Ухвала суду № 140073968, 24.09.2026, Турківський районний суд Львівської області

Справа № 458/331/26

1-кп/458/70/2026

УХВАЛА

щодо вирішення клопотання про зміну запобіжного заходу

24.09.2026 м. Турка

Турківський районний суд Львівської області в складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

а також сторін кримінального провадження:

прокурора ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

обвинуваченого ОСОБА_5 ,

захисника ОСОБА_6

потерпілих осіб ОСОБА_7 ,

представник ОСОБА_8 ,

ОСОБА_9

розглянувши у закритому судовому засіданні в залі суду в режимі відеоконференції кримінальне провадження № 12025141290000385 від 02.07.2025 про обвинувачення

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Турка, Турківський район, Львівська область, проживає за адресою: АДРЕСА_1 , українець, не працює, з повною вищою освітою, неодружений, раніше несудимий, військовозобов`язаний,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 155, ч. 1 ст.156, ч. 1 ст. 301, ч. 3 ст. 301, ч. 3 ст. 301-1 КК України,-

в с т а н о в и в:

В провадженні Турківського районного суду Львівської області перебуває кримінальне провадження № 12025141290000385 від 02.07.2025 про обвинувачення ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 155, ч. 1 ст.156, ч. 1 ст. 301, ч. 3 ст. 301, ч. 3 ст. 301-1 КК України.

Ухвалою Турківського районного суду Львівської області від 18.08.2026 обвинуваченому ОСОБА_5 продовжено строк тримання під вартою в Державній установі «Львівська установа виконання покарань №19» на строк 60 днів до 16.10.2026 включно без визначення розміру застави; в задоволенні клопотання захисника адвоката ОСОБА_6 про зміну запобіжного заходу відмовлено.

У судовому засіданні 17.09.2026 захисник обвинуваченого ОСОБА_6 подала клопотання про зміну запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_5 у вигляді тримання під вартою на менш суворий або визначити розмір застави, як альтернативи тримання під вартою.

В обгрунтування заявленого клопотання захисник обвинуваченого вказала, що подальше продовження застосування до обвинуваченого ОСОБА_5 запобіжного у вигляді тримання під вартою є незаконним та необгрунтованим, оскільки в матеріалах судового провадження відсутні доказові матеріали, що підтверджують наявність, у випадку перебування обвинуваченого ОСОБА_5 на волі таких ризиків, як незаконний вплив на учасників провадження, продовження ним незаконної діяльності, переховування, з метою уникнення кримінальної відповідальності, перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином. Покликаючись на практику ЄСПЛ просила змінити обвинуваченому ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на менш суворий або визначити розмір застави як альтернативи триманню під вартою та вказала, що тяжкість вчиненого кримінального правопорушення не може бути підставою для застосування до обвинуваченого найсуворішого запобіжного заходу. При цьому зазначила, що обвинувачений ОСОБА_5 має місце постійного проживання, а саме : АДРЕСА_1 , у 2020 році закінчив «Міжрегіональну Академію управління персоналом, здобув кваліфікацію магістра за спеціальністю «Фінанси, банківська справа та страхування», є автором філософської книги «Пам`ятник свідомості», позитивно характеризується за місцем проживання, на обліку в наркологічному, психоневрологічному диспансерах не перебуває, здійснює догляд за батьком, який потребує постійного догляду та сторонньої допомоги, оскільки мати обвинуваченого теж має істотні проблеми зв здоров`ям.

Обвинувачений ОСОБА_5 підтримав клопотання захисника адвоката ОСОБА_6 про зміну запобіжного заходу з підстав, які у ньому наведені.

У судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 та ОСОБА_4 заперечили щодо клопотання захисника про зміну запобіжного заходу, зокрема вказали, що будь-яка зміна, пом`якшення чи скасування запобіжного заходу можливі виключно у разі появи нових обставин або таких, що існували раніше, але не були відомі сторонам на момент обрання запобіжного заходу. У поданому клопотанні захисник не зазначила жодних об`єктивних, нових чи реальних підстав, які б свідчили про зменшення чи зникнення ризиків, тому відсутні передумови для зміни чи пом`якшення раніше обраного запобіжного заходу. Ризик переховування від суду обгрунтовується не лише суворістю покарання, передбаченого санкціями інкримінованих ОСОБА_5 статей, а оцінюється в сукупності з іншими факторами, зокрема, обвинувачений безробітний, неодружений, не має на утриманні неповнолітніх дітей, здійснення догляду за батьком є законною підставою для отримання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та необмежений у пересуванні, має реальну можливість змінити місце проживання, переховуватися на території Львівської області та в інших регіонах України. Також сторона обвинувачення вважає, що обвинувачений схильних до вчинення правопорушень, оскільки раніше притягувався до адміністративної відповідальності. Звернула увагу, що знаряддям вчинення інкримінованих ОСОБА_5 правопорушень, передбачених ст.ст. 301,301-1 КК України, були електронні пристрої, до яких обвинувачений у разі звільнення з-під варти матиме вільний доступ , що безпосередньо створює ризик продовження ним злочинної діяльності. Щодо ризику незаконного впливу на потерпілих та свідків прокурор вказала, що перебуваючи на волі, з урахуванням історії взаємовідносин ОСОБА_5 з потерпілими, він може здійснювати на них тиск. Щодо тверджень захисника про недоведеність цього ризику у зв`язку з недолученням заяви ОСОБА_9 про здійснення на неї тиску, вказала, що кримінальне провадження перебуває на стадії дослідження доказів, зазначена заява включена до визначеного судом порядку дослідження доказів та буде безпосередньо досліджена судом, долучення недосліджених доказів до клопотання лише для їх оцінки при вирішенні питання про запобіжний захід фактично означало б вихід за межі встановленого порядку дослідження доказів. Щодо неможливості застосування іншого запобіжного заходу прокурор ОСОБА_3 зазначила, що обраний запобіжний захід забезпечує належну процесуальну поведінку обвинуваченого. Застосування іншого запобіжного заходу не зможе запобігти жодному із наведених ризиків та унеможливити їх реалізацію, не виключить можливості вчинення інших злочинів із використанням електронних пристроїв, які були знаряддям вчинення злочинів, передбачених ст.ст. 301,301-1 КК України. Інкриміновані ОСОБА_5 тяжкі й особливо тяжкі злочини містять ознаки психологічного та сексуального насильства, зокрема у формі порнопомсти щодо ОСОБА_7 , яка є втручанням у приватне життя з метою заподіяння репутаційної й психологічної шкоди, та посяганням на статевий розвиток й психологічний стан ОСОБА_9 , визначення застави із покладенням обов`язків буде недостанім заходом для забезпечення належної процесуальної поведінки.

Представник потерпілої особи ОСОБА_7 адвокат ОСОБА_8 , згідно ч. 3 ст. 56 КПК України, у судовому засіданні висловив свою думку щодо заявлених клопотань та підтримав позицію прокурора й заперечив щодо клопотання захисника обвинуваченого.

Суд, заслухавши пояснення учасників, дослідивши матеріали клопотань дійшов такого висновку.

Відповідно до вимог ч. 1, 3 ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого. За наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.

Вирішуючи питання про продовження, зміну запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно обвинуваченого, суд враховує вимоги п.п. 3, 4 і 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. При цьому ризик переховування підозрюваного від правосуддя не може оцінюватись виключно на підставі суворості можливого судового рішення, а це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику, або свідчити про такий його незначний ступінь, який не може служити підставою для запобіжного ув`язнення.

Відповідно до ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Тримання під вартою як запобіжний захід може бути застосовано лише у разі, якщо прокурор наявною сукупністю дозволених законом при прийнятті даного рішення засобів доказування доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим в ст. 177 КПК. Неможливість запобігти даним ризикам слід розуміти як недостатність інших запобіжних заходів для того, щоби убезпечити їх настання.

Судом встановлено, що 16.01.2026 слідчим суддею Галицького районного суду м. Львова до підозрюваного застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави, який 12.03.2026 ухвалою слідчого судді продовжено до 10.05.2026 та ухвалами Турківського районного суду Львівської області неодноразово продовжувався, востаннє ухвалою Турківського районного суду Львівської області від 18.08.2026 до 16.10.2026 включно.

Разом з тим, при вирішення клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу, за наслідками якого постановлено ухвалу суду від 18.08.2026 судом розглядалось клопотання обвинуваченого та його захисника про зміну запобіжного, однак не встановлено підстав для його задоволення.

Згідно вимог ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам:

1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;

2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;

3) незаконно впливати на свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;

4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;

5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується (ч. 1 ст. 177 КПК).

Аналіз змісту ч. 2 ст. 177 і п. 2 ч. 1 ст. 194 КПК України дає підстави для висновку, що при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу в частині встановлення наявності заявлених стороною обвинувачення ризиків суд керується стандартом доведення «достатні підстави».

Ризиком у контексті кримінального провадження є певний ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Відповідно до рішення ЄСПЛ у справі «Клішин проти України» у справі №30671/04 від 23.01.2012 наявність кожного ризику повинна носити не абстрактний, а конкретний характер та доводитися відповідними доказами.

Ризиками, які дають підстави суду продовжити застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою слід вважати той факт, що обвинувачений обґрунтовано обвинувачується у вчиненні, серед іншого, тяжкого і особливо тяжкого злочинів, в тому числі й щодо неповнолітньої особи, санкція статті найтяжчого з яких передбачає безальтернативне покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 8 до12 років, що дає підстави вважати, що ОСОБА_5 може переховуватися від суду, оскільки має відстрочку від мобілізації у зв`язку з доглядом за батьком, має можливість вільно пересуватися за межами Львівської області; незаконно впливати на потерпілих, свідків, з огляду на те, що судом свідки й потерпілі ще не допитувались. Враховуючи характер інкримінованих ОСОБА_5 кримінальних правопорушень, зокрема тих, що пов`язані з поширенням матеріалів інтимного характеру та посяганням на статеву недоторканість неповнолітньої особи, такі обставини об`єктивно можуть створювати для потерпілих додатковий психологічний тиск та побоювання негативних наслідків розголошення обставин кримінального провадження. При цьому, факт проведення допиту під час досудового розслідування не виключає можливості незаконного впливу на учасника кримінального провадження з метою зміни його подальшої процесуальної поведінки, оскільки судовий розгляд у кримінальному провадженні триває, а оцінка доказів здійснюється судом після їх безпосереднього дослідження. Щодо ризику перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, суд зазначає, що з огляду на зухвалість вчинених кримінальних правопорушень, в тому числі щодо неповнолітньої й враховуючи те, що мотивом вчинення ОСОБА_5 злочину щодо потерпілої ОСОБА_7 , який полягав у розповсюдженні матеріалів порнографічного характеру за її участі, була помста, а метою - завдання потерпілій психологічної та репутаційної шкоди, обвинувачений може вживати різних заходів, спрямованих на формування вигідної для себе позиції та перешкоджання учасникам кримінального провадження у наданні свідчень. Сукупність цих обставин дає підстави вважати, що, перебуваючи на волі, обвинувачений може вживати заходів, спрямованих на формування вигідної для себе позиції або перешкоджання встановленню обставин кримінального провадження; вчинити інше кримінальне правопорушення, оскільки знаряддям вчинення злочинів, передбачених ст. ст. 301, 301-1 КК України, були електронні пристрої, до яких обвинувачений, перебуваючи на волі, матиме вільний доступ, оскільки володіє інформацією про наявні акаунти і відповідно матиме доступ до них, що може спонукати його до продовження злочинної діяльності та підтверджує ризик вчинення інших кримінальних правопорушень чи продовження кримінальних правопорушень, у вчиненні яких особа обвинувачується.

Суд зазначає, що при вирішенні питання про продовження строку тримання під вартою суд не зобов`язаний встановлювати наявність нових ризиків, оскільки достатньою підставою для продовження запобіжного заходу є встановлення того, що раніше визначені ризики не зменшилися та продовжують існувати.

Наведені захисником дані про особу обвинуваченого який раніше несудимий, має постійне місце проживання, характеризується позитивно, має вищу освіту, самі по собі не є безумовною гарантією належної процесуальної поведінки обвинуваченого та не гарантують запобігання встановленим ризикам без застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою.

Обставин, що могли б свідчити про можливість запобігання зазначеним ризикам шляхом застосуванням інших, більш м`яких запобіжних заходів, судом не встановлено.

При цьому доводи сторони захисту щодо можливості застосування до обвинуваченого інших запобіжних заходів, не пов`язаних з триманням під вартою, не спростовують вищенаведених висновків.

При вирішенні питання про застосування, продовження чи зміну запобіжного заходу суд не встановлює винуватість особи та не робить висновків щодо доведеності пред`явленого обвинувачення, а лише оцінює наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, з урахуванням конкретних обставин кримінального провадження.

На підставі наведеного, суд вважає, що інші, більш м`які запобіжні заходи у виді особистого зобов`язання, домашнього арешту чи особистої поруки є недостатніми для запобігання ризикам, встановленим під час обрання та продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою, а тому запобігти встановленим ризикам можливо лише шляхом продовження обвинуваченому запобіжного заходу у виді тримання під вартою.

При вирішенні заявленого клопотання суд враховує, що сама лише тяжкість покарання, яке загрожує обвинуваченому у разі визнання його винуватим, не є єдиною підставою для застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, така обставина у сукупності з іншими даними про особу обвинуваченого та обставинами кримінального провадження має істотне значення для оцінки ймовірності його неналежної процесуальної поведінки, що стало підставою продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою.

При цьому відповідності до п. 1 ч. 4 ст. 183 КПК України суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні: щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування.

З врахуванням обставин кримінального провадження й того, що ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні злочинів, поєднаних із застосуванням насильства, зокрема сексуального насильства, суд вважає, що визначення останньому запобіжного заходу у виді застави є недоцільним.

З огляду на вищенаведені доводи та мотиви, суд дійшов висновку про відсутність законних підстав для задоволення клопотання захисника обвинуваченого та зміни запобіжного заходу на більш м`який.

На переконання суду, продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є співмірним і доцільним задля забезпечення дієвості даного кримінального провадження, застосування більш м`якого запобіжного заходу є недостатньою мірою, оскільки не буде слугувати забезпеченню виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також не зможе запобігти встановленим ризикам.

Керуючись ст.ст. 176 - 183, 186, 194, 201, 309, 376 КПК України, суд, -

п о с т а н о в и в:

В задоволенні клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_5 адвоката ОСОБА_6 про зміну запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у кримінальному провадженні № 12025141290000385 від 02.07.2025, - відмовити.

На ухвалу протягом 5-ти днів з дня її оголошення може бути подана апеляційна скарга до Львівського апеляційного суду.

Повний текст ухвали складено та підписано 25.09.2026.

Суддя ОСОБА_10