Рішення № 140073462, 23.09.2026, Бродівський районний суд Львівської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(заочне)

Справа №439/1589/26

Провадження № 2/439/1006/26

23 вересня 2026 року м. Броди

Бродівський районний суд Львівської області

у складі:

головуючого-судді: Петейчука Б.М.,

за участі секретаря

судового засідання: Ковальчук Н.І.,

позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА»,

відповідач: ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, ухвалив таке рішення.

Стислий виклад позиції позивача.

Позивач зазначає, що 25 липня 2025 року між ОСОБА_1 , як позичальником та Товариством з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА», як кредитодавцем було укладено Договір № 541952-КС-002 про надання кредиту, відповідно до якого позичальник погодився з усіма його істотними умовами, зокрема й умови про порядок повернення, строк повернення та оплату за користування грошовими коштами, про що поставив підпис шляхом введення одноразового ідентифікатора, із урахуванням вимог Закону України «Про електронну комерцію».

Надалі, між сторонами було укладено Додаткову угоду № 1 від 28 вересня 2025 року та Додаткову угоду № 2 від 23 листопада 2025 року, згідно з якою позичальнику було здійснено до кредитування.

Позивач зазначає, що свої зобов`язання за договором позики позикодавець виконав у повному обсязі, а саме: надав відповідачу можливість розпоряджатися грошовими коштами на умовах, передбачених Договором та в межах обумовленого предмета договору. Проте відповідач, який зобов`язався повернути кредитні кошти, не надав своєчасно позикодавцю грошові кошти для погашення заборгованості за борговим зобов`язанням.

Позивач мотивує, що взяті на себе зобов`язання за Договором відповідач належним чином не виконував, унаслідок чого станом на день звернення до суду утворилася заборгованість у розмірі 108 171 (сто вісім тисяч сто сімдесят одна) гривня 66 копійок, з яких: 31 699,48 грн заборгованість за тілом кредиту; 57 172,18 грн заборгованість по процентах; 18 500,00 грн заборгованість по відсотках відповідно до ст. 625 ЦК України; 800,00 грн заборгованість за комісією.

Відтак, позивач із метою належного та повного виконання зобов`язання просить суд стягнути з відповідача суму заборгованості за вказаним кредитним договором.

Заяви та клопотання сторін, процесуальні дії у справі.

02 липня 2026 року відкрито провадження у справі.

Відповідачу запропоновано протягом п`ятнадцяти днів, із моменту отримання копії ухвали про відкриття провадження у справі, подати відзив на позовну заяву.

Позивач у судове засідання участь свого представника не забезпечив. Від позивача надійшла до суду заява про розгляд справи у відсутності представника позивача, позовні вимоги підтримує повністю та просить суд їх задовольнити. Не заперечував проти заочного розгляду справи.

Відповідач в судове засідання не з`явився. Про причини неявки суд не повідомив. Хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Суд, зі згоди позивача, ухвалив провести заочний розгляд справи, що відповідає вимогам статей 280-281 Цивільного процесуального кодексу України.

За правилами норми частини 2 статті 247 Цивільного процесуального кодексу України, оскільки сторони в судове засідання не з`явилися, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Встановлені судом фактичні обставини та зміст спірних правовідносин, з посиланнями на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.

Доказами у справі встановлено, що 25 липня 2025 року між ОСОБА_1 , як позичальником та Товариством з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА», як кредитодавцем було укладено Договір № 541952-КС-002 про надання кредиту, відповідно до якого позичальник погодився з усіма його істотними умовами, зокрема й умови про порядок повернення, строк повернення та оплату за користування грошовими коштами, про що поставив електронний підпис за допомогою одноразового ідентифікатора, із урахуванням вимог Закону України «Про електронну комерцію». Позичальнику було надано кредит у сумі 22 000 гривень, як передбачено п. 2.1 договору споживчого кредиту, п. 2.3 передбачає строк кредитування в 24 тижні (168 днів), п. 2.4 договору визначає процентну ставку 1,00% в день, а п. 2.5 встановлює одноразову комісію за видачу кредиту у розмірі 4 400 гривень, що підтверджується наданим суду відповідним договором споживчого кредиту.

Також встановлено, що 28 вересня 2025 року між ОСОБА_1 , як позичальником та Товариством з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА», як кредитодавцем було укладено Додаткову угоду № 1 до кредитного договору № 541952-КС-002 від 25 липня 2025 року, відповідно до якої суму кредиту збільшено на 11 000 гривень, комісію за докредитування встановлено у розмірі 2 200 гривень, а строк користування кредитом за договором продовжено на 65 днів, що підтверджується наданою суду відповідною додатковою угодою.

Надалі, 23 листопада 2025 року між ОСОБА_1 , як позичальником та Товариством з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА», як кредитодавцем було укладено Додаткову угоду № 2 до кредитного договору № 541952-КС-002 від 25 липня 2025 року, відповідно до якої суму кредиту додатково збільшено на 4 000 гривень (загальний залишок основного боргу за тілом зафіксовано в розмірі 31 699 гривень 48 копійок), комісію встановлено в розмірі 800 гривень, а строк користування кредитом продовжено на 56 днів від дати укладення Додаткової угоди № 2 (тобто до 18 січня 2026 року), що підтверджується наданою суду відповідною додатковою угодою.

Отже, із урахуванням укладених додаткових угод, загальний строк кредитування ОСОБА_1 за договором склав 289 днів (кінцевий термін виконання зобов`язання 18 січня 2026 року).

Згідно наданого позивачем розрахунку заборгованості за договором № 541952-КС-002 від 25 липня 2025 року, станом на 11 червня 2026 року загальна заборгованість відповідача заявлена в розмірі 108 171 (сто вісім тисяч сто сімдесят одна) гривня 66 копійок. Разом із цим, як вбачається з розрахунку заборгованості, відповідачем у період дії договору було здійснено часткові погашення заборгованості на загальну суму 36 632 (тридцять шість тисяч шістсот тридцять дві) гривні 42 копійки, з яких: 5 300,52 грн у рахунок погашення тіла кредиту, 24 731,90 грн у рахунок погашення процентів, та 6 600,00 грн у рахунок сплати комісій.

Мотиви суду.

Щодо стягнення заборгованості за тілом кредиту та комісією.

За нормативними правилами статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від виконання договору не допускається.

Виходячи зі змісту статей 526, 527, 530 Цивільного кодексу України, зобов`язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.

Разом із цим, нормою статті 599 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (стаття 610 Цивільного кодексу України).

За змістом статті 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Нормою частини 1 статті 612 Цивільного кодексу України акцентовано, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України).

При цьому, відповідно до частини 1 статті 1048 Цивільного кодексу України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Імперативними приписами частини 2 статті 1048 Цивільного кодексу України визначено, що якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором (частина 1 статті 1049 Цивільного кодексу України).

Нормативними положеннями статті 1054 Цивільного кодексу України визначено, що за кредитним договором кредитодавець зобов`язується надати грошові кошти позичальнику в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити відсотки.

Згідно із частиною 2 статті 1054 та частиною 2 статті 1050 Цивільного кодексу України, наслідками порушення Боржником зобов`язання щодо повернення чергової частини суми кредиту є право Заявника достроково вимагати повернення всієї суми кредиту. Для належного виконання зобов`язання необхідно дотримувати визначені у договорі строки (терміни), зокрема щодо сплати процентів, а прострочення виконання зобов`язання є його порушенням. Після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги, право позикодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється.

Права та інтереси позикодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Із доказів у справі вбачається, що між ОСОБА_1 , як позичальником та Товариством з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА», як кредитодавцем було укладено Договір про надання кредиту № 541952-КС-002 від 25 липня 2025 року з урахуванням Додаткових угод № 1 від 28 вересня 2025 року та № 2 від 23 листопада 2025 року.

Разом із цим, позикодавець надав позичальнику кредитні кошти у розмірі, визначеному договором та додатковими угодами, у повному обсязі.

Однак позичальник умови договору не виконував у повному обсязі, внаслідок чого виникла заборгованість перед позикодавцем.

Розглядаючи вимоги в частині стягнення основного боргу (тіла кредиту) за Додатковою угодою № 2 у розмірі 31 699,48 грн та суми заборгованості за комісією у розмірі 800,00 грн, суд приходить до висновку про задоволення вимог у цій частині у загальному розмірі 32 499 (тридцять дві тисячі чотириста дев`яносто дев`ять) гривень 48 копійок (з яких: 31 699,48 грн залишок тіла кредиту та 800,00 грн комісія за надання додаткової суми кредиту за Додатковою угодою № 2).

За таких обставин, суд приходить до висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» у цій частині підтверджуються наданими доказами та підлягають задоволенню в сумі 32 499 (тридцять дві тисячі чотириста дев`яносто дев`ять) гривень 48 копійок.

Щодо нарахування процентів за користування грошовими коштами на підставі статті 1048 Цивільного кодексу України.

Проценти відповідно до статті 1048 Цивільного кодексу України сплачуються не за сам лише факт отримання позичальником кредиту, а за «користування кредитом». Тобто за можливість позичальника за плату правомірно не сплачувати позикодавцю борг протягом певного часу.

Надання кредиту наділяє позичальника благом, яке полягає в тому, що позичальник, одержавши від позикодавця грошові кошти, не повинен повертати їх негайно, а отримує можливість правомірно не сплачувати позикодавцю борг протягом певного часу (строку кредитування, у межах якого сторони можуть встановити періоди повернення частини суми кредиту), а позикодавець, відповідно, за загальним правилом не вправі вимагати повернення боргу протягом відповідного строку (право позикодавця достроково вимагати повернення всієї суми кредиту передбачає частина 2 статті 1050 Цивільного кодексу України).

Саме за таке благо: можливість правомірно не повертати позикодавцю борг протягом певного часу, позичальник сплачує позикодавцю плату, якою є проценти за договором кредиту відповідно до статті 1048 Цивільного кодексу України.

Уклавши кредитний договір, сторони мають легітимні (правомірні) очікування щодо належного його виконання. Зокрема позичальник розраховує, що протягом певного часу він може правомірно «користуватися кредитом», натомість позикодавець розраховує, що він отримає плату (проценти за «користування кредитом») за надану позичальнику можливість не повертати всю суму кредиту одразу.

Разом з цим, зі спливом строку кредитування чи пред`явленням позикодавцем вимоги про дострокове погашення кредиту, кредит позичальнику не надається, позичальник не може правомірно не повертати кошти, а тому позикодавець вправі вимагати повернення кредиту разом із процентами, нарахованими відповідно до встановлених у договорі термінів погашення періодичних платежів на час спливу строку кредитування чи пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту у межах цього строку. Тобто позичальник у цьому разі не отримує від позикодавця відповідне благо на період після закінчення строку кредитування чи після пред`явлення позикодавцем вимоги про дострокове погашення кредиту, а тому й не повинен сплачувати за нього нові проценти відповідно до статті 1048 Цивільного кодексу України.

Очікування позикодавця, що позичальник повинен сплачувати проценти за «користування кредитом» поза межами строку, на який надається такий кредит (тобто поза межами існування для позичальника можливості правомірно не сплачувати позикодавцю борг), виходять за межі взаємних прав та обов`язків сторін, що виникають на підставі кредитного договору. Отже, такі очікування не можуть вважатись легітимними.

Зазначене благо виникає у позичальника саме внаслідок укладення кредитного договору. Невиконання зобов`язання з повернення кредиту не може бути підставою для отримання позичальником можливості правомірно не сплачувати позикодавцю борг протягом певного часу, себто та для виникнення зобов`язання зі сплати процентів відповідно до статті 1048 Цивільного кодексу України.

За таких обставин надання позикодавцю можливості нарахування процентів відповідно до вимог статті 1048 Цивільного кодексу України, поза межами строку кредитування чи після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту, вочевидь, порушить баланс інтересів сторін на позичальника буде покладений обов`язок, який при цьому не кореспондує жодному праву кредитодавця.

У свою чергу, можливість нарахування процентів поза межами строку кредитування чи після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту та розмір таких процентів залежать від підстави їх нарахування згідно з частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України.

Для вирішення подібних спорів важливим є тлумачення умов договорів, на яких ґрунтуються вимоги позикодавця, для з`ясування того, чи мали на увазі сторони встановити нарахування процентів як міри відповідальності у певному розмірі за період після закінчення строку кредитування. Для цього можуть братися до уваги формулювання умов про сплату процентів, їх розміщення в структурі договору, в розділах, які регулюють правомірну чи неправомірну поведінку сторін, співвідношення з іншими положеннями про відповідальність позичальника тощо. У разі сумніву слід застосовувати принцип contra proferentem (латиною: verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem). Себто слова договору тлумачаться проти того, хто їх написав.

Як вбачається зі змісту проаналізованого судом договору кредиту та додаткових угод, договірні сторони між собою узгодили нарахування процентів за користування грошовими коштами саме на підставі статті 1048 Цивільного кодексу України. Себто за правомірну поведінку позичальника.

Досліджувані судом зобов`язання сторін за договором позики не містять у собі умови щодо встановлення нарахування процентів як міри відповідальності позичальника у певному розмірі за період після закінчення строку кредитування згідно із частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України.

Отже, за досліджуваних обставин справи, нарахування відсотків повинно відбуватися на загальних підставах, визначених статтею 1048 Цивільного кодексу України. Тобто під час визначеного договором строку кредитування чи до моменту пред`явлення до позичальника вимоги про повернення коштів за зобов`язанням.

Як встановлено судом, за умовами Договору кредиту № 541952-КС-002 від 25 липня 2025 року та Додаткових угод № 1 і № 2, загальний строк правомірного користування кредитом для позичальника ОСОБА_1 з урахуванням усіх продовжень склав 289 днів (кінцева дата строку кредитування 18 січня 2026 року).

Здійснюючи детальний розрахунок належних до сплати процентів за період дійсного користування кредитними коштами (зі ставкою 1,00% на день), суд зазначає таке:

1.Перший період (Основний Договір від 25.07.2025 по 28.09.2025 65 днів):

За суми наданого кредиту у розмірі 22 000,00 грн нараховано процентів:

22 000,00грн Х 1% Х 65 днів = 14 300,00 грн

2.Другий період (Додаткова угода № 1 від 28.09.2025 по 23.11.2025 56 днів):

За суми кредитного ліміту з урахуванням до кредитування в розмірі 33 000,00 грн нараховано процентів:

33 000,00 грн Х 1% Х 56 = 18 480,00 грн

3.Третій період (Додаткова угода № 2 від 23.11.2025 по 18.01.2026 56 днів):

За суми залишку основної заборгованості в розмірі 31 699,48 грн нараховано процентів:

31 699,48 грн Х 1% Х 56 днів = 17 751,71грн

Загальна сума процентів, нарахованих за період правомірного користування кредитом за 289 днів (до 18 січня 2026 року), становить 37 571,90 грн (14 300,00 + 18 480,00 + 17751,71, з урахуванням округлень та графіків виплат).

При цьому, з матеріалів справи та розрахунку позивача вбачається, що відповідачем у рахунок погашення процентів фактично було сплачено 24 731,90 грн.

Таким чином, залишок непогашених процентів, нарахованих у межах строку дії кредитного договору, який підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, становить: 37 571,90 грн - 24 731,90 грн = 12 840,00 грн

Отже, загальна заборгованість позичальника перед позикодавцем за договором, яка підлягає стягненню, становить 45 339 (сорок п`ять тисяч триста тридцять дев`ять) гривень 48 копійок (з яких: 31 699,48 грн заборгованість за тілом кредиту, 800,00 грн заборгованість за комісією, та 12 840,00 грн залишок заборгованості за відсотками у межах строку кредитування).

У задоволенні решти позовних вимог щодо нарахування процентів за користування кредитом поза межами строку кредитування слід відмовити.

Щодо стягнення заборгованості на підставі ст. 625 ЦК України.

Позивач просить стягнути з відповідача заборгованість по відсотках відповідно до ст. 625 ЦК України у розмірі 18 500 (вісімнадцять тисяч п`ятсот) гривень 00 копійок.

Відповідно до пункту 18 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 Цивільного кодексу України, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Як встановлено судом, нарахування заборгованості по відсотках відповідно до ст. 625 ЦК України у розмірі 18 500 (вісімнадцять тисяч п`ятсот) гривень 00 копійок здійснювалось у період дії воєнного стану. За таких обставин, суд приходить до висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» у частині стягнення заборгованості на підставі ст. 625 ЦК України у розмірі 18 500 (вісімнадцять тисяч п`ятсот) гривень 00 копійок не підлягають до задоволення.

Щодо розподілу судових витрат зі сплати судового збору.

Судом встановлено, що позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» сплатив судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 2 662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) гривні 40 копійок.

Нормою частини 1 статті 141 Цивільного процесуального кодексу України закріплено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Ціна позову становила 108 171 (сто вісім тисяч сто сімдесят одна) гривня 66 копійок. Судом задоволено позовні вимоги частково у розмірі 45 339 (сорок п`ять тисяч триста тридцять дев`ять) гривень 48 копійок, що складає 41,91 % від ціни позову.

За таких обставин, суд вважає, що з відповідача: ОСОБА_1 необхідно стягнути понесені судові витрати за сплачений судовий збір за подання позовної заяви на рахунок позивача: Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» пропорційно до задоволених позовних вимог, а саме у розмірі 1 115 (одна тисяча сто п`ятнадцять) гривень 81 копійку, що буде відповідати вимогам чинного цивільного процесуального законодавства України.

На підставі статей 16, 526, 527, 530, 625, 1050, 1054 Цивільного кодексу України, керуючись статтями 10, 12, 13, 81, 89, 141, 258-259, 263-265, 280-284 Цивільного процесуального кодексу України, суд,

у х в а л и в :

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» заборгованість за Договором № 541952-КС-002 про надання кредиту від 25 липня 2025 року в розмірі 45 339 (сорок п`ять тисяч триста тридцять дев`ять) гривень 48 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1 115 (одна тисяча сто п`ятнадцять) гривень 81 копійку.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Заочне рішення може бути оскаржене позивачем в апеляційному порядку безпосередньо до Львівського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА», місцезнаходження: м. Київ, бульвар Лесі Українки, будинок 26, офіс 411, код ЄДРПОУ: 41084239.

Відповідач: ОСОБА_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 .

Суддя Б.М. Петейчук