Рішення № 140063920, 23.09.2026, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

8-й під`їзд, Держпром, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" вересня 2026 р.м. ХарківСправа № 922/2088/26

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Присяжнюка О.О.

при секретарі судового засідання Божко Є.А.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Сідвелс» (27500, Кіровоградська область, м. Світловодськ, вул. Софіївська, 3) до Товариства з обмеженою відповідальністю «СІСПРО» (61038, м. Харків, шосе Салтівське, 43) про стягнення коштів за участю представників:

позивача - Федорова З.Ф. (ордер серія ВА № 1141977 від 10.06.2026),

відповідача - не з`явився

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Сідвелс» звернулось до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «СІСПРО», в якій просить суд:

1. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «СІСПРО» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СІДВЕЛС» 333 979,35 грн. заборгованості, з яких 256 879,35 грн. пені та 77 100,00 грн. відшкодування витрат за обладнання неналежної якості.

2. Змінити абзац 2 пункту 4.1 Договору № 2525 від 10.11.2025 шляхом викладення його у наступній редакції: «Гарантійний термін експлуатації Обладнання становить 18 (вісімнадцять) місяців з моменту вводу його в експлуатацію, з дати підписання Сторонами Акту виконаних пусконалагоджувальних робіт».

Позов обґрунтовано з посиланням на порушення відповідачем зобов`язань за Договором №2525 від 10.11.2025.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 11.06.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №922/2088/26. Справу постановлено розглядати за правилами загального позовного провадження. Почато підготовче провадження і призначено підготовче засідання на 01 липня 2026 року на 11:00.

01.07.2026 від представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Сідвелс» через систему "Електронний суд" надійшли додаткові пояснення (вх.№ 16008/26).

У підготовчому засіданні 01.07.2026 постановлено ухвалу, яку внесено до протоколу підготовчого засідання, про відкладення підготовчого засідання на 22 липня 2026 року на 12:00.

В порядку ст. 120-121 Господарського процесуального кодексу України сторони повідомлені про наступне підготовче засідання ухвалами від 01.07.2026.

21.07.2026 від Товариства з обмеженою відповідальністю «СІСПРО» через систему "Електронний суд" надійшов відзив на позовну заяву (вх.№ 17781/26), в якому відповідач просить суд:

1. Поновити Відповідачу пропущений процесуальний строк на подання відзиву на позовну заяву.

2. Закрити провадження у справі в частині позовної вимоги про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю СІСПРО на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Сідвелс 77 100,00 грн відшкодування витрат за обладнання неналежної якості у зв`язку з відсутністю предмета спору.

3. У задоволенні позовної вимоги про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю СІСПРО на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Сідвелс 256 879,35 грн пені відмовити повністю.

4. Позовну вимогу про зміну абзацу 2 пункту 4.1 Договору № 2525 від 10.11.2025 р. шляхом викладення його в редакції, запропонованій Позивачем, задовольнити, оскільки Відповідач не заперечує проти її задоволення

Відповідач повідомляє, що станом на дату подання позовної заяви пристрій всмоктування повітря з пакування, яким комплектувалася горизонтальна пакувальна машина QP-K-1B, дійсно не функціонував належним чином, що підтверджувалося Актом № 1 від 20.03.2026. Однак у період з моменту подання позову до моменту підготовки цього відзиву Сторони врегулювали спірні правовідносини в цій частині у повному обсязі, а саме:

07.07.2026 Сторони уклали Додаткову угоду № 3 до Договору, якою погодили виключення пристрою всмоктування повітря з пакування зі складу технічних характеристик Обладнання та відповідне зменшення вартості Обладнання на 64 250,00 грн без ПДВ (77 100,00 грн з ПДВ);

08.07.2026 Відповідач платіжною інструкцією № 2788 перерахував на розрахунковий рахунок Позивача грошові кошти в розмірі 77 100,00 грн з призначенням платежу повернення коштів за Договором № 2525 від 10.11.2025 р. згідно умов Додаткової угоди № 3 від 07.07.2026 р.;

09.07.2026 Сторони підписали Акт № ПНР-1 здачі-приймання виконаних пусконалагоджувальних робіт, яким засвідчено, що всі зауваження та претензії щодо некоректної роботи Обладнання усунені станом на 08.07.2026 р.

Таким чином, вимога Позивача про стягнення 77 100,00 грн станом на момент подання цього відзиву задоволена Відповідачем у повному обсязі добровільно, до ухвалення судового рішення у справі, а предмет спору в цій частині відсутній.

Щодо позовної вимоги про стягнення пені у розмірі 256 879,35 грн відповідач заперечує проти задоволення цієї позовної вимоги у повному обсязі з огляду на те, що позивач помилково ототожнює виконання відповідачем зобов`язання з поставки Обладнання з виконанням окремого, самостійного зобов`язання з проведення пусконалагоджувальних робіт (далі ПНР). Пунктом 2.6 Договору чітко визначено, що здача-приймання Обладнання проводиться згідно з видатковою накладною на території Виконавця в день відвантаження Обладнання, при цьому датою поставки Обладнання вважається дата підписання обома Сторонами видаткової накладної на Обладнання. Крім того, пунктом 2.3 Договору встановлено, що поставка Обладнання здійснюється на умовах EXW (склад Виконавця: м. Харків, вул. Шевченка, 317) згідно з Інкотермс у редакції 2020 р., тобто зобов`язання Виконавця з поставки вважається виконаним у момент надання Обладнання в розпорядження Замовника на складі Виконавця.

10 березня 2026 р. уповноважені представники обох Сторін без будь-яких зауважень чи застережень щодо кількості або комплектності Обладнання підписали Видаткову накладну № 25 на суму 3 293 325,00 грн (в т.ч. ПДВ 548 887,50 грн). Отже, датою поставки Обладнання, на переконання відповідача, за змістом пункту 2.6 Договору є саме 10.03.2026. Відповідно до пункту 2.8 Договору, з моменту підписання видаткової накладної до позивача перейшли право власності на Обладнання та ризик його випадкового знищення чи пошкодження, що додатково підтверджує виконання відповідачем зобов`язання з поставки в повному обсязі станом на вказану дату. При цьому, пусконалагоджувальні роботи є окремим, самостійним етапом виконання Договору. Вони регулюються розділом 6 Договору Порядок проведення пусконалагоджувальних робіт і оформлюються окремим документом Актом виконаних пусконалагоджувальних робіт (пункт 6.9 Договору), який відрізняється від видаткової накладної, якою оформлюється поставка.

Оскільки Сторони при укладенні Договору не погодили у письмовій формі пеню чи інші санкції за порушення саме строків пусконалагоджувальних робіт, нарахування позивачем пені за період з 24.03.2026 р. по 09.06.2026 р., тобто за період, що настав вже після виконання відповідачем зобов`язання з поставки Обладнання (10.03.2026 р.), на переконання відповідача, не має жодних договірних чи законних підстав.

Щодо позовної вимоги про зміну абзацу 2 пункту 4.1 Договору відповідач не заперечує проти позовної вимоги позивача про внесення змін до абзацу 2 пункту 4.1 Договору та не заперечує проти викладення його в редакції, запропонованій позивачем. Враховуючи, що станом на 09.07.2026 Сторонами підписано Акт № ПНР-1 здачі-приймання виконаних пусконалагоджувальних робіт, яким засвідчено завершення пусконалагоджувальних робіт у повному обсязі, відповідач вважає таку зміну умов Договору обґрунтованою та такою, що не суперечить інтересам жодної із Сторін.

Щодо поновлення пропущеного процесуального строку на подання відзиву відповідач просить суд поновити такий строк з огляду на те, що позивач не направляв відповідачу копію позовної заяви з додатками, скориставшись правом, передбаченим абзацом 2 частини 7 статті 42 ГПК України, у зв`язку з відсутністю у відповідача зареєстрованого електронного кабінету в підсистемі ЄСІТС Електронний суд. За таких обставин відповідач не мав об`єктивної можливості ознайомитися зі змістом позовних вимог та додатків до позовної заяви одночасно з позивачем чи судом, а дізнався про них зі значною затримкою. Крім того, протягом часу, що минув з моменту відкриття провадження у справі, тривав процес врегулювання спору в частині позовної вимоги про стягнення 77 100,00 грн, який завершився лише 09.07.2026 підписанням Сторонами Акту № ПНР-1. Остаточна правова позиція Відповідача щодо всіх заявлених вимог, зокрема можливість заявити клопотання про закриття провадження в частині вимоги про стягнення 77 100,00 грн та визнати обґрунтованою вимогу про зміну Договору, об`єктивно могла бути сформована та викладена лише після настання зазначеної події.

21.07.2026 від Товариства з обмеженою відповідальністю «Сідвелс» через систему "Електронний суд" надійшла заява про збільшення розміру позовних вимог (вх.№ 17793/26), в якій позивач просить суд:

1. Прийняти до розгляду заяву про збільшення розміру позовних вимог.

2. Розглядати справу № 922/2088/26 з остаточними наступними позовними вимогами:

1) Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю СІСПРО на користь Товариства з обмеженою відповідальністю СІДВЕЛС 352 231,58 грн. пені.

2) Змінити абзац 2 пункту 4.1 Договору № 2525 від 10.11.2025 шляхом викладення його у наступній редакції: Гарантійний термін експлуатації Обладнання становить 18 (вісімнадцять) місяців з моменту вводу його в експлуатацію, з дати підписання Сторонами Акту виконаних пусконалагоджувальних робіт.

3. Долучити до матеріалів справи належним чином засвідчені копії додаткової угоди № 3 від 07.08.2026; платіжної інструкції від 08.07.2026; акту № ПНР-1 від 09.07.2026.

Позивач підтверджує, що 07.07.2026 між позивачем та відповідачем укладено Додаткову угоду № 3, відповідно до якої сторони внесли зміни до пунктів 1 та 2 Специфікації № 1 від 18.01.2025, що є додатком до Договору № 2525 від 10.11.2025. Згідно з указаними змінами з асортименту обладнання, яке Виконавець зобов`язався поставити Замовнику, виключено Пристрій відсмоктування повітря з упаковки. На виконання умов зазначеної Додаткової угоди 08.07.2026 відповідач повернув на рахунок ТОВ Сідвелс грошові кошти у сумі 77 100,00 грн, сплачені за Договором № 2525 від 10.11.2025. Крім того, 09.07.2026 сторонами підписано Акт № ПНР-1 здачі-приймання виконаних пусконалагоджувальних робіт. Наведені обставини виникли після подання позовної заяви та безпосередньо впливають на розмір майнових вимог, заявлених позивачем, у зв`язку з чим останній реалізує право на збільшення позовних вимог відповідно до статті 46 Господарського процесуального кодексу України. У зв`язку зі зміною фактичних обставин Позивачем здійснено новий розрахунок пені, виходячи із суми простроченого зобов`язання та періоду прострочення:

1. За період з 23.03.2026 по 06.07.2026 (105 календарних днів) пеня нарахована на суму простроченого зобов`язання 3 293 325,00 грн:

3 293 325,00 грн * 0,1 % * 105 днів = 345 799,13 грн.

2. За період з 06.07.2026 по 08.07.2026 пеня нарахована на суму простроченого зобов`язання 3 216 225,00 грн, оскільки 07.07.2026 між сторонами укладено Додаткову угоду № 3, відповідно до якої зі Специфікації № 1 від 18.01.2025 виключено Пристрій відсмоктування повітря з упаковки, а 08.07.2026 Відповідач повернув Позивачу грошові кошти у сумі 77 100,00 грн. У зв`язку з цим сума простроченого грошового зобов`язання зменшилася з 3 293 325,00 грн до 3 216 225,00 грн, що зумовило необхідність здійснення подальшого нарахування пені виходячи із зміненого розміру заборгованості:

3 216 225,00 грн * 0,1 % * 2 дні = 6 432,45 грн.

При цьому, позивач відмовляється від позовної вимоги про стягнення з відповідача 77 100,00 грн відшкодування витрат за обладнання неналежної якості у зв`язку з добровільним відшкодуванням цих коштів.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 22.07.2026 клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «СІСПРО» про поновлення пропущеного процесуального строку для подання відзиву на позовну заяву постановлено задовольнити. Поновлено Товариству з обмеженою відповідальністю «СІСПРО» пропущений строк для подання відзиву на позовну заяву. Прийнято відзив на позовну заяву (вх.№ 17781/26 від 21.07.2026) до розгляду та долучено до матеріалів справи. Прийнято заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Сідвелс» про збільшення розміру позовних вимог (вх.№ 17793/26 від 21.07.2026) до розгляду та долучено до матеріалів справи. Подальший розгляд справи постановлено проводити з урахуванням прийнятої заяви про збільшення розміру позовних вимог. Підготовче засідання відкладено на 11 серпня 2026 року о 12:30.

22.07.2026 від Товариства з обмеженою відповідальністю «Сідвелс» через систему "Електронний суд" надійшла відповідь на відзив (вх.№ 17934/26), в якій позивач не погоджується з доводами відповідача, викладеними у відзиві на позовну заяву.

Позивач стверджує, що пунктом 6.1 Сторони об`єднали обладнання та роботи в єдиний предмет поставки, тому будь-яке прострочення виконання робіт, які входять у вартість товару, є порушенням строків поставки самого товару у розумінні пункту 5.1 Договору.

При цьому, фактично 10.03.2026 відповідач передав позивачу складові частини обладнання. Позивач не міг жодним чином пересвідчитись у його працездатності та відповідності умовам Договору, оскільки це обладнання було доставлене у розібраному стані і його збирання на об`єкті позивача могло відбуватися лише представниками відповідача. 16.03.2026 працівники відповідача прибули на об`єкт позивача і почали встановлення обладнання, яке за умовами Договору мало бути проведене до 23.03.2026, однак у зв`язку з неналежним функціонуванням цього обладнання процес пусконалагоджувальних робіт затягнувся до 09.07.2026. Після отримання Акту №ПНР-1 здачі-приймання виконаних пусконалагоджувальних робіт від 09.07.2026 горизонтально пакувальну машини типу QP-K-1B було введено в експлуатацію згідно Акту приймання-передачі основних засобів від 17.07.2026. Загальний час перебування на підприємстві «СІДВЕЛС» не працюючої машини з моменту доставки 10.03.2026 до моменту вводу в експлуатацію 16.07.2026 становить 128 днів.

Твердження відповідача про те, що ПНР є «окремим, самостійним етапом», який нібито не впливає на строк виконання зобов`язань із поставки, на думку позивача, суперечить погодженим сторонами умовам Договору та самій суті господарської операції.

Як повідомляє позивач, факт неможливості використання Обладнання за призначенням до моменту завершення ПНР підтверджується документами бухгалтерського обліку Позивача: згідно з карткою рахунку 1521 та відображенням у системі BAF, з моменту фактичного надходження (10.03.2026) Обладнання перебувало на рахунку 1521 «Придбання основних засобів», що свідчить про те, що актив ще не був готовий до використання та перебував у процесі підготовки до введення в експлуатацію; лише після фактичного завершення ПНР, що засвідчено Актом №ПНР-1 від 09.07.2026 (отриманим 16.07.2026), Обладнання було введено в експлуатацію згідно з Актом приймання-передачі основних засобів від 17.07.2026 та переведено на рахунок 104 «Машини та обладнання».

Крім того, позивач був позбавлений законних підстав для нарахування амортизації на вказане Обладнання протягом усього періоду прострочення виконання робіт відповідачем. Згідно з правилами бухгалтерського обліку, амортизація нараховується лише на ті об`єкти основних засобів, які вже введені в експлуатацію та обліковуються на рахунку 104. Оскільки через відсутність пусконалагоджувальних робіт (ПНР) горизонтальна пакувальна машина типу QP-K-1B перебувала на рахунку 1521 «Придбання основних засобів» як незавершені капітальні інвестиції, вона не вважалася активом, готовим до використання. Протягом 128 днів позивач не міг не лише використовувати машину, а й відображати її знос у податковому та бухгалтерському обліку.

Позивач зауважує, що сам відповідач у розділі 3 свого відзиву визнає обґрунтованість прив`язки гарантійного терміну саме до дати підписання Акту виконаних ПНР, що лише підтверджує позицію позивача.

23.07.2026 від Товариства з обмеженою відповідальністю «СІСПРО» через систему "Електронний суд" надійшло заперечення (вх.№ 17998/26), в якому відповідач зазначає таке.

Щодо доводу про нібито об`єднання поставки та ПНР в єдиний предмет поставки пунктом 6.1 Договору відповідач вважає, що пунктом 6.1 Договору визначено виключно порядок формування ціни: «Обладнання поставляється з пусконалагоджувальними роботами. Вартість пусконалагоджувальних робіт входить до вартості Обладнання». Це положення міститься в розділі 6 Договору «Порядок проведення пусконалагоджувальних робіт», регулює питання ціноутворення і не визначає та не може визначати момент виконання зобов`язання з поставки, оскільки таке визначення прямо і вичерпно наведено Сторонами в іншому, спеціальному положенні пункті 2.6 розділу 2 «Умови поставки». В свою чергу, тлумачення, яке пропонує позивач, суперечить внутрішній логіці самого Договору. Пунктом 6.6 Договору передбачено, що ПНР мають бути виконані Виконавцем «протягом 30 (тридцяти) календарних днів з моменту передачі Обладнання Замовнику згідно з пунктом 2.6 цього Договору». Тобто сам Договір відраховує строк проведення ПНР від моменту поставки (передачі) Обладнання за пунктом 2.6, який, відповідно, вважається таким, що вже настав і завершився до початку проведення ПНР.

Щодо доводу про постачання Обладнання у розібраному стані - вказане не спростовує факту поставки Обладнання 10.03.2026. Збирання Обладнання прямо передбачене Договором як складова саме пусконалагоджувальних робіт: пунктом 6.3 Договору до складу ПНР віднесено, зокрема, «збирання Обладнання», «регулювання вузлів та агрегатів Обладнання», «встановлення експлуатаційних параметрів Обладнання». Необхідність збирання великогабаритного промислового Обладнання на об`єкті Замовника є звичайною, наперед погодженою Сторонами умовою виконання Договору і охоплюється змістом окремого зобов`язання з проведення ПНР, а не зобов`язання з поставки. Поставка здійснювалася на умовах EXW (пункт 2.3 Договору), що передбачає виконання обов`язку Виконавця в момент надання товару в розпорядження Замовника на складі Виконавця, незалежно від подальшого монтажу чи налагодження.

Щодо доводів позивача, заснованих на веденні ним бухгалтерського обліку, то обраний позивачем момент визнання активу придатним до експлуатації для цілей власного бухгалтерського обліку є односторонньою обліковою політикою позивача і не може змінювати, скасовувати чи іншим чином впливати на погоджені Сторонами умови Договору щодо моменту поставки Обладнання (пункт 2.6) та підстав нарахування пені (пункт 5.1), які прямо й у письмовій формі визначені Сторонами при укладенні Договору.

Щодо посилання на позицію відповідача стосовно зміни гарантійного строку відповідач зазначає, що згода відповідача на зміну умов пункту 4.1 Договору щодо порядку обчислення гарантійного строку є самостійним волевиявленням відповідача щодо перспективного (майбутнього) порядку забезпечення якості Обладнання протягом гарантійного періоду і не має відношення до ретроспективного питання про дотримання строків поставки Обладнання, яке визначається виключно за правилами пунктів 2.6 та 5.1 Договору. Більше того, сама необхідність звернення позивача до суду з вимогою про зміну умов пункту 4.1 Договору в порядку статті 651 Цивільного кодексу України свідчить, що чинна редакція Договору не пов`язувала момент поставки чи початок гарантійного строку із датою завершення ПНР в іншому випадку потреба у судовій зміні умов Договору була б відсутня.

У підготовчому засіданні 11.08.2026 постановлено ухвалу, яку внесено до протоколу підготовчого засідання, про продовження строку підготовчого провадження на 30 днів та закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 02.09.2026 на 11:00.

В порядку ст. 120-121 Господарського процесуального кодексу України сторони повідомлені про наступне судове засідання ухвалами від 11.08.2026.

У судовому засіданні 02.09.2026 постановлено ухвалу, яку внесено до протоколу судового засідання, про перерву в судовому засіданні до 22.09.2026 до 12:30.

В порядку ст. 120-121 Господарського процесуального кодексу України сторони повідомлені про наступне судове засідання ухвалами від 02.09.2026.

У судовому засіданні 22.09.2026 постановлено ухвалу, яку внесено до протоколу судового засідання, про задоволення усного клопотання представника позивача та перерву в судовому засіданні до 23.09.2026 до 12:30.

В порядку ст. 120-121 Господарського процесуального кодексу України сторони повідомлені про наступне судове засідання ухвалами від 22.09.2026.

23.09.2026 від представника відповідача через систему "Електронний суд" надійшла заява про розгляд справи без участі представника відповідача (вх.№ 23401/26).

У судовому засіданні 23.09.2026 представник позивача підтримав позовні вимоги та просив задовольнити позов у повному обсязі з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог, судові витрати покласти на відповідача.

Представник відповідача у судове засідання, призначене на 23.09.2026 на 12:30, не з`явився.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає за можливе задовольнити заяву про розгляд справи без участі представника відповідача, оскільки брати участь у судовому засіданні відповідно до ст. 42 Господарського процесуального кодексу України є правом учасника справи, а не його обов`язком, а явка відповідача у судове засідання судом обов`язковою не визнавалась.

В ході розгляду справи Господарським судом Харківської області, відповідно до п. 4 ч. 5 ст. 13 ГПК України, створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом, у межах строків, встановлених ГПК України.

Судом в повному обсязі досліджено письмові докази у справі відповідно до приписів ч. 1 ст. 210 ГПК України, а також з урахуванням положень ч. 2 цієї норми, якою встановлено, що докази, які не були предметом дослідження в судовому засіданні, не можуть бути покладені судом в основу ухваленого судового рішення.

У судовому засіданні 23.09.2026 судом проголошено скорочене рішення (вступну та резолютивну частини).

З`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками справи докази, суд встановив наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 10.11.2025 між Товариством з обмеженою відповідальністю «СІДВЕЛС» (далі - позивач, Замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «СІСПРО» (далі відповідач, Виконавець) укладено Договір № 2525 (далі Договір), згідно з пунктом 1.1. якого Виконавець зобов`язується виготовити та поставити Замовнику продукцію відповідно до Специфікацій, які є додатками до цього Договору (надалі Обладнання), а Замовник зобов`язується оплатити та прийняти Обладнання на умовах цього Договору.

Вартість Обладнання та пусконалагоджувальних робіт зазначається в Специфікаціях, що є додатками до цього Договору; умови цього Договору передбачають підписання та існування протягом терміну дії цього Договору однієї і більше Специфікацій, кожна з яких є невід`ємною частиною цього Договору. Загальна вартість Договору визначається як сукупна вартість Обладнання та пусконалагоджувальних робіт, за підписаними та існуючим Специфікаціями (п.1.2 Договору).

Згідно з п. 2.1 Договору Виконавець виготовляє та поставляє Обладнання в строк, що зазначений у Специфікації на це Обладнання з моменту надходження на розрахунковий рахунок Виконавця передоплати згідно умов оплати у відповідній Специфікації до Договору. Дострокова поставка Обладнання допускається.

Пункт 2.6 Договору закріплює, що здача-приймання Обладнання від Виконавця Замовнику проводиться згідно з видатковою накладною, котра оформлена у двох екземплярах (по одному екземпляру для кожної Сторони) на території Виконавця в день відвантаження Обладнання за цим Договором. Датою поставки Обладнання вважається дата підписання обома Сторонами видаткової накладної на Обладнання.

Право власності на Обладнання та ризик випадкового знищення або пошкодження Обладнання у Замовника за цим Договором виникає з моменту приймання Обладнання на складі Виконавця, згідно п.п. 2.6 цієї угоди (п. 2.8 Договору).

Пункт 3 Договору визначає порядок оплати. Так, оплата вартості Обладнання здійснюється шляхом перерахування грошових коштів Замовником на розрахунковий рахунок Виконавця наступним чином: умови оплати вказані в Специфікації, яка являється невід`ємним додатком до даного Договору; датою платежу вважається дата надходження грошових коштів на розрахунковий рахунок Виконавця; прострочені до оплати рахунки вимагають додаткового узгодження Сторонами цін і термінів виконання.

Згідно з п. 4.1 Договору Виконавець гарантує, що все Обладнання, яке поставляється за цим Договором, не має дефектів, пов`язаних з матеріалами, з яких воно виготовлене, або з процесом його виробництва, відповідає всім заявленим в паспорті та експлуатаційній документації характеристикам та плановим режимам виробництва.

Гарантійний термін експлуатації Обладнання становить 18 (вісімнадцять) місяців з моменту вводу його в експлуатацію, з дати підписання Сторонами Акту виконаних пусконалагоджувальних робіт, але не більше 19 (дев`ятнадцяти) місяців з моменту передачі Обладнання Виконавцем Замовнику, згідно з п 2.6.

Відповідно до п. 5.1 Договору у разі якщо строки поставки Обладнання (п.2.1 Договору) не дотримуються, Замовник має право вимагати сплати Виконавцем пені в розмірі 0,1% від вартості Обладнання за кожен день такої затримки. Пеня нараховується з дня, наступного за днем строку поставки, за умовами цього Договору, до дня виконання Виконавцем своїх зобов`язань з поставки Обладнання.

За положеннями п. 6.1 Договору Обладнання поставляється з пусконалагоджувальними роботами. Вартість пусконалагоджувальних робіт входить до вартості Обладнання.

Виїзд фахівців для проведення пусконалагоджувальних робіт здійснюється протягом 10 (десяти) робочих днів з дня отримання письмового повідомлення від Замовника про можливість початку проведення пусконалагоджувальних робіт і виконання «Переліку вимог для початку виконання пусконалагоджувальних робіт» (Додаток №3), який є невід`ємною частиною цього Договору (п. 6.2 Договору).

Пусконалагоджувальні роботи включають в себе: підключення до Обладнання електро-, пневможивлення (залежно від моделі, комплектації та призначення Обладнання); збирання Обладнання; регулювання вузлів та агрегатів Обладнання; встановлення експлуатаційних параметрів Обладнання; тестові випробування Обладнання; навчання персоналу Замовника по експлуатації Обладнання (п. 6.3 Договору).

Пусконалагоджувальні роботи і навчання персоналу Замовника повинні бути виконані Виконавцем протягом 30 (тридцяти) календарних днів з моменту передачі Обладнання Замовнику згідно з пунктом 2.6 цього Договору (п. 6.6 Договору).

Після проведення пусконалагоджувальних робіт Виконавцем складається і підписується Акт виконаних пусконалагоджувальних робіт у 2 (двох) екземплярах, який передається Замовнику для підписання. Замовник зобов`язується підписати Акт виконаних пусконалагоджувальних робіт, за умови виходу обладнання на планові режими при тестовому запуску, або надати мотивовану відмову його підписання в день надання такого акту Виконавцем. Відмова від підписання акту пусконалагоджувальних робіт складається і підписується Замовником у 2 (двох) екземплярах, для кожної із Сторін, і підписується представником Виконавця (п. 6.9 Договору).

Згідно з п. 9.8 Договору цей Договір набуває чинності з дати його підписання обома Сторонами і діє до «31» грудня 2026 р., але в будь-якому випадку до виконання Сторонами своїх зобов`язань за цим Договором, і при необхідності може бути продовжений.

Відповідно до п. 3 Специфікації № 1 від 18.11.2025, яка є додатком № 1 до Договору, термін виготовлення Обладнання до 23.02.2026, за умови проведення передплати згідно п. 4.1 даної Специфікації.

Передплата з боку позивача була здійснена на рахунок відповідача в обумовлених пунктом 4.1. Специфікації розмірах, що підтверджується платіжними інструкціями №316 від 09.03.2026, №133 від 24.11.2025, №1438 від 24.12.2025, №165 від 26.11.2025, №№125 від 27.01.2026.

Матеріали справи свідчать, що 10 березня 2026 року уповноважені представники обох Сторін без будь-яких зауважень чи застережень щодо кількості або комплектності Обладнання підписали Видаткову накладну № 25 на суму 3 293 325,00 грн (в т.ч. ПДВ 548 887,50 грн).

Позивач зазначає, що пусконалагоджувальні роботи мали бути проведені у строк до 23.03.2026, проте станом на час подання позовної заяви пусконалагоджувальні роботи не були закінчені, а поставлене обладнання не працює належним чином.

Актом № 1 від 20.03.2026 до Договору встановлено, що станом на 16:00 год. 20 березня 2026 року металодетектор коректно не працює. Продукція, що пройшла через металодетектор, з наявністю металодомішки, попадає в ємність з загальним чистим продуктом. Відбір повітря з пачки не відбувається, а якщо частк5ово відбувається, то призводить до значних зачепів на верхньому спаї. Таким чином, пусконалагоджувальні роботи не проведені в повному обсязі, горизонтальна пакувальна машина QP-K-1B коректно не працює.

Позивач повідомляє, що 23.04.2026 представники ТОВ «Сіспро» прибули в ТОВ «Сідвелс» для заміни форсунки на пристрої відсмоктування повітря з упаковки; однак, привезене обладнання взагалі не запрацювало; таким чином, пристрій всмоктування повітря з пакування залишився в тому вигляді, якому він був станом на 20.03.2026 перше проведення пусконалагоджувальних робіт. Стосовно металодетектора, то після декількох спроб, приїзд субпідрядника Виконавця, який безпосередньо виготовляв металодетектор, заміни форсунки на більш потужну, встановлення пневматичного штовхача, станом на 07.05.2026 проблема з металодетектором вирішена.

Станом на дату подання досудової вимоги (25.05.2026) заборгованість ТОВ «Сідвелс» перед ТОВ «Сіспро» складала 134 021,25 грн. 5%, які Замовник не сплатив в зв`язку з неможливістю введення Обладнання в експлуатацію (сплачується Замовником після підписання сторонами акту приймання-передачі пусконалагоджувальних робіт згідно п. 4.5. Специфікації № 1 від 18.11.2025, яка є додатком № 1 до Договору).

Станом на 25.05.2026 така затримка становила 62 дні, у зв`язку з чим позивач нарахував відповідачу пеню в розмірі 204 186,15 грн. (3 293 325,00 * 0,1% * 62).

Також ТОВ «Сідвелс» наполягало на виключені зі складу Обладнання пристрою всмоктування повітря з пакування шляхом укладання додаткової угоди, в зв`язку з неможливістю його налаштування з боку відповідача, та поверненні коштів, що станом на дату подання вимоги (25.05.2026) складало 77 100,00 грн.

У досудовій вимозі позивач пропонував відповідачу укласти між підприємствами додаткову угоду про виключення зі складу Обладнання всмоктувача повітря з пакування, шляхом його демонтажу, повернення на підприємство Виконавця та відшкодування з боку останнього його вартості, а також перерахувати на розрахунковий рахунок ТОВ «Сідвелс» грошові кошти в розмірі 147 264,90 грн.

29.05.2026 відповідач надав відповідь за вих. № 2905/01 на вимогу позивача щодо виконання договірних зобов`язань, у якій вказано, що ТОВ «СІСПРО» не може погодитися з нарахуванням пені в розмірі 204 186,15 грн. за 62 дні прострочення поставки Обладнання.

У позовній заяві позивач просив стягнути з відповідача кошти в розмірі 1500 Євро, що станом на 10.06.2026 за офіційним курсом НБУ становить 77 100,00 грн, за непрацюючий пристрій всмоктування повітря з пакування.

В подальшому 07.07.2026 Сторони уклали Додаткову угоду № 3 до Договору, якою погодили виключення пристрою всмоктування повітря з пакування зі складу технічних характеристик Обладнання та відповідне зменшення вартості Обладнання на 64 250,00 грн без ПДВ (77 100,00 грн з ПДВ).

08.07.2026 відповідач платіжною інструкцією № 2788 перерахував на розрахунковий рахунок позивача кошти в розмірі 77 100,00 грн з призначенням платежу «повернення коштів за Договором № 2525 від 10.11.2025р. згідно умов Додаткової угоди № 3 від 07.07.2026 р.».

09.07.2026 Сторони підписали Акт № ПНР-1 здачі-приймання виконаних пусконалагоджувальних робіт, яким засвідчено, що всі зауваження та претензії щодо некоректної роботи Обладнання усунені станом на 08.07.2026.

У зв`язку з вказаними обставинами позивач у заяві про збільшення розміру позовних вимог повідомив, що відмовляється від позовної вимоги про стягнення з відповідача 77 100,00 грн відшкодування витрат за обладнання неналежної якості у зв`язку з добровільним відшкодуванням цих коштів.

Позивач стверджує, що пусконалагоджувальні роботи є невід`ємним процесом поставки Обладнання, а їх невчасне та неналежне проведення з боку відповідача є приводом для застосування узгоджених сторонами у п. 5.1. Договору штрафних санкцій.

За період з 23.03.2026 по 06.07.2026 позивачем нараховано пеню на суму простроченого зобов`язання 3 293 325,00 грн у розмірі 345 799,13 грн.

За період з 06.07.2026 по 08.07.2026 пеня нарахована позивачем на суму простроченого зобов`язання 3 216 225,00 грн, оскільки 07.07.2026 між сторонами укладено Додаткову угоду № 3, відповідно до якої зі Специфікації № 1 від 18.01.2025 виключено Пристрій відсмоктування повітря з упаковки, а 08.07.2026 відповідач повернув позивачу грошові кошти у сумі 77 100,00 грн. Пеню нараховано у розмірі 6 432,45 грн.

Крім того, позивач зазначає, що укладаючи Договір, розраховував, що пусконалагоджувальні роботи будуть проведені у строк до 23.03.2026 і тому погодився на умову Договору, що гарантійний термін експлуатації становить 18 місяців з моменту вводу в експлуатацію, з дати підписання Сторонами Акту виконаних пусконалагоджувальних робіт, але не більше 19 (дев`ятнадцяти) місяців з моменту передачі Обладнання. Однак за обставин, які склалися на даний момент, передача обладнання відбулась 10.03.2026 і, відповідно, розпочався відлік 19-місячного гарантійного терміну. Не завершивши пусконалагоджувальні роботи, відповідач позбавив позивача можливості ввести Обладнання в експлуатацію як основні засоби другої групи та використовувати його за призначенням, нараховуючи знос, що передбачено діючим законодавством. Позивач втратив те, на що розраховував при укладенні Договору, а саме отримати належним чином працююче обладнання у строк до 23.03.2026, у зв`язку з чим позивачем заявлено вимогу змінити абзац 2 пункту 4.1 Договору № 2525 від 10.11.2025 шляхом викладення його у наступній редакції: Гарантійний термін експлуатації Обладнання становить 18 (вісімнадцять) місяців з моменту вводу його в експлуатацію, з дати підписання Сторонами Акту виконаних пусконалагоджувальних робіт.

Такі обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що підстави виникнення цивільних прав та обов`язків виникають з договорів та інші правочинів.

Частиною 1 статті 205 ЦК України передбачено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Статтею 627 ЦК України визначено, що сторони є вільними в укладені договору, в виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною 1 статті 628 ЦК України встановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

В частині 1 статті 638 ЦК України зазначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Статтями 509 ЦК України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Приписами частини 1 статті 526 ЦК України визначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 статтею 527 ЦК України передбачено, що боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Стаття 599 ЦК України передбачає, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Проаналізувавши укладений між сторонами Договір №2525 від 10.11.2025, суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою він є фактично договором поставки з елементами договору підряду (в частині виконання пусконалагоджувальних робіт).

Згідно із ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 Цивільного кодексу України).

Як передбачено п. 2 ч. 1 ст. 664 Цивільного кодексу України, обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Згідно із ч. 1, 2 ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Відповідно до ст. 846 ЦК України строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду. Якщо у договорі підряду не встановлені строки виконання роботи, підрядник зобов`язаний виконати роботу, а замовник має право вимагати її виконання у розумні строки, відповідно до суті зобов`язання, характеру та обсягів роботи та звичаїв ділового обороту.

В силу положень ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За приписами ч. 3 ст. 538 Цивільного кодексу України у разі невиконання однією із сторін у зобов`язанні свого обов`язку або за наявності очевидних підстав вважати, що вона не виконає свого обов`язку у встановлений строк (термін) або виконає його не в повному обсязі, друга сторона має право зупинити виконання свого обов`язку, відмовитися від його виконання частково або в повному обсязі.

Як встановлено статтею 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 629 цього ж Кодексу встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно із ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 527 Цивільного кодексу України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна із сторін у зобов`язанні має право вимагати доказів того, що обов`язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред`явлення такої вимоги.

Статтями 610, 612 ЦК України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Щодо заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Сідвелс» про відмову від частини позовних вимог щодо стягнення з відповідача 77 100,00 грн відшкодування витрат за обладнання неналежної якості, викладеної у заяві про збільшення розміру позовних вимог, суд встановив наступне.

Частиною 2 статті 46 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що крім прав та обов`язків, визначених у статті 42 цього Кодексу, позивач вправі відмовитися від позову (всіх або частини позовних вимог), відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) - на будь-якій стадії судового процесу.

Відповідно до частини 1 статті 191 ГПК України позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.

Вказане право позивача може бути реалізоване ним на будь-якій стадії судового процесу та є абсолютним, тобто, не залежить від мотивів позивача чи волі інших сторін у справі.

Як вбачається з матеріалів справи, після звернення позивача до суду відповідач перерахував на користь позивача 77 100,00 грн, що підтверджено платіжною інструкцією від 08.07.2026 №2788.

Оскільки про часткову відмову від позовних вимог заявлено уповноваженою особою та враховуючи, що в матеріалах справи відсутні докази порушення прав відповідною заявою будь-яких осіб, оскільки відповідна заява позивача є формою реалізації принципу диспозитивності господарського судочинства, передбаченого статтею 14 ГПК України, суд доходить висновку про її задоволення.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмову прийнято судом.

Одночасно суд роз`яснює позивачу правові наслідки відмови від позову та закриття провадження у справі, передбачені частиною третьою статті 231 ГПК України, якими є недопущення повторного звернення до господарського суду зі спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав.

За таких обставин щодо позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Сідвелс» в частині стягнення з відповідача 77 100,00 грн відшкодування витрат за обладнання неналежної якості провадження у справі підлягає закриттю на підставі п. 4 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України.

Водночас закриття провадження у справі в зазначеній частині не перешкоджає розгляду інших позовних вимог, які залишаються неврегульованими між сторонами, зокрема щодо стягнення 352 231,58 грн пені та зміни абзацу 2 пункту 4.1 Договору № 2525 від 10.11.2025.

Щодо вимоги про зміну умов Договору судом встановлено наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 652 ЦК України у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов`язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

Зі змісту вказаної норми вбачається, що, укладаючи договір, сторони розраховують на його належне виконання і досягнення поставлених ним цілей. Проте, під час виконання договору можуть виявлятись обставини, які не могли бути враховані сторонами при укладенні договору, але істотно впливають на інтереси однієї чи обох сторін. При укладенні договору та визначенні його умов сторони повинні розумно оцінювати ті обставини, при яких він буде виконуватися. Інтереси сторін можуть порушуватись будь-якою зміною обставин, що виникають у ході виконання договору, проте, лише істотна зміна обставин визнається підставою для вимоги про зміну чи розірвання договору. Зміна обставин вважається істотною, тільки якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах (постанова Верховного Суду від 16.02.2022 у справі №910/13557/21).

Істотна зміна обставин є оціночною категорією, яка полягає у зміні договірного зобов`язання таким чином, що його виконання для однієї зі сторін договору стає більш обтяженим, ускладненим чим суттєво змінюється рівновага договірних стосунків (постанова Великої Палати Верховного Суду від 02.07.2019 у справі №910/15484/17).

Частиною 2 ст. 652 ЦК України передбачено, що якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених ч.4 цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов: 1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане; 2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися; 3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору; 4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона

Зміна договору у зв`язку з істотною зміною обставин допускається за рішенням суду у виняткових випадках, коли розірвання договору суперечить суспільним інтересам або потягне для сторін шкоду, яка значно перевищує затрати, необхідні для виконання договору на умовах, змінених судом (ч. 4 ст. 652 ЦК України).

Стаття 652 ЦК містить приписи для ситуацій, коли сторона об`єктивно може виконати зобов`язання, проте внаслідок зміни обставин таке виконання втрачає для неї сенс або кінцевий результат буде не тим, на який вона розраховувала на початку. У цьому разі виникає потреба зміни умов зобов`язання (договору) до змінених суттєвим чином обставин.

Як вже зазначалося, відповідно до абз. 2 п. 4.1 Договору гарантійний термін експлуатації Обладнання становить 18 (вісімнадцять) місяців з моменту вводу його в експлуатацію, з дати підписання Сторонами Акту виконаних пусконалагоджувальних робіт, але не більше 19 (дев`ятнадцяти) місяців з моменту передачі Обладнання Виконавцем Замовнику, згідно з п 2.6.

З огляду на те, що поставка товару відбулася 10.03.2026 за видатковою накладною №25, а пусконалагоджувальні роботи тривали до 09.07.2026, залишення первісної редакції Договору позбавило б позивача частини гарантійного строку. Зважаючи на наведене, враховуючи відсутність заперечень відповідача стосовно даної позовної вимоги, суд вважає її обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Щодо позовної вимоги про стягнення 352 231,58 грн пені судом встановлено таке.

Згідно із ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися, крім іншого, неустойкою.

У відповідності до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п. 5.1 Договору у разі якщо строки поставки Обладнання (п.2.1 Договору) не дотримуються, Замовник має право вимагати сплати Виконавцем пені в розмірі 0,1% від вартості Обладнання за кожен день такої затримки. Пеня нараховується з дня, наступного за днем строку поставки, за умовами цього Договору, до дня виконання Виконавцем своїх зобов`язань з поставки Обладнання.

Отже, для застосування до суб`єкта господарювання штрафних санкцій, як і для стягненні відсотків річних, визначальним є встановлення факту прострочення поставки товару за Договором.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 ЦК України).

Згідно з п. 2.1 Договору Виконавець виготовляє та поставляє Обладнання в строк, що зазначений у Специфікації на це Обладнання з моменту надходження на розрахунковий рахунок Виконавця передоплати згідно умов оплати у відповідній Специфікації до Договору. Дострокова поставка Обладнання допускається.

Пункт 2.6 Договору закріплює, що здача-приймання Обладнання від Виконавця Замовнику проводиться згідно з видатковою накладною, котра оформлена у двох екземплярах (по одному екземпляру для кожної Сторони) на території Виконавця в день відвантаження Обладнання за цим Договором. Датою поставки Обладнання вважається дата підписання обома Сторонами видаткової накладної на Обладнання.

Право власності на Обладнання та ризик випадкового знищення або пошкодження Обладнання у Замовника за цим Договором виникає з моменту приймання Обладнання на складі Виконавця, згідно п.п. 2.6 цієї угоди (п. 2.8 Договору).

Факт поставки товару за Договором підтверджується видатковою накладною № 25 від 10.03.2026, підписаною обома сторонами без заперечень та скріпленою печатками.

Отже, на думку суду, буквальне тлумачення положень Договору у цій частині свідчить, що сторони визначили датою поставки Обладнання дату підписання обома Сторонами видаткової накладної на Обладнання.

Відтак факт прострочення виконання зобов`язання з поставки товару, за який Договором передбачено нарахування пені, у розумінні положень Договору відсутній.

За положеннями п. 6.1 Договору Обладнання поставляється з пусконалагоджувальними роботами. Вартість пусконалагоджувальних робіт входить до вартості Обладнання.

Виїзд фахівців для проведення пусконалагоджувальних робіт здійснюється протягом 10 (десяти) робочих днів з дня отримання письмового повідомлення від Замовника про можливість початку проведення пусконалагоджувальних робіт і виконання «Переліку вимог для початку виконання пусконалагоджувальних робіт» (Додаток №3), який є невід`ємною частиною цього Договору (п. 6.2 Договору).

Пусконалагоджувальні роботи включають в себе: підключення до Обладнання електро-, пневможивлення (залежно від моделі, комплектації та призначення Обладнання); збирання Обладнання; регулювання вузлів та агрегатів Обладнання; встановлення експлуатаційних параметрів Обладнання; тестові випробування Обладнання; навчання персоналу Замовника по експлуатації Обладнання (п. 6.3 Договору).

Пусконалагоджувальні роботи і навчання персоналу Замовника повинні бути виконані Виконавцем протягом 30 (тридцяти) календарних днів з моменту передачі Обладнання Замовнику згідно з пунктом 2.6 цього Договору (п. 6.6 Договору).

Після проведення пусконалагоджувальних робіт Виконавцем складається і підписується Акт виконаних пусконалагоджувальних робіт у 2 (двох) екземплярах, який передається Замовнику для підписання. Замовник зобов`язується підписати Акт виконаних пусконалагоджувальних робіт, за умови виходу обладнання на планові режими при тестовому запуску, або надати мотивовану відмову його підписання в день надання такого акту Виконавцем. Відмова від підписання акту пусконалагоджувальних робіт складається і підписується Замовником у 2 (двох) екземплярах, для кожної із Сторін, і підписується представником Виконавця (п. 6.9 Договору).

У свою чергу, зміст п. 6.1-6.3, 6.6, 6.9 Договору розмежовує момент поставки та виконання пусконалагоджувальних робіт, позаяк передбачає виконання пусконалагоджувальних робіт протягом 30 (тридцяти) календарних днів з моменту передачі Обладнання Замовнику згідно з пунктом 2.6 цього Договору.

Таким чином, правова природа укладеного між сторонами договору, який, як встановлено судом, є змішаним, дає підстави стверджувати, що поставка у розумінні як положень ст. 712 ЦК України, так і умов Договору не включає пусконалагоджувальні роботи, а є окремими правовими поняттями та етапами виконання зобов`язань.

З огляду на викладене, на переконання суду, хибними є твердження позивача щодо правової кваліфікації цих понять як єдиного цілого. Тому намагання застосувати відповідальність, яка стосується порушення зобов`язань щодо поставки товару, за будь-які порушення в частині пусконалагоджувальних робіт є необґрунтованими. Відповідальність у вигляді пені за порушення строків проведення пусконалагоджувальних робіт умовами Договору не передбачена.Посилання позивача на те, що обладнання до 16.07.2026 не було введено в експлуатацію в бухгалтерському обліку, не змінює правової природи зобов`язань сторін та не створює нових підстав для застосування штрафних санкцій, які не були погоджені сторонами. При цьому той факт, що сторонами визначено єдину договірну ціну за поставку обладнання та виконання пусконалагоджувальних робіт, не змінює природи правовідносин, оскільки відповідно до ч. 2 ст. 628 ЦК України сторони можуть укласти змішаний договір, у якому поєднуються елементи різних договорів.

Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовної вимоги про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю СІСПРО на користь Товариства з обмеженою відповідальністю СІДВЕЛС 352 231,58 грн пені.

У частині 3 статті 2 Господарського процесуального України передбачено, що одним з основних принципів господарського судочинства визначено принцип змагальності сторін, сутність якого розкрита у статті 13 цього Кодексу.

Відповідно до частин 3, 4 статті 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Верховний Суд неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, це й принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.

Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто, коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі №917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

Реалізація принципу змагальності сторін в процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у статті 129 Конституції України.

Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, в тому числі, у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.

Дотримання принципу справедливості судового розгляду є надзвичайно важливим під час вирішення судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів.

Відповідно до частини 1 статті 14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше, як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до вимог частини 1 статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до статті 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду і на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Таким чином, позивач, стверджуючи про існування певної обставини подає відповідні докази, а відповідач може спростувати цю обставину, подавши власні докази. Про перевагу однієї позиції на іншою суд і виносить власне рішення (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 23.10.2019 зі справи № 917/1307/18).

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Суд зазначає, що у викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення (правова позиція, викладена у постанові Верховного Суду від 28.05.2020 у справі №909/636/16).

Щодо інших аргументів сторін, суд зазначає, що вони були досліджені у судовому засіданні та не наводяться в рішенні суду, позаяк не покладаються судом в основу цього судового рішення, тоді як Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа Серявін проти України, рішення від 10.02.2010).

Враховуючи фактичні обставини справи та наведені норми законодавства, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді усіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про закриття провадження у справі №922/2088/26 в частині позовної вимоги про стягнення з відповідача 77 100,00 грн відшкодування витрат за обладнання неналежної якості на підставі п. 4 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України, задоволення позовної вимоги про зміну абзац 2 пункту 4.1 Договору № 2525 від 10.11.2025 та відмову у задоволенні позовної вимоги щодо стягнення пені.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За подання до суду цього позову позивачем сплачено судовий збір у загальному розмірі 10 896,93 грн згідно платіжної інструкції №801 від 09.06.2026 на суму 6670,16 грн та платіжної інструкції №1054 від 20.07.2026 на суму 4226,77 грн.

Згідно підпунктів 1, 2 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру розмір судового збору становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру ставка судового збору становить 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно частини 3 статті 4 Закону України "Про судовий збір" при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

За вказаних обставин судовий збір за подання цього позову до суду підлягав сплаті в розмірі 7814,38 грн.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" встановлено, що сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

За відсутності відповідного клопотання позивача судом не вирішується питання про повернення внесеного судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Частиною 1 ст. 130 ГПК України унормовано, що у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Згідно з ч. 3 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

З огляду на положення ст. 130 Господарського процесуального кодексу України та ст. 7 Закону України "Про судовий збір", враховуючи відмову позивача від позовної вимоги щодо стягнення 77 100,00 грн до початку розгляду справи по суті, поверненню з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Сідвелс» підлягає 50 відсотків судового збору, сплаченого останнім при зверненні до суду з позовом з відповідною позовною вимогою, провадження в частині якої закрито судом, що становить 462,60 грн.

На підставі викладеного, керуючись статтями 4, 20, 42, 73, 74, 76-79, 80, 86, 123, 126, 129, 130, 238-242 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Сідвелс» про відмову від частини позовних вимог, викладену у заяві про збільшення розміру позовних вимог, задовольнити.

Прийняти відмову позивача від позовної вимоги про стягнення з відповідача 77 100,00 грн відшкодування витрат за обладнання неналежної якості.

Закрити провадження у справі №922/2088/26 в частині позовної вимоги про стягнення з відповідача 77 100,00 грн відшкодування витрат за обладнання неналежної якості на підставі п. 4 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України.

Позовні вимоги задовольнити частково.

Змінити абзац 2 пункту 4.1 Договору № 2525 від 10.11.2025 шляхом викладення його у наступній редакції: Гарантійний термін експлуатації Обладнання становить 18 (вісімнадцять) місяців з моменту вводу його в експлуатацію, з дати підписання Сторонами Акту виконаних пусконалагоджувальних робіт.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «СІСПРО» (61038, м. Харків, шосе Салтівське, 43, код ЄДРПОУ 38493062) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Сідвелс» (27500, Кіровоградська область, м. Світловодськ, вул. Софіївська, 3, код ЄДРПОУ 38572311, IBAN НОМЕР_1 ) судовий збір у розмірі 2 662,40 грн.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

В іншій частині позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Сідвелс» (27500, Кіровоградська область, м. Світловодськ, вул. Софіївська, 3, код ЄДРПОУ 38572311).

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «СІСПРО» (61038, м. Харків, шосе Салтівське, 43, код ЄДРПОУ 38493062).

Повне рішення складено "25" вересня 2026 р.

СуддяО.О. Присяжнюк