Рішення № 140071275, 21.09.2026, Зарічний районний суд м. Суми

Справа № 591/3612/25

Провадження № 2/591/761/25

РІШЕННЯ

Іменем України

21 вересня 2026 року м. Суми

Зарічний районний суд м. Суми у складі головуючого судді Зері Ю.О., за участю секретаря судового засідання Горб А.Д., позивачки ОСОБА_1 , відповідачки ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Сумська міська державна нотаріальна контора, про зміну черговості спадкування,

установив:

08.04.2025 до Зарічного районного суду м. Суми надійшла вказана позовна заява.

Позов обґрунтований тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер цивільний чоловік позивачки ОСОБА_3 , після смерті якого відкрилась спадщина на нерухоме майно - приватний будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , який ОСОБА_3 отримав у спадок від своїх батьків. 21.02.2025 рішенням Зарічного районного суду м. Суми задоволено заяву ОСОБА_1 та встановлено факт її проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу з померлим ОСОБА_3 . Дане судове рішення набрало законної сили, а тому позивачка є спадкоємцем 4 черги після смерті цивільного чоловіка. За життя ОСОБА_3 позивачка доглядала його батьків, які тяжко хворіли, у зв`язку з чим вона не була працевлаштована офіційно, до 2014 року вона займалась домогосподарством, а після 2014 року підробляла сезонними заробітками. У подальшому доглядала і самого ОСОБА_3 , коли він захворів та проходив періодичні медичні огляди. У той же час ОСОБА_3 мав від попереднього шлюбу рідну доньку ОСОБА_2 , на утримання якої сплачував аліменти до досягнення нею 18-річного віку. Теплих родинних відносин між ОСОБА_3 та його донькою не було, останній раз ОСОБА_2 була вдома у батька на його ювілеї у 2013 році, жодної матеріальної, фізичної чи моральної допомоги відповідачка батькові не надавала. Натомість фінансову допомогу позивачці та її цивільному чоловіку після погіршення стану його здоров`я надавала донька позивачки ОСОБА_4 разом зі своїм чоловіком ОСОБА_5 . У 2023 році після погіршення стану здоров`я ОСОБА_6 позивачка була змушена підняти кредитний ліміт на картці, оскільки була необхідність забезпечити обстеження та лікування ОСОБА_3 . Незадовго до смерті ОСОБА_3 намагався зв`язатись з донькою, однак безрезультатно. Після смерті ОСОБА_3 його донька ОСОБА_7 повідомила, що не приїде на поховання батька, коштів на поховання вона також не має, усі витрати на поховання несли позивачка та її донка. Відповідачка приїхала восени для того, щоб подати документи для спадкування, жодних контактів між сторонами не було. У зв`язку з наведеними обставинами позивачка просить суд надати їй можливість спадкування після померлого цивільного чоловіка разом з його донькою як спадкоємцем першої черги, оскільки вона протягом тривалого часу опікувалась, матеріально забезпечувала, надавала іншу допомогу спадкодавцеві, який через похилий вік та тяжку хворобу був у безпорадному стані.

Ухвалою Зарічного районного суду м. Суми від 25.04.2025 відкрито провадження у даній справі, постановлено розглядати справу в порядку загального позовного провадження.

Ухвалою Зарічного районного суду м. Суми від 06.10.2025 закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті.

20.11.2025 представник відповідачки подала до суду відзив на позовну заяву, проти вимог позивачки заперечує з підстав недоведеності того, що спадкодавець ОСОБА_3 через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво перебував у безпорадному стані, позивачкою не доведено факту надання спадкодавцеві матеріальної допомоги, яка була б його основним засобом для існування.

Згідно розпорядження № 451 від 24.12.2025 керівника апарату Зарічного районного суду м. Суми Шевченко А.М. у зв`язку з призначенням ОСОБА_8 суддею Сумського апеляційного суду здійснено повторний автоматизований розподіл вищезазначеної справи, яка згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.12.2025 передана для розгляду судді Зері Ю.О.

Ухвалою суду від 06.01.2026 прийнято до провадження цивільну справу № 591/3612/25 та з урахуванням характеру спірних правовідносин постановлено повторно провести підготовче провадження, призначено підготовче засідання у справі на 23.02.2026.

20.02.2026 до суду від позивачки надійшла відповідь на відзив, на задоволенні позову позивачка наполягає, а доводи відповідачки вважає такими, що не спростовують позовних вимог.

Представник відповідачки 23.02.2026 подала до суду клопотання про долучення до матеріалів справи додаткових доказів.

Ухвалою суду від 23.02.2026 закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті на 14.05.2026.

У судовому засіданні, розпочатому 14.05.2026, оголошувались перерви до 03.06.2026, до 15.09.2026, до 21.09.2026.

Позивачка у ході розгляду справи по суті позов підтримала та просила суд його задовольнити. Наголошувала, що вимушена була витрачати значні кошти на обстеження здоров`я та лікування цивільного чоловіка ОСОБА_3 . Також позивачка пояснювала, що ОСОБА_3 отримував пенсійні виплати, які, як він пояснював, витрачав на сплату комунальних платежів, однак пізніше з`ясувалось, що комунальні послуги ним не оплачувались, у зв`язку з чим виникла заборгованість, що призвело до припинення надання таких послуг за місцем проживання позивачки. Розрахуватись з виниклими боргами як по сплаті комунальних послуг, так і по кредитним зобов`язанням, позивачці допомоги її донька та зять, у то час як відповідачка усунулась від виконання обов`язків по наданню матеріальної допомоги батькові. Також позивачка повідомила, що незадовго до смерті поведінка ОСОБА_3 була неадекватною, через що вона вимушена була викликати медичних працівників, однак без згоди ОСОБА_3 він не міг бути госпіталізований, при цьому спроби отримати такий дозвіл на госпіталізацію від відповідачки виявились безрезультатними, оскільки вона відмовила, пояснивши, що на даний час у батька своє життя, а у неї своє.

Відповідачка проти позовних вимог заперечувала, у судовому засіданні пояснила, що вона протягом життя батька спілкувалась з ним, однак не ходила до нього додому, оскільки не схвалювала його відносин з позивачкою. Аліменти батько не сплачував. Після його смерті відповідачка повідомила позивачку про те, що оскільки вона на даний час проживає за кордоном, є певні обставини, що унеможливлюють негайний приїзд та їй необхідно кілька днів, щоб врегулювати питання приїзду на поховання, однак позивачка повідомила, що можливості зберігати тіло батька у морзі немає, тому поховання буде проведено без неї. Відповідачка повідомила, що згодна була сплатити половину витрат на поховання батька, однак усно їй була названа сума 45 тисяч гривень, яка викликала сумнів у тому, що такі витрати дійсно були понесені позивачкою, у той час як чеки, додані до позову, підтверджують витрати лише на 8 тисяч гривень.

Представник відповідачки підтримала заперечення ОСОБА_2 та додатково зазначила, що до смерті ОСОБА_3 був працевлаштований, а також отримував пенсію, а хвороби мав лише такі, що пов`язані з віковими змінами. Було відомим фактом, що ОСОБА_3 зловживав спиртними напоями, потребував лікування, пов`язаного з усуненням наслідків алкогольної інтоксикації. Докази того, що ОСОБА_3 мав інвалідність у матеріалах справи відсутні. Крім того, специфіка його роботи (електрик) свідчить про те, що він не перебував у безпорадному стані, оскільки за таких обставин не зміг би належним чином виконувати трудові обов`язки. Також представник відповідачки вважає, що ОСОБА_3 не потребував матеріальної допомоги, оскільки отримував пенсійні виплати, заробітну плату, позивачкою не надано доказів того, що він перебував на її утриманні.

Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_9 повідомила, що є сусідкою позивачки, проживає по АДРЕСА_1 з 2005 року, у той час позивачка вже проживала разом з ОСОБА_3 . Свідок повідомила, що ОСОБА_3 завжди був доглянутий, нагодований, його батьки також були доглянуті, позивачка займалась домогосподарством. ОСОБА_3 пиячив, деколи ображав позивачку. Після початку повномасштабного вторгнення померла тітка ОСОБА_3 , донька позивачки ОСОБА_4 допомагала з похованням. Протягом останнього часу поведінка ОСОБА_3 змінилась, як пояснювала свідкові позивачка, він був дуже хворий. ОСОБА_3 працював у медичному закладі, свідок бачила як інколи його додому підвозили та забирали з дому на автомобілі швидкої допомоги. При цьому свідок не спостерігала щоб ОСОБА_3 з автомобіля швидкої допомоги виносили на ношах. Свідок повідомила про те, що їй відомо про те, що ОСОБА_3 мав доньку, однак вона її практично не бачила та не спілкувалась з нею, при цьому мати ОСОБА_3 . ОСОБА_10 повідомляла, що вона платить онучці аліменти, оскільки сам ОСОБА_3 їх не сплачує. Свідок також повідомила, що спілкувалась з ОСОБА_3 , який у розмовах наголошував їй на бажанні оформити належний йому будинок на доньку позивачки ОСОБА_11 . Позивачку у нетверезому стані свідок не помічала, однак ОСОБА_3 у такому вигляді бачила досить часто. Зі слів позивачки свідку було відомо, що ОСОБА_3 останній час перед смертю був лежачим та не виходив з будинку, однак медичних працівників чи автомобілів екстреної медичної допомоги у цей час свідок біля будинку позивачки не помічала.

Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_12 повідомила, що є донькою позивачки, виховувалась у сім`ї бабусі, позивачка була позбавлена батьківських прав відносно неї. Свідку відомо, що у 2004 році позивачка зустріла ОСОБА_3 та кілька днів вона матір не бачила. Пізніше мати познайомила сім`ю з ОСОБА_3 , а коли у 2005 році захворів його батько, мати перейшла жити на АДРЕСА_1 та доглядала за ним, а пізніше і за матір`ю ОСОБА_3 . Після смерті батька ОСОБА_3 свідок почала частіше спілкуватись з матір`ю, відвідувала її. Доньку ОСОБА_3 . Діану свідок бачила коли вона приходила до бабусі, намагалась з`ясувати питання її відносин з батьком, однак ОСОБА_7 повідомила, що він їй не батько та спілкуватись з ним вона не бажає. Також свідок повідомила, що ОСОБА_3 зловживав спиртними напоями, важко переносив складні відносини з донькою, зокрема те, що вона йому не повідомила про факт народження у неї дитини. Після 2013 року мати свідка перестала зловживати алкоголем. Після 2019 року ОСОБА_3 почав хворіти, додому став брати менше роботи, тому додатковий заробіток зменшився, тоді свідок запропонувала матері влаштуватись на роботу, оскільки вона не могла постійно надавати фінансову допомогу сім`ї матері та ОСОБА_3 , однак останній повідомив, що ОСОБА_1 працювати не буде через те, що необхідно комусь бути вдома з собакою. У 2021 році ОСОБА_3 зламав ногу. У 2022 році свідок виїхала за межі України, залишивши матері та її співмешканцю у достатній кількості продукти та цигарки. Наприкінці 2022 року свідок повернулась до України. Стан здоров`я ОСОБА_3 продовжував погіршуватись, свідок запропонувала йому пройти необхідне лікування, однак він відмовився через роботу, тому свідок возила його до приватної медичної установи. Серед хвороб ОСОБА_3 свідок повідомила про гіпертонічну хворобу, хвороби зору, погіршення ходи. 30.04.2024 ОСОБА_3 зателефонував свідку та запропонував їй оформити не неї належний йому житловий будинок, на що свідок відповіла відмовою. На початку травня 2024 року свідок вийшла заміж, також у цей час мати повідомляла про погіршення стану здоров`я ОСОБА_3 та про те, що він відмовляється від госпіталізації. 24.05.2024 свідок вийшла на роботу. А 26.05.2024 їй зателефонувала мати, повідомила, що ОСОБА_3 стало зле, йому було викликано «швидку допомогу», але лікарі констатували смерть. Свідок повідомила про смерть батька відповідачку, однак остання зазначила, що не має можливості терміново приїхати до України на поховання, оскільки вирішення таких питань за кордоном займає певний час, повідомила, що згодна відшкодувати частину витрат на поховання батька, однак у подальшому погодилась відшкодувати лише витрати на ритуальні послуги. Про зміну поведінки ОСОБА_3 протягом останнього часу перед смертю свідку невідомо, вона пояснила, що він поводив себе як завжди. На стаціонарному лікуванні ОСОБА_3 не перебував. Щодо отримання пенсії ОСОБА_3 свідок зазначила, що він отримував кілька пенсійних виплат у 2024 році. Також свідку відомо про наявність кредиторських зобов`язань у матері та у ОСОБА_3 , однак на які цілі витрачались кредитні кошти свідку невідомо.

Свідок ОСОБА_13 повідомила суду, що є сусідкою позивачки. Надала покази про те, що позивачка проживала з померлим ОСОБА_3 близько 20 років, вела домашнє господарство, обробляла город, ходила до магазину за покупками. ОСОБА_3 за життя спілкувався з донькою ОСОБА_7 , радів появі онуків. Щодо наявних у нього хвороб, свідок повідомила про проблеми з тиском та про те, що ОСОБА_3 випивав. Він помер у віці приблизно 60 років. За життя працював електриком, а незадовго до смерті енергетиком у пологовому будинку. Чи опікувалась донька ОСОБА_14 свідку невідомо. Образ ні на кого він не висловлював. Останній раз свідок бачила ОСОБА_3 десь за півтора тижні до смерті, він був випивши, при цьому завжди виглядав доглянутим. Щодо намірів переоформити будинок на будь-кого свідку невідомо. Також свідок повідомила, що була шокована смертю ОСОБА_3 , не очікувала, що він помре. У позивачки та ОСОБА_3 був собака, якого вони дуже любили.

Свідок ОСОБА_15 , яка також є сусідкою позивачки, повідомила суду, що знає сім`ю ОСОБА_16 з 1975 року. Позивачка проживала з померлим багато років, при цьому від періодично її бив і вона уходила від нього, але потім поверталась. ОСОБА_3 працював на посаді електрика до останнього, навіть коли пішов на пенсію. Ходив на роботу сам, іноді гуляв із собакою. Аліменти на утримання доньки не сплачував, іноді кошти доньці ОСОБА_7 давала бабуся мати ОСОБА_3 . На здоров`я останній свідку не скаржився, його смерть стала для свідка несподіванкою, про його смерть дізналась від позивачки. Свідок також повідомила суду, що на утриманні позивачки ОСОБА_3 не перебував, оскільки він за життя працював, а ОСОБА_1 не працювала. Про те, що ОСОБА_3 був лежачим хворим, свідку невідомо.

Свідок ОСОБА_17 повідомила суду, що досить давно знайома з позивачкою та ОСОБА_3 , оскільки її батьки є сусідами ОСОБА_16 , а на даний час свідок доглядає за матір`ю, а тому кожного дня буває на вул. Водній. У будинку, де проживали позивачка та померлий, ніяких опоряджувальних робіт не проводилось з того часу як за будинком доглядали батьки ОСОБА_16 , будинок занедбаний. Сім`я мала собаку, ОСОБА_16 іноді її вигулював. ОСОБА_3 за життя працював, позивачка ж ніде не працювала. Свідок також повідомила, що ОСОБА_3 постійно бив позивачку. Після виходу на пенсію він продовжував працювати, свідок його бачила, коли він їздив на роботу на маршрутному таксі. Іноді вони спілкувались та ОСОБА_16 повідомляв, що радів народженню онука. Про те, що він був лежачим, свідок заперечила, оскільки бачила, що він пересувався самостійно. Смерть ОСОБА_16 була несподіваною, при цьому свідок повідомила, що на момент смерті позивачка з померлим не проживала та повідомляла свідкові про те, що на має наміру терпіти знущання та вона пішла від ОСОБА_16 . Останній раз бачила померлого десь на Великдень, про наміри померлого щодо спадщини свідку невідомо.

Свідок ОСОБА_18 , повідомила, що перебувала у шлюбі з ОСОБА_3 до 1994 року та є матір`ю відповідачки. Аліменти на утримання доньки ОСОБА_16 не сплачував, за життя зловживав алкоголем. З відповідачкою ОСОБА_16 познайомився у місці продажу самогону, після чого вона перейшла до нього жити. ОСОБА_3 був обдарованим, професійним енергетиком. Позивачка не працювала, жила за його рахунок. Вони обидва зловживали спиртними напоями. Хвороб ОСОБА_16 не мав, принаймні свідку про це невідомо. Як повідомила свідок, десь за рік до смерті ОСОБА_16 позивачка не жила з ним, а у безпорадному стані померлий не перебував, оскільки працював практично до останнього.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши наявні у справі докази, суд встановив наступні обставини та дійшов наступного висновку.

Рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 21.02.2025 у справі № 591/1530/24 заява ОСОБА_1 , позивачки у даній справі, була задоволена та встановлено факт проживання чоловіка та жінки, а саме ОСОБА_1 та померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , однією сім`єю без реєстрації шлюбу з 2004 року по ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Зокрема судом у вказаній вище судовій справі встановлено, що ОСОБА_1 разом з ОСОБА_3 мешкала разом однією сім`єю, як чоловік і дружина без реєстрації шлюбу. Проживали спільно однією сім`єю, були пов`язані спільним побутом, мали взаємні права та обов`язки, піклувалися один про одного. Мешкали вони в будинку АДРЕСА_1 , який належав ОСОБА_3 на праві власності згідно свідоцтва про право на спадщину за законом від 03.08.2012 після смерті його батьків.

ІНФОРМАЦІЯ_4 померлий ОСОБА_3 зареєстрував заявницю даному будинку, що підтверджується записом в будинковій книзі.

ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_3 помер, що підтверджується копією свідоцтва про смерть.

Заявниця ОСОБА_1 здійснила поховання ОСОБА_3 .

У ході розгляду справи № 591/1530/24 факт проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу підтвердили свідки: ОСОБА_13 та ОСОБА_19 , які пояснили суду що заявниця ОСОБА_1 і померлий ОСОБА_3 жили однією сім`єю, як чоловік та дружина з 2004 року по день його смерті. Проживали вони в будинку, який залишився ОСОБА_16 у спадок після смерті його батьків. Батьки померлого ОСОБА_3 були похилого віку і ОСОБА_1 доглядала за ними. Свідки також пояснили, що вони всі сусіди і живуть на одній АДРЕСА_1 і для всіх Чередова і померлий ОСОБА_16 були сім`єю.

Вказані обставини в силу положень статті 82 ЦПК України не підлягають доказуванню.

Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого 03.08.2012, ОСОБА_3 отримав після смерті ОСОБА_20 (матері) у спадщину житловий будинок по АДРЕСА_1 , у якому він на той час проживав разом з позивачкою.

На підставі вказаного вище рішення суду позивачка, яка є спадкоємцем 4 черги за законом, звернулась до нотаріальної контори з питання оформлення спадщини після померлого ОСОБА_3 , однак отримала від нотаріуса роз`яснення від 05.09.2024 про те, що відповідно до спадкового законодавства спадкоємці за законом одержують право на спадщину почергово, кожна наступна черга спадкоємців за законом отримує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, передбачених статтею 1259 ЦК України. Згідно з частиною другою статті 1259 ЦК України фізична особа, яка є спадкоємцем за законом наступних черг, може за рішенням суду одержати право на спадкування разом зі спадкоємцями тієї черги, яка має право на спадкування, за умови, що вона протягом тривалого часу опікувалась, матеріально забезпечувала, надавала іншу допомогу спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.

Також із заявою про прийняття спадщини після померлого ОСОБА_3 05.09.2024 до Сумської міської державної нотаріальної контори звернулась його донька ОСОБА_2 (відповідачка у справі).

Факт родинних відносин між відповідачкою та померлим ОСОБА_3 підтверджується наявними у матеріалах справи копіями свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , виданого 10.06.1986, свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_2 , виданого повторно 08.09.2023.

Статтею 1216 ЦК України встановлено, що спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Згідно із положеннями статті 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Відповідно до статті 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права і обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи, або день, з якого вона оголошується померлою (частини перша, друга статті 1220 ЦК України).

Право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі не охоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу (частини перша, друга статті 1223 ЦК України).

Згідно зі статтею 1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадщину почергово.

У відповідності до статей 1261-1265 ЦК України спадкування за законом здійснюється у наступній черговості (при цьому кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків зміни черговості одержання права на спадкування, встановлених статтею 1259 ЦК України):

перша черга: діти спадкодавця (у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті), той з подружжя, який його пережив, та батьки;

друга черга: рідні брати та сестри спадкодавця, його баба та дід як з боку батька, так і з боку матері;

третя черга: рідні дядько та тітка спадкодавця;

четверта черга: особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини;

п`ята черга: інші родичі спадкодавця до шостого ступеня споріднення включно, причому родичі ближчого ступеня споріднення усувають від права спадкування родичів подальшого ступеня споріднення, та утриманці спадкодавця (неповнолітня або непрацездатна особа, яка не була членом сім`ї спадкодавця, але не менш як п`ять років одержувала від нього матеріальну допомогу, що була для неї єдиним або основним джерелом засобів до існування).

Фізична особа, яка є спадкоємцем за законом наступних черг, може за рішенням суду одержати право на спадкування разом із спадкоємцями тієї черги, яка має право на спадкування, за умови, що вона протягом тривалого часу опікувалася, матеріально забезпечувала, надавала іншу допомогу спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані (частина друга статті 1259 ЦК України).

За змістом наведеної норми при вирішенні питання про зміну черговості спадкування позивач повинен довести факт опікування, матеріального забезпечення спадкодавця протягом тривалого часу та перебування спадкодавця у безпорадному стані, тобто стані, обумовленому похилим віком, тяжкою хворобою або каліцтвом, коли особа не може самостійно забезпечити умови свого життя, потребує стороннього догляду, допомоги та піклування.

Судовий порядок зміни черговості застосовується на підставі задоволення позову спадкоємця наступних черг до спадкоємців тієї черги, які безпосередньо закликаються до спадкування. Право на пред`явлення позову про зміну черговості спадкування мають лише спадкоємці за законом.

Підставами для задоволення позову щодо зміни черговості одержання спадкоємцями за законом права на спадкування є сукупність наступних юридичних фактів, встановлених у судовому порядку: 1) здійснення опіки над спадкоємцем, тобто надання йому нематеріальних послуг (спілкування, поради та консультації, поздоровлення зі святами, тощо); 2) матеріальне забезпечення спадкодавця; 3) надання будь-якої іншої допомоги спадкодавцеві, тобто такої допомоги, яка має матеріалізоване вираження - прибирання приміщення, приготування їжі, ремонт квартири; 4) тривалий час здійснення дій, визначених у пунктах 1-3; 5) безпорадний стан спадкодавця, тобто такий стан, під час якого особа неспроможна самостійно забезпечувати свої потреби, викликаний похилим віком, тяжкою хворобою або каліцтвом.

Для задоволення такого позову необхідна наявність усіх п`яти зазначених обставин.

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 18 лютого 2019 року у справі № 569/18047/17-ц (провадження № 61-40302св18), від 01 березня 2021 року у справі № 233/5990/18 (провадження № 61-19232св19), від 17 березня 2021 року у справі № 200/12980/14 (провадження № 61-14159св19), від 22 квітня 2021 року у справі № 331/6453/18 (провадження № 61-380св21), від 30 жовтня 2023 року у справі № 753/16113/20 (провадження № 61-2552св23), від 25 вересня 2024 року у справі № 278/2203/21.

Під безпорадним слід розуміти стан особи, зумовлений віком, тяжкою хворобою або каліцтвом, коли вона не може самостійно забезпечити умови свого життя, потребує стороннього догляду, допомоги та піклування.

Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 20 вересня 2022 року у справі № 372/3988/20-ц (провадження № 61-5062св22), від 22 березня 2023 року у справі № 753/10668/19 (провадження № 61-11248св22).

Належними доказами, які підтверджують безпорадний стан особи, є відповідні медичні (лікарські) документи, висновки судово-медичних експертів (постанови Верховного Суду від 01 червня 2020 року у справі № 431/5445/19 (провадження № 61-6789св20), від 21 жовтня 2021 року у справі № 401/2614/17 (провадження № 61-14759св20), від 28 червня 2023 року у справі № 691/1559/18 (провадження № 61-1917св23)).

Як встановлено судом у ході розгляду даної судової справи, померлий ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_3 не був особою похилого віку, оскільки помер у віці 60 років.

Як підтвердили усі допитані у судовому засіданні свідки, померлий за життя працював на посаді енергетика, був кваліфікованим спеціалістом, періодично проходив відповідні огляди, оскільки характер роботи вимагав спеціальних навичок, при цьому працював ОСОБА_3 навіть після виходу на пенсію, майже до останніх днів життя.

Відповідно до довідки про причину смерті № 472 від 27.05.2024, причиною смерті ОСОБА_3 стала енцефалопатія неуточненої етіології.

Відповідно до наявного у матеріалах справи заключення травматолога від 08.12.2021 ОСОБА_3 було призначено лікування розтягнення зв`язок.

Відповідно до довідки від 08.03.2024 ОСОБА_3 було рекомендовано пройти відповідні обстеження для підтвердження ймовірного діагнозу гіпертонічної хвороби.

Відповідно до копій відміток лікаря невропатолога від 03.11.2023, лікаря офтальмолога від 08.11.2023, лікаря отоларинголога від 08.11.2023, лікаря терапевта від 08.11.2023, від 27.11.2018, від 20.12.2018, заключення від 20.12.2018, які наявні у матеріалах справи (аркуші справи 20, 21) скарги пацієнта відсутні, загальний стан задовільний, встановлений діагноз гіпертонічна хвороба ІІ ст, ризик помірний, початкова катаракта.

При цьому слід зазначити, що наявні копії не надають можливості ідентифікувати пацієнта, оскільки не містять даних щодо його особи, дати народження чи місця проживання.

Відповідно до протоколу ехокардіографічного обстеження від 19.12.2018 ОСОБА_3 , 1963 р.н., пройшов відповідне обстеження та отримав рекомендацію УЗ-контролю в динаміці.

Як встановлено з показів свідків, померлий ОСОБА_3 за життя зловживав спиртними напоями, через що періодично звертався до лікарів, будь-яких тяжких хвороб не мав, пересувався самостійно, у лікарнях стаціонарне лікування не проходив.

При розгляді справи судом також враховані пояснення позивачки про те, що для забезпечення обстежень та лікування ОСОБА_3 вона змушена була брати кредити, які вона використовувала на ліки, однак відповідні квитанції на даний час не збереглись. Також позивачка пояснювала, що усі кредитні зобов`язанні були погашені чоловіком її доньки.

Як свідчить наявна у справі виписка руху коштів по картці клієнта ОСОБА_1 за період з 01.10.2017 по 31.05.2024, позивачці 10.12.2019 виданий стартовий кредит у розмірі 5000,00 грн. Кошти витрачались на придбання продуктів, оплату телекомунікаційних послуг, відпочинок. З січня 2020 року кошти також використовувались на оплату комунальних послуг, але чи оплачувала позивачка комунальні послуги за місцем її проживання з ОСОБА_3 ( АДРЕСА_1 ), з виписки встановити неможливо з огляду на те, що через наявність заборгованості постачання послуг за цією адресою було припинено, а позивачка пояснювала, що саме ОСОБА_3 оплачував ці витрати.

При цьому як свідчить постанова про закінчення виконавчого провадження № 81106269 від 01.06.2026, позивачка була боржником за виданим 01.04.2026 судовим наказом про стягнення з неї заборгованості за послуги перед СФ ТОВ «Газорозподільчі мережі України» у сумі 3164,96 грн.

Також у ході розгляду справи позивачка наголошувала, що за період її спільного проживання з ОСОБА_3 у будинку АДРЕСА_1 вони купували будівельні матеріали для ремонту та оздоблення будинку, однак відповідних доказів придбання таких матеріалів, а також проведення ремонтних робот у будинку суду не надано, а покази свідків свідчать про те, що тривалий час жодні ремонті роботи у будинку не проводились, будинок був занедбаним, комунальні послуги не надавались через наявність значної заборгованості.

Крім того з пояснень позивачки встановлено, що ОСОБА_3 отримував пенсійні виплати у мінімальному розмірі, які використовував на власні потреби, говорячи позивачці, що оплачує комунальні послуги, при цьому у дійсності такі послуги ним не оплачувались, що призвело до виникнення боргу.

Наявні у матеріалах справи скріншоти переписок у месенджерах померлого ОСОБА_3 з позивачкою та відповідачкою, факти існування яких сторони не заперечували, підтверджують, що він періодично спілкувався з донькою ОСОБА_2 протягом тривалого часу, у тому числі і після її виїзду за кордон після початку повномасштабного вторгнення на територію України. Також ці скріншоти підтверджують, що у серпні 2023 року між позивачкою та померлим ОСОБА_16 виник конфлікт, внаслідок якого вона виїхала з належного йому будинку, мала намір у подальшому вивезти свої речі та знятись з реєстрації.

Наявні у матеріалах справи фотознімки підтверджують факт спільного проживання позивачки з ОСОБА_3 , однак не підтверджують його хворобливого чи немічного стану, натомість доводять, що він навпаки вів активний спосіб життя.

Доказів того, що померлий потребував матеріальної допомоги і що така допомога йому надавалась саме позивачкою, матеріали справи не містять.

Нормами статей 12, 13 ЦПК України закріплено такі принципи цивільного судочинства, як змагальність сторін та диспозитивність цивільного судочинства, які полягають в тому, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина 1 статті 76 ЦПК України).

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина 1 статті 77 ЦПК України).

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (частина 2 статті 78 ЦПК України).

Згідно із частиною 1 статті 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 82 цього Кодексу.

Згідно із частинами 5, 6 статті 81 ЦПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками справи, які беруть участь у справі. Доказуванню не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд, оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому їх досліджені, доходить висновку про відсутність підстав для задоволення позову, оскільки позивачкою не надані належні та допустимі докази, які б у своїй сукупності надали змогу дійти висновку про те, що ОСОБА_3 через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво перебував саме у безпорадному стані.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_3 помер у віці 60 років, відомостей про наявні у нього каліцтва матеріали справи не містять, а самі по собі звернення до лікарів та неодноразове проходження обстежень не свідчать про те, що він не міг самостійно забезпечити умови свого життя, перебуваючи у безпорадному стані. Записи у наявних у справі медичних документах не підтверджують перебування ОСОБА_3 у немічному та безпорадному стані. Будь-які висновки судово-медичних експертів у матеріалах справи відсутні.

Також позивачкою не доведено того факту, що ОСОБА_3 за життя потребував матеріальної допомоги і саме ОСОБА_1 таку допомогу йому надавала.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для застосування положень частини другої статті 1259 ЦК України та задоволення позовної вимоги про зміну черговості одержання права на спадкування, відтак у позові слід відмовити.

У відповідності до положень статей 133, 141 ЦПК України судові витрати суд залишає за позивачкою у зв`язку з відмовою у задоволенні позовних вимог.

Керуючись статтями 12, 13, 77, 81, 141, 259, 263-265, 268, 273, 354, 355 ЦПК України, суд

ухвалив:

У позові відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_4 .

Третя особа: Сумська міська державна нотаріальна контора, пр. Т.Г.Шевченка, буд. 3, м. Суми, код ЄДРПОУ 41854303.

Повне судове рішення складено 25.09.2026.

Суддя Ю.О. Зеря