Рішення № 140074674, 21.09.2026, Ізяславський районний суд Хмельницької області

Справа № 675/1898/25

Провадження № 2/675/223/2026

Р І Ш Е Н Н Я

(ЗАОЧНЕ)

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"21" вересня 2026 р. Ізяславський районний суд Хмельницької області в складі головуючої судді Янішевської О. С., секретаря судового засідання Король К. О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Ізяславі за правилами спрощеного позовного провадження в порядку, передбаченому ч. 2 ст. 247 ЦПК України, цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики,

В С Т А Н О В И В:

18 листопада 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (далі ТОВ «ФК «ЄАПБ») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики, мотивуючи це тим, що між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» (далі ТОВ «ФК «1 Безпечне агентство необхідних кредитів») та відповідачем 02 квітня 2024 року був укладений Договір позики № 79266339, відповідно до умов якого відповідач отримав позику в сумі 9000,00 грн строком на 30 днів на умовах повернення позики в кінці строку позики та сплати нарахованих за користування позикою відсотків. ТОВ «ФК «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» свої зобов`язання за договором позики виконало, надавши відповідачу обумовлену суму позики, тоді як відповідач ОСОБА_1 свої зобов`язання перед ТОВ «ФК «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» не виконав, суму позики та нараховані відсотки за користування позики не повернув, внаслідок чого виникла заборгованість в сумі 20124,00 грн, яка складається з: 9000,00 грн заборгованості за основною сумою боргу; 6750,00 грн суми заборгованості за відсотками; 4374,00 грн - заборгованості по процентам за понадстрокове користування позикою.

14 червня 2021 року між ТОВ «ФК «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» був укладений договір факторингу № 14/06/21, згідно умов якого до ТОВ «ФК «ЄАПБ» перейшло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за Договором позики № 79266339 від 02 квітня 2024 року. Згідно витягу з Реєстру боржників № 30 від 19 серпня 2024 року відповідно до договору факторингу № 14/06/21 позивач набув право грошової вимоги до ОСОБА_1 за Договором позики № 79266339 від 02 квітня 2024 року у сумі 20124,00 грн, яка складається з: 9000,00 грн заборгованості за основною сумою боргу; 6750,00 грн суми заборгованості за відсотками; 4374,00 грн - заборгованості по процентам за понадстрокове користування позикою.

Таким чином, позивач посилається, що ОСОБА_1 має непогашену заборгованість перед ТОВ «ФК «ЄАПБ» за кредитним договором на загальну суму 20124,00 грн. ТОВ ФК «ЄАПБ» просить стягнути з ОСОБА_1 вказану суму заборгованості та судові витрати.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, звернувся до суду з письмовою заявою про розгляд справи без участі представника позивача, просив позов задовольнити у повному обсязі, зазначив, що проти заочного розгляду справи не заперечує.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання за повторним викликом не з`явився.

Відповідно до змісту ч. 7 ст. 128, п. п. 1, 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України у разі ненадання учасниками справи інформації щодо їх адреси судова повістка надсилається фізичним особам, які не мають статусу підприємців, за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку. Днем вручення судової повістки є, зокрема, день вручення судової повістки під розписку, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Як вбачається з відповіді старости Білогородського старостинського округу Шепетівського району Хмельницької області № 65/12.2-06 від 28 листопада 2025 року, місце проживання ОСОБА_1 зареєстроване в АДРЕСА_1 .

Судові повістки відповідачу ОСОБА_1 направлялися на адресу зареєстрованого місця проживання. Надіслані ОСОБА_1 судові повістки повернулися до суду без вручення з довідкою Укрпошти про причини повернення: за зазначеною адресою адресат відсутній. Такі відомості вказані у поштових повідомленнях, які повернулися до суду у зв`язку з неможливістю вручення судової повістки на 10 лютого 2026 року, на 03 квітня 2026 року, на 04 травня 2026 року, на 03 червня 2026 року, на 01 липня 2026 року, на 31 липня 2026 року та на 21 вересня 2026 року. Судова повістка на 09 січня 2026 року була вручена відповідачу, що підтверджується підписом відповідача в бланку рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення.

За таких обставин суд вважає, що ОСОБА_1 належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи.

У відповідності до положень ст. ст. 223 ч. 4, 280-284 ЦПК України суд за згодою представника позивача вважає за можливе розглянути справу на підставі наявних в ній доказів в порядку заочного розгляду, про що суд виніс відповідну ухвалу 21 вересня 2026 року.

За таких обставин суд вважає за можливе справу розглядати по суті за відсутності сторін, на підставі наявних в справі доказів з ухваленням заочного рішення.

Фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється у відповідності до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України у зв`язку з неявкою у судове засідання всіх учасників справи.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позовна заява підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом, 02 квітня 2024 року між ТОВ «ФК «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та відповідачем був укладений Договір позики № 79266339, відповідно до умов якого відповідач отримав позику в сумі 9000,00 грн строком на 30 днів на умовах повернення позики в кінці строку позики та сплати нарахованих за користування позикою відсотків, що підтверджується доданою до матеріалів справи копією вказаного договору з додатком, які підписані відповідачем за допомогою одноразового ідентифікатора.

Факт надання ОСОБА_1 одноразового ідентифікатора для укладання вказаного договору підтверджується довідкою ТОВ «ФК «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» про укладення договору (Ідентифікацію).

Крім того, факт укладення Договору позики № 79266339 від 02 квітня 2024 року підтверджується наданим суду ТОВ «ФК «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» дог-файлом порядку укладення електронного договору між ТОВ «ФК «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1

ТОВ «ФК «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» свої зобов`язання за договором позики виконало, надавши відповідачу обумовлену суму позики, що підтверджується наданою суду копією квитанції АТ «ТАСКОМБАНК» про перерахування коштів.

Відповідач ОСОБА_1 свої обов`язки перед ТОВ «ФК «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» не виконав, суму позики та нараховані відсотки за користування позикою не повернув, внаслідок чого виникла заборгованість в сумі 20124,00 грн, яка складається з: 9000,00 грн заборгованості за основною сумою боргу; 6750,00 грн суми заборгованості за відсотками; 4374,00 грн - заборгованість по процентам за понадстрокове користування позикою, що підтверджується доданим до матеріалів справи розрахунком заборгованості.

14 червня 2021 року між ТОВ «ФК «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» був укладений договір факторингу № 14/06/21 та ряд додаткових угод, згідно умов яких до ТОВ «ФК «ЄАПБ» перейшло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за Договором позики № 79266339 від 02 квітня 2024 року, що підтверджується доданими до матеріалів справи копіями вказаних угод, зокрема №34 від 19 серпня 2024 року, акту прийому-передачі реєстру боржників від 19 серпня 2024 року, реєстру боржників № 30 від 19 серпня 2024 року, платіжної інструкції № 409 від 21 серпня 2024 року про плату за відступлення права вимоги. Згідно витягу з Реєстру боржників № 30 від 19 серпня 2024 року відповідно до договору факторингу № 14/06/21 позивач набув право грошової вимоги до ОСОБА_1 за Договором позики № 79266339 від 02 квітня 2024 року в сумі 20124,00 грн, яка складається з: 9000,00 грн заборгованості за основною сумою боргу; 6750,00 грн суми заборгованості за відсотками; 4374,00 грн - заборгованість по процентам за понадстрокове користування позикою.

Відповідно до ч. 1 ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми (ч. 1 ст. 1047 ЦК України).

Згідно змісту ст. 1048 ЦК України розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Отже, сума наданої позики, розмір процентів, порядок їх нарахування, розмір і порядок нарахування штрафу та пені повинні бути передбачені у письмовому договорі.

Відповідно до ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

За нормами ч. 1 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

У статті 3 Закону України «Про електрону комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Частиною п`ятою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Положеннями статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Отже, вказане положення закону передбачає альтернативні дії, які свідчать про підписання електронного договору, серед яких його підписання одноразовим ідентифікатором.

Відповідно до статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Оскільки договір про надання кредиту підписаний ОСОБА_1 шляхом застосування електронного підпису одноразового ідентифікатора, тому він укладений з додержанням письмової форми, визначеної законом та з додержанням процедури, визначеної Законом України «Про електронну комерцію». Без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету договори між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів», та відповідачем не був би укладений. Сторони досягли згоди щодо усіх істотних умов правочину.

Згідно з ч. 1 та ч. 2 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України визначено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Статтею 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Частиною 2 ст. 517 ЦК України визначено, що боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні.

Таким чином, боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору і таке виконання є належним.

Зазначена правова позиція викладена в Постанові Верховного Суду України від 23 вересня 2015 року по справі № 6-979цс15.

Таким чином, ОСОБА_1 має непогашену заборгованість перед ТОВ «ФК «ЄАПБ» за кредитним договором.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 отримав у ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів», позику, суму якої вчасно не повернув, відзиву на позов не подав, жодних доказів, які б спростовували доводи позивача або доводили факт погашення заборгованості, суду не надав, а тому з нього на користь правонаступника кредитора ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів», ТОВ «ФК «ЄАПБ» належить стягнути заборгованість за основною сумою боргу в сумі 9000,00 грн.

Однак суд звертає увагу на те, що Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» від 22 листопада 2023 року, що набрав чинності 24 грудня 2023 року, доповнено статтю 8 Закону України «Про споживче кредитування» пунктом 5, яким встановлено, що максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %.

Пунктом 2 Прикінцевих та Перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» чітко визначено, що дія цього Закону поширюється на договори про споживчий кредит, укладені після дня набрання чинності цим Законом, крім пункту 6 цього розділу, дія якого поширюється на всі договори про споживчий кредит, та пункту 7 цього розділу, дія якого поширюється на всі договори про споживчий кредит, наданий в іноземній валюті, які відповідають викладеним у зазначеному пункті критеріям, пункту 7-1 цього розділу, дія якого поширюється на всі договори про споживчий кредит та договори, передбачені пунктами 1 і 5 частини другої статті 3 цього Закону, які відповідають встановленим у зазначеному пункті критеріям, а також пунктів 8-16 цього розділу, дія яких поширюється на всі договори про споживчий кредит та всі договори, передбачені частиною другою статті 3 цього Закону, предметом забезпечення за якими є або, станом на 24 лютого 2022 року, було майно, яке відповідає ознакам, визначеним пунктом 8 цього розділу.

Таким чином, в Договорі позики № 79266339 від 02 квітня 2024 рокурозмір денної ставки не може перевищувати 1%.

А відтак застосування за період із 02 квітня 2024 року до 01 травня 2024 року щоденної процентної ставки у розмірі 2,50 % суперечить вимогам Закону України «Про споживче кредитування».

Тому, шляхом проведення арифметичних розрахунків та з огляду на вказані вище норми законодавства, зважаючи на період, за який нараховані відсотки з 02 квітня 2024 року по 01 травня 2024 року, тобто 30 днів, суд знаходить, що сумою заборгованості слід вважати 2700,00 грн, із яких:

- 2700,00 грн - нарахованих за період із 02 квітня 2024 року до 01 травня 2024 року (9000,00 грн х 1 % х 30 днів).

Виходячи з наведеного, позовні вимоги в частині стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за нарахованими процентами за 30 календарних днів слід задовольнити частково, на суму 2700,00 грн.

Що стосується стягнення суми заборгованості по процентах за понадстрокове користування кредитом, суд зауважує наступне. У постанові від 04 лютого 2020 року у справі № 912/1120/16 (провадження № 12-142гс19) Велика Палата Верховного Суду зробила висновок, що у межах кредитного договору позичальник отримує позичені кошти у своє тимчасове користування на умовах повернення, платності і строковості. У постановах Великої Палати Верховного Суду уже неодноразово вказувалося на те, що цивільне законодавство передбачає як випадки, коли боржник правомірно користується наданими йому коштами та має право не сплачувати кредитору свій борг протягом певного узгодженого часу, так і випадки, коли боржник повинен сплатити борг кредитору, однак не сплачує коштів, користуючись ними протягом певного строку неправомірно. Зокрема, відносини щодо сплати процентів за одержання боржником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу врегульовані ч. 1 ст. 1048 ЦК України. Такі проценти є звичайною платою боржника за право тимчасово користуватися наданими йому коштами на визначених договором та законодавством умовах, тобто у межах належного та добросовісного виконання сторонами договірних зобов`язань, а не у випадку їх порушення. Натомість наслідки прострочення грошового зобов`язання (коли боржник повинен сплатити грошові кошти, але неправомірно не сплачує їх) також урегульовані законодавством. У випадках, коли боржник порушив умови договору, прострочивши виконання грошового зобов`язання, за частиною першою ст. 1050 ЦК України застосуванню у таких правовідносинах підлягає положення ст. 625 цього Кодексу. За наведеним у цій статті регулюванням відповідальності за прострочення грошового зобов`язання на боржника за прострочення виконання грошового зобов`язання покладається обов`язок сплатити кредитору на його вимогу суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Проценти, встановлені ст. 625 ЦК України, підлягають стягненню саме при наявності протиправного невиконання (неналежного виконання) грошового зобов`язання. Тобто, проценти, що стягуються за прострочення виконання грошового зобов`язання за ч. 2 ст. 625 ЦК України є спеціальним видом відповідальності за таке порушення зобов`язання. На відміну від процентів, які є звичайною платою за користування грошима, зокрема за договором позики, до них застосовуються загальні норми про цивільно-правову відповідальність. Оскільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, то регулятивна норма ч. 1 ст. 1048 ЦК України і охоронна норма ч. 2 ст. 625 цього Кодексу не можуть застосовуватись одночасно. Тому за період до прострочення боржника підлягають стягненню проценти від суми позики (кредиту) відповідно до умов договору та ч. 1 ст. 1048 ЦК України як плата за надану позику (кредит), а за період після такого прострочення підлягають стягненню річні проценти відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України як грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання, тобто як міра відповідальності за порушення грошового зобов`язання.

ВП ВС уточнила власний правовий висновок, викладений в пункті 123 постанови від 18.01.2022 у справі № 910/17048/17, щодо можливості нарахування процентів поза межами строку кредитування, визначивши, що в разі порушення виконання зобов`язання щодо повернення кредиту за період після прострочення виконання нараховуються не проценти за користування кредитом (стаття 1048 ЦК України), а проценти за порушення грошового зобов`язання (стаття 625 ЦК України) у розмірі, визначеному законом або договором. Якщо умови кредитного договору передбачають можливість нарахування процентів поза межами строку кредитування, судам необхідно здійснити тлумачення умов відповідних договорів та дійти висновку, мали на увазі сторони встановлення нарахування процентів як міри відповідальності в певному розмірі за період після закінчення строку кредитування або після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту чи у відповідному розділі договору передбачили тільки проценти за правомірну поведінку позичальника (за «користування кредитом»). У разі сумніву слід застосовувати принцип contra proferentem (лат. «verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem», тобто «слова договору тлумачаться проти того, хто їх написав»).

Разом з тим Велика Палата Верховного Суду відзначає, що тлумачення умов укладеного сторонами справи договору щодо наслідків порушення відповідачем строків повернення позичених коштів має здійснюватися у системному взаємозв`язку з положеннями чинного законодавства, які регулюють загальні засади та умови настання цивільно-правової відповідальності, в тому числі за порушення грошового зобов`язання, враховуючи, що за пунктом 22 частини першої статті 92 Конституції України засади цивільно-правової відповідальності визначаються виключно законами України.

Враховуючи викладене, суд вважає, що законні підстави для стягнення суми заборгованості по процентах за понадстрокове користування кредитом у сумі 4374,00 грн відсутні.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат по справі, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При розподілі судових витрат суд враховує пропорційність задоволених вимог. Позов заявлений з ціною 20124,00 грн і задоволений на суму 11700,00 грн, тобто на 58,14% (1700,00 х100:20124,00). Таким чином, з ОСОБА_1 на корить ТОВ «ФК «ЄАПБ» слід стягнути 1760,48 грн (3028,00х58,14%) судового збору.

Керуючись ст. ст. 2, 12, 13, 76, 77, 78, 79, 80, 81, 92, 95, 133, 141, 258, 259, 263, 264, 265, 268, 273, 352, 354 ЦПК України, ст. ст. 207, 525, 526, 530, 549, 625, 628, 638, 629, 610, 1048, 1050, 1054 ЦК України, суд, -

У Х В А Л И В :

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (місце знаходження 01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, буд. 30, код ЄДРПОУ 35625014) до ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт № НОМЕР_1 , виданий 09 липня 2019 року органом 6820, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання АДРЕСА_1 ) про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт № НОМЕР_1 , виданий 09 липня 2019 року органом 6820, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (місце знаходження 01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, буд. 30, код ЄДРПОУ 35625014, IBAN № НОМЕР_3 в АТ «ТАСкомбанк») заборгованість за Договором позики № 79266339 від 02 квітня 2024 року в сумі 11700,00 грн, яка складається з: 9000,00 грн заборгованості за основною сумою боргу; 2700,00 грн суми заборгованості за відсотками; судові витрати в сумі 1760 (одна тисяча сімсот шістдесят) грн 48 коп.

В решті позову відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте Ізяславським районним судом Хмельницької області за письмовою заявою відповідача, яка може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Хмельницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя: О. С. Янішевська