Рішення № 140073255, 10.09.2026, Комунарський районний суд м. Запоріжжя

Справа №333/1194/24

Провадження №2/333/64/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 вересня 2026 року м.Запоріжжя

Комунарський районний суд м. Запоріжжя у складі:головуючої судді Михайлової А.В.,за участю секретаря судового засідання Єрмоленко А.В.,розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

Представник ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» звернувся до Комунарського районного суду м. Запоріжжя з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики № 0679533909 від 20.10.2019 року в розмірі 93 323,53 грн., а також витрат по сплаті судового збору 3028 грн. та витрат на правничу допомогу у розмірі 17 000 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що 20.10.2019 року ТОВ «ІНФІНАНС» та ОСОБА_1 укладено договір про надання позики № 0679533909, відповідно до умов якого Кредит надається у вигляді відновлювальної кредитної лінії окремими частинами (траншами) з максимальним лімітом 20 000 грн., в межах строку дії Договору 36 календарних місяців з дня підписання Договору з остаточним терміном повернення кожного траншу кредиту, не пізніше строку користування траншем, визначеного Сторонами. Строк та умови користування кожним траншем є окремим та визначається Сторонами відповідно до умов Договору.

14.07.2021 між ТОВ «ІНФІНАНС» та ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» було укладено Договір факторингу №14-07/2021, відповідно до умов якого право вимоги за договором позики № 0679533909 від 20.10.2019 року перейшло до ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ», яке у подальшому, відповідно до умов договору №10-01/2023 відступило ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» права вимоги за кредитними договорами, в тому числі й за договором № 0679533909 від 20.10.2019 року.

Відповідач свої зобов`язання за кредитним договором не виконала, у зв`язку з чим утворилася заборгованість за Договором № 0679533909 від 20.10.2019 року, загальний розмір якої становить 137 808,47 грн., з яких: заборгованість за основним зобов`язанням (за тілом кредиту) 7 749,99 грн.; заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги 130 058,48 грн.

Проте, враховуючи принцип розумності, співмірності і пропорційності позивач просить стягнути заборгованість у розмірі 93 323,53 грн., з яких: заборгованість за основним зобов`язанням (за тілом кредиту) 7 749,99 грн.; заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги 85 573,54 грн., а також 3028 грн. сплаченого судового збору та витрати на правову допомогу у розмірі 17 000,00 грн.

Ухвалою суду від 04.03.2024 року провадження у справі відкрито, розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

27.03.2024 року від представника відповідача, адвоката Смірнової А.О. надійшов відзив на позовну заяву, якому вона просила відмовити у задоволенні позовних вимог, зазначивши що вважає що в ТОВ «Коллект центр» відсутні підстави для звернення до суду, оскільки він є неналежним відповідачем, договір укладено зі значними порушеннями законодавства, крім того нарахування відсотків поза межами тридцятиденного строку є незаконними.

15.04.2024 року через систему «Електронний суд» представником позивача було подано пояснення позивача, в якому останній наполягав на задоволенні позову, зазначив що доводи відповідача щодо неналежності відповідача спростовуються наявними у справі доказами, крім того зазначає що договором позики чітко передбачено нарахування відсотків протягом 36 місяців і до факту погашення кредиту.

15.04.2024 року відповідачем було надано додаткові пояснення по справі, в яких вона просила відмовити в задоволенні позовних вимог, зазначила що відповідно до умов договору кількість календарних днів користування кредитом складає саме 30 днів, а тому нарахування відсотків поза межами тридцятиденного строку було незаконним, крім того наполягає на тому що договори факторингу є недійсними оскільки підписані особами, які не мали на це повноважень.

25.07.2024 року через систему «Електронний суд» представником позивача було подано додаткові пояснення, в якому останній наполягав на задоволенні позову, додатково зазначив що при укладанні договору сторонами були погоджені строки дії договору, а тому посилання відповідача на безпідставність нарахування процентів по договору є необґрунтованими, крім того зазначив що договорі факторингу та договір відступлення права вимоги не оспорювалися та не визнавалися судом недійсними, не були розірвані, а тому є чинними.

02.05.2026 року представником позивача було подано пояснення позивача, в яких додатково зазначив, що предметом розгляду справи є стягнення заборгованості за сьомим траншем у відповідності до умов Кредитного договору, відповідач протягом тривалого часу належним чином виконувала умови укладеного договору в частині попередніх траншів, та не висловлювала зауважень або незгоди з такими умовами.

27.05.2025 року через систему «Електронний суд» від представника відповідача, адвоката Смірнової А.О. надійшли додаткові пояснення у справі, в яких остання підтримала позицію викладену у відзиві на позовну заяву, вважає недоведеним факт отримання відповідачем кредитних коштів, у тому числі і 7-го траншу. Крім того, зазначила що вважає вимогу про стягнення правової допомоги у розмірі 17 000 грн. необґрунтованою, документально не підтвердженою, а тому такою що не підлягає задоволенню.

28.05.2026 року представником позивача було подано пояснення позивача, в яких в яких остання підтримала позицію викладену в поясненнях, які надавала раніше, додатково зазначила що сума правової допомоги є спів мірною зі складністю справи, зворотнього відповідачем не доведено.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги в повному обсязі, просив суд його задовольнити, в подальшому надав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності.

В судовому засіданні відповідач та її представник заперечували проти задоволення позовних вимог, вважають їх необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, в подальшому, від представника відповідача надійшла заява про розгляд справи без участі відповідача та представника відповідача.

Суд, вислухавши думку учасників, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому їх дослідженні, дійшов до таких висновків.

Судом встановлено, що 20.10.2019 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ІНФІНАНС» (далі по тексту - Кредитодавець/ТОВ «Інфінанс») та позичальником, яким є ОСОБА_1 (далі по тексту - Відповідач/Позичальник) було укладено Договір позики, в тому числі і на умовах фінансового кредиту №0679533909 та отримання кредиту згідно Заявки - анкети на умовах Пропозиції (оферти) на укладення електронного Договору позики № 2628554111 від 10.02.2020 року, що акцептована Відповідачем 10.02.2020 року, шляхом підписання електронним підписом Відповідача (вчиненим одноразовим ідентифікатором з урахуванням положень ч. 6 і 12 п. 1 ст. З, ст. 12, п. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», ч. 1 ст. 205 Цивільного Кодексу України).

Дослідивши надані позивачем докази, суд дійшов висновку, що договір позики був укладений з дотриманням вимог чинного законодавства України в електронній формі шляхом використання відповідачем одноразових ідентифікаторів, які були надіслані на електронну адресу відповідача. Суд врахував положення статей 205, 207 ЦК України та Закону України «Про електронну комерцію», відповідно до яких електронний договір, підписаний електронним підписом одноразовим ідентифікатором, прирівнюється до письмової форми правочину.

Відповідно до п. 1.1 Договору товариство надає Позичальнику фінансову послугу з надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, а саме: кошти на умовах фінансового кредиту (надалі по тексту - «кредит») для власних потреб на умовах цього Договору, а також згідно Правил надання грошових коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту за умовами програми «МопеуВООМ» (надалі - Правила), які є невід`ємною частиною Договору, а Позичальник зобов`язується отримати та належним чином використовувати і повернути в передбачені цим Договором строки кредит та сплатити відсотки й інші платежі за користування кредитом у порядку та на умовах, визначених цим Договором та Правилами.

Пунктом 1.2. Договору передбачено, що кредит надається у вигляді відновлювальної кредитної лінії окремими частинами (траншами) в межах строку дії Договору - 36 календарних місяців з дня підписання Договору з остаточним терміном повернення кожного траншу кредиту не пізніше строку користування траншем, визначеного Сторонами у Додатку №1 та Додатку №2 до Договору - при наданні (отриманні) першого траншу кредиту, та Додатку №3 та Додатку №4 до Договору - при наданні (отриманні) другого та наступних траншів кредиту. Строк користування кожним траншем є окремим та визначається відповідно до умов Договору: Додатку №1 та Додатку №2 до Договору - при наданні (отриманні) першого траншу кредиту, та Додатку №3 та Додатку №4 до Договору - при наданні (отриманні) другого та наступних траншів кредиту. Позичальник має право здійснити дострокове погашення кредиту (траншу) за Договором і сплатити проценти за фактичний строк користування кредитом (траншем).

Відповідно до п. 1.3. Договору мета отримання кредиту - для власних потреб.

Згідно з п 1.6. Договору в рамках дії даного Договору Сторони погодили наступні загальні умови, а саме: До умов даного Договору застосовуються фіксована процентна ставка. Порядок обчислення процентної ставки встановлюється цим пунктом Договору та Правилами. Максимальний строк (кількість календарних днів користування Кредитом (траншем) - 30 календарних днів; діючий ліміт (сума) кредиту (в національній валюті) - 20 000,00 гривень; максимальна відсоткова ставка, нараховується за один календарний день на суму фактичного залишку заборгованості - 1,75%. Розмір відсотків за один день користування кредитом (траншем) та річна відсоткова ставка визначаються Сторонами у Додатку №1 та Додатку №2 до Договору - при наданні (отриманні) першого траншу кредиту, та Додатку №3 та Додатку №4 до Договору - при наданні (отриманні) другого та наступних траншів кредиту. Відсотки за користування поточним кредитом (траншем) нараховується за один календарний день від фактичної суми грошових коштів, які Позичальник зобов`язаний повернути Товариству в рамках наданого кредиту (траншу) в день такого нарахування.

Відповідно до п. 1.7. Договору протягом 36 календарних місяців з дня укладення Договору Позичальнику надається право користуватися кредитними коштами, які Позичальник зобов`язаний повернути Товариству в рамках надання кредиту на умовах Договору та Правил.

Також судом встановлено, що кредитором належним чином виконано свої зобов`язання за договором позики, оскільки кредитні кошти були фактично перераховані відповідачу на банківську картку №НОМЕР_1 , що підтверджується квитанцією№ 48402937 від 10.02.2020 року про перерахування коштів в розмірі 7750,00 на банківський картковий рахунок, що зазначив Відповідач.

Згідно листа від 14.07.2021 року, ТОВ «ІНФІНАНС» повідомляє та підтверджує, видачу на банківську карту клієнта ОСОБА_1 онлайн-позики за Договором позики № 0679533909, № транзакції 48402937.

Відповідно до інформації наданої АТ КБ «ПриватБанк» №20.1.0.0.0/7-251105/71952-БТ на ім`я ОСОБА_1 було емітовано карту №НОМЕР_2 ( НОМЕР_3 ), 10.02.2020 року на вказаний рахунок було зарахування коштів у сумі 7 750 грн., що підтверджується також випискою за договором б/н за період 10.02.2020-15.02.2020.

Відповідачем не надано будь яких доказів щодо спростування факту отримання грошових коштів, а отже твердження щодо недоведеності факту отримання відповідачем кредитних коштів є неспроможними.

Судом враховано, що відповідач після отримання кредитних коштів взяті на себе зобов`язання належним чином не виконала, у встановлені договором строки кредит та проценти не повернула, у зв`язку з чим утворилась заборгованість.

Крім того, судом встановлено факт переходу права вимоги за договором позики до позивача. Зокрема, 14.07.2021 року між ТОВ «Інфінанс» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» було укладено Договір факторингу № 14-07/21, відповідно до якого ТОВ «Інфінанс» відступило на користь ТОВ «Вердикт Капітал» права грошової вимоги до Боржників за Договорами позики.

Відповідно до Реєстру Боржників до Договір факторингу № 14-07/21 від 14.07.2021 року (Додатку №3), до ТОВ «Вердикт Капітал» перейшло право вимоги до Відповідача на загальну суму 75 014,18 грн.

У свою чергу, ТОВ «Вердикт Капітал» відступило право вимоги до Боржників Товариству з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» відповідно до Договору відступлення права вимоги № 10-01/2023 від 10.01.2023 року, в тому числі за Договором позики № 0679533909 від 20.10.2019 року, що укладений між ТОВ «Інфінанс» та ОСОБА_1 , що підтверджується Реєстром боржників до Договору відступлення права вимоги № 10-01/2023 від 10.01.2023 року (Додатку №3).

В матеріалах справи відсутні докази визнання договору факторингу чи договору відступлення прав вимоги недійсними та докази оскарження вказаних договорів, таким чином, суд приходить до висновку, що ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» є правонаступником у зобов`язанні, що виникло за договором кредиту №0679533909 від 20.10.2019 року, укладеним між ТОВ «ІНФІНАНС» та ОСОБА_1 , в обсязі набутих прав.

Доводи відповідача відносно того, що позивач (ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР») не є кредитором за спірним кредитним договором та право вимоги йому не передано спростовуються зібраними у справі доказами, а тому, судом відхиляються.

Відповідно до розрахунку заборгованості, наданого позивачем, у ОСОБА_1 заборгованість за договором кредиту №0679533909 від 20.10.2019 року у розмірі 137 808,47 грн., зокрема: 7 746,99 грн. заборгованість по основній сумі кредиту; 130 058, 48 грн. сума заборгованості за відсотками на дату відступлення права вимоги.

Надаючи правову оцінку правовідносинам, що склалися між сторонами, суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

У відповідності до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

Відповідно до ч.1, 2 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Відповідно до ст.11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них.

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За змістом ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 ст.638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Статтею 1046 ЦК України визначено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

За змістом ст.1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору. Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено кредитодавцем в односторонньому порядку. Умова договору щодо права кредитодавця змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною.

Відповідно до ч.1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Статтями 525, 526 ЦК України визначено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст.611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

За змістом ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками справи; доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Позивач виконав зобов`язання за договором позики, видав відповідачеві кошти у сумі та на умовах, передбачених договором позики, натомість відповідач допустив порушення зобов`язання по поверненню кредиту та сплаті процентів у встановлений у договорі строк.

Відповідно до розрахунку заборгованості, наданого позивачем, ОСОБА_1 має непогашену заборгованість перед ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» за договором позики № 0679533909 від 20.10.2019 року в сумі 7 746,99 грн. заборгованість по основній сумі кредиту; 130 058, 48 грн. нарахованих відсотків за користування позикою, що нараховані за період з 20.10.2019 по 10.01.2023.

Факт наявності наведеної вище заборгованості по сумі основного боргу в розмірі 7 746,99 грн. за наведеним вище договором підтверджується наявними в матеріалах цієї справи доказами й не спростований відповідачем по справі.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з ОСОБА_1 суми основного боргу в розмірі 7 746,99 грн., яка виникла за договором позики № 0679533909 від 20.10.2019 року є доведеними, обґрунтованими, підтвердженими доданими документами, а тому є такими, що підлягають задоволенню.

Водночас, розглянувши вимоги позивача про стягнення 85 573,54 грн. нарахованих відсотків за користування позикою за період з 20.10.2019 по 10.01.2023, суд виходить з наступного.

Як встановлено судом, згідно п. 1.2. договору кредит надається у вигляді відновлювальної кредитної лінії окремими частинами (траншами) в межах строку дії Договору - 36 календарних місяців з дня підписання Договору з остаточним терміном повернення кожного траншу кредиту не пізніше строку користування траншем, визначеного Сторонами у Додатку №1 та Додатку №2 до Договору - при наданні (отриманні) першого траншу кредиту, та Додатку №3 та Додатку №4 до Договору - при наданні (отриманні) другого та наступних траншів кредиту. Строк користування кожним траншем є окремим та визначається відповідно до умов Договору: Додатку №1 та Додатку №2 до Договору - при наданні (отриманні) першого траншу кредиту, та Додатку №3 та Додатку №4 до Договору - при наданні (отриманні) другого та наступних траншів кредиту.

10.02.2020 року ОСОБА_1 було підписано одноразовим ідентифікатором 9u6v6d Заявку-Анкету на отримання кредиту.

Відповідно до пропозиції надання 7 траншу кредиту згідно Заявки-анкети №2628554111 від 10.0.2020 року в рамках Договору надання позики, в тому числі і на умовах фінансового кредиту №0679533909 від 20.10.2019 року (оферти) ТОВ «Інфінанс» було запропоновано ОСОБА_1 прийняти умови ПРАВИЛ НАДАННЯ ГРОШОВИХ КОШТІВ У ПОЗИКУ, В ТОМУ ЧИСЛІ І НА УМОВАХ ФІНАНСОВОГО КРЕДИТУ ЗА УМОВАМИ ПРОГРАМИ «МоneуВООМ» затверджених наказом № 11/1 від 11.05.2019 р. та отримати 7 транш кредиту в рамках Договору надання позики, в тому числі і на умовах фінансового кредиту № 0679533909 від 20 жовтня 2019 року на основних умовах кредиту (траншу): розмір кредиту (траншу) 7 750 грн.; строк користування кредитом (траншем) 30 днів.

Згідно з акцепту оферти від 10 лютого 2020 року на отримання 7 траншу кредиту згідно Заявки - анкети №2628554111 від 10 лютого 2020 року в рамках Договору надання позики, в тому числі і на умовах фінансового кредиту № 0679533909 від 20 жовтня 2019 року ОСОБА_1 погодилась з умовами оферти ТОВ «ІНФІНАНС», умовами ПРАВИЛ НАДАННЯ ГРОШОВИХ КОШТІВ У ПОЗИКУ, В ТОМУ ЧИСЛІ І НА УМОВАХ ФІНАНСОВОГО КРЕДИТУ ЗА УМОВАМИ ПРОГРАМИ «МоneуВООМ», затверджених наказом № 11/1 від 11.05.2019 р.. згоден отримати 7 транш кредиту в рамках Договору надання позики, в тому числі і на умовах фінансового кредиту № 0679533909 від 20 жовтня 2019 року на основні умовах кредиту (траншу): розмір кредиту (траншу) 7 750 грн.; строк користування кредитом (траншем) 30 днів.

Вищезазначені заявка-анкета, оферта та акцепт оферти підписані позичальником ОСОБА_1 одноразовим ідентифікатором 9u6v6d.

Враховуючи викладено, відповідно до умов Договору позики, оферти та акцепта оферти 7 транш кредиту Позичальнику було надано розміром 7 750 грн., строк користування кредитом (траншем) - 30 днів.

Згідно з поданого позивачем розрахунку заборгованості слідує, що позивачем нараховано відсотки за користуванням кредиту у розмірі 1,75 % за один день користування кредитом понад строку зазначеному в договорі позики.

З огляду на правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену у постанові від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, нарахування позивачем відсотків за користування кредитними коштами поза межами строку дії договору позики є безпідставним.

У постанові об`єднаної палати КГС ВС від 02.10.2020 року N 911/19/19, Верховний Суд зазначив, що суд має з`ясувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується; у разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то суд, з урахуванням конкретних обставин справи, самостійно визначає суми нарахувань, які підлягають стягненню, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання та максимального розміру стягуваних сум нарахувань.

Так, за договором позики № 0679533909 надано кредит в сумі 7 750,00 грн. строком на 30 днів зі сплатою відсотків у розмірі 1,75 % на добу, тому розмір відсотків за таким договором складає 4 068,75 грн. (7 750*1,75%*30).

За таких обставин, суд дійшов висновку про стягнення з відповідача на користь позивача суми процентів за користування кредитом, нарахованих за визначеними умовами договору строком кредитування та орієнтовним строком повернення кредиту, тобто за 30 днів, що становить 4 068,75 грн.

У задоволенні іншої частини вимог щодо стягнення відсотків за користування позикою судом відмовляється у зв`язку з безпідставністю.

Вирішуючи вимогу про стягнення витрат на правничу допомогу, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Згідно із ч. 1-6 ст. 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 (провадження № 11-562ас18) вказано, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Отже склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі.

В обґрунтування заявленої суми на надання правничої допомоги, позивачем надано: договір про надання правової допомоги № 02-01/2023 від 02.01.2023 року, укладеного між ТОВ «Коллект центр» та Адвокатським об`єднанням «Лігал Ассістанс», копію прайс-листа АО «Лігал Ассістанс» про види послуг та їх ціну; заявку на надання юридичної допомоги № 495 від 02.01.2024 року на суму 17 000,00 грн.; витяг з Акту №3 про надання юридичної допомоги від 08.01.2024 року, відповідно до якого, погоджені наступні правові послуги: Надання усної консультації з вивченням документів, 2 год. 3000 грн., підготовка пропозицій, 2 год. 4 000 грн., Складання позовної заяви про стягнення боргу для подачі до суду, 5 год. 10 000 грн..; копію платіжної інструкції № 0406010000.

Дослідивши надані позивачем докази на підтвердження надання правової допомоги, судом відхиляються доводи представника відповідача щодо відсутності доказів фактичного надання правничої допомоги, у зв`язку з їх безпідставністю.

Крім того, представник відповідача у своїх запереченнях зазначає, що вартість правничої допомоги у сумі 17 000 грн. є неспівмірною з огляду на малозначність справи.

Розглянувши надані представником позивача документи, дослідивши матеріали справи та наявні в ній докази, суд виходить з того, що при визначенні суми відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 23 січня 2014 року у справі «East/WestAllianceLimited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим. Відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Подібні висновки щодо підтвердження витрат, пов`язаних із оплатою професійної правничої допомоги, зроблені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 (провадження № 11-562ас18) та додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19).

У Постановах Верховного Суду від 02 липня 2020 року в справі № 362/3912/18 (провадження № 61-15005св19) та від 30 вересня 2020 року в справі № 201/14495/16-ц (провадження № 61-22962св19) викладено правовий висновок про те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12.10.2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10.12.2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23.01.2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26.02.2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні ЄСПЛ від 28.11.2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та її адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони, тощо.

Тобто у застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у ч. 4 ст. 137 ЦПК України.

При цьому, суд звертає увагу на те, що предметом позову є стягнення заборгованості за кредитним договором. Справа є малозначною в силу вимог закону та не є складною.

За таких обставин, суд вважає, що витрати на професійну правничу допомогу у загальному розмірі 17 000 грн. є завищеними, належним чином не обґрунтованими та становлять надмірний тягар для відповідача, що суперечить принципу розподілу судових витрат.

Враховуючи складність справи та виконані роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, суд дійшов висновку про необхідність зменшити їх розмір та стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» понесені у даній справі витрати на професійну правничу допомогу під час розгляду справи в суді в розмірі 3 000 грн. У задоволенні іншої частини витрат на правничу допомогу судом відмовляється.

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, у разі часткового задоволення позову, судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а тому слід стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір в розмірі 383,47 грн. (11 818,74 х 3 028 / 93 323,53).

Керуючись ст.ст. 530, 536, 610-612, 617, 625, 629, 1046, 1049, 1056-1 ЦК України, ст.ст. 4, 12, 13, 76, 81, 137, 141 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» (код ЄДРПОУ 44276926, місцезнаходження: 01133, місто Київ, вул. Мечнікова, будинок 3, офіс 306) заборгованість за Кредитним договором № 0679533909 від 20.10.2019 року у розмірі 11 818 (одинадцять тисяч вісімсот вісімнадцять) грн. 74 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» (код ЄДРПОУ 44276926, місцезнаходження: 01133, місто Київ, вул. Мечнікова, будинок 3, офіс 306) суму сплаченого судового збору у розмірі 383 (триста вісімдесят три) грн. 47 коп. та судові витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката у розмірі 3 000 (три тисячі) грн. 00 коп.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Запорізького апеляційного суду протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Комунарського районного суду

м. Запоріжжя А.В.Михайлова