Рішення № 140067785, 28.07.2026, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/13111/25

Провадження № 2-др/761/138/26

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 липня 2026 року Шевченківський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді: Волошина В.О.

при секретарі: Бульбі К.В.,

за участі:

представника позивача: Федька Т.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Києва цивільну справу за заявою представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Адвокатська фірма «Лавринович і Партнери» - адвоката Федька Тараса Вікторовича про ухвалення додаткового рішення по цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Адвокатська фірма «Лавринович і Партнери» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 третя особа: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Лосєв Володимир Володимирович про визнання недійсним договору дарування, -

в с т а н о в и в :

У травні 2026р. представник позивача звернувся до суду із заявою про відшкодування понесених позивачем судових витрат на правову допомогу, в якій просив суд стягнути з відповідачів на користь позивача вартість витрат на правничу допомогу у розмірі 113 016,28 грн.

Заяву мотивовано тим, що рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 11 травня 2026р. у задоволенні вказаного позову було відмовлено, однак у зазначеному рішенні судом було встановлено, що укладення між відповідачами: ОСОБА_1 та ОСОБА_2 оспорюваного договору дарування, було здійснено з порушенням принципу добросовісності та зловживання правом та був вчинений, з метою уникнення відповідальності відповідачки, за зобов`язаннями, які виникли за договором суборенди нежитлових приміщень, у зв`язку з чим, витрати, що поніс позивач внаслідок недобросовісних дій відповідачів та розгляду даної справи в суді першої інстанції, мають бути стягнуті з відповідачів на користь позивача в порядку ч. 9 ст. 141 ЦПК України.

В судовому засіданні представник позивача зазначену заяву підтримав та просив суд її задовільнити, з підстав, викладених у відповідній заяві.

В судове засідання інші учасники процесу не з`явилися про час та місце розгляду справи повідомлялися в установленому законом порядку, поважності причини неявки суду не повідомляли.

В силу положень ч. 4 ст. 270 ЦПК України неявка сторін не перешкоджає розгляду вказаного питання

Суд, повно та всебічно дослідивши матеріали справи, вважає, що подана заява про стягнення судових витрат підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

За змістом ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

При вирішенні питання в частині стягнення витрат на професійну правничу допомогу суд враховує, що відповідно до ст. 133 ЦПК України це один з видів судових витрат.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 11 травня 2026р. позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Адвокатська фірма «Лавринович і Партнери» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Лосєв В.В. про визнання недійсним договору дарування, було залишено без задоволення.

Водночас у мотивувальній частині вказаного рішення судом встановлено, що оспорюваний договір дарування, укладений між відповідачами за своїм змістом суперечить вимогам закону та був вчинений, з метою уникнення відповідальності відповідачки, за зобов`язаннями, які виникли за договором суборенди нежитлових приміщень № СО-17, укладеного 27 листопада 2013р., і в подальшому за зобов`язаннями відповідачки щодо виконання рішення Господарського суду м. Києва по справі № 910/17887/23, за рахунок цього майна (спірної квартири), що є порушенням ст. ст. 3, 13, частин 1 та 5 ст. 203 ЦК України, що за правилами ст. 215 цього Кодексу є підставою для визнання його недійсним.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі відмови в позові за загальним правилом покладаються на позивача.

Проте, за приписами ч. 9 ст. 141 ЦПК України передбачено, що у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами, або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Згідно з правовою позицією Великої Палати Верховного суду (постанова від 08 вересня 2021р. у справі №910/1000/19 та Верховного Суду (постанова від 20 березня 2024 у справі №910/12731/22), ч. 9 ст. 141 ЦПК України передбачає право суду відступити від загального принципу пропорційності розподілу судових витрат, якщо виникнення спору обумовлено протиправними або недобросовісними діями відповідача.

Вчинення відповідачкою правочину з метою уникнення виконання зобов`язань за договором суборенди (фраудаторний правочин) свідчить про її недобросовісну поведінку та є негативними діями, які змусили позивача звернутися до суду за захистом своїх порушених прав.

Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву (ч. 8 ст. 141 ЦПК України).

За змістом ч. 1 ст. 246 ЦПК України якщо сторона з поважних причин не може подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат до закінчення судових дебатів у справі, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

В обґрунтування витрат на професійну правничу допомогу стороною позивача до заяви про ухвалення додаткового рішення було надано: договір №03/03-01 про надання правової допомоги від 03 березня 2025р., укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Адвокатська Фірма «Лавринович і партнери» та Адвокатським об`єднанням «Лавринович і Партнери»; Звіт про надання правової допомоги за договором №03/03-01 від 03 березня 2025р.; Акт приймання - передачі наданої правничої допомоги до цього договору від 12 травня 2026р.; рахунок - фактура №АО-0024 від 12 травня 2026р.

Відповідно до ч.ч. 1 - 4 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У пункті 154 рішення ЄСПЛ у справі «Lavents v. Latvia» (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі ст. 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов`язково понесені та мають розумну суму (аналогічна правова позиція викладена Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду у додаткових постановах від 20 травня 2019р. у справі № 916/2102/17, від 25 червня 2019р. у справі № 909/371/18, у постановах від 05 червня 2019р. у справі № 922/928/18, від 30 липня 2019р. у справі № 911/739/15 та від 01 серпня 2019р. у справі № 915/237/18).

Важливими є також висновки у постановах Верховного Суду у справі №905/1795/18 та у справі №922/2685/19, де визначено, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

У рішенні ЄСПЛ у справі «Лавентс проти Латвії» від 28 листопада 2002р. зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Як вбачається з аналізу наведених правових норм, документально підтверджені судові витрати підлягають компенсації стороні, на користь якої ухвалене рішення, за рахунок іншої сторони. При цьому, склад та розміри витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги, документи, що свідчать про оплату обґрунтованого гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку.

Вказаний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 21 березня 2018р. у справі №815/4300/17, від 11 квітня 2018р. у справі №814/698/16.

Таким чином, враховуючи, що даний спір виник безпосередньо внаслідок недобросовісних дій відповідачів, а також положень ч. 9 ст. 141 ЦПК України, а також проаналізувавши вартість і обсяг наданих адвокатом стороні позивача юридичних послуг та виконаних робіт у даній цивільній справі, зважаючи на її складність в контексті пред`явлених вимог та кількість поданих представником позивача процесуальних документів, а також час, який необхідний адвокату на їх підготовку та прийняття участі у розгляді справи, суд дійшов переконливого висновку, що сума витрат на професійну правничу допомогу підлягає зменшенню до 30000,0 грн., яка, на переконання суду, є обґрунтованою та відповідає дійсним і необхідним витратам, які змушена була понести сторона позивача у цій справі, при цьому судом враховано, що заявлена стороною позивача сума витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 113 016,28 грн. є неспівмірною із складністю справи та обсягом виконаних адвокатом робіт в інтересах позивача не відповідає критеріям розумності їхнього розміру та справедливості з урахуванням розміру заявлених вимог.

При цьому судом враховано, що при вирішенні питання про компенсацію витрат на правничу допомогу, Європейський суд з прав людини у своєму рішенні по справі «East/West Alliance Limited проти України»», зазначив, що «оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10% від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «Ботацці проти Італії» (Bottazzi v. Italy), справа №34884/97).».

Керуючись ст. ст. 4, 5, 12, 13, 17-19, 76-82, 89, 137, 141, 246, 258, 259, 263-266, 268, 270, 352, 354, 355 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в :

Заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Адвокатська фірма «Лавринович і Партнери» - адвоката Федька Тараса Вікторовича про ухвалення додаткового рішення по цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Адвокатська фірма «Лавринович і Партнери» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 третя особа: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Лосєв Володимир Володимирович про визнання недійсним договору дарування - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Адвокатська фірма «Лавринович і Партнери» (код ЄДРПОУ: 34728765, місцезнаходження: м. Київ, вул. Саксаганського, буд. 41) витрати на професійну правничу допомогу, яку сторона позивача понесла у зв`язку з розглядом зазначеної справи у розмірі 15000,0 /п`ятнадцять тисяч/ грн.

Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Адвокатська фірма «Лавринович і Партнери» (код ЄДРПОУ: 34728765, місцезнаходження: м. Київ, вул. Саксаганського, буд. 41) витрати на професійну правничу допомогу, яку сторона позивача понесла у зв`язку з розглядом зазначеної справи у розмірі 15000,0 /п`ятнадцять тисяч/ грн.

В решті заяви - відмовити.

Додаткове рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Додаткове рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: