Рішення № 140073050, 24.09.2026, Тячівський районний суд Закарпатської області

Справа № 307/2428/26 Провадження № 2/307/1155/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 вересня 2026 року м. Тячів

Тячівський районний суд Закарпатської області в складі головуючого судді Бряник М.М. секретар судового засідання Бабинець Г.М. розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в місті Тячів у порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал», в інтересах якого діє представник Усенко Михайло Ігорович до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В:

Представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» - Усенко Михайло Ігорович звернулися до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовні вимоги мотивує тим, що 03.03.2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір про надання коштів №1427736, за умовами якого відповідачу надано кредит у сумі 5000 грн. на споживчі потреби.

Вказує, що згідно п.7.1. договору про надання коштів на умовах споживчого кредиту №1427736 від 03.03.2020 року, передбачено, що цей договір набуває чинності з моменту його укладення в електронній формі, а права та обов`язки сторін, що їх обумовлені, з моменту переказу кредитних коштів на картковий рахунок позичальника і діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань. Договір про надання кредиту підписаний відповідачем за допомогою одноразового ідентифікатора, тобто належними та допустимими доказами підтверджено укладання між сторонами правочину. Укладений кредитний договір було розміщено в особистому кабінеті відповідача, якому в свою чергу були перераховані кошти, відповідно до умов п.2.1 кредитного договору шляхом безготівкового переказу на рахунок платіжної карти позичальника.

Стверджує, що банк свої зобов`язання за кредитним договором виконав у повному обсязі, а саме надав відповідачу грошові кошти в обсязі та у строк визначеними умовами кредитного договору шляхом перерахування в безготівковій формі на поточний рахунок позичальника.

29.12.2020 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит Капітал», укладено договір факторингу №58-МЛ про відступлення права вимоги грошових зобов`язань. Предметом цього договору є відступлення права вимоги до боржників за кредитними договорами зазначених у відповідних реєстрах, відповідно до якого право грошової вимоги за кредитним договором, укладеним між ОСОБА_1 та ТОВ «Мілоан», перейшло до позивача - «Фінансової Компанії «Кредит Капітал». Згідно вищевказаного договору та у відповідності до ст. 512 ЦК України, ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які були боржниками ТОВ «Мілоан», включно і до ОСОБА_1 за договором про надання споживчого кредиту №1427736 від 03.03.2020 року.

Термін повернення кредиту у повному обсязі настав, а заборгованість за кредитним договором у встановлений строк не була погашена, у зв`язку з цим вказує, що ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» вимушене звернутись із даним позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості у судовому порядку з метою захисту та поновлення порушених прав, а саме повернення кредитних коштів, відсотків у зв`язку із неналежним виконанням позичальником зобов`язання за кредитним договором.

Станом на дату звернення до суду з позовною заявою заборгованість відповідача перед позивачем становить: 17 250,00 грн. з яких заборгованість за тілом кредиту - 5000 грн.; заборгованість за відсотками - 11 250 грн. та 1000 грн. заборгованість за комісією, які позивач просить стягнути з відповідача на свою користь, сплачений судовий збір та витрати на професійну правничу допомогу.

Ухвалою Тячівського районного суду Закарпатської області від 22.06.2026 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у цивільній справі за вказаною позовною заявою, постановлено розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін, копію ухвали про відкриття провадження у справі разом з копією позовної заяви та копіями доданих до неї матеріалів надіслано учасникам справи. Витребувано з АТ КБ "ПриватБанк", код ЄДРПОУ 14360570, 01001, Україна, місто Київ, вулиця Грушевського, будинок, 1д (privatbank@pbank.dp.ua), докази, а саме інформацію про надходження на рахунок банківської картки НОМЕР_1 коштів у розмірі 5000 грн. в період з 03.03.2020 по 10.03.2020 відповідачу ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 .

10.07.2026 року відповідач надіслав до суду відзив на позовну заяву. Вказує, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Дата укладення - 03.03.2020 року, строк дії 30 днів. Карантин сам по собі не перешкоджав доступу до суду. Воєнний стан також не є автоматичною підставою для зупинення строку; позивач повинен довести фактичну неможливість подати позов. Тому позов поданий із пропуском строку позовної давності більш, ніж на три роки і підлягає відмові в повному обсязі. Оскільки з матеріалів справи вбачається, що строк звернення позивача до суду перевищує три роки з моменту настання строку виконання зобов`язання та з моменту останньої дії, яка перервала строк позовної давності, вважає, що строк позовної давності закінчився. У зв`язку з цим, просить суд застосувати наслідки спливу строку позовної давності та відмовити у задоволенні позову.

Також зазначає, що позивач вимагає до сплати 17 250 грн. (5 000 грн. - тіло кредиту, а 11250 грн. - відсотки, 1000 грн. - комісія), що становить 245 % від суми кредиту - 5 000 грн. Уся сума сумарно перевищує половину суми від кредиту. Крім того, процентна ставка - 2,50 % у день, що перевищує подвійну облікову ставку Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, та 15 відсотків суми простроченого платежу, наявне перевищення обмеження. Звертає увагу суду на те, що відсутній розрахунок 11250 грн. відсотків, а також графік платежів, що не дозволяє встановити щомісячні відсотки. Позивач додав до позовної заяви розрахунок заборгованості, але не надав пояснення своїх розрахунків належним чином. Заборгованість по комісії 1 000 гривень не підлягає стягненню. Також не погоджується з розміром витрат на правничу допомогу з огляду на те, що такі є неспівмірними. Зауважує, що позивач вказав розпис складових правової допомоги по годинам, але не по вартості: усна консультація, ознайомлення з матеріалами кредитної справи, погодження правової позиції у справі, складання позовної заяви, подання заяви до суду. Вказана правнича допомога коштувала 8000 грн., що перевищує тіло кредиту у 5000 грн. та таке співвідношення не є співмірним та таким, що має розумний розмір.

У зв`язку з вищенаведеним, просить відмовити у задоволенні позову та у випадку задоволення позову зменшити розмір відсотків, відмовити у стягненні комісії, у компенсації витрат на правничу допомогу, або зменшити розмір витрат на правничу допомогу.

04.08.2026 року представник позивача ТОВ "Фінансова компанія "Кредит-Капітал", Усенко М.І. надіслав до суду відповідь на відзив. Зазначає, що за зобов`язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред`явити вимогу про виконання зобов`язання.

Зазначає, що Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 30 березня 2020 року N540-IX) було визначено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID- 19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 Цивільним Кодексом України продовжуються на строк дії такого карантину. Тобто з 12.03.2020 до 01.07.2023 строки позовної давності продовжувалися на строк дії карантину, з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19).

Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» розділ "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України доповнити пункт 19: «У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії». Тобто, з 24.02.2022 в Україні введено воєнний стан, внаслідок чого строки позовної давності спочатку були продовжені. 3 червня офіційно опубліковано Закон України «Про внесення зміни до розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України щодо поновлення перебігу позовної давності». Даний Закон скасовує зупинення строків позовної давності на період дії воєнного стану. Він набере чинності з 4 вересня 2025 року, тобто через три місяці з дня, наступного за днем опублікування. Таким чином зазначає, що кредитний договір N1427736 був укладений 03.03.2020 року, коли було продовжено строк позовної давності з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), та у період дії воєнного стану, а тому строк позовної давності в даному Кредитному договорі починається з 04.09.2025 року. Вважає, що з урахуванням вказаних «Прикінцевих та перехідних положень» ЦК України, що діяли на момент подання позовної заяви, позивачем не пропущено строк для звернення з вказаним позовом до суду.

Щодо строку кредитування та нарахованих відсотків, представник позивача вказує, що сума заборгованості відповідача становить 17250 грн., відповідно до Витягу з реєстру Боржників до Договору відступлення прав вимоги N58-МЛ від 29.12.2020 р., з них: прострочена заборгованість за сумою кредиту становить - 5000 грн., прострочена заборгованість за сумою відсотків за становить - 11250 грн., прострочена заборгованість за комісією становить - 1000 грн. Нарахування заборгованості здійснювалось відповідно до нижчезазначених пунктів Кредитного договору N 1427736 від 03.03.2020 року, а саме: сума (загальний розмір) кредиту становить 5000 гривень., кредит надається загальним строком на 30 днів з 03.03.2020 р. (дата надання кредиту), термін (дата) повернення кредиту і сплати комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом: 02.04.2020, сукупна вартість кредиту, що включає загальну суму зборів, платежів та інших витрат, які повинен сплатити Позичальник за цим договором (без врахування суми (тіла) кредиту) складає 4750.00 грн. в грошовому виразі та 1,156.00 відсотків річних у процентному значенні, і включає в себе складові, визначені у п.п. 1.5.1-1.5.2 договору. Відсотків, які нарахувались за кредитом по 01.06.2020 року (відповідно до п.1.5.2. договору про споживчого кредиту): 2.50 % від 5000 грн становить 125.00 грн * 90 днів = 11250.00 грн. Вказує, що загальна сума заборгованості становить : 5000 грн + 1000 грн + 11250 грн = 17250 грн.

Щодо стягнення комісії за кредитним договором зазначає, що відповідно до п.1.5.1 Договору про споживчий кредит N1427736 від 03.03.2020 року, комісія за надання кредиту: 1000.00 грн., яка нараховується за ставкою 20.00 відсотків від суми кредиту одноразово.

Щодо витрат на професійну правничу допомогу представник позивача зазначає, що детальним описом наданих послуг до Акту NД/26321 від 14.04.2026 року за договором про надання правової (правничої) допомоги N 0107 від 01 липня 2025 року визначено перелік послуг які входять в суму правової допомоги, зокрема: Усна консультація Клієнта, щодо перспектив та порядку стягнення заборгованості за кредитним договором; ознайомлення з матеріалами кредитної справи; погодження правової позиції клієнта у справі; складення позовної заяви з урахування правової позиції Клієнта; подання заяви до суду від імені Клієнта. Отже, вказані додаткові дії адвоката, хоч і не завжди мають самостійне відображення у деталізованих актах наданих послуг, об`єктивно впливають на обсяг затраченого часу, що безпосередньо кореспондується із загальним розміром витрат на правничу допомогу. Таким чином вказує, що розмір витрат на правову допомогу у сумі 8 000 грн є обґрунтованим та підтвердженим договором N0107 від 01 липня 2025 року, ордером, актом NД/26321 та детальним описом наданих послуг.

У зв`язку з вищенаведим, представник позивача просить позов задовольнити у повному обсязі.

Представник позивача, будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду справи, в судове засідання не з`явився. У відповіді на відзив від 04.08.2026 року просить провести розгляд справи у його відсутності та позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Відповідач, будучи відповідно до положень п. 1 ч. 8 ст. 128 ЦПК України, належним чином повідомленим про дату час та місце розгляду справи, що рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення за штрих кодовим ідентифікатором за №R067229498115, в судове засідання не з`явився. 27.07.2026 року надіслав до суду заяву, у якій просить розгляд справи проводити без його участі та у задоволенні позову відмовити.

На підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши всі обставини справи, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступного висновку.

В судовому засіданні встановлено, що 03.03.2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» та ОСОБА_1 було укладено договір про надання споживчого кредиту №1427736.

Згідно п. 1.1., 1.2., 1.3., 1.5.1., 1.5.2., 1.5.3. даного договору кредитодавець зобов`язується на умовах визначених цим договором, на строк визначений п. 1.3. договору надати позичальнику грошові кошти у сумі визначеній у п.1.2. договору, а позичальник зобов`язується повернути кредитодавцю кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом в рекомендовану дату платежу, але не пізніше дати остаточного погашення заборгованості, згідно п.1.4. договору та виконати інші зобов`язання у повному обсязі на умовах та в строки/терміни, що визначені договором. Кредит надається з метою задоволення потреб позичальника не пов`язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю та виконанням обов`язків найманого працівника. Типом кредиту є кредит. Сума (загальний розмір) кредиту становить 5000,00 гривень. Кредит надається загальним строком на 30 днів з 03.03.2020 р. (дата надання кредиту) і складається з пільгового та поточного періодів. Комісія за надання кредиту: 1000 грн., яка нараховується за ставкою 20.00 відсотків від суми кредиту одноразово в момент видачі кредиту. Проценти за користування кредитом протягом пільгового періоду: 3750,00 грн., які нараховуються за ставкою 2,50 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом протягом пільгового періоду.

Згідно п. 2.2.3. проценти нараховуються за стандартною ставкою, що визначена п. 1.6 цього договору, яка є незмінною протягом всього строку кредитування, включаючи строк, що настає за терміном (датою) повернення кредиту, визначеному п. 1.4., якщо позичальник всупереч умовам договору продовжує користуватися кредитом, якщо визначена п. 1.5.2 процентна ставка є нижчою від стандартної ставки визначену п. 1.6 договору (а.с.9-14).

З графіку розрахунку за договором про споживчий кредит вбачається, що сума платежу за розрахунковий період складе 9750,00 грн., проценти за користування кредитом складуть 3750,00 грн., комісія за надання кредиту 1000 грн. (а.с.15).

З довідки про ідентифікацію вбачається, що ОСОБА_1 підтвердив укладення договору №1427736 від 03.03.2020 року і підписав аналогом ЕЦП у формі одноразового ідентифікатора j38225 (а.с.16).

З анкети-заяви на кредит №1427736 від 03.03.2020 року видно, що за результатом розгляду заявки ТОВ «Мілоан» погоджено відповідачу умови кредитування по заявці на суму 5000 грн., комісія за надання кредиту 1000 грн., ставка процентів 2,5% за кожен день користування, дата повернення кредиту 02.04.2020 року (а.с.17-18).

З платіжного доручення №16065240 від 03.03.2020 року вбачається, що грошові кошти в розмірі 5000,00 гривень ТОВ «Мілоан» були переховані на рахунок номер платіжної картки № НОМЕР_3 ОСОБА_1 03.03.2020 року (а.с.19).

Згідно з відомостями про щоденні нарахування та погашення коштів за кредитним договором №1427736 від 03.03.2020 року вбачається про нарахування комісії за надання кредиту, нарахування нарахування процентів згідно договору (а.с.20-21).

З виписки з особового рахунка за кредитним договором №1427736 від 03.03.2020 року видно, що заборгованість ОСОБА_1 перед ФК «Кредит Капітал» становить 17 250,00 грн., з яких:

-прострочена заборгованість за сумою кредиту - 5000 грн.;

-прострочена заборгованість за комісіями - 1000 грн.;

-прострочена заборгованість за відсотками - 11 250 грн. (а.с.22).

Відповідно до договору факторингу №58-МЛ укладеного 29 грудня 2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал», ТОВ «Мілоан» відступило права вимоги до боржників за укладеними з цим Товариством кредитними договорами зазначених у відповідних реєстрах (а.с. 23-39).

З платіжної інструкції №20806 від 29.12.2020 року вбачається факт перерахування коштів ТОВ «Фінансова компанія «Кредит Капітал» на рахунок ТОВ «Мілоан» грошових коштів за договором факторингу №58-МЛ від 29.12.2020 року (а.с.39).

Згідно витягу з Реєстру прав вимоги до договору факторингу №58-МЛ від 29.12.2020 року відступлено право вимоги до ОСОБА_1 , за первинним договором №1427736 від 03.03.2020 року, де під порядковим номером 11724 значиться відповідач, сума якого за основним боргом становить 17 250,00 (а.с.40).

На виконання ухвали Тячівського районного суду Закарпатської області від 22.06.2026 року представник АТ КБ "Приват Банк" надав інформацію в якій зазначає, що на ім`я ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 відкрито картку № НОМЕР_4 , а також відображено зарахування коштів 03.03.2020 у сумі 5000 грн., що підтверджує належність вказаного банківського рахунку на який позивачем перераховано кредитні кошти, відповідачу.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Згідно з частиною першою статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).

Статтею 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом, як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Закон України "Про електронну комерцію" визначає організаційно правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно телекомунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції.

У статті 3 Закону України "Про електронну комерцію" зазначено, що електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ч. 3 ст. 11 цього Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційнотелекомунікаційних системах (ч. 4 ст. 11 Закону України "Про електронну комерцію").

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (ч. 5 ст. 11 Закону України "Про електронну комерцію").

Згідно із ч. 6 ст. 11 Закону України "Про електронну комерцію" відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилами ч. 8 ст. 11 Закону України "Про електронну комерцію" у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційнотелекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України "Про електронну комерцію" моментом підписання електронної правової угоди є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання коштів електронного цифрового підпису всіма сторонами електронної правової угоди; електронний підпис одноразовим ідентифікатором, визначеними цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) при письмовій згоді сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Згідно вимог ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ст. 530 ЦК України).

Згідно ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлюється договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором.

За змістом ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій же сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій же кількості, такого ж роду та такої ж якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошовї суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Згідно ст. 1082 ЦК України, боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.

Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов`язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов`язку перед ним.

Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов`язку перед клієнтом.

Як вбачається, з претензії №20298985/5418 від 01.04.2026 року позивач вживав заходів щодо досудового врегулювання спору та вимоги про виконання грошового зобов`язання, однак борг відповідачем не погашено (а.с.41).

Враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку ТОВ «ФК «Кредит Капітал» не повернуті, а також вимоги частини другої статті 530 ЦК України за змістом якої, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін), що свідчить про порушення його прав, а відтак суд приходить до висновку, що позивач вправі вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов`язання виконати боржником обов`язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів.

Разом з тим, відповідно до ст. 15 Закону України «Про споживче кредитування», споживач має право протягом 14 календарних днів з дня укладання договору про споживчий кредит відмовитися від договору без пояснення ним причин, у тому числі в разі отримання ним коштів. Протягом семи календарних днів з дати подання письмового повідомлення про відмову від договору про споживчий кредит споживач зобов`язаний повернути кредитодавцю одержані кошти.

Тобто, якщо відповідач вважав, що умови даного договору виявились для нього не зрозумілими, та, на його думку, порушують права як споживача, він мав право відмовитися від договору протягом 14 днів з дня укладання договору. Але, як вбачається з позовної заяви відповідач таких дій не здійснював.

Таким чином, стягненню з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача підлягає сума заборгованості за кредитним договором в розмірі 17 250,00 гривень.

Щодо заяви відповідача про застосування позовної давності, суд зазначає наступне.

Відповідно до положень статей 256-257 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до частини третьої, четвертої статті 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).

Початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Згідно зі статтею 266 ЦК України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги.

Європейський суд з прав людини вказав, що інститут позовної давності є спільною рисою правових систем Держав-учасниць і має на меті гарантувати: юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, спростувати які може виявитися нелегким завданням, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, які відбулися у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із спливом часу (STUBBINGS AND OTHERS v. UNITED KINGDOM, № 22083/93, № 22095/93, § 51, ЄСПЛ, від 22 жовтня 1996 року; ZOLOTAS v. GREECE (No.2), № 66610/09, § 43, ЄСПЛ, від 29 січня 2013 року).

Значення позовної давності полягає в тому, що цей інститут забезпечує визначеність та стабільність цивільних правовідносин. Він дисциплінує учасників цивільного обігу, стимулює їх до активності у здійсненні належних їм прав, зміцнює договірну дисципліну, сталість господарських відносин.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

За змістом частини першої статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, суд повинен з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

Вказаний висновок щодо позовної давності наведено в постанові Верховного Суду від 22 жовтня 2020 року у справі № 457/462/16-ц, провадження № 61-21807св19.

Суд зауважує, що згідно пункту 12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтею 257 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено пунктом 12 на підставі Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)», який набрав чинності 2 квітня 2020 року.

Постановами КМУ від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» на всій території України установлено карантин з 12 березня 2020 року. Враховуючи постанову КМУ від 22 липня 2020 року № 641, постанову КМУ від 9 грудня 2020 року № 1236, карантин на території України, установлений 12 березня 2020 року.

Постановою КМУ від 27 червня 2023 р. № 651 відмінено карантин з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 р. на всій території України.

Проте, на момент відміни карантину вже діяв пункт 19 Розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу, який встановлював зупинення строків перебігу позовної давності на період дії воєнного стану. Пункт 19 "Прикінцевих та перехідних положень" ЦК України встановлює, що у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.

Згідно Закону України «Про внесення зміни до розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України щодо поновлення перебігу позовної давності» від 14 травня 2025 року № 4434-IX, передбачено виключення пункту 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України. Пунктом 2 цього Закону передбачено, що цей Закон набирає чинності через три місяці з дня, наступного за днем його опублікування. Набрання чинності такого Закону відбулося 04.09.2025 року, тобто, саме із цієї дати почався відлік строку позовної давності, який спливе 04.09.2028 року.

Таким чином, перебіг позовної давності зупинений пунктами 12 та 19 Розділу "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України з квітня 2020 року і по 04.09.2025 року, а тому вбачається, що позивачем не було пропущено позовну давність за вимогами про стягнення заборгованості, а відтак заява відповідача про застосування позовної давності до вимог позивача задоволенню не підлягає.

У позовній заяві представник позивача просить покласти на відповідача витрати на професійну (правничу) допомогу.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно п. 6 ч. 1 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, у тому числі, питання щодо розподілу між сторонами судових витрат.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Згідно з ч. 3 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Водночас зі змісту ч. 4 ст. 137 ЦПК України вбачається, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При визначенні суми відшкодування суд також враховує критерії реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерій розумності, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (п. 1 ч. 2 ст. 137 ЦПК України).

Аналогічна позиція висловлена Об`єднаною палатою Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду у постанові від 03 жовтня 2019 року у справі N 922/445/19, від 22 січня 2021 року у справі N 925/1137/19, постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 02 грудня 2020 року у справі N 317/1209/19.

Склад витрат, пов`язаних з оплатою за надання професійної правничої допомоги, входить до предмету доказування у справі, що свідчить про те, що такі витрати повинні бути обґрунтовані належними та допустимими доказами.

У постанові Верховного Суду від 28 вересня 2022 року у справі № 534/14/20 (провадження № 61-6638св22) було надано аналіз реальності (дійсність та необхідність), а також обґрунтованість розміру витрат на правничу допомогу, надану стороні під час розгляду справи у суді, враховано, що адвокат є кваліфікованим юристом з повною вищою юридичною освітою, який має стаж роботи в галузі права не менше двох років, тому надані адвокатом своєму клієнту такі послуги, як: аналіз законодавчих актів, що регулюють спірні правовідносини та судової практики у даній категорії справи, складання процесуальних документів, складання клопотань про долучення до матеріалів справи доказів, які є необхідними, а тому такі послуги не можуть бути враховані при розподілі судових витрат, понесених стороною.

Вирішуючи питання про стягнення заявлених позивачем витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 8000,00 суд враховує, що повноваження представника позивача у справі підтверджені належними документами, з урахуванням договору про надання правової (правничої) допомоги №0107 від 01.07.2025 року, актом №Д/26321 від 14.04.2026 року, детальним описом наданих послуг до акту №Д/26321 від 14.04.2026 року та з фактично підтверджених та узгоджених з матеріалами справи наданих послуг адвоката, співмірності із складності справи, яка є малозначною, витраченого часу та обсягу виконаних робіт, засад розумності, виваженості та справедливості, те, що предмет спору в даній справі не є складним, та не потребує вивчення великого обсягу фактичних даних, обсяг і складність складених процесуальних документів також не є значними, розгляд справи відбувся у спрощеному провадженні, та представником позивача у позовній заяві було зазначено про розгляд справи без його участі, суд дійшов висновку про часткове задоволення витрат на правничу допомогу у розмірі 3000 грн., які підлягають стягненню з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова Компанія "Кредит-Капітал".

Крім того, на підставі ч. 1 ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати, а саме, судовий збір в розмірі 2 662,40 грн.

На підставі ст.ст. 526, 530, 611, 626, 628, 633, 634, 638, 1048, 1054, 1082, ЦК України, керуючись ст.ст. 2, 5, 10-13, 18, 133, 141, 247, 258-259, 263-265, 280-282, 416, 417 ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» заборгованість за кредитним договором №1427736 від 03.03.2020 року у розмірі 17 250,00 грн. (сімнадцять тисяч двісті п`ятдесят гривень).

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» понесені витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3 000 (три тисячі) гривень та 2662,40 (дві тисячі шістсот шістдесят два гривень 40 копійок) сплаченого судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду в тридцятиденний строк з дня його проголошення (складання).

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Відомості про учасників справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал», що знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, буд. 1, корпус 28, код ЄДРПОУ 35234236.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 .

Головуючий Бряник М.М.