Рішення № 140068830, 21.09.2026, Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 201/1921/26

Провадження № 2/201/2751/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 вересня 2026 року місто Дніпро

Соборний районний суд міста Дніпра в складі:

головуючого судді - Куць О.О.,

за участю секретаря судового засідання Рясної А.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС» звернулись до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що 15.09.2020 року між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір №232846815, згідно якого відповідач отримала позику в сумі 12500 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом. Договір позики був укладений в електронному виді та підписаний ОСОБА_1 електронним підписом з одноразовим ідентифікатором відповідно до Закону України «Про електронну комерцію».

В подальшому відповідач збільшила суму кредиту, у зв`язку з чим загальна сума становить 22000 грн.

28 листопада 2018 року між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» укладено договір факторингу №28/1118-01, який 05.08.2020 року уклав договір факторингу №05/0820-01 із ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС», відповідно до якого ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» відступило ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» право грошової вимоги, зокрема, і по вищезазначеному договору із ОСОБА_1 . У подальшому, 11.07.2025 року, ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» укладено договір факторингу №11/07/25-Е з позивачем ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС», відповідно до якого ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» відступило позивачу право грошової вимоги, зокрема, і по вищезазначеному договору із відповідачем ОСОБА_1 .

Факт передачі права вимоги за кредитним договором, а також відповідний розмір зобов`язання, що існував на момент передачі, підтверджується реєстром прав вимоги до договору про відступлення права вимоги, випискою та розрахунком заборгованості, розмір якої станом на дату подачі позовної заяви становить 97063,44 грн., яка складається з заборгованості за тілом кредиту 21997,95 грн., заборгованості по несплаченим відсоткам за користування кредитом 75065,49 грн., яку позивач просив стягнути з відповідача та судові витрати: 2662,40 грн. судового збору та 7000 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу справ між суддями від 12.02.2026 року указана позовна заява передана для розгляду судді Куць О.О. (т.1,а.с.221-222)

Ухвалою судді від 05.03.2026 року відкрито провадження у даній цивільній справі та призначено справу для розгляду по суті, а також витребувано докази у АТ КБ «ПРИВАТБАНК». (т.1,а.с.225-226)

22.06.2026 року на виконання ухвали від 05.03.2026 року до суду надійшли витребувані документи з АТ КБ «ПРИВАТБАНК», зокрема, інформація щодо належності кредитної картки №4149-4993-7051-3200 ОСОБА_1 та щодо зарахування платежів в загальній сумі 22000 грн. на картку останньої.

Представник відповідача адвокат Безсмертний С.М. надав суду відзив, в якому вказував, що ОСОБА_1 уклала з ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» договір кредитної лінії № 232846815 від 15.09.2020 р. та отримала кредит в сумі 12500 грн. Проте, відповідач не погоджується з вимогою позивача про стягнення заборгованості у розмірі 97 063,44 грн. за користування грошовими коштами, з таких підстав. Проведений позивачем розрахунок заборгованості не відповідає вимогам Закону та долученому позивачем договору, оскільки розмірі заборгованості за відсотками нараховано за межами строку дії кредитного договору. В долученій позивачем заяви на отримання грошових коштів в кредит від 15.09.2020 р. вказано строк кредиту 30 днів. У подальшому ОСОБА_1 укладала додаткові угоди, після останньої додаткової угоди сукупна вартість кредиту складала 26396 грн 08 коп. та включає в себе: 1) проценти за користування кредитом у розмірі 19,98% від суми кредиту або 4396 грн 75 коп.; 2) суму кредиту у розмірі 21999 грн. Матеріали справи не містять доказів зміни умов договору в частині строку надання кредиту, після закінчення 30 денного строку дії додаткової угоду до договору № 232846815 від 15.09.2020 р. Заявляючи вимоги про стягнення з відповідача відсотків, нарахованих за межами 30 дня кредитування, позивач посилався на факт пролонгації договору, що на його думку відбувся. При цьому позивач не звернув уваги, що не повернення кредиту у визначений додатковою угодою строк, в даному випадку після спливу 30 денного строку кредитування, свідчить не про продовження строку договору, а про неналежне виконання позичальником своїх зобов`язань. Також, відповідно до п. 2.1.1.5 договору № 232846815 від 15.09.2020 р., Товариство має право у разі бажання з боку позичальника змінити строк надання кредиту, за згодою позичальника змінити дисконтну процентну ставку за користування кредитом на іншу процентну ставку. Доказів того, що позичальник ініціював продовження строку користування кредитом визначеного в додатковій угоді, зміну дати повернення всієї суми кредиту матеріали справи не містять. Отже, відповідач не виявляв бажання змінити строк надання Кредиту після закінчення строку дії додаткової угоди, тобто після (п. 2.2.1.3 договору). Не повернення позичальником кредитних коштів у визначених умовах додаткової угоди до договору № 232846815 від 15.09.2020 р. строк, за відсутності активних дій відповідача, визначених п. 2.2.1.3 договору, є неправомірною поведінкою, а саме неповерненням кредиту у визначений договором строк, що виключає право кредитодавця нараховувати після спливу 30-денного періоду кредитування проценти, визначені за користування кредитними коштами у розмірі встановленому додатковою угодою. В цьому випадку права позивача можуть бути захищені шляхом застосування механізму, визначеного статтею 625 ЦК України, вимог про що останній не заявляв. Також, з наданого розрахунку заборгованості, підготовленого первісним кредитором, ОСОБА_1 було внесено грошові кошти в розмірі 17 234 грн. в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором. Вказані кошти було зараховано в рахунок погашення тіла кредиту та відсотків за кредитним договором. Таким чином, після останньої додаткової угоди сукупна вартість кредиту складала 26396 грн 08 коп. та включає в себе: 1) проценти за користування Кредитом у розмірі 19,98% від суми Кредиту або 4396 грн 75 коп.; 2) суму Кредиту у розмірі 21999 грн. Однак, враховуючи внесені ОСОБА_1 кошти в рахунок погашення заборгованості за вказаним кредитним договором, загальний розмір заборгованості повинен становити 9162,00 грн. (26396,08 грн. (сукупна вартість кредиту) 17234,00 грн. (розмір коштів, внесених ОСОБА_1 ) = 9162,00 грн.). Щодо підтвердження переходу права вимоги до позивача, вказував, що відступлення права вимоги може здійснюватися тільки відносно дійсної вимоги, що існувала на момент переходу цих прав. Крім того, позивачем не надано доказів на підтвердження оплати за договором факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року, у зв`язку з цією обставиною позивачем також не доведено факту переходу права вимоги до відповідача за кредитним договором від первісного кредитора ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» до ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС». Так сама й наступний договір факторингу від 05.08.2020 року, на момент укладення останнього ще не виникло зобов`язання між первісним кредитором та ОСОБА_1 . Таким чином, ТОВ «ФК «ЕЙС» є неналежним позивачем, оскільки не має права вимагати від ОСОБА_1 сплати заборгованості за кредитним договором, укладеним 15.09.2020 р. між нею та ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА». Відтак, підстави для задоволення позову відсутні. Щодо витрат на правничу допомогу, в матеріалах наявний лише договір з адвокатським бюро та відсутній ордер чи інший документ, який підтверджує повноваження адвоката, який надав правову допомогу позивачу у суді за позовом, тому підстав для стягнення витрат на правничу допомогу у цій справі немає. Надані позивачем докази не вказують на те, яким саме адвокатом виконана робота (надані послуги), чи є у нього (неї) відповідний статус. За таких обставин, у суду відсутні достеменні відомості про те, що витрати, які просить стягнути позивач із відповідача, пов`язані саме із правничою допомогою адвоката. Тому у задоволенні вимоги позивача про стягнення цих витрат слід відмовити. Стороною відповідача також заявлене клопотання про стягнення витрат на правничу допомогу у розмірі 8500 грн. (т.1,а.с.232-252)

Представником позивача Сахаровою О.І. надано суду відповідь на відзив в якому вказувала, що проценти, нараховані після закінчення строку надання кредиту, визначеного в п. 1.2. цього договору, є процентами в розумінні ч. 2 ст. 625 ЦК України (п. 4.3. Кредитного договору). Позивач вправі вимагати від відповідача повернення отриманих за кредитним договором коштів, а також процентів за неправомірне користування такими коштами, що передбачено ч. 2 ст. 625 ЦК України. Тобто, виходячи з умов кредитного договору, нараховані відповідачу проценти за користування кредитом поза межами встановленого кредитним договором строку кредитування є погодженою сторонами мірою відповідальності за порушення відповідачем строків повернення кредиту, які підлягають стягненню з нього в повному обсязі. Крім того, відповідач здійснювала часткові платежі за кредитним договором. Однак суми здійснених платежів були недостатніми для повного погашення заборгованості за тілом кредиту, у зв`язку з чим, відповідно до умов кредитного договору, сплачені кошти в першу чергу зараховувалися на погашення прострочених процентів. Щодо сукупної вартості кредиту за Договором № 232846815 від 15.09.2020 р., точний розрахунок сукупної вартості кредиту можливий лише при фіксованих умовах договору та передбачуваній поведінці позичальника. Якщо ж можливі дострокові погашення, штрафи чи зміни процентної ставки, остаточну суму визначити заздалегіть неможливо - її можна лише орієнтовно прогнозувати. Саме тому в додаткових угодах до договору № 232846815 від 15.09.2020 р. зазначена орієнтована загальна вартість. Щодо переходу права вимоги за кредитним договором до позивача, з урахуванням визначених строків дії цього договору та додаткових угод до нього, його виконання здійснювалось не одномоментно, а протягом всього часу його дії, з 28.11.2018 р. по 31.12.2024 р. Відповідно до умов договору факторингу, передача права вимоги здійснюється не за самим договором, а за реєстрами, які є додатками до нього. Позивач долучив до позовної заяви всі належні докази, а саме: договір факторингу 28/1118-01 від 28.11.2018 р. та витяг з реєстру прав вимоги 130 від 20.04.2021 до Договору факторингу № 28/1118 01 від 28.11.2018 р. Відповідач неправильно трактував положення договору та дійшов хибного висновку, що передача права вимоги відбувається у момент підписання договору. Насправді ж право вимоги переходить у момент підписання реєстру, який є невід`ємною частиною договору факторингу. Враховуючи викладене, позивач належним чином підтвердив факт переходу права вимоги, оскільки виконав умови договору факторингу та надав відповідні документи. Висновок відповідача про відсутність переходу права вимоги є необґрунтованим, оскільки ґрунтується на помилковому тлумаченні моменту виникнення права вимоги та його передачі за договором факторингу. Щодо наступного договору факторингу, договір № 05/0820 01 є рамковою угодою, адже він підтверджує згоду двох сторін співпрацювати протягом визначеного проміжку часу, а саме 05.08.2020 р. - 30.12.2024 р. З урахуванням визначених строків дії цього договору, його виконання здійснювалось не одномоментно, а протягом всього часу його дії. Тобто підписання реєстру прав вимог - передача права вимоги відбулась в межах часових рамок чинності Договору факторингу до 30.12.2024 р. Створення Реєстрів прав вимог до договорів факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 р. та №05/0820-01 від 05.08.2020 р. відбувається за формою, що визначена у відповідних додатках. Таким чином, вбачається, що вищезгадані Реєстри можуть бути укладені в будь-який момент чинності Договорів факторингу, а перехід права вимоги відбувається в день підписання кожного з Реєстрів. Щодо сплати за договором факторингу, за умови відсутності фінансування за договором перехід прав вимоги вважається таким що відбувся в момент підписання сторонами відповідних Реєстрів. Сторони можуть самостійно встановлювати строки для проведення оплати й даний факт не взаємопов`язаний з предметом договору та переходом права вимоги. Позивач не має обов`язку надавати докази здійснення оплати за відступлені права вимоги, оскільки така обставина не впливає на законність переходу права вимоги відповідно до положень чинного законодавства та договору факторингу. Разом із тим, з метою забезпечення всебічного та об`єктивного розгляду справи, позивач додав до матеріалів позову копії платіжних інструкцій, що підтверджують проведення оплати за набуття права грошової вимоги згідно акту звірки до договору факторингу 28/1118-01 від 28.11.2018 р., за договорами факторингу № 05/0820-01 від 05.08.2020 р. та № 11/07/25-Е від 11.07.2025 р. (додатки 13,16,20 до позову). Щодо співмірності витрат на професійну правничу допомогу, позивачем долучено акт прийому-передачі виконаних робіт, що свідчить про належне виконання наданих послуг, а отже робота адвоката виконана належним чином. Щодо стягнення витрати на професійну правничу допомогу. На підтвердження понесення судових витрат на професійну правничу допомогу адвоката відповідача не надав жодних документів. Позивач звертає увагу суду на те, що ціни за надані адвокатом послуги встановлені довільно, без урахування об`єктивних факторів, що впливають на їх вартість. За таких умов адвокат відповідача міг також довільно сформувати вартість своїх послуг, наприклад в сумі 25 000 грн. або 2000 грн. Таким чином, стягнення правничої допомоги з позивача у розмірі 8500 грн., є необґрунтованими та завищені відносно складності справи. Враховуючи вказане, просила позовні вимоги задовольнити повністю. (т.2,а.с.2-31)

Представником відповідача адвокатом Безсмертним С.М. надано суду додаткові пояснення в яких останній наголошував, відступлення права вимоги може здійснюватися тільки відносно дійсної вимоги, що існувала на момент переходу цих прав. Необхідною умовою для відступлення права вимоги є існування самого зобов`язання, за яким відступається право, яке і підтверджує дійсність вимог. Кредитний договір між ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" та відповідачем ОСОБА_1 був укладений 15.09.2020 року, тобто після укладення договору факторингу №28/1118-01, за яким ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" відступило право вимоги ТОВ «Таліон Плюс», який був укладений 28 листопада 2018 року, а додаткові угоди були укладені після відступлення права вимоги, але до укладення кредитного договору. Таким чином, на час укладення договору факторингу у ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» було відсутнє право вимоги до ОСОБА_1 за Кредитним договором N 232846815 від 15.09.2020 р., оскільки відповідач, на час укладання договору факторингу не був боржником - набувачем послуг чи товарів за первинним договором. Отже, до позивача ТОВ "ФК "Ейс" не перейшло право вимоги до боржника ОСОБА_1 за кредитним договором № 232846815, оскільки на час укладення договору факторингу від 28 листопада 2018 року кредитного договору із ОСОБА_1 ще укладено не було, відтак і не могли відступатися права кредитора за цим договором. Відтак, просив відмовити у задоволенні позову повністю та вирішити питання про стягнення витрат на правничу допомогу. (т.2,а.с.40-52)

Представником позивача ОСОБА_2 скеровано до суду додаткові пояснення у яких остання вказувала, право вимоги перейшло від клієнта до фактора в день підписання сторонами реєстру прав вимог, по формі встановленій у відповідному додатку, а отже право вимоги до відповідача перейшло до ТОВ Таліон Плюс 20.04.2021 р., тобто після укладання кредитного договору № 232846815 від 15.09.2020 р. Відповідач, не врахувала усі матеріали справи та помилково визначила, що передача права вимоги відбулася в момент укладення договору факторингу. Проте, відповідно до умов договору факторингу, передача права вимоги здійснюється не за самим договором, а за реєстрами, які є додатками до нього. В свою чергу, позивач долучив до позовної заяви всі належні докази. Відтак, позивач належним чином підтвердив факт переходу права вимоги, оскільки виконав умови договору факторингу та надав відповідні документи. Висновок відповідача про відсутність переходу права вимоги є необґрунтованим, оскільки ґрунтується на помилковому тлумаченні моменту виникнення права вимоги та його передачі за договором факторингу. Щодо інших договорів факторингу, та оплати за договорами представник позивача підтримала позицію висловлену у відповіді на відзив. Враховуючи вищевказане, просила задовольнити позовні вимоги повністю. (т.2,а.с.55-70)

Представник позивача просив проводити розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримав у повному обсязі (т.1,а.с. 13-14).

Відповідач у судове засідання не з`явилася, надала суду клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку з неможливістю бути присутньою, так як складна ситуація в країні, по причині воєнних дій. (т.2,а.с.98-99)

Відповідно до ч. 1 ст. 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Посилання відповідача на введення в Україні воєнного стану та складну ситуацію в країні як на автоматичну підставу для відкладення розгляду справи є необґрунтованими. Сам по собі факт введення воєнного стану в Україні не є поважною причиною для невизначеного в часі відкладення судового засідання.

Верховний Суд неодноразово вказував, що сторона, яка заявляє клопотання про відкладення, повинна надати конкретні докази того, як саме воєнні дії перешкоджають її участі в засіданні (наприклад, перебування в зоні активних бойових дій, руйнування житла, неможливість виїхати тощо). Загальні посилання на ситуацію в країні без надання відповідних доказів не є поважними причинами неявки.

Крім того, відповідач заявляє аналогічні клопотання неодноразово (т.2,а.с.76-77,а.с.84-85). Суд розцінює такі дії як намагання затягнути судовий процес, що порушує вимоги ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо розгляду справи упродовж розумного строку, а також права позивача на справедливий і своєчасний суд.

Відповідач не позбавлена можливості взяти участь у засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою власних технічних засобів або уповноважити на участь у справі представника (адвоката).

Враховуючи, що відповідач належним чином повідомлена про дату, час і місце засідання, неотримання судом доказів поважності причин її неявки та повторне подання необґрунтованих клопотань, суд відмовляє у задоволенні клопотання про відкладення розгляду справи та продовжує розгляд справи за наявними матеріалами.

Відповідно до ст. 3 ЦПК України та ст. 15 ЦК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України (ст. 4 ЦПК України).

Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках

Відповідно до положень ст.ст.12,81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками процесу. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 80 ЦПК України).

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому їх дослідженні, дійшов висновку про наступне.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами.

За змістом ст.ст.626,628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Із прийняттям Закону України «Про електронну комерцію» №675-VIII від 03.09.2015 року, який набрав чинності 30 вересня 2015 року, на законодавчому рівні встановлено порядок укладення договорів в мережі, спрощено процедуру підписання договору та надання згоди на обробку персональних даних.

В статті 3 вказаного Закону визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ч.3 ст.11 Закону №675-VIII від 03.09.2015 року електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч.4 ст.11 Закону №675-VIII від 03.09.2015 року).

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (ч.6 ст.11 Закону №675-VIII від 03.09.2015 року).

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (ч.12 ст.11 Закону №675-VIII від 03.09.2015 року).

Статтею 12 Закону №675-VIII від 03.09.2015 року визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України Про електронний цифровий підпис, за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч.1 ст.1048 ЦК України).

Частиною другою ст.1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до ч.1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі ст.1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Судом встановлено, що 15.09.2020 року між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ОСОБА_1 укладено договір №232846815 у формі електронного документу з використанням електронного підпису (т.1,а.с.63-65).

Відповідно до умов вказаного кредитного договору відповідачу було видано кредит в загальній сумі 12500 грн. шляхом перерахування коштів на банківську картку.

ОСОБА_1 зобов`язалась повернути кредит та сплатити відсотки за користування ним на умовах, передбачених договором.

До позовної заяви позивач додав Правила надання грошових коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА», яка регулює порядок надання грошових коштів у позику та яка за своєю природою є пропозицією щодо укладення електронного договору (т.1,а.с.43-51); заявку на отримання грошових коштів від 15.09.2020 року, відповідно до якої вбачається, що відповідач надав свої персональні дані, в тому числі й електрону пошту, фінансовий номер телефону та номер картки (т.1,а.с.42); Алгоритм дій ТОВ «Манівео» стосовно укладання кредитних договорів (т.1,а.с.24-27); Алгоритм дій споживача в ІТС ТОВ «Манівео» з метою акцепту оферти та укладення електронного договору (т.1,а.с.30-41).

Як вбачається з довідки щодо дій позичальника в ІТС ТОВ «Манівео», відповідач отримала одноразовий ідентифікатор MNV5W6D2 15.09.2020 року о 20:48:48 на телефон НОМЕР_1 ; в подальшому, 15.09.2020 року о 20:49:33 відповідачем введено одноразовий ідентифікатор/відправлено ТОВ «Манівео», та 15.09.2020 року о 20:49:44 ОСОБА_1 перераховано грошові в сумі 12500 грн. (т.1,а.с.28-29).

На підтвердження виконанням первинним кредитором обов`язку щодо надання грошових коштів у розмірі 12500 грн. позивачем надано платіжне доручення від 15.09.2020 року (т.1,а.с. 21).

18.09.2020 року ОСОБА_1 підписала додаткову угоду до договору №232846815 від 15.09.2020 року, за умовами якої сторони домовились збільшити кредит на суму 1500 грн. (т.1,а.с.73). Також, ОСОБА_1 було підписано графік розрахунків, що є додатком №1 до додаткової угоди від 18.09.2020 року до договору №232846815 від 15.09.2020 року (т.1,а.с.74).

На підтвердження виконанням первинним кредитором обов`язку щодо надання грошових коштів у розмірі 1500 грн. позивачем надано платіжне доручення від 18.09.2020 року (т.1,а.с.18).

22.09.2020 року ОСОБА_1 підписала додаткову угоду до договору №232846815 від 15.09.2020 року, за умовами якої сторони домовились збільшити кредит на суму 2000 грн. (т.1,а.с.75). Також, ОСОБА_1 було підписано графік розрахунків, що є додатком №1 до додаткової угоди від 22.09.2020 року до договору №232846815 від 15.09.2020 року (т.1,а.с.76).

На підтвердження виконанням первинним кредитором обов`язку щодо надання грошових коштів у розмірі 2000 грн. позивачем надано платіжне доручення від 22.09.2020 року (т.1,а.с.20).

28.09.2020 року ОСОБА_1 підписала додаткову угоду до договору №232846815 від 15.09.2020 року, за умовами якої сторони домовились збільшити кредит на суму 400 грн. (т.1,а.с.77). Також, ОСОБА_1 було підписано графік розрахунків, що є додатком №1 до додаткової угоди від 28.09.2020 року до договору №232846815 від 15.09.2020 року (т.1,а.с.78).

На підтвердження виконанням первинним кредитором обов`язку щодо надання грошових коштів у розмірі 400 грн. позивачем надано платіжне доручення від 28.09.2020 року (т.1,а.с.23).

15.10.2020 року ОСОБА_1 підписала додаткову угоду до договору №232846815 від 15.09.2020 року, за умовами якої сторони домовились якою продовжено строк дії договору на 30 днів, відповідачка зобов`язана була сплатити проценти за користування кредит з 15.10.2020 р., які нараховуються за ставкою 0,85 % від суми кредиту на добу (т.1,а.с.67).

06.11.2020 року ОСОБА_1 підписала додаткову угоду до договору №232846815 від 15.09.2020 року, за умовами якої сторони домовились збільшити кредит на суму 500 грн. (т.1,а.с.79). Також, ОСОБА_1 було підписано графік розрахунків, що є додатком №1 до додаткової угоди від 06.11.2020 року до договору №232846815 від 15.09.2020 року (т.1,а.с.80).

На підтвердження виконанням первинним кредитором обов`язку щодо надання грошових коштів у розмірі 500 грн. позивачем надано платіжне доручення від 06.11.2020 року (т.1,а.с.19).

07.11.2020 року ОСОБА_1 підписала додаткову угоду до договору №232846815 від 15.09.2020 року, за умовами якої сторони домовились збільшити кредит на суму 1500 грн. (т.1,а.с.81). Також, ОСОБА_1 було підписано графік розрахунків, що є додатком №1 до додаткової угоди від 07.11.2020 року до договору №232846815 від 15.09.2020 року (т.1,а.с.82).

На підтвердження виконанням первинним кредитором обов`язку щодо надання грошових коштів у розмірі 1500 грн. позивачем надано платіжне доручення від 07.11.2020 року (т.1,а.с.22).

11.11.2020 року ОСОБА_1 підписала додаткову угоду до договору №232846815 від 15.09.2020 року, за умовами якої сторони домовились збільшити кредит на суму 3600 грн. (т.1,а.с.83). Також, ОСОБА_1 було підписано графік розрахунків, що є додатком №1 до додаткової угоди від 11.11.2020 року до договору №232846815 від 15.09.2020 року (т.1,а.с.84).

На підтвердження виконанням первинним кредитором обов`язку щодо надання грошових коштів у розмірі 3600 грн. позивачем надано платіжне доручення від 11.11.2020 року (т.1,а.с.17).

14.11.2020 року ОСОБА_1 підписала додаткову угоду до договору №232846815 від 15.09.2020 року, за умовами якої сторони домовились якою продовжено строк дії договору на 30 днів, відповідачка зобов`язана була сплатити проценти за користування кредит з 14.11.2020 р., які нараховуються за ставкою 0,68 % від суми кредиту на добу (т.1,а.с.68).

14.12.2020 року ОСОБА_1 підписала додаткову угоду до договору №232846815 від 15.09.2020 року, за умовами якої сторони домовились якою продовжено строк дії договору на 30 днів, відповідачка зобов`язана була сплатити проценти за користування кредит з 14.12.2020 р., які нараховуються за ставкою 0,43 % від суми кредиту на добу (т.1,а.с.69).

13.01.2021 року ОСОБА_1 підписала додаткову угоду до договору №232846815 від 15.09.2020 року, за умовами якої сторони домовились якою продовжено строк дії договору на 30 днів, відповідачка зобов`язана була сплатити проценти за користування кредит з 13.01.2021 р., які нараховуються за ставкою 0,43 % від суми кредиту на добу (т.1,а.с.70).

15.02.2021 року ОСОБА_1 підписала додаткову угоду до договору №232846815 від 15.09.2020 року, за умовами якої сторони домовились якою продовжено строк дії договору на 30 днів, відповідачка зобов`язана була сплатити проценти за користування кредит з 15.02.2021 р., які нараховуються за ставкою 0,43 % від суми кредиту на добу (т.1,а.с.71,72).

На виконання вимог ухвали суду від 05.03.2026 року АТ КБ «ПРИВАТБАНК» письмово повідомили про те, що на ім`я ОСОБА_1 емітовано картку № НОМЕР_2 та підтверджено зарахування позики у загальній сумі 22000 грн. (т.2,а.с.88,89,90)

28 листопада 2018 року між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» було укладено договір факторингу №28/1118-01, згідно п.2.1 якого було передбачено, що клієнт зобов`язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних Реєстрах прав вимоги, а фактор зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження Клієнта за плату на умовах, визначених цим договором (т.1,а.с.157-163).

Строк дії вказаного договору згідно п.8.2 було встановлено до 28 листопада 2019 року.

У подальшому додатковими угодами №19 від 28 листопада 2019 року, №26 від 31 грудня 2020 року, №27 від 31 грудня 2021 року, №31 від 31 грудня 2022 року та №32 від 31 грудня 2023 року вносились зміни до договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 року, відповідно до яких, зокрема, строк його дії було продовжено до 31 грудня 2024 року включно (т.1,а.с. 168-181).

Крім того, 31 грудня 2020 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» (клієнт) та ТОВ «Таліон Плюс» (фактор) укладено додаткову угоду № 26 до договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року, за умовами якої сторони дійшли згоди викласти текст договору у новій редакції.

Згідно п.1.3 додаткової угоди №26 до договору факторингу №28/1118-01 від 28 листопада 2018 року під правом вимоги розуміються всі права клієнта за кредитними договорами, в тому числі права грошових вимог до боржників по сплаті суми боргу за кредитними договорами, строк платежу за якими настав, а також права вимоги, які виникнуть в майбутньому.

Відповідно до п. 2.1 договору факторингу, згідно умов цього Договору клієнт зобов`язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а фактор зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених цим договором.

Згідно п. 4.1 договору факторингу, сторони погодили, що право вимоги переходить від клієнта до фактора з моменту підписання ними відповідного реєстру прав вимоги, по формі, встановленій у відповідному додатку. Право майбутньої вимоги передається з моменту виникнення такого права вимоги до Боржника та додаткового оформлення не потребує.

Позивач зазначив, що первісне відступлення прав вимоги за кредитним договором №232846815 від 15.09.2020 року відбулось від ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» на користь ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» на підставі зазначеного вище договору факторингу №28/1118-01 від 28 листопада 2018 року, підтвердженням чого є витяг з реєстру прав вимоги №130 від 20.04.2021 року до договору факторингу №28/1118-01 від 28 листопада 2018 року.(т.1,а.с.154-156)

05.08.2020 року між ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» та ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ОНЛАЙН ФІНАНС» було укладено договір факторингу №05/0820-01 (т.1,а.с.141-146), з урахуванням додаткових угод (т.1, а.с.150,151), зі строком дії до 30.12.2024 року, відповідно до якого за доводами позовної заяви ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» на користь ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ОНЛАЙН ФІНАНС» було відступлено право вимоги за кредитним договором № 232846815 від 15.09.2020 року, що підтверджується витягом з реєстру прав вимоги №9 від 30.05.2023 року (т.1,а.с.138-140).

З копії платіжної інструкції № 4097 від 30.05.2023 року вбачається, що ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» отримало від ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ОНЛАЙН ФІНАНС» суму коштів у розмірі 3818981,17 грн., як плату за відступлення права вимоги згідно договору № 05/0820-01 від 05.08.2020 року. (т.1,а.с.137)

В подальшому право вимоги за вказаним кредитним договором ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ОНЛАЙН ФІНАНС» на підставі договору факторингу №11/07/25-Е від 11.07.2025 року було відступлено на користь ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС» (т.1,а.с.126-133), за кредитним договором № 232846815 від 15.09.2020 року, що підтверджується витягом з реєстру боржників від 14.07.2025 року (т.1,а.с.122-125).

З копій платіжних інструкцій вбачається, що ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ОНЛАЙН ФІНАНС» отримало від ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС» суму коштів, як плату за відступлення права вимоги згідно договору № 11/07/25-Е від 11.07.2025 року. (т.1,а.с.110,111,112,113,114,115,116)

Так, у відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно ст. 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредитору. Правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні, яке виникло на підставі правочину, що підлягає державній реєстрації, має бути зареєстрований в порядку, встановленому для реєстрації цього правочину, якщо інше не встановлено законом.

Згідно із частиною першою статті 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

За змістом ст. 516 ЦПК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник у зобов`язанні не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Відповідно до ч. 1 ст. 517 ЦК України первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Первісний кредитор у зобов`язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання боржником свого обов`язку, крім випадків, коли первісний кредитор поручився за боржника перед новим кредитором (ч.1 ст. 519 ЦК України).

Відповідно до ст. 1077 ЦК України передбачено, що за договором факторингу одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором. Зобов`язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов`язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.

Положеннями ст. 1077, 1078 ЦК України визначено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором. Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події.

Доводи відповідача щодо майбутньої вимоги, не спростовують факту переходу права вимоги до позивача, оскільки з умов договорів факторингу та наданих до справи документів вбачається, що самі договори факторингу мали рамковий характер і визначали загальні умови співпраці сторін, тоді як конкретні права вимоги індивідуалізувалися та передавалися шляхом підписання відповідних реєстрів прав вимоги.

Отже, право вимоги до відповідача було передано не в момент укладення договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 р., а в момент підписання реєстру прав вимоги № 130 від 20.04.2021 р., тобто вже після укладення кредитного договору № 232846815 від 15.09.2020 року та після виникнення відповідного кредитного зобов`язання.

Аналогічно, право вимоги від ТОВ «Таліон Плюс» до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» перейшло не в момент укладення договору факторингу № 05/0820-01 від 05.08.2020 р., а після підписання реєстру прав вимоги № 9 від 30.05.2023 р., тобто також після виникнення кредитного зобов`язання відповідача.

Крім того, суд зауважує, що витяги з реєстру прав вимоги оцінюються не ізольовано, а у сукупності з іншими доказами у справі: договорами факторингу, додатковими угодами, реєстрами прав вимоги, актом приймання-передачі реєстру боржників, платіжними документами та розрахунком заборгованості.

Сам по собі факт надання витягів із реєстрів прав вимоги не свідчить про їх недопустимість, оскільки такі витяги подані для підтвердження відомостей щодо конкретного боржника з урахуванням того, що повні реєстри містять персональні дані інших осіб, які не є учасниками цієї справи.

Щодо доводів відповідача про докази оплати за договорами факторингу, суд враховує, що позивачем надано документи, які підтверджують фінансування за договорами факторингу, зокрема платіжні документи, акт звірки взаємних розрахунків, протокол узгодження предмету факторингової операції та акт приймання-передачі реєстру боржників. Крім того, умовами договорів факторингу момент переходу права вимоги пов`язаний із підписанням відповідного реєстру прав вимоги або реєстру боржників та акта його приймання-передачі.

У постанові від 16 березня 2021 року у справі № 906/1174/18 (провадження № 12- 1гс21, пункт 48) Велика Палата Верховного Суду додатково навела ознаки договору факторингу: 1) предметом договору є надання фінансової послуги за плату; 2) зобов`язання, в якому клієнтом відступається право вимоги, може бути тільки грошовим; 3) договір факторингу має передбачати не тільки повернення фінансування фактору, а й оплату клієнтом наданої фактором фінансової послуги; 4) договір факторингу укладається тільки в письмовій формі та має містити визначені Законом про фінансові послуги умови; 5) мета договору полягає у наданні фактором та отриманні клієнтом фінансової послуги.

Виходячи з умов укладених 28.11.2018 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова компанія» та ТОВ «Таліон Плюс», 05.08.2020 року між ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «Таліон Плюс» та 11.07.2025 року між ТОВ «ФК «ЕЙС» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» договорів, суд дійшов висновку, що між цими юридичними особами, які є фінансовими установами, було укладено саме договори факторингу, а не договори про відступлення права вимоги, які в судовому порядку недійсними не визнані.

Суд вважає, що копії договорів факторингу та реєстрів права вимоги є належними та допустимими доказами відступлення права вимоги у спірних правовідносинах.

Крім того, укладання договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» до виникнення кредитних правовідносин з відповідачем не свідчить про недійсність передачі прав вимоги за таким договором новому кредитору, оскільки станом на момент укладення кредитного договору договір факторингу був чинним. Право вимоги по кредитному договору №232846815 від 15.09.2020 року були передані ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» на користь ТОВ «Таліон Плюс» та в подальшому позивачу на підставі реєстру, який є додатком до договору факторингу.

Згідно сталої практики Верховного Суду доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються, за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором (постанови Верховного Суду від 02 листопада 2021 року № 905/306/17, від 29 червня 2021 року у справі № 753/20537/18, від 21 липня 2021 року у справі № 334/6972/17, від 27 вересня 2021 року у справі № 5026/886/2012, від 15 квітня 2024 року в справі №2221/2373/12).

Також, ст. 1082 ЦК України передбачено, що боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов`язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов`язку перед ним. Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов`язку перед клієнтом.

Отже, заміна кредитора не означає звільнення боржника від обов`язку виконати зобов`язання за кредитним договором, а лише надає боржникові право вимагати від нового кредитора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги справді мало місце та у випадку, коли таких доказів не надано, виконати зобов`язання на рахунок первинного кредитора.

Таким чином, у разі сплати відповідачем ОСОБА_1 коштів на рахунок первісного кредитора, вони були б перераховані на рахунки ТОВ «ФК «ЕЙС» та зараховані для погашення кредитної заборгованості.

За таких обставин суд дійшов висновку, що відповідачем не спростовано належними та допустимими доказами факту переходу права вимоги до позивача.

Згідно статті 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що ставляться.

За приписами частини 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 251 ЦК України встановлено, що строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду.

Відповідно до статті 251 ЦК України строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

За змістом частини першої статті 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з частиною першою статті 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.

Аналіз вказаних норм права свідчить про те, що при укладенні договору сторони можуть визначити строк його дії, тобто час, протягом якого вони мають здійснити свої права та виконати свої обов`язки відповідно до цього договору.

Щодо кредитного договору, то сторони вправі встановити строк кредитування, протягом якого боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок за договором із повернення кредиту та сплати процентів. У свою чергу, впродовж цього строку кредитодавець вправі реалізувати своє право на проценти за користування кредитними коштами.

При цьому право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом і комісії припиняється після спливу, визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.

Саме таку правову позицію висловила Велика Палата Верховного Суду у постановах від 28 березня 2018 року (справа №444/9519/12) та 31 жовтня 2018 року (№202/4494/16-ц), яка в силу частини четвертої статті 263 ЦПК України має бути врахована судами при виборі і застосуванні норм права.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ч. 1 ст. 599 ЦК України).

Відповідно до частини 1 статті 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За матеріалами справи встановлено, що 15.09.2020 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 було укладено договір № 232846815.

Так, згідно умов договору, Товариство зобов`язалося надати позичальнику кредит у виді встановлення кредитного ліміту на суму 12500 грн. на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язався повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом, відповідно до умов договору та додатків до нього. Строк дії договору 30 днів, а в частині розрахунків до повного та належного їх виконання. У будь-якому разі зобов`язання, що виникли під час дії договору, діють до повного їх виконання.

З графіку розрахунків, що є додатком №1 до договору № 232846815 від 15.09.2020 року вбачається, що термін платежу 15.10.2020 року (т.1,а.с.66)

15.10.2020 року ОСОБА_1 підписала додаткову угоду до договору №232846815 від 15.09.2020 року, за умовами якої сторони домовились якою продовжено строк дії договору на 30 днів, відповідачка зобов`язана була сплатити проценти за користування кредит з 15.10.2020 р., які нараховуються за ставкою 0,85 % від суми кредиту на добу (т.1,а.с.67).

14.11.2020 року ОСОБА_1 підписала додаткову угоду до договору №232846815 від 15.09.2020 року, за умовами якої сторони домовились якою продовжено строк дії договору на 30 днів, відповідачка зобов`язана була сплатити проценти за користування кредит з 14.11.2020 р., які нараховуються за ставкою 0,68 % від суми кредиту на добу (т.1,а.с.68).

14.12.2020 року ОСОБА_1 підписала додаткову угоду до договору №232846815 від 15.09.2020 року, за умовами якої сторони домовились якою продовжено строк дії договору на 30 днів, відповідачка зобов`язана була сплатити проценти за користування кредит з 14.12.2020 р., які нараховуються за ставкою 0,43 % від суми кредиту на добу (т.1,а.с.69).

13.01.2021 року ОСОБА_1 підписала додаткову угоду до договору №232846815 від 15.09.2020 року, за умовами якої сторони домовились якою продовжено строк дії договору на 30 днів, відповідачка зобов`язана була сплатити проценти за користування кредит з 13.01.2021 р., які нараховуються за ставкою 0,43 % від суми кредиту на добу (т.1,а.с.70).

15.02.2021 року ОСОБА_1 підписала додаткову угоду до договору №232846815 від 15.09.2020 року, за умовами якої сторони домовились якою продовжено строк дії договору на 30 днів, відповідачка зобов`язана була сплатити проценти за користування кредит з 15.02.2021 р., які нараховуються за ставкою 0,43 % від суми кредиту на добу (т.1,а.с.71,72).

Звертаючись до суду з даним позовом, ТОВ «ФК «ЕЙС» просить стягнути з відповідачки ОСОБА_1 на свою користь заборгованість за кредитним договором № 232846815 від 15.09.2020 в розмірі 97063,44 грн.

Згідно наданого позивачем детального розрахунку заборгованості за кредитним договором № 232846815 від 15.09.2020 року, зробленого первісним кредитором ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» станом на 20.04.2021 року (дата відступлення права вимоги від ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» до ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС»), заборгованість відповідачки за цим договором становила 75468,79 грн, з яких: 58236,84 грн. заборгованість по основному боргу; 21997,95 грн. заборгованість по відсоткам. Із зазначеного розрахунку вбачається, що відповідачка здійснила п`ять платежів в рахунок погашення кредитної заборгованості, а саме: 15.10.2020 року в сумі 2389 грн., 14.11.2020 року в сумі 4397 грн., 14.12.2020 року в сумі 4488 грн., 13.01.2021 року в сумі 2838 грн. та 15.02.2021 в сумі 3122 грн., а всього 17234 грн. З цієї суми 15.10.2020 року - 0,67 грн. зараховано на погашення тіла кредиту, а решту 2388,33 грн. на погашення відсотків; 14.11.2020 року 0,25 грн. зараховано на погашення тіла кредиту, а решту 4396,75 грн. на погашення відсотків; 14.12.2020 року 0,30 грн. зараховано на погашення тіла кредиту, а решту 4487,70 грн. на погашення відсотків; 13.01.2021 року 0,30 грн. зараховано на погашення тіла кредиту, а решту 2837,70 грн. на погашення відсотків; 15.02.2021 року 0,53 грн. зараховано на погашення тіла кредиту, а решту 3121,47 грн. на погашення відсотків. Після 15.02.2021 року відповідачка жодних платежів не вносила. (т.1,а.с.105-109)

Строк, на який надавався кредит за Договором № 232846815 від 15.09.2020 року, становив 30 днів з терміном платежу 15.10.2020 року. Відповідно до додаткової угоди від 15.10.2020 року до цього договору строк користування кредитом було продовжено на 30 днів; від 14.11.2020 року ще на 30 днів; 14.12.2020 року ще на 30 днів, 13.01.2021 року ще на 30 днів, а додатковою угодою від 15.02.2021 року ще на 30 днів.

У період з 15.09.2020 року по 17.03.2021 (продовжений період кредитування згідно з додатковими угодами) нарахування відсотків за користування кредитом здійснювалося за різними процентними ставками в день від суми кредиту.

Оскільки кредит у встановлені строки повернуто не було, кредитодавець 21.03.2021 року здійснив перерахунок відсотків за користування кредитом, а починаючи з 22.03.2021 року кредитором нараховувалися відсотки за понадстрокове користування кредитом за ставкою 1,70 % в день від суми кредиту, що відповідає п. 1.4 та п. 1.5 Договору.

Крім того, Верховий Суд у постанові від 09 жовтня 2024 року у справі №582/202/22 зазначив, що умови договорів про сплату відсотків за користування кредитами є справедливими та не призводять до дисбалансу прав та обов`язків сторін договорів, оскільки оспорювані пункти договорів про розміри відсоткової ставки погоджено за домовленістю сторін (договори укладені в електронній формі, про умови договорів позивач була ознайомлена попередньо, а відтак вільно та свідомо погодилась виконувати взяті на себе зобов`язання, у тому числі і щодо сплати процентів за користування кредитним коштами).

Перевіривши поданий розрахунок, суд дійшов висновку, що він є арифметично узгодженим, відповідає умовам договору та не містить внутрішніх суперечностей.

Відповідачкою вказаний розрахунок не спростовано, контррозрахунку суду не надано, доводів щодо неправильності нарахувань не наведено.

За таких обставин суд приймає поданий позивачем розрахунок як належний, допустимий та достатній доказ розміру заборгованості.

Відповідачка ОСОБА_1 фактично отримала та використала кредитні кошти у розмірі 22000 грн., що підтверджується матеріалами справи. У добровільному порядку отримані кошти вона не повернула ні первісному кредитору, ні новим кредиторам, сплативши лише 2,05 грн тіла кредиту. За таких обставин суд дійшов висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідачки на користь ТОВ «ФК «ЕЙС» заборгованості за тілом кредиту у розмірі 21997,95 грн.

Що стосується позовних вимог в частині стягнення з відповідачки на користь позивача заборгованості по відсоткам, то суд враховує, що відповідно до висновків, викладених в постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року в справі № 444/9519/12, від 04 липня 2018 року в справі № 310/11534/13 «право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання».

Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, закон прямо допускає можливість: відступу від загального правила щодо трьох процентів річних; визначення сторонами іншого розміру відповідальності у договорі.

У Постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 року у справі № 910/1238/17 зроблено висновок про те, що проценти за користування кредитом - проценти, які нараховуються в межах строку кредиту (позики), визначені у договорі. Такі проценти розуміються як проценти за правомірне користування чужими грошовими коштами, розмір яких визначається договором або законом, які сплачує позичальник. Порядок їх виплат врегульований ч. 1 ст. 1048 ЦК України. Проценти за неправомірне користування чужими грошовими коштами - проценти, які нараховуються внаслідок прострочення боржником виконання грошового зобов`язання, порядок виплати якого врегульований ч. 2 ст. 625 ЦК України, у зв`язку з чим такі проценти можуть бути стягнуті після спливу визначеного кредитним договором строку кредитування.

У кредитному договорі № 232846815 від 15.09.2020 року сторони, діючи відповідно до положень ст. 6, 627 ЦК України, врегулювали відносини щодо сплати процентів, зокрема, погодили, що проценти, нараховані після закінчення строку, встановленого договором і додатковими угодами, є процентами за користування грошовими коштами в розумінні ч. 2 ст. 625 ЦК України. Такі проценти нараховуються саме у зв`язку з простроченням виконання грошового зобов`язання, не є платою за правомірне користування кредитом, мають характер відповідальності за порушення зобов`язання.

Таким чином, у позивача наявні всі правові підстави для стягнення відсотків за кредитним договором як в межах строку його дії (відповідно до ст. 1048 ЦК України) так і після спливу строку кредитування (відповідно до ст. 625 ЦК України), так як вони нараховані згідно умов кредитного договору.

Після набуття права вимоги за кредитним договором № 232846815 від 15.09.2020 року ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» з 22.03.2021 року продовжило нараховувати відсотки за понадстрокове користування кредитом, у зв`язку з чим заборгованість ОСОБА_1 за відсотками станом на 30 травня 2023 року (день відступлення права вимоги від ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» до ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС») становила 75065,49 грн. (т.1,а.с.163а-164)

ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» передало ТОВ «ФК «ЕЙС» право вимоги за кредитним договором № 232846815 від 15.09.2020 року в загальному розмірі 97063,44 грн, з яких: 21997,95 грн заборгованість по основному боргу; 75065,49 грн заборгованість по відсоткам. (т.1,а.с.163) Таким чином, сума у частині відсотків відповідає тій, яку ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» отримало від ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС».

Враховуючи принцип диспозитивності цивільного судочинства, викладений у статті 13 ЦПК України, згідно з яким суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках, даний позов слід задовольнити у повному обсязі та стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «ЕЙС» 97063,44 грн. заборгованості за кредитним договором № 232846815 від 15.09.2020 року, з яких: 21997,95 грн. заборгованість за основним боргом; 75065,49 грн. заборгованість за відсотками.

Відповідно до положень ст. 141 ЦПК України, суд вважає за можливе стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС» сплачені та документально підтверджені витрати зі сплати судового збору в розмірі 2662,40 грн. (т.1,а.с.220а).

Щодо заявлених позивачем вимог про стягнення витрат професійну правничу допомогу, суд зауважує наступне.

Відповідно до ст. 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Звертаючись із позовною заявою, ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС» просило стягнути з ОСОБА_1 на свою користь витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 7 000 грн., надавши при цьому договір про надання правничої допомоги №20/08/25-01 від 20.08.2025 року (т.1,а.с.99-101), протокол погодження вартості до Договору про надання правничої допомоги №20/08/25-01 від 20.08.2025 року, що є додатком №1 до договору (т.1,а.с.162), додаткову угоду №25770904350 до договору про надання правничої допомоги №20/08/25-01 від 20.08.2025 року (т.1,а.с.98), акт прийому-передачі наданих послуг від 29.12.2025 року (акт є невід`ємною частиною до договору про надання правничої допомоги №20/08/25-01 від 20.08.2025 року) (т.1,а.с.97).

Аналізуючи розмір витрат на професійну правничу допомогу на дотримання вимог співмірності, суд, з урахуванням складності справи, ціни позову, обсягу виконаних робіт (наданих послуг), вважає, що розмір витрат у сумі 7 000 грн. є не обґрунтованим та завищеним.

Надаючи оцінку поданим позивачем доказам на підтвердження обсягів наданої професійної правничої допомоги, суд виходить з того, що частина наданих позивачу послуг, вивчення матеріалів справи, підготовка адвокатського запиту щодо отримання інформації про зарахування кредитних коштів, підготовка клопотання про отримання інформації щодо зарахування кредитних коштів, не є самостійною послугою, а є лише етапом підготовки до складання позовної заяви.

Справа відноситься до категорії не складних справ, розгляд проводився в спрощеному провадженні, спір, який виник між сторонами у справі, відноситься до категорії спорів, які виникають у зв`язку із стягненням заборгованості за порушення грошового зобов`язання; матеріали справи не містять великої кількості документів на дослідження, збирання яких адвокат би витратив значний час. Даний спір є незначної складності, великої кількості законів та підзаконних актів, які підлягають застосуванню, спірні правовідносини не передбачають.

Крім того, у провадженні адвокатського бюро перебуває значна кількість аналогічних справ, тобто вони є типовими.

За таких обставин, надані адвокатом юридичні послуги щодо підготовки та складання позовної заяви не відповідають критеріям розумності та необхідності. З урахуванням категорії справи, рівня складності юридичної кваліфікації правовідносин, обсягу наданих позивачу послуг з правничої допомоги, змісту поданих процесуальних документів, принципів співмірності та розумності судових витрат, критерію реальності, дійсності та необхідності витрат на професійну правничу допомогу будуть відповідати витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 1000 грн.

На підставі викладеного, суд, керуючись ст. ст. 81, 89, 141, 259, 263, 265, 274-279, 354 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС» заборгованість за кредитним договором № 232846815 від 15.09.2020 року станом на 26.12.2025 року у сумі 97063,44 грн., яка складається із заборгованості: за кредитом 21997,25 грн., за відсотками 75065,49 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС» судові витрати у сумі 3 662,40 грн., з яких: витрати на професійну правничу допомогу - 1000 грн.; судовий збір - 2662,40грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів до Дніпровського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості про учасників справи згідно п.4 ч.5 ст.265 ЦПК України:

Позивач: товариство з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС», код ЄДРПОУ 42986956, м. Київ, Харківське шосе, буд. 19, офіс 2005.

Відповідач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .

Суддя О.О.Куць