Рішення № 140071953, 24.09.2026, Нововоронцовський районний суд Херсонської області

Справа № 954/1782/25

Номер провадження 2/954/353/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 вересня 2026 рокус-ще Нововоронцовка

Нововоронцовський районний суд Херсонської області в складі: головуючого судді Гончаренка О.В., за участю секретаря судових засідань Посохіної О.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в с-щі Нововоронцовка цивільну справу за позовом Каховської окружної прокуратури Херсонської області в інтересах держави в особі Горностаївської селищної ради Херсонської області, Горностаївської селищної військової адміністрації Каховського району Херсонської області до ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою шляхом скасування державної реєстрації земельної ділянки та зобов`язання її повернути,

встановив:

Керівник Каховської окружної прокуратури Херсонської області звернувся в суд з позовом в інтересах держави в особі Горностаївської селищної ради Херсонської області, Горностаївської селищної військової адміністрації Каховського району Херсонської області до ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою шляхом скасування державної реєстрації земельної ділянки та зобов`язання її повернути. Свої вимоги мотивує тим, що ландшафтний заказник місцевого значення «Каїрська балка» як об`єкт природно-заповідного фонду юридично створений з 26.07.2001 і включає 664,9 га земель на території Горностаївської селищної територіальної громади Каховського району Херсонської області, які перебувають під особливою державною охороною. Державним управлінням охорони навколишнього природного середовища в Херсонській області вказаний заповідний об`єкт ландшафтний заказник місцевого значення «Каїрська балка», загальною площею 664,9 га, з якої 558,9 га суша, 106,0 га водне дзеркало, передано під охорону ОСОБА_1 як землекористувачу (охоронне зобов`язання № 82 від 11.08.2010 року). Разом з тим установлено, що наказом Головного управління Держземагентсва у Херсонській області № 21-1911/18-14-СГ від 08.12.2014 «Про затвердження проекту землеустрою та надання у власність земельних ділянок» затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, серед інших, громадянину ОСОБА_2 для ведення особистого селянського господарства площею 2 га (п. 1 наказу) та вирішено надати у власність із земель запасу державної власності сільськогосподарського призначення (угіддя під господарськими будівлями і дворами), розташованих за межами населеного пункту на території Каїрської сільської ради Горностаївського району Херсонської області (на теперішній час Горностаївської селищної ради Каховського району Херсонської області) для ведення особистого селянського господарства ОСОБА_2 земельної ділянки площею 2 га (кадастровий номер 6522682500:02:001:0325) (пп. 4 п. 2 наказу). Надалі, вказана земельна ділянка з кадастровим номером 6522682500:02:001:0325, на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 23.07.2015, посвідченого приватним нотаріусом Каховського районного нотаріального округу Херсонської області Тоткало О.А. (зареєстровано в реєстрі за № 997), була придбана ОСОБА_1 , про що до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено відповідний запис (номер відомостей про речове право: 10525921; індексний номер рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень: 23096553 від 23.07.2015). Картографічні матеріали, на яких доступно для візуального сприйняття зображено накладення площі спірної земельної ділянки на територію об`єкту природно-заповідного фонду ландшафтного заказника місцевого значення «Каїрська балка», у сукупності та взаємному зв`язку підтверджують, що земельна ділянка з кадастровим номером 6522682500:02:001:0325 площею 2 га входить в межі об`єкту природно-заповідного фонду ландшафтного заказника місцевого значення «Каїрська балка» і належить до земель природно-заповідного фонду. Не зважаючи на вказане, усупереч вимог ч. 4 ст. 7 Закону України «Про природно-заповідний фонд України», Головним управлінням Держземагентсва у Херсонській області видано наказ № 21-1911/18-14-СГ від 08.12.2014 «Про затвердження проекту землеустрою та надання у власність земельних ділянок» і передано земельну ділянку 6522682500:02:001:0325 площею 2 га у приватну власність ОСОБА_2 , безпідставно облікувавши її як ділянку сільськогосподарського призначення.

Ухвалою суду позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та вирішено проводити розгляд справи у порядку загального позовного провадження.

Прокурор позовні вимоги підтримав, просив задовольнити.

Відповідач в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Відзив на позовну заяву відповідач не подавав.

Відповідно до ч. 4 ст. 223 ЦПК України, у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

Згідно з ч. 1 ст. 280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Дослідивши матеріали справи, встановивши факти та відповідні до них правовідносини, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до ч.3 ст.23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно ч.1 ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог та на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ч. ч.1, 6 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених ЦПК України. Докази не можуть ґрунтуватися на припущеннях.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено у ході розгляду справи по суті Рішенням ХІХ сесії двадцять третього скликання Херсонської обласної ради від 26.07.2001 № 424 «Про оголошення території ландшафтним заказником місцевого значення «Каїрська балка» в Горностаївському районі» на території Горностаївського (на цей час Каховського) району Херсонської області створено ландшафтний заказник місцевого значення «Каїрська балка».

Відповідно до п. 1.2 Положення про ландшафтний заказник місцевого значення «Каїрська балка», затвердженого 11.08.2010 в.о. начальника Державного управління охорони навколишнього природного середовища в Херсонській області (далі Положення), Заказник входить до складу природно-заповідного фонду України, охороняється як національне надбання, щодо якого встановлюється особливий режим охорони, відтворення й використання.

Згідно з п. 1.3 вказаного Положення Заказник розташований в Горностаївському районі Херсонській області на землях Каїрської сільської ради (на теперішній Горностаївської селищної територіальної громади Каховського району Херсонської області). До його складу входять флористичні комплекси степових ценозів на площі 664,9 га, з якої 558,9 га суша, 106,0 га водне дзеркало, відокремлене від Каховського водосховища дамбою та рибозахисною спорудою у тілі дамби. Відповідно до п.1.4 Положення загальна площа Заказника 664,9 га. Фактичне розташування на місцевості меж даного заказника підтверджується картографічними матеріалами із графічним зображенням меж.

Таким чином, ландшафтний заказник місцевого значення «Каїрська балка» як об`єкт природно-заповідного фонду юридично створений з 26.07.2001 і включає 664,9 га земель на території Горностаївської селищної територіальної громади Каховського району Херсонської області, які перебувають під особливою державною охороною.

Державним управлінням охорони навколишнього природного середовища в Херсонській області вказаний заповідний об`єкт ландшафтний заказник місцевого значення «Каїрська балка», загальною площею 664,9 га, з якої 558,9 га суша, 106,0 га водне дзеркало, передано під охорону ОСОБА_1 як землекористувачу (охоронне зобов`язання № 82 від 11.08.2010 року).

Разом з тим установлено, що наказом Головного управління Держземагентсва у Херсонській області № 21-1911/18-14-СГ від 08.12.2014 «Про затвердження проекту землеустрою та надання у власність земельних ділянок» затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, серед інших, громадянину ОСОБА_2 для ведення особистого селянського господарства площею 2 га (п. 1 наказу) та вирішено надати у власність із земель запасу державної власності сільськогосподарського призначення (угіддя під господарськими будівлями і дворами), розташованих за межами населеного пункту на території Каїрської сільської ради Горностаївського району Херсонської області (на теперішній час Горностаївської селищної ради Каховського району Херсонської області) для ведення особистого селянського господарства ОСОБА_2 земельної ділянки площею 2 га (кадастровий номер 6522682500:02:001:0325) (пп. 4 п. 2 наказу).

Надалі, вказана земельна ділянка з кадастровим номером 6522682500:02:001:0325, на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 23.07.2015, посвідченого приватним нотаріусом Каховського районного нотаріального округу Херсонської області Тоткало О.А. (зареєстровано в реєстрі за № 997), була придбана ОСОБА_1 , про що до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено відповідний запис (номер відомостей про речове право: 10525921; індексний номер рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень: 23096553 від 23.07.2015).

При оголошенні заказника його межі в натурі (на місцевості) не встановлювалися, оскільки обов`язкового попереднього розроблення технічної документації із землеустрою щодо об`єктів природно-заповідного фонду законодавство не вимагало.

Межі ландшафтного заказника визначено за матеріалами проекту створення, що прямо передбачено ч. 4 ст. 7 Закону України «Про природно заповідний фонд України», відповідно до якої межі територій та об`єктів природно-заповідного фонду встановлюються в натурі відповідно до законодавства. До встановлення меж територій та об`єктів природно-заповідного фонду в натурі їх межі визначаються відповідно до проектів створення територій та об`єктів природно-заповідного фонду.

Відтак, межі заказника детально описані в науковому обґрунтуванні необхідності створення ландшафтного заказника місцевого значення «Каїрська балка» в Горностаївському районі Херсонської області від 08.06.2001.

Згідно з охоронним зобов`язанням та Положенням про ландшафтний заказник місцевого значення «Каїрська балка», яке затверджено в.о. начальника Державного управління охорони навколишнього природного середовища в Херсонській області 11.08.2010 Землекористувач зобов`язаний забезпечити встановлений режим та охорону території заказника.

Таким чином, ландшафтний заказник місцевого значення «Каїрська балка» є об`єктом природно-заповідного фонду та, відповідно, територія (земельна ділянка) під ним землями природно-заповідного фонду.

Вивченням даних Державного земельного кадастру (шари «Кадастровий поділ»/«Природно-заповідний фонд») встановлено, що земельна ділянка площею 2 га з кадастровим номером 6521580600:05:001:0590 перебуває в межах земель природно-заповідного фонду, а саме: ландшафтного заказника місцевого значення «Каїрська балка».

На офіційному веб-порталі Держгеокадастру України розміщена публічна кадастрова карта, яка, відповідно до абз. 1 пп. 3 п. 2 Порядку ведення Державного земельного кадастру України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 № 1051, є частиною програмного забезпечення Державного земельного кадастру, за допомогою якої здійснюється надання доступу до відомостей Державного земельного кадастру та оприлюднення відомостей у вигляді відкритих даних, визначених Законом України «Про Державний земельний кадастр».

Згідно із графічними даними публічної кадастрової карти України за фільтром «Заповідний фонд», доступних за посиланням відкритих даних земельного кадастру України за фільтром «Заповідний фонд», доступних за посиланням, земельна ділянка приватної власності з кадастровим номером 6522682500:02:001:0325 входить в межі території ландшафтного заказника місцевого значення «Каїрська балка».

Наведені докази, зокрема, картографічні матеріали, на яких доступно для візуального сприйняття зображено накладення площі спірної земельної ділянки на територію об`єкту природно-заповідного фонду ландшафтного заказника місцевого значення «Каїрська балка», у сукупності та взаємному зв`язку підтверджують, що земельна ділянка з кадастровим номером 6522682500:02:001:0325 площею 2 га входить в межі об`єкту природно-заповідного фонду ландшафтного заказника місцевого значення «Каїрська балка» і належить до земель природно-заповідного фонду.

Не зважаючи на вказане, усупереч вимог ч. 4 ст. 7 Закону України «Про природно-заповідний фонд України», Головним управлінням Держземагентсва у Херсонській області видано наказ № 21-1911/18-14-СГ від 08.12.2014 «Про затвердження проекту землеустрою та надання у власність земельних ділянок» і передано земельну ділянку 6522682500:02:001:0325 площею 2 га у приватну власність ОСОБА_2 , безпідставно облікувавши її як ділянку сільськогосподарського призначення.

Вказаними доказами у повній мірі підтверджено факт формування земельної ділянки сільськогосподарського призначення з кадастровим номером 6522682500:02:001:0325 площею 2 га за рахунок земель природно-заповідного фонду в межах ландшафтного заказника місцевого значення «Каїрська балка», що є порушенням земельного та природоохоронного законодавства України.

Частиною 1 ст. 178 Цивільного кодексу України, яка врегульовує питання оборотоздатності об`єктів цивільних прав, передбачено, що об`єкти цивільних прав можуть вільно відчужуватися або переходити від однієї особи до іншої в порядку правонаступництва чи спадкування або іншим чином, якщо вони не вилучені з цивільного обороту або не обмежені в обороті.

Відповідно до ч.2 цієї статті Цивільного кодексу України види об`єктів цивільних прав, перебування яких у цивільному обороті не допускається (об`єкти, вилучені з цивільного обороту), мають бути прямо встановлені у законі. Види об`єктів цивільних прав, які можуть належати лише певним учасникам обороту або перебування яких у цивільному обороті допускається за спеціальним дозволом (об`єкти обмежено оборотоздатні), встановлюються законом.

Отже, визначення на законодавчому рівні об`єктів, що обмежені в обороті і не можуть перебувати у приватній власності, є умовою дотримання конституційного режиму права власності на них.

Правовий титул (правова підстава) виникнення речових прав володіння, користування, розпорядження такими об`єктами визначається законодавчими актами, зокрема Конституцією України, Земельним кодексом України, іншими законами. Саме законодавчими актами забороняється перебування певних об`єктів власності Українського народу, державної та комунальної власності у приватній власності. У свою чергу неможливість існування у таких об`єктів приватного власника унеможливлює виникнення у них нового володільця.

Порядок створення та оголошення територій та об`єктів природно-заповідного фонду встановлюється Законом України «Про природно-заповідний фонд України».

Зазначеним Законом визначено категорії об`єктів природно-заповідного фонду, кожна з яких має особливості правового статусу, порядку організації і функціонування, режиму використання земель природних територій та об`єктів.

Згідно із ч. 4 ст. 7 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» межі територій та об`єктів природно-заповідного фонду встановлюються в натурі відповідно до законодавства. До встановлення меж територій та об`єктів природно-заповідного фонду в натурі їх межі визначаються відповідно до проектів створення територій та об`єктів природно-заповідного фонду.

Крім цього, згідно з п. 2.8 Порядку погодження природоохоронними органами матеріалів щодо вилучення (викупу), надання земельних ділянок в оренду, затвердженого наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища від 05.11.2004 № 434, Зареєстровано в Міністерстві юстиції 22 листопада 2004 року за № 1470/10069, що був чинний на момент виникнення спірних правовідносин, у разі відсутності належної землевпорядної документації та встановлених у натурі (на місцевості) меж територій та об`єктів природно-заповідного фонду та земель, зарезервованих для заповідання, природоохоронний орган використовує документи щодо їхнього створення (оголошення) чи резервування для визначення місць розташування згаданих територій та об`єктів їх збереження.

Відповідно до п. 26 Переліку відомостей, обмін якими здійснюється в процесі інформаційної взаємодії між Державним земельним кадастром, іншими кадастрами та інформаційними системами, який є додатком до Порядку інформаційної взаємодії між кадастрами та інформаційними системами, затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 03.06.2013 № 483, до нього включено планово-картографічні та інші матеріали щодо розташування та режиму природоохоронних територій та об`єктів, інші дані Державного кадастру територій та об`єктів природно-заповідного фонду.

Цільове призначення спірної земельної ділянки фактично незаконно змінено за вказаних вище обставин при її передачі у приватну власність, тим самим створено перешкоди державі у володінні та користуванні землями природно-заповідного фонду та забезпеченні збереження унікальної екосистеми з рідкісним біорізноманіттям.

Обмеження щодо передачі деяких об`єктів у приватну власність передбачено ст. ст. 83, 84, 93, Земельного Кодексу України, ст. 4 Закону України «Про природно-заповідний фонд України», згідно з якими землі природно-заповідного фонду не можуть передаватися у приватну власність.

Порядок надання земельних ділянок і видачі документів на право володіння, користування і розпорядження землями природно-заповідного фонду визначається ст. ст. 20, 122, 123, 125, 126 Земельного кодексу України. Зміна меж, категорії, скасування статусу територій та об`єктів природно-заповідного фонду здійснюється відповідно до норм глави 22 Земельного кодексу України та ст. ст. 51-53 Закону України «Про природно-заповідний фонд України». Вилучення земель природно-заповідного фонду регулюється ст. 150 Земельного кодексу України.

За ст. 43 Земельного кодексу України землі природно-заповідного фонду це ділянки суші і водного простору з природними комплексами та об`єктами, що мають особливу природоохоронну, екологічну, наукову, естетичну, рекреаційну та іншу цінність, яким відповідно до закону надано статус територій та об`єктів природно-заповідного фонду.

Відповідно до ст. 44 Земельного кодексу України до земель природно-заповідного фонду включаються природні території та об`єкти (природні заповідники, національні природні парки, біосферні заповідники, регіональні ландшафтні парки, заказники, пам`ятки природи, заповідні урочища), а також штучно створені об`єкти (ботанічні сади, дендрологічні парки, зоологічні парки, парки-пам`ятки садово-паркового мистецтва).

Частиною 1 ст. 3 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» закріплено аналогічний перелік об`єктів природно-заповідного фонду України. Заказники, пам`ятки природи, ботанічні сади, дендрологічні парки, зоологічні парки та парки-пам`ятки садово-паркового мистецтва залежно від їх екологічної і наукової, історико-культурної цінності можуть бути загальнодержавного або місцевого значення (ч. 2 ст. 3 Закону України «Про природно-заповідний фонд України»).

Згідно зі ст. 25 Закону України «Про природно-заповідний фонд України», заказниками оголошуються природні території (акваторії) з метою збереження і відтворення природних комплексів чи їх окремих компонентів.

Оголошення заказників провадиться без вилучення земельних ділянок, водних та інших природних об`єктів у їх власників або користувачів. Чинне земельне законодавство не передбачає можливості і не встановлює порядку приватизації громадянами земельних ділянок, які складають об`єкти природно-заповідного фонду та, відповідно, відносяться до земель природно-заповідного фонду.

Частиною 3 ст. 7 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» встановлено, що на землях природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного або історико-культурного призначення забороняється будь яка діяльність, яка негативно впливає або може негативно впливати на стан природних та історико-культурних комплексів та об`єктів чи перешкоджає їх використанню за цільовим призначенням.

Відповідно до пункту «г» ч. 4 ст. 84 Земельного кодексу України землі під об`єктами природно-заповідного фонду, історико-культурного та оздоровчого призначення, що мають особливу екологічну, оздоровчу, наукову, естетичну та історико-культурну цінність, належать до земель державної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, якщо інше не передбачено законом.

Згідно з наведеними положеннями Земельного кодексу України, а також ст. 61 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», ст. ст. 3, 25 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» заказники належать до природно-заповідного фонду України.

За нормами ст. 5 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» території та об`єкти природно-заповідного фонду підлягають особливій державній охороні.

Частиною 3 ст. 7 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» установлено, що на землях природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного або історико-культурного призначення забороняється будь-яка діяльність, яка негативно впливає або може негативно впливати на стан природних та історико-культурних комплексів та об`єктів чи перешкоджає їх використанню за цільовим призначенням.

Статтею 9 цього Закону визначено вичерпний перелік видів використання територій та об`єктів природно-заповідного фонду, яким не передбачено ведення на цих землях особистого селянського господарства та вирощування сільськогосподарської продукції.

Відповідно до ст. 46-1 Земельного кодексу України землі територій та об`єктів природно-заповідного фонду використовуються з урахуванням обмежень у їх використанні, визначених відповідно до Закону України «Про природно-заповідний фонд України» та положеннями про ці території, об`єкти. Особливий режим охорони, відтворення і використання земель територій та об`єктів природно-заповідного фонду поширюється на всі розташовані в межах таких територій та об`єктів землі та земельні ділянки незалежно від форми власності та цільового призначення.

Статтею 5 Закону України «Про екологічну мережу України» передбачено, що території та об`єкти природно-заповідного фонду є складовою екомережі.

За ст. 3 указаного Закону екомережа це єдина територіальна система, яка утворюється з метою поліпшення умов для формування та відновлення довкілля, підвищення природно-ресурсного потенціалу території України, збереження ландшафтного та біорізноманіття, місць оселення та зростання цінних видів тваринного і рослинного світу, генетичного фонду, шляхів міграції тварин через поєднання територій та об`єктів природно-заповідного фонду, а також інших територій, які мають особливу цінність для охорони навколишнього природного середовища і відповідно до законів та міжнародних зобов`язань України підлягають особливій охороні.

У ст. 4 цього Закону вказано, що збереження цілісності екомережі здійснюється відповідно до принципів забезпечення цілісності екосистемних функцій складових елементів екомережі, збереження та екологічно збалансоване використання природних ресурсів на території екомережі.

Системний аналіз зазначених положень законодавства дає підстави дійти до висновку, що території та об`єкти природно-заповідного фонду наділені надважливими функціями і завданнями, мають особливий статус та перебувають під особливою державною охороною, тобто згідно зі ст. 178 Цивільного кодексу України належать до об`єктів, вилучених з обороту.

Таким чином, землі природно-заповідного фонду вилучені з обороту, а тому не можуть перебувати у власності фізичних чи юридичних осіб, надаватись для інших цілей, ніж ті, що передбачені ст. 9 Закону України «Про природно-заповідний фонд України».

Верховний Суд неодноразово звертав увагу на те, що у спорах стосовно земель, які перебувають під посиленою правовою охороною держави (зокрема земель природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення), остання, втручаючись у право мирного володіння відповідними земельними ділянками з боку приватних осіб, може захищати загальні інтереси у безпечному довкіллі, непогіршенні екологічної ситуації, у використанні власності не на шкоду людині та суспільству (ч. 3 ст. 13, ч. 7 ст. 41, ч. 1 ст. 50 Конституції України, ч. 3 ст. 1 ЗК України). Ці інтереси реалізуються, зокрема, через цільовий характер використання земельних ділянок (ст. ст. 18, 19, п.п. «а» і «б» ч.ч. 1 ст. 91, п.п. «а» і «б» ч. 1 ст. 96 ЗК України), які набуваються лише згідно із законом (ст. 14 Конституції України) (постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.11.2018 у справі № 488/5027/14-ц (пункт 127), від 07.11.2018 у справі № 488/6211/14-ц (п. 90), від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16 (п. 148), від 29.05.2019 у справі № 367/2022/15-ц (п. 53), від 12.06.2019 у справі № 487/10128/14-ц (п. 117), постанова Верховного Суду від 02.04.2025 у справі № 369/3999/22.

Розташування земельної ділянки з кадастровим номером 6522682500:02:001:0325 площею 2 га у межах ландшафтного заказника місцевого значення «Каїрська балка» свідчить про її віднесення до земель природно-заповідного фонду, що унеможливлює її перебування у приватній власності з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства.

Це твердження узгоджується із практикою Верховного Суду (постанова Великої Палати Верховного Суду від 12.06.2019 у справі № 487/10128/14-ц, постанови Верховного Суду від 04.12.2019 у справі № 487/10127/14-ц та від 11.06.2020 у справі № 359/281/18-ц), відповідно до якої земельна ділянка, що перебуває в обмеженому обороті, не може передаватись у приватну власність.

Аналогічні висновки Великою Палатою Верховного Суду викладено у постанові від 22.05.2018 у справі № 469/1203/15-ц, у п. 70 постанови від 28.11.2018 у справі № 504/2864/13-ц та у п. 49 постанови від 07.04.2020 у справі № 372/1684/14-ц.

Наведена практика Верховного Суду свідчить про запровадження юридичної конструкції, за якою землі, перехід права володіння якими до фізичних та юридичних осіб неможливий, зважаючи на пряму вказівку законодавця, вважаються такими, що залишилися у володінні законного власника (держави або територіальної громади), і в такому разі їх державна реєстрація, використання і розпорядження іншою особою розцінюються як триваюче порушення прав власника, не пов`язане з позбавленням права володіння.

Так, Верховним Судом застосовано зазначений підхід в основному при визначенні режиму земель водного фонду. Водночас, оскільки землі природно заповідного й водного фондів мають аналогічні обмеження щодо оборотоздатності, указана юридична конструкція підлягає застосуванню для кваліфікації спірних правовідносин і в цій справі.

Про правильність такої позиції свідчать постанови Верховного Суду від 22.06.2022 у справі № 752/3093/19 та від 16.09.2022 у справі № 752/3090/19.

На момент видання ГУ Держземагенства у Херсонській області наказу від 08.12.2014 № 21-1911/18-14-СГ діяли норми Земельного кодексу України та Закону України «Про природно-заповідний фонд України», із яких слідує, що спірна земельна ділянка відносилася і є частиною об`єкту природно-заповідного фонду ландшафтного заказника місцевого значення «Каїрська балка».

Крім того, стосовно земель природно-заповідного фонду установлено пріоритет права власності Українського народу, державної та комунальної власності над приватною, тобто законно набути права приватної власності на земельну ділянку відповідних характеристик, розміру і територіального розташування із земель ландшафтного заказника не могла жодна юридична чи фізична особа, у тому числі й відповідач.

У даному випадку варто звернути особливу увагу на те, що в силу об`єктивних, видимих природних властивостей земельних ділянок природно-заповідного фонду відповідач не міг не знати про фактичне місцезнаходження цієї земельної ділянки.

Проявивши розумну обачність, ознайомившись зі змістом земельного та природоохоронного законодавства, відомостями державного кадастру територій та об`єктів природно-заповідного фонду України, і за необхідності отримавши правову допомогу перед набуттям у власність цієї ділянки, ОСОБА_1 міг і повинен був знати про те, що відповідна ділянка належить до земель природно-заповідного фонду.

Про його обізнаність щодо меж територій ландшафтного заказника місцевого значення «Каїрська балка» свідчить охоронне зобов`язання № 82 від 11.08.2010, відповідно до якого Державне управління охорони навколишнього природного середовища в Херсонській області передало під охорону ОСОБА_1 , як землекористувачу, заповідний об`єкт ландшафтний заказник місцевого значення «Каїрська балка» загальною площею 664,9 га, з якої 558,9 га суша, 106,0 га водне дзеркало.

Таким чином, відповідач знав або, проявивши розумну обачність, міг знати про те, що земля природно-заповідного фонду вибула з володіння держави з порушенням вимог закону, що ставить його добросовісність під час набуття земельних ділянок у власність під обґрунтований сумнів.

Спірна земельна ділянка вибула з державної (на той час) власності не через помилку органу державної влади, а фактично у зв`язку із вчиненням протиправних дій, при цьому з викладених вище обставин варто поставити під обґрунтований сумнів можливість необізнаності відповідача про незаконність її вибуття із такої власності, тому, оскільки обов`язок повернути правомірному власнику земельні ділянки, які не можуть перебувати у приватній власності, встановлений у національному законодавстві, наслідок виконання такого обов`язку у вигляді пред`явлення відповідного позову є передбачуваним.

Повернення законному власнику земельних ділянок природно-заповідного фонду, право власності на які незаконно зареєстровано для сільськогосподарської діяльності має легітимну мету збереження екосистеми України, захисту довкілля і реалізації екологічних прав громадян, а також контролю за використанням і розпорядженням майном відповідно до загальних інтересів, які полягають у тому, щоб таке використання та розпорядження відбувалося згідно з вимогами законодавства.

Таким чином, територія природно-заповідного фонду ландшафтного заказника місцевого значення «Каїрська балка» передана у приватну власність для здійснення діяльності, не пов`язаної з цілями вказаної категорії земель.

Разом з цим, така незаконна зміна не має правового значення, оскільки статус спірної земельної ділянки першочергово визначається її розташуванням у межах об`єкта природно-заповідного фонду і спеціальним режимом цієї території.

Правовий режим відповідної земельної ділянки пов`язаний із фактом її знаходження у межах об`єкта, що охороняється законом та має особливий статус, а не з рішенням органу, що розпорядився нею. Неприйняття цим органом рішення про приведення цільового призначення земельної ділянки у відповідність до її дійсного призначення, встановленого в силу вимоги законодавства, не впливає на її правовий режим (постанова Верховного Суду від 31.07.2019 у справі № 813/4701/16).

Відтак, у силу імперативної вказівки законодавця спірна ділянка належить до природно-заповідного фонду за фактом її розташування у межах ландшафтного заказника місцевого значення «Каїрська балка».

За законодавством природно-заповідний фонд охороняється як національне надбання, щодо якого встановлюється особливий режим охорони, відтворення і використання цього фонду є складовою частиною світової системи природних територій та об`єктів, що перебувають під особливою охороною.

За ст. 14 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» режим територій та об`єктів природно-заповідного фонду це сукупність науково-обґрунтованих екологічних вимог, норм і правил, які визначають правовий статус, призначення цих територій та об`єктів, характер допустимої діяльності в них, порядок охорони, використання і відтворення їх природних комплексів.

Під цільовим призначенням земельної ділянки варто розуміти визначений законодавством правовий режим її експлуатації (використання), водночас поширення на відповідну територію режиму природно-заповідного фонду, встановленого законом, обтяжує цю земельну ділянку тими обмеженнями, які вимагаються для збереження і охорони цих земель.

При цьому, у даній ситуації важливим є врахування часу створення об`єкту природно-заповідного фонду (рішення Херсонської обласної ради від 26.07.2001 № 424) та датою передачі спірної земельної ділянки у приватну власність (наказ Головного управління Держземагентсва у Херсонській області № 21-1911/18-14-СГ від 08.12.2014).

За правовою позицією Верховного Суду (постанова від 20.06.2023 у справі № 554/10517/16-ц (п. 7.28) фізичні особи можуть володіти земельними ділянками природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення виключно, якщо вони ними володіли на час створення об`єкта природно-заповідного фонду.

При цьому, набуття у власність на земель, які віднесені до земель природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення, положеннями Земельного кодексу України, Закону України «Про природно-заповідний фонд України» та інших нормативно-правових актів України заборонено. Надання земельної ділянки на території об`єкту природно-заповідного фонду суперечить як статусу відповідного об`єкта природно-заповідного фонду, так і законодавчим обмеженням на здійснення іншого виду діяльності, ніж визначено документами про створення цього об`єкта, на відповідних землях. Тому за змістом наведених вище приписів, які характеризуються належною якістю як властивістю, що є умовою забезпечення юридичної визначеності у правовідносинах, розпорядники таких земельних ділянок, і фізична особа-відповідач знала чи повинна була знати про неможливість всупереч закону передання й отримання у приватну власність земельної ділянки на території ландшафтного заказника місцевого значення «Каїрська балка» для вищевказаної мети. Отже, втручання судом у право мирно володіти цією ділянкою відповідає закону.

Відтак, встановлене спірній ділянці цільове призначення землі сільськогосподарського призначення, для ведення особистого селянського господарства жодним чином не впливає на її обмежену оборотоздатність і не передбачає можливості її дійсного використання за таким призначенням, оскільки з моменту оголошення ландшафтного заказника місцевого значення «Каїрська балка» ця територія має статус природно-заповідного фонду, відтак, її правовий режим та цільове призначення визначаються та обумовлюються фактом розташування її у межах вказаного об`єкта.

Правова позиція щодо способу захисту, обґрунтування незаконності наказу Головного управління Держземагенства у Херсонській області про передачу земельної ділянки у приватну власність.

Частиною1 ст. 116 Земельного кодексу України визначено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Частиною 7 ст. 118 Земельного кодексу України установлено, що невідповідність місця розташування об`єкта, окрім іншого, вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, є підставою відмови у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постановах від 23.05.2018 № 469/1291/16, від 03.10.2016 № 469/777/16 та Верховного Суду України, викладеною у постановах від 01.07.2015 № 6-523цс15, від 10.06.2015 № 6-162цс15, від 24.12.2014 № 6-206цс14, від 17.12.2014 № 6-193цс14, доказами розташування земельної ділянки в межах особливої охорони можуть бути матеріали землевпорядної документації, а саме: план меж земельної ділянки та експлікація земельних угідь, пояснювальні записки до проєкту землеустрою, погодження проєктів землеустрою відповідними органами виконавчої влади, матеріали контролюючих органів.

Цільове призначення спірної земельної ділянки фактично було змінено при погодженні проекту землеустрою щодо надання у власність земельної ділянки ОСОБА_2 при виданні ГУ Держземагенства у Херсонській області наказу від 08.12.2014 № 21-1911/18-14-СГ, у якому зазначено, що земельна ділянка надається для ведення особистого селянського господарства.

Однак згадана земельна ділянка розміщена в межах об`єкту природно-заповідного фонду ландшафтного заказника місцевого значення «Каїрська балка», а тому повинна була бути з іншим цільовим призначенням - п. 01.14 - для збереження та використання земель природно-заповідного фонду, а не п. 01.03 для ведення особистого селянського господарства (класифікація видів цільового призначення земель, затверджена наказом Державного комітету України із земельних ресурсів № 548 від 23.07.2010).

Незважаючи на те, що ГУ Держземагентства у Херсонській області віднесено вказану земельну ділянку до земель сільськогосподарського призначення з класифікацією для ведення особистого селянського господарства, ця обставина не має правового значення, оскільки статус ділянки першочергово визначається тим, що вона розташована в межах об`єкта природно-заповідного фонду, і спеціальним режимом такої території.

У постанові Верховного Суду від 31.07.2019 у справі № 813/4701/16 викладені висновки про те, що правовий режим відповідної земельної ділянки пов`язаний із фактом знаходження на ній об`єкта, який охороняється законом та має особливий статус, а не з рішенням органу. Неприйняття рішення про приведення цільового призначення земельної ділянки у відповідність до її дійсного призначення, встановленого в силу вимоги законодавства, не впливає на її правовий режим.

Згідно з ч. 1 ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорювання та спричиненим цими діяннями наслідкам (п. 57 постанови Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17).

Статтею 321 Цивільного кодексу України передбачено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Титул і правовий режим обмежено оборотоздатних земель як об`єктів права власності, які не можуть набуватися приватними власниками, встановлений законодавством і до внесення відповідних змін до законодавства є невід`ємним та незмінним. Доки вказаний правовий титул зберігається, суб`єкт права власності зберігає також і повноваження правової охорони та захисту свого права. Реалізація такого права повинна відбуватися з урахуванням зазначених особливостей, які відмежовують обмежно оборотоздатні об`єкти цивільних прав від об`єктів, які можуть перебувати у приватній власності та у вільному обігу між приватними особами.

Отже, якщо законом не передбачена можливість набуття особою у приватну власність земель певної категорії, то це означає неможливість отримання такою особою титульного володіння на земельну ділянку певної категорії, зокрема природо-заповідного призначення.

Крім того, власник нерухомого майна не втрачає права володіння ним навіть тоді, коли таке майно протиправно або на підставі відповідного титулу використовує інша особа.

Відповідно до ст. ст. 330, 387 та 658 Цивільного кодексу України право власності дійсного власника майна презюмується і не припиняється із втратою майна, це право підлягає захисту протягом усього часу наявності в особи титулу власника майна.

Предмет негаторного позову становить вимога власника, який володіє майном, до третіх осіб про усунення порушень його права власності, що перешкоджають йому належним чином користуватися, розпоряджатися цим майном тим чи іншим способом. Підставою негаторного позову є посилання позивача на належне йому право користування і розпорядження майном та факти, які підтверджують дії відповідача у створенні позивачу перешкод щодо здійснення цих правомочностей.

У постановах Великої Палати Верховного Суду від 12.06.2019 у справі № 487/10128/14, від 15.09.2020 у справі № 469/1044/17 вказані можливі способи усунення таких порушень, яких може вимагати законний власник, а саме:

- оспорення відповідних рішень органів державної влади чи органів місцевого

самоврядування;

- оскарження договорів або інших правочинів;

- шляхом заявлення вимоги про повернення земельної ділянки.

Стосовно земель природно-заповідного фонду Верховний суд неодноразово вказував на ефективність та правомірність негаторного позову про повернення земельної ділянки, як способу захисту.

Спірна земельна ділянка розташована в межах ландшафтного заказника місцевого значення «Каїрська балка», належала впродовж тривалого часу до виникнення спірних правовідносин і є частиною об`єкту природно-заповідного фонду.

Зокрема, Верховний суд у постанові від 22.06.2022 у справі № 752/3093/19 зазначив, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном (ст. 391 ЦК України).

Заволодіння громадянами та юридичними особами землями, стосовно яких діє чітка заборона на передачу їх у приватну власність із метою будівництва та обслуговування індивідуального житлового будинку та господарських споруд всупереч вимогам ЗК України (перехід до них права володіння цими землями), є неможливим (подібні висновки Великої Палати Верховного Суду викладено у постанові від 28.11.2018 у справі №504/2864/13-ц, від 12.06.2019 у справі № 487/10128/14-ц).

Отже, зайняття спірної земельної ділянки із порушенням положень Земельного кодексу України необхідно розглядати як не пов`язане з позбавленням володіння порушення права власності держави.

У такому разі позовну вимогу зобов`язати повернути земельну ділянку потрібно розглядати як негаторний позов, який можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідної земельної ділянки (див. п. 71 постанови Великої Палати Верховного Суду від 28.11.2018 у справі № 504/2864/13-ц, п. 96 постанови Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі № 653/1096/16-ц).

Таким чином, повернення земельної ділянки, яка є частиною заказника необхідно розглядати як негаторний позов, який можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця цієї ділянки.

Власник земельної ділянки, яка входить у межі об`єкта природно-заповідного фонду, може вимагати усунення порушення, зокрема, шляхом заявлення негаторного позову про зобов`язання відповідача повернути таку ділянку.

Земельна ділянка із кадастровим номером 6522682500:02:001:0325 площею 2 га зареєстрована на праві власності за ОСОБА_1 (на цей час), проте, згідно встановлених законодавством обмежень, вона не може перебувати у приватній власності із виникненням приватного володільця, тому права держави на реалізацію усіх правомочностей щодо неї, а саме користування і розпорядження, підлягають захисту шляхом зобов`язання ОСОБА_1 (презумпційного власника) повернути зазначену земельну ділянку титульному власнику.

Оскільки зміна титульного власника спірної земельної ділянки є неможливою, тобто за жодних умов не може виникнути право приватної власності на таку ділянку, то і володіння такою ділянкою є неможливим. Тому ані наявність державної реєстрації права власності за порушником, ані фізичне зайняття ним земельної ділянки природно-заповідного фонду не приводять до заволодіння такою ділянкою.

Право державної власності (на момент прийняття рішення) на спірну земельну ділянку не могло припинитися внаслідок прийняття рішення Головним управлінням Держземагенства у Херсонській області, яке відповідно до своєї компетенції не було наділене повноваженнями щодо розпорядження земельними ділянками природо-заповідного фонду, що не можуть набуватися у приватну власність.

Таким чином, Головним управлінням Держземагенства у Херсонській області, незважаючи на існування на підпорядкованій території об`єкту природно-заповідного фонду, в односторонньому та позасудовому порядку, з перевищенням наданих законом повноважень, незаконно вилучено спірну земельну ділянку, погодивши проєкт землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_2 за рахунок земель державної власності сільськогосподарського призначення.

З огляду на викладене, Головним управлінням Держземагенства у Херсонській області наказ від 08.12.2014 № 21-1911/18-14-СГ в частині земельної ділянки з кадастровим номером 6522682500:02:001:0325 площею 2 га прийнято усупереч ч. 2 ст. 7, ч. 1 ст. 9, ч. 1 ст. 53, ст. 54 Закону України «Про природно-заповідний фонд України», ст. ст. 19, 20, 83, 84, 122, 150 Земельного кодексу України.

З огляду на викладене суду вважає, що позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ст.141 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Оскільки, суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог, то у відповідності до ст.141 ЦПК України з відповідача на користь на користь Херсонської обласної прокуратури підлягають стягненню 7 267,20 грн. в рахунок відшкодування сплаченого судового збору за подачу позову та за подання заяви про забезпечення позову.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст.12,81,141,263,264,265, 280,281,282,283 ЦПК України, суд

ухвалив:

Позовну Каховської окружної прокуратури Херсонської області в інтересах держави в особі Горностаївської селищної ради Херсонської області, Горностаївської селищної військової адміністрації Каховського району Херсонської області до ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою шляхом скасування державної реєстрації земельної ділянки та зобов`язання її повернути- задовольнити.

Усунути перешкоди власнику Горностаївській селищній раді Херсонської області (ЄДРПОУ 04400788) у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою з кадастровим номером 6522682500:02:001:0325 площею 2 га шляхом скасування в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстрації права приватної власності ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , паспорт громадянина України НОМЕР_2 , виданий Каховським РВ УМВС України в Херсонській області 08.04.1996) на цю земельну ділянку з припиненням усіх речових прав на неї та із закриттям розділу у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Усунути перешкоди власнику Горностаївській селищній раді Херсонської області у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою з кадастровим номером 6522682500:02:001:0325 площею 2 га шляхом скасування в Державному земельному кадастрі державної реєстрації цієї земельної ділянки з одночасним припиненням усіх речових прав на неї, їх обтяжень, зареєстрованих щодо цієї земельної ділянки.

Усунути перешкоди власнику Горностаївській селищній раді Херсонської області у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою з кадастровим номером 6522682500:02:001:0325 площею 2 га, що розташована на території Горностаївської селищної ради Каховського району Херсонської області, шляхом зобов`язання ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , паспорт громадянина України НОМЕР_2 , виданий Каховським РВ УМВС України в Херсонській області 08.04.1996) повернути її територіальній громаді в особі Горностаївської селищної ради Херсонської області (Херсонська область, Каховський район, смт Горностаївка, вул. Покровська, 145, ЄДРПОУ 04400788).

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Херсонської обласної прокуратури (код ЄДРПОУ 04851120, м. Херсон, вул. Михайлівська,33,) 7 267,20 грн. в рахунок відшкодування сплаченого судового збору.

Заочне рішення може бути переглянуте Нововоронцовським районним судом Херсонської області за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення може бути оскаржено до Херсонського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

СуддяО.В. Гончаренко