Рішення № 140069632, 23.09.2026, П'ятихатський районний суд Дніпропетровської області

Справа № 190/594/26

Провадження №2/190/591/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 вересня 2026 року м.Пятихатки

П`ятихатський районний суд Дніпропетровської області

в складі головуючого судді Фирси Ю.В.,

за участю секретаря Гук С.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. П`ятихатки цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в:

ТОВ «Фінансова компанія «Позика» звернулись до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, в обґрунтування заявлених вимог зазначили, що 10 серпня 2021 року між ТОВ «Фінансова компанія «Ірбіс» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 30155182, відповідно до умов якого Товариство надало Відповідачу шляхом перехування на картковий рахунок кредитних коштів у розмірі 5200 грн., а остання зобов`язалася повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом, відповідно до умов, зазначених у кредитному договорі, додатках до нього та в Правилах надання грошових коштів у позику, що розміщені на офіційному веб-сайті Кредитодавця. Договір укладено за допомогою ІКС Товариства, доступ до якої забезпечується Споживачу через Веб-сайт. В порушення умов договору відповідач свої зобов`язання належним чином не виконала, в результаті чого виникла заборгованість у розмірі 18512 грн., з яких заборгованість за тілом кредиту 5200 грн., заборгованість за відсотками 13312 грн.

01 вересня 2025 року між ТОВ «Фінансова компанія «Ірбіс» та ТОВ «Фінансова компанія «Позика» укладено Договір факторингу №01092025/1. Відповідно до умов даного Договору відбулося відступлення права вимоги по відношенню до осіб, які являлись боржниками ТОВ «Фінансова компанія «Ірбіс», включно і до ОСОБА_1 за кредитним договором № 30155182 від 10.08.2021 року. Таким чином, ТОВ «Фінансова компанія «Позика» наділено правом вимоги до відповідача.

У зв`язку з вищевикладеним, просять стягнути з відповідача в примусовому порядку заборгованість за кредитним договором у сумі 18512 грн., сплачений ними судовий збір у розмірі 2662,40 грн. та витрати на професійну правову допомогу у розмірі 5500,00 грн.

Позивач ТОВ «Фінансова компанія «Позика» свого представника в судове засідання не направили, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, в позовній заяві просили розгляд справи проводити без участі їх представника, позовні вимоги підтримують в повному обсязі і на підставах викладених в позовній заяві, просять позов задовольнити.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилася, про час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, до суду надала відзив на позов, яким позовні вимоги ТОВ «Фінансова компанія «Позика» не визнає, посилаючись на те, що позивач не довів факту укладення кредитного договору між ТОВ «Фінансова компанія «Ібріс» та нею, електронний підпис, який зазначив позивач «896520» вона ніколи не використовувала, смс повідомлення з вказаним кодом не отримувала, на момент оформлення кредиту, нею був втрачений паспорт НОМЕР_1 , про даний факт вона заявляла до Довгинцівського районного відділу поліції Криворізького міського управління, про отримання нового паспорта нею було повідомлено банк, де був відкритий рахунок. Крім того зазначила, що вона не проходила ідентифікацію та не знає про існування ТОВ «Фінансова компанія «Ібріс». Вважає, що кредит було оформлено шахрайським шляхом із використанням її персональних даних. Просить відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі /а.с. 18-19/.

За таких обставин, оскільки сторони в судове засідання не з`явились, про час і місце проведення судового засідання були повідомлені належним чином, суд вважає, що судове засідання можливо провести без їх участі, на підставі наявних у справі доказів, без фіксування судового засідання технічними засобами, що буде відповідати вимогам ч. 2 ст. 247 ЦПК України.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

10 серпня 2021 року між ТОВ «Фінансова компанія «Ірбіс» та ОСОБА_1 укладено договір про надання фінансового кредиту № 30155182. За умовами договору відповідачу шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок відповідача надано кредит в розмірі 5200 грн. (п.п. 3.1, 4.1 Договору).

Відповідно до п. 3.2 Договору за користування кредитом Клієнт зобов`язаний сплатити Товариству стандартну процентну ставку у розмірі 3%. Стандартна процентна ставка застосовується у межах строку, визначеного у п. 4.2. цього Договору та у межах нового стандартного періоду строку кредитування, якщо відбулось продовження строку кредитування за ініціативою Клієнта. При цьому, Клієнт може скористуватись Пільговим періодом та отримати пільгову процентну ставку (знижку) на умовах, визначених в п.п. 3.2.1, 3.2.2. п.3.2. цього Договору: Пільговий період (14 календарних днів з 10.08.2021 по 24.08.2021) 2%; Стандартний період (76 календарних днів з 25.08.2021 по 08.11.2021) 3%.

Клієнт зобов`язується повністю повернути Кредит та сплатити відсотки, що були нараховані за Кредитом до 08.11.2021 року (далі за текстом «строк кредитування») шляхом перерахування відповідної суми на поточний рахунок Товариства (п. 4.2.Договору).

Згідно з Додатоком №1 до Договору про надання фінансового кредиту? №30155182 від 10.08.2021 року сторони погодили ОСОБА_2 погашення боргу: Графік погашення боргу, де орієнтована загальна вартість кредиту (тіло кредиту з процентами по кредиту) для Клієнта становить 18512, з яких тіло кредиту - 5200 грн., відсотки 13312 грн.

Відповідно до довідки про ідентифікацію ТОВ «Фінансова компанія «Ірбіс» акцепт договору №30155182 позичальником здійснено 10.08.2021 року одноразовим ідентифікатором «896520», який направлено на телефон НОМЕР_2 , маска картки НОМЕР_3 .

Згідно листа ТОВ «УНІВЕРСАЛЬНІ ПЛАТІЖНІ РІШЕННЯ» № 3152_251023163606 від 23-10-2025 року, 10.08.2021 року об 15:38:35 були успішно перераховані кошти на суму 5200 грн., маска картки НОМЕР_3 , номер транзакції в системі iPay.ua 102327687.

01 вересня 2025 року ТОВ «Фінансова компанія «Ірбіс» та ТОВ «Фінансова компанія «Позика» уклали Договір факторингу №01092025/1, за яким, ТОВ «Фінансова компанія «Ірбіс» відступає ТОВ «Фінансова компанія «Позика» право грошової вимоги до боржників, в тому числі за кредитним договором № 30155182 від 10.08.2021 року.

Відповідно до акту приймання-передачі Реєстру прав вимог за Договором факторингу №01092025/1 від 01.09.2025 року, витягу з додатку №1 до Договору факторингу №01092025/1 від 01.09.2025 року позивач набув право грошової вимоги до відповідача в сумі - 18512 грн., з яких заборгованість за тілом кредиту 5200 грн., заборгованість за відсотками 13312 грн.

Відповідно до акту приймання-передачі документації позичальників за Договором факторингу №01092025/1 від 01.09.2025 року передані електронні примірники договорів про надання фінансових кредитів, у тому вигляді та обсязі, я якому вони наявні у Клієнта на момент передачі; електронні набори інформації щодо договорів , а саме дані про дату та час підписання договорів боржниками, унікальні коди підписання, дані платіжних систем, дату, час , суму та способи перерахування кредитних коштів, реквізити банківських карт боржників, на які здійснювалася видача кредитів, спосіб, дату та час ідентифікації боржників; розрахунки заборгованості за кредитними договорами; база даних щодо прав вимоги: доступи до бази даних, доменне ім`я, веб-сайт, контакти розробників, ідентифікатори платежів платіжних систем; іншу інформацію, необхідну для реалізації прав вимоги, яка наявна у Клієнта та передана відповідно до Договору /а.с. 45/.

Відповідно до Витягу із електронної бази даних засвідчено юридичний факт укладення правочину, забезпечено ідентифікацію сторін та підтверджено виконання зобов`язань щодо фінансування за договором /а.с. 46-47/.

Згідно листа АТ КБ «ПриватБанк» № 20.1.0.0.0/7-260901/44094-БТ від 07.09.2026 року на ім`я ОСОБА_1 в банку емітовано картку № НОМЕР_4 ( НОМЕР_5 ). Ідентифікаційні дані власника картки : ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_6 , серія та номер паспорта НОМЕР_7 , адреса місця проживання АДРЕСА_1 , контактні дані НОМЕР_8 /а.с.60/.

Відповідно до виписки про рух коштів за період 10.08.2021-13.08.2021р. вбачається зарахування коштів на суму 5200 грн. від 10.08.2021 року /а.с. 61/.

Відповідно до положень статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом (частина четверта статті 203 ЦК України).

За правилом частини першої статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами.

У статті 3 Закону України «Про електрону комерцію» зазначено, що електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до положень статті 11 Закону України «Про електрону комерцію» електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Згідно із ч.5 ст.11 Закону України «Про електрону комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього.

Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них.

Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Положеннями статті 12 Закону України «Про електрону комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину;електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Згідно з частиною першою статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Стаття 652 ЦК України дає визначення, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

З урахуванням викладеного слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).

Зазначений висновок відповідає правовій позиції висловленій Верховним Судом у постановах від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19.

У силу частини першої статті 638 ЦК України договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Метою підписання договору є необхідність ідентифікації підписанта, підтвердження згоди підписанта з умовами договору, а також підтвердження цілісності даних в електронній формі.

Якщо є електронна форма договору, то і підписувати його потрібно електронним підписом, оскільки відповідно до частини першої статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» моментом підписання електронного правочину є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання електронного цифрового підпису всіма сторонами електронної правової угоди; електронний підпис одноразовим ідентифікатором, визначеними цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) при письмовій згоді сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Не кожний правочин укладений в електронній формі вимагає створення окремого електронного договору у вигляді окремого електронного документа. Електронний договір можна укласти в спрощеній формі, а можна класично - у вигляді окремого документа.

Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору.

Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.

При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення.

Реалізація принципу змагальності в цивільному процесі та доведення сторонами перед судом переконливості поданих доказів є конституційною гарантією (стаття 129 Конституції України).

За правилами статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Частиною другою статті 78 ЦПК України встановлено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Статтею 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, що включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Таким чином, суд приходить до висновку, що Договір про надання фінансового кредиту №30155182 від 10 серпня 2021 року був укладений між ТОВ «Фінансова компанія «Ірбіс» та ОСОБА_1 в електронній формі з використанням інформаційно-комунікаційної системи первісного кредитора та підписаний відповідачем за допомогою одноразового ідентифікатора.

Матеріалами справи підтверджується, що позивачем надано витяг із електронної бази даних електронного документа - Договору про надання фінансового кредиту № 30155182 від 10 серпня 2021 року, якийі містить персональні дані відповідача, зокрема його реєстраційний номер облікової картки платника податків, паспортні дані, прізвище, ім`я та по батькові, адресу електронної пошти, номер телефону, а також одноразовий ідентифікатор «896520».

Оцінюючи зазначені докази в їх сукупності, суд виходить із того, що укладення спірного договору передбачало вчинення відповідачем послідовних дій, спрямованих на його укладення, зокрема входу до інформаційно-комунікаційної системи, надання необхідних персональних та платіжних даних, зазначення номера телефону для отримання одноразового ідентифікатора та подальшого використання такого ідентифікатора для підписання правочину.

За таких обставин доводи про те, що відповідач не вчиняла дій, спрямованих на укладення кредитного договору, не узгоджуються з наданими у справі доказами. Без здійснення відповідних дій та надання необхідної інформації укладення договору в електронній формі було б неможливим.

Відповідно до положень Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір, укладений у передбаченому законом порядку та підписаний одноразовим ідентифікатором, за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Доказів протилежного матеріали справи не містять.

Аналогічний правовий підхід викладено у постановах Верховного Суду від 28 квітня 2021 року у справі № 234/7160/20 (провадження № 61-2903св21), від 01 листопада 2021 року у справі № 234/8084/20 (провадження № 61-2303св21), від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18 (провадження № 61-8449св19), від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19 (провадження № 61-7203св20), від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19 (провадження № 61-16243св20).

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц).

За висновком, зазначеним у постанові Верховного Суду від 10 грудня 2025 року у справі № 701/171/25, цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням балансу вірогідностей. Суд повинен вирішити, чи існує вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує на довіру.

Як встановлено матеріалами справи позивачем було надано візуальну форму оригіналу договору про надання фінансового кредиту № 30155182 від 10.08.2021 року, що підтверджує позовні вимоги про стягнення кредитної заборгованості, зокрема, кредитний договір підписаний відповідачем, як позичальником, за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором, в якому викладені умови кредитування, які позивачем покладено в основу заявлених вимог щодо стягнення кредитної заборгованості та визначення її розміру.

Також згідно наданої банком (АТ «Приватбанк»), який обслуговує картковий рахунок позичальника, виписки вбачається надходження у день укладення кредитного договору відповідачу коштів, що відповідають сумі кредиту.

Додатково слід врахувати, що персональні дані позичальника (ПІБ, РНКОПП, реквізити паспорта, зареєстрована адреса місця проживання), необхідні для укладення договору, були отримані кредитором після самостійного повідомлення відповідачем.

Іншого способу отримати персональні дані позичальника кредитор не мав.

Доказів звернення до правоохоронних органів з приводу вчинення шахрайських дій з використанням персональних даних відповідача матеріали справи не містять.

Відтак відповідач не спростував факт самостійного волевиявлення позичальника щодо оформлення кредитних правовідносин, за якими стягується заборгованість у справі, що спростовує доводи відповідача.

За наявності усіх достовірних персональних даних позичальника у договорі, повідомлених кредитору, та фіксування досягнення згоди сторонами щодо всіх істотних умов договору у спосіб введення одноразового ідентифікатора, суд вважає, що посилання відповідача про те, що позивач не надав доказів того, що договір дійсно був підписаний відповідачем за допомогою одноразового ідентифікатора не може свідчити про наявність обґрунтованих сумнівів у тому, що саме відповідач є стороною позичальника за вказаним договором.

Матеріалами справи підтверджується, що 10.08.2021 року відповідач пройшла ідентифікацію в інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ «ФК «ІРБІС» та акцептував оферту шляхом підписання договору електронним підписом одноразовим ідентифікатором, який був направлений на зазначений ним номер мобільного телефону.

Відповідно до умов кредитного договору після його укладення кредитодавець зобов`язався надати відповідачу кредит у розмірі 5200 грн шляхом перерахування коштів на банківський рахунок, операції за яким здійснюються з використанням платіжної картки, визначеної позичальником як основна.

На підтвердження виконання цього обов`язку позивач надав лист ТОВ «Універсальні платіжні рішення», з якого вбачається, що 10.08.2021 року об 15:38:35 були успішно перераховані кошти на суму 5200 грн., маска картки НОМЕР_3 , номер транзакції в системі iPay.ua 102327687.

Таким чином, надані позивачем докази узгоджуються між собою та підтверджують послідовність вчинення сторонами дій щодо укладення та виконання кредитного договору: ідентифікацію відповідача, підписання ним договору електронним підписом одноразовим ідентифікатором, визначення платіжної картки для отримання кредитних коштів та подальше їх зарахування саме на цю картку.

Водночас відповідач не надав належних і допустимих доказів того, що кредитні кошти фактично не були нею отримані або були отримані у меншому розмірі, не спростувала достовірність наведених документів, не довела використання її персональних даних третіми особами чи укладення кредитного договору без її волевиявлення.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно зі ст.514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Поряд з цим, право грошової вимоги до боржника може бути відступлене також на підставі договору факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги), за яким згідно з частиною першою статті 1077 ЦК України одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Відповідно до ч.1 ст.1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Судом встановлено, що 01.09.2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ірбіс» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Позика» укладено договір факторингу, відповідно до умов якого Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Позика» купило право грошової вимоги до боржників, вказаних у Реєстрі прав вимог.

Отже, оскільки у встановлений договором строк ОСОБА_1 , не повернула кредитні кошти та не сплатила нараховані проценти, відтак у позивача виникло право на їх стягнення в примусовому порядку.

Звертаючись до суду з позовом, Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Позика» надало належні докази, які підтверджують право вимоги позивача за кредитним договором, а також наявність у відповідача грошового зобов`язання та заборгованості перед позивачем.

Таким чином, суд приходить до висновку про стягнення у примусовому порядку з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором у розмірі 18512 грн., а тому позов підлягає задоволенню.

Відповідно до ст.141 ЦПК з відповідача на користь позивача слід стягнути судовий збір в розмірі 2662,40 гривень.

Відповідно до положень частини першої, пункту 1 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Позивачем на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу надано договір про надання правової допомоги № 39493634 від 02.01.2026 року, акт надання послуг на підтвердження факту надання правової допомоги від 16.02.2026 року, детальний опис наданих послуг за договором про надання правової допомоги № 39493634 від 02.01.2026 року, довіреність, свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю серії КС №5618/10 на ім`я Білецький Б.М., у зв`язку з чим вказана сума у розмірі 5500,00 грн. підлягає стягненню з відповідача.

Керуючись ст.ст. 12, 81, 141, 263-265 ЦПК України, суд

в и р і ш и в:

Позов товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_6 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Позика» (ЄДРПОУ: 39493634, адреса для листування: 07406, Київська обл., м.Бровари, вул. Симона Петлюри, буд. 21/1; IBAN: НОМЕР_9 в ПуАТ «КБ «АКОРД БАНК», МФО: 380634) заборгованість за кредитним договором № 30155182 від 10 серпня 2021 року в розмірі 18512 (вісімнадцять тисяч п`ятсот дванадцять) грн. 00 коп., з яких заборгованість за тілом кредиту 5500 грн., заборгованість за процентами 13312 грн., сплачений судовий збір у розмірі 2662,40 грн. та витрати на професійно правничу допомогу в розмірі 5500 (п`ять тисяч п`ятсот) грн. 00 коп.

Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя Ю.В. Фирса