Рішення № 140072960, 14.09.2026, Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 303/4604/26

Провадження № 2/303/2125/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 вересня 2026 року м. Мукачево

Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області у складі судді Полянчука Б.І., при секретарі Торинець Т.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Позика» до ОСОБА_1 про стягнення грошових коштів,

УСТАНОВИВ:

ТОВ «ФК «Позика» звернулося з позовом до ОСОБА_1 про стягнення грошових коштів, вказуючи, що 18.08.2021 між ТОВ «ФК «Ірбіс» та відповідачем укладено кредитний договір №47177387, відповідно до умов якого відповідачу надано кредит у розмірі 3200 грн на умовах визначених кредитним договором, а споживач зобов`язався одержати та повернути кредитні кошти, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов`язки, передбачені договором. Договір укладено відповідно до ст. 12 «ЗУ «Про електронну комерцію», шляхом його підписання відповідачем з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором. відповідно до умов кредитного договору. Кредитодавець умови кредитного договору виконав в повному обсязі, надавши відповідачеві кредит в сумі визначеній кредитним договором, що підтверджується платіжним дорученням. Відповідач не виконав належним чином кредитні зобов`язання. 01.09.2025 року між ТОВ «ФК «Ірбіс» та ТОВ «ФК «Позика» відповідно до чинного законодавства України, укладений договір факторингу №01092025/1. Відповідно до договору факторингу сума боргу перед новим кредитором становить 10 880 грн, із яких: заборгованість за тілом кредиту становить 3200 грн; заборгованість за відсотками становить 7680 грн, яку товариство просило стягнути з відповідача на свою користь, а також сплачений судовий збір в розмірі 2662,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5500 грн.

Ухвалою Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 18.06.2026 позовну заяву залишено без руху, повідомлено позивача про необхідність усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 25.08.2026 відкрито провадження по даній справі та призначено справу до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

У судове засідання представник позивача не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, подав клопотання, в якому просив розглянути справу за його відсутності, позовні вимоги підтримав, проти розгляду справи в заочному порядку не заперечував.

Відповідач у судове засідання не з`явився без поважних причин, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Судом проведено заочний розгляд справи, оскільки встановлено наявність умов, що передбачені ч. 1 ст. 280 ЦПК України для такого порядку розгляду.

Згідно з підпунктом 15.3 пункту 1 розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України, розгляд справи у суді здійснюється за матеріалами у формах, визначених Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).

Відповідно до пункту 122 Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, затвердженого рішенням Вищої ради правосуддя від 17 серпня 2021 року № 1845/0/15-21, до початку функціонування всіх підсистем (модулів) ЄСІТС справи можуть розглядатися (формуватися та зберігатися) в паперовій, електронній чи змішаній формі залежно від наявних у суді можливостей.

Електронні документи та електронні копії паперових документів вносяться до АСДС та зберігаються в централізованому файловому сховищі. Документи, що надійшли до суду в електронній формі, за потреби можуть роздруковуватися та приєднуватися до матеріалів справи у паперовій формі.

Позовна заява з додатками ТОВ «Бізнес позика» до відповідача про стягнення грошових коштів надійшла до суду в електронній формі, після чого її було роздруковано в паперовій формі, а додатки до неї залишено на зберіганні в централізованому файловому сховищі АСДС.

У такому випадку, з урахуванням наявних технічних можливостей, суд вважає можливим здійснювати розгляд справи в змішаній формі.

З`ясувавши всі обставини справи та перевіривши їх доказами, суд приходить до наступного.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов`язанні, встановлений строк (термін) то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статті 526, 527, 530 ЦК України передбачають, що зобов`язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.

Відповідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти) у строк і в порядку, що встановлені договором.

Положеннями ч. 2 ст. 1050 ЦК України визначено, що якщо договором встановлено обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст.1048 ЦК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язуються надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Згідно з положеннями ч. 2 ст. 1054 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 (позика), якщо інше не встановлено параграфом 2 і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно довідки про ідентифікацію підтверджено, що відповідач пройшов ідентифікацію у ТОВ «ФК «Ірбіс» шляхом використання одноразового ідентифікатора 460918, що є аналогом електронного підпису, який було направлено на номер телефону відповідача НОМЕР_1 .

18.08.2021 між ТОВ «ФК «Ірбіс» та відповідачем укладено договір про надання споживчого кредиту №47177387, відповідно до умов якого відповідачу було надано кредит у розмірі 3200 грн на умовах визначених кредитним договором, а споживач зобов`язався одержати та повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов`язки, передбачені договором.

Кредитодавець умови кредитного договору виконав в повному обсязі, надавши відповідачеві кредит в сумі визначеній кредитним договором.

Кредитодавець виконав взяті на себе зобов`язання у повному обсязі, надавши відповідачу кредит відповідно до умов кредитного договору, що підтверджується довідкою ТОВ «Універсальні платіжні рішення» № 3152_251023163656 від 23.10.2025, яке підтвердило перерахування відповідачу грошових коштів.

Судом встановлено, що 01.09.2025 ТОВ «ФК «Ірбіс» та «ФК «Позика» уклали договір факторингу №01092025/01, відповідно до договору ТОВ «ФК «Позика» набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які являлись боржниками ТОВ «ФК «Ірбіс», включно і до відповідача за кредитним договором №47177387 від 18.08.2021.

Пунктом 2.1. договору факторингу передбачено, що на умовах, встановлених цим договором ТОВ «ФК «Ірбіс» зобов`язується відступити ТОВ «ФК «Позика» права вимоги, зазначені в реєстрі прав вимоги, а ТОВ «ФК» Позика» зобов`язується їх прийняти та сплатити ТОВ «ФК «Ірбіс» суму фінансування за таке відступлення на умовах, визначених договором факторингу.

Згідно витягу з реєстру боржників до договору факторингу №01092025/01 від 01.09.2025 заборгованість відповідача перед ТОВ «ФК «Позика» становить 10 880 грн, яка складається з наступного: заборгованість по тілу кредиту 3200 грн; заборгованість за відсотками 7680 грн.

Таким чином, судом встановлено факт набуття позивачем права вимоги до відповідача за кредитним договором №47177387 від 18.08.2021 в загальній сумі 10 880 грн (заборгованість за тілом кредиту 3200 грн, заборгованість за відсотками 7680 грн).

Враховуючи, що відповідач не виконує зобов`язання за кредитним договором і не оплачує ТОВ «ФК «Позика» грошові кошти, які передбачені умовами договору, тому позовні вимоги про стягнення заборгованості за тілом кредиту та відсотками підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1-3 статті 134 ЦПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.

Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним зі:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до правової позиції, викладеної зокрема у постанові Верховного Суду від 15 квітня 2020 року у справі № 199/3939/18-ц (провадження № 61-15441св19) витрати на професійну правничу допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (§ 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (§§ 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (§ 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

Статтею 137 ЦПК України передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до правових висновків висловлених Верховним Судом у справі №922/1964/21 від 16.11.2022 учасник справи повинен деталізувати відповідний опис лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення - визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Надмірний формалізм при оцінці такого опису на предмет його деталізації, за відсутності визначених процесуальним законом чітких критеріїв оцінки, може призвести до порушення принципу верховенства права.

При цьому, суд приходить до висновку, що витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною чи тільки має бути сплачено.

Такий висновок суду відповідає правовій позиції Об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду викладеної у постанові від 3 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19, правовим позиціям Верховного Суду викладеним у постановах від 26 червня 2019 року у справі № 813/481/18, від 2 жовтня 2019 року у справі № 815/1479/18, від 29 жовтня 2020 року у справі № 686/5064/20,від 22 січня 2021 року у справі №925/1137/19, від 02 грудня 2020 року у справі №317/1209/19 (провадження №61-21442св19).

Водночас суд не може на власний розсуд зменшувати розмір витрат на оплату правничої допомоги, який підлягає відшкодуванню. Такого висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у додатковій постанові у справі №755/9215/15-ц (провадження 14-382цс19) від 19.02.2020 року. Саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній зі сторін без відповідних дій з боку такої сторони.

ВП Верховного Суду у постанові від 13.07.2022 у справі № 496/3134/19 зазначила, що витрати на юридичні послуги, надані стороні у справі іншою, ніж адвокат, особою, не належать до витрат на професійну правничу допомогу та не можуть бути відшкодовані у порядку частини четвертої статті 137, частини сьомої статті 139 та частини третьої статті 141 ЦПК України.

Судом встановлено, що 02.01.2026 між ТОВ «ФК «Позика» та ФОП ОСОБА_2 укладено договір про надання правової (правничої) допомоги № 39493634/03.

З акта наданих послуг на підтвердження факту надання правової допомоги від 08.05.2026 встановлено, що ФОП ОСОБА_2 та ТОВ «ФК «Позика» погодили суму наданих послуг відповідно до договору в розмірі 5500 грн.

Таким чином, оскільки юридичні послуги надані позивачу ФОП ОСОБА_2 , а не адвокатом, тому відсутні підстави для стягнення з відповідача заявлених позивачем 5500 грн витрат на правову допомогу.

Сплачений позивачем судовий збір у розмірі 2662,40 грн відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України також підлягає стягненню з відповідача.

Керуючись ст. 141, 259, 263-265, 273, 354, 355 ЦПК України, ст. 526, 527,530, 611,629,1049,1050,1054 ЦК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Позика» (місцезнаходження: вул. Симона Петлюри, 21/1, м. Бровари, Київська область; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 39493634) до ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) про стягнення грошових коштів задовольнити повнісю.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Позика» заборгованість у розмірі 10 880 гривень (десять тисяч вісімсот вісімдесят гривень) та 2662,40 гривень (дві тисячі шістсот шістдесят дві гривні 40 копійок) витрат по сплаті судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Суддя