Ухвала суду № 140068368, 24.09.2026, Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпра (до 25.04.2025 - Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська)

Справа № 199/13842/25

(1-кп/199/1136/26)

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.09.2026 місто Дніпро

Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпра у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

секретар судового засідання ОСОБА_4 ,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження № 62024000000000050 внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 16.01.2024 року, відносно обвинувачених:

- ОСОБА_5 за ч. 2 ст. 255, ч. 4 ст. 28 ч. 3 ст. 311, ч. 4 ст. 28 ч. 3 ст. 307, ч. 4 ст. 28 ч. 3 ст. 305, ч. 4 ст. 28 ч. 3 ст. 321 КК України;

- ОСОБА_6 за ч. 2 ст. 255, ч. 4 ст. 28 ч. 3 ст. 311, ч. 4 ст. 28 ч. 3 ст. 305 КК України;

- ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , за ч. 2 ст. 255, ч. 4 ст. 28 ч. 3 ст. 311, ч. 4 ст. 28 ч. 3 ст. 307 КК України

- ОСОБА_10 за ч. 2 ст. 255, ч. 4 ст. 28 ч. 3 ст. 305 КК України,

сторони кримінального провадження:

прокурор ОСОБА_11

обвинувачений ОСОБА_5 та його захисник ОСОБА_12

обвинувачений ОСОБА_6 та його захисник ОСОБА_13

обвинувачена ОСОБА_10 та її захисник ОСОБА_13

обвинувачений ОСОБА_7 та його захисник ОСОБА_14

обвинувачений ОСОБА_8 та його захисник ОСОБА_15

обвинувачений ОСОБА_9 та його захисник ОСОБА_16

В С Т А Н О В И В:

Всі учасники судового провадження вважали можливим призначити судовий розгляд у відкритому судовому засіданні на підставі обвинувального акта відносно:

- ОСОБА_5 обвинуваченого за ч. 2 ст. 255, ч. 4 ст. 28 ч. 3 ст. 311, ч. 4 ст. 28 ч. 3 ст. 307, ч. 4 ст. 28 ч. 3 ст. 305, ч. 4 ст. 28 ч. 3 ст. 321 КК України;

- ОСОБА_6 обвинуваченого за ч. 2 ст. 255, ч. 4 ст. 28 ч. 3 ст. 311, ч. 4 ст. 28 ч. 3 ст. 305 КК України;

- ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , обвинувачених за ч. 2 ст. 255, ч. 4 ст. 28 ч. 3 ст. 311, ч. 4 ст. 28 ч. 3 ст. 307 КК України

- ОСОБА_10 обвинуваченої за ч. 2 ст. 255, ч. 4 ст. 28 ч. 3 ст. 305 КК України.

Суд, вислухавши думки учасників судового провадження, дослідивши зміст обвинувального акта та реєстр матеріалів досудового розслідування, вважає, що дане кримінальне провадження підсудне Амур-Нижньодніпровському районному суду міста Дніпра, підстав для закриття кримінального провадження, або повернення обвинувального акта, не встановлено, тому дане кримінальне провадження підлягає призначенню до судового розгляду у відкритому судовому засіданні.

Крім вказаного, до суду від прокурора надійшли клопотання про продовження покладених обов`язків на обвинувачених ОСОБА_8 , ОСОБА_10 , ОСОБА_7 .

В обґрунтування заявленого клопотання сторона обвинувачення зазначила, що кримінальні правопорушення в яких обвинувачуються ОСОБА_8 , ОСОБА_10 , ОСОБА_7 відносяться до особливо тяжких, ризики, передбачені п.п.1,3,4,5 ч.1 ст.177 КПК України, які існували на момент застосування запобіжного заходу відносно обвинувачених, не зменшились та продовжують існувати.

Суд, з урахуванням думки учасників провадження приходить до наступних висновків.

Згідно ч. 2 ст. 177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснювати дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.

Частиною 7 ст. 194 КПК України визначено, обов`язки, передбачені частинами п`ятою та шостою цієї статті, можуть бути покладені на підозрюваного, обвинуваченого на строк не більше двох місяців. У разі необхідності цей строк може бути продовжений за клопотанням прокурора в порядку, передбаченому статтею 199 цього Кодексу. Після закінчення строку, в тому числі продовженого, на який на підозрюваного, обвинуваченого були покладені відповідні обов`язки, ухвала про застосування запобіжного заходу в цій частині припиняє свою дію і обов`язки скасовуються.

Як слідує з наявних матеріалів кримінального провадження, обґрунтованість обвинувачення ОСОБА_8 , ОСОБА_10 , ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованих їм кримінальних правопорушень підтверджується наявною в матеріалах провадження інформацією, яка в своїй сукупності вказує на вірогідну причетність обвинувачених до інкримінованих їм кримінальних правопорушень, а отже обвинувачення не є вочевидь безпідставним.

Зазначені прокурором ризики передбачені п.п.1,3,5 ч.1 ст.177 КПК України є обґрунтованими та об`єктивно існують.

Так, в розумінні Кримінального кодексу України інкриміновані обвинуваченим кримінальні правопорушення є умисними особливо тяжкими та тяжкими, відповідно до ст. 12 КК України, і у разі доведеності вини ОСОБА_8 , ОСОБА_10 , ОСОБА_7 , їм може загрожувати основне покарання у виді позбавлення волі на строк від десяти до дванадцяти років з конфіскацією майна, а тому ця обставина може спонукати їх до вчинення дій, спрямованих на ухилення від кримінальної відповідальності та переховування від суду.

В контексті практики ЄСПЛ ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню.

Наявний і ризик зазначений у п.3 ст. 177 КПК України, оскільки обвинувачені перебуваючи під іншим більш м`яким запобіжним заходом, володіючи відомостями про свідків та інших обвинувачених, зможуть незаконно на них впливати, з метою відмови від показань.

Ризик визначений п.4 ч.1 ст. 177 КПК України прокурором не доведений, оскільки у клопотаннях відносно ОСОБА_8 , ОСОБА_10 , ОСОБА_7 умовою ризику, що полягає у перешкоджанні кримінальному провадженню іншим чином є перебування обвинувачених під вартою, однак це суперечить фактичним обставинам оскільки обвинувачені під вартою не перебувають.

Про наявність ризику, передбаченого п.5 ч.1 ст.177 КПК України свідчить те, що обвинувачені ОСОБА_8 , ОСОБА_10 , ОСОБА_7 можуть і надалі вчиняти кримінальні правопорушення, так як тривалість вчинення кримінальних правопорушень в межах даного провадження свідчить про систематичний характер неправомірних дій обвинувачених, необхідності в отриманні джерела доходів, для забезпечення їх життєдіяльності, що може стати підставою для продовження вчинення аналогічних та інших кримінальних правопорушень, оскільки незаконний збут прекурсорів та психотропних речовин може приносити швидкий стабільний заробіток.

З огляду на наведене, суд вважає, що клопотання прокурора відносно обвинувачених ОСОБА_8 , ОСОБА_10 , ОСОБА_7 обґрунтоване та підлягає задоволенню, а також, приходить до висновку про доцільність продовження покладених на них обов`язків.

Також до суду від прокурора надійшло клопотання про продовження застосування відносно ОСОБА_5 запобіжного заходу у виді тримання під вартою.

Суд, вислухавши думки учасників судового провадження, не вирішуючи питання про доведеність вини та правильність кваліфікації дій ОСОБА_5 за ч. 2 ст. 255, ч. 4 ст. 28 ч. 3 ст. 311, ч. 4 ст. 28 ч. 3 ст. 307, ч. 4 ст. 28 ч. 3 ст. 305, ч. 4 ст. 28 ч. 3 ст. 321 КК України, приходить до висновку, що прокурором доведені ризики які були враховані при обранні та продовженні запобіжного заходу відносно обвинуваченого, які наразі не відпали і продовжують існувати на цей час.

Згідно ч. 2 ст. 177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснювати дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини тримання особи під вартою може бути виправдане, якщо існують реальні ознаки наявності справжнього суспільного інтересу, який, не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи, закріплений статтею 5 Конвенції.

Згідно правової позиції, викладеної в п.152 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Лабіта проти Італії» від 06 квітня 2000 року, за якою тримання під вартою є виправданим у тому випадку, якщо конкретні ознаки розкривають наявність публічного інтересу, що переважає, попри презумпцію невинуватості, над повагою до особистої свободи.

Так, відповідно до змісту обвинувального акту, ОСОБА_5 обвинувачується, у вчиненні відповідно до ст. 12 КК України, у тому числі, і особливо тяжких кримінальних правопорушень.

Як свідчить практика ЄСПЛ ризик втечі має оцінюватись у контексті чинників, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейним зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідування («Бекчиєв проти Молдови» §58). Серйозність покарання є релевантною обставиною в оцінці ризику того, що обвинувачений може втекти («Ідалов проти Росії», «Гарицьки проти Польщі», «Храїді проти Німеччини», «Ілійков проти Болгарії»).

Враховуючи обсяг пред`явленого ОСОБА_5 обвинувачення, є достатні підстави вважати, що, ймовірна тяжкість покарання, яке йому загрожує, у разі визнання його винуватим у вищевказаному кримінальному правопорушенні, обвинувачений, перебуваючи під загрозою застосування тяжкого покарання, може переховуватися від суду, тобто наявний ризик п. 1) ч. 1 ст. 177 КПК України, що, у свою чергу, може зашкодити вирішенню завдань кримінального судочинства.

Наявний і ризик зазначений у п.3 ст. 177 КПК України, оскільки обвинувачений перебуваючи під іншим більш м`яким запобіжним заходом, володіючи відомостями про свідків та інших обвинувачених, зможе незаконно на них впливати, з метою відмови від показань.

Ризик визначений п.4 ч.1 ст. 177 КПК України прокурором перераховано формально без надання фактичних доказів.

Про наявність ризику, передбаченого п.5 ч.1 ст.177 КПК України свідчить те, що обвинувачений може і надалі вчиняти кримінальні правопорушення, так як тривалість вчинення кримінальних правопорушень в межах даного провадження свідчить про систематичний характер неправомірних дій обвинуваченого, необхідність в отриманні джерела доходів, для забезпечення життєдіяльності, що може стати підставою для продовження вчинення аналогічних та інших кримінальних правопорушень, оскільки незаконний збут прекурсорів та психотропних речовин може приносити швидкий стабільний заробіток.

При продовженні строку дії запобіжного заходу суд також враховує ту обставину, що протягом перебування обвинуваченого в Державній установі «Дніпровська установа виконання покарань (№ 4)» будь-яких відомостей щодо протипоказань перебування ОСОБА_5 в умовах ізоляції відносно останнього не надходило.

З огляду на наведене, суд вважає, що клопотання прокурора обґрунтоване та підлягає задоволенню, а також, приходить до висновку про доцільність продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою, оскільки обставини, які свідчать про те, що заявлені ризики, передбачені ч.1 ст.177 КПК України, не зменшилися та до обвинуваченого не можуть бути застосовані більш м`які запобіжні заходи.

За таких обставин запобіжний захід обвинуваченому у виді тримання під вартою повинен бути продовжений, із зменшенням раніше визначеного розміру застави, з огляду на приписи ч.5 ст. 182 КПК України, у розмірі 90 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 299 520.00 гривень з покладенням на нього обов`язків. Зменшуючи визначений раніше розмір застави, судом враховано, що обвинувачений ОСОБА_5 утримується під вартою більш ніж 1 рік 11 місяців.

У своїх рішеннях ЄСПЛ систематично наголошує, що плин часу сам по собі зменшує переконливість первинних підстав для тримання особи під вартою. Відповідно, зі збільшенням строку обмеження свободи на державу покладається підвищений обов`язок довести наявність конкретних і достатніх підстав, які виправдовують подальше застосування найсуворішого запобіжного заходу. При цьому національні суди повинні не лише констатувати існування ризиків, а й оцінювати можливість їх нейтралізації за допомогою менш обмежувальних заходів.

У справі Kharchenko v. Ukraine, ЄСПЛ зазначив, що посилання на абстрактні ризики без аналізу конкретних обставин справи та без оцінки можливості застосування альтернативних запобіжних заходів не відповідає вимогам пункту 3 статті 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

У справі Maassen v. the Netherlands Європейський суд з прав людини наголосив, що повноцінне обговорення позицій сторін під час судового засідання не звільняє суд від обов`язку належним чином мотивувати своє рішення. Усні дискусії не можуть компенсувати відсутність індивідуалізованого та переконливого письмового обґрунтування.

Окремим проявом ігнорування альтернатив є призначення непомірних, завідомо нереальних сум застави, які виконують функцію прихованого тримання під вартою. Стаття 182 КПК України чітко визначає межі розміру застави, проте дає право суду виходити за ці межі у виняткових випадках, якщо злочин є особливо тяжким або заподіяв велику майнову шкоду.

Розмір застави повинен оцінюватися насамперед з урахуванням фінансових можливостей підозрюваного, його здатності сплатити цю суму, а також ступеня його прив`язаності до майна. Застава, розмір якої завідомо перевищує будь-які реальні можливості особи, є прихованим триманням під вартою без належного обґрунтування.

У справі Bluks Savickis v. Latvia Європейський суд з прав людини наголосив, що розмір застави має визначатися з урахуванням майнового стану особи та її реальної спроможності виконати покладені фінансові зобов`язання. Застава не може встановлюватися у відриві від фактичних можливостей підозрюваного.

Тобто, наразі «достатніми» та «належними» підставами тримання обвинуваченого під вартою є не лише очікування суду, а дотримання балансу між можливими наслідками його звільнення та безпекою суспільства, яке вимагає ізоляції осіб, які з встановленою вірогідністю здатні завдати істотної шкоди правам та свободам інших осіб, що в даному випадку, повністю виправдовує подальше утримання обвинуваченого під вартою.

На переконання суду, на даний час відсутні підстави для зміни раніше обраного запобіжного заходу обвинуваченому, оскільки він обирався та продовжувався не тільки з урахуванням тяжкості злочину, але й особи обвинуваченого, та певних ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, які не відпали і продовжують існувати і на теперішній час.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 314-315, 335, 369 - 372 КПК України, суд -

П О С Т А Н О В И В :

Призначити судовий розгляд по кримінальному провадженню № 62024000000000050 внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 16.01.2024 року, відносно обвинувачених:

- ОСОБА_5 за ч. 2 ст. 255, ч. 4 ст. 28 ч. 3 ст. 311, ч. 4 ст. 28 ч. 3 ст. 307, ч. 4 ст. 28 ч. 3 ст. 305, ч. 4 ст. 28 ч. 3 ст. 321 КК України;

- ОСОБА_6 за ч. 2 ст. 255, ч. 4 ст. 28 ч. 3 ст. 311, ч. 4 ст. 28 ч. 3 ст. 305 КК України;

- ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , за ч. 2 ст. 255, ч. 4 ст. 28 ч. 3 ст. 311, ч. 4 ст. 28 ч. 3 ст. 307 КК України

- ОСОБА_10 за ч. 2 ст. 255, ч. 4 ст. 28 ч. 3 ст. 305 КК України,

у відкритому судовому засіданні на 15.00 годину 24.09.2026 року в залі судового засідання Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпра за адресою: вул. Новоселівська, 9, місто Дніпро.

Судовий розгляд по кримінальному провадженню здійснювати колегіально.

У судове засідання викликати учасників провадження.

Згідно ст. 317 КПК України роз`яснити учасникам судового провадження можливість ознайомитися з матеріалами кримінального провадження, якщо вони про це заявлять клопотання.

Клопотання прокурора про продовження покладених обов`язків на обвинувачених ОСОБА_8 , ОСОБА_10 , ОСОБА_7 задовольнити.

Продовжити, кожному окремо, раніше покладені на ОСОБА_10 ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 обов`язки, а саме:

1) прибувати за викликом до суду;

2) повідомляти суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;

3) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, а також інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Продовжити раніше покладені на ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_3 , обов`язки, а саме:

1) прибувати за викликом до суду;

2) повідомляти суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;

3) утримуватися від спілкування із свідками та іншими обвинуваченими у кримінальному провадженні;

4) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, а також інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Визначити строк дії ухвали в частині обов`язків перелічених як певні обмеження - тривалістю в два місяці - до 22.11.2026 включно.

Ухвалу передати для виконання органу Національної поліції за місцем проживання обвинувачених ОСОБА_8 , ОСОБА_10 , ОСОБА_7 для організації контролю за виконанням ухвали.

Клопотання прокурора про продовження ОСОБА_5 запобіжного заходу у виді тримання під вартою - задовольнити частково.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 строк тримання під вартою до 22.11.2026 включно.

Визначити ОСОБА_5 , альтернативний запобіжний захід у виді застави в розмірі 90 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 299 520.00 гривень (двісті дев`яносто девять тисяч п`ятсот двадцять гривень) з покладенням на нього обов`язків.

У разі внесення застави, покласти на обвинуваченого ОСОБА_5 , такі обов`язки:1)прибувати за викликом до суду;2)не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає, без дозволу суду;3) повідомляти суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;4) утримуватися від спілкування з свідками та обвинуваченими в даному кримінальному провадженні;5) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, а також інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

У разі внесення застави та з моменту звільнення з - під варти, у зв`язку із внесенням застави обвинувачений ОСОБА_5 вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у виді застави.

Роз`яснити ОСОБА_5 , що у разі невиконання покладених на нього обов`язків, застава звертається в дохід держави.

Ухвала суду може бути оскаржена в апеляційному порядку обвинуваченим, захисником, законним представником, прокурором безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення, а особою, яка перебуває під вартою, - з моменту вручення їй копії ухвали.

Подання апеляційної скарги на ухвалу суду про продовження строку тримання під вартою, постановлену під час судового провадження в суді першої інстанції, не зупиняє судовий розгляд у суді першої інстанції.

Подання апеляційної скарги на ухвалу суду про продовження строку тримання під вартою, постановлену під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, зупиняє набрання нею законної сили, але не зупиняє її виконання, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Копію ухвали вручити учасникам судового провадження та направити її для виконання начальнику Державної установи «Дніпровська установа виконання покарань (№ 4)».

Судді:

____ ОСОБА_17 _____ ОСОБА_2 ____ ОСОБА_3