Ухвала суду № 140072457, 24.09.2026, Новозаводський районний суд м. Чернігова

Справа №751/164/25

Провадження №2-с/751/46/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 вересня 2026 року місто Чернігів

Новозаводський районний суд міста Чернігова

у складі: головуючого-судді Топіхи Р.М.,

секретаря судового засідання Островської А.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву ОСОБА_1 про скасування судового наказу,

ВСТАНОВИВ:

22 вересня 2026 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про скасування судового наказу від 23 січня 2025 року в справі № 751/164/25 та одночасно просить визнати поважними причини пропуску строку для подання вказаної заяви і поновити його, зобов`язати державного виконавця негайно закінчити виконавче провадження та зняти арешт з усіх банківських рахунків і майна осіб, зазначених у судовому наказі, а також заявив клопотання про звільнення від сплати судового збору.

В обґрунтування заяви зазначає, що 25 січня 2025 року Новозаводським районним судом міста Чернігова було видано судовий наказ у справі № 751/164/25 про солідарне стягнення коштів з ОСОБА_1 ,

ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , які зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 , на користь ТОВ «Газорозподільні мережі України». Вказаний наказ підлягає безумовному скасуванню у повному обсязі, оскільки заявники категорично не визнавали і не визнають фіктивний борг, що підтверджується тим, що одразу після винесення судового наказу заявниками було своєчасно виражено волевиявлення на його скасування шляхом відповідної заяви, проте ухвалою суду від 07 березня 2025 року заяву було повернуто з формальних причин через неможливість заявників сплатити судовий збір. Подальше повторне звернення до суду було об`єктивно неможливим через дію обставин непереборної сили, тривалий і вкрай скрутний матеріальний стан, відсутність юридичних знань для правильного оформлення пільги, а також психологічний та економічний тиск, зумовлений дією режиму воєнного стану. Відсутність повторного звернення стала наслідком фінансового бар`єру, а не «мовчазної згоди» з боргом. Критична необхідність захисту актуалізувалася 10 вересня 2026 року, коли державний виконавець наклав арешт на кошти.

Вимоги стягувача вважає абсолютно безпідставними, а тому не можуть розглядатися в порядку наказного провадження, оскільки відсутні будь-які договірні відносини, за відсутності договору вимога про стягнення коштів є фіктивною. Крім того, стягувач штучно сформував «солідарний борг», вказавши боржником ОСОБА_3 , посилаючись на факт формальної реєстрації. Проте вказана особа за цією адресою фактично не проживає та послугами не користується. Заявники перебувають у складному життєвому становищі, ОСОБА_2 є особою з інвалідністю, практично не пересувається, ОСОБА_1 здійснює за нею догляд та утримує неповнолітніх дітей. Зважаючи на ці обставини, а також відсутність зв`язку з ОСОБА_3 , вони об`єктивно позбавлені можливості самостійно зібрати докази щодо його місця перебування. Отже, наявність заперечень частини боржників нівелює ознаку безспірності вимог стягувача. Дії ініціатора стягнення посягають на особисті немайнові блага, штучне формування заборгованості та розголошення фінансової інформації є прямим порушенням цих благ. Вважає, що примушування особи сплачувати судовий збір за скасування штучно створеного наказу щодо боргу, який не ґрунтується на договорі, порушує ст. 19 Конституції України та принцип верховенства права. Наголошує, що між заявниками та ТОВ «Газорозподільні мережі України» існує спір про право, у зв`язку з чим було реалізовано власне волевиявлення та подано відповідний позов до суду щодо визнання відсутності заборгованості, а також відшкодування шкоди. Наявність поданого позову є беззаперечним доказом існування спору, а отже робить існування судового наказу юридично нікчемним та вимагає його скасування.

У судове засідання боржники та стягувач не викликалися.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши матеріали заяви, суддя дійшов до такого висновку.

23 січня 2025 року Новозаводським районним судом міста Чернігова видано судовий наказ № 751/164/25 за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» в особі Чернігівської філії Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» за вимогою про стягнення заборгованості за послугу розподілу природного газу. Стягнуто солідарно із ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» в особі Чернігівської філії заборгованість за договором розподілу природного газу за адресою:

АДРЕСА_1 , за період з 01 червня 2024 року по 31 грудня 2024 року у розмірі 682 гривні 21 копійок, а також судовий збір у розмірі 100 гривень 93 копійки з кожного (а.с. 24-25).

Згідно з положеннями ч. 1 ст. 170 ЦПК України боржник має право протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення копії судового наказу та доданих до неї документів подати заяву про його скасування до суду, який його видав, крім випадків видачі судового наказу відповідно до пунктів 4, 5 частини першої статті 161 цього Кодексу. Заява про скасування судового наказу може також бути подана органами та особами, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Відповідно до вимог п. 3 ч. 5 ст. 170 ЦПК до заяви про скасування судового наказу додається клопотання про поновлення пропущеного строку, якщо заява подається після спливу строку, передбаченого частиною першою цієї статті.

Згідно з ч. 4 ст. 170 ЦПК України заява підписується боржником або його представником.

Однак у порушення вказаних вимог заява про скасування судового наказу заявником ОСОБА_2 не підписана.

Також, із матеріалів справи вбачається, що заявник ОСОБА_1

19 лютого 2025 року звертався до суду із заявою про скасування судового наказу від 23 січня 2025 року.

Ухвалою Новозаводського районного суду міста Чернігова від

07 березня 2025 року заяву повернуто заявнику без розгляду.

Отже, заявником на момент звернення до суду 22 вересня 2026 року пропущено строк на подачу заяви про скасування судового наказу від

23 січня 2025 року.

Згідно з ч. 1 ст. 127 ЦПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

При цьому, ЦПК України не пов`язує право суду відновити пропущений строк з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку. Таким чином, у кожному випадку, суд з урахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінює доводи, що наведені на обґрунтування клопотання про його відновлення, та робить висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку.

Дотримання строку звернення до суду із заявою про скасування судового рішення є однією з умов для реалізації права, вона дисциплінує учасників цих відносин у випадку, якщо вони стали спірними. Відсутність цієї умови приводила б до постійного збереження стану невизначеності у відносинах.

Отже, чинне законодавство, встановленими строками, обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.

Відповідно до ст. 126 ЦПК України право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Згідно з ч. 4 ст. 12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Статтею 44 ЦПК України визначено, що учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Враховуючи викладене, підстав для поновлення пропущеного строку суд не знаходить, оскільки обставини на які посилається заявник, не можуть бути визнані такими, які вказують на поважність причини пропуску строку.

Згідно з ч. 2 ст. 171 ЦПК України заява боржника про скасування судового наказу, подана після закінчення строку, встановленого частиною першою статті 170 цього Кодексу, повертається, якщо суд за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку для подання цієї заяви.

За таких обставин, поважних причин пропуску боржником строку на звернення із заявою про скасування судового наказу судом не встановлено, а тому заява підлягає поверненню заявникам.

Керуючись статтями 12, 44, 126, 127, 170, 171, 258-261, 353 ЦПК України, суддя

ПОСТАНОВИВ:

Відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_1 про поновлення строків для подання заяви про скасування судового наказу.

Заяву ОСОБА_1 про скасування судового наказу № 751/164/25, виданого 23 січня 2025 року Новозаводським районним судом міста Чернігова, повернути заявнику.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Чернігівського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Суддя Р.М. Топіха