Рішення № 140073990, 23.09.2026, Франківський районний суд м. Львова

465/2990/26

2/465/3587/26

РІШЕННЯ

іменем України

(заочне)

23.09.2026 року м.Львів

Франківський районний суд м. Львова у складі головуючої судді Коліщук З.М., з участю секретаря судових засідань Беднара А.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Факторинг партнерс" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

установив:

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія "Факторинг партнерс" заборгованості за Кредитним договором № 100268582 від 02.04.2025 в розмірі 33 602,65 грн , а також понесені судові витрати, що складаються з судового збору в розмірі 2662,40 грн та витрати на правову допомогу у розмірі 13 000,00 грн.

Обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги.

02.04.2025 між Товариство з обмеженою відповідальністю "МІЛОАН" та ОСОБА_1 укладено Договір № 100268582.

Згідно п. 1.1. Договору Кредитодавець зобов`язався на умовах, визначених цим договором, на строк, визначений п. 1.3. договору, надати позичальнику грошові кошти (фінансовий кредит) у сумі, визначеній у п. 1.2. договору (далі кредит), а позичальник зобов`язався повернути Кредитодавцю кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом у встановлений п. 1.4 договору термін та виконати інші зобов`язання у повному обсязі на умовах та строки/терміни, що визначені договором.

Відповідно до п. 1.2. Договору сума (загальний розмір) кредиту становить 11100.00 грн. Відповідно до умов Договору проценти за користування кредитом протягом першого розрахункового періоду, визначеного Графіком платежів, нараховуються за ставкою 110.00 відсотків річних на фактичну заборгованість за кредитом.

В свою чергу, проценти за користування кредитом протягом решти строку кредитування нараховуються за стандартною процентною ставкою 220.0 відсотків річних від фактичного залишку кредиту починаючи з другого розрахункового періоду.

Умовами Кредитного договору передбачена видача кредитних коштів Позичальнику безготівково, а саме шляхом переказу коштів на Картковий рахунок.

29.12.2025 було укладено договір № 29-12/2025/Т відповідно до якого Товариство з обмеженою відповідальністю "МІЛОАН" відступило на користь Товариство з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 100268582.

Таким чином, ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» наділено правом вимоги до Відповідача за договором № 100268582.

Станом на сьогоднішній день заборгованість за договором відповідачем не погашається, проценти за користування кредитними коштами не сплачуються, у зв`язку з чим у відповідача обліковується прострочена заборгованість.

Загальний розмір заборгованості по поверненню кредитних коштів та сплаті процентів за користування кредитом за Договором №100268582 від 02.04.2025 р., що підлягає стягненню з позичальника станом на день формування позовної заяви відповідно до розрахунку заборгованості, становить 33602.65 грн, з яких: Заборгованість за основним зобов`язанням (за тілом кредиту) - 9324.00 грн, Заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги - 6908.46 грн, Заборгованість за нарахованими процентами згідно Кредитного Договору (з моменту відступлення права вимоги по дату виготовлення розрахунку заборгованості) - 4094.59 грн, Заборгованість за пенею та/або штрафами - 5505.60 грн, Заборгованість за комісіями - 7770.00 грн, Інфляційні збитки - 0.00 грн. - Нараховані 3% річних -0.00.

Попередня сума судових витрат, які поніс позивач у зв`язку з пред`явленням даного позову та розгляду справи складає 2662.40 грн., яка вираховується виходячи із розміру сплати позивачем судового збору за подання даного позову та підтверджується долученим у формі додатку до позовної заяви копією платіжного доручення та 13000.00 грн. витрат на правничу допомогу.

Позиція відповідача.

Відповідач обставин та підстав позову не спростував, відзиву на позовну заяву не подав.

Заяви, клопотання, процесуальні дії у справі.

Ухвалою суду від 01.04.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, про місце та час розгляду справи повідомлений належним чином, в позовній заяві просив суд проводити розгляд справи без участі представника позивача та не заперечує проти проведення судом заочного розгляду справи.

Відповідач повторно в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином, що підтверджуєтеся, зокрема, оголошенням про виклик в суд, розміщеним на офіційному веб - сайті суду, однак до сьогоднішнього дня відзиву на позовну заяву подано не було, заяву до суду про розгляд справи без його участі не надходило.

При таких обставинах суд визнав неявку відповідача неповажною та розглянув справу у його відсутності, провівши на підставі вимог ст. 281 ЦПК України заочний розгляд справи.

Небажання відповідача надавати докази в обґрунтування своїх заперечень проти позову, зокрема з причини ухилення від участі в судових засіданнях, дає суду право при заочному розгляді справи обмежитися доказами, наданими позивачем, що повністю відповідає положенням ч.1 ст.280 ЦПК України.

Згідно з ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Фактичні обставини, які встановив суд, та зміст спірних правовідносин.

02 квітня 2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «МІЛОАН» та ОСОБА_1 укладено договір про споживчий кредит №100268582, відповідно до умов якого загальний розмір кредиту становить 11 100,00 грн. Кредит надається строком на 345 днів, починаючи з 02.04.2025. Остаточний термін повернення кредиту, сплати комісій та процентів за користування кредитом (за умови дотримання графіка платежів) 13.03.2026 (дата остаточного погашення заборгованості).

Пунктом 1.5 договору передбачено, що загальні витрати позичальника за кредитом складають 36 147,60 грн. Денна процентна ставка становить: (36 147,60 грн / 11 100,00 грн) / 345 днів ? 100 % = 0,94 %. Орієнтовна реальна річна процентна ставка дорівнює 4002,14 відсотка річних. Орієнтовна загальна вартість кредиту для позичальника складає 47 247,60 грн.

Відповідно до п. 1.5.1 договору комісія за надання кредиту становить 1 110,00 грн, яка нараховується за ставкою 10,00 відсотків від суми кредиту одноразово в момент видачі кредиту.

Пунктом 1.5.2 договору передбачено, що комісія за обслуговування кредиту (кредитної заборгованості) за весь строк кредитування становить 17 094,00 грн, що нараховується за ставкою 7,00 відсотків від суми кредиту в перший день кожного наступного розрахункового періоду за попередній розрахунковий період (крім останнього періоду), встановлений графіком платежів, який є додатком № 1 до договору.

Згідно з п. 1.5.3 договору проценти за користування кредитом протягом першого розрахункового періоду, визначеного графіком платежів, нараховуються за ставкою 110,00 відсотків річних на фактичну заборгованість за кредитом.

Відповідно до п. 1.5.4 договору проценти за користування кредитом протягом решти строку кредитування нараховуються за стандартною процентною ставкою 220,00 відсотків річних від фактичного залишку кредиту, починаючи з другого розрахункового періоду, визначеного графіком платежів.

Нараховані згідно з п. 1.5.3 та п. 1.5.4 договору проценти за користування кредитом за весь строк кредитування складатимуть 17 943,60 грн. Тип процентної ставки за договором фіксована.

Відповідно до п. 2.1 договору кредитні кошти надаються позичальнику безготівково на рахунок з використанням платіжної картки № НОМЕР_1 .

Пунктом 2.2.2 договору передбачено, що нарахування процентів за користування кредитом здійснюється з дати, наступної за днем надання кредиту, по дату остаточного погашення заборгованості (включно) на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування. База для нарахування процентів фактична кількість днів у місяці та 365 днів у році.

Згідно з п. 2.2.3 договору після спливу строку кредитування нарахування процентів за користування кредитом припиняється.

Розділом 4 договору передбачено відповідальність позичальника за порушення виконання зобов`язань.

Так, відповідно до п. 4.1 договору у разі прострочення позичальником зобов`язань з повернення кредиту (частини кредиту згідно з графіком платежів) та/або сплати процентів за його користування та/або комісій та/або інших платежів згідно з умовами договору та графіка платежів позичальник зобов`язаний сплатити на користь кредитодавця штраф у розмірі 1 000,00 грн за кожний випадок порушення (невиконання або неналежного виконання) зобов`язання зі сплати платежів у визначені графіком платежів дати платежів, якщо порушення відповідної дати платежу триває більш ніж два дні.

Пунктом 4.2 договору передбачено, що у разі прострочення позичальником зобов`язань з повернення кредиту (частини кредиту згідно з графіком платежів) кредитодавець, починаючи з дня, наступного за датою спливу строку сплати чергового платежу згідно з графіком платежів, має право (не обов`язок) нарахувати проценти за ставкою 1825 відсотків річних як проценти за порушення грошового зобов`язання, передбачені ст. 625 ЦК України.

У випадку нарахування процентів вважається, що зазначена умова договору встановлює інший розмір процентів у розумінні ч. 2 ст. 625 ЦК України. Нарахування процентів здійснюється щоденно на суму простроченої заборгованості за кредитом. Обов`язок позичальника щодо сплати таких процентів настає після відповідної вимоги кредитодавця.

Згідно з п. 4.3 договору кредитодавець на власний розсуд може не застосовувати жодного виду відповідальності, передбаченого п. 4.1, 4.2 договору, застосувати один із них або обидва одночасно.

Договір про споживчий кредит №100268582 підписаний ОСОБА_1 02.04.2025 о 23:03 одноразовим ідентифікатором 882458.

Відповідно до п. 6.1 договору кредитний договір укладається в електронній формі в особистому кабінеті позичальника, створеному в інформаційно-комунікаційній системі кредитодавця.

Пунктом 6.2 договору передбачено, що відповідь про прийняття пропозиції щодо укладення кредитного договору (акцепт) надається позичальником шляхом відправлення кредитодавцю електронного повідомлення із застосуванням електронного підпису одноразовим ідентифікатором, який генерується та надсилається кредитодавцем на мобільний телефонний номер позичальника або в месенджери.

Згідно з п. 6.7 договору позичальника ідентифіковано та верифіковано шляхом отримання через систему BankID НБУ ідентифікаційних даних позичальника.

Графіком платежів до паспорта споживчого кредиту № 100268582 передбачено повернення кредиту протягом періоду з 02.04.2025 по 13.03.2026. Загальний строк кредитування становить 345 днів, кількість днів у кожному розрахунковому періоді 15 днів.

Відповідно до графіка платежів перший платіж у розмірі 1 611,75 грн передбачено здійснити 17.04.2025, з яких 501,75 грн проценти за користування кредитом та 1 110,00 грн комісія за надання кредиту.

Починаючи з другого розрахункового періоду, графіком передбачено періодичне погашення частини основної суми кредиту, сплату процентів за користування кредитом та комісії за обслуговування кредитної заборгованості. Останній платіж у розмірі 7 797,00 грн передбачено здійснити 13.03.2026.

Загальна сума платежів за графіком становить 47 247,60 грн, з яких 11 100,00 грн основна сума кредиту, 17 943,60 грн проценти за користування кредитом, 17 094,00 грн комісія за обслуговування кредитної заборгованості та 1 110,00 грн комісія за надання кредиту.

Додатком № 2 до договору про споживчий кредит № 100268582 від 02.04.2025 є заява на отримання кредиту № 100268582, відповідно до якої ОСОБА_1 звернулася до ТОВ «МІЛОАН» із заявою про надання кредиту для задоволення особистих потреб на суму 11 100,00 грн строком на 345 днів.

У заяві зазначено процентну ставку протягом першого розрахункового періоду 110,00 відсотків річних, протягом решти строку кредитування 220,00 відсотків річних, комісію за надання кредиту 10,00 відсотків від суми кредиту та комісію за обслуговування кредитної заборгованості 7,00 відсотків від суми кредиту за кожний розрахунковий період (крім останнього).

У заяві також зазначено платіжну картку позичальника VISA CREDIT GOLD № НОМЕР_1 , на яку має бути перерахована сума кредиту.

Паспорт споживчого кредиту № 100268582 підписаний ОСОБА_1 02.04.2025 о 23:03 одноразовим ідентифікатором 736573 та містить інформацію про основні умови кредитування, процентні ставки, комісії, орієнтовну реальну річну процентну ставку, орієнтовну загальну вартість кредиту для споживача, порядок повернення кредиту та наслідки прострочення виконання зобов`язань за кредитним договором.

На підтвердження факту перерахування первісним кредитором ТОВ «Мілоан» грошових коштів ОСОБА_1 позивачем долучено довідку за вих. №21173 від 06.03.2026, відповідно до якої ТОВ «ФК «Контрактовий дім» підтверджує успішність операції згідно договору з ТОВ «Мілоан»: сума 11100,00 грн., дата прийняття 02.04.2025, номер картки № НОМЕР_2 . Статус успіх.

Згідно з відомістю про щоденні нарахування та погашення за кредитним договором № 100268582, складеною ТОВ «МІЛОАН», 02.04.2025 відображено операцію з надання кредиту ОСОБА_1 у розмірі 11 100,00 грн та нарахування комісії за надання кредиту в розмірі 1 110,00 грн.

Із зазначеної відомості вбачається, що позичальником здійснювалося часткове погашення заборгованості за кредитним договором, зокрема сплата процентів за користування кредитом, комісій та частини основної суми кредиту.

Так, 18.04.2025 відображено сплату процентів у розмірі 501,75 грн та комісії за надання кредиту в розмірі 1 110,00 грн. 02.05.2025 відображено сплату комісії за обслуговування кредиту в розмірі 777,00 грн, процентів у розмірі 1 003,50 грн та частини основної суми кредиту в розмірі 222,00 грн.

Надалі у відомості відображено здійснення позичальником інших платежів у рахунок погашення заборгованості за кредитним договором, а саме 02.05.2025- процентів у розмірі 1003,50 грн, комісії за обслуговування кредиту в розмірі 222 грн, 10.05.2025 - процентів у розмірі 524 грн, частини основної суми кредиту в розмірі 222 грн, комісії за обслуговування кредиту в розмірі 777 грн, 17.05.2025 - процентів у розмірі 449,61 грн, 01.06.2025 - процентів у розмірі 963,45 грн, частини основної суми кредиту в розмірі 222 грн, комісії за обслуговування кредиту в розмірі 777 грн, 16.06.2025 - комісії за обслуговування кредиту в розмірі 777 грн, процентів у розмірі 943,35 грн, частини основної суми кредиту в розмірі 222 грн, 01.07.2025 - комісії за обслуговування кредиту в розмірі 777 грн, процентів у розмірі 943,35 грн, частини основної суми кредиту в розмірі 222 грн, 16.07.2025 - процентів у розмірі 903,13 грн, частини основної суми кредиту в розмірі 222 грн, комісії за обслуговування кредиту в розмірі 777 грн, 02.08.2025 - процентів у розмірі 883,20 грн, нестандартної комісії за обслуговування кредиту в розмірі 777 грн, проценти за порушення зобов`язання в розмірі 22,20 грн, частини основної суми кредиту в розмірі 222 грн, 17.08.2025 - проценти за порушення зобов`язання в розмірі 22,20 грн, нестандартної комісії за обслуговування кредиту в розмірі 777 грн, частини основної суми кредиту в розмірі 222 грн, процентів у розмірі 863,10 грн.

Відповідно до відомості про щоденні нарахування та погашення за кредитним договором № 100268582 29.12.2025 ТОВ «МІЛОАН» відображено операції зі списання заборгованості за рахунок фінансового результату та отримання коштів від відступлення права вимоги за кредитним договором.

29.12.2025 між ТОВ «МІЛОАН» та ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» укладено договір № 29-12/2025/Т, відповідно до якого ТОВ «МІЛОАН» відступило на користь ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, зокрема за кредитним договором № 100268582 від 02.04.2025, укладеним зі ОСОБА_1 .

Суду також надано копію додаткової угоди № 1 від 30.12.2025 до договору факторингу № 29-12/2025/Т від 29.12.2025, актів приймання-передачі реєстру боржників від 29.12.2025, витягів із реєстру боржників до додаткової угоди № 1 від 30.12.2025 та платіжного доручення на підтвердження оплати за договором факторингу.

Відповідно до розрахунку заборгованості за кредитним договором № 100268582 від 02.04.2025, складеного ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС», заборгованість ОСОБА_1 на початок розрахункового періоду, 30.12.2025, становила 29 508,06 грн, з яких: 9 324,00 грн заборгованість за основною сумою кредиту; 6 908,46 грн заборгованість за процентами; 7 770,00 грн заборгованість за комісією; 5 505,60 грн заборгованість за штрафними санкціями та процентами за порушення грошового зобов`язання.

За період з 30.12.2025 по 12.03.2026 позивачем додатково нараховано проценти за користування кредитом у розмірі 4 094,59 грн, виходячи із залишку основної суми кредиту 9 324,00 грн та процентної ставки 220 відсотків річних.

Згідно із зазначеним розрахунком станом на 20.03.2026 загальний розмір заборгованості за кредитним договором № 100268582 становить 33 602,65 грн, з яких: 9 324,00 грн заборгованість за основною сумою кредиту; 11 003,05 грн заборгованість за процентами за користування кредитом; 7 770,00 грн заборгованість за комісією; 5 505,60 грн заборгованість за штрафними санкціями та процентами за порушення грошового зобов`язання.

Згідно з розрахунком позивача за період з 30.12.2025 по 20.03.2026 погашення заборгованості позичальником не здійснювалося.

Норми права, які застосовує суд при вирішенні спірних правовідносин

Відповідно до ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно з ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного судочинства.

За вимогами ст. ст.12,81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених цим кодексом. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов`язковим для неї (частини перша та друга статті 14 ЦК України).

Як визначено у ч. 1 ст. 634 ЦК України, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Відповідно до ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. (стаття 628 ЦК України).

Стаття 627 ЦК України та ст.6 цього Кодексу визначають, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 205 ЦК України, правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Як визначено у ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язуються надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з ст. 1055 ЦК України, кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

У частині ч. 2 ст. 639 ЦК України визначено що, якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Тобто будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст. 205, 207 Кодексу).

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року у справі № 127/33824/19.

Відповідно до ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа. Склад та порядок розміщення обов`язкових реквізитів електронних документів визначається законодавством. Електронний документ може бути створений, переданий, збережений і перетворений електронними засобами у візуальну форму. Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною.

Згідно зі ст. 8 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму. Допустимість електронного документа як доказу не може заперечуватися виключно на підставі того, що він має електронну форму.

Механізм укладення електронного договору, який має використовуватися позивачем у взаємовідносинах із позичальниками, зокрема вимоги до його підписання сторонами, врегульовано Законом України «Про електронну комерцію» та Законом України «Про електронний цифровий підпис».

Статтею 1 Закону України «Про електронний цифровий підпис» передбачено, що електронний цифровий підпис - вид електронного підпису, отриманого за результатом криптографічного перетворення набору електронних даних, який додається до цього набору або логічно з ним поєднується і дає змогу підтвердити його цілісність та ідентифікувати підписувача. Електронний цифровий підпис накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про електронний цифровий підпис», електронний цифровий підпис за правовим статусом прирівнюється до власноручного підпису (печатки) у разі, якщо: електронний цифровий підпис підтверджено з використанням посиленого сертифіката ключа за допомогою надійних засобів цифрового підпису; під час перевірки використовувався посилений сертифікат ключа, чинний на момент накладення електронного цифрового підпису; особистий ключ підписувача відповідає відкритому ключу, зазначеному у сертифікаті. Електронний підпис не може бути визнаний недійсним лише через те, що він має електронну форму або не ґрунтується на посиленому сертифікаті ключа.

Згідно зі ст. 4 Закону України «Про електронний цифровий підпис», електронний цифровий підпис призначений для забезпечення діяльності фізичних та юридичних осіб, яка здійснюється з використанням електронних документів. Електронний цифровий підпис використовується фізичними та юридичними особами - суб`єктами електронного документообігу для ідентифікації підписувача та підтвердження цілісності даних в електронній формі. Використання електронного цифрового підпису не змінює порядку підписання договорів та інших документів, встановленого законом для вчинення правочинів у письмовій формі.

Статтею 6 Закону України «Про електронний цифровий підпис» передбачено, що сертифікат ключа містить такі обов`язкові дані: найменування та реквізити центру сертифікації ключів (центрального засвідчувального органу, засвідчувального центру); зазначення, що сертифікат виданий в Україні; унікальний реєстраційний номер сертифіката ключа; основні дані (реквізити) підписувача - власника особистого ключа; дату і час початку та закінчення строку чинності сертифіката; відкритий ключ; найменування криптографічного алгоритму, що використовується власником особистого ключа; інформацію про обмеження використання підпису. Посилений сертифікат ключа, крім обов`язкових даних, які містяться в сертифікаті ключа, повинен мати ознаку посиленого сертифіката ключа. Інші дані можуть вноситися у посилений сертифікат ключа на вимогу його власника.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію», електронна комерція - відносини, спрямовані на отримання прибутку, що виникають під час вчинення правочинів щодо набуття, зміни або припинення цивільних прав та обов`язків, здійснені дистанційно з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, внаслідок чого в учасників таких відносин виникають права та обов`язки майнового характеру; електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Згідно із ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.

Відповідно до ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Частиною 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору; одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію.

Кредитний договір був укладений в електронному вигляді шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора і був надісланий на номер мобільного телефону відповідача, про що свідчить Кредитний договір, адреса, реквізити та підпис сторін. Відповідно до умов Кредитного договору, Товариство надає клієнту фінансовий кредит в розмірі, на умовах строковості, зворотності, платності, а клієнт зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в порядку та на умовах, визначених договором. Відповідно до Закону України «Про електронну комерцію». Договором визначено, що він набуває чинності з моменту його укладення в електронній формі, а права та обов`язки сторін, що ним обумовлені, з моменту переказу кредитних коштів на картковий рахунок позичальника і діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань.

У статті 204 ЦПК України закріплено презумпцію правомірності правочину, згідно якої правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога) (стаття 1078 ЦК України).

За частиною 1 статті 1077, частиною 3 статті 1079 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Фактором може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції.

Згідно зі статтею 514, частиною 1 статті 516 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав. Зміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Між сторонами виник спір стосовно належного виконання відповідачем взятих на себе кредитних зобов`язань.

У частинах першій, третій статті 509 ЦК України вказано, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ч. 1 статті 599 ЦК України).

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України).

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання)(стаття 610 ЦК України).

Одним із видів порушення зобов`язання є прострочення, невиконання зобов`язання в обумовлений сторонами строк.

При цьому в законодавстві визначаються різні поняття як «строк дії договору», так і «строк (термін) виконання зобов`язання»(статті 530, 631 ЦК України).

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події (частиною першою статті 530 ЦК України).

Статтею 612 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

Згідно з частиною першою статті 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Згідно з ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до частини 2 статті 1050 ЦК України якщо договором установлено обов`язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилась, та сплати процентів, належних йому.

Відповідно до ч. ч. 1-3 ст. 1056-1 ЦК України, процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору. Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено кредитодавцем в односторонньому порядку. Умова договору щодо права кредитодавця змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною.

Згідно з ч.2 ст.1056-1 ЦК України, розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки і інших факторів на дату укладення договору.

Закон України «Про споживче кредитування» розмежовує оплатність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації. Комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше ніж один раз на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» (10 червня 2017 року), щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин 1, 2 ст.11, ч. 5 ст.12 цього Закону.

Відповідно до ст. 19 Закону України «Про споживче кредитування» у разі недостатності суми здійсненого платежу для виконання зобов`язання за договором про споживчий кредит у повному обсязі ця сума погашає вимоги кредитора у такій черговості: у першу чергу сплачуються прострочена до повернення сума кредиту та прострочені проценти за користування кредитом; у другу чергу сплачуються сума кредиту та проценти за користування кредитом; у третю чергу сплачуються неустойка та інші платежі відповідно до договору про споживчий кредит.

Комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19.

Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні» введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. Згодом дії воєнного стану було неодноразово продовжено.

Згідно з п.18. Прикінцевих та Перехідних положень Цивільного кодексу України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Мотивована оцінка доказів, наданих сторонами та висновки суду за результатами позову.

Між сторонами виник спір щодо належного виконання відповідачкою взятих на себе кредитних зобов`язань за договором про споживчий кредит № 100268582 від 02.04.2025.

Зі змісту зазначеного договору вбачається, що в ньому визначено основні істотні умови, характерні для такого виду договорів, зокрема суму кредиту, дату його видачі, строк кредитування, розмір процентів, порядок їх нарахування та сплати, розмір комісій і порядок повернення кредиту, а відтак такий договір є належною підставою для виникнення та існування обумовлених ним прав і обов`язків сторін.

Судом встановлено, що кредитний договір укладено в електронній формі з використанням одноразового ідентифікатора 882458, яким відповідачка підписала договір 02.04.2025 о 23:03. Паспорт споживчого кредиту підписаний відповідачкою одноразовим ідентифікатором 736573.

Відповідно до умов договору його укладення здійснюється в особистому кабінеті позичальника шляхом прийняття пропозиції кредитодавця із застосуванням електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Таким чином, надані позивачем електронний кредитний договір, паспорт споживчого кредиту та заява на отримання кредиту в сукупності підтверджують погодження сторонами умов кредитування та укладення кредитного договору в електронній формі.

Судом встановлено, що ТОВ «МІЛОАН» виконало взяті на себе зобов`язання за кредитним договором, надавши відповідачці кредитні кошти у розмірі 11 100,00 грн, що підтверджується довідкою ТОВ «ФК «Контрактовий дім» за вих. № 21173 від 06.03.2026 щодо успішності операції з перерахування коштів на платіжну картку відповідачки, а також відомістю про щоденні нарахування та погашення за кредитним договором.

Водночас відповідачка належним чином не виконала взятих на себе зобов`язань щодо своєчасного повернення кредитних коштів та сплати процентів за користування ними, у зв`язку з чим у неї утворилася заборгованість.

Разом із тим суд враховує, що відповідачкою здійснювалося часткове погашення заборгованості за кредитним договором, а тому визначення розміру заборгованості, яка підлягає стягненню, потребує оцінки правомірності здійснених кредитодавцем нарахувань та перевірки порядку зарахування сплачених відповідачкою коштів.

Вирішуючи питання щодо правомірності нарахування комісій за кредитним договором, суд виходить із такого.

Відповідно до Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом можуть включатися комісії та інші обов`язкові платежі, пов`язані з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, за умови їх належного погодження зі споживачем та відповідності вимогам законодавства.

Пунктом 1.5.1 договору № 100268582 від 02.04.2025 передбачено комісію за надання кредиту у розмірі 1 110,00 грн, що становить 10 відсотків від суми кредиту та нараховується одноразово в момент його видачі.

Вказаний платіж визначений конкретною грошовою сумою, включений до загальних витрат за кредитом та відображений у кредитному договорі, паспорті споживчого кредиту і графіку платежів.

Із відомості про щоденні нарахування та погашення за кредитним договором вбачається, що 18.04.2025 відповідачкою сплачено комісію за надання кредиту в розмірі 1 110,00 грн.

Таким чином, зобов`язання відповідачки щодо сплати комісії за надання кредиту виконано в повному обсязі, а тому зазначена сума повторному стягненню не підлягає. Водночас суд не вбачає підстав для зарахування вказаного платежу в рахунок погашення інших складових кредитної заборгованості, оскільки він здійснений на виконання погодженої сторонами умови щодо одноразової комісії за надання кредиту.

Вирішуючи питання щодо правомірності нарахування комісії за обслуговування кредиту, суд враховує, що пунктом 1.5.2 договору передбачено комісію за обслуговування кредиту (кредитної заборгованості) за весь строк кредитування в розмірі 17 094,00 грн, що нараховується за ставкою 7 відсотків від суми кредиту за відповідні розрахункові періоди.

За змістом договору зазначена комісія включає надання позичальнику актуальної облікової інформації шляхом її розміщення в особистому кабінеті, зокрема інформації про розмір нарахованої та сплаченої заборгованості, її складові, розрахунок поточного платежу, розрахунок суми для повного погашення заборгованості, графік платежів, забезпечення можливості здійснення платежів, надсилання текстових повідомлень, інформування про зарахування платежів та надання консультацій з питань обслуговування кредиту.

Суд враховує, що законодавство не встановлює абсолютної заборони на включення до договору про споживчий кредит комісії за його обслуговування. Разом із тим така комісія має відповідати платі за конкретні додаткові чи супутні послуги, які надаються споживачу, а кредитодавець повинен визначити зміст таких послуг та обґрунтувати правову і фактичну підставу відповідної плати.

Зі змісту спірного кредитного договору вбачається, що передбачена ним комісія за обслуговування кредиту охоплює переважно дії кредитодавця з ведення обліку кредитної заборгованості, інформування позичальника про стан її погашення, розміщення відповідних відомостей в особистому кабінеті, надсилання повідомлень та забезпечення можливості здійснення платежів.

Водночас такі дії є складовими звичайного обслуговування кредитного договору та не свідчать самі по собі про надання позичальнику окремих додаткових платних послуг.

Матеріали справи не містять доказів фактичного надання відповідачці додаткових платних послуг, які не охоплюються передбаченим законом безоплатним інформуванням споживача та звичайними діями кредитодавця з обліку й обслуговування кредитної заборгованості.

При цьому комісія за обслуговування кредиту нараховується автоматично за відповідні розрахункові періоди незалежно від фактичного звернення позичальника за отриманням окремих додаткових платних послуг.

За таких обставин суд доходить висновку, що умова кредитного договору про сплату комісії за обслуговування кредиту в частині встановлення обов`язкової плати за дії кредитодавця, які не є окремими платними послугами, суперечить вимогам Закону України «Про споживче кредитування», а тому не створює для відповідачки обов`язку щодо сплати відповідної комісії.

Відтак позовна вимога про стягнення 7 770,00 грн заборгованості за комісією за обслуговування кредиту задоволенню не підлягає.

Щодо стягнення штрафних санкцій та процентів за порушення грошового зобов`язання.

Із розрахунку заборгованості вбачається, що позивачем заявлено до стягнення 5 505,60 грн заборгованості за штрафними санкціями та процентами за порушення грошового зобов`язання.

Відповідно до відомості про щоденні нарахування та погашення за кредитним договором зазначена сума складається із 4 000,00 грн штрафу за порушення зобов`язання та 1 505,60 грн процентів за порушення грошового зобов`язання.

Водночас пунктом 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України встановлено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальникові було надано кредит банком або іншим кредитодавцем, позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ст. 625 ЦК України, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення.

Неустойка та інші платежі, нараховані за прострочення виконання грошових зобов`язань за відповідними договорами починаючи з 24.02.2022, підлягають списанню кредитодавцем.

Відтак вимоги позивача про стягнення 5 505,60 грн штрафних санкцій та процентів за порушення грошового зобов`язання задоволенню не підлягають.

Таким чином, за вирахуванням неправомірно нарахованих платежів залишок заявленої позивачем заборгованості за основною сумою кредиту та процентами за користування ним становить 20 327,05 грн.

Водночас із відомості про щоденні нарахування та погашення за кредитним договором вбачається, що відповідачкою здійснювалися платежі в рахунок погашення комісії за обслуговування кредиту, зокрема 02.05.2025, 10.05.2025, 01.06.2025, 16.06.2025, 01.07.2025, 16.07.2025, 02.08.2025 та 17.08.2025, на загальну суму 6 216,00 грн.

Крім того, 02.08.2025 та 17.08.2025 відповідачкою сплачено проценти за порушення грошового зобов`язання на загальну суму 44,40 грн.

Здійснюючи перерахунок заборгованості, суд враховує, що відповідачкою сплачено за кредитним договором 17 105,32 грн, з яких 1 110,00 грн правомірно зараховано в рахунок сплати комісії за надання кредиту, а решта 15 995,32 грн підлягає зарахуванню в рахунок погашення основної суми кредиту та процентів за користування ним.

Відповідно до ст. 19 Закону України «Про споживче кредитування», з урахуванням строків виконання зобов`язань за графіком платежів, суд здійснив послідовне зарахування сплачених відповідачкою коштів у рахунок погашення нарахованих процентів та основної суми кредиту станом на дату здійснення кожного платежу.

При цьому пунктом 2.4.2 кредитного договору передбачено, що дострокові платежі, які перевищують розмір поточної та простроченої заборгованості, спрямовуються в погашення тіла кредиту.

З урахуванням наведеного судом здійснено перерахунок заборгованості шляхом послідовного врахування кожного здійсненого відповідачкою платежу, погашення належних до сплати процентів та основної суми кредиту, а також зарахування решти коштів у дострокове погашення тіла кредиту.

При цьому проценти за користування кредитом перераховано на фактичний залишок основної суми кредиту, який зменшувався після зарахування відповідних платежів, за ставкою 110 відсотків річних протягом першого розрахункового періоду та 220 відсотків річних протягом решти строку кредитування, з урахуванням фактичної кількості днів користування кредитом.

За результатами перерахунку із загальної суми сплачених відповідачкою коштів 10 411,33 грн зараховано в погашення основної суми кредиту, 5 583,99 грн у погашення процентів за користування кредитом та 1 110,00 грн у погашення комісії за надання кредиту.

Загальний розмір нарахованих процентів за період з 03.04.2025 по 12.03.2026 становить 6 443,04 грн, з яких відповідачкою сплачено 5 583,99 грн.

Таким чином, залишок заборгованості відповідачки становить 1 547,72 грн, з яких 688,67 грн заборгованість за основною сумою кредиту (11 100,00 грн 10 411,33 грн) та 859,05 грн заборгованість за процентами за користування кредитом (6 443,04 грн 5 583,99 грн).

Враховуючи наведене, суд доходить висновку, що позовні вимоги ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» до ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню в розмірі 1 547,72 грн. У задоволенні решти позовних вимог слід відмовити.

Розподіл судових витрат.

Згідно з ст.133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Позивач просить стягнути з відповідача судовий збір у сумі 2662,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу 13 000,00 грн.

Вирішуючи питання про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу, суд виходить з приписів ст. 137 ЦПК України.

Згідно із ч. 1-6 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Згідно із ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

На підтвердження розміру таких витрат, представник позивача надав Договір про надання правової допомоги від 02.07.2024 №02-07/2024, заявку на надання юридичної допомоги №1178 від 02.02.2026, прайс-лист, витяг з Акту №29 про надання юридичної допомоги.

Верховний Суд часто підкреслював на необхідності детального аналізу та вивчення документів, поданих на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу, з метою уникнення випадків її присудження за дублюючі одна одну послуги, які не мали впливу на хід розгляду справи та не потребували спеціальних професійних навиків (зокрема, постанова від 12.09.2018 у справі № 810/4749/15).

Для включення всієї суми витрат на правову допомогу у відшкодування за рахунок відповідача, відповідно до положень статей 137, 141 ЦПК України, має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати позивача були необхідними, а розмір цих витрат є розумним та виправданим. Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг (п.61 Постанови Верховного Суду від 24 жовтня 2019 у справі № 905/1795/18).

Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи та витрачений адвокатом час.

Взявши до уваги рівень складності юридичної кваліфікації правовідносин у справі, обсяг та обґрунтованість підготовлених та поданих до суду позивачем заяв та матеріалів, їх значення для вирішення спору, з урахуванням критеріїв реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої фактичності та неминучості) та розумності їх розміру, суд дійшов висновку, що заявлений до стягнення розмір витрат на правову допомогу позивача не відповідає принципам розумності в цих правовідносинах, не є обґрунтованим та пропорційним до предмета спірних правовідносин.

Стягнення витрат на професійну правничу допомогу з відповідача не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу.

З огляду на викладене вище, суд вважає наявними підстави для відмови у відшкодуванні за рахунок відповідача повністю всієї суми заявленого позивачем розміру витрат на професійну правничу допомогу з огляду на невідповідність таких витрат вимогам щодо співмірності, обґрунтованості та пропорційності до предмету спору.

Суд констатує, що справи за позовами про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню не є складними, розглядаються у порядку спрощеного позовного провадження, чинне законодавство України та судова практика з такого предмету спору тривалий час є незмінною та стабільною.

Таким чином, суд, зважаючи на положення статей 89 133, 134, 137, 141 ЦПК України, дослідивши докази, надані позивачем на підтвердження понесених судових витрат, приймаючи до уваги принципи пропорційності, реальності та розумності судових витрат, практику ЄСПЛ та Верховного Суду та враховуючи складністю справи,доказів у справі, їх необхідність, обсягом наданих послуг та виконаних робіт, а також заявленими позовними вимогами, то суд вирішуючи питання про визначення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами приходить до висновку, що з відповідача слід стягнути на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3 000 гривень, оскільки за даних обставин справи таке стягнення буде справедливим і співмірним відшкодуванням таких витрат позивачу саме в зазначеному розмірі.

Відповідно до частини другої статті 141 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

При зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2662,40 гривень, як передбачено статтею 4 Закону України «Про судовий збір».

Ціна позову визначена позивачем сумою стягнення 33602,65 гривень.

Частково задовольняючи позовні вимоги, суд відповідно до ст. 141 ЦПК України, стягує із відповідача на користь позивача документально підтверджені витрати зі сплати судового збору пропорційно розміру задоволених позовних вимог на суму 122,62 гривень (1 547,72 *2662,40/33602,65).

Згідно з ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Керуючись статтями 247, 258, 259, 263-265, 280-282, 289, 354 ЦПК України,

ухвалив:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Факторинг партнерс" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Факторинг партнерс" заборгованість за договором про споживчий кредит №100268582 від 02.04.2025 у розмірі 1 547 (одна тисяча п`ятсот сорок сім) гривень 72 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Факторинг партнерс" понесені судові витрати по справі, а саме сплачений судовий збір в розмірі 122 (сто двадцять дві) гривень 62 коп. та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3 000 гривень.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не буде подано, і може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення відповідачем може бути подана заява про його перегляд.

Найменування сторін:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Факторинг партнерс", код ЄДРПОУ 42640371, місцезнаходження: м Київ, вул. Єжи Гедройця, буд. 6, офіс 521.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Повний текст рішення складено 23 вересня 2026 року.

Суддя Коліщук З.М.