Вирок № 140069349, 24.09.2026, Криничанський районний суд Дніпропетровської області

Справа № 178/1792/26

В И Р О К

і м е н е м У к р а ї н и

24 вересня 2026 року Криничанський районний суд Дніпропетровської області у складі суду:

головуючої судді ОСОБА_1 ,

за участі секретаря: ОСОБА_2 ,

при розгляді у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду сел.Кринички обвинувального акту кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12026041460000124 від 26 серпня 2026 року та угоду про визнання винуватості, укладену 26 серпня 2026 року між прокурором у кримінальному провадженні - начальником Криничанського відділу Жовтоводської окружної прокуратури Дніпропетровської області ОСОБА_3 та

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який народився в с.Мирне Костопольського району Рівненської області, громадянином України, має середню спеціальну освіту, пенсіонером, неповнолітніх дітей на утриманні не має, раніше не судимий, зареєстрований та фактично проживає по АДРЕСА_1 ,

обвинуваченим за ч. 2 ст. 197-1 КК України, -

за участю: прокурора ОСОБА_3 ,

захисника ОСОБА_5 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

УСТАНОВИВ:

На території Божедарівської об`єднаної територіальної громади Кам`янського району Дніпропетровської області протікає річка Базавлук загальною довжиною 169,28 км, яка має площу водозбору 4200,0 км2, що за класифікацією річок України та згідно з положеннями ст. 79 Водного кодексу України відносить її до середніх річок, і є водним об`єктом місцевого значення, та відповідно до вимог ст. 3 Водного кодексу України становить водний фонд України.

Відповідно до статті 87 Водного кодексу України, для створення сприятливого режиму водних об`єктів, попередження їх забруднення, засмічення і вичерпання, знищення навколоводних рослин і тварин, а також зменшення коливань стоку вздовж річок, морів та навколо озер, водосховищ і інших водойм встановлюються водоохоронні зони.

Згідно зі статтею 88 Водного кодексу України, з метою охорони поверхневих водних об`ктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності вздовж річок, морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм в межах водоохоронних зон виділяються земельні ділянки під прибережні захисні смуги. Прибережні захисні смуги встановлюються по берегах річок та навколо водойм уздовж урізу води (у меженний період) шириною 50 метрів для середніх річок, водосховищ на них та ставків площею більше 3 гектарів.

Водночас статтею 89 Водного кодексу України визначено, що прибережні захисні смуги є природоохоронною територією з режимом обмеженої господарської діяльності. У прибережних захисних смугах уздовж річок, навколо водойм та на островах забороняється:

1) розорювання земель (крім підготовки ґрунту для залуження і залісення), а також садівництво та городництво;

2) зберігання та застосування пестицидів і добрив;

3) влаштування літніх таборів для худоби;

4) будівництво будь-яких споруд (крім гідротехнічних, навігаційного призначення, гідрометричних та лінійних, а також інженерно-технічних і фортифікаційних споруд, огорож, прикордонних знаків, прикордонних просік, комунікацій, майданчиків для занять спортом на відкритому повітрі, об`єктів фізичної культури і спорту, які не є об`єктами нерухомості), у тому числі баз відпочинку, дач, гаражів та стоянок автомобілів;

5) миття та обслуговування транспортних засобів і техніки;

6) влаштування звалищ сміття, гноєсховищ, накопичувачів рідких і твердих відходів виробництва, кладовищ, скотомогильників, полів фільтрації тощо;

7) випалювання сухої рослинності або її залишків з порушенням порядку, встановленого центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища.

Пунктом 2 статті 58 Земельного кодексу України встановлено, що для створення сприятливого режиму водних об`єктів уздовж морів, навколо озер, водосховищ та інших водойм встановлюються водоохоронні зони, розміри яких визначаються за проектами землеустрою. У межах водоохоронних зон виділяються землі прибережних захисних смуг та смуг відведення з особливим режимом їх використання.

Статтею 61 Земельного кодексу України передбачено, що прибережні захисні смуги є природоохоронною територією з режимом обмеженої господарської діяльності. У прибережних захисних смугах уздовж річок, навколо водойм та на островах забороняється:

а) розорювання земель (крім підготовки ґрунту для залуження і залісення), а також садівництво та городництво;

б) зберігання та застосування пестицидів і добрив;

в) влаштування літніх таборів для худоби;

г) будівництво будь-яких споруд (крім гідротехнічних, навігаційного призначення, гідрометричних та лінійних, а також інженерно-технічних і фортифікаційних споруд, огорож, прикордонних знаків, прикордонних просік, комунікацій, майданчиків для занять спортом на відкритому повітрі, об`єктів фізичної культури і спорту, які не є об`єктами нерухомості), у тому числі баз відпочинку, дач, гаражів та стоянок автомобілів;

ґ) влаштування звалищ сміття, гноєсховищ, накопичувачів рідких і твердих відходів виробництва, кладовищ, скотомогильників, полів фільтрації тощо;

д) миття та обслуговування транспортних засобів і техніки;

е) випалювання сухої рослинності або її залишків з порушенням порядку, встановленого центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища.

Таким чином, прибережна захисна смуга річки Базавлук, будучи природоохоронною територією з режимом обмеженої господарської діяльності, відноситься до земель охоронної зони.

Відповідно до статті 125 Земельного кодексу України, право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Згідно статті 1 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель», самовільне зайняття земельної ділянки - будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

Встановлено, що з прибережною захисною смугою річки Базавлук межує земельна ділянка з кадастровим № 1222080500:02:008:0007 площею 2,0000 га з цільовим призначенням «для ведення особистого селянського господарства», власником якої є ОСОБА_6 , РНОКПП: НОМЕР_1 , яка на підставі усної домовленості надала таку земельну ділянку у користування свого батька ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який здійснював на такій ділянці сільськогосподарську діяльність.

В подальшому, ОСОБА_4 , протягом жовтня 2025 року (більш точний час в ході досудового розслідування не встановлено), не маючи на те будь-яких законних підстав, умисно, в порушення вимог ст. 13, 14 Конституції України, згідно з якими земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, право власності на яку гарантується та набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону, за відсутності будь-яких законних підстав для набуття права на землю, передбачених вимогами ст. 81, 116, 125 Земельного кодексу України, відповідно до яких громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених Земельним Кодексом України, в порушення вимог ст. ст. 88, 89 Водного кодексу України, ст. ст. 58, 61, 150 Земельного кодексу України, здійснив самовільне зайняття земельної ділянки особливо цінних земель прибережної захисної смуги річки Базавлук, площею 1,3382 га на території Божедарівської селищної ради Кам`янського району Дніпропетровської області при наступних обставинах.

Так, ОСОБА_4 , у жовтні 2025 року (більш точний час в ході досудового розслідування не встановлено), перебуваючи в с. Адамівка Кам`янського району Дніпропетровської області, достовірно знаючи про відсутність відповідного рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування про передачу йому у власність або користування земельної ділянки, а саме несформованої земельної ділянки в прибережній захисній смузі водного об`єкту - річки Базавлук, маючи умисел на самовільне зайняття земельної ділянки в охоронній зоні, діючи самостійно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання з корисливого мотиву, використовуючи належну йому сільськогосподарську техніку, самовільно зайняв та використав земельну ділянку прибережної захисної смуги річки Базавлук, площею 1,3382 га, яка перебуває у комунальній власності Божедарівської селищної ради, обробляючи її єдиним масивом із земельною ділянкою з кадастровим номером 1222080500:02:008:0007, площею 2,0000 га з цільовим призначенням «для ведення особистого селянського господарства», власником якої є ОСОБА_6 , РНОКПП: НОМЕР_1 , та межує із вищевказаною земельною ділянкою, здійснюючи на самовільно зайнятій земельній ділянці в охоронній зоні повний цикл сільськогосподарських робіт у вигляді її обробки, дискування, засівання сільськогосподарською культурою «соняшник», чим заподіяв майнову шкоду Божедарівській територіальній громаді в особі Божедарівської селищної ради Кам`янського району Дніпропетровської області на загальну суму 15163,91 грн.

Таким чином, своїми умисними діями, ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 197-1 КК України, за ознаками самовільного зайняття земельної ділянки в охоронній зоні.

Під час досудового розслідування, 26 серпня 2026 року між прокурором у кримінальному провадженні - начальником Криничанського відділу Жовтоводської окружної прокуратури Дніпропетровської області ОСОБА_3 та ОСОБА_4 за участю захисника ОСОБА_5 , укладена угода про визнання винуватості, згідно умов якої ОСОБА_4 беззастережно визнав себе винним в повному обсязі підозри за ч. 2 ст. 197-1 КК України і сторони угоди за обопільною згодою визначили, що ОСОБА_4 має бути призначено покарання у вигляді обмеження волі на строк ДВА роки із звільненням від відбування покарання з іспитовим строком.

В судовому засіданні сторони угоди підтвердили обопільну згоду та добровільній укладення угоди і просять її затвердити.

Розглядаючи питання про затвердження угоди суд приймає до уваги, що угода відповідає вимогам ст. 471 КПК України, ознак порушення принципу добровільності при укладенні угоди, укладення угоди внаслідок насильства, примусу, погроз, обіцянок, чи інших дій, ніж ті, що передбачені в угоді, а також невідповідності угоди чинному законодавству в судовому засіданні не виявлено. ОСОБА_4 цілком розуміє свої права, передбачені ст. 474 КПК України, наслідки укладення та затвердження угоди, передбачені ст. 473 КПК України, характер обвинувачення, щодо якого він визнав себе винним та вид покарання, який буде до нього застосований в разі затвердження угоди. Передбачених ст. 474 КПК України обставин для відмови в затвердженні угоди в судовому засіданні не встановлено.

На підставі вищевказаних ознак суд приходить до висновку, що укладена угода відповідає вимогам ст.ст.468-470,472 КПК України і має буди затверджена судом.

Під час досудового розслідування ОСОБА_4 у повному обсязі відшкодовано шкоду, заподіяну внаслідок вчинення кримінального правопорушення, у розмірі 15 163,91 грн.

Речові докази у кримінальному провадженні відсутні.

Понесені витрати на проведені в ході досудового розслідування покласти на обвинуваченого.

Ураховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 26, 100, 368, 369-371, 373-376, 473, 474, 475 КПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Затвердити угоду про визнання винуватості, укладену 26 серпня 2026 року між прокурором у кримінальному провадженні - начальником Криничанського відділу Жовтоводської окружної прокуратури Дніпропетровської області ОСОБА_3 та обвинуваченим ОСОБА_4 , за участю захисника ОСОБА_5 , згідно якої обвинувачений ОСОБА_4 беззастережно визнає вину в обсязі підозри за ч. 2 ст. 197-1 КК України і сторони угоди за обопільною згодою визначили, що ОСОБА_4 має бути призначено покарання у вигляді обмеження волі на строк ДВА роки зі звільненням від відбування покарання на підставі ст. 75 КК України.

ОСОБА_7 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 197-1 КК України і призначити йому покарання у вигляді обмеження волі на строк ДВА роки.

На підставі ст.75 КК України ОСОБА_4 звільнити від відбування призначеного покарання з випробуванням та встановити йому іспитовий строк тривалістю ОДИН рік.

Згідно ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_4 наступні обов`язки:

- періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи.

Стягнути з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 на користь держави 4813,60 грн. за проведення інженерно-екологічної експертизи № СЕ-19/104-26/22710-ФХЕД від 22 липня 2026 року.

Вирок набирає чинності після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку подано не було, а при оскарженні вироку після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок може бути оскаржений з підстав, передбачених ч.4 ст.394 КПК України до Дніпровського апеляційного суду через Криничанський районний суд Дніпропетровської області протягом 30 днів з дня його проголошення. Обмеження права оскарження даного вироку визначені ч. 2 ст. 473 Кримінального процесуального кодексу України.

Копії вироку негайно після його проголошення вручаються обвинувачуваному та прокурору.

Суддя: ОСОБА_1