Рішення № 140067481, 25.09.2026, Святошинський районний суд міста Києва

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ун. № 759/14528/26

пр. № 2/759/11057/26

25 вересня 2026 року м. Київ

Святошинський районний суд міста Києва у складі головуючої судді Горбенко Н.О., за участю секретаря судового засідання Чугай В.М., за відсутності сторін, розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Києві в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

В С Т А Н О В И В:

У травні 2026 року до Святошинського районного суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором у загальному розмірі 13 590 грн 00 коп.

Зі змісту позовної заяви вбачається, що 23.01.2022 між ТОВ «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР» та ОСОБА_1 в електронній формі з використанням інформаційно-телекомунікаційної системи товариства було укладено кредитний договір № 23.01.2022-100003322, у відповідності до умов якого ТОВ «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР» зобов`язалося надати ОСОБА_1 кредит, а ОСОБА_1 зобов`язався повернути кредит, сплатити проценти за його використання та виконати інші обов`язки, передбачені договором.

ТОВ «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР» своє зобов`язання за кредитним договором виконало належним чином, надавши у розпорядження ОСОБА_1 погоджену суму кредитних коштів. У свою чергу, ОСОБА_1 не виконав свої обов`язки з повернення кредиту, сплати процентів за його використання, що призвело до прострочення виконання грошового зобов`язання та утворення заборгованості у загальному розмірі 13 590 грн 00 коп., з яких: 8 000 грн 00 коп. - заборгованість за тілом кредиту, 5 590 грн 00 коп. - заборгованість за процентами за користування кредитом.

З урахуванням вищевикладеного ТОВ «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР» просило стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором та вирішити питання про розподіл судових витрат.

У відповідності до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено головуючу суддю Горбенко Н.О.

Ухвалою Святошинського районного суду міста Києва від 03 червня 2026 року позовну заяву прийнято до розгляду і відкрито провадження у справі у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Оскільки позов подано в електронній формі через електронний кабінет, примірник позовної заяви разом із доданими до неї матеріалами позивачем направлений відповідачу на адресу його зареєстрованого місця проживання, що відповідає інформації, отриманої за відомостями з Відділу з питань реєстрації місця проживання / перебування фізичних осіб Святошинської РДА, у відповідності до вимог ст.ст. 43, 177 ЦПК України, про що в матеріалах справи наявні бланк опису вкладення, завірений відповідним відділенням зв`язку, разом з фінансовим чеком про відправлення.

Ухвала про відкриття провадження у справі від 03 червня 2026 року направлялась відповідачу ОСОБА_1 на його зареєстроване місце проживання відповідно до відомостей з Відділу з питань реєстрації місця проживання / перебування фізичних осіб Святошинської РДА - АДРЕСА_1 .

Згідно з наявними у матеріалах справи доказами, поштові конверти було повернуто до суду без вручення у зв`язку з закінченням терміну зберігання.

07.07.2026 відповідач ОСОБА_1 подав до суду заяву, в якій просив долучити до матеріалів судової справи документи, видані на його ім`я, а саме: 1) військовий квиток серії НОМЕР_1 від 27.03.2023; 2) посвідчення учасника бойових дій серії НОМЕР_2 від 28.03.2024.

Зазначені документи було долучено до матеріалів справи. Водночас, 07.07.2026, в електронний кабінет ОСОБА_1 у підсистемі Електронний суд засобами Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи було доставлено електронну копію позовної заяви та додатків до неї, що підтверджується наявною у матеріалах справи довідкою, сформованою засобами автоматизованої системи документообігу суду.

Отже, відповідач ОСОБА_1 був обізнаний про початок судового провадження за його участю, зміст пред`явлених до нього позовних вимог та ознайомлений з доказами, якими обґрунтовуються такі позовні вимоги.

24.07.2026 відповідач ОСОБА_1 подав до суду заяву, в якій просив надати доступ до електронних матеріалів цивільної справи у підсистемі Електронний суд шляхом внесення його даних до картки справи, а також надіслати на його електронну адресу копію позовної заяви з додатками.

Судом було здійснено перевірку правильності внесення до картки учасника справи анкетних даних відповідача ОСОБА_1 , за результатами чого встановлено, що відомості про РНОКПП, які забезпечують доступ відповідача до електронної копії матеріалів цивільної справи у підсистемі Електронний суд, внесені до автоматизованої системи документообігу суду правильно, а відповідач отримав доступ до сканованих матеріалів справи ще 07.07.2026. У зв`язку з цим заяву ОСОБА_1 від 24.07.2026 було залишено без окремої процесуальної реакції.

Правом на подання відзиву у встановлений судом строк відповідач не скористався, про наслідки ненадання учасником справи заяв по суті справи у встановлений судом строк був повідомлений в ухвалі про відкриття провадження у справі.

Відповідно до ч. 8 ст. 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Станом на дату розгляду справи на адресу суду клопотання про розгляд справи у загальному позовному провадженні чи про розгляд справи за участю сторін учасниками справи не подавалися.

Відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

З урахуванням ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється у зв`язку із розглядом справи без повідомлення (виклику) сторін.

Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, дійшов наступного висновку.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1054 ЦК України).

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору (ч. 2 ст. 1054 ЦК України).

Кредитний договір укладається у письмовій формі (ч. 1 ст. 1055 ЦК України).

Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).

Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором.

Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено кредитодавцем в односторонньому порядку. Умова договору щодо права кредитодавця змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною.

Згідно з ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно з статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до ст. 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов`язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549-552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами) (ч.ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України).

У Постанові КЦС ВС від 16.12.2020 у справі № 561/77/19 зроблено висновок, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статі 205, 207 ЦК України).

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19.

Відповідно до ч. 1 ст. 10 ЗУ «Про електронну комерцію» електронні правочини вчиняються на основі відповідних пропозицій (оферт).

Згідно з ч.ч. 1, 3, 4, 6, 8 ст. 11 ЗУ «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.

Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах.

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

У разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Відповідно до ч. 1 ст. 12 ЗУ «Про електронну комерцію» якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги", за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

У постановах КЦС ВС від 12.01.2021 у справі № 524/5556/19, від 23.03.2020 у справі № 404/502/18, від 09.09.2020 у справі № 732/670/19, від 08.04.2026 у справі № 705/1938/25 зроблено висновок, що оспорюваний договір про надання фінансового кредиту підписаний позивачкою за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора, тобто належними та допустимими доказами підтверджено укладання між сторонами спірного правочину. Без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений. Сторони досягли згоди щодо усіх істотних умов правочину.

З матеріалів справи вбачається, що укладення кредитного договору в інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР» передбачає необхідність повного виконання наступного алгоритму дій: 1) реєстрація/авторизація позичальника в інформаційно-телекомунікаційній системі товариства з наступною ідентифікацією/верифікацією його особи; 2) розміщення товариством на своєму веб-сайті пропозиції (оферти) на укладення кредитного договору, яка містить загальні (типові) умови кредитування для всіх позичальників; 3) заповнення і подання позичальником анкети (заяви) на отримання кредиту з вказівкою у ній бажаних умов кредитування; 4) розгляд товариством поданої позичальником заяви та визначення можливості надання кредиту на запитуваних умовах; 5) у випадку прийняття рішення про можливість надання кредиту товариство надсилає в особистий кабінет позичальника оферту на укладення договору, анкету на отримання кредиту та формуляр відповіді про прийняття пропозиції (оферти) на укладення кредиту, а також здійснює направлення у встановлений спосіб позичальнику одноразового ідентифікатора електронного підпису для його введення при підписанні відповіді (акцепту) на пропозицію укладення кредитного договору; 6) введення позичальником одноразового ідентифікатора електронного підпису для підписання акцепту пропозиції на укладення кредитного договору. Після виконання цього алгоритму дій пропозиція на укладення кредитного договору, заявка на отримання кредиту та відповідь на пропозицію укладення договору формують єдиний кредитний договір, який підписується кваліфікованим електронним підписом уповноваженої особи кредитодавця. Примірники всіх трьох документів, які формують зміст єдиного кредитного договору, надсилаються позичальнику та зберігаються в інформаційно-телекомунікаційній системі товариства.

Без виконання вищезазначеного алгоритму дій укладення кредитного договору в інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР» неможливе.

Судом встановлено, що 23.01.2022 з дотриманням вищезазначеного алгоритму між ТОВ «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР» та ОСОБА_1 в електронній формі з використанням інформаційно-телекомунікаційної системи товариства було укладено кредитний договір № 23.01.2022-100003322. Договір підписаний ОСОБА_1 шляхом введення одноразового ідентифікатора електронного підпису R433. Договір структурно утворюють три документи - пропозиція про укладення кредитного договору (оферта), заявка від 23.01.2022, підтвердження укладення кредитного договору.

Згідно з умовами кредитного договору № 23.01.2022-100003322 від 23.01.2022 ТОВ «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР» зобов`язалося надати ОСОБА_1 кредит, а ОСОБА_1 зобов`язався повернути кредит, сплатити проценти за його використання та виконати інші обов`язки, передбачені договором.

Сторонами кредитного договору № 23.01.2022-100003322 було передбачено наступні умови кредитування: сума кредиту - 8 000 грн 00 коп.; мета отримання кредиту - задоволення споживчих потреб; строк кредитування - 28 днів; акційний період кредитування - з дати видачі кредиту до другого дня після 05.02.2022; фіксована акційна процентна ставка у розмірі 1,7% за кожен день користування залишком кредиту, яка застосовується за умови, що вся сума кредиту повернута не пізніше останнього дня акційного періоду; фіксована стандартна процентна ставка у розмірі 2,5% за кожен день користування залишком кредиту, яка застосовується протягом усього строку кредитування за умови, що вся сума кредиту не повернута до останнього дня акційного періоду кредитування; спосіб надання кредиту - шляхом безготівкового переказу на картковий рахунок.

Положення кредитного договору містять вичерпну інформацію щодо специфікації кредитного продукту, який надається ОСОБА_1 , відтворюють положення законодавства про захист прав споживачів та споживче кредитування. Додатками до кредитного договору є графік платежів, в якому міститься детальна інформація щодо виду, характеру, порядку та способу надання ОСОБА_1 кредитних послуг, виконання ним свого зобов`язання за кредитним договором, зокрема, визначає кількість та тривалість чергових періодів.

Таким чином, судом встановлено, що 23.01.2022 між ТОВ «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР» та ОСОБА_1 виникло кредитне зобов`язання на вищезазначених умовах.

Відповідач ОСОБА_1 , будучи обізнаним зі змістом позовних вимог та про початок судового провадження відносно нього, вищезазначені обставини укладення кредитного договору та його істотні умови кредитування не спростував.

Зі змісту квитанції № 1892926284 від 23.01.2022 вбачається, що 23.01.2022 ТОВ «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР» здійснило переказ грошових коштів у сумі 8 000 грн 00 коп. на картковий рахунок № НОМЕР_3. Призначенням платежу зазначено видачу кредиту згідно з кредитним договором № 23.01.2022-100003322 від 23.01.2022.

Відповідач ОСОБА_1 , будучи обізнаним зі змістом позовних вимог та про початок судового провадження відносно нього, вищезазначені обставини отримання кредитних коштів на підставі кредитного договору № 23.01.2022-100003322 від 23.01.2022 не спростував.

Таким чином, судом встановлено, що ТОВ «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР» належним чином виконало своє зобов`язання за кредитним договором № 23.01.2022-100003322 від 23.01.2022, надавши у розпорядження ОСОБА_1 погоджену суму кредитних коштів.

Зі змісту розрахунку заборгованості, сформованого ТОВ «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР», вбачається, що ОСОБА_1 лише частково виконав своє зобов`язання за кредитним договором, перерахувавши на користь товариства грошові кошти у сумі 10 грн 00 коп.

Обставини часткового виконання ОСОБА_1 свого зобов`язання свідчать про визнання ним факту укладення кредитного договору, отримання на його підставі кредитних коштів та виникнення перед ТОВ «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР» кредитного зобов`язання.

Оскільки сплачених ОСОБА_1 грошових коштів було недостатньо для своєчасного і повного повернення кредиту, сплати процентів за його використання, то це призвело до прострочення грошового зобов`язання та утворення заборгованості.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідачем ОСОБА_1 не надано доказів на спростування вищезазначених обставин, зокрема, докази повного або часткового повернення кредиту, сплати процентів за використання кредиту.

Таким чином, судом встановлено факт порушення ОСОБА_1 свого зобов`язання з повернення заборгованості за кредитним договором.

Зі змісту розрахунку заборгованості вбачається, що внаслідок порушення ОСОБА_1 свого зобов`язання за укладеним договором виникла заборгованість у загальному розмірі 13 590 грн 00 коп., з яких: 8 000 грн 00 коп. - заборгованість за тілом кредиту, 5 590 грн 00 коп. - заборгованість за процентами за користування кредитом.

Аналізуючи обґрунтованість розміру заборгованості відповідача за кредитним договором, суд звертає увагу, що належним чином дослідити поданий стороною доказ розрахунку заборгованості за кредитним договором, перевірити його та оцінити в сукупності і взаємозв`язку з іншими наявними у справі доказами, а у випадку незгоди з ним повністю чи частково - зазначити правові аргументи на його спростування і навести у рішенні свій розрахунок - це процесуальний обов`язок суду (постанова КЦС ВС від 25.05.2022 у справі № 219/7527/16-ц).

Кредитна заборгованість визначається умовами кредитного договору та вимогами закону, а суд у будь-якому разі має стягнути ту суму, яка була доведена і щодо якої у суду немає сумніву. Суд першої інстанції у межах наданих йому процесуальним законодавством повноважень не позбавлений можливості самостійно зробити розрахунок заборгованості, якщо не погоджується з розрахунком, наданим позивачем, оскільки незгода з наданим суду розрахунком не є підставою для відмови у задоволенні позову у повному обсязі (постанова КЦС ВС від 07.06.2023 у справі № 234/3840/15-ц).

Зважаючи на умови кредитування, що були погоджені сторонами, обставини часткового виконання ОСОБА_1 свого зобов`язання зі сплати процентів за користування кредитом, суд погоджується з наданим стороною позивача розрахунком заборгованості та вважає такий розрахунок правильним та обґрунтованим. Суд зауважує, що проценти за користування кредитом нараховані виключно у межах погодженого строку кредитування (28 днів з 23.01.2022 по 19.02.2022) та шляхом застосування погодженої процентної ставки (2,5% щоденно від залишку кредиту, оскільки ОСОБА_1 не було виконано умови для застосування акційної процентної ставки), а також з урахуванням здійсненої оплати процентів на суму 10 грн 00 коп. (8 000 грн 00 коп. х 2,5% х 28 днів - 10 грн 00 коп.).

Відповідачем ОСОБА_1 не спростовано правильності та обґрунтованості наданого позивачем розрахунку заборгованості. Суд звертає увагу, що надані відповідачем копії військового квитка та посвідчення учасника бойових дій не дають підстави для застосування пільг, передбачених ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» № 2011-XII від 20.12.1991, у тому числі у частині, що стосується заборони нарахування процентів за користування кредитом, оскільки проценти за кредитним договором № 23.01.2022-100003322 від 23.01.2022 нараховані до 2023 року, коли ОСОБА_1 набув статусу військовослужбовця, і відповідно до 2024 року, коли ОСОБА_1 набув статусу учасника бойових дій. Тобто, проценти за користування кредитом нараховані до набуття ОСОБА_1 правового статусу, що передбачає пільги, пов`язані з забороною нарахування процентів за кредитним договором.

Таким чином, судом встановлено, що заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором № 23.01.2022-100003322 від 23.01.2022 становить 13 590 грн 00 коп., з яких: 8 000 грн 00 коп. - заборгованість за тілом кредиту, 5 590 грн 00 коп. - заборгованість за процентами за користування кредитом.

Одним з основних принципів цивільного судочинства є змагальність сторін (стаття 12 ЦПК України). Статтею 81 ЦПК України на сторін покладено обов`язок довести ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень.

Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

У спірних правовідносинах саме на позивача покладено обов`язок довести суду факт укладення між сторонами кредитного договору або отримання права вимоги за цим договором та прострочення виконання позичальником взятих на себе зобов?язань, а на відповідача - обов`язок спростувати розмір існуючої заборгованості.

Статтею 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно з статтею 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частина шоста статті 81 ЦПК України).

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови ВС від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17).

Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

Такий підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".

З урахуванням вищевикладеного, суд за результатами повного, всебічного дослідження матеріалів позовної заяви, на основі достатньої сукупності належних, допустимих та достовірних доказів приходить до висновку, що позивачем доведено факт 1) виникнення кредитного зобов`язання між ТОВ «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР» та ОСОБА_1 , 2) виконання ТОВ «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР» свого зобов`язання за кредитним договором, 3) порушення ОСОБА_1 свого зобов`язання за кредитним договором, 4) доведено і обґрунтовано виникнення заборгованості у розмірі 13 590 грн 00 коп.

Відповідачем вищезазначені обставини не спростовано.

У зв`язку з викладеним позовні вимоги підлягають повному задоволенню.

Щодо судових витрат.

Щодо судових витрат по сплаті судового збору.

Позивач надає суду платіжну інструкцію № СЦ00106650 від 19.05.2026, зі змісту якої вбачається, що ТОВ «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР» здійснило платіж у розмірі 2 662 грн 40 коп. на сплату судового збору за подачу позовної заяви до Святошинського районного суду міста Києва до ОСОБА_1 .

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, судові витрати у межах сплаченого судового збору підлягають стягненню із відповідача у розмірі 2 662 грн 40 коп.

Щодо судових витрат, пов`язаних з надсиланням стороні відповідача позовної заяви з додатками.

Відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Оскільки позовна заява подана в електронній формі, то надсилання стороні відповідача копії позовної заяви з додатками є вчиненням процесуальних дій, необхідних для прийняття позовної заяви до розгляду, відкриття провадження за нею та проведення судового розгляду (ч. 1 ст. 177 ЦПК України).

Позивачем надано квитанцію № 2075614 від 19.05.2026, зі змісту якої вбачається, що позивачем понесено витрати у розмірі 120 грн 18 коп. для відправки позовної заяви з додатками стороні відповідача на виконання вимог процесуального законодавства. Таким чином, позивачем понесено судові витрати, пов`язані з вчиненням процесуальних дій, необхідних для підготовки справи до розгляду.

Оскільки суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, судові витрати, пов`язані з вчиненням процесуальних дій, необхідних для підготовки справи до розгляду, підлягають стягненню з відповідача у розмірі 120 грн 18 коп.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 13, 14, 82, 223, 259, 263-265, 268, 352, 354 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В :

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_4 ; ІНФОРМАЦІЯ_1 ; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР» (код ЄДРПОУ: 37356833; місцезнаходження: м. Київ, вул. Саксаганського, буд. 133-А) заборгованість за кредитним договором № 23.01.2022-100003322 від 23.01.2022 у розмірі 13 590 (тринадцять тисяч п`ятсот дев`яносто) гривень 00 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_4 ; ІНФОРМАЦІЯ_1 ; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР» (код ЄДРПОУ: 37356833; місцезнаходження: м. Київ, вул. Саксаганського, буд. 133-А) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2 662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) гривні 40 копійок та судові витрати, пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду, у розмірі 120 (сто двадцять) гривень 18 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, а в разі відсутності електронного кабінету - рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Рішення може бути оскаржено безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 25 вересня 2026 року.

Суддя Н.О.Горбенко