Рішення № 140065233, 25.09.2026, Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області

Справа № 473/2551/26

РІШЕННЯ

іменем України

"25" вересня 2026 р. Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області у складі головуючого судді Ротар М.М.,

за участю секретаря судового засідання Ніколаєнко Г.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Вознесенську цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» (далі ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал») до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

встановив:

У травні 2026 року ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, у якому вказувало, що 03.02.2022 року ТОВ «Авентус Україна» уклало з відповідачкою Договір про надання споживчого кредиту №5482879.

Відповідно до договору ТОВ «Авентус Україна» зобов`язалося надати та надало ОСОБА_1 кредит у розмірі 8 000 грн зі строком користування коштами протягом 360 днів, а відповідачка зобов`язалася повернути кредит до 29.01.2023 року, а також сплачувати проценти за користування ним у розмірі 0,995 % на день від суми залишку заборгованості за кредитом протягом строку кредитування (у разі повної сплати позичальницею до 05.03.2022 року або протягом трьох днів, що слідують за вказаною датою, першого платежу згідно графіку платежів або здійснення часткового дострокового повернення кредиту), а в інших випадках проценти підлягають до нарахування за ставкою 1,99 % на день від суми залишку заборгованості за кредитом.

25 вересня 2023 року ТОВ «Авентус Україна» уклало з ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» (на цей час - ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал») Договір факторингу №25.09/23-Ф, за яким первісний кредитор відступив позивачу право грошової вимоги до ОСОБА_1 за зобов`язаннями, що виникли з кредитного договору №5482879 від 03 лютого 2022 року.

Позичальниця свої зобов`язання жодному з кредиторів належним чином не виконала, у зв`язку з чим виникла заборгованість у загальному розмірі 28855,20 грн, у тому числі заборгованість за кредитом 8 000 грн, заборгованість за процентами 20855,20 грн.

Вказану заборгованість позивач просив стягнути з відповідачки у повному обсязі.

В судове засідання представник позивача ОСОБА_2 не з`явився, проте в матеріалах справи (позові) міститься заява про розгляд справи без його участі.

Відповідачка ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилася, у відзиві на позовну заяву, вона заперечує проти задоволення позовних вимог у повному обсязі, оскільки вважає, що позивачем пропущено строк позовної давності, що є підставою для відмови у позові. Крім того на неї розповсюджується дія закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» стосовно не нарахування процентів за кредитом, як дружині військовослужбовця. Крім того вважала витрати на правову допомогу завищеними.

Дослідивши матеріали справи в межах заявлених позовних вимог та на підставі наявних у ній доказів, суд прийшов до наступного.

Зокрема, суд встановив, що 03.02.2022 року ТОВ «Авентус Україна» уклало з відповідачкою Договір про надання споживчого кредиту №5482879.

Відповідно до договору ТОВ «Авентус Україна» зобов`язалося надати ОСОБА_1 кредит у розмірі 8 000 грн зі строком користування коштами протягом 360 днів, а відповідачка зобов`язалася повернути кредит до 29.01.2023 року, а також сплачувати проценти за користування ним у розмірі 0,995 % на день від суми залишку заборгованості за кредитом протягом строку кредитування (у разі повної сплати позичальницею до 05.03.2022 року або протягом трьох днів, що слідують за вказаною датою, першого платежу згідно графіку платежів або здійснення часткового дострокового повернення кредиту), а в інших випадках проценти підлягають до нарахування за ставкою 1,99 % на день від суми залишку заборгованості за кредитом.

25 вересня 2023 року ТОВ «Авентус Україна» уклало з ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» (на цей час - ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал») Договір факторингу №25.09/23-Ф, за яким первісний кредитор відступив позивачу право грошової вимоги до ОСОБА_1 за зобов`язаннями, що виникли з кредитного договору №5482879 від 03.02.2022 року.

Згідно ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Стаття 627 ЦК України передбачає, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначені умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів Цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

При цьому, згідно ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною (ст. 638 ЦК України).

Згідно ст. 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі.

Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 207 ЦК України (в редакції, чинній на час укладення договору) правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами.

Згідно ч. 2 ст. 639 ЦК України (в редакції, чинній на час укладення договору) якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

З матеріалів справи вбачається, що ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 з дотриманням положень ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» уклали між собою кредитний договір в електронній формі, узгодили у ньому усі істотні умови, відповідно до ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» позичальниця підписала договір за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Таким чином, ОСОБА_1 набула статусу, прав та обов`язків позичальниці у кредитних правовідносинах з ТОВ «Авентус Україна».

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення щодо договору позики, якщо інше не встановлено законом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.ст. 611, 612, 623-625, 1049, 1050 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцю позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

В разі несвоєчасного повернення позики або її чергової частини (прострочення боржника) він не звільняється від обов`язку виконання зобов`язання, зокрема повинен повернути суму позики разом з процентами та іншими нарахуваннями, відшкодувати позикодавцю збитки та сплатити неустойку.

Також, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 514 ЦК України).

Таким чином, з укладенням договору факторингу до ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» перейшли права та обов`язки первісного кредитора в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав.

Суд встановив, що ТОВ «Авентус Україна» перерахувало кредитні кошти у розмірі 8 000 грн на зазначену у п. 2.1 кредитного договору банківську картку позичальниці, що підтверджується відповіддю АТ КБ «ПриватБанк» від 01.06.2026 року за вих. №20.1.0.0.0/7-260604/82661-БТ (а.с. 115).

Також з матеріалів справи вбачається, що позичальниця свої зобов`язання жодному з кредиторів належним чином не виконала (докази протилежного в матеріалах справи відсутні), у зв`язку з чим станом на 22 травня 2026 року виникла заборгованість у загальному розмірі 28855,20 грн, у тому числі заборгованість за кредитом 8 000 грн, заборгованість за процентами (нарахованими за період з 03.02.2022 року до 24.02.2022 року по зниженій процентній ставці 79,60 в день , за період 01.05.2022 року по 02.11.2022 по стандартній процентній ставці 159,20 в день ) 20855,20 грн.

Вказана заборгованість нарахована у повній відповідності до умов кредитного договору. Проценти нараховані в межах встановленого строку кредитування та за узгодженими в кредитному договорі процентними ставками.

Щодо строків позовної давності до кредитного договору № 5482879 від 03.02.2022 2024 р., то відповідно до ст.256, 257, 258, 259, 261 ЦК України, позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю.

За зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

За зобов`язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред`явити вимогу про виконання зобов`язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку.

Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Разом з тим, пунктом 12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України визначено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Зазначений карантин введеного з 12.03.2020 Постановою Кабінету Міністрів України «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» від 11 березня 2020 року № 211 (із наступними змінами і доповненнями), який тривав до 30 червня 2023 року.

Крім того, згідно з п.19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану. Вказана норма втратила чинність 04.09.2025 у зв`язку з набрання чинності Законом України № 4434-IX і перебіг позовної давності відновився лише з 04.09.2025.

Таким чином, з урахуванням введення карантину з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19) 12.03.2020, а також введення воєнного стану в Україні 24.02.2022, строк дії якого продовжено по даний час, 3-річний строк позовної давності, передбачений ст.257 ЦК України, не сплив та був продовжений на строк дії такого карантину, а в подальшому зупинений у зв`язку із введенням воєнного стану, то позивачем позов пред`явлено у межах строку позовної давності.

Водночас, заперечуючи проти стягнення процентів, штрафних санкцій відповідачка посилалась на застосування до спірних правовідносин ч.15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», зазначаючи про те, що вона є дружиною військовослужбовця.

Так, відповідно до вимог п.15 ст.14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (в редакції на час укладення кредитного договору 03.02.2022 р. ) військовослужбовцям, призваним на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, на весь час їх призову, а військовослужбовцям під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, які перебували або перебувають безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються.

Зміни, які надали право дружинам (чоловікам) військовослужбовців на кредитні пільги, набрали чинності 18 травня 2024 року відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку»№3633-IX від 11.04.2024 р.

Отже, оскільки кредитний договір № 5482879 був укладений відповідачкою 03.02.2022 року та відповідно до розрахунку заборгованості проценти за кредитним договором були нараховані за період з 03.02.2022 по 02.11.2022 року, тобто до набрання чинності Законом України, який надав дружинам військовослужбовцям права на кредитні пільги, то суд приходить до висновку, що проценти за користування кредитним коштами були нараховані позивачем правомірно та підлягають стягненню з відповідачки.

За встановлених обставин, вказана заборгованість на підставі ст.ст. 526, 530 ЦК України підлягає стягненню з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» у повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України з відповідачки на користь позивача також підлягають стягненню 2 422,40 грн судового збору.

Що стосується вимоги позивача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000 грн, то в цій частині суд виходить з наступного.

Дійсно, відповідно до вимог ст.ст. 133, 137, 141 ЦПК України суд в залежності від результату розгляду справи зобов`язаний розподілити між сторонами витрати на професійну правничу допомогу.

На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу позивач надав суду копію Договору про надання правової допомоги від 10 грудня 2024 року №10/12-2024, укладеного між позивачем та адвокатом Столітнім М.М., з додатками, що містять перелік, опис та узгоджену сторонами вартість виконаних робіт, необхідних для надання правничої допомоги, зокрема: зустріч адвоката з клієнтом для надання первинної консультації та аналізу наданих документів, витрачено 0,5 год., вартість послуги становить 440 грн; дослідження наданих клієнтом документів, аналіз обставин справи, витрачено 1 год., вартість послуги становить 840 грн; аналіз законодавства та судової практики, витрачено 0,5 год., вартість послуги становить 440 грн; підготовка позицій, витрачено 1 год, вартість послуги становить 840 грн; письмова консультація, складання письмового консультаційного висновку, витрачено 1 год., вартість послуги становить 840 грн; проведення заходів на отримання доказів, витрачено 1 год., вартість послуги становить 840 грн; складання позовної заяви, витрачено 2 год., вартість послуги становить 1 640 грн; складання та оформлення додатків до позову, витрачено 1 год., вартість послуги становить 840 грн; складання інших процесуальних документів (пояснень, заяв, клопотань, відповіді на відзив тощо), витрачено 2 год., вартість послуги становить 1 640 грн; представництво інтересів клієнта у судових засіданнях, витрачено 2 год., вартість послуги становить 1 640 грн. Всього вартість наданих послуг становить 10 000 грн.

Проте у постановах Верховного Суду від 07 листопада 2019 року у справі № 905/1795/18 та від 08 квітня 2020 року у справі № 922/2685/19 висловлено правову позицію, за якою суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Верховний Суд неодноразово вказував на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції.

Зокрема, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28 листопада 2002 року зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Спірні правовідносини між сторонами виникли з приводу стягнення заборгованості за кредитним договором.

Даний спір є спором незначної складності, судова практика щодо яких є сталою і передбачуваною, справа не передбачає необхідності виконання значного обсягу дій та робіт, необхідних для її підготовки та розгляду.

Водночас є сумнівними з точки зору розумності необхідність надання адвокатом клієнту письмової консультації з приводу спору (за умови надання аналогічної усної консультації), а також витрати на участь адвоката в судових засіданнях за умови, що справа розглядалася без його участі, витрати на написання окремих заяв, відповіді на відзив (за умови ненадання таких послуг).

Отже, зважаючи на категорію даної справи, яка є нескладною, враховуючи усталену практику, суд вважає, що визначені позивачем до відшкодування витрати на професійну правничу допомогу є завищеними і не являються співмірними, обґрунтованими і пропорційними об`єму здійсненої роботи та наданих послуг, складності справи, а тому дійшов висновку про необхідність зменшення розміру відшкодування витрат на правничу допомогу до 5 000 грн.

Тому, керуючись ст.ст. 141, 258, 259, 263-265, 282, 284, 289 ЦПК України, суд

ухвалив :

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП ідент. номер НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» (03150, м. Київ, вул. Загородня, 15, офіс 118/2; код ЄДРПОУ 44559822) заборгованість за Договором про надання споживчого кредиту №5482879 від 03 лютого 2022 року, що утворилася станом на 22 травня 2026 року, а саме: заборгованість за кредитом у розмірі 8 000,00 гривень, заборгованість за процентами за користування кредитом (за період з 03.02.2022 року до 02.11.2022 року) у розмірі 20855,20 грн, а всього в загальному розмірі 28855,20 грн, а також судовий збір в розмірі 2 422,40 грн та витрати на правову допомогу в розмірі 5000 грн.

Рішення може бути оскаржене до Миколаївського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його складення.

Суддя: М.М. Ротар