Рішення № 140075551, 25.09.2026, Любарський районний суд Житомирської області

Справа № 282/946/26

Провадження № 2/282/641/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 вересня 2026 року

селище Любар

Суддя Любарського районного суду Житомирської області Носач В.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал», інтереси якого представляє Кукса Карина Олександрівна, до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

У С Т А Н О В И В:

Представник позивача звернувся до суду з позовом в інтересах ТОВ «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 17 жовтня 2025 року між ТОВ «Фінансова компанія «Кредіплюс» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір про споживчий кредит № 205339.

На виконання умов кредитного договору 17.10.2025 первісний кредитор ініціював переказ коштів безготівковим зарахуванням на платіжну картку №4149-51XX-XXXX-9957 відповідача.

03 квітня 2026 року первісний кредитор та позивач уклали договір факторингу №03042026, згідно умов якого позивач набув право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором.

Відповідно до реєстру прав вимог № 1 від 03.04.2026 до договору факторингу 1 та акту приймання-передачі реєстру прав вимог № 1 від 03.04.2026 до договору факторингу 1 до позивача перейшло право вимоги до відповідача.

Згідно з умовами кредитного договору відповідач зобов`язується вчасно повернути кредит, сплатити відсотки за користування кредитом в порядку, визначеному кредитним договором.

Незважаючи на це, відповідач не виконав свого обов`язку та не повертав наданий йому кредит в строки, передбачені кредитним договором.

Враховуючи вищезазначене, загальна сума заборгованості відповідача перед позивачем на момент подання позовної заяви за кредитним договором становить 12793,48 грн, яка складається з: 7349,71 грн заборгованість по тілу кредиту; 3942,77 грн заборгованість по несплаченим відсотків за користування кредитом; 501,00 грн заборгованість по комісії; 1000,00 грн заборгованість за штрафними санкціями (пеня, штрафи).

Позивач звертає увагу на те, що вимоги щодо стягнення штрафних санкцій у межах даного позову не заявляються, у зв`язку з чим загальний розмір грошових вимог до стягнення становить 11793,48 грн.

На підставі викладеного вище, представник позивача просить суд стягнути з відповідача на користь ТзОВ «Юніт Капітал» заборгованість за кредитним договором №205339 від 17.10.2025 у розмірі 11793,48 грн та судові витрати, пов`язані з розглядом справи, а саме: судовий збір у розмірі 2662,40 грн, витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7000,00 грн.

Ухвалою суду від 19 серпня 2026 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін. Витребувано у АТ «Райффайзен Банк» інформацію щодо випуску на ім`я ОСОБА_1 платіжної картки та зарахування коштів на картковий рахунок, а також банківські виписки.

Відповідно до ч.5 ст.279 ЦПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Ухвалу суду про відкриття провадження у справі відповідач отримав 19 серпня 2026 року, що підтверджується довідкою про доставку електронного документу до електронного кабінету.

07 вересня 2026 року від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач визнає позовні вимоги лише на суму 6000,66 грн - тіло кредиту. Вважає, що 2108,34 грн утримувалося як комісія.

На думку відповідача, позивач незаконно включає нікчемну комісію до тіла боргу, що призводить до неправомірного збільшення бази для нарахування відсотків.

Відповідач вказує, що він сумлінно виконував свої зобов`язання та 31.10.2025 здійснив часткове погашення заборгованості у сумі 1883,08 грн. Вважає, що у разі часткового виконання грошового зобов`язання, сплачена сума в першу чергу має зараховуватись в рахунок погашення основного боргу (реального тіла кредиту 6000,66 грн), а не на сплату нікчемних комісій чи штрафів.

На думку відповідача пункт 2.8 індивідуальної частини договору відкрито вказує на реальну річну процентну ставку у розмірі 31355,53%. Така умова є явно неспівмірною, грабіжницькою та суперечить засадам добросовісності, розумності та справедливості, закріпленим у ст. 3, 203, 215 ЦК України.

Вимога щодо стягнення 7000,00 грн на правничу допомогу є явно неспівмірною та такою, що зловживає правом. Вважає, що суд має право зменшити розмір витрат на правничу допомогу, якщо вони є неспівмірними.

Зазначає, що позивач не надав доказів належного повідомлення відповідача про перехід права вимоги згідно зі ст.516 ЦК України та договору факторингу до моменту подання позову.

Відповідач просить у задоволенні позовних вимог ТОВ «Юніт Капітал» відмовити повністю або зменшити суму позову виключно до фактичної залишкової суми реального кредиту 6000,66 грн за виключенням здійсненого ним платежу 1883,08 грн, з перерахунком відсотків без урахування нікчемних комісій та штрафів. Також просив визнати вимогу щодо стягнення 7000,00 грн витрат на правничу допомогу неспівмірною та зменшити її до розумних меж або відмовити у її стягненні.

09 вересня 2026 року надійшла відповідь на відзив, у якій представник позивача не погоджується з доводами відповідача.

Вказує, що твердження відповідача про те, що фактичне тіло кредиту становить виключно 6000,66 грн суперечать безпосередньому змісту укладеного між сторонами договору. Відповідно до п.2.2.1 індивідуальної частини договору сторони прямо погодили, що: сума (загальний розмір) кредиту становить 8109,00 грн. При цьому договором було чітко та однозначно визначено порядок надання зазначеної суми кредиту, а саме: 6000,66 грн шляхом зарахування на рахунок позичальника; 2108,34 грн шляхом погашення заборгованості позичальника за комісією нарахованою відповідно до п.2.5 індивідуальної частини договору. Таким чином, сторони договору погодили не лише загальний розмір кредиту, а конкретний порядок його використання.

Представник позивача зазначає, що відповідач безпідставно стверджує, що комісія за надання кредиту у розмірі 2108,34 грн є нікчемною. Разом з тим, пунктом 2.5 індивідуальної частини договору прямо передбачено, що комісія за надання кредиту становить 2108,34 грн, нараховується та підлягає сплаті одноразово у день укладення договору за ставкою 26% від загальної суми кредиту.

Вказує, що інформація щодо комісії не була прихованою, не була нарахована позивачем в односторонньому порядку після укладення договору та не виникла внаслідок порушення відповідачем своїх зобов`язань. Відповідач просить суд визнати погоджену сторонами умову договору незаконною, разом з тим не надав належних доказів того, що умова п.2.5. договору була в установленому законом порядку визнана незаконною або що вона прямо визнана законом як нікчемна.

На думку позивача, твердження відповідача про те, що позивач нібито нараховує проценти на комісію, є необґрунтованим та не відповідає погодженій сторонами конструкції кредитного договору. Порядок використання частини кредитних коштів для погашення зобов?язання позичальника зі сплати комісії не означає, що комісія автоматично перетворюється на суму, яка не входить до погодженого сторонами розміру кредиту. Позичальник отримав кредит у загальному погодженому розмірі, при цьому сторони заздалегідь погодили цільове використання частини кредитних коштів для виконання грошового зобов`язання позичальника перед кредитодавцем. Позивач звертає увагу суду, що належність або неналежність конкретно суми до тіла кредиту повинна оцінюватися з урахуванням змісту всього договору, а не виключно за фактом надходження певної суми на банківську картку відповідача.

Щодо зарахування сплаченої відповідачем суми 1883,08 грн представник позивача зазначає, що сторони у п.5.3. договору прямо погодили порядок черговості виконання грошових зобов`язань, а тому правильність зарахування платежу має оцінюватися відповідно до умов договору та фактичного стану заборгованості на дату його здійснення.

Щодо направлення письмового повідомлення боржнику щодо зміни сторони кредитора вказує, що не є підставою для звільнення відповідача від виконання кредитного договору те, що він не був повідомлений про відступлення права грошової вимоги, а лише означає виконання боржником свого зобов`язання перед кредитодавцем, з яким укладав кредитний договір.

Щодо витрат на правничу допомогу в розмірі 7000,00 грн представник позивача вважає, що така сума пропорційна виконаній роботі адвокатського бюро «Тимошенко та партнери».

На підставі викладеного, представник позивача просить позовні вимоги задовольнити.

21 вересня 2026 року від відповідача надійшло заперечення на відповідь на відзив. У якому відповідач вказує, що кредитний договір № 205339 укладено 17.10.2025 року, тобто після набрання чинності Законом України «Про споживче кредитування» № 3695-IX від 12.09.2024, який набрав чинності 15.10.2024 року.

Відповідно до частини 1 статті 11 Закону України «Про споживче кредитування»: споживач не зобов`язаний сплачувати будь-які збори, комісії або інші платежі, пов`язані з отриманням, обслуговуванням та поверненням споживчого кредиту, крім процентів за користування кредитом та вартості додаткових послуг (якщо вони є факультативними).

Зазначає, що жодне «погодження сторонами» у договорі не може скасувати імперативну норму закону. Відповідно до частини 3 статті 9 ЦК України: умови договору, що суперечать актам цивільного законодавства, є нікчемними.

Відповідач вважає, що фактичним тілом кредиту є виключно 6000,66 грн, що підтверджено банківською випискою АТ «Райффайзен Банк».

Відповідач вказує, що відповідно до ст. 11 Закону України «Про споживче кредитування», споживач не зобов`язаний сплачувати будь-які комісії, крім процентів за користування кредитом. Це імперативна норма, яка не може бути змінена договором.

Відповідач вважає, що комісія у розмірі 26% від суми кредиту (2108,34 грн з 8109,00 грн) не є оплатою за «підготовку» чи «організацію» послуги. Це приховане зменшення суми, яку фактично отримує позичальник. Вказує, що позивач сам визначає, що на картку відповідача було зараховано саме 6000,66 грн, а не 8109,00 грн.

Зазначає, що відповідно до ст. 215 ЦК України, нікчемним є правочин, що не допускає закону. Умова п. 2.5 договору про комісію 2108,34 грн суперечить ст. 11 Закону «Про споживче кредитування» і нікчемною.

Відповідач звертає увагу, що позивач у своїй відповіді повністю проігнорував доводи відповідача щодо застосування пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, введеного ЗУ № 2120-IX від 15.03.2022.

Відповідач вказує, що позивач не надав суду жодних доказів того, що відповідач був повідомлений про відступлення права вимоги до подання позову.

На думку відповідача, реальна річна процентна ставка, що становить 31355,53% річних є абсурдною та прямо суперечить засадам добросовісності, розумності та справедливості.

Щодо витрат на правничу допомогу відповідач вказує на неспівмірність з ціною активу. Вважає, що сума 7000,00 грн є явно завищеною.

На підставі викладеного відповідач просив визнати нікчемною умову п. 2.5 Індивідуальної частини договору щодо комісії за надання кредиту у розмірі 2108,34 грн на підставі ст. 11 Закону України «Про споживче кредитування» та ст. 203 ЦК України; встановити, що реальним тілом кредиту є сума 6000,66 грн, а всі відсотки підлягають перерахунку виходячи з цієї суми з урахуванням платежу відповідача у розмірі 1883,08 грн; застосувати п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України та звільнити відповідача від сплати будь-якої неустойки (штрафів, пені) у зв`язку з укладенням договору під час дії воєнного стану; визнати неспівмірними витрати на правничу допомогу у розмірі 7000,00 грн та зменшити їх до розумних меж або відмовити у їх стягненні повністю; розподілити судовий збір пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

24 вересня 2026 року від представника позивача надійшли додаткові пояснення, в яких він просить позовні вимоги задовольнити з підстав, зазначених у позовній заяві та відповіді на відзив.

Окрім того, 24 вересня 2026 року від відповідача надійшли додаткові пояснення про часткове визнання позову з підстав, зазначених у відзиві та запереченні на відповідь на відзив.

З урахуванням викладеного, відсутності клопотань сторін про призначення розгляду справи в судовому засіданні, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними у справі матеріалами.

У зв`язку із здійсненням судом розгляду справи за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється, згідно з ч.2 ст.247 ЦПК України.

Розглянувши та дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.

17 жовтня 2025 року ОСОБА_1 підписав заяву на видачу кредиту №100960511 у ТОВ «ФК Кредіплюс».

Також, 17 жовтня 2025 року між ТОВ «Фінансова компанія «Кредіплюс» та фізичною особою ОСОБА_1 укладено договір про споживчий кредит №205339.

Відповідно до умов договору, кредитодавець зобов`язується на умовах визначених цим договором, надати позичальнику грошові кошти у сумі визначеній у п.2.2.1 договору, а позичальник зобов`язується повернути кредитодавцю кредит, сплатити комісію за надання кредиту, комісію за управління та обслуговування кредиту та проценти за користування кредитом в рекомендовану дату платежу, але не пізніше дати остаточного погашення заборгованості, згідно п.2.6. договору та виконати інші зобов`язання у повному обсязі на умовах та в строки/терміни, що визначені договором. Сума (загальний розмір) кредиту становить 8109,00 грн, надається не пізніше наступного дня після укладення договору в наступному порядку: у розмірі 6000,66 грн на № рахунку/картки позичальника № НОМЕР_1 у національній валюті; у розмірі 2108,34 грн шляхом погашення заборгованості позичальника за комісією, нарахованою згідно п.2.5 індивідуальної частини.

Проценти за користування кредитом нараховуються за ставкою 360,00 % річних.

Знижений тариф комісії за управління та обслуговування кредиту складає 1,00 гривень. Стандартний (базовий) тариф комісії за управління та обслуговування кредиту складає 100,00 гривень. Розмір комісії за управління та обслуговування кредиту не може бути змінено. Комісія за надання кредиту складає 2108,34 грн, що нараховується та підлягає сплаті одноразово в день укладення цього договору за ставкою 26,00% від загальної суми кредиту за рахунок власних коштів позичальника або за рахунок кредиту, якщо це передбачено п.2.2.1. цієї індивідуальної частини. Розмір комісії за надання кредиту не може бути змінено. Загальний строк кредитування за цим договором складає 98 днів з 17.10.2025 (дата надання кредиту) по 23.01.2026.

Денна процентна ставка складає 0,9036%/день.

В паспорті споживчого кредиту відображена інформація, яка надається споживачу до укладення договору про споживчий кредит (Стандартизована форма), а саме: основні умови кредитування з урахуванням побажань споживача; інформація щодо орієнтовної реальної річної процентної ставки та орієнтовної загальної вартості кредиту для споживача; порядок повернення кредиту, інші важливі правові аспекти.

Із розрахунку заборгованості ТОВ « ФК «Кредіплюс» до кредитного договору № 205339 від 17.10.2025 слідує, що заборгованість ОСОБА_1 становить: 12793,48 грн, з яких: заборгованість по тілу кредиту 7349,71 грн; заборгованість по відсоткам 3942,77 грн; заборгованість по комісії 501,00 грн, заборгованість по штрафах/пені 1000,00 грн.

Згідно інформації АТ «Райффайзен Банк», на ім`я ОСОБА_1 банком емітовано платіжну картку № НОМЕР_1 . Із виписки з рахунка приватного клієнта ОСОБА_1 слідує, що 17 жовтня 2025 року на платіжну картку відповідача було зарахування кредитних коштів в сумі 6000,66 грн.

03 квітня 2026 року ТОВ «Фінансова компанія «Кредіплюс» (клієнт) та ТОВ «Юніт Капітал» (фактор) уклали договір факторингу №03042026.

Відповідно до акту приймання-передачі реєстру прав вимог № 1 до договору факторингу № 03042026 від 03 квітня 2026 року, платіжної інструкції від 09.04.2026 №1110 - оплата за відступлення прав вимог згідно договору факторингу №03042026 від 03.04.2026 та реєстру відступлення права вимоги №1 від 03.04.2026; а також витягу з додатку №1 до договору факторингу №03042026 від 03 квітня 2026 року реєстр прав вимог №1, ТОВ «Юніт Капітал» набуло право вимоги до боржника ОСОБА_1 за кредитним договором від 17.10.2025 № 205339 на загальну суму 12793,48 грн, з яких: заборгованість по основному боргу тіло кредиту 7349,71 грн; заборгованість по відсоткам 3942,77 грн; заборгованість по комісії 501,00 грн, заборгованість по штрафах/пені 1000,00 грн.

Згідно з частиною першою статті 1 ЦК України цивільні відносини засновані на засадах юридичної рівності, вільного волевиявлення та майнової самостійності їх учасників.

Згідно ч.1 ст.2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизначених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства, що передбачено у пункті 3 частини першої статті 3 ЦК України.

Відповідно до ч.1 ст.5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Як передбачено ч.1 ст.15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ч.1 ст.16 ЦК України та ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Статтею 11 ЦК України встановлено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний недійсним судом.

За правилом частини статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Відповідно до частини першої статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з частиною першою статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до положень статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Нормою статті 639 ЦК України передбачено, що якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

У відповідності до ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до положень ст.509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст.11 цього Кодексу.

Зобов`язання, згідно із ст.526 ЦК України, має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Згідно із ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до ч.1 ст.627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Порушення боржником умов договору є цивільним правопорушенням, оскільки стаття 629 ЦКУ встановлює принцип обов`язковості виконання договору.

Частиною 2 ст.1050 ЦК України встановлено, що якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Згідно з ч.1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Частиною 2 ст.1056-1 ЦК України передбачено, що розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Частинами 1 та 2 ст.512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: 1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); 2) правонаступництва; 3) виконання обов`язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); 4) виконання обов`язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов`язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом.

Відповідно до ст.514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст.516 ЦК України передбачено, що заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ч.1 ст.1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату, а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором.

Статтею 1078 ЦК України передбачено, що предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника.

Відповідно до ст.ст.1080,1084 ЦК України договір факторингу є дійсним незалежно від наявності домовленості між клієнтом та боржником про заборону відступлення права грошової вимоги або його обмеження. У цьому разі клієнт не звільняється від зобов`язань або відповідальності перед боржником у зв`язку із порушенням клієнтом умови про заборону або обмеження відступлення права грошової вимоги. Якщо відповідно до умов договору факторингу фінансування клієнта здійснюється шляхом купівлі у нього фактором права грошової вимоги, фактор набуває права на всі суми, які він одержить від боржника на виконання вимоги.

У відповідності до положень ч.3 ст.12 та ч.1 ст.82 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, які мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості, кожна із сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

З урахуванням визначених цивільним процесуальним законом принципів змагальності й диспозитивності цивільного процесу якщо відповідач заперечує проти позову, то саме на нього покладається обов`язок доводити такі заперечення відповідними доказами.

Судом установлено, що відповідно до умов договору про споживчий кредит №205339, укладеного між ТОВ «ФК «Кредіплюс» та ОСОБА_1 17.10.2025 пунктом 1.1. Індивідуальної частини визначено, що договір, що укладається позичальником складається з цієї індивідуальної частини договору про споживчий кредит, графіку платежів, які містять персональні умови кредитування позичальника та загальної для всіх клієнтів кредитодавця публічної частини договору про споживчий кредит, що розміщена на веб-сайті кредитодавця https://finx.com.ua за посиланням: https://finx.com.ua/docs. Позичальник укладає договір, приєднується до публічної частини, приймає умови індивідуальної частини та графіку(ів) платежів, як невід`ємних частин (складових) кредитного договору, шляхом підписання цієї індивідуальної частини/акцепту, як це передбачено розділом V цієї індивідуальної частини. З моменту підписання цієї індивідуальної частини/акцепту, договір про споживчий кредит набуває чинності.

Пунктом 2.2.1. Індивідуальної частини договору сторони погодили, що сума (загальний розмір) кредиту становить 8109,00 грн, яка надається не пізніше наступного дня після укладення договору в наступному порядку: у розмірі 6000,66 грн на № рахунку/картки позичальника № НОМЕР_1 , у національній валюті; у розмірі 2108,34 грн шляхом погашення заборгованості позичальника за комісією, нарахованою згідно п.2.5 індивідуальної частини.

Окрім того, відповідно до п. 2.7.1. договору, сторонами погоджена денна процентна ставка 0,9036% в день.

Таким чином, під час укладення договору про споживчий кредит сторонами погоджено суму (загальний розмір) кредиту та порядок його видачі відповідачу та загальні витрати а кредитом. Відтак, доводи відповідача щодо отримання ним суми кредиту виключно 6000,66 грн суд відхиляє.

Як вбачається із п. 5.3. Публічної частини договору, у разі недостатності суми проведеного платежу для виконання грошового зобов`язання позичальника у повному обсязі, сплачена позичальником сума погашає вимоги кредитодавця у такій черговості: 1) у першу чергу сплачуються прострочена до повернення сума кредиту та прострочені проценти за користування кредитом; 2) у другу чергу сплачуються сума кредиту та проценти за користування кредитом; 3) у третю чергу сплачуються неустойка у вигляді штрафу та/або пені, комісія та інші платежі відповідно до договору про споживчий кредит, у т.ч. платежі направлені на відшкодування витрат кредитодавця, пов`язаних з одержанням виконання.

Із розрахунку заборгованості за кредитним договором встановлено, що відповідачем ОСОБА_1 31.10.2025 здійснено часткове погашення заборгованості в сумі 1883,08 грн, із яких 759,29 грн віднесено на рахунок погашення заборгованості по тілу кредиту; 1122,79 грн на рахунок погашення відсотків; 1,00 грн в рахунок погашення комісії. Таким чином, сторонами погоджено черговість погашення заборгованості, а кошти сплачені відповідачем правомірно зараховані представником позивача на погашення заборгованості.

Проценти за користування кредитом нараховані в межах строку договору за визначений у ньому строк.

Таким чином, наданий представником позивача розрахунок заборгованості за договором №205339 від 17.10.2025 є належним та допустимим доказом нарахування тіла кредиту, відсотків за ставкою та на строк погоджений умовами договору.

Враховуючи те, що на день звернення позивача до суду зобов`язання за кредитним договором відповідач в повному обсязі не виконав, тому позивач на законних підставах має право вимагати сплати заборгованості.

Суд бере до уваги, що умовами договору чітко визначено обов`язок позичальника сплатити кредитору відсотки за користування кредитними коштами, розмір відсотків, комісію, строки повернення коштів, тобто досягнуто згоди щодо істотних умов договору, такий правочин, згідно з вимогами статті 204 ЦК України, створює презумпцію правомірності правочину, у зв`язку з чим договір, згідно зі статтею 629 ЦК України є обов`язковим для виконання сторонами, а зобов`язання за ним, відповідно до приписів статті 526 ЦК України, має виконуватися належним чином відповідно до закону та умов договору.

Суд не приймає до уваги покликання відповідача на те, що позивач не надав жодних доказів належного повідомлення його про перехід права вимоги згідно зі ст.516 ЦК України та договору факторингу до моменту подання позову, так як згідно правової позиції, яка висловлена Верховним Судом України в постанові від 23 вересня 2015 року у справі №6-979цс15 "… боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору. … неповідомлення боржника про зміну кредитора не звільняє його від обов`язку погашення кредиту взагалі".

При умові, що відповідач з будь-яких підстав не отримав вищезазначене повідомлення про відступлення права вимоги, має місце той факт, за яким відповідач не мав жодних перешкод для реалізації свого зобов`язання по сплаті існуючої заборгованості на рахунки первісного кредитора, які вказані в кредитному договорі, і таке виконання було б належним відповідно до вимог ст. 516 ЦК України.

Враховуючи, що відповідачем не виконано грошове зобов`язання в строки, передбачені умовами договору, суд вважає вимоги позивача щодо стягнення з ОСОБА_1 на користь товариства суми заборгованості за кредитним договором №205339 від 17.10.2026 такими, що підлягають частковому задоволенню в розмірі 11292,48 грн, з яких: заборгованість по основному боргу тіло кредиту 7349,71 грн; заборгованість по відсоткам 3942,77 грн.

Щодо стягнення з відповідача одноразової комісії в сумі 2108,34 грн, суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, пов`язані з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та/або супутні послуги кредитодавця, кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб.

Відповідно до частини другої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо. Таким чином, Законом України «Про споживче кредитування» безпосередньо передбачено право кредитодавцю встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.

Відтак, нарахована одноразова комісія у розмірі 2108,34 грн, передбачена договором № 205339, який підписано сторонами та чинним законодавством України. Кредитодавцю надано право отримувати плату за обслуговування кредиту, оскільки таке право прямо передбачено Законом України «Про споживче кредитування».

Щодо стягнення з відповідача заборгованості по комісії у сумі 501,00 грн, суд зазначає наступне.

Пунктом 2.4. договору визначено, що знижений тариф комісії за управління та обслуговування кредиту складає 1,00 гривень. Стандартний (базовий) тариф комісії за управління та обслуговування кредиту складає 100,00 гривень. Розмір комісії за управління та обслуговування кредиту не може бути змінено.

Разом з тим, Законом України «Про споживче кредитування», який вступив в дію 10.06.2017, безпосередньо передбачено право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.

При цьому, у відповідності до частини першої статті 11 вказаного Закону, після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не більше одного разу на місяць, а також у разі зміни істотних умов договору про споживчий кредит, включаючи випадки, коли така зміна відбувається внаслідок настання умов, визначених таким договором, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє споживачу інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства та договором про споживчий кредит.

Згідно з абзацом першим частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

За частиною шостою статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» визначено, що споживач не зобов`язаний сплачувати кредитодавцю будь-які платежі, не зазначені в договорі про споживчий кредит та/або не враховані в розрахунку денної та орієнтовної річної процентної ставки, що зазначені в договорі про споживчий кредит, крім платежів за споживчим кредитом, які не включаються до розрахунку загальних витрат за споживчим кредитом у випадках, передбачених цим Законом.

У постанові від 06 листопада 2023 року у справі № 204/224/21 Верховний Суд у складі об`єднаної палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку про те, що якщо в кредитному договорі банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування), то положення кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Таким чином встановивши, що позивач не надав суду доказів наявності переліку додаткових та супутніх банківських послуг, які пов`язані з обслуговуванням кредиту, які надаються позичальнику та за які банк встановив щомісячну комісію за обслуговування кредиту, суд дійшов висновку, що умова договору № 205339 від 17.10.2025 про встановлення такої комісії є нікчемною. З огляду на викладене, вимога позивача про стягнення заборгованості за комісіями задоволенню не підлягає.

Суд не приймає посилання відповідача щодо звільнення від неустойки під час воєнного стану на підставі пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, введеного Законом України № 2120-IX від 15.03.2022 року так як представником позивача вимога про стягнення з відповідача неустойки не ставиться.

Оскільки, позовні вимоги задоволено частково, тому судові витрати, понесені позивачем у зв`язку із сплатою судового збору, і документально підтверджені платіжною інструкцією, за правилами ст.141 ЦПК України покладаються на відповідача пропорційно задоволеним вимогам, а тому суд стягує з відповідача на користь позивача судові витрати по оплаті судового збору в сумі 2549,25 гривень.

Щодо витрат на правничу допомогу у розмірі 7000,00 грн, суд дійшов наступного висновку.

Частинами першою четвертою статті 137 Цивільного процесуального кодексу України встановлено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

З матеріалів справи вбачається, що 20.10.2026 між адвокатським бюро «Тимошенко та партнери» та ТОВ «Юніт Капітал» укладено договір про надання правничої допомоги № 20/01/26-02.

25.05.2026 між адвокатським бюро «Тимошенко та партнери» та ТОВ «Юніт Капітал» укладено додаткову угоду № 25771563199 до договору про надання правничої допомоги № 20/01/26-02 від 20.01.2026 щодо позичальника ОСОБА_1 .

Згідно акту прийому-передачі наданих послуг № 20/01/26-02 від 20.01.2026 вартість наданих послуг становить 7000,00 грн.

Врахувавши співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; значенням справи для сторін, суд дійшов висновку про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 4000 грн.

Керуючись статтями 4, 12, 19, 141, 247, 258, 259, 265, 273, 279, 354, 355 ЦПК України, ст. ст. 509, 510, 512- 516, 536, 549, 610, 611, 625, 629, 639, 1054, 1077, 1 082 ЦК України, -

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» заборгованість за кредитним договором №205339 від 17.10.2025 у розмірі 11292 (одинадцять тисяч двісті дев`яносто дві) гривні 48 копійок.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» 2549 (дві тисячі п`ятсот сорок дев`ять) гривень 25 копійок судових витрат пов`язаних зі сплатою судового збору.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» 4000 (чотири тисячі) гривень понесених судових витрат на професійну правничу допомогу .

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Житомирського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості про учасників процесу:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал», місто Київ, бульвар Лесі Українки, будинок 34, офіс 333, Код ЄДРПОУ: 43541163, Рахунок: НОМЕР_2 в АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК».

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 .

Суддя В.М. Носач