Ухвала суду № 140067036, 21.09.2026, Дніпровський районний суд міста Києва

Справа № 755/8168/26

1кп/755/

У Х В А Л А

про призначення судового розгляду

м. Київ "21" вересня 2026 р.

Дніпровський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді ОСОБА_1

за участю:

секретаря судових засідань ОСОБА_2

прокурора ОСОБА_3 ,

захисника ОСОБА_4 ,

обвинуваченого ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні обвинувальний акт з додатками за обвинуваченням:

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Довжок Кам?янець-Подільського району Хмельницької області, українця, громадянина України, з середньою освітою, офіційно не працюючого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого.

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 259 КК України,

В С Т А Н О В И В:

До Дніпровського районного суду м. Києва надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12026100040000974 від 25.04.2026 за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 259 КК України.

Згідно з обвинувальним актом, 25 квітня 2026 року приблизно о 13 год. 19 хв. ОСОБА_5 , перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння за місцем свого проживання у квартирі АДРЕСА_3 , за версією сторони обвинувачення, реалізував раптово виниклий умисел, спрямований на завідомо неправдиве повідомлення про підготовку вибуху, що загрожує безпеці громадян.

Так, відповідно до сформульованого обвинувачення, ОСОБА_5 , усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій та достовірно знаючи про неправдивість повідомлюваної ним інформації, за допомогою власного мобільного телефону марки «ERGO», використовуючи абонентський номер НОМЕР_1 , приблизно о 13 год. 19 хв. здійснив виклики на спеціальну лінію поліції «102». Під час розмови з оператором спеціальної лінії він, як зазначено в обвинувальному акті, повідомив завідомо неправдиві відомості про намір вчинити терористичний акт, наявність у нього гранати та намір застосувати вибуховий пристрій шляхом його підриву, при цьому достовірно знаючи, що поширювана ним інформація не відповідає дійсності.

Таким чином, органом досудового розслідування дії ОСОБА_5 кваліфіковано за ч. 1 ст. 259 КК України, як завідомо неправдиве повідомлення про підготовку вибуху, що загрожує загибеллю людей та іншими тяжкими наслідками.

З обвинувального акта також убачається, що ОСОБА_5 офіційно не працевлаштований, раніше не судимий, на обліку у лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не перебуває.

Стороною обвинувачення як обставину, що пом`якшує покарання, зазначено щире каяття, а як обставину, що його обтяжує, - вчинення кримінального правопорушення у стані алкогольного сп`яніння.

У підготовчому судовому засіданні судом на обговорення учасників судового провадження поставлено питання щодо можливості призначення кримінального провадження до судового розгляду.

Прокурор ОСОБА_3 вважав за можливе призначити кримінальне провадження до судового розгляду, зазначивши про відсутність передбачених кримінальним процесуальним законом підстав для повернення обвинувального акта, закриття кримінального провадження або прийняття іншого рішення, яке перешкоджало б призначенню судового розгляду.

Захисник ОСОБА_4 проти призначення кримінального провадження до судового розгляду не заперечувала.

Обвинувачений ОСОБА_5 також не заперечував проти призначення кримінального провадження до судового розгляду.

Заслухавши думки учасників судового провадження та дослідивши обвинувальний акт із доданими до нього матеріалами, суд дійшов висновку, що обвинувальний акт відповідає вимогам кримінального процесуального закону, кримінальне провадження підсудне Дніпровському районному суду м. Києва, підстав для прийняття рішень, передбачених ч. 3 ст. 314 КПК України, судом не встановлено.

З огляду на викладене кримінальне провадження підлягає призначенню до судового розгляду у відкритому судовому засіданні суддею одноособово.

У підготовчому судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 заявив клопотання про обрання обвинуваченому ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб.

В обґрунтування клопотання прокурор посилався на характер та обставини інкримінованого ОСОБА_5 кримінального правопорушення, дані про його особу, а також на існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.

Прокурор зазначив, що на цій стадії кримінального провадження продовжують існувати ризики того, що обвинувачений може переховуватися від суду, незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні, а також вчинити інше кримінальне правопорушення, у зв`язку з чим застосування більш м`якого запобіжного заходу, на думку сторони обвинувачення, не забезпечить належної процесуальної поведінки обвинуваченого.

Захисник ОСОБА_4 проти задоволення клопотання прокурора заперечував та просив застосувати до ОСОБА_5 більш м`який запобіжний захід - домашній арешт, посилаючись на особу обвинуваченого, який раніше не судимий, має визначене місце проживання, а також вважаючи, що належна процесуальна поведінка останнього може бути забезпечена без застосування найбільш суворого запобіжного заходу.

Обвинувачений ОСОБА_5 підтримав позицію свого захисника та просив застосувати до нього запобіжний захід, не пов`язаний із триманням під вартою.

Заслухавши учасників судового провадження, дослідивши матеріали, надані на обґрунтування клопотання, та оцінюючи доводи сторін у їх сукупності, суд доходить наступного висновку.

Метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.

Вирішуючи питання про застосування запобіжного заходу, суд зобов`язаний оцінити не лише наявність відповідних ризиків, а й те, чи може їм запобігти застосування більш м`якого запобіжного заходу.

Тримання під вартою не може обґрунтовуватися виключно тяжкістю обвинувачення. На цьому етапі судового провадження суд не вирішує питання про доведеність винуватості ОСОБА_5 , не оцінює докази з точки зору їх достатності для постановлення обвинувального вироку та не встановлює фактичні обставини кримінального правопорушення по суті, оскільки такі питання підлягають вирішенню за результатами судового розгляду.

Разом із тим суд враховує характер висунутого обвинувачення, відповідно до якого ОСОБА_5 інкримінується здійснення завідомо неправдивого повідомлення про підготовку вибуху із повідомленням оператору спеціальної лінії поліції про наявність у нього гранати та намір її застосувати. Згідно з обвинувальним актом, відповідні дії вчинені у стані алкогольного сп`яніння.

Оцінюючи ризик переховування від суду, суд враховує характер пред`явленого обвинувачення та можливі правові наслідки у разі визнання особи винуватою.

Усвідомлення можливості призначення покарання у сукупності з іншими встановленими обставинами може створювати для обвинуваченого мотив уникати судового розгляду.

Водночас сам по собі характер обвинувачення не може бути єдиною та самодостатньою підставою для тримання особи під вартою, у зв`язку з чим суд оцінює його лише в сукупності з іншими даними про особу та обставинами кримінального провадження.

Щодо ризику незаконного впливу на свідків, суд враховує, що судовий розгляд по суті ще не розпочато, безпосереднє дослідження доказів та допит осіб судом не здійснено. Відтак на початковій стадії судового провадження відповідний ризик не може вважатися повністю усунутим.

Суд також бере до уваги відомості про особу обвинуваченого: ОСОБА_5 офіційно не працює, водночас раніше не судимий, на обліку у лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не перебуває.

Наведені стороною захисту обставини суд враховує, однак у сукупності з характером обвинувачення та встановленими ризиками вони на цій стадії провадження не дають достатніх підстав для висновку, що домашній арешт здатний повною мірою забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого та нівелювати встановлені ризики.

Домашній арешт за своєю правовою природою передбачає перебування особи за визначеним місцем проживання, проте сам по собі не усуває можливості комунікації з іншими учасниками провадження та не забезпечує такого ступеня контролю за поведінкою особи, який за конкретних обставин цього провадження суд вважає необхідним.

При цьому суд враховує і обставини, які свідчать на користь обвинуваченого, зокрема відсутність попередніх судимостей та наявність місця проживання.

Саме тому, дотримуючись принципу пропорційності втручання у право на свободу, суд вважає необхідним поряд із застосуванням тримання під вартою визначити альтернативний запобіжний захід у вигляді застави.

Таким чином, оцінивши обставини кримінального провадження в їх сукупності, доводи прокурора та заперечення сторони захисту, суд доходить висновку про наявність на даному етапі підстав для задоволення клопотання прокурора та застосування до ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб із визначенням застави.

З урахуванням обставин інкримінованого кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану обвинуваченого, інших даних про його особу, а також необхідності забезпечити, щоб визначений розмір застави був достатнім стимулом для виконання покладених на особу процесуальних обов`язків та водночас не був завідомо непомірним, суд вважає обґрунтованим визначити заставу у розмірі, - 60 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 199 680 грн.

У разі внесення застави на обвинуваченого слід покласти процесуальні обов`язки, передбачених КПК України.

Керуючись ст. ст. 177, 178, 182, 183, 194, 196, 197, 202, 314-316, 369-372, 376 КПК України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Призначити судовий розгляд кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 259 КК України, у відкритому судовому засіданні на 21 вересня 2026 року о 11 год. 40 хв. у приміщенні Дніпровського районного суду м. Києва.

У судове засідання викликати сторіни кримінального провадження.

Кримінальне провадження розглядати суддею одноособово.

Клопотання прокурора - задовольнити.

Обрати запобіжний захід ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вигляді тримання під вартою у Державній установі «Київський слідчий ізолятор» Міністерства юстиції України, строком 60 діб, тобто, до 19 листопада 2026 року,

Визначити ОСОБА_6 , заставу в розмірі 60 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що відповідно становить 199 680 гривень, яка може бути внесена як самим підозрюваним, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок Дніпровського районного суду м. Києва (Отримувач:ТУДСАУ в місті Києві, ЄДРПОУ: 26268059, МФО: 820172, Банк: Державна казначейська служба України м. Київ, р/р № UA128201720355259002001012089), у разі внесення якої він підлягає звільненню з-під варти.

На підставі ч. 5 ст. 194 КПК України, покласти на обвинуваченого, у разі внесення застави, наступні обов`язки:

1)не відлучатись за межі м. Києва без дозволу слідчого, прокурора або суду, залежно від стадії кримінального провадження;

2)повідомляти слідчого, прокурора, суд, залежно від стадії кримінального провадження, про зміну свого місця проживання;

3)утримуватись від спілкування зі свідками у даному провадженні, в межах строку досудового розслідування.

Визначити 2-місячний термін дії обов`язків, покладених судом, у разі внесення застави, з дня внесення застави.

Роз`яснити обвинуваченому, що у разі порушення ним обов`язків, покладених на нього в цій ухвалі, застава звертається у дохід держави.

Ухвала суду, щодо застосування запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Суддя: