Рішення № 140069419, 21.09.2026, Марганецький міський районний суд Дніпропетровської області

Справа № 180/722/26

2/180/669/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 вересня 2026 р. Марганецький міський суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Янжули О.С.,

секретар Котова Н.С.,

за участю представника відповідача Соломатіної О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Марганець Дніпропетровської області у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства "Українська залізниця" про стягнення недоплаченого розміру матеріальної допомоги на оздоровлення,-

В С Т А Н О В И В:

08 квітня 2026 представник позивача ОСОБА_2 , яка діє в інтересах ОСОБА_1 звернулася до суду з позовною заявою до Акціонерного товариства "Українська залізниця" про стягнення на користь ОСОБА_1 недоплаченого розміру матеріальної допомоги на оздоровлення у розмірі 7 45288,75 грн. та витрат на правову допомогу у розмірі 2500 грн.

В обґрунтування заявлених вимог представник позивача зазначає, що ОСОБА_1 з 20.10.2011 року працює на підприємстві відповідача у ВСП «Криворізьке локомотивне депо» Регіональної філії «Придніпровська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця», на різних посадах, з 01.04.2024 року переведений на посаду бригадира (звільненого) підприємств залізничного транспорту 6 розряду ПТО локомотивів зворотного депо Нікополь, з 01.09.2025 року продовжено дію трудового договору у виробничому підрозділі «Криворізьке локомотивне депо» філії « Локомотивна компанія» Акціонерного товариства «Українська залізниця».

За період з 2017-2021 роки йому надавалась щорічна відпустка з правом на отримання матеріальної допомоги на оздоровлення, яка оплачувалась відповідачем не у повному обсязі, лише у розмірі: за 2017 рік - 2 105,00 грн., 2018 рік 2 202,50 грн., за 2019 рік 2 755,18 грн., за 2020 рік 2 763,44 грн., за 2021 рік 4 540,00 грн. Відповідач проігнорував пункти 3.1.15 Колективного договору відокремленого структурного підрозділу «Криворізьке локомотивне депо» на 2011-2012 роки, не надав матеріальну допомогу на оздоровлення в повному розмірі, яка має складати не менше мінімальної заробітної плати по Україні на момент виплати допомоги. У зв`язку з чим, він змушений звернутись до суду за захистом своїх трудових прав.

У зв`язку з вищевикладеним, просить стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» на користь ОСОБА_1 7 452,88 грн. недоплаченої матеріальної допомоги на оздоровлення за 2017-2021 роки та стягнути з відповідача на його користь понесені ним витрати на правничу допомогу в розмірі 2500 грн.

Представник позивача Борисенко А.В. надала суду заяву, згідно якої просить суд не стягувати з відповідача витрати на правничу допомогу.

04.05.2026 року представник Акціонерного товариства «Українська залізниця» Соломатіна О.О. надала відзив на позовну заяву, в якому просила відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 у повному обсязі. Судові витрати віднести на рахунок позивача. Також просила застосувати строк позовної давності до вимог ОСОБА_1 до АТ «Українська залізниця».

Представник позивача Борисенко А.В. в судове засідання не з`явилася, надала заяву про розгляд справи без її участі та участі позивача, позовні вимоги в частині стягнення з АТ «Українська залізниця» на користь ОСОБА_1 7452 гривні 88 копійок недоплаченої матеріальної допомоги на оздоровлення підтримують.

Представник відповідача Соломатіна О.О. в судовому засіданні позов не визнала, у задоволенні позовних вимог просила відмовити у повному обсязі з підстав викладених у відзиві.

Суд, заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи із наступного.

Судом встановлено, що позивач з 20.10.2011 року працював у відокремленому структурному підрозділі Криворізьке локомотивне депо АТ «Українська залізниця» слюсарем з ремонту рухомого складу 2-го розряду в оборотне локомотивне депо Нікополь, з 01.04.2024 року переведений на посаду бригадира (звільнений) підприємств залізничного транспорту 6 розряду в пункт технічного обслуговування локомотивів (зворотного депо Нікополь), з 01.09.2025 року продовжено дію трудового договору у виробничому підрозділі, що підтверджується копією трудової книжки НОМЕР_1 на ОСОБА_1 , заведеної 12.07.2008 року .

У періоди з 18.06.2017 року по 15.07.2017 року; з 01.05.2018 року по 16.05.2018 року; з 02.07.2019 року по 15.07.2019 року, з 22.06.2020 року по 19.07.2020 року, з 07.07.2021 року по 27.07.2021 року позивачу надавалась щорічна щорічна відпустка.

Відповідно наданих суду розрахункових листів, ОСОБА_1 була виплачена матеріальна допомога на оздоровлення: 2017 рік - 2105,00 грн, 2018 рік 2202,50 грн., 2019 рік 2755,18 грн, 2020 рік 2763,44 грн., 2021 рік 4540,00 грн.

Згідно ст.10 КЗпП України колективний договір укладається на основі чинного законодавства, прийнятих сторонами зобов`язань з метою регулювання виробничих, трудових і соціально-економічних відносин і узгодження інтересів трудящих, власників та уповноважених ними органів.

Відповідно до ст.13 КЗпП України та ст. 7 Закону України «Про колективні договори і угоди», зміст колективного договору визначається сторонами.

Статтею 13 КЗпП України визначено, що у колективному договорі встановлюються взаємні обов`язки роботодавця та працівника, зокрема, щодо встановлення форм, системи, розмірів заробітної плати і інших видів трудових виплат (доплат, надбавок, премій і т.і.). Колективним договором встановлюються додаткові, порівняно з чинним законодавством і угодами, гарантії.

Згідно ст. 18 КЗпП України, положення колективного договору розповсюджуються на всіх працівників підприємства, установи, організації та є обов`язковими для роботодавця та працівника.

Відповідно до ч. 2 ст. 97 КЗпП України, форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, ставки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються підприємствами, установами, організаціями самостійно у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною та галузевими (регіональними) угодами.

Пунктом 3.1.5. Колективного договору на 2011-2012 роки, укладеного між начальником Криворізького локомотивного депо (від адміністрації) та Головою профкому профспілки Залізничників і транспортних будівельників України Криворізького локомотивного депо та Головою Вільної профспілки машиністів (від трудового колективу), схваленого спільним засіданням профкомів і адміністрацією Криворізького локомотивного депо 26 березня 2011 року, який є чинним станом на 2021 рік, встановлено, що при кожному наданні працівникам щорічної відпустки загальної тривалості або не менше її половини( у випадку поділу відпустки на частини) незалежно від періоду її надання, виплачувати згідно з «Положенням про надання працівникам Придніпровської залізниці матеріальної допомоги на оздоровлення під час щорічної відпустки» за письмовою заявою матеріальну допомогу на оздоровлення у розмірі 40% відсотків ставки чи посадового окладу на момент надання допомоги за професією, котру обіймає працівник, але не менше мінімальної заробітної плати по Україні на момент виплати допомоги, а прийнята 31.03.2017 року спільна постанова керівництва регіональної філії «Придніпровська залізниця і голови Дорожньої профспілкової організації Придніпровської залізниці Букреєва О.В. №Н32/20, П-4-5г від 31.03.2017 року постановлено застосовувати з 01.04.2017 року замість мінімальної заробітної плати, як розрахункової величини для визначення посадових окладів, заробітної плати та інших виплат, передбачених колективним договором, величину «125 відсотків прожиткового мінімум для працездатних осіб, встановленого законом.

Відповідно до спільної Постанови «Про продовження дії колективного договору Криворізького локомотивного депо» структурного підрозділу «Криворізьке локомотивне депо» спільного представницького органу Профспілки залізничників і транспортних будівельників України та Вільної профспілки машиністів України від 14.12.2021 р. за №2-СП продовжено дію Колективного договору Криворізького локомотивного депо у 2022 році до укладання колективного договору АТ «Укрзалізниця».

Цією ж Постановою постановлено забезпечувати в повному обсязі виконання і фінансування у 2022 році норм та гарантій, визначених діючим колективним договором, змін і доповнень до нього до укладання колективного договору АТ «Укрзалізниця».

З 01.01.2017 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06.12.2016 № 1774VIII, відповідно до п.п.3,5 розділу ІІ якого встановлено, що мінімальна заробітна плата після набрання чинності цим Законом не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат. До внесення змін до законів України щодо не застосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини вона застосовується у розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01 січня календарного року, починаючи з 01.01.2017. Установлено, що мінімальна заробітна плата після набрання чинності цим Законом не застосовується як розрахункова величина у колективних договорах та угодах усіх рівнів. Сторонам, які уклали колективні договори і угоди, у тримісячний строк привести їх норми у відповідність із цим Законом згідно із законодавством. До внесення змін до колективних договорів і угод усіх рівнів щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини вона застосовується у розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Законом України «Про державний бюджет України на 2017 рік» прожитковий мінімум на одну працездатну особу, в розрахунку на місяць, з 01 січня 2017 року був встановлений на рівні 1600,00 грн., з 01 травня 2017 року - 1684,00 грн., з 01 грудня 2017 року -1762,00 грн., тому 125 відсотків прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановлених законом, становив 2000,00 грн., 2105,00 грн., 2202,50 грн. відповідно, мінімальна заробітна плата по Україні була встановлена на рівні 3200,00 грн.

Відповідно до Закону України «Про державний бюджет України на 2018 рік» прожитковий мінімум на одну працездатну особу, в розрахунку на місяць, з 01 січня 2018 року був встановлений на рівні 1762,00 грн., з 01 липня 2018 року - 1841,00 грн., з 01 грудня 2018 року - 1921,00 грн., тому 125 відсотків прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановлених законом, становив 2202,50 грн., 2301,25 грн. та 2401,25 грн. відповідно, мінімальна заробітна плата по Україні була встановлена на рівні 3723,00 грн.

Законом України «Про державний бюджет України на 2019 рік» встановлений прожитковий мінімум на одну працездатну особу, в розрахунку на місяць, з 01 січня 2019 року був встановлений на рівні 1921,00 грн., з 01 липня 2019 року - 2007,00 грн., з 01 грудня - 2102,00 грн., тому 125 відсотків прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановлених законом, становив 2401,25 грн., 2508,75 грн. та 2627,50 грн. відповідно, мінімальна заробітна плата по Україні була встановлена на рівні 4173,00 грн.

Відповідно до Закону України «Про державний бюджет України на 2020 рік» прожитковий мінімум на одну працездатну особу, в розрахунку на місяць, з 01 січня 2020 року був встановлений на рівні 2102,00 грн., з 01 липня 2020 року - 2197,00 грн., з 01 грудня 2020 року - 2270,00 грн., тому 125 відсотків прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановлених законом, становив 2627,50 грн., 2746,25 грн. та 2837,50 грн. відповідно, мінімальна заробітна плата по Україні з 01 січня 2020 року була встановлена на рівні 4723,00 грн., з 01 вересня 2020 року 5000,00 грн.

Відповідно до Закону України «Про державний бюджет України на 2021 рік» прожитковий мінімум на одну працездатну особу, в розрахунку на місяць, з 01 січня 2021 року був встановлений на рівні 2270,00 грн., з 01 липня 2021 року - 2379,00 грн., з 01 грудня 2021 року - 2481 грн., тому 125 відсотків прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановлених законом, становив 2837,50 грн., 2973,75 грн. та 3101,25 грн. відповідно; мінімальна заробітна плата по Україні з 01 січня 2021 року була встановлена на рівні 6000,00 грн., з 01 грудня 2021 року 6500,00 грн.

Пунктом 1.4 колективного договору визначено, що зміни і доповнення до колективного договору, що не погіршують соціального та економічного становища працівників депо, вносяться протягом строку його дії за погодженням сторін на спільному засіданні керівництва депо і профспілкових комітетів, а всі інші - на конференції трудового колективу депо.

31.03.2017 у діючому колективному договорі замість величини мінімальної заробітної плати, як розрахункової величини для визначення посадових окладів, заробітної плати та інших виплат передбачених колективними договорами, розрахункову величину «125 відсотків прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом» є діями, що погіршували становище працівників порівняно із законодавством та вказана постанова повинна була прийматися не за погодженням сторін на спільному засіданні керівництва ВСП «Криворізьке локомотивне депо» та Головою профспілкової організації, а на конференції трудового колективу, оскільки на момент прийняття вказаної постанови, мінімальна заробітна плата по Україні була встановлена на рівні 3200,00 грн., отже вказана сума є більшою за 125 відсотків прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановлених законом, така різниця між вказаними величинами має місце і в наступних роках, тому суд вважає, що при визначенні позивачу розміру матеріальної допомоги на оздоровлення підлягає застосуванню не спільна постанова начальника ВСП «Криворізьке локомотивне депо» та Головою профкому профспілки залізничників і транспортних будівельників України Криворізького локомотивного депо та голови Вільної профспілки машиністів № Н32/20,П-4-5г від 31.03.2017 року, яка погіршує становище працівників, а п.1.4. Колективного договору.

Відповідно до ст. 9 КЗпП України, умови договорів про працю, які погіршують становище працівників порівняно з законодавством України про працю, є недійсними.

При цьому, ст. 9 КЗпП України не вимагає будь-якої процедури визнання недійсними умов договорів про працю, які погіршують становище працівників порівняно з законодавством. Вона безпосередньо оголошує такі умови недійсними і не вимагають судової процедури визнання їх недійсними.

Також, у матеріалах справи відсутні докази того, що відповідач попереджав позивача про погіршення існуючих умов оплати праці.

Суд вважає, що прийняття Закону України «Про внесення змін до законодавчих актів України» від 06.12.2016 № 1774-VІІІ, не створює юридичних наслідків щодо застосування п. 3.1.5 колективного договору, укладеного між начальником ВСП «Криворізьке локомотивне депо» та Головою профкому профспілки залізничників і транспортних будівельників України Криворізького локомотивного депо та голови Вільної профспілки машиністів, у частині виплати допомоги на оздоровлення, оскільки питання виплати матеріальної допомоги на оздоровлення, умови виплати матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, обставини, за яких вона виплачується, а також кому саме вона може бути виплачена першочергово, визначається, у даному випадку, колективним договором, де визначено, що матеріальна допомога на оздоровлення виплачується у розмірі 40% тарифної ставки чи посадового окладу на момент надання допомоги за професією, котру обіймає працівник, але не менше мінімальної заробітної плати по Україні на момент виплати допомоги, а прийнята 14.12.2021 р.

Спільна постанова керівництва регіональної філії «Придніпровська залізниця і голови Дорожньої профспілкової організації Придніпровської залізниці Букреєва О.В. №Н32/20, П-4-5г від 31.03.2017 року постановлено застосовувати з 01.04.2017 року замість мінімальної заробітної плати, як розрахункової величини для визначення посадових окладів, заробітної плати та інших виплат, передбачених колективним договором, величину «125 відсотків прожиткового мінімум для працездатних осіб, встановленого законом, прийнята з порушенням вимог колективного договору, отже не підлягає застосуванню при визначні розміру матеріальної допомоги на оздоровлення.

При цьому, приймаючи до уваги, що відповідно до положень п.3.1.5 Колективного договору визначено, що матеріальна допомога на оздоровлення виплачується у розмірі 40% тарифної ставки чи посадового окладу на момент надання допомоги за професією, котру обіймає працівник, але не менше мінімальної заробітної плати по Україні на момент виплати допомоги, а виплата матеріальної допомоги позивачу відбувалася у відповідні роки, суд вважає за необхідне при визначенні розміру недоплаченої частини вказаної допомоги виходити з розміру мінімальної заробітної плати по Україні встановленої за 2017, 2018, 2019, 2020 та 2021 роки, відповідно, а тому суд приходить висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно з Акціонерного товариства «Українська залізниця» на користь позивача підлягає стягненню недоплачена матеріальна допомога в розмірі 7 452,88 грн., що складається з: 1095,00 гривень недоплаченої допомоги на оздоровлення за 2017 рік (3200,00 грн./2105,00 грн.), 1520,50 гривень недоплаченої допомоги на оздоровлення за 2018 рік (3723,00 грн./ 2202,50 грн.), 1417,82 гривень недоплаченої допомоги на оздоровлення за 2019 рік (4173,00 грн./2755,18 грн.), 1959,56 гривень недоплаченої допомоги на оздоровлення за 2020 рік (4723,00 грн./2763,44 грн.), 1460,00 гривень недоплаченої допомоги на оздоровлення за 2021 рік (6000,00 грн. /4540,00 грн).

Щодо доводів представника відповідача викладених у відзиві на позовну заяву про застосування позовної давності, суд звертає увагу на ту обставину, що згідно з ч. 2 ст. 233 КЗпП України у редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин, в разі порушення роботодавцем законодавства про оплату праці звернення працівника до суду з позовом про стягнення заробітної плати, яка йому належить, тобто усіх виплат, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством, незалежно від того, чи було здійснене роботодавцем нарахування таких виплат, не обмежується будь-яким строком.

Відповідно до ст. 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Оскільки норми Закону № 2352-IX від 01.07.2022, що набрав чинності 19.07.2022, на які посилається представник відповідача як на підставу для застосування строку позовної давності, передбачають право працівника звернутися до суду лише протягом трьох місяців з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, тобто норми вказаного закону погіршують становище працівника, скорочують строк протягом якого він може звернутися до суду з позовом про захист трудових прав, в тому числі на виплату заробітної плати, суд приходить до висновку, що положення Закону № 2352-IX від 01.07.2022, в даному випадку не мають зворотної дії в часі та до спірних правовідносин підлягають застосуванню саме положення ст. 233 КЗпП України, в редакції яка діяла станом на дату виникнення спірних правовідносин, а це 2017-2021 роки відповідно (момент коли матеріальна допомога виплачувалася в неповному обсязі).

За таких обставин, позовна давність у даній справі не підлягає застосуванню.

Відповідно до ч.1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

У відповідність до п.1 ч.3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Оскілки представник позивача просить суд не стягувати на користь позивача витрати на правничу допомогу у розмірі 2500 гривень, суд не знаходить підстав для їх стягнення.

Відповідно до положень ст.141 ЦПК України з відповідача на користь держави, так як позивач при поданні позову до суду звільнений від сплати судового збору, підлягає стягненню судовий збір у сумі 1331,20 грн.

Керуючись ст. ст. ст. 12, 13, 19, 76-81, 89, 95, 133, 141, 247, 258, 259, 263, 265, 268,

274, 275, 279, 354, 355 ЦПК України, суд-

У Х В А Л И В :

Позов ОСОБА_1 до Акціонерного товариства "Українська залізниця" про стягнення недоплаченого розміру матеріальної допомоги на оздоровлення, - задовольнити.

Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 недоплачену матеріальну допомогу на оздоровлення за 2017 рік, 2018 рік, 2019 рік, 2020 рік, 2021 рік у сумі 7 452 (сім тисяч чотириста п`ятдесят дві) гривні 88 копійок.

Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» на користь держави судовий збір у сумі 1331 (одна тисяча триста тридцять одна) гривня 20 копійок.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку на його оскарження, а в разі оскарження після розгляду справи апеляційним судом, якщо воно не буде скасоване.

У разі проголошення вступної та резолютивної частини рішення, апеляційна скарга подається у той же строк з дня виготовлення повного тексту рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Дані позивача: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Дані відповідача: Акціонерне товариство «Українська залізниця», код ЄДРПОУ 40075815, адреса: вул. Єжи Гедройця, буд.5, м.Київ, 03150.

Повний текст рішення виготовлений 25.09.2026року.

Суддя: О. С. Янжула