованість по комісії; 4950,00 грн. заборгованість по пені (а.с.28-36).

Відповідно до розрахунку заборгованості за Кредитним договором №210235 від 22.10.2021 року за період з 23.10.2021 року по 18.04.2024 року заборгованість ОСОБА_2 становить 10290,00 грн (а.с.20-27).

Дана сума складається з заборгованості за тілом кредиту 3000,00 грн.; заборгованості за відсотками 1890,00 грн., які нараховані з 23.10.2021 року по 11.11.2021 року, тобто в межах строку дії Кредитного договору; заборгованості за комісією 450,00 грн.; штрафних санкцій за прострочку 4950,00 грн., які нараховані з 12.11.2021 року по 05.01.2022 року.

Згідно даного розрахунку відповідач не здійснив жодного платежу для погашення заборгованості за Кредитним договором.

Згідно з статями 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Частина 2 ст. 638 ЦК України передбачає, що договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Згідно ч. 1, ч. 2 ст. 639 ЦК України, договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Згідно ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Частиною 12 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Відповідно до абзацу 3 ч. 1 ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Стаття 526 ЦК України встановлює, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 1 ст. 599 ЦК України визначено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ч. 1 ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом (ч. 1 ст. 611 ЦК України).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).

Частиною 1 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст.1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до ст.625 цього Кодексу.

Жодних доказів, які б спростовували висновки суду про чинність договору, відповідач не надав, у тому числі не спростовано розміру нарахованої суми заборгованості.

За приписами пункту 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові (ч. 1 ст. 513 ЦК України).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 514 ЦК України).

Частиною 1 ст. 1077 ЦК України визначено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

За змістом ч. 1 ст. 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Відповідно до ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Отже, оскільки відповідач не виконав свої зобов`язання щодо погашення заборгованості за кредитним договором в установлені строки, внаслідок чого позивач позбавлений можливості отримати кошти, на що він розраховував при укладенні договору факторингу, а тому з відповідача на користь позивача потрібно стягнути заборгованість за вказаним договором, яка складається із заборгованості за основною сумою боргу 3000 грн., заборгованості за відсотками 1890,00 грн., що в загальному розмірі становить 4890,00 грн.

Разом із тим, відповідно до п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ст.625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Цим пунктом також установлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Стосовно того, що Кредитний Договір був укладений до початку повномасштабного вторгнення (у 2021 році), суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Наявність у період дії воєнного стану прострочення виконання зобов`язання за договором про споживчий кредит, укладеним до 24 лютого 2022 року, є підставою для звільнення споживача від обов`язку сплачувати кредитодавцю неустойку (штраф, пеню). Захисна дія пункту 6-1 Прикінцевих та перехідних положень ЗУ «Про споживче кредитування» поширюється на всі чинні договірні зобов`язання споживачів, правовідносини за якими тривають у період дії воєнного стану, незалежно від дати укладення самого договору.

Оскільки заявлена Позивачем пеня була наявна в період дії воєнного стану в Україні за прострочення грошового зобов`язання, відповідач за законом звільняється від обов`язку її сплати, а нараховані суми підлягають списанню. За таких обставин, позовні вимоги в частині стягнення штрафних санкцій в сумі 4950,00 грн. є протиправними та задоволенню не підлягають.

Щодо нарахованої позивачем комісії суд зазначає наступне.

Пунктом 1.5. Кредитного договору передбачено, що за використання системи для дистанційного отримання фінансового кредиту клієнт зобов`язаний сплатити Товариству комісію в розмірі 15% від суми фінансового кредиту.

10 червня 2017 року набув чинності Закон України «Про споживче кредитування», у зв`язку із чим у Законі України «Про захист прав споживачів» текст статті 11 викладено в такій редакції: «Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».

Положення частин першої, другої, п`ятої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» з набуттям чинності Закону України «Про споживче кредитування» залишилися незмінними.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування», загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Згідно з частиною другою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Отже, Закон України «Про споживче кредитування» передбачає право встановлювати у кредитному договорі комісію за надання та обслуговування кредиту.

Однак, аналіз змісту вказаного договору свідчить, що в ньому не зазначено переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, що надаються відповідачу та за які товариством встановлена комісії, а тому позивач не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні кредитного договору, а тому положення кредитного договору №210235 від 22.10.2021 щодо обов`язку позичальника сплатити комісії за надання та обслуговування кредиту є нікчемними відповідно до частини першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

З огляду на наведене вимоги про стягнення комісій в сумі 450,00 грн. задоволенню не підлягають.

Питання про розподіл судових витрат суд вирішує відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України, а тому з відповідача на користь позивача необхідно стягнути судові витрати, які складаються з судового збору в сумі 1265,22 грн (пропорційно до задоволених позовних вимог).

Що стосується заявлених до стягнення витрат за надання позивачеві правничої допомоги в сумі 6000 грн. враховуючи заяву відповідача, суд вважає, що вказаний розмір витрат є завищеним з урахуванням категорії спору, складності справи, розгляду справи в порядку спрощеного, реально затраченого часу адвокатом, тому суд вважає необхідним задовольнити витрати за надання позивачеві правничої допомоги частково, на суму 3000 грн.

На підставі ст. 526, 527, 530, 599, 625 ЦК України, керуючись ст.141, 263-265, 354 ЦПК України, суд, -

ухвалив:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» заборгованість за кредитним договором №210235 від 22.10.2021 року в загальному розмірі 4890 (чотири тисячі вісімсот дев`яносто) грн 00 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» судовий збір у розмірі 1265 (одна тисяча двісті шістдесят п`ять) грн. 22 коп. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3000 (трьох тисяч) грн 00 коп.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Полтавського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Оскарження рішення не зупиняє його виконання.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості про учасників справи згідно п. 4 ч. 5 ст.265 ЦПК України.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс», код ЄДРПОУ 42649746, місцезнаходження: 07406, Київська область, м.Бровари, вул.Симона Петлюри, буд.21/1;

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .

Суддя Я.В.Просіна