Рішення № 140064971, 25.09.2026, Вінницький міський суд Вінницької області

Справа № 128/2358/26

Провадження 2/127/7120/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 вересня 2026 року м. Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області в складі головуючого судді Борисюк І.Е., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «ОРАНТА» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, завданої внаслідок ДТП, -

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького районного суду Вінницької області звернулось Публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна страхова компанія «ОРАНТА» з позовом до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, завданої внаслідок ДТП.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 26.10.2024 між ОСОБА_2 та ПАТ «НАСК «ОРАНТА» було укладено договір № 224360204, предметом якого є страхування цивільно-правової відповідальності водіїв автомобіля «Mitsubishi Galant», д.н.з. НОМЕР_1 . 09.04.2025 сталась дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля «Mitsubishi Galant», д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 та автомобіля «Nissan Leaf», д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_3 . Постановами Вінницького міського суду Вінницької області у справах № 127/11522/25 та № 127/11357/25 ОСОБА_1 було визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, відповідальність за які передбачена ст.ст. 1224, 124 та 130 КУпАП. До ПАТ «НАСК «ОРАНТА» звернувся власник пошкодженого автомобіля «Nissan Leaf», д.н.з. НОМЕР_2 , якому позивачем було виплачено страхове відшкодування на підставі страхових актів № ОЦВ-СП-25-02-9686/1 від 15.05.2025 та № ОЦВ-ЗГ-25-02-9686/2 від 12.03.2026 в сумі 71 804, 74 гривень на ремонт пошкодженого автомобіля та в сумі 18 109, 00 гривень за шкоду заподіяну життю та здоров`ю. Як вбачається із вказаних постанов під час скоєння ДТП ОСОБА_1 перебував в стані алкогольного сп`яніння та після скоєння ДТП залишив місце пригоди. Відповідно до ст. 38 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, зокрема, якщо він керував транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння або відмовився від проходження відповідно до встановленого порядку огляду щодо стану алкогольного сп`яніння або ж якщо він після дорожньо-транспортної пригоди за його участю самовільно залишив місце пригоди. 09.07.2025 відповідачу було направлено регресну вимогу № 08-03-14/1-04/8226, однак станом на дату подання позовної заяви заборгованість не сплачена.

Вищевикладене й стало підставою для звернення до суду позивача із вимогою про стягнення з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «ОРАНТА» страхового відшкодування в розмірі 89 913, 74 гривень. Також, позивач просив суд стягнути з відповідача на його користь судові витрати.

Ухвалою Вінницького районного суду Вінницької області від 10.06.2026 вищевказану цивільну справу передано до Вінницького міського суду Вінницької області в порядку, встановленому ст. 31 ЦПК України.

22.07.2026 до Вінницького міського суду Вінницької області надійшли матеріали вищевказаної цивільної справи, які були передані судді 23.07.2026.

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 24.07.2026 вищевказану цивільну справу прийнято до свого провадження та відкрито провадження у справі, розгляд якої вирішено провести в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Також, даною ухвалою запропоновано учасникам справи надати суду заяви по суті справи та докази у строк, встановлений судом; відмовлено у задоволенні клопотання представника позивача про витребування доказів.

З матеріалів справи вбачається, що ухвалу суду від 24.07.2026 та копію позовної заяви з доданими до неї документами було отримано членом сімї відповідача 10.08.2026, що підтверджується відповідним рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення. (а.с. 99)

Враховуючи положення ст. 128 ЦПК України, вважається, що відповідач був належним чином повідомленим про розгляд справи. Також, враховуючи положення п. 3 ч. 6 ст. 272 ЦПК України, ухвала суду від 24.07.2026 вважається врученою відповідачу 10.08.2026.

У строк, визначений судом ухвалою суду від 24.07.2026 від відповідача відзив на позов не надійшов.

Будь-які докази по справі чи клопотання, крім поданих позивачем разом із позовною заявою, від учасників справи на адресу суду не надходили.

Враховуючи вищевикладене та положення ст. 279 ЦПК, суд розглядає справу за наявними у справі матеріалами.

При розгляді справи судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Постановою Вінницького міського суду Вінницької області від 28.05.2025 у справі № 127/11357/25, яка набрала законної сили 10.06.2025, що підтверджується відомостями з ЄДРСР, інформація з якого перебуває у публічному доступі, було встановлено наступне:

«…09.04.2025 о 11 год. 51 хв. в м. Вінниці по вул. Г. Арабея, 3а, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом MITSUBISHI GALANT д.н.з. НОМЕР_1 з ознаками наркотичного сп?яніння, а саме поведінка, яка не відповідає обстановці, неприродна блідість, виражене тремтіння пальців рук. Від проходження огляду у встановленому законом порядку у медичному закладі КНП ЦТЗ «Соціотерапія ВОР», водій відмовився у повному обсязі на місці зупинки, на портативні відеореєстратори 473693, чим порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху, у зв`язку з чим складено протокол про адміністративне правопорушення.

Таким чином, оскільки водій ОСОБА_1 відмовився від проходження медичного огляду у встановленому законом порядку на встановлення стану сп`яніння та особа двічі протягом року піддавалася адміністративному стягненню за керування транспортними засобами у стані наркотичного сп`яніння в його діях наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 130 КУпАП.».

Даним судовим рішенням ОСОБА_1 було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 130 КУпАП та накладено відповідне адміністративне стягнення.

Також постановою Вінницького міського суду Вінницької області від 16.06.2025 у справі № 127/11522/25, яка набрала законної сили 27.06.2025, що підтверджується відомостями з ЄДРСР, інформація з якого перебуває у публічному доступі, було встановлено наступне:

«…09.04.2025 о 11:50 год. у м. Вінниці, на вул. Генерала Арабея, 3, водій ОСОБА_1 керуючи транспортним засобом «Mitsubishi Galant» д.н.з. НОМЕР_1 , не був уважним, не стежив за дорожньою обстановкою, не вибрав безпечної швидкості руху, не дотримався дистанції та здійснив наїзд на автомобіль «Nissan Leaf» д.н.з. НОМЕР_3 , під керуванням ОСОБА_3 , який зупинився попереду, внаслідок чого транспортні засоби отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками, чим порушив вимоги п.п. 2.3б, 12.1, 13.1 Правил дорожнього руху України, за що відповідальність передбачена ст. 124 КУпАП.

Крім того, 09.04.2025 о 11:50 год. у м. Вінниці, на вул. Генерала Арабея, 3, водій ОСОБА_1 керуючи транспортним засобом «Mitsubishi Galant» д.н.з. НОМЕР_1 , здійснив зіткнення з автомобілем «Nissan Leaf» д.н.з. НОМЕР_3 , після чого залишив місце ДТП до якого був причетний, чим порушив вимоги п. 2.10а Правил дорожнього руху України, за що відповідальність передбачена ст. 122-4 КУпАП.

Також, 09.04.2025 о 11:52 год. у м. Вінниці, на вул. Київська, водій ОСОБА_1 керуючи транспортним засобом марки «Mitsubishi Galant» д.н.з. НОМЕР_1 , не виконав законну вимогу про зупинку транспортного засобу, подану за допомогою проблискових маячків синього та червоного кольору, спеціального звукового сигналу та гучномовця, в ході переслідування був заблокований за адресою АДРЕСА_1 , чим порушив вимоги п. 2.4 ПДР України.

З огляду на вищевикладене, враховуючи характер вчинених порушень, особу правопорушника, ступінь його вини, обставини, що пом`якшують та обтяжують відповідальність, ступінь суспільної небезпеки, суд вважає, що ОСОБА_1 слід визнати винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст. 124, ч. 1 ст. 122-2, ст. 122-4 КУпАП, врахувавши ч. 2 ст. 36 КУпАП, застосувати до нього адміністративне стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами.».

Даним судовим рішенням ОСОБА_1 було визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 1222, ст.ст. 1224, 124 КупАП та накладено відповідне адміністративне стягнення.

Згідно із ч. 6 ст. 82 ЦПК України постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, яка набрала законної сили, є обов`язковою для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалена постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Відповідно до полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортний засобів № 224360204 станом на 09.04.2025 транспортний засіб «Mitsubishi Galant», д.н.з. НОМЕР_1 , був забезпечений і відповідальність водія застрахованою. (а.с. 6)

Судом встановлено, що подія, яка сталася 09.04.2025, є страховим випадком.

Згідно із ст.ст. 1166, 1187 ЦК України шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала. Обов`язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини.

Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою (п. 1 ч. 1 ст. 1188 ЦК України)

Особою, яка зобов`язана відшкодувати шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, є фізична або юридична особа, що на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди, позички тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Судом встановлено, що на час скоєння 09.04.2025 ДТП ОСОБА_1 на відповідній правовій керував транспортним засобом марки «Mitsubishi Galant», д.н.з. НОМЕР_1 , який належить на праві власності ОСОБА_2 , оскільки під час керування мав посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії і реєстраційний документ на транспортний засіб. (а.с. 14-17) Іншого з матеріалів справи не вбачається.

Внаслідок ДТП транспортний засіб марки «Nissan Leaf», д.н.з. НОМЕР_3 , який належить на праві власності ОСОБА_3 і яким вона на відповідній правовій підставі володіла на час ДТП (а.с. 9-17), був пошкоджений.

Судом встановлено повідомлення 18.04.2025 ОСОБА_3 страхової компанії про настання страхового випадку і звернення до ПАТ «НАСК «Оранта» із заявою про виплату страхового відшкодування. (а.с. 27-28-зв.)

Згідно із п. 1 ч. 1 ст. 92 Закону України «Про страхування» страховик за договором страхування зобов`язаний у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором або законом строк.

У відповідності до положень ст. 102 Закону України «Про страхування» у разі настання події, що має ознаки страхового випадку, страховик зобов`язаний встановити факт, причини та обставини такої події та прийняти з урахуванням умов договору страхування рішення про визнання або невизнання випадку страховим. Здійснення страхової виплати проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених договором страхування) і рішення страховика про визнання випадку страховим та здійснення страхової виплати (страхового акта). У разі визнання випадку страховим страховик здійснює страхову виплату страхувальнику (іншій особі, визначеній договором страхування або законодавством) відповідно до умов договору страхування або законодавства.

Відповідно до звіту № 18-09-25-016Б від 15.10.2025 про незалежну оцінку вартості матеріального збитку колісного транспортного засобу «Nissan Leaf», д.н.з. НОМЕР_3 , власник якого ОСОБА_3 , оціночна вартість (розмір) відновлювального ремонту, заподіяного власнику в результаті пошкодження транспортного засобу, включаючи ПДВ на запасні частини та матеріали фарбування, становить 239 319, 61 гривень; оціночна вартість (розмір) матеріального збитку, заподіяного власнику в результаті пошкодження транспортного засобу, включаючи ПДВ на запасні частини та матеріали фарбування, становить 100 272, 67 гривень. (а.с. 40-57)

На підставі страхових актів № ОЦВ-СП-25-02-9686/1 від 15.05.2025 та № ОЦВ-ЗГ-25-02-9686/2 від 12.03.2026 було погоджено суму відшкодування заподіяної майну потерпілої, яка складає 71 804, 74 гривень, яку було виплачено ОСОБА_3 16.05.2025 та 16.03.2026, що підтверджується платіжними інструкціями № 28936 та № 17914, відповідно. (а.с. 8-9, 29-30)

Також на підставі страхового акту № ОЦВЗ-25-29-46568/1 від 03.02.2026 ОСОБА_3 було погоджену суму відшкодування за шкоду заподіяну життю та здоров`ю, яка складає 18 109, 00 гривень, яку було виплачено 10.02.2026, що підтверджується платіжною інструкцією від № 9427. (а.с. 32-35, 58-75)

Згідно із ст. 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Постановами Вінницького міського суду Вінницької області від 28.05.2025 у справі № 127/11357/25 та від 16.06.2025 у справі № 127/11522/25 встановлено, що ОСОБА_1 винний у скоєнні, зокрема, адміністративних правопорушень, відповідальність за які передбачена ст. 1224 та ч. 3 ст. 130 КУпАП.

Так, відповідно до пп. «в» п. 1 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до особи, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, яка спричинила дорожньо-транспортну пригоду (особи, яка відповідно до закону несе цивільну відповідальність за заподіяну шкоду), якщо така особа після дорожньо-транспортної пригоди за її участю самовільно залишила місце дорожньо-транспортної пригоди (крім випадку, передбаченого частиною другою статті 31 цього Закону) чи відмовилася від проходження відповідно до встановленого порядку огляду щодо стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських засобів (лікарських препаратів), що знижують увагу та швидкість реакції, або така особа до проведення зазначеного огляду вжила алкоголь, наркотичні засоби, психотропні речовини, їх аналоги, а також лікарські засоби (лікарські препарати), виготовлені на їх основі (крім тих, що входять до офіційно затвердженого складу аптечки або призначені медичним працівником).

Таким чином, позивач правомірно звернувся до суду із вимогою про стягнення на його користь з відповідача страхового відшкодування в порядку регресу.

Відповідачем не доведено суду, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого (ч. 5 ст. 1187 ЦК України).

Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно із ч. 1 та ч. 5 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1 ст. 76 ЦПК України).

Відповідно до ч. 1 і ч. 2 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно із ч. 2 ст. 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ч. 1 ч. 3 ст. 83 ЦПК України сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач повинен подати докази разом з поданням позовної заяви, а відповідач - разом з поданням відзиву.

Сторонами по справі у відповідності до ч. 4 ст. 83 ЦПК України не було повідомлено про неможливість подання доказів у встановлений законом строк. Крім того, будь-які інші докази, ніж ті, що були надані позивачем разом із позовом, до суду сторонами по справі подані не були. Заяви про те, що доданий до справи або поданий до суду учасником справи для ознайомлення документ викликає сумнів з приводу його достовірності або є підробленим, до суду не надходили.

Будь-які клопотання про витребування доказів по справі в зв`язку з неможливістю їх самостійного надання та заяви про забезпечення доказів до суду сторонами по справі не подавалися.

Суд вважає, що кожна із сторін по даній справі була належним чином поінформована про право надати суду будь-які докази для встановлення наявності або відсутності обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, а також прокоментувати їх. Крім того, сторони по справі не були позбавлені можливості повідомити суду й інші обставини, що мають значення для справи.

Також, судом в ухвалі від 24.07.2026 було роз`яснено сторонам по справі наслідки ненадання суду доказів по справі, дії в разі неможливості надання доказів, а також право і порядок звернення до суду із заявами та клопотаннями.

Отже, кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони.

Відповідно до ч. 1 ст. 12 ЦК України особа здійснює свої права вільно, на власний розсуд.

Згідно із ч. 2 ст. 13 ЦПК України збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

У даному випадку, суд позбавлений права на збирання доказів по справі з власної ініціативи, що було б порушенням рівності прав учасників судового процесу.

Згідно із ч. 2 і ч. 3 ст. 12 ЦПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з п. 2, п. 4, п. 6 п. 7 ч. 2 ст. 43 ЦПК України учасники справи зобов`язані: сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.

Відповідно до ч. 1 ст. 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Згідно із ч. 4 ст. 12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до принципу диспозитивності цивільного судочинства, визначеному у ст. 13 ЦПК України саме відповідач, як особа, яка на власний розсуд розпоряджається своїми процесуальними правами, визначає докази, якими підтверджуються його заперечення проти позову, доводиться їх достатність та переконливість. Правом на подання відзиву на позовну заяву, у якому відповідач міг би викласти свої заперечення (за наявності) щодо наведених позивачем обставин та правових підстав позову, з якими він не погоджується, із посиланням на відповідні докази та норми права, не скористався. Відповідачем не оспорювався розмір пред`явленої до відшкодування страхової виплати. При цьому, судом враховується стандарт доказування «більшої вірогідності».

Суд, дослідивши письмові пояснення викладені позивачем у позові та оцінивши, відповідно до ст. 89 ЦПК України, належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів, наявних в справі, у їх сукупності, враховуючи вищевикладене, прийшов до переконання в тому, що позов підлягає задоволенню.

Враховуючи вищевикладене, а також ст. 16 ЦК України, згідно якої суд може захистити цивільне право або інтерес у спосіб, що встановлений договором або законом, суд приходить до висновку, що в даному випадку існують підстави та необхідність для захисту прав позивача шляхом стягнення з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «ОРАНТА» суми виплаченого страхового відшкодування в порядку регресу в розмірі 89 913, 74 гривень.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат між сторонами, суд прийшов до наступного.

Судом встановлено сплату позивачем при зверненні до суду судового збору в сумі 3 328, 00 гривень, що підтверджується платіжною інструкцією № 17269 від 12.03.2026. (а.с. 5)

Враховуючи положення ч. 1 ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в сумі 3 328, 00 гривень, пропорційно розміру задоволених позовних вимог (100 %).

До ухвалення рішення у справі ні позивач, ні відповідач не повідомили суд про неможливість надання доказів, що підтверджують розмір понесених інших витрат; про причини неможливості надання таких доказів. Відповідно суд, ухвалюючи рішення у справі, не має підстав та обов`язку вирішувати питання щодо встановлення учасникам справи терміну для надання суду доказів щодо розміру понесених витрат, як і призначати засідання для вирішення питання про судові витрати, вказуючи про це у резолютивній частині рішення (п. 5 ч. 7 ст. 265 ЦПК України).

Отже, доказів понесення учасниками справи інших судових витрат суду не надано.

Враховуючи вищенаведене та керуючись ст.ст. 15, 16, 1166, 1187, 1188, 1191 ЦК України, Законом України «Про страхування», Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», ст.ст. 2, 4, 10-13, 76-83, 89, 133, 141, 229, 258, 259, 263-265, 273, 279, 354, 355 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «ОРАНТА» суму виплаченого страхового відшкодування в порядку регресу в розмірі 89 913, 74 гривень та судовий збір в сумі 3 328, 00 гривень.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його складення до Вінницького апеляційного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна страхова компанія «ОРАНТА»: код ЄДРПОУ 00034186; місцезнаходження: 02081, м. Київ, вул. Здолбунівська, 7-Д.

ОСОБА_1 : ІНФОРМАЦІЯ_1 ; РНОКПП НОМЕР_4 ; місце проживання зареєстроване у встановленому законом порядку: АДРЕСА_2 .

Рішення суду складено 25.09.2026.

Суддя