Рішення № 140064952, 21.09.2026, Вінницький міський суд Вінницької області

Справа № 127/21077/26

Провадження № 2/127/5789/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

21 вересня 2026 рокумісто Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області

в складі: головуючого судді Сичука М.М.,

за участі секретаря судового засідання Коровай А.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Вінниці в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін у змішаній формі цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «СОЛВЕНТІС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «СОЛВЕНТІС» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики № 187598 від 12 березня 2025 року в розмірі 13200,00 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 12 березня 2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «СІРОКО ФІНАНС» та ОСОБА_1 укладено договір позики № 187598, за умовами якого відповідачу надано позику у розмірі 4000,00 грн строком на 30 днів.

Позивач зазначає, що договір укладено в електронній формі із застосуванням одноразового ідентифікатора.

Відповідно до умов договору сума позики становила 4000,00 грн, строк позики 30 днів, процентна ставка 0,01 % на день, комісія 29,71 % від суми позики, що становить 1188,40 грн.

Згідно з Додатком № 1 до договору позики № 187598 від 12 березня 2025 року загальна вартість кредиту для споживача становила 5200,00 грн, у тому числі 4000,00 грн суми позики, 11,60 грн процентів та 1188,40 грн комісії.

Позивач посилається на те, що ТОВ «СІРОКО ФІНАНС» належним чином виконало свої зобов`язання за договором та надало відповідачу грошові кошти у розмірі 4000,00 грн, однак відповідач свої зобов`язання щодо повернення позики та сплати передбачених договором платежів не виконала.

23 липня 2025 року між ТОВ «СІРОКО ФІНАНС» та ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «СОЛВЕНТІС» укладено договір факторингу № 23072025, за яким право вимоги за договором позики № 187598 від 12 березня 2025 року перейшло до позивача.

Станом на час звернення до суду позивач визначив заборгованість відповідача у розмірі 13200,00 грн, з яких: 4000,00 грн сума позики, 11,60 грн проценти, 1188,40 грн комісія та 8000,00 грн пеня.

Позивач просить стягнути з відповідача зазначену заборгованість, а також понесені судові витрати.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, у позовній заяві просив розглянути справу без його участі та не заперечував проти ухвалення заочного рішення.

Відповідач ОСОБА_1 про дату, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, про що особисто розписалася, однак у судове засідання не з`явилася, про причини неявки суд не повідомила, відзив на позовну заяву не подала.

Враховуючи викладене, суд, відповідно до статті 280 ЦПК України, вважає можливим розглянути справу за відсутності відповідача в порядку заочного провадження.

Відповідно до частини другої статті 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до статей 4, 12, 13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, диспозитивності та рівності учасників судового процесу.

Згідно зі статтями 76, 77, 78, 79, 80 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги та заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За змістом статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Судом встановлено, що 12 березня 2025 року між ТОВ «СІРОКО ФІНАНС» та ОСОБА_1 укладено договір позики № 187598.

Відповідно до пункту 2.1 договору сума позики становить 4000,00 грн.

Пунктом 2.2 договору визначено строк позики 30 днів.

Згідно з пунктом 2.3 договору процентна ставка становить 0,01 % на день, є фіксованою та діє протягом строку договору.

Пунктом 2.4 договору передбачено комісію у розмірі 29,71 % від суми позики, що становить 1188,40 грн.

З наданого суду розрахунку заборгованості вбачається, що 12 березня 2025 року відповідачу нараховано 4000,00 грн суми позики та 1188,40 грн комісії, а з 13 березня 2025 року по 10 квітня 2025 року нараховувалися проценти по 0,40 грн за кожен день, всього 11,60 грн.

Додатком № 1 до договору позики визначено загальну вартість кредиту для споживача у розмірі 5200,00 грн, у тому числі 4000,00 грн суми кредиту, 11,60 грн процентів та 1188,40 грн комісії.

Таким чином, умови щодо суми позики, процентів та комісії були визначені сторонами договором, паспортом споживчого кредиту та Додатком № 1 до договору.

Суд враховує, що відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов`язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

За правилами статті 1046 ЦК України за договором позики одна сторона передає у власність другій стороні грошові кошти, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку саму суму грошових коштів.

Відповідно до статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно зі статтями 526, 527, 530 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, а якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, воно підлягає виконанню у цей строк.

Відповідно до статей 626, 628, 629 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків; зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними; договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Судом також встановлено, що відповідно до договору факторингу № 23072025 від 23 липня 2025 року ТОВ «СІРОКО ФІНАНС» передало ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «СОЛВЕНТІС» право вимоги за договором позики № 187598 від 12 березня 2025 року.

Згідно зі статтями 512, 514 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином, а до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в тому обсязі та на тих умовах, що існували на момент переходу цих прав.

Відповідно до статті 1082 ЦК України боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови письмового повідомлення його про відступлення права грошової вимоги факторові.

Належність позивачу права вимоги за договором позики № 187598 від 12 березня 2025 року підтверджується договором факторингу та відповідним реєстром прав вимоги, наданими суду.

Щодо укладення договору в електронній формі суд зазначає наступне.

Відповідно до статей 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти та її прийняття, а електронний підпис одноразовим ідентифікатором може використовуватися для підписання електронного правочину.

Верховний Суд у постановах від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19 та від 16 грудня 2020 року у справі № 561/77/19 виходив з того, що електронний договір, укладений із використанням одноразового ідентифікатора, за умови підтвердження волевиявлення сторони, має юридичну силу письмового договору.

Наданими суду матеріалами підтверджується укладення відповідачем договору позики в електронній формі із застосуванням одноразового ідентифікатора.

Щодо заборгованості за основною сумою позики суд виходить з наступного.

Матеріалами справи підтверджується надання відповідачу 4000,00 грн позики 12 березня 2025 року.

Відповідач доказів повернення зазначеної суми суду не надала.

За таких обставин вимога про стягнення 4000,00 грн основної суми позики є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Щодо процентів за користування позикою суд зазначає, що договором встановлено строк позики 30 днів та процентну ставку 0,01 % на день.

Згідно з розрахунком позивача за період з 13 березня 2025 року по 10 квітня 2025 року нараховано 11,60 грн процентів.

Зазначений розмір процентів відповідає умовам договору, паспорту споживчого кредиту та Додатку № 1 до договору, а тому вимога про стягнення 11,60 грн процентів є обґрунтованою.

Водночас суд враховує, що право кредитодавця нараховувати договірні проценти за користування кредитом обмежується погодженим сторонами строком кредитування. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05 квітня 2023 року у справі № 910/4518/16 зазначила, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування, якщо інше належним чином не погоджено сторонами.

У цій справі позивачем заявлено до стягнення 11,60 грн процентів, нарахованих саме в межах строку договору, тому зазначена сума підлягає стягненню.

Щодо комісії суд зазначає наступне.

Договором позики № 187598 від 12 березня 2025 року прямо передбачено комісію у розмірі 1188,40 грн, що становить 29,71 % від суми позики.

Зазначена комісія відображена також у паспорті споживчого кредиту та Додатку № 1 до договору, у якому визначено загальні витрати за кредитом та загальну вартість кредиту для споживача.

Згідно з наданим позивачем розрахунком комісія нарахована одноразово у день надання позики.

Суд бере до уваги правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 20 вересня 2024 року у справі № 331/2974/23, відповідно до якого встановлення комісії за здійснення операції з видачі кредиту саме по собі не є підставою для визнання відповідної умови договору нікчемною, якщо така комісія передбачена договором та паспортом споживчого кредиту і відноситься до платежів, передбачених договором про споживчий кредит.

У даному випадку комісія за видачу кредиту прямо передбачена договором, паспортом споживчого кредиту та Додатком № 1, її розмір визначений конкретно, а тому підстав для відмови у її стягненні суд не встановив.

Отже, з відповідача підлягає стягненню 1188,40 грн комісії.

Щодо пені суд зазначає наступне.

Позивач просить стягнути з відповідача 8000,00 грн пені, нарахованої відповідно до умов договору за ставкою 5,00 % на день.

Разом з тим, відповідно до частини другої статті 21 Закону України «Про споживче кредитування» у договорах про споживчий кредит пеня за невиконання зобов`язання щодо повернення кредиту та процентів за ним не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у відповідний період, та не може бути більшою за 15 відсотків суми простроченого платежу. Для кредиту, загальний розмір якого не перевищує однієї мінімальної заробітної плати, частина третя цієї статті встановлює спеціальне обмеження сукупної суми неустойки та інших платежів, пов`язаних із порушенням зобов`язань.

Крім того, пунктом 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України встановлено, що у період дії в Україні воєнного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування позичальник у разі прострочення виконання грошового зобов`язання за кредитним договором звільняється від обов`язку сплати кредитодавцю неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення, а нараховані за цей період неустойка, штраф, пеня та інші передбачені договором платежі підлягають списанню кредитодавцем.

Матеріалами справи встановлено, що позивач нарахував відповідачу пеню за період після закінчення строку повернення позики, тобто за період прострочення, який припадає на час дії в Україні воєнного стану.

За таких обставин правові підстави для стягнення з відповідача пені відсутні.

Отже, у задоволенні позовної вимоги про стягнення 8000,00 грн пені слід відмовити.

Таким чином, загальний розмір заборгованості, який підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, становить: 4000,00 грн основна сума позики; 11,60 грн проценти; 1188,40 грн комісія, що разом становить 5200,00 грн.

Відповідно до статті 141 ЦПК України судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позовні вимоги задоволено на 39,3939 %.

Позивачем при зверненні до суду сплачено судовий збір у розмірі 2662,40 грн.

З огляду на часткове задоволення позову з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1048,82 грн.

Крім того, позивач просить стягнути 6000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Відповідно до статей 133, 137 ЦПК України витрати на професійну правничу допомогу належать до витрат, пов`язаних з розглядом справи, та підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем надано документи, які підтверджують понесення витрат на професійну правничу допомогу, а саме договір про надання правничої допомоги, додаткову угоду, акт та детальний опис виконаних робіт.

Враховуючи обсяг заявлених позовних вимог, характер спору, обсяг наданої правничої допомоги та часткове задоволення позову, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу пропорційно задоволеним вимогам у розмірі 2363,64 грн.

Керуючись статтями 4, 12, 13, 76-81, 89, 133, 137, 141, 247, 259, 263-265, 268, 274, 280-282, 352, 354, 355 ЦПК України, статтями 204, 207, 509, 512, 514, 526, 527, 530, 549, 551, 610, 611, 625, 626, 628, 629, 638, 1046, 1048, 1049, 1050, 1054, 1077, 1082 ЦК України, Законом України «Про споживче кредитування», Законом України «Про електронну комерцію», суд

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «СОЛВЕНТІС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «СОЛВЕНТІС» заборгованість за договором позики № 187598 від 12 березня 2025 року в розмірі 5200 (п`ять тисяч двісті) гривень 00 копійок, з яких 4000 (чотири тисячі) гривень 00 копійок сума основного боргу; 11 (одинадцять) гривень 60 копійок проценти; 1188 (одна тисяча сто вісімдесят вісім) гривень 40 копійок комісія.

У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «СОЛВЕНТІС» до ОСОБА_1 про стягнення пені у розмірі 8000 (вісім тисяч) гривень 00 копійок відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «СОЛВЕНТІС» судовий збір у розмірі 1048 (одна тисяча сорок вісім) гривень 82 копійки.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «СОЛВЕНТІС» витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2363 (дві тисячі триста шістдесят три) гривні 64 копійки.

Заочне рішення може бути переглянуте Вінницьким міським судом Вінницької області за письмовою заявою відповідача.

Заява про перегляд заочного рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Заочне рішення може бути оскаржене позивачем до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подано заяву про його перегляд або апеляційну скаргу, або якщо заочне рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду.

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «СОЛВЕНТІС», 07406, Київська область, м. Бровари, вул. Симона Петлюри, 21/1, код ЄДРПОУ 43657029.

Відповідач ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Повний текст рішення суду складено 21.09.2026.

Суддя: