Рішення № 140073096, 25.09.2026, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/7747/23

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 вересня 2026 року місто Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в складі:

головуючого судді - Бедьо В.І.,

при секретарі судового засідання - Малиновській І.Ю.,

представника позивача -Соколова А.В.,

представника позивача - Дементєвої С.М.,

представника відповідача - Розман С.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції, в залі суду, в м. Ужгород, цивільну справу за позовною заявою Закарпатської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону, поданої в інтересах держави в особі Міністерства оборони України та Квартирно-експлуатаційного відділу м. Мукачево до ОСОБА_1 , про витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння,-

ВСТАНОВИВ:

В.о. заступник керівника Закарпатської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону звернувся до суду в інтересах держави з позовом до ОСОБА_1 , про витребування земельної ділянки площею 0,10 га, кадастровий номер 2124884800:10:010:0024, в с. Оноківці Ужгородського району, яка входить до складу військового містечка № НОМЕР_1 за адресою: АДРЕСА_1 , територіально відноситься до Оноківської сільської ради квартал 8/7), на користь держави в особі Міністерства оборони України з володіння ОСОБА_1 , шляхом її повернення також просить стягнути з відповідача судові витрати.

Позов обґрунтовано тим, що спірна земельна ділянка входить до складу земель військового містечка № НОМЕР_1 , які перебувають у державній власності, а її передача у приватну власність відповідачу здійснена без волі та згоди уповноваженого органу держави.

Рішенням Оноківської сільської ради від 07 грудня 2021 року № 841-XII-VIII зазначену земельну ділянку передано ОСОБА_1 у приватну власність для індивідуального садівництва.

Позивач вважає, що земельна ділянка вибула з володіння держави поза її волею, у зв`язку з чим просить витребувати її з володіння відповідача на підставі статей 387, 388 ЦК України.

За своєю правовою природою заявлена вимога є віндикаційним позовом - вимогою власника про витребування майна з чужого незаконного володіння.

Заяви (клопотання) учасників справи.

13.06.2023 року через систему «Електронний суд» представником позивача Міністерства оборони України подано клопотання про проведення судового засідання в режимі відеоконференції.

21.06.2023 року через Канцелярію суду представником Міністерства оборони України подано пояснення, де зазначено, що Квартирно-експлуатаційний відділ м. Мукачево є структурним підрозділом органу державної виконавчої влади - Міністерства оборони України. Його майно є державною власністю і закріплюється за ним на праві оперативного управління, згідно з п. п. 5.13, 5.14 Положення про організацію квартирно-експлуатаційного забезпечення Збройних Сил України, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 03.07.2003 №448, квартирно-експлуатаційні органи ЗСУ здійснюють облік земельних ділянок, фонди військових містечок та земельні ділянки, обліковуються у КЕВ (КЕЧ).

Звертає увагу суду на те, що згідно акту перевірки дотримання вимог земельного законодавства щодо об?єкту земельної ділянки від 17.09.2021 № 770-ДК/771/АП/09/01/-21 підтверджено, що рішеннями 3 сесії 23 скликання Онокіської сільської ради від 16.10.1998 «Про вилучення земельних ділянок» та 3 сесії 23 скликання Ужгородської районної ради народних депутатів від 25.09.1998 «Про зміну площі землекористування Ужгородського держлісгоспу та територій сільських рад», всупереч вимогам законодавства чинного на момент прийняття відповідних рішень, вилучено за клопотання Ужгородського держлісгоспу із земель оборони загальною площею 7,72 га земельну ділянку площею 6,0 га з подальшою передачею у приватну та комунальну власність земельних ділянок за вказаними в акті кадастровими номерами загальною площею 4,0079 га (відомості Публічної кадастрової карти), в тому числі земельну ділянку за кадастровим номером 2124884800:10:010:0024 (площа 0,10 га), без врахування відповідних норм законодавства.

Наголошує, що Міністерство оборони України, як орган управлінням майном, а також КЕВ м. Мукачево, в користуванні якого знаходиться спірна земельна ділянка, згоди на припинення права постійного користування нею та її вилучення не надавали. Оскільки, спірна земельна ділянка вибула з державної власності незаконно, усупереч волі держави в особі уповноважених органів - Міністерства оборони України та КЕВ м. Мукачеве, а відповідач отримав її з порушенням установленого законом порядку та інтересів держави, земельна ділянка площею 0,10 га, кадастровий номер 2124884800:10:010:0024, в с. Оноківці Ужгородського району, яка входить до складу військового містечка № НОМЕР_1 за адресою: АДРЕСА_1 , територіально відноситься до Оноківської сільської ради квартал 8/7 ), підлягає витребуванню з володіння ОСОБА_1 на користь держави в особі Міністерства оборони України та КЕВ м. Мукачеве.

03.07.2023 року через Канцелярію суду представникомКЕВ м. Мукачево подано до суду відзив на позовну заяву, з якого вбачаються підстави для задоволення позовної заяви.

Представник КЕВ м. Мукачево вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню виходячи із наступного. Матеріалами справи підтверджено, що органи місцевого самоврядування не мали повноважень розпоряджатися землями оборони, тобто відбулося безпідставне припинення постійного користування частини земельної ділянки, яка перебуває у постійному користуванні КЕВ м. Мукачево.

Звертає увагу суду на те, що на момент введення в дію Земельного кодексу Української РСР від 18.12.1990 р. № 562-XII, спірна земельна ділянка була в користуванні Мукачівської КЕЧ району для розміщення та постійної діяльності військових частин Збройних Сил, то в силу ст. 70 ЗК Української РСР від 18.12.1990р. з набуттям чинності відповідним Кодексом зазначена земельна ділянка стала за законом відноситись до земель оборони, а держава набула права власності на відповідну земельну ділянку згідно з ст. 4 цього кодексу, яка встановлювала, що землі оборони перебувають у державній власності. Рішенням Конституційного Суду України вересня року у № 1-17/2005 (№ 5-рп/2005) державні акти старого взірця визнані такими, що відповідають вимогам законодавства України. КЕВ м. Мукачево вживаються заходи щодо належного оформлення правовстановлюючих документів на землі оборони по мірі надходження коштів з державного бюджету на вказані цілі.

04.07.2023 року через Канцелярію суду представником Відповідача Розман С.Ю. подано заяву про відвід судді, яка мотивована тим, що суддя Бедьо В.І, протягом 2022-2023 року розглядав три справи за позовами Закарпатської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону в інтересах держави в особі органів, уповноважених здійснювати функції у спірних відносинах, Міністерства оборони України, Квартирно-експлуатаційного відділу м. Мукачево про витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння, а саме справа №308/15139/18, №308/3827/19, 308/10692/18. Таким чином, вважає, що суддя Бедьо В.І., вже фактично висловив свою правову позицію щодо спірних правовідносин і ця позиція спрямована на захист прав позивача Закарпатської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону.

05.07.2023 року через Канцелярію суду представником КЕВ м. Мукачево подано до суду заяву про розгляд судового засіданнябез участі представника.

06.07.2023 року через Канцелярію суду прокурором Закарпатської спеціалізованої прокуратури подано клопотання про ознайомлення з матеріалами справи.

18.07.2023 року через Канцелярію суду представником КЕВ м. Мукачево подано до суду заяву про розгляд судового засідання без участі представника.

27.09.2023 року через Канцелярію суду представником Міністерства оборони України подано до суду клопотання про призначення комплексної земельно-технічної та оціночно-земельної експертизи, обґрунтоване необхідністю повного й об`єктивного встановлення обставин справи. Зокрема, для з`ясування наявності чи відсутності перетину та/або накладення земельних ділянок необхідно дослідити землевпорядну документацію, а також перевірити відповідність фактичного розташування земельної ділянки, зареєстрованої у приватній власності відповідача, та земельної ділянки, що перебуває у державній власності, даним правовстановлюючих документів і документації із землеустрою. Зазначені питання належать до компетенції експертів у відповідній галузі та потребують проведення судової експертизи.

03.10.2023 року через Канцелярію суду представником КЕВ м. Мукачево подано до суду клопотання про призначення комплексної земельно-технічної та оціночно-земельної експертизи.

29.11.2023 року через Канцелярію суду представником КЕВ м. Мукачево подано клопотання про перенесення судового засідання.

20.02.2024 року через Канцелярію суду представником КЕВ м. Мукачево подано до суду заяву про розгляд справи без участі представника.

20.02.2024 року через Канцелярію суду представник Позивача подавдо суду заяву про розгляд справи без участі представника прокуратури та заявлене клопотання про призначення експертизи підтримує.

20.02.2024 року через Канцелярію суду представник Позивача подав до суду клопотання про надання справи для ознайомлення.

19.02.2025 року через систему «Електронний суд» представником Позивачаподано до суду клопотання про долучення доказів до матеріалів справи, а саме висновок комплексної експертизи з питань землеустрою, земельно-технічної та оціночно-земельної експертизи 4736-Е. 19.07.2024 прийнято висновок експерта за результатами проведення комплексної експертизи з питань землеустрою, земельно-технічної та оціночно-земельної експертизи 4736-Е, відповідно до якого: 1) земельна ділянка військового містечка № НОМЕР_1 у АДРЕСА_1 , територіально відноситься до Оноківської сільської ради квартал 8/7), площею 7,72 га, яка перебуває у постійному користуванні КЕВ м. Мукачеве на підставі державного акту серії Б № 029097 від 1979 року за матеріалами наданими на дослідження, належить до земель оборони; 2) конфігурація, лінійні проміри та площа земельної ділянки військового містечка № НОМЕР_1 у АДРЕСА_1 , територіально відноситься до Оноківської сільської ради квартал 8/7), площею 7,72 га, яка перебуває у постійному користування КЕВ м. Мукачеве на підставі державного акту серії Б №029097 від 1979 року відображено у дослідницькій частині Висновку; 3) земельна ділянка за кадастровим номером 2124884800:10:010:0024 (площа 0,1 га) що розташована на території Оноківської сільської ради, Ужгородського району, Закарпатської області згідно планово-картографічних матеріалів наданих на дослідження повністю накладається на землі оборони, а саме військового містечка № НОМЕР_1 у АДРЕСА_1 , вул. Тімірязєва, 35 (район «Шахта) територіально відноситься до Оноківської сільської ради квартал 8/7. Місце розташування та накладання земельних ділянок відображена у дослідницькій частині Висновку (Зображення 6); 4) Ринкова вартість земельної ділянки за кадастровим номером 2124884800:10:010:0024 площею 0,1000 га, яка розташована в с. Оноківці, Ужгородського району Закарпатської області, станом на 07.08.2020 становила б 438520,00 грн (чотириста тридцять вісім тисяч п`ятсот двадцять грн. 00 коп.) без врахування ПДВ. Наголошує, що вказаний висновок експерта має істотне значення для вирішення справи, а подати його разом із позовною заявою не було об`єктивної можливості, на підставі статей 43, 48, 49, 56, 57, 76, 83, 102 Цивільного процесуального кодексу України просить долучити висновок експерта за результатами проведення комплексної земельно-технічної та оціночно-земельної експертизи від 19.07.2024 4736-Е, який доручено експертам Закарпатського відділення Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України та надати йому оцінку при винесенні судового рішення.

20.02.2025 року через Канцелярію суду представник Позивача подав до суду клопотання про надання справи для ознайомлення.

19.02.2026 року через систему «Електронний суд» судовим експертом надіслано до суду клопотання, згідно якого просить суд надати дозвіл на залучення сертифікованого інженера для проведення геодезичного знімання ділянок з метою складання кадастрових планів та дозволу на подальше використання цих даних для надання відповіді на поставлені судом питання.

25.02.2026 року суддею Ужгородського міськрайонного суду Бедьо В.І. надано відповідь на клопотання за Вих. №07/19/02/26 від «19» лютого 2026 р. судовому експерту Павлич О.В. про надання судовому експерту дозвіл на залучення сертифікованого інженера для проведення геодезичного знімання ділянок з метою складання кадастрових планів та дозвіл на подальше використання цих даних для надання відповіді на поставлені судом питання.

05.03.2026 року через Канцелярію суду, судовим експертом повернуто матеріали цивільної справи №308/7747/23 для вирішення можливості подальшого виконання експертизи.

17.03.2026 року через систему «Електронний суд» представником КЕВ м. Мукачево подано до суду заяву про розгляд справи без участі представника.

26.03.2026 року через систему «Електронний суд» представником Позивача подано до суду клопотання про долучення доказів до матеріалів справи, а саме: копію висновку експерта за результатами проведення комплексної експертизи з питань землеустрою, земельнотехнічної та оціночно-земельної експертизи 4736-Е на 67 арк., а також постанови від 03.09.2024 про надання дозволу на розголошення відомостей досудового розслідування у кримінальному провадженні № 42021071210000005 від 29.03.2021 на 2 арк., що мають істотне значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

26.03.2026 року через систему «Електронний суд» представником Позивача подано до суду заяву про забезпечення позовув порядку ст.. 151 ЦПК України. Подану заяву мотивує тим, що до постановлення рішення у даній справі та набрання ним законної сили існує реальна загроза утруднення його виконання у випадку задоволення зазначеного позову та в разі невжиття заходів забезпечення позову, оскільки існує ймовірність відчуження, поділу, об`єднання земельної ділянки. Зокрема, у разі продажу Відповідачем спірної земельної ділянки чи відчуження в інший спосіб, її поділу, об`єднання, передачі в заставу, оренду чи інше користування, а також забудови, в подальшому у разі задоволення позову, виконання рішення суду, постановленого за позовом Закарпатської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону, яка діє на захист інтересів держави, стане неможливим. Більш того, у разі поділу, об`єднання спірної земельної ділянки, звернення із позовною вимогою про витребування земельної ділянки у власність держави також стане неможливим, у тому числі у зв`язку із тим, що спірна земельна ділянка перестане існувати як об`єкт цивільних правовідносин. А подальше відчуження та перереєстрація землі до закінчення розгляду позову прокурора призведе до неможливості виконати рішення суду (в разі задоволення позову) та захистити порушені права та інтереси держави в межах одного судового провадження без нових звернень прокурора (позивачів) до суду. Просить задовольнити заяву і вжити протягом судового розгляду і до набрання рішенням суду у даній справі законної сили наступні заходи забезпечення позову: накласти арешт на земельну ділянку площею 0,10 га кадастровий номер 2124884800:10:010:0024, яка розташована в с. Оноківці Ужгородського району; заборонити відповідачу розпоряджатися земельною ділянкою площею 0,10 га кадастровий номер 2124884800:10:010:0024, яка розташована в с.Оноківці Ужгородського району, шляхом її поділу, об`єднання, зміни цільового призначення, передачі в оренду/суборенду чи на іншому праві користування, відчуження, передачі в іпотеку, виконання підготовчих чи будівельних робіт. Стягнути з відповідача на користь Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону (79007, Львівська область, м. Львів, вул. Клепарівська, 20, ідентифікаційний код 38326057) сплачений судовий збір за подання заяви про забезпечення позову.

16.04.2026 року через систему «Електронний суд» представником Міністерства оборони України надіслано до суду заяву про розгляд справи без участі.

16.04.2026 року через систему «Електронний суд» представником Відповідача надіслано до суду заяву про ознайомлення з матеріалами справи в електронному вигляді.

04.06.2026 року через систему «Електронний суд» представником КЕВ м. Мукачево надіслано до суду заяву про відкладення судового засідання.

05.06.2026 року через систему «Електронний суд» представником Відповідача надіслано до суду клопотання про залишення позову без руху,у якому він посилається на порушення позивачем вимог статей 175 та 177 Цивільного процесуального кодексу України в частині надання документів, що підтверджують внесення на депозитний рахунок суду грошових коштів у розмірі вартості спірного майна, оцінка (експертно-грошова оцінка земельної ділянки) якого здійснена в порядку, визначеному законом, чинна на дату подання позовної заяви. Просить залишити позовну заяву у цивільній справі №308/7747/23 без руху та надати п`ятиденний строк для усунення прокурором відповідних недоліків.

05.06.2026 року через систему «Електронний суд» представником Відповідача надіслано до суду заяву про застосування строку позовної давності, в якій зазначено, що позов у справі пред`явлено 11.05.2023, тоді як про обставини вилучення спірної земельної ділянки з земель оборони та порушення прав держави уповноваженим органам було відомо ще у 2007 році. На підтвердження цього відповідач посилається на постанову Господарського суду Закарпатської області від 21.11.2007 у справі № 4/140, якою розглядався спір щодо законності вилучення земельної ділянки. У зв`язку з цим відповідач вважає, що позов подано після спливу встановленого статтею 257 ЦК України трирічного строку позовної давності, та просить застосувати наслідки його спливу.

08.06.2026 року через систему «Електронний суд» представником Закарпатської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону подано до суду заперечення на клопотання, з якого вбачаються підстави для відмови у задоволенні клопотання про залишення позовної заяви без руху.

14.08.2026 року через Канцелярію суду представником прокуратури подано заяву про відкладення розгляду справи.

17.08.2026 року через систему «Електронний суд» представником Міністерства оборони України подано заяву про відкладення розгляду справи.

Представник позивача - прокурор Соколов А.В. у судовому засіданні підтвердив обставини, викладені у позовній заяві, та просив суд задовольнити позовні вимоги.

Представник позивача - КЕВ м. Мукачево Дементєва С.М. у судовому засіданні надала пояснення щодо обставин, викладених у матеріалах справи, та просила суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідач у судове засідання не з`явився. Представник відповідача Розман С.Ю. у судовому засіданні заперечив проти задоволення позовних вимог у повному обсязі та просив суд відмовити в їх задоволенні.

Судом встановлено, що в матеріалах справи наявне клопотання представника Міністерства оборони України про розгляд справи за його відсутності, на підставі наявних у справі матеріалів. При цьому Міністерство оборони України не заперечує проти задоволення позовних вимог Закарпатської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону.

Інші процесуальні дії у справі.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.05.2023 року вказана справа передана на розгляд судді Бедьо В.І.

Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 15.05.2023 року відкрито провадження у справі, було постановлено проводити розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження.

Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 13.06.2023 року відмовлено у задоволенні клопотання представника позивача Матяшук Владислава Костянтиновича про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції у справі № 308/7747/23 (провадження № 2/308/1339/23) за позовом в.о. заступника керівника Закарпатської спеціалізованої прокуратури у сфері оборониЗахідного регіону в інтересах держави, в особі органів, уповноважених здійснювати функції у спірних відносинах Міністерства оборони України, квартирно-експлуатаційний відділ м. Мукачево до ОСОБА_1 про витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння.

Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 06.07.2023 року, залишено без задоволення заяву представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Розмана Сергія Юрійовича про відвід судді від участі у розгляді цивільної справи за позовом в.о. заступника керівника Закарпатської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону в інтересах держави в особі органів, уповноважених здійснювати функції у спірних відносинах, Міністерства оборони України, Квартирно-експлуатаційного відділу м. Мукачева до ОСОБА_1 про витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння.

Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 30.11.2023 року, зупинено провадження у справі за позовом в.о. заступника керівника Закарпатської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону в інтересах держави в особі органів, уповноважених здійснювати функції у спірних відносинах, Міністерства оборони України, Квартирно-експлуатаційного відділу м. Мукачева до ОСОБА_1 про витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння. Справу за позовом в.о. заступника керівника Закарпатської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону в інтересах держави в особі органів, уповноважених здійснювати функції у спірних відносинах, Міністерства оборони України, Квартирно-експлуатаційного відділу м. Мукачева до ОСОБА_1 про витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння передано для визначення судді з розгляду заяви про відвід судді Бедьо В.І. в порядку, встановленому ч. 1 ст. 33 цього Кодексу.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.01.2024 року заява про відвід судді передана на розгляд судді Шумило Н.Б.

Ухвалою судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області Шумило Н.Б. від 11.01.2024 року, постановлено передати цивільну справу за позовом в.о. заступника керівника Закарпатської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону в інтересах держави в особі органів, уповноважених здійснювати функції у спірних відносинах, Міністерства оборони України, Квартирно-експлуатаційного відділу м. Мукачева до ОСОБА_1 про витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння - раніше визначеному складу суду, для продовження розгляду.

Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 20.02.2024 року задоволено клопотання Квартирно-експлуатаційного відділу м. Мукачево від 26.09.2023р. №1534 про призначення комплексної земельно-технічної та оціночно-земельної експертизи задоволено частково. Призначено по цивільній справі за позовом в.о. заступника керівника Закарпатської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону в інтересах держави, в особі органів, уповноважених здійснювати функції у спірних відносинах Міністерства оборони України, Квартирно-експлуатаційний відділ м.Мукачево до ОСОБА_1 про витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння, комплексну земельно-технічну та оціночно-земельну експертизу, проведення якої доручити атестованому судовому експерту Павличу Олександру Васильовичу (88000, м. Ужгород, вул. Гойди, 14). На вирішення експерта поставлено наступні питання: чи відноситься станом на 15.05.2023р. земельна ділянка військового містечка № НОМЕР_1 у АДРЕСА_1 , територіально відноситься до Оноківської сільської ради квартал 8/7), площею 7,72 га, яка перебуває у постійному користуванні Квартирно-експлуатаційного відділу м. Мукачево на підставі державного акту на право постійного користування землею серії Б №029097 від 1979 року до земель оборони? яка конфігурація, проміри та площа земельної ділянки військового містечка № НОМЕР_1 у АДРЕСА_1 , АДРЕСА_1 , територіально відноситься до Оноківської сільської ради квартал 8/7), площею 7,72 га, яка перебуває у постійному користуванні Квартирно-експлуатаційного відділу м. Мукачево на підставі державного акту на право постійного користування землею серії Б №029097 від 1979 року станом на 15.05.2023р.? чи існує фактичне накладення (перетинання) земельної ділянки кадастровий номер 2124884800:10:010:0024 (площа 0,10 га) на землі оборони. Якщо так, то яка площа такого накладення, в якій частині відбулося це накладення та яка ринкова вартість земельної ділянки, що накладається на землі оборони? Оплату за проведення експертизи покласти на Квартирно-експлуатаційний відділ м. Мукачево. Провадження у справі зупинено на час проведення експертизи.

Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 09.03.2026 року, поновлено провадження у цивільній справі за позовом в. о. заступника керівника Закарпатської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України, Квартирно-експлуатаційного відділу м. Мукачево до ОСОБА_1 про витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння.

Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 27.03.2026 року, задоволено заяву заступника керівника Закарпатської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону Харлапова Андрія Михайловича про вжиття заходів забезпечення позову в цивільній справі за позовною заявою в.о. заступника керівника Закарпатської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України, Квартирно-експлуатаційного відділу м. Мукачево до ОСОБА_1 про витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння. Накладено арешт на земельну ділянку площею 0,10 га кадастровий номер 2124884800:10:010:0024, яка розташована в с. Оноківці Ужгородського району; заборонено ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 ) розпоряджатися земельною ділянкою площею 0,10 га кадастровий номер 2124884800:10:010:0024, яка розташована в с. Оноківці Ужгородського району, шляхом її поділу, об`єднання, зміни цільового призначення, передачі в оренду/суборенду чи на іншому праві користування, відчуження, передачі в іпотеку, виконання підготовчих чи будівельних робіт.

Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 15.06.2026 року,відмовлено у задоволенні клопотання представника відповідача Розмана Сергія Юрійовича про залишення позовної заяви без руху за позовною заявою в.о. заступника керівника Закарпатської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону, поданої в інтересах держави в особі Міністерства оборони України та Квартирно-експлуатаційного відділу м. Мукачево до ОСОБА_1 , про витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння..

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані суду докази, виходячи з їх належності, допустимості, достовірності та достатності, суд приходить до наступного висновку, виходячи з наведених нижче доводів та мотивів.

Як встановлено судом, на обліку КЕВ м. Мукачеве знаходиться земельна ділянка загальною площею 7,72 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , територіально відноситься до Оноківської сільської ради квартал 8/7), військове містечко № НОМЕР_1 , (надана на підставі рішення Ужгородського обласного виконавчого комітету Закарпатської області від 18.06.1958 №025), право постійного користування якою посвідчується державним актом серії Б № 029097 від 1979 року, копія якого долучена до матеріалів справи.

Згідно з актом інвентаризації земель Міністерства оборони України від 22.02.1993, комісією складено цей акт про те, що згідно з розпорядженням районної державної адміністрації, виконавчого комітету міської ради народних депутатів від 22.02.1993 №75 проведена інвентаризація земель військового містечка № НОМЕР_1 Ужгородського району та на час проведення інвентаризації за цільовим призначенням, як землі оборони використовуються 7,7 га., копія якого долучена до матеріалів справи.

Як вбачається з позовної заяви, відповідно до розпорядженням голови Ужгородської районної державної адміністрації від 18.10.2019 №277 «Про надання дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель» надано дозвіл КЕВ м. Мукачеве на розроблення технічної документації із землеустрою на земельну ділянку площею 7,72 га, яка знаходиться за межами населеного пункту на території Оноківської сільської ради. Проте, при погодженні меж вказаної земельної ділянки військового містечка № НОМЕР_1 у АДРЕСА_1 , АДРЕСА_1 , територіально відноситься до Оноківської сільської ради квартал 8/7) в натурі (на місцевості) було виявлено, що на частину цієї земельної ділянки загальною площею близько 6,0 га, на підставі рішень Оноківської сільської ради, без будь-яких погоджень з Міністерством оборони України, виготовлено документи про передачу у приватну власність громадян. У подальшому, на підставі Акту перевірки дотримання вимог земельного законодавства щодо об`єкту-земельної ділянки від 17.09.2021 № 770-ДК/771/AT/09/01/-21, складеного за результатом проведеної Головним Управлінням з контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області планової перевірки з питань дотримання вимог земельного законодавства під час використання земель оборони, зокрема земельної ділянки (об`єкта перевірки), яка розташована по АДРЕСА_1 , територіально відноситься до Оноківської сільської ради квартал 8/7), встановлено, що низка земельних ділянок, у тому числі земельна ділянка за кадастровим номером 2124884800:10:010:0024 (площа 0,10 га), мають перетин ліній із земельною ділянкою площею 7,72 га, яка належить КЕВ м. Мукачеве на праві постійного користування землею серії Б № 029097 від 1979 року, тобто накладаються на землі оборони, та передані у приватну власність на підставі рішень Оноківської сільської ради всупереч встановленій процедурі та цільовому призначенню цих земель, копії долучено до матеріалів справи.

Судом встановлено, щоАкт перевірки дотримання вимог земельного законодавства щодо об`єктуземельної ділянки від 17.09.2021 № 770-ДК/771/АП/09/01/-21 надійшов до Закарпатської спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Західного регіону (з 17.03.2023 - Закарпатської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону) тільки 04.10.2021 із супровідним листом КЕВ м. Мукачево від 01.10.2021 №2318. Зазначений акт від 17.09.2021 № 770-ДК/771/АП/09/01/-21 був долучений до матеріалів кримінального провадження № 42021071210000005, відомості про яке було внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 29.03.2021, в рамках якого триває досудове розслідування за усіма фактами незаконної передачі у приватну власність земельних ділянок зі складу земель оборони військового містечка № НОМЕР_1 у АДРЕСА_1 . Так, згідно з відомостями Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (інформаційна довідка №319547600) земельна ділянка для індивідуального садівництва площею 0,10 га, кадастровий номер 2124884800:10:010:0024 зареєстрована на праві приватної власності за ОСОБА_1 на підставі рішення Оноківської сільської ради Ужгородського району Закарпатської області від 07.12.2021 №841-XII-VIII. У ході досудового розслідування кримінального провадження № 42021071210000005, відомості про яке було внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 29.03.2021, органом досудового розслідування в порядку тимчасового доступу до речей і документів було отримано копію рішення дванадцятої сесії восьмого скликання від Оноківської сільської ради Ужгородського району Закарпатської області від 07.12.2021 №841-XII-VIII «Про затвердження проектів землеустрою громадянам щодо відведення земельних ділянок для індивідуального садівництва та передачу їх у власність», згідно з п. 5 Додатку 2 до якого, земельна ділянка площею 0,10 га, кадастровий номер 2124884800:10:010:0024 надається ОСОБА_1 у власність для індивідуального садівництва. Водночас, Оноківська сільська рада не є органом, уповноваженим розпоряджатися землями оборони, а Міністерство оборони України рішення про надання згоди про надання у приватну власність частини земельної ділянки загальною площею 7,72 га, яка розташована за адресою: військове містечко № НОМЕР_1 у АДРЕСА_1 , територіально відноситься до Оонівської сільської ради квартал 8/7) ніколи не приймало, а також не знало про фактичне виділення частини цієї земельної ділянки площею 0,10 га в окрему земельну ділянку кадастровий номер 2124884800:10:010:0024 та її подальшу незаконну передачу у приватну власність фізичній особі.

Також судом встановлено, що актом перевірки дотримання вимог земельного законодавства щодо об`єкту - земельної ділянки від 17.09.2021 № 770-ДК/771/AII/09/01/-21 підтверджено, що рішеннями 3 сесії 23 скликання Оноківської сільської ради від 16.10.1998 «Про вилучення земельних ділянок» та 3 сесії 23 скликання Ужгородської районної ради народних депутатів від 25.09.1998 «Про зміну площі землекористування Ужгородського держлісгоспу та територій сільських рад», всупереч вимогам законодавства чинного на момент прийняття відповідних рішень, вилучено за клопотанням Ужгородського держлісгоспу із земель оборони загальною площею 7,72 га земельну ділянку площею 6,0 га з подальшою передачею у приватну та комунальну власність земельних ділянок за вказаними в акті кадастровими номерами загальною площею 4,0079 га (відомості Публічної кадастрової карти), в тому числі земельну ділянку за кадастровим номером 2124884800:10:010:0024 (площа 0,10 га), без врахування відповідних норм законодавства.Таким чином, Міністерство оборони України, як орган управлінням майном, а також КЕВ м. Мукачево, в користуванні якого знаходиться спірна земельна ділянка, згоди на припинення права постійного користування нею та її вилучення не надавали.

Оскільки спірна земельна ділянка вибула з державної власності незаконно, усупереч волі держави в особі уповноважених органів - Міністерства оборони України та КЕВ м. Мукачеве, а відповідач отримав її з порушенням установленого законом порядку та інтересів держави, земельна ділянка площею 0,10 га, кадастровий номер 2124884800:10:010:0024, в с. Оноківці Ужгородського району, яка входить до складу військового містечка № НОМЕР_1 за адресою: АДРЕСА_1 , територіально відноситься до Оноківської сільської ради квартал 8/7), підлягає витребуванню (повернення) земельної ділянки з володіння ОСОБА_1 на користь держави в особі Міністерства оборони України та КЕВ м. Мукачево.

Нормативно-правове обґрунтування.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Суд за правилом ч. 1 ст. 13 ЦПК України розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Статтями 15, 16 встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у випадку його порушення, невизнання або заперечення, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права або інтересу.

Згідно зі ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Відповідно до частини 2 статті 4 ЦПК України у випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.

Згідно із частиною 4 статті 42 ЦПК України у справах можуть також брати участь органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

За змістом ст. ст. 13, 19 Конституції України від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За правилами статті 56 ЦПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі прокурор набуває статусу позивача.

Відповідно до частини 4 статті 56 ЦПК України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує: 1) в чому полягає порушення інтересів держави, 2) необхідність їх захисту, 3) визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає 4) орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала про те, що у випадку, коли держава вступає в цивільні правовідносини, вона має цивільну правоздатність нарівні з іншими їх учасниками. Держава набуває і здійснює цивільні права й обов`язки через відповідні органи, які діють у межах їхньої компетенції. Отже, поведінка органів, через які діє держава, розглядається як поведінка держави у відповідних, зокрема, цивільних правовідносинах. Тому у відносинах, в які вступає держава, органи, через які вона діє, не мають власних прав і обов`язків, а наділені повноваженнями (компетенцією) представляти державу у відповідних правовідносинах (див. висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені в пунктах 6.21, 6.22 постанови від 20.11.2018 у справі № 5023/10655/11, в пунктах 4.19, 4.20 постанови від 26.02.2019 у справі № 915/478/18, пункт 26 постанови від 26.06.2019 у справі №587/430/16-ц).

Крім того, Велика Палата Верховного Суду звертала увагу на те, що в судовому процесі держава бере участь у справі як сторона через її відповідний орган, наділений повноваженнями у спірних правовідносинах (див. пункт 35 постанови від 27.02.2019 у справі №761/3884/18). Тобто під час розгляду справи в суді фактичною стороною у спорі є держава, навіть якщо позивач визначив стороною у справі певний орган (див. пункт 27 постанови від 26.06.2019 у справі №587/430/16-ц).

Пунктом 3 частини першої статті 131-1 Конституції України передбачено, що прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Питання представництва інтересів держави прокурором у суді врегульовано, серед іншого, статтею 23 Закону від №1697-VII, частина 1 якої детермінує, що представництво прокурором держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів держави, у випадках та порядку, встановлених законом.

Згідно з абзацами першим та другим частини третьої статті 23 Закону прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини.

Абзац третій частини третьої цієї статті передбачає заборону здійснення прокурором представництва в суді інтересів держави в особі державних компаній, а також у правовідносинах, пов`язаних із виборчим процесом, проведенням референдумів, діяльністю Верховної Ради України, Президента України, створенням та діяльністю засобів масової інформації, а також політичних партій, релігійних організацій, організацій, що здійснюють професійне самоврядування, та інших громадських об`єднань.

Беручи до уваги викладене, суд вказує на те, що заборона на здійснення прокурором представництва в суді інтересів держави в особі державних компаній, передбачена абзацом третім частини третьої статті 23 Закону, має застосовуватись з урахуванням положень абзацу першого частини третьої цієї статті, який передбачає, що суб`єкт, в особі якого прокурор може звертатись із позовом в інтересах держави, має бути суб`єктом владних повноважень, незалежно від наявності статусу юридичної особи.

Підсумовуючи аналіз дотримання прокурором умов реалізації права на пред`явлення позову в інтересах держави в особі Міністерства оборони України та КЕВ м.Мукачево, суд вказує на наступне.

Велика Палата Верховного Суду, здійснивши аналіз абзацу першого частини третьої статті 23 Закону №1697-VII, в пункті 37 постанови від 26.06.2019 у справі №587/430/16-ц дійшла висновку про те, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави в разі порушення або загрози порушення інтересів держави у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах; 2) якщо немає органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.

У пункті 76 постанови від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 Велика Палата Верховного Суду підтримала згаданий висновок та вказала на те, що відповідно до частини третьої статті 23 Закону прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган; 2) у разі відсутності такого органу. При цьому поняття «компетентний орган» у цій постанові вживається в значенні органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження (див. пункт 27 зазначеної постанови).

За висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними в пункті 69 постанови від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц, оскільки повноваження органів влади, зокрема і щодо здійснення захисту законних інтересів держави, є законодавчо визначеними, суд згідно з принципом jura novit curia («суд знає закони») під час розгляду справи має самостійно перевірити доводи сторін щодо наявності чи відсутності повноважень органів влади здійснювати у спосіб, який обрав прокурор, захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.

Враховуючи наведені висновки Великої Палати Верховного Суду щодо меж компетенції прокурора,застосування принципу jura novit curiaта умов реалізації права на пред`явлення позову в інтересах держави, слід зазначити, що у справі, яка розглядається, мають місце обставини, що відповідають визначеним законом критеріям. Зокрема, оскільки захист законних інтересів держави у спірних земельних відносинах не здійснюється або здійснюється неналежним чином відповідними органами влади, прокурор діє в межах наданих йому повноважень. Це обґрунтовує законність і обґрунтованість пред`явленого позову щодо захисту права власності держави на земельні ділянки та відновлення законних інтересів Міністерства оборони України.

Відповідно до частин 1 статті 3 Земельного кодексу України, земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Відповідно до ст. 41 Конституції України, ст. 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушеним. Ніхто не може бути позбавлений права власності чи обмежений у його здійсненні, крім випадків, встановлених Конституцією та законом. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд та може вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону, проте при здійсненні своїх прав та виконанні обов`язків власник не може завдавати шкоди правам, свободам інших осіб, інтересам суспільства і зобов`язаний додержуватися моральних засад суспільства. Власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (ч. 1 ст. 387 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 1 Земельного кодексу України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Статтею з цього Кодексу визначено, що земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Згідно зі ст. 70 Земельного кодексу України (в редакції від 22.06.1993) землями для потреб оборони визнаються землі, надані для розміщення та постійної діяльності військових частин, установ, військово-навчальних закладів, підприємств і організацій Збройних Сил України, інших військових формувань та внутрішніх військ. Статтею 4 Земельного кодексу України (в редакції від 22.06.1993) визначено, що не можуть передаватись у колективну та приватну власність землі оборони.

Відповідно до ч. 1 ст. 34 Закону України «Про власність» (в редакції від 11.04.1995) загальнодержавну (республіканську) власність складають: земля, майно, що забезпечує діяльність Верховної Ради України та утворюваних нею державних органів; майно Збройних Сил, органів державної безпеки, прикордонних і внутрішніх військ; оборонні об`єкти; єдина енергетична система; системи транспорту загального користування, зв`язку та інформації, що мають загальнодержавне (республіканське) значення; кошти республіканського бюджету; республіканський національний банк, інші державні республіканські банки та їх установи і створювані ними кредитні ресурси; республіканські резервні, страхові та інші фонди; майно вищих і середніх спеціальних навчальних закладів; майно державних підприємств; об`єкти соціально-культурної сфери або інше майно, що становить матеріальну основу суверенітету України і забезпечує її економічний та соціальний розвиток.

Пунктом «б» ч. 3 ст. 84 Земельного кодексу України встановлено, що до земель державної власності, які не можуть передаватись у комунальну власність, належать землі оборони, крім земельних ділянок під об`єктами соціально-культурного, виробничого та житлового призначення.

Згідно з ч. 4 ст. 84 Земельного кодексу України до земель державної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, належать: в) землі оборони.

Відповідно до ч. 5 ст. 116 Земельного кодексу України земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.

Відповідно до ст. 141 Земельного кодексу України підставами припинення права користування земельною ділянкою є, зокрема, добровільна відмова від права користування земельною ділянкою.

Згідно з ч.ч. 3, 4 ст. 142 Земельного кодексу України припинення права постійного користування земельною ділянкою у разі добровільної відмови землекористувача здійснюється за його заявою до власника земельної ділянки. Власник земельної ділянки на підставі заяви землекористувача приймає рішення про припинення права користування земельною ділянкою, про що повідомляє органи державної реєстрації.

Статтею 143 Земельного кодексу України визначено, що примусове припинення прав на земельну ділянку здійснюється у судовому порядку.

За приписами ст. 13 Земельного кодексу України, ст. 1 Закону України «Про правовий режим майна у Збройних Силах України» від 21.09.1999, ст. ст. 9,14 Закону України «Про Збройні Сили України» від 06.12.1991, землі, закріплені за військовими частинами та установами Збройних Сил України, є державною власністю та належать їм на праві оперативного управління, а вирішення питань щодо порядку надання Збройним Силам України в управління об`єктів державної власності, в тому числі земельних ділянок, відноситься до повноважень Кабінету Міністрів України.

Відповідно до абз. 3 ч. 5 ст. 20 Земельного кодексу України, земельні ділянки, що належать до земель оборони, використовуються виключно згідно з Законом України «Про використання земель оборони» від 27.11.2003.

За ст. ст. 1, 2 Закону України «Про використання земель оборони» землями оборони визнаються землі, надані для розміщення і постійної діяльності військових частин установ, закладів, підприємств та організацій Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законодавства України (військові частини); військовим частинам для виконання покладених на них функцій та завдань земельні ділянки надаються в постійне користування відповідно до вимог Земельного кодексу України.

Статтею 4 Закону України «Про використання земель оборони» визначено вичерпний перелік видів використання земель оборони в господарських цілях. При цьому відчуження земельних ділянок, віднесених до земель оборони, може відбуватися виключно в порядку, передбаченому вказаним Законом.

Пунктами 44, 45, 50 Положення про порядок надання в користування земель (земельних ділянок) для потреб Збройних Сил України та основні правила користування наданими землями, затвердженого наказом Міністра оборони України від 22.12.1997 № 483, визначено, що за відсутністю потреби або по закінченню терміну користування землі, надані для потреб Збройних Сил України, передаються місцевим органам влади за згодою Міністра оборони України згідно зі ст. 27 Земельного кодексу України (в редакції від 22.06.1993).

Згідно зі ст. 152 Земельного кодексу України захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється, зокрема, шляхом визнання прав, визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, а також застосування інших, передбачених законом, способів, у тому числі шляхом поновлення порушених прав юридичних фізичних осіб, що виникають у результаті рішень, дій чи бездіяльності органів або посадових осіб місцевого самоврядування, в судовому порядку. Відповідно до частини другої, третьої цієї ж статті землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

В силу ст. 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності, або обмежена в його здійснені лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

На підставі ст. 387 Цивільного кодексу України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

У ч. 1 ст. 388 Цивільного кодексу України встановлено правило, згідно з яким якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Згідно з ч. 3 ст. 388 Цивільного кодексу України якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках. Зі змісту ст. 388 Цивільного кодексу України вбачається, що перелік випадків витребування майна власником від добросовісного набувача не підлягає розширеному тлумаченню і можливі за умови, що майно вибуло володіння власника або особи, якій він передав майно, поза їх волею.

У абз. 2 п. 22 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 07.02.2014 «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» передбачено, що суди повинні враховувати, що у разі якщо майно придбано за договором в особи, яка не мала права його відчужувати, то власник на підставі ст. 388 ЦК України, має право звернутися до суду з позовом про витребування майна у добросовісного набувача, а не з позовом про визнання договору про відчуження майна недійсним. Це стосується не лише випадків, коли укладено один договір із порушенням закону, а й випадків, коли спірне майно відчужено на підставі наступних договорів.

Відповідно до висновку Верховного Суду України, викладеного у постанові від 17 грудня 2014 року у справі №6-140 с 14 захист порушених прав особи, що вважає себе власником майна, яке було неодноразово відчужене, можливий шляхом пред`явлення віндикаційного позову до останнього набувача цього майна з підстав, передбачених ст. ст. 387 та 388 Цивільного кодексу України.

Верховним Судом України звернуто увагу на те, що при розгляді спорів щодо витребування такого майна, суди повинні мати на увазі, що в позові про витребування майна може бути відмовлено лише з підстав, зазначених у ст. 388 Цивільного кодексу України.

Велика Палата Верховного Суду вирішуючи справу №183/1617/16 погодилися з наведеним висновком Верховного Суду України з тих підстав, що задоволення вимоги про витребування майна з незаконного володіння особи, за якою воно зареєстроване на праві власності, відповідає речово-правовому характеру віндикаційного позову та призводить до ефективного захисту прав власника.

Також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справу № 183/1617/16 сформована правова позиція згідно з якою власник з дотриманням вимог ст. ст. 387 і 388 Цивільного кодексу України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для такого витребування оспорювання наступних рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника. Крім того, Велика Палата Верховного Суду зауважує, що судовий захист повинен бути повним та відповідати принципу процесуальної економії, тобто забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту. Такі висновки сформульовані в п. 63 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 вересня 2020 року у справі №910/3009/18.

Згідно з ч. 2 ст. 152 Земельного України власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, а за змістом ст. 391 Цивільного кодексу України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

У разі протиправної передачі обмежених в обороті об`єктів у приватну власність, ураховуючи їх правовий титул, відповідне порушення необхідно розглядати як не пов`язане з позбавленням володіння порушення права власності держави. Оскільки стосовно земель оборони установлено пріоритет права власності Українського народу, а саме державної власності над комунальною та приватною, то законно набути права приватної власності на земельні ділянки відповідних характеристик, розміру і територіального розташування із земель державної власності не могла жодна територіальна громада, юридична чи фізична особа.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Статтею 16 цього Кодексу передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Виходячи з положень земельного та цивільного законодавства, принципу пріоритету державної власності на спірні земельні ділянки та права держави на захист свого майна, суд виходить із необхідності встановлення фактичних обставин, що мають значення для вирішення справи. У зв`язку з цим суд оцінює результати комплексної експертизи, з питань землеустрою, земельно-технічної та оціночно-земельної експертизи 4736-Е, проведення яких доручено експертам Закарпатського відділення Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України, для визначення фактичного стану земельної ділянки та оцінки обставин, які мають значення для вирішення справи.

Як вбачається з висновку експерта за результатами проведення комплексної експертизи з питань землеустрою, земельно-технічної та оціночно-земельної експертизи № 4736-Е від 19.07.2024, земельна ділянка військового містечка № НОМЕР_1 у АДРЕСА_1 , АДРЕСА_1 , площею 7,72 га, яка перебуває у постійному користуванні КЕВ м. Мукачево на підставі державного акта серії Б № 029097 від 1979 року, належить до земель оборони.

Експертом також встановлено, що земельна ділянка з кадастровим номером 2124884800:10:010:0024 площею 0,1000 га повністю накладається на землі оборони, а саме на земельну ділянку військового містечка № НОМЕР_1 площею 7,72 га. Місце розташування та накладення земельних ділянок відображено у дослідницькій частині висновку експерта.

Висновок експерта складений відповідно до вимог законодавства, містить детальний опис проведеного дослідження, вихідних даних, застосованих методів та отриманих результатів. Висновок узгоджується з іншими доказами, наявними у матеріалах справи, зокрема державним актом на право постійного користування землею серії Б № 029097 від 1979 року, актом інвентаризації земель Міністерства оборони України від 22.02.1993, актом перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 17.09.2021 № 770-ДК/771/АП/09/01/-21 та матеріалами землеустрою.

При цьому суд звертає увагу, що висновком експерта встановлено саме факт накладення спірної земельної ділянки площею 0,10 га на земельну ділянку військового містечка № НОМЕР_1 площею 7,72 га. Питання щодо історичного формування земельної ділянки площею 6,0 га та її співвідношення із сучасною земельною ділянкою з кадастровим номером 2124884800:10:010:0024 належить оцінювати судом на підставі сукупності доказів, а не виключно за результатами експертного дослідження.

Разом з тим актом перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 17.09.2021 № 770-ДК/771/АП/09/01/-21 встановлено, що рішенням Оноківської сільської ради від 16.10.1998 із земель оборони військового містечка № НОМЕР_1 площею 7,72 га було вилучено земельну ділянку площею 6,0 га, після чого здійснювалася передача сформованих земельних ділянок у приватну та комунальну власність. При цьому в зазначеному акті безпосередньо наведено кадастровий номер 2124884800:10:010:0024 серед земельних ділянок, які перетинаються із земельною ділянкою військового містечка № НОМЕР_1 та були передані у приватну власність.

Таким чином, сукупністю доказів у справі підтверджено, що спірна земельна ділянка площею 0,10 га розташована в межах земель оборони, які перебували у постійному користуванні КЕВ м. Мукачево, та була сформована і передана у приватну власність без припинення у встановленому законом порядку права постійного користування КЕВ м. Мукачево та без волевиявлення уповноваженого органу держави.

Відповідно, суд приходить до висновку про наявність порушення речового права держави на спірну земельну ділянку.

Разом з тим відповідачем заявлено про застосування наслідків спливу позовної давності.

Вирішуючи зазначене питання, суд виходить з такого.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно зі статтею 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

За змістом частини першої статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц зазначила, що закон не пов`язує перебіг позовної давності за віндикаційним позовом ані з укладенням певних правочинів щодо майна позивача, ані з фактичним переданням майна порушником, який незаконно заволодів майном, у володіння інших осіб. Початок перебігу позовної давності за вимогами про витребування майна визначається днем, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

При цьому для визначення початку перебігу позовної давності мають значення як об`єктивний фактор - факт порушення права, так і суб`єктивний обізнаність або можливість обізнаності уповноваженої особи про таке порушення.

У випадку звернення прокурора в інтересах держави позовна давність обчислюється з моменту, коли про порушення права або про особу, яка його порушила, довідався або міг довідатися орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Такий правовий висновок викладено, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 04.12.2018 у справі № 910/18560/16 та від 22.05.2018 у справі № 369/6892/15-ц.

Верховний Суд від 06 вересня 2023 року у справі № 308/15144/18 звернув увагу, що для застосування частини першої статті 261 ЦК України необхідно достеменно встановити, коли про порушення права довідалося або могло довідатися саме Міністерство оборони України як орган, в інтересах якого прокурор звернувся до суду.

Отже, для вирішення питання про застосування позовної давності у цій справі визначальним є встановлення моменту, коли Міністерство оборони України та/або інший уповноважений державою орган довідався або об`єктивно міг довідатися про вибуття спірного майна з державного володіння.

Судом встановлено, що ще у 2007 році військовим прокурором Ужгородського гарнізону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України та КЕВ м. Мукачево було пред`явлено позов у справі № 4/140 щодо законності вилучення із земель оборони земельної ділянки площею 6,0 га, розташованої в межах земельної території військового містечка № НОМЕР_1 .

Зазначена обставина має істотне значення для визначення початку перебігу позовної давності, оскільки вже у 2007 році уповноваженим органам держави було відомо про факт вилучення частини земель військового містечка № НОМЕР_1 та про відсутність належного волевиявлення органів Міністерства оборони України на припинення права постійного користування відповідною земельною територією.

Постановою Господарського суду Закарпатської області від 21.11.2007 у справі № 4/140 позов військового прокурора, заявлений в інтересах держави в особі Міністерства оборони України, КЕВ м. Мукачево, був розглянутий саме у зв`язку з обставинами вилучення зазначеної земельної території.

При цьому суд враховує, що вказаним судовим рішенням не було встановлено правомірності вилучення земельної ділянки площею 6,0 га. Відмова у задоволенні позову була зумовлена пропуском встановленого на той час строку звернення до суду, а тому зазначене рішення саме по собі не може розглядатися як підтвердження законності вибуття земель із державної власності.

Водночас факт звернення військового прокурора у 2007 році в інтересах Міністерства оборони України та КЕВ м. Мукачево до суду щодо законності вилучення частини земель військового містечка № НОМЕР_1 об`єктивно підтверджує обізнаність уповноважених органів держави про відповідне порушення та про обставини вибуття земельної території з державного володіння.

Суд не приймає доводи позивачів про те, що перебіг позовної давності має обчислюватися лише з моменту, коли державі стало відомо про формування саме земельної ділянки з кадастровим номером 2124884800:10:010:0024 та її передачу у власність відповідача.

Формування земельної ділянки як окремого об`єкта цивільних прав та її подальша державна реєстрація не змінюють моменту, з якого уповноважений орган держави дізнався або міг дізнатися про первісне порушення свого речового права на відповідну земельну територію.

Інше тлумачення призвело б до фактичного необмеженого поновлення строку позовної давності у кожному випадку, коли після первісного незаконного вибуття земельної території здійснюється її подальше формування, поділ або державна реєстрація окремих земельних ділянок.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц також виходила з того, що перебіг позовної давності за віндикаційною вимогою не пов`язується з кожним наступним набувачем майна чи кожним наступним правочином щодо нього.

У цій справі обставини первісного вибуття частини земель військового містечка № НОМЕР_1 були предметом судового розгляду ще у 2007 році. При цьому актом перевірки від 17.09.2021 встановлено, що до складу земельних ділянок, які були передані у приватну власність унаслідок вилучення земельної території площею 6,0 га, належить, зокрема, земельна ділянка з кадастровим номером 2124884800:10:010:0024.

Отже, суд вважає встановленим, що спірна земельна ділянка є результатом подальшого формування частини земельної території, щодо незаконного вибуття якої уповноваженим органам держави було відомо ще у 2007 році.

Суд зазначає, що для застосування частини першої статті 261 ЦК України достатньо встановити, що уповноважений орган знав або міг знати про порушення права та обставини незаконного вибуття відповідної земельної території. Закон не ставить початок перебігу позовної давності у залежність від моменту отримання інформації про остаточний кадастровий номер земельної ділянки чи конкретного її набувача.

Таким чином, перебіг загальної трирічної позовної давності у спірних правовідносинах розпочався не пізніше 2007 року та закінчився у 2010 році.

Позов у цій справі подано прокурором лише 11.05.2023 року, тобто після спливу загального трирічного строку позовної давності.

Доказів вчинення позивачами або уповноваженим органом держави дій, які відповідно до статті 264 ЦК України свідчили б про переривання перебігу позовної давності, судом не встановлено.

Так само матеріали справи не містять належних та допустимих доказів наявності передбачених законом обставин, які б зумовлювали зупинення перебігу позовної давності у відповідний період.

Суд також враховує, що саме по собі проведення у 2021 році перевірки органами Держгеокадастру, отримання відповідних матеріалів прокуратурою або внесення відомостей до кримінального провадження не може поновити строк позовної давності, який на цей момент уже сплив.

Не є підставою для поновлення або нового обчислення позовної давності й подальше прийняття Оноківською сільською радою рішення від 07.12.2021 № 841-XII-VIII про затвердження документації із землеустрою та передачу земельної ділянки у власність відповідачу, оскільки це рішення є наступною стадією реалізації розпорядження земельною територією, щодо незаконного вибуття якої уповноваженим органам держави було відомо раніше.

Суд звертає увагу, що позовна давність є інститутом матеріального права та застосовується судом виключно за заявою сторони у спорі. Відповідна заява представника відповідача подана 05.06.2026 року, тобто до ухвалення рішення у справі, а тому підлягає розгляду судом.

Згідно з частиною четвертою статті 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

При цьому суд виходить із того, що сплив позовної давності має наслідком відмови у задоволенні позову лише після встановлення судом факту порушення права позивача та визначення моменту початку перебігу відповідного строку. Такий підхід відповідає правовим висновкам Великої Палати Верховного Суду, викладеним, зокрема, у постанові від 22.05.2018 у справі № 369/6892/15-ц.

У цій справі судом встановлено факт порушення права держави на земельну ділянку площею 0,10 га, кадастровий номер 2124884800:10:010:0024, однак встановлено також, що уповноважені органи держави знали про первісне незаконне вибуття відповідної земельної території не пізніше 2007 року, тоді як із позовом про витребування земельної ділянки прокурор звернувся лише 11.05.2023 року.

За таких обставин суд приходить до висновку, що позовна давність за заявленою віндикаційною вимогою спливла, а доказів поважності причин її пропуску, які б давали підстави для захисту порушеного права після спливу позовної давності, матеріали справи не містять.

Враховуючи наведене, заява представника відповідача про застосування наслідків спливу позовної давності підлягає задоволенню, а в задоволенні позову слід відмовити у зв`язку зі спливом позовної давності.

При цьому суд не надає правової оцінки доводам сторін щодо добросовісності набуття відповідачем спірної земельної ділянки, оскільки після встановлення факту пропуску позовної давності та наявності заяви відповідача про її застосування подальше дослідження обставин, які не впливають на вирішення питання щодо наслідків її спливу, не є необхідним.

Так само встановлення факту накладення спірної земельної ділянки на землі військового містечка № НОМЕР_1 та її належності до земель оборони не зумовлює задоволення позову за наявності встановленого судом спливу позовної давності.

З огляду на викладене, позовні вимоги Закарпатської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону, заявлені в інтересах держави в особі Міністерства оборони України та Квартирно-експлуатаційного відділу м. Мукачево до ОСОБА_1 про витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння, задоволенню не підлягають.

Відповідно до ч. 9 ст. 158 ЦПК України у випадку залишення позову без розгляду, закриття провадження у справі або у випадку ухвалення рішення щодо повної відмови у задоволенні позову суд у відповідному судовому рішенні зазначає про скасування заходів забезпечення позову.

Оскільки за результатами розгляду справи суд дійшов висновку про повну відмову у задоволенні позову у зв`язку зі спливом позовної давності, передбачені законом підстави для подальшого застосування заходів забезпечення позову відсутні.

З огляду на наведене заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 27 березня 2026 року, підлягають скасуванню.

При цьому відповідно до ч. 10 ст. 158 ЦПК України такі заходи забезпечення позову зберігають свою дію до набрання законної сили цим рішенням суду. Після набрання рішенням законної сили заходи забезпечення позову вважаються скасованими, а відповідні обмеження підлягають припиненню у встановленому законом порядку.

Відповідно до статті 141 ЦПК України судові витрати у зв`язку з відмовою у задоволенні позову покладаються на позивача в порядку, встановленому законом.

Керуючись статтями 4, 12, 13, 7681, 89, 110, 141, 263265 ЦПК України, статтями 256, 257, 261, 263, 264, 267, 387, 388 ЦК України, Земельного кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову Закарпатської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону, поданої в інтересах держави в особі Міністерства оборони України та Квартирно-експлуатаційного відділу м. Мукачево до ОСОБА_1 , про витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння - відмовитиу зв`язку зі спливом позовної давності.

Скасувати заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 27 березня 2026 рокуу справі № 308/7747/23, а саме:

арешт земельної ділянки площею 0,10 га, кадастровий номер 2124884800:10:010:0024, розташованої в с. Оноківці Ужгородського району Закарпатської області;

заборону ОСОБА_1 розпоряджатися земельною ділянкою площею 0,10 га, кадастровий номер 2124884800:10:010:0024, шляхом її поділу, об`єднання, зміни цільового призначення, передачі в оренду, суборенду чи на іншому праві користування, відчуження, передачі в іпотеку, виконання підготовчих чи будівельних робіт.

Відповідно до ч. 10 ст. 158 ЦПК України заходи забезпечення позову зберігають свою дію до набрання законної сили цим рішенням.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено до Закарпатського апеляційного суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Суддя Ужгородського

Міськрайонного суду

Закарпатської області Бедьо В.І.