Ухвала суду № 140066964, 25.09.2026, Деснянський районний суд міста Києва

Номер провадження 1-кс/754/2158/26

Справа № 754/17503/26

У Х В А Л А

Іменем України

25 вересня 2026 року слідчий суддя Деснянського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , за участю секретаря ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , підозрюваного ОСОБА_4 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві клопотання слідчого СВ Деснянського УП ГУНП у м. Києві ОСОБА_5 , погоджене прокурором Деснянської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_3 , про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з визначенням розміру застави по матеріалах досудового розслідування, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42026102030000191 від 12.08.2026, за ознаками складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 185 КК України, стосовно підозрюваного:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця хутору Широкий, Прохоровського р-ну, Білгородської обл, РФ, громадянина РФ, з середньою спеціальною освітою, офіційно не працевлаштованого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимого, -

-03.09.2014 Дубровицьким районним судом Рівненської обл. за ч. 3 ст. 185 КК України, призначено покарання у виді позбавлення волі на строк З роки 6 місяців. На підставі ст.

75 КК України звільнений від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 рік;

-27.02.2015 Апеляційним судом Хмельницької обл. ст.185 за ч.2, ст.190 на підставі ст.ст. 70 ч. 1, 70 ч. 4 КК України остаточно призначено покарання к у виді позбавлення волі на строк 4 роки, на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з

випробуванням з іспитовим строком на 2 роки;

-21.06.2017 Апеляційним судом Хмельницької обл. за ч.2 ст. 186, ч.2 ст. 296 на підставі ст. 70 КК України призначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки 2 місяці;

-05.03.2020 Солом`янським районним судом м. Києва за ч.2 ст. 187, ч.1 ст.357 на підставі ч.1 ст. 70 К України призначено остаточно покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років 6 місяців з конфіскацією майна, 29.04.2025 року умовно-достроково звільнений від відбування покарання на невідбутий строк 5 місяців 15 днів;

-27.05.2026 Деснянським районним судом м. Києва за ч.1 ст. 309 КК України до покарання у виді обмеження волі на строк 1 рік 6 місяців,

ВСТАНОВИВ:

25 вересня 2026 року слідчим СВ Деснянського УП ГУНП у м. Києві ОСОБА_5 , за погодженням з прокурором Деснянської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_3 , подано до суду клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_4 , підозрюваного у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України.

Клопотання слідчим подане в рамках кримінального провадження №42026102030000191 від 12.08.2026 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого, ч.4 ст. 185 КК України.

Згідно з клопотанням та додатками до нього, у ОСОБА_4 у невстановлені досудовим розслідуванням дату та час, але не пізніше 11 години 31 хвилини 15.05.2026, за адресою: місто Київ, вул. Радунська, 3, виник протиправний умисел, спрямований на повторне таємне викрадення чужого майна, в умовах воєнного стану, який введено з 05 годин 30 хвилин 24.02.2022 Указом Президента України від 24.02.2022 N64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» та неодноразово продовжувався, останній раз Указом Президента України від 13.07.2026 № 596/2026 строком на 90 діб.

Реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на повторне таємне викрадення чужого майна, в умовах воєнного стану, 15.05.2026 близько 11 години 25 хвилини, ОСОБА_4 , знаходячись біля зупинки, що знаходиться неподалік адреси: місто Київ, вул. Радунська, 3, побачив припаркований велосипед «СОМАСНЕ ТОМАНАWК 22FS», який належить ОСОБА_6 . Усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, тобто діючи умисно, протиправно, з корисливих мотивів, впевнившись, що за його діями ніхто не спостерігає та вони є таємними для оточуючих, ОСОБА_4 підійшов до припаркованого велосипеду «СОМАСНЕ ТОМАНА WК 22FS», який належить ОСОБА_6 , невстановленим досудовим розслідуванням предметом перекусив навісний кодовий замок та таємно викрав його, після чого сів за кермо вказаного велосипеду та утримуючи вказане чуже майно при собі, з місця вчинення злочину зник, викраденим майном розпорядився на власний розсуд, тим самим умисно, повторно, таємно викрав чуже майно, в умовах воєнного стану, чим спричинив потерпілому ОСОБА_6 майнову шкоду на загальну суму 8433 гривень 00 копійок.

Відповідно до клопотання слідчого та наданих матеріалів, 24.09.2026 року ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України.

Обґрунтовуючи клопотання слідчий посилається на існування ризиків, які дають йому достатні підстави вважати, що ОСОБА_4 може переховуватись від органу досудового розслідування та суду, скоїти інше кримінальне правопорушення, незаконно впливати на свідків та потерпілу.

Клопотання слідчого відповідає вимогам ст. 184 КПК України, до клопотання долучено копії матеріалів, якими слідчий обґрунтовує доводи клопотання, витяг з ЄРДР, клопотання слідчого та додатки вручено підозрюваному своєчасно, згідно з вимогами ч.2 ст. 184 КПК України.

Прокурор в судовому засіданні клопотання підтримав в повному обсязі, та просив його задовольнити з підстав, зазначених у клопотанні.

Підозрюваний ОСОБА_4 просив відмовити у задоволенні клопотання, та просив застосувати щодо нього запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.

Слідчий суддя вислухавши думку учасників розгляду клопотання, дослідивши клопотання та додатки до нього, приходить до такого висновку.

Відповідно до вимог ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, зокрема, зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує, хоча б один з ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам переховування від органів досудового розслідування та суду; незаконного впливу на свідків, потерпілого; перешкоджання кримінальному провадженню іншим способом; вчинити інше правопорушення.

Згідно з положеннями ст. 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст. 177 КПК України, слідчий суддя зобов`язаний оцінити, в тому числі, вагомість доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного винуватим у кримінальному правопорушенні, розмір майнової шкоди, а також дані, що характеризують особу підозрюваного.

В клопотанні слідчим, відповідно до статті 184 КПК України, викладені обставини, на підставі яких слідчий прийшов до висновку про наявність ризиків, є посилання на матеріали, що підтверджують ці обставини, клопотання містить обґрунтування необхідності застосувати до підозрюваного винятковий запобіжний захід - тримання під вартою.

Відповідно до ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.

Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи. При розгляді питання про доцільність тримання особи під вартою судовий орган повинен брати до уваги фактори, які можуть мати відношення до справи: характер (обставини) і тяжкість передбачуваного злочину; обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин; покарання, яке, можливо, буде призначено в результаті засудження; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв`язки з суспільством.

Наведені в клопотанні обставини та додані до нього документи, якими слідчий обґрунтовує доводи клопотання, свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_4 кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 185 КК України.

Так слідчим суддею встановлено, що 12.08.2026 в ЄРДР зареєстровано кримінальне провадження №42026102030000191 за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 185 КК України.

24.09.2026 ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 15, ч. 4 ст. 186 КК України.

Зазначені обставини на цьому етапі досудового розслідування також підтверджуються доданими до клопотання доказами, а саме: протоколом прийняття заяви про вчинення кримінального правопорушення від 15.05.2026 року; протоколом огляду місця події за адресою: м. Київ, вул. Радунська, 3, від 15.06.2026 року; протоколом допиту потерпілого ОСОБА_6 від 02.09.2026 року; висновком експерта №1461/26 від 21.09.2026 року; протоколом огляду відеозаписів від 21.09.2026 року; протоколом допиту свідка ОСОБА_7 від 21.09.2026 року; іншими матеріалами кримінального провадження у своїй сукупності.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об`єктивно зв`язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.

Згідно з п. 175 рішення від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа про яку йдеться, могла вчинити правопорушення.

Як вбачається з наданих стороною обвинувачення матеріалів, якими обґрунтовується клопотання, зазначені у клопотанні обставини підозри мають місце і підтверджуються на даному етапі розслідування достатньою сукупністю даних, детальний перелік яких міститься в клопотанні слідчого.

Необхідно наголосити, що на даному етапі провадження, слідчий суддя не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, винуватість чи невинуватість особи у вчиненні кримінального правопорушення. Слідчий суддя на підставі оцінки сукупності отриманих доказів повинен визначити лише чи є причетність особи до вчинення кримінального правопорушення вірогідною та достатньою (за стандартом "обґрунтованої підозри") для застосування щодо неї запобіжного заходу.

Враховуючи, що в наданих до суду матеріалах наявні вагомі докази вчинення підозрюваним кримінального правопорушення, ОСОБА_4 обґрунтовано підозрюється у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 185 КК України, санкція якої передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від п`яти до восьми років, враховуючи особу підозрюваного, який раніше судимий за вчинення аналогічних злочинів проти власності, його майновий стан, відсутність міцних соціальних зв`язків, передбачених ст. 183 КПК України перешкод для застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою немає.

Крім того, враховується наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, а саме:

- можливість переховування від органів досудового розслідування та суду - цей ризик обумовлений тяжкістю ймовірного покарання особи, яке буде призначено у випадку її засудження. При цьому слідчий суддя враховує практику Європейського Суду, згідно з якою врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитись від слідства (рішення ЄСПЛ у справі «W проти Швейцарії» від 26.01.1993). Суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторного вчинення злочинів» (рішення ЄСПЛ «Ілійков проти Болгарії»).

Крім того, слідчий суддя враховує, що 27.05.2026 року вироком Деснянського районного суду м. Києва ОСОБА_4 засуджено за ч.1 ст. 309 КК України до покарання у виді 1 року 6 місяців обмеження волі, яке ОСОБА_8 не відбуте. Наведене доводить обґрунтованість ризику переховування ОСОБА_4 ;

- ризик вчинення іншого кримінального правопорушення також є досить високим, з огляду на відсутність у підозрюваного офіційного джерела доходу та стійких соціальних зв`язків, а також наявність непогашених судимостей, у тому числі й за вчинення майнових злочинів;

- щодо ризику впливу на свідків та потерпілого в даному кримінальному провадженні, то слідчий суддя вважає його не доведеним, оскільки жодних доказів на підтвердження цього факту клопотання не містить. Підозрюваний визнав вину, та не заперечує обставини вчинення правопорушення, а тому намір впливати на потерпілого чи свідків є нелогічним, а ризик таких дій є малоймовірним.

Слід наголосити, що наявність кожного ризику повинна носити не абстрактний, а конкретний характер і доводитися відповідними доказами (рішення ЄСПЛ у справі «Клішин проти України».

Щодо інших запобіжних заходів, то на думку слідчого судді, лише запобіжний захід у виді тримання під вартою зможе запобігти вищевказаним встановленим ризикам, оскільки застосування інших, більш м`яких запобіжних заходів, таких як особисте зобов`язання, особиста порука, застава, домашній арешт будуть недостатніми для запобігання зазначеним ризикам, так як, виходячи зі змісту ст. ст. 179, 180, 181, 182 КПК України, вони не позбавляють у повній мірі підозрюваного можливості вільно пересуватися, вчиняти протиправні дії.

Прокурором доведено те, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти наявним ризикам.

Беручи до уваги все вищенаведене, є обґрунтовані підстави вважати, що саме запобіжний захід у вигляді тримання під вартою забезпечить належну процесуальну поведінку підозрюваного, виконання ним процесуальних обов`язків.

Крім того, будь-яких обставин, які б свідчили про те, що даний захід забезпечення кримінального провадження не виправдовує такий ступінь втручання у права і свободи підозрюваного, на даному етапі, не встановлено та сторонами не доведено.

Обставини, зазначені підозрюваним ОСОБА_4 не можуть бути підставою для відмови в обранні запобіжного заходу у виді тримання під вартою та не спростовують існування вищенаведених ризиків.

Отже прокурором доведені обставини, передбачені п.1-3 ч.1 ст. 194 КПК України.

Крім того, відповідно до ч.3 ст.183 КПК України, слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов`язків передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч.4 ст.182 КПК України розмір застави визначається з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Відповідно до позиції Європейського суду з прав людини, застава, передбачена в статті 5 § 3 Європейської Конвенції, призначена забезпечити лише належну процесуальну поведінку особи, а не відшкодування збитку. Таким чином, сума застави повинна визначатися даними про особу, щодо якої обирається застава, її особистістю, добробутом, тобто, тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави у випадку ухилення від слідства та суду, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання ухилитися від органів досудового розслідування та суду чи виконання процесуальних рішень.

Виходячи з практики ЄСПЛ, ключовим є призначення застави саме для забезпечення явки, а не як форми покарання. Гарантія спрямована насамперед на забезпечення присутності обвинуваченого під час судового розгляду, а не на відшкодування шкоди чи завданих збитків. Застава не може розглядатися як спосіб покарання - її мета суто процесуальна.

Також важливо, щоб застава виступала як реальна альтернатива триманню під вартою. Розмір застави має визначатися так, щоб її внесення було реальним та посильним для підозрюваного. Суд зобов`язаний врахувати майновий стан, дохід, сімейні обставини, зокрема наявність утриманців, та інші дані про особу. Застава не повинна стати формальністю - вона мусить реально заміняти собою тримання під вартою з урахуванням можливостей особи її внести.

Не менш важливими є принцип пропорційності та відсутність надмірного тягаря. Між розміром застави і метою, яку вона покликана забезпечити, має існувати розумна пропорційність.

У справі «Гафа проти Мальти» ЄСПЛ наголосив, що розмір застави має визначатися з урахуванням матеріального становища обвинуваченого. Якщо особа залишається під вартою через неспроможність внести визначену суму, це свідчить про те, що національні органи не забезпечили ефективну реалізацію права на свободу. Непомірна застава фактично стає продовженням арешту. Суд зобов`язаний проявляти «особливу ретельність» при визначенні суми, щоб право на звільнення під заставу не було ілюзорним.

Розглядаючи клопотання слідчого про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з альтернативою у вигляді внесення застави у розмірі 60 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, слідчий суддя, з огляду на майновий стан підозрюваного, відсутність офіційної роботи, вважає такий розмір застави надмірним, а тому необхідно обрати інший розмір застави, а саме - 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, оскільки внесення застави саме в такому розмірі, на думку суду, може гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків, а також відповідає розміру застави, визначеної п.2 ч.5 ст. 182 КПК України для даного виду кримінального правопорушення.

Застосовуючи щодо підозрюваного альтернативний запобіжний захід у вигляді застави, який може бути внесений протягом дії ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, вважаю за необхідне покласти на ОСОБА_4 обов`язки, передбачені ч.5 ст. 194 КПК України.

Відповідно до ч. 4 ст. 202 КПК України підозрюваний звільняється з-під варти після внесення застави, визначеної у даній ухвалі, якщо в уповноваженої службової особи місця ув`язнення, під вартою в якому він перебуває, відсутнє інше судове рішення, що набрало законної сили і прямо передбачає тримання останнього під вартою.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 177-179, 183, 184, 193, 194, 196, 202, 309 КПК України, слідчий суддя

УХВАЛИВ:

Клопотання слідчого СВ Деснянського УП ГУНП у м. Києві ОСОБА_5 , погоджене прокурором Деснянської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_3 , про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою по матеріалах досудового розслідування, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42026102030000191 від 12.08.2026 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 185 КК України, стосовно підозрюваного ОСОБА_4 ,- задовольнити частково.

Застосувати до ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 185 КК України, запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 діб.

Взяти підозрюваного ОСОБА_4 під варту у залі суду негайно.

Строк тримання під вартою рахувати з моменту взяття під варту - з 25 вересня 2026 року до 23 листопада 2026 року, включно.

Визначити заставу у сумі 66 560 грн., що становить 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб у національній грошовій одиниці, яка може бути внесена як самим підозрюваним так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на наступний депозитний рахунок ТУДСАУ в м. Києві: Код ЄДРПОУ 26268059, МФО 820172, банк: Державна казначейська служба України м. Київ, рахунок UA128201720355259002001012089.

Підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою протягом дії ухвали.

Покласти на підозрюваного ОСОБА_4 у разі внесення застави наступні обов`язки: прибувати на виклики до слідчого, суду, прокурора; не відлучатись із населеного пункту, де він проживає без дозволу слідчого, прокурора або суду; повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну місця проживання, роботи чи навчання; не спілкуватися з потерпілим та свідками у даному кримінальному провадженні, окрім як під час участі у процесуальних діях.

Термін дії обов`язків, покладених судом, у разі внесення застави визначити до 23 листопада 2026 року.

Роз`яснити підозрюваному, що у разі внесення застави у визначеному у даній ухвалі розмірі, оригінал документа з відміткою банку, який підтверджує внесення на депозитний рахунок має бути наданий уповноваженій службовій особі місця ув`язнення.

У разі внесення застави та з моменту звільнення підозрюваного з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, підозрюваний зобов`язаний виконувати покладені на нього обов`язки, пов`язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.

З моменту звільнення з-під варти у зв`язку з внесенням застави підозрюваний ОСОБА_4 вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення, а підозрюваним - в цей же строк з моменту вручення йому копії даної ухвали.

Слідчий суддя: ОСОБА_9