Рішення № 140075723, 25.09.2026, Броварський міськрайонний суд Київської області

Справа № 361/6566/24

Провадження № 2-др/361/17/26

Д О Д А Т К О В Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25.09.26

25 вересня 2026 р. м.Бровари

Броварський міськрайонний суд Київської області в складі:

головуючого судді Писанець Н.В.,

при секретарі Михальовій М.В.,

представника позивача Мінаєва Д.Д.,

представника відповідача Семко В.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Бровари у загальному позовному провадженні клопотання щодо ухвалення додаткового рішення у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 , у інтересах якого діє адвокат Мінаєв Дмитро Дмитрович, до ОСОБА_2 , Державне підприємство «Ліси України» про відшкодування моральної та матеріальної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди ,-

В С Т А Н О В И В:

В провадженні Броварського міськрайонного суду Київської області знаходилась вищевказана цивільна справа. Питання щодо розподілу судових витрат вирішено по суті не було, у зв`язку з чим, суд, на підставі клопотання представника позивача адвоката Мінаєва Д.Д., призначив судове засідання для його розв`язання.

Присутній у судовому засіданні представник позивача адвокат Мінаєв Д.Д., заяву про ухвалення додаткового рішення підтримав, просив задовольнити та стягнути на користь позивача з відповідача ДП «Ліси України» понесені витрати по сплаті витрат на правову допомогу у розмірі 46 000,00 грн.; витрати на проведення експертної оцінки в сумі 3800,00 грн., витрат по сплаті судового збору в сумі 3517,63 грн. та витрати на проведення експертного дослідження в сумі 10000,00 грн.

Присутній у судовому засіданні представник відповідача ДП «Ліси України» Семко В.Ю. просив суд відмовити у стягненні витрат на правничу допомогу у вказаному розмірі, оскільки вважає їх необґрунтованими відносно тих послуг, які надавались представником у судовому засіданні, та не конкретизованими у долученому договорі, а також просив суд врахувати відсутність заяви позивача та його представника до судових дебатів про долучення доказів на підтвердження понесених судових витрат.

Сповіщені належним чином про час та дату розгляду справи відповідач ОСОБА_2 та його представник адвокат Орлов О.Є. до зали суду повторно не з`явились, у зв`язку з чим, суд вважає за можливе провести судове засідання за їх відсутності.

Дослідивши матеріали справи, вирішуючи питання про ухвалення додаткового рішення у справі, суд доходить такого висновку.

Як вбачається із матеріалів справи, рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 11.05.2026р. позовні вимоги були задоволені частково = стягнуто з ДП «Ліси України» на користь ОСОБА_1 351 763,35 грн. у відшкодування матеріальної шкоди та у відшкодування моральної шкоди 5000,00 грн. В іншій частині позову відмовити. Рішення не набрало законної сили.

Порядок та підстави ухвалення додаткового рішення визначені ст.270 ЦПК України.

Згідно п.3 ч.1 ст.270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати. Частиною 3 вказаної статті передбачено, що суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів із дня надходження відповідної заяви.

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п.12 ч.3 ст.2 ЦПК України).

Статтею 133 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу, пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи.

Згідно ст.134 ЦПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи. Суд може попередньо визначити суму судових витрат (крім витрат на професійну правничу допомогу), пов`язаних з розглядом справи або певною процесуальною дією. Така попередньо визначена судом сума не обмежує суд при остаточному визначенні суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

Частиною 8 ст.141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Статтею 246 ЦПК України передбачено, що якщо сторона з поважних причин не може подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат до закінчення судових дебатів у справі, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. У випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 270 цього Кодексу.

Тобто для відшкодування понесених судових витрат учасник справи повинен подати попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які він поніс чи які очікує понести у зв`язку з розглядом справи, до суду тієї інстанції, в якій такі витрати були чи будуть понесені, а також заявити клопотання про компенсацію судових витрат до закінчення судових дебатів та надати докази щодо розміру понесених витрат у строк, визначений ч.8 ст.141 ЦПК України.

У постанові від 31 липня 2024 року у справі №916/2929/22 Верховний Суд наголосив на різниці між заявою про стягнення судових витрат та заявою про намір подати докази понесення судових витрат, про яку йдеться у ч.8 ст.129 ГПК України (аналогічна норма міститься у ч.8 ст.141 ЦПК України). У вказаній нормі йдеться не про заяву про стягнення витрат, а саме про те, що розмір цих витрат встановлюється на підставі доказів, поданих або до закінчення судових дебатів у справі, або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. Тому, ключовим є те, коли саме особа, яка має намір стягнути судові витрати, подала до суду докази та які дії для цього вчинила.

З урахуванням принципу правової визначеності, заявою про розподіл витрат на правову допомогу в розумінні ч.8 ст.141 та ч.1 ст.246 ЦПК України є усне чи письмове клопотання сторони до закінчення судових дебатів у справі про розмір понесених витрат на професійну правничу допомогу з доказами на їх підтвердження або із заявою про намір подати докази на підтвердження цих витрат протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.

Протилежне тлумачення розуміння ч.8 ст.141 та ч.1 ст.246 ЦПК України суперечить принципу правової визначеності та посягає на гарантоване державою верховенство права.

Відповідне тлумачення надано у постанові Верховного Суду від 19 червня 2024 року у справі №401/1086/23, провадження №61-4103св24. Аналогічні критерії розумності та реальності застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції, що було виконано у даному випадку. Зокрема, згідно з практикою, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява № 19336/04). У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

У даній справі, у позовній заяві від 03.07.2024р. представником позивача, поряд з основними та похідними вимогами, зазначено про наявність вже понесених судових витрат по сплаті судового збору, витрат з експертної оцінки та правової допомоги у розмірі, визначеному на момент звернення з позовною заявою. Враховуючи наведене, суд вважає наявною заяву про стягнення компенсації понесених позивачем судових витрат, та долучені до клопотання від 30.05.2026р. про ухвалення додаткового рішення докази понесених таких витрат, такими, що подані у передбачений законом строк.

На підтвердження понесених витрат на правову допомогу, суду було надано ордер адвоката Мінаєва Д.Д., договір про надання правничої допомоги від 13.02.2024р., укладений між ОСОБА_1 та адвокатом Мінаєвим Д.Д., акт приймання-передачі послуг від 11.05.2026р. до вищевказаного Договору з переліком видів наданих послуг, витраченого адвокатом часу та вартістю кожної наданої послуги на загальну суму 46000,00 грн. та платіжні інструкції сплати вартості послуг ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 . Також вбачаються наявними платіжні інструкції по сплаті судового збору від 03.07.2024р. на суму 4017,63 грн., по сплаті за визначення матеріального збитку автомобілю від 25.06.2024р. на суму 3800,00 грн., по сплаті вартості експертного дослідження автомобілю від 17.10.2024р.в сумі 10000,00 грн., які є належними та допустимими доказами понесених стороною позивача витрат у зв`язку із розглядом справи.

Оскільки позов задоволено частково (на суму, яка склала 88,8% від позовних вимог), суд виснує про стягнення з відповідача ДП «Ліси України» розміру понесених судових витрат із вищевказаного розрахунку відповідно до 88,8% їх вартості. А саме: витрати на проведення експертної оцінки в сумі 3800,00 грн. підлягають до стягнення у сумі 3374,4 грн., витрат по сплаті судового збору в сумі 4017,3 грн. підлягають до стягнення у сумі 3567,6 грн. та витрати на проведення експертного дослідження в сумі 10000,00 грн. підлягають до стягнення у сумі 8800,00 грн.

Здійснивши оцінку розміру судових витрат, понесених позивачем на правничу допомогу у зв`язку з розглядом справи, урахувавши положення наведених норм та зазначених фактичних обставин справи, керуючись такими критеріями, як обґрунтованість, пропорційність та розумність розміру витрат, виходячи з конкретних обставин справи, а також зважаючи на обсяг виконаних робіт, суд виснує про те, що відшкодування витрат на правову допомогу у розмірі 46000,00 грн., що пропорційно розміру задоволених позовних вимог буде складати 40 848,00 грн. = є завищеним та вбачає необхідність його зменшення до 15000,00 грн. з урахуванням категорії справи, часу витраченого адвокатом на підготовку позовної заяви, заявлення клопотань, участь у судових засіданнях.

Керуючись ст.ст.2, 12, 13, 81, 133, 137, 141, 247, 258-259, 263-265, 270 ЦПК України, суд-

У Х В А Л И В:

Клопотання представника позивача адвоката Мінаєва Дмитра Дмитровича задовольнити - ухвалити додаткове рішення.

Стягнути з Державного підприємства «Ліси України» на користь ОСОБА_1 компенсацію судових витрат:

- по сплаті судового збору в сумі 3567,60 (три тисячі п`ятсот шістдесят сім) грн. 60 коп.;

- по сплаті витрат на проведення експертної оцінки в сумі 3374,40 (три тисячі триста сімдесят чотири) грн. 40 коп.;

- по сплаті витрат на проведення експертного дослідження в сумі 8800,00 (вісім тисяч вісімсот) грн.;

- по сплаті витрат на правничу допомогу в сумі 15000,00 (п`ятнадцять тисяч) грн.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасники справи, які не були присутні у судовому засіданні під час ухвалення судового рішення, мають право подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Писанець Н.В.