Рішення № 140063908, 19.08.2026, Господарський суд Тернопільської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

19 серпня 2026 року м. ТернопільСправа № 921/253/26

Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Боровця Я.Я.

за участю секретаря судового засідання Шевчук К.О.

Розглянув справу у порядку загального позовного провадження

за позовом Заступника керівника Тернопільської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону, проспект Злуки, 47в, м. Тернопіль в інтересах держави в особі Тернопільської обласної державної адміністрації, яка набула статусу Тернопільської обласної військової адміністрації, вул. М. Грушевського, 8, м. Тернопіль

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Тернопільське науково-технічне підприємство "Промінь", вул. Текстильна, 28, м. Тернопіль

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Дивосад", вул. Леся Курбаса, 5 Ч,м. Тернопіль

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Монастириської міської ради, вул. Шевченка, 19, м. Монастириськ, Тернопільська область

про усунення перешкоди власнику - Тернопільській обласній державній адміністрації у розпорядженні та користуванні земельною ділянкою, кадастровий номер 6110100000:04:005:0090, площею 0,0428 га, шляхом скасування рішення державного реєстратора Монастириської міської ради Тернопільської області Савки С.В. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 04.02.2022 №63268107 та здійсненої на його підставі у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстрації за Товариством з обмеженою відповідальністю "Дивосад" права власності на об`єкт незавершеного будівництва, готовністю 6,3 %, за адресою: вул. Текстильна, 28Д, м. Тернопіль (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2574599861040), припинивши право із закриттям розділу у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та реєстраційної справи об`єкта нерухомого майна 2574599861040.

За участю учасників судового процесу:

від прокуратури: Троян Р.Б. прокурор,

від відповідача: Вовчук Н.В. представник.

Судові процедури

Судом роз`яснено форму і стадії судового провадження, що здійснюється у межах справи згідно до вимог ГПК України.

Фіксування судового засідання технічними засобами здійснюється відповідно до статті 222 ГПК України.

Заяв про відвід (самовідвід) судді та секретаря судового засідання з підстав, визначених ст. ст. 35-37 ГПК України не надходило.

Суть справи.

Заступник керівника Тернопільської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону в інтересах держави в особі Тернопільської обласної державної адміністрації, яка набула статусу Тернопільської обласної військової адміністрації звернувся до Господарського суду Тернопільської області із позовом до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Дивосад" про усунення перешкод власнику - Тернопільській обласній державній адміністрації у розпорядженні та користуванні земельною ділянкою, кадастровий номер 6110100000:04:005:0090, площею 0,0428 га, шляхом скасування рішення державного реєстратора Монастириської міської ради Тернопільської області Савки С.В. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 04.02.2022 №63268107 та здійсненої на його підставі у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстрації за Товариством з обмеженою відповідальністю "Дивосад" права власності на об`єкт незавершеного будівництва, готовністю 6,3 %, за адресою: вул. Текстильна, 28Д, м. Тернопіль (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2574599861040), припинивши право із закриттям розділу у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та реєстраційної справи об`єкта нерухомого майна 2574599861040.

Відкриття провадження у справі.

Відповідно до Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.04.2026, для розгляду справи №921/253/26 визначено суддю Боровця Я.Я.

Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 27.04.2026 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі №921/253/26 за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 26.05.2026.

Також ухвалою суду від 27.04.2026 залучено до участі у справі №921/253/26 в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Тернопільське науково-технічне підприємство "Промінь".

Розгляд справи здійснювався за правилами загального позовного провадження.

Підготовче провадження.

Підготовче засідання вперше призначено на 26.05.2026.

Протокольними ухвалами від 26.05.2026 та від 09.06.2026 підготовче засідання відкладено відповідно на 09.06.2026 та на 24.06.2026.

Ухвалою суду від 09.06.2026 залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Монастириську міську раду, з власної ініціативи суду.

Протокольною ухвалою від 24.06.2026 підготовче засідання відкладено на 14.07.2026.

Ухвалою суду від 24.06.2026 продовжено строк підготовчого провадження у справі №921/253/26 на 30 днів.

Ухвалою суду від 14.07.2026 закрито підготовче провадження та призначено справу №921/253/26 до судового розгляду по суті на 18.08.2026.

Розгляд справи по суті.

У судовому засіданні 18.08.2026 розпочато розгляд справи по суті.

При розгляді справи по суті, суд з`ясував обставини справи, дослідив докази у справі, заслухав обґрунтування позовних вимог прокурора, його вступне та заключне слово, пояснення представника відповідача, його вступне та заключне слово.

У судовому засіданні 18.08.2026 суд перейшов до стадії ухвалення рішення та оголосив перерву до 19.08.2026.

19.08.2026 оголошено скорочене рішення, відповідно до вимог статті 240 ГПК України.

Інші процесуальні дії.

Ухвалою суду від 26.05.2026 витребувано у Товариства з обмеженою відповідальністю "Дивосад" докази, що підтверджують вказані обставини викладені у відзиві. Встановлено строк для подання витребуваних доказів до Господарського суду Тернопільської області до 08.06.2026.

Ухвалами суду від 09.06.2026 та від 24.06.2026 (повторно) витребувано у Монастириської міської ради реєстраційну справу щодо проведення державної реєстрації права власності на об`єкт незавершеного будівництва, готовністю 6,3 %, за адресою: вул. Текстильна, 28Д, м. Тернопіль (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2574599861040).

Аргументи сторін

Правова позиція прокурора.

Позовні вимоги мотивовані тим, що ТОВ "Дивосад" у порушення вимог ст. ст. 179, 181, 182, 317, 328, 329, 331 Цивільного кодексу України, ст. ст. 4, 5 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" неправомірно зареєструвало право власності на об`єкт незавершеного будівництва (реєстраційний номер № 2574599861040), готовністю 6,3 %, на земельній ділянці державної форми власності площею 0,0428 га з кадастровим номером 6110100000:04:005:0090 по вул. Текстильна, буд. 28Д, в м. Тернополі, якого, як зазначає позивач, насправді не існує та ніколи не існувало в матеріальному світі, а отже, на думку прокурора, він не належить до об`єктів незавершеного будівництва та речові права на нього не виникають.

При цьому, державна реєстрація за ТОВ "Дивосад" права власності на неіснуючий об`єкт нерухомого майна, який нібито розташований на земельній ділянці, власником якої є держава в особі Тернопільської обласної державної адміністрації, істотно обмежує права власника землі.

При цьому позивач наголошує, що відповідач не набув та не міг набути право власності на неіснуючий об`єкт нерухомого майна, державна реєстрація права власності на яке стала передумовою для незаконного заволодіння майном Тернопільської обласної державної адміністрації - земельною ділянкою державної форми власності на неконкурентних засадах, без проведення аукціону.

У зв"язку з чим, прокурор просить скасувати державну реєстрацію права приватної власності на спірне майно за ТОВ "Дивосад" як на об`єкт нерухомого майна, з огляду на те, що здійснено державну реєстрацію неіснуючих майнових прав на об`єкт, який не існує.

В якості правових підстав позову зазначено приписи Конституції України, Цивільного кодексу України, Земельного кодексу України, Закону України "Про прокуратуру" та Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

У судовому засіданні прокурором підтримано позовні вимоги в повному обсязі, просить суд позов задоволити.

Правова позиція позивача.

Представник позивача позовні вимоги підтримує в повному обсязі, просить суд позов задоволити.

Заперечення відповідача.

Представник відповідача у судовому засіданні визнав позовні вимоги з підстав, викладених у відзиві (вх. №4069 від 26.05.2026). Зокрема зазначає, що у серпні 2022 року ТОВ "Дивосад" від правоохоронних органів довідалось про перевірку законності та підстав реєстрації за товариством об`єкту незавершеного будівництв за адресою вул. Текстильна, 28Д, що у м. Тернополі. Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта ТОВ "Дивосад", 03.02.2022 державним реєстратором Савка С.В. Монастириської міської ради Тернопільської області, вчинено реєстраційні дії з реєстрації об`єктів нерухомого майна за №2574599861040. Так, за ТОВ "Дивосад" зареєстровано право власності на незавершене будівництво 6,3% готовності за адресою Тернопіль, вул. Текстильна, 28Д. Також, повідомляє, що у власності та на балансі ТОВ "Дивосад" таке майно не перебувало та не перебуває, а посадові особи (директор), уповноважені на вчинення дій від імені товариства, не звертались до державного реєстратора Монастириської міської ради Тернопільської області щодо реєстрації наведеного об`єкта. Зважаючи на ці обставини, у жовтні 2022 року відповідач звертався до Відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно Монастириської міської ради з вимогою щодо вчинення реєстраційних дій щодо: скасування у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстрації права власності на незавершене будівництво 6,3% готовності за адресою м. Тернопіль, вул. Текстильна, 28Д; закрити розділ Державного реєстру речових прав за №2574599861040 відносно об`єкта незавершеного будівництва 6,3 % готовності за адресою м. Тернопіль, вул. Текстильна, 28Д. Як повідомляє відповідач, за скаргою ТОВ "Дивосад" право власності на незавершене будівництво 6.3% готовності за адресою м. Тернопіль, вул. Текстильна, 28Д не відбулось. Відповіді на своє звернення, ТОВ "Дивосад" не одержало. Відповідач вказує, що не набував майно на незавершене будівництво 6,3% готовності за адресою : м. Тернопіль, вул. Текстильна, 28Д у власність, також це майно не відображається у балансі ТОВ "Дивосад", а реєстрація цього майна за ТОВ "Дивосад" вважає безпідставною.

Також, на виконання ухвали суду від 26.09.2026 надіслано пояснення (вх.№4386 від 08.06.2026).

Пояснення третьої особи - Товариства з обмеженою відповідальністю "Тернопільське науково-технічне підприємство "Промінь".

Третя особа позовні вимоги підтримує повністю з підстав, викладених у поясненнях по суті спору (вх. №3832 від 18.05.2026). Зокрема, зазначає, що факт реєстрації за Товариством з обмеженою відповідальністю "Дивосад" права власності на об`єкт незавершеного будівництва, готовністю 6,3 %, заважає ТОВ "ТНТП "Промінь" належним чином користуватися земельною ділянкою. При цьому звертає увагу, що державний реєстратор Монастириської міської ради Тернопільської області Савка С.В. документом, поданим для державної реєстрації у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, зазначив - Договір про спільну діяльність, серія та номер: 27/05, виданий 17.08.2009, видавник: Державне науково-технічне підприємство "Промінь" та Товариство з обмеженою відповідальністю "Дивосад". Однак, ТД НТП "Промінь" (попередник ТОВ "ТНТП "Промінь") вказаного договору про спільну діяльність № 27/05 від 17.08.2009 не укладало та не підписувало, а будь-яка інформація про підготовку проєкту, підписання чи реєстрацію такого відсутня. Також зауважує, що візуально дослідивши договір № 27/05 від 17.08.2009, який додано прокуратурою як додаток до позовної заяви, та порівнявши його із договором на охорону від 12.05.2010, також підписаним ОСОБА_1 , ТОВ "ТНТП "Промінь" виявило у договорі № 27/05 від 17.08.2009 ознаки підроблення. Заперечує факт укладання вказаного договору.

Пояснення третьої особи Монастириської міської ради.

Представник третьої особи Монастириської міської ради у судове засідання не з`явився, однак надіслав до суду відповідь (вх. № 5266 від 06.07.2026), згідно якої на виконання вимог ухвали суду від 24.06.2026 долучив реєстраційну справу щодо проведення державної реєстрації права власності на об`єкт незавершеного будівництва, готовністю 6,3 %, за адресою: вул. Текстильна, 28Д, м. Тернопіль (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2574599861040) та просить розглядати справу без участі представника Монастириської міської ради.

Щодо наявності підстав прокурора для представництва інтересів держави в суді.

Статтею 131-1 Конституції України передбачено, що прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Межі повноважень прокурора передбачені як Господарським процесуальним кодексом України так і Законом України "Про прокуратуру".

Статтею 53 ГПК України встановлено, що прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах (ч.4).

Питання представництва інтересів держави прокурором у суді врегульовано у статті 23 Закону України "Про прокуратуру", яка визначає, що представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом (ч.1). Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини (ч.3).Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва (ч.4).

Системне тлумачення положень ст. 53 ГПК України та ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" дозволяє дійти висновку, що прокурор здійснює представництво у суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах; 2) якщо немає органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.

Одним із ключових для застосування норм ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" та визначення згаданого елемента є поняття "інтерес держави".

"Інтереси держави" охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду в кожному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація "інтересів держави", особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора із захисту суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно.

Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 806/1000/17, від 19.09.2019 у справі № 815/724/15, від 28.01.2021 у справі № 380/3398/20, від 05.10.2021 у справі № 380/2266/21, від 02.12.2021 у справі № 320/10736/20 та від 23.12.2021 у справі № 0440/6596/18.

Оскільки "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Звернення прокурора з позовом зумовлено тим, що внаслідок незаконної реєстрації права власності на об`єкт незавершеного будівництва, готовністю 6,3%, створює перешкоди власнику Тернопільській обласній державній адміністрації в розпорядженні землею, що належить до земель державної форми власності.

Поняття "орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах" означає орган, на який державою покладено обов`язок щодо здійснення конкретної діяльності у відповідних правовідносинах, спрямованої на захист інтересів держави.

Відповідно до ч. 4 статті 13 Конституції України держава забезпечує захист прав усіх суб`єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб`єкти права власності рівні перед законом.

Отже, державні органи та інші суб`єкти владних повноважень зобов`язані вживати (реалізовувати) комплекс організаційно-правових та інших заходів, спрямованих на створення умов для такого захисту прав, в межах визначених законодавством повноважень.

Щодо підстав для звернення прокурора в інтересах держави в особі Тернопільської обласної державної адміністрації, яка набула статусу Тернопільської обласної військової адміністрації.

Як встановлено статтею 19 Конституції України, щооргани державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 118 Конституції України закріплено, що виконавчу владу в областях і районах, містах Києві та Севастополі здійснюють місцеві державні адміністрації.

Згідно статті 1 Закону України "Про місцеві державні адміністрації" місцева державна адміністрація є місцевим органом виконавчої влади і входить до системи органів виконавчої влади.

Тернопільська обласна державна адміністрація в межах своїх повноважень здійснює виконавчу владу на території Тернопільської області.

Відповідно до статті 4 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" на територіях, на яких введено воєнний стан, для забезпечення дії Конституції та законів України, забезпечення разом із військовим командуванням запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, оборони, цивільного захисту, громадської безпеки і порядку, захисту критичної інфраструктури, охорони прав, свобод і законних інтересів громадян можуть утворюватися тимчасові державні органи - військові адміністрації (ч.1).

Рішення про утворення військових адміністрацій приймається Президентом України за поданням обласних державних адміністрацій або військового командування (ч.2).

Відповідно до Закону України "Про правовий режим воєнного стану", Указом Президента України від 24.02.2022 №68/200 "Про утворення військових адміністрацій" для здійснення керівництва у сфері забезпечення оборони, громадської безпеки і порядку утворено Тернопільську обласну військову адміністрацію.

Статтею 15 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" передбачено, щот військові адміністрації у своїй діяльності керуються Конституцією України, законами України "Про оборону України", "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", "Про критичну інфраструктуру", цим Законом та іншими нормативно-правовими актами. Повноваження військових адміністрацій здійснюються ними в порядку, визначеному законами України для здійснення повноважень відповідних місцевих державних адміністрацій та органів місцевого самоврядування, з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом.

До відання місцевих державних адміністрацій у межах і формах, визначених Конституцією і законами України, належить вирішення питань, зокрема використання землі.

Згідно до частини 1 статті 21 Закону України "Про місцеві державні адміністрації" місцева державна адміністрація розпоряджається землями державної власності відповідно до закону.

Статтею 17 Земельного кодексу України визначено, що до повноважень місцевих державних адміністрацій у галузі земельних відносин належить. Зокрема розпорядження землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом.

Право державної власності на землю набувається і реалізується державою через органи виконавчої влади відповідно до повноважень, визначених цим Кодексом (стаття 84 Земельного кодексу України).

Відповідно до частини 5 статті 122 Земельного кодексу України обласні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами третьою, четвертою і восьмою цієї статті, у власність або у користування у межах міст та за межами населених пунктів, а також земельні ділянки, що не входять до складу певного району, або у випадках, коли районна державна адміністрація не утворена, для всіх потреб.

Отже, саме Тернопільська обласна державна адміністрація, яка набула статусу Тернопільської обласної військової адміністрації є розпорядником земель фонду державної власності.

Відповідно до частини 5 статті 28 Закону України "Про місцеві державні адміністрації" для реалізації наданих повноважень місцеві державні адміністрації мають право звертатися до суду та здійснювати інші функції і повноваження у спосіб, передбачений Конституцією та законами України.

Прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу.

Бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо.

Прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності. Якщо прокурору відомо причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові, але якщо з відповіді компетентного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні компетентні органи, а не прокурор. Прокурор не повинен вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати компетентний орган, який може і бажає захищати інтереси держави.

Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідний компетентний орган, який усупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі №912/2385/18.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва.

Тернопільська спеціалізована прокуратура у сфері оборони Західного регіону листами від 14.01.2025 та від 19.02.2026 звернулася до Тернопільської обласної державної адміністрації, яка набула статусу Тернопільської обласної військової адміністрації з проханням повідомити про вжиті заходи щодо усунення порушень та чи пред"являвся відповідний позов до суду.

Тернопільською обласною військовою листами/відповіддями, повідомлено прокуратуру, що у зв"язку з відсутністю коштів просить здійснити у суді захист законних інтересів держави в особі Тернопільської обласної військової адміністрації.

Таким чином, Тернопільською обласною військовою адміністрацією як органом державної влади, уповноваженим на захист інтересів держави у сфері використання спірної земельної ділянки, не здійснено захист таких інтересів.

При цьому відсутність бюджетних коштів, не виправдовує бездіяльність установи, яка фінансується з бюджету.

Суд вважає, що такі дії позивача свідчать про його бездіяльність щодо захисту інтересів держави.

Оскільки доказів протилежного матеріали справи не містять, вказаним уповноваженим органом у даних спірних правовідносинах жодних дієвих заходів з метою усунення порушень, вказаних прокуратурою, не вжито.

Наведене утворює передбачений вимогами Конституції України та Закону України "Про прокуратуру" винятковий випадок, за якого порушення відповідачем інтересів держави супроводжується неналежним виконанням уповноваженим органом функцій із їх захисту, та є підставою для застосування представницьких повноважень прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції у спірних правовідносинах Тернопільська обласна державна адміністрація, яка набула статусу Тернопільської обласної військової адміністрації.

За вказаних мотивів суд погоджується з доводами прокурора, що Тернопільська обласна державна адміністрація, яка набула статусу Тернопільської обласної військової адміністрації є компетентним органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Нездійснення захисту виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається. Здійснення захисту неналежним чином виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.

Правова позиція Верховного Суду, висловлена у постанові від 20.09.2018 у справі №924/1237/17.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15.10.2019 у справі №903/129/18 встановила, що сам факт не звернення до суду уповноваженого органу, який би відповідав вимогам процесуального законодавства та мав змогу захистити порушені інтереси свідчить, що такий орган неналежно виконує свої повноваження.

Внаслідок нездійснення вказаними органами належних заходів інтереси держави залишаються незахищеними.

На виконання вимог ч.4 ст.23 Закону України "Про прокуратуру", прокуратурою лисом від 20.03.2026 повідомлено Тернопільську обласну державну адміністрацію, яка набула статусу Тернопільської обласної військової адміністрації про представництво інтересів держави шляхом подання позову до суду.

Встановивши наявність порушення відповідачем земельного законодавства на землях державної форми власності, із урахуванням того, що спірна ділянка належить до земель, яка перебуває під особливою охороною держави, невжиття Тернопільською обласною військовою адміністрацією впродовж розумного строку після отримання повідомлення про наявність порушень інтересів держави, заходів щодо їх поновлення є підставою для звернення прокурора до суду.

Спірна земельна ділянка перебуває у постійному користуванні ТОВ "Тернопільське науково-технічне підприємство "Промінь" на підставі державного акта на право користування від 05.12.2000 серії "ІІ-ТР" № 001553, про що внесено відповідні відомості до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Таким чином, оскільки вказаний спір стосується земельної ділянки, що перебуває у постійному користуванні ТОВ "Тернопільське науково-технічне підприємство "Промінь", а рішення суду може вплинути на права та обов`язки останнього, а тому ТОВ "Тернопільське науково-технічне підприємство "Промінь" залучено до участі у справі як третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача.

Фактичні обставини.

05.12.2000 Тернопільською міською радою Тернопільському державному науково-технічному підприємству "Промінь" (на даний час Товариство з обмеженою відповідальністю "Тернопільське державне науково-технічне підприємство "Промінь") виданий державний акт серії "ІІ-ТР" № 001553 на право постійного користування земельною ділянкою загальною площею 24,13096 га для будівництва підприємства. Даний акт зареєстровано в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 556.

17.11.2021 державним реєстратором Тернопільської міської ради до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено відомості (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2510221561040) про право власності Тернопільської обласної державної адміністрації та про право постійного користування Тернопільського державного науково-технічного підприємства "Промінь" на земельну ділянку площею 0,0428 га з кадастровим номером 6110100000:04:005:0090.

Зазначена земельна ділянка загальною площею 0,0428 га (кадастровий номер 6110100000:04:005:0090) є частиною земельної ділянки площею 24,13096 га, яка надана в постійне користування Тернопільському державному науково технічному підприємству "Промінь" згідно державного акту серії ІІ-ТР № 001553 від 05.12.2000.

Належність указаної земельної ділянки до земель державної форми власності також підтверджується інформацією Державного земельного кадастру про право власності та речові права, відповідно до якої земельна ділянка з кадастровим номером 6110100000:04:005:0090 площею 0,0428 га, яка розташована по вул. Текстильна, буд. 28, в м. Тернополі, перебуває у власності держави в особі Тернопільської обласної державної адміністрації та у постійному користуванні Тернопільського державного науково-технічного підприємства "Промінь" з цільовим призначенням "для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості, включаючи об`єкти оброблення відходів, зокрема із енергогенеруючим блоком" та категорією земель "землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення".

Разом з тим, на даний час право власності Тернопільської обласної державної адміністрації на указану земельну ділянку порушено через незаконну реєстрацію за Товариством з обмеженою відповідальністю "Дивосад" права власності на об`єкт незавершеного будівництва, готовністю 6,3 %.

На підставі заяви ТОВ "Дивосад" про державну реєстрацію права власності від 03.02.2022 № 50800860, державним реєстратором Монастириської міської ради Тернопільської області Савкою C.B. прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 04.02.2022 № 63268107, відкрито розділ у Державному реєстрі прав № 2574599861040 на об`єкт незавершеного будівництва, готовністю 6,3 %, розташований за адресою: Тернопільська область, Тернопільський район, м. Тернопіль, вул. Текстильна, буд. 28Д, та проведено державну реєстрацію права власності за ТОВ "Дивосад" (номер запису 46536040).

При цьому, державним реєстратором Монастириської міської ради Тернопільської області Савкою C.B. проведено державну реєстрацію права власності за ТОВ "Дивосад" на об`єкт незавершеного будівництва (реєстраційний номер № 2574599861040), готовністю 6,3 %, по вул. Текстильна, буд. 28Д, в м. Тернополі, на земельній ділянці державної власності площею 0,0428 га з кадастровим номером 6110100000:04:005:0090.

Разом з тим, згідно відомостей Державного земельного кадастру про право власності та речові права місцем розташування земельної ділянки з кадастровим номером 6110100000:04:005:0090 є Тернопільська область, м. Тернопіль, вул. Текстильна, 28, а об`єкт незавершеного будівництва, готовністю 6,3 %, розташований за адресою: Тернопільська область, Тернопільський район, м. Тернопіль, вул. Текстильна, 28 Д.

На підставі Наказу Міністерства юстиції України від 13.04.2023 № 860/7 "Про проведення камеральної перевірки державного реєстратора Монастириської міської ради Тернопільської області Савки Сергія Васильовича" комісією Міністерства юстиції України проведено камеральну перевірку у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державного реєстратора Монастириської міської ради Тернопільської області Савки С.В., в тому числі щодо реєстраційних дій за заявою, зареєстрованою в базі даних заяв Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за № 50800860.

За результатами проведення камеральної перевірки у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державного реєстратора Монастириської міської ради Тернопільської області Савки С.В. складено акт від 03.05.2023 № 2606/19.1.1/23 про те, що державним реєстратором Савкою С.В. порушено вимоги пунктів 12, 68 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 № 1127, статей 3, 10, 23, 27-1 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", оскільки проведено державну реєстрацію прав за відсутності: документа, що відповідно до законодавства надає право на виконання будівельних робіт, зареєстрованого у Єдиній державній електронній системі у сфері будівництва; документа, що посвідчує речове право на земельну ділянку під таким об"єктом; відомостей про технічну інвентаризацію об`єкта, отриманих державним реєстратором з Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва.

Поряд з цим, Тернопільською спеціалізованою прокуратурою у сфері оборони Західного регіону здійснюється процесуальне керівництво в кримінальному провадженні № 42025213220000046 від 30.09.2025, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 367 КК України. Досудовим розслідуванням встановлено, що на земельній ділянці з кадастровим номером 6110100000:04:005:0090 по вул. Текстильна, 28, в м. Тернополі об`єкт незавершеного будівництва, готовністю 6,3 %, фактично не існує.

Вказаний факт підтверджено протоколом огляду від 26.01.2026.

Більше того, об`єкт незавершеного будівництва, готовністю 6,3 %, право власності на який зареєстровано за відповідачем, на земельній ділянці кадастровий номер 6110100000:04:005:0090 площею 0,0428 га по вул. Текстильна, 28, в м. Тернополі відсутній, та ніколи не існував як об`єкт матеріального світу, що підтверджується супутниковими знімками, які є у вільному доступі в мережі Інтернет (за допомогою програмних сервісу Google Earth Рrо), зроблених у квітні 2019 року та у серпні 2022 року, згідно з якими на території земельної ділянки відсутній об`єкт незавершеного будівництва, право власності на який, начебто, виникло 04.02.2022 у ТОВ "Дивосад".

Тобто, як на момент первинної реєстрації права власності на об`єкт незавершеного будівництва на земельній ділянці з кадастровим номером 6110100000:04:005:0090 (2022 рік), так і станом на 2026 рік, земля вільна від забудови, будь-які об`єкти незавершеного будівництва на ній відсутні.

Як стверджує прокурор, що об`єкт незавершеного будівництва, готовністю 6,3 %, не був побудований, в експлуатацію у встановленому законом порядку не вводився, відсутній (не розташований) у натурі на земельній ділянці площею 0,0428 га з кадастровим номером 6110100000:04:005:0090 по вул. Текстильна, 28, в м. Тернополі, а отже як об`єкт незавершеного будівництва не існує, та право власності на нього у відповідача не виникло, оскільки закон не передбачає можливість виникнення права власності на неіснуючі об`єкти незавершеного будівництва.

Таким чином, державна реєстрація права власності на об`єкт незавершеного будівництва, готовністю 6,3 %, що нібито розташований на земельній ділянці з кадастровим номером 6110100000:04:005:0090, проте фактично як об`єкт незавершеного будівництва не існує, проведена з порушенням вимог чинного законодавства та спрямована на створення уявної законності набуття ТОВ "Дивосад" права власності на майно з метою незаконного заволодіння земельною ділянкою державної форми власності в обхід встановленому законом порядку. Щодо незаконності рішень державного реєстратора про державну реєстрацію права власності на об`єкт нерухомого майна.

За таких обставин, державній реєстрації підлягають речові права лише на нерухоме майно, що є самостійним об`єктом цивільно-правових відносин, якому притаманні характеристики, значення яких є обов`язковим для внесення до Державного реєстру речових прав під час проведення державної реєстрації. Водночас, на спірній земельній ділянці з кадастровим номером 6110100000:04:005:0090 не встановлено існування у матеріальному світі (розташування) будь-яких об`єктів незавершеного будівництва.

Вказане свідчить про те, що ТОВ "Дивосад" у порушення вимог ст. ст. 179, 181, 182, 317, 328, 329, 331 Цивільного кодексу України, ст. ст. 4, 5 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" неправомірно зареєструвало право власності на об`єкт незавершеного будівництва (реєстраційний номер № 2574599861040), готовністю 6,3 %, на земельній ділянці державної форми власності площею 0,0428 га з кадастровим номером 6110100000:04:005:0090 по вул. Текстильна, буд. 28, в м. Тернополі, якого насправді не існує та ніколи не існувало в матеріальному світі, а отже об"єкт не належить до об`єктів незавершеного будівництва та речові права на нього не виникають.

При цьому, державна реєстрація за ТОВ "Дивосад" права власності на неіснуючий об`єкт нерухомого майна, який нібито розташований на земельній ділянці, власником якої є держава в особі Тернопільської обласної державної адміністрації, істотно обмежує права власника землі.

Як вказує прокурор, що відповідач не набув та не міг набути право власності на неіснуючий об`єкт нерухомого майна, державна реєстрація права власності на яке стала передумовою для незаконного заволодіння майном Тернопільської обласної державної адміністрації - земельною ділянкою державної форми власності на неконкурентних засадах, без проведення аукціону.

Таким чином, державна реєстрація права приватної власності на спірне майно за ТОВ "Дивосад" як на об`єкт нерухомого майна підлягає скасуванню з огляду на те, що здійснено державну реєстрацію неіснуючих майнових прав на об`єкт, який не існує. Такі права відповідно до вимог ст. 4 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" не підлягають державній реєстрації.

Разом з цим, рішення про державну реєстрацію права власності на спірне майно за ТОВ "Дивосад" прийнято на підставі поданих для державної реєстрації документів: договору про спільну діяльність, технічного паспорту та довідки про присвоєння адреси об`єкта нерухомого майна. Водночас вказані документи не є правовстановлюючими документами, які підтверджують набуття права власності відповідачем на спірне майно.

Поряд з цим, державним реєстратором Савкою С.В. в порушення вимог пунктів 12, 68 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 за № 1127 та статей 3, 10, 23, 27-1 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" проведено державну реєстрацію прав за відсутності: документа, що відповідно до законодавства надає право на виконання будівельних робіт, зареєстрованого у Єдиній державній електронній системі у сфері будівництва; документа, що посвідчує речове право на земельну ділянку під таким об"єктом; відомостей про технічну інвентаризацію об`єкта, отриманих державним реєстратором з Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва.

Зазначені обставини стали підставою для звернення прокурора до суду з цим позовом.

Норми права, застосовані при вирішенні спору та мотиви, з яких виходив суд при ухваленні рішення.

Всебічно та повно з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши у сукупності усі докази, суд дійшов таких висновків.

Статтею 13 Конституції України встановлено, що земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суб`єктами права власності на землю є держава, яка реалізує це право через відповідні органи державної влади, - на землі державної власності (стаття 80 Земельного кодексу України).

Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави ( стаття 1 Земельного кодексу України).

Згідно статті 2 Земельного кодексу України земельні відносини - це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею. Суб`єктами земельних відносин є громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади.

Земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами (стаття 3 Земельного кодексу України).

Як визначено статтею 4 Земельного кодексу України завданням земельного законодавства є регулювання земельних відносин з метою забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель.

Статтею 19 Земельного кодексу України передбачено, що землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: землі сільськогосподарського призначення; землі житлової та громадської забудови; землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; землі оздоровчого призначення; землі рекреаційного призначення; землі історико-культурного призначення; землі лісогосподарського призначення; землі водного фонду; землі промисловості, транспорту, електронних комунікацій, енергетики, оборони та іншого призначення.

Віднесення земельних ділянок до певної категорії та виду цільового призначення земельних ділянок здійснюється щодо земельних ділянок, якими розпоряджаються Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, - за рішенням відповідного органу (стаття 20 Земельного кодексу України).

Згідно статті 373 Цивільного кодексу України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується Конституцією України. Право власності на землю (земельну ділянку) набувається і здійснюється відповідно до закону.

Судом встановлено та як вбачається з матеріалів справи, що 05.12.2000 Тернопільською міською радою Тернопільському державному науково-технічному підприємству "Промінь" (на даний час Товариство з обмеженою відповідальністю "Тернопільське державне науково-технічне підприємство "Промінь") виданий державний акт серії ІІ-ТР № 001553 на право постійного користування земельною ділянкою загальною площею 24,13096 га для будівництва підприємства. Даний акт зареєстровано в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 556.

17.11.2021 державним реєстратором Тернопільської міської ради до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено відомості (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2510221561040) про право власності Тернопільської обласної державної адміністрації та про право постійного користування Тернопільського державного науково-технічного підприємства "Промінь" на земельну ділянку площею 0,0428 га з кадастровим номером 6110100000:04:005:0090.

Зазначена земельна ділянка загальною площею 0,0428 га (кадастровий номер 6110100000:04:005:0090) є частиною земельної ділянки площею 24,13096 га, яка надана в постійне користування Тернопільському державному науково технічному підприємству "Промінь" згідно державного акту серії "ІІ-ТР" № 001553 від 05.12.2000.

Належність указаної земельної ділянки до земель державної форми власності також підтверджується інформацією Державного земельного кадастру про право власності та речові права, відповідно до якої земельна ділянка з кадастровим номером 6110100000:04:005:0090 площею 0,0428 га, яка розташована по вул. Текстильна, буд. 28, в м. Тернополі, перебуває у власності держави в особі Тернопільської обласної державної адміністрації та у постійному користуванні Тернопільського державного науково-технічного підприємства "Промінь" з цільовим призначенням "для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості, включаючи об`єкти оброблення відходів, зокрема із енергогенеруючим блоком" та категорією земель "землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення".

На підставі заяви ТОВ "Дивосад" про державну реєстрацію права власності від 03.02.2022 № 50800860, державним реєстратором Монастириської міської ради Тернопільської області Савкою C.B. прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 04.02.2022 № 63268107 та відкрито розділ у Державному реєстрі прав № 2574599861040 на об`єкт незавершеного будівництва, готовністю 6,3 %, розташований за адресою: Тернопільська область, Тернопільський район, м. Тернопіль, вул. Текстильна, буд. 28Д, та проведено державну реєстрацію права власності за ТОВ "Дивосад" (номер запису 46536040).

При цьому, державним реєстратором Монастириської міської ради Тернопільської області Савкою C.B. проведено державну реєстрацію права власності за ТОВ "Дивосад" на об`єкт незавершеного будівництва (реєстраційний номер № 2574599861040), готовністю 6,3 %, по вул. Текстильна, буд. 28Д, в м. Тернополі, на земельній ділянці державної власності площею 0,0428 га з кадастровим номером 6110100000:04:005:0090.

Разом з тим, згідно відомостей Державного земельного кадастру про право власності та речові права місцем розташування земельної ділянки з кадастровим номером 6110100000:04:005:0090 є Тернопільська область, м. Тернопіль, вул. Текстильна, 28, а об`єкт незавершеного будівництва, готовністю 6,3 %, розташований за адресою: Тернопільська область, Тернопільський район, м. Тернопіль, вул. Текстильна, 28 Д.

На підставі Наказу Міністерства юстиції України від 13.04.2023 № 860/7 "Про проведення камеральної перевірки державного реєстратора Монастириської міської ради Тернопільської області Савки Сергія Васильовича" комісією Міністерства юстиції України проведено камеральну перевірку у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державного реєстратора Монастириської міської ради Тернопільської області Савки С.В., в тому числі щодо реєстраційних дій за заявою, зареєстрованою в базі даних заяв Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за № 50800860.

За результатами проведення камеральної перевірки у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державного реєстратора Монастириської міської ради Тернопільської області Савки С.В. складено акт від 03.05.2023 № 2606/19.1.1/23 про те, що державним реєстратором Савкою С.В. порушено вимоги пунктів 12, 68 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 № 1127, статей 3, 10, 23, 27-1 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", оскільки проведено державну реєстрацію прав за відсутності: документа, що відповідно до законодавства надає право на виконання будівельних робіт, зареєстрованого у Єдиній державній електронній системі у сфері будівництва; документа, що посвідчує речове право на земельну ділянку під таким об"єктом; відомостей про технічну інвентаризацію об`єкта, отриманих державним реєстратором з Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва.

Поряд з цим, Тернопільською спеціалізованою прокуратурою у сфері оборони Західного регіону здійснюється процесуальне керівництво в кримінальному провадженні № 42025213220000046 від 30.09.2025, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 367 КК України. Досудовим розслідуванням встановлено, що на земельній ділянці з кадастровим номером 6110100000:04:005:0090 по вул. Текстильна, 28, в м. Тернополі об`єкт незавершеного будівництва, готовністю 6,3 %, фактично не існує.

Вказаний факт підтверджено протоколом огляду від 26.01.2026.

Щодо усунення власнику перешкод у користуванні спірною земельною ділянкою.

Частиною 1 статті 117 Земельного кодексу України передбачено, що передача земельних ділянок державної власності у комунальну власність чи навпаки здійснюється за рішеннями відповідних органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування, які здійснюють розпорядження землями державної чи комунальної власності відповідно до повноважень, визначених цим Кодексом.

Згідно з частиною 5 статті 122 Земельного кодексу України визначено, що обласні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами третьою, четвертою і восьмою цієї статті, у власність або у користування у межах міст обласного значення та за межами населених пунктів, а також земельні ділянки, що не входять до складу певного району, або у випадках, коли районна державна адміністрація не утворена, для всіх потреб.

Статтею 16 Закону України "Про місцеві державні адміністрації" передбачено, що місцеві державні адміністрації в межах, визначених Конституцією і законами України, здійснюють на відповідних територіях державний контроль за збереженням і раціональним використанням державного майна, охороною пам`яток історії та культури.

Згідно до статті 21 Закону України "Про місцеві державні адміністрації" місцева державна адміністрація розпоряджається землями державної власності відповідно до закону.

Статтею 17 Земельного кодексу України визначено, що до повноважень місцевих державних адміністрацій у галузі земельних відносин належить. Зокрема розпорядження землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом.

Право державної власності на землю набувається і реалізується державою через органи виконавчої влади відповідно до повноважень, визначених цим Кодексом (стаття 84 Земельного кодексу України).

Отже, повноваження щодо здійснення правомочностей власника стосовно земель державної форми власності, належать відповідним обласним державним адміністраціям.

Відповідно до Закону України "Про правовий режим воєнного стану", Указом Президента України від 24.02.2022 №68/200 "Про утворення військових адміністрацій" для здійснення керівництва у сфері забезпечення оборони, громадської безпеки і порядку утворено Тернопільську обласну військову адміністрацію.

Отже, Тернопільська обласна державна адміністрація, що набула статусу Тернопільської обласної військової адміністрації є розпорядником земель державної власності.

Відповідно до статті 317 Цивільного кодексу України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Статтею 319 Цивільного кодексу України визначено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні (стаття 321 Цивільного кодексу України).

Як встановлено статтею 391 Цивільного кодексу України, саме власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном

Право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації ( стаття 182 Цивільного кодексу України).

Власник земельної ділянки може вимагати, зокрема, усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою (частина 2 статті 152 Земельного кодексу України).

У постанові Великої Палати Верховного від 04 березня 2026 року по справі № 922/264/24 зазначено:

Велика Палата Верховного Суду послідовно дотримується позиції, що у випадках, коли на певний об`єкт нерухомого майна за жодних умов не може виникнути право приватної власності, державна реєстрація цього права не змінює володільця відповідного об`єкта, а тому порушення права власності держави чи відповідної територіальної громади слід розглядати як таке, що не пов`язане з позбавленням власника володіння. Належним способом захисту прав власника у цих випадках є негаторний позов.

Отже, Велика Палата Верховного Суду виснувала, що ефективним способом захисту прав держави на земельну ділянку , яка належить до земель державної форми власності, є негаторний позов. Такий позов, спрямований на усунення перешкод у користуванні та розпорядженні майном, можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця.

Відповідач не мав перешкод у доступі до законодавства, яке є чітким, однозначним і зрозумілим, і в силу об`єктивних, явних причин, проявивши розумну обачність, міг і повинен був знати про те, що спірна земельна ділянка відноситься до земель державної форми власності і не може перебувати в комунальній чи приватній власності.

Отже, держава як власник спірної земельної ділянки вправі вимагати усунення перешкод у здійсненні свого права користування та розпоряджання цією земельною ділянкою, у тому числі шляхом скасування в судовому порядку реєстрації права комунальної власності на спірну земельну ділянку.

Щодо скасування в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстрації права власності на майно, суд зазначає таке.

Так, відповідно до частини 1 статті 182 Цивільного кодексу Україниправо власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

Порядок проведення державної реєстрації прав на нерухомість та підстави відмови в ній встановлюються законом (частина 4 статті 182 Цивільного кодексу України).

Права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону (частина 4 статті 334 Цивільного кодексу України).

Поряд з цим, п. 3 ч.1статті 346 Цивільного кодексу України право власності припиняється у разі припинення права власності на майно, яке за законом не може належати цій особі.

За змістом статей 125,126 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, розміщене на території України, та обтяжень таких прав регулюються Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" і спрямований на забезпечення визнання та захисту державою таких прав.

Дія цього Закону поширюється на відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, розміщене на території України, та обтяжень таких прав (стаття 1 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень").

Як визначено статтею 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Право власності, інші речові права, похідні від права власності, зокрема право оренди, на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації (стаття 4 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень").

Відповідно до частин 1, 4 статті 5 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" у Державному реєстрі прав реєструються речові права та їх обтяження на земельні ділянки, а також на об`єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх знецінення та зміни призначення, а саме: житлові будинки, будівлі, споруди, а також їх окремі частини, квартири, житлові та нежитлові приміщення, меліоративні мережі та інші складові частини меліоративної системи, складові частини меліоративної мережі. Не підлягають державній реєстрації речові права та їх обтяження на корисні копалини, рослини, а також на малі архітектурні форми, тимчасові, некапітальні споруди, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких можливе без їх знецінення та зміни призначення, а також окремо на споруди, що є приналежністю головної речі, або складовою частиною речі, зокрема на магістральні та промислові трубопроводи (у тому числі газорозподільні мережі), автомобільні дороги, електричні мережі, магістральні теплові мережі, мережі зв`язку, залізничні колії, крім меліоративних мереж та інших складових частин меліоративної системи, складових частин меліоративної мережі.

За змістом частини 3 статті 10 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державний реєстратор встановлює відповідність заявлених прав і поданих/отриманих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема: відповідність повноважень особи, яка подає документи для державної реєстрації прав; відповідність відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що містяться у Державному реєстрі прав, відомостям, що містяться у поданих/отриманих документах; перевіряє документи на наявність підстав для проведення реєстраційних дій; під час проведення державної реєстрації прав, що виникли в установленому законодавством порядку до 1 січня 2013 року, а також під час проведення державної реєстрації прав, які набуваються з прав, що виникли в установленому законодавством порядку до 1 січня 2013 року, обов`язково запитує від органів влади, підприємств, установ та організацій, які відповідно до законодавства проводили оформлення та/або реєстрацію прав, інформацію (довідки, засвідчені в установленому законодавством порядку копії документів тощо), необхідну для такої реєстрації, у разі відсутності доступу до відповідних носіїв інформації, що містять відомості, необхідні для проведення державної реєстрації прав, чи у разі відсутності необхідних відомостей в єдиних та державних реєстрах, доступ до яких визначено цим Законом, та/або у разі, якщо відповідні документи не були подані заявником, крім випадків, коли державна реєстрація прав здійснюється у зв`язку із вчиненням нотаріальної дії та такі документи були надані у зв`язку з вчиненням такої дії; під час проведення реєстраційних дій обов`язково використовує відомості Державного земельного кадастру та Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва, а також відомості інших реєстрів (кадастрів), автоматизованих інформаційних систем, держателем (розпорядником, володільцем, адміністратором) яких є державні органи, шляхом безпосереднього доступу до них чи у порядку інформаційної взаємодії з Державним реєстром прав, у тому числі відомості, що містять персональні дані особи.

Частиною 2 статті 12 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" передбачено, що відомості, що містяться у Державному реєстрі прав, повинні відповідати відомостям, що містяться в документах, на підставі яких проведені реєстраційні дії. У разі їх невідповідності пріоритет мають відомості, що містяться в документах, на підставі яких проведені реєстраційні дії.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 18 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державна реєстрація прав проводиться в такому порядку з урахуванням особливостей, визначених цим Законом, зокрема перевірка документів та/або відомостей Державного реєстру прав, відомостей реєстрів (кадастрів), автоматизованих інформаційних систем на наявність підстав для залишення заяви без руху, зупинення державної реєстрації прав, відмови у проведенні державної реєстрації прав та прийняття відповідних рішень.

За змістом статті 22 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" документи, що подаються для державної реєстрації прав, повинні відповідати вимогам, встановленим цим Законом та іншими нормативно-правовими актами. Відповідальність за достовірність даних, що містяться в документах, поданих для державної реєстрації прав, несе заявник, якщо інше не встановлено судом.

Статтею 24 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" визначено підстави для відмови в державній реєстрації прав, зокрема заявлене речове право, обтяження не підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону; подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом; подані документи не дають змоги встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяження.

За результатом розгляду документів, поданих для державної реєстрації прав, державний реєстратор на підставі прийнятого ним рішення про державну реєстрацію прав вносить відомості про речові права, обтяження речових прав до Державного реєстру прав (стаття 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень").

Частиною 3 статті 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" передбачено, що відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню, крім випадків, передбачених пунктом 1 частини сьомої статті 37 цього Закону.

У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи визнання його прийнятим з порушенням цього Закону та анулювання у випадку, передбаченому пунктом 1 частини сьомої статті 37 цього Закону, на підставі рішення Міністерства юстиції України, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію набуття речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження припиняються.

У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи визнання його прийнятим з порушенням цього Закону та анулювання у випадку, передбаченому пунктом 1 частини сьомої статті 37 цього Закону, на підставі рішення Міністерства юстиції України, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію зміни, припинення речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження повертаються у стан, що існував до відповідної державної реєстрації, шляхом державної реєстрації змін чи набуття таких речових прав, обтяжень речових прав, що здійснюється державним реєстратором.

Отже, статтею 26 Закону визначено, що у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію набуття речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження припиняються.

Відповідно до частини 1 статті 179 Цивільного кодексу України визначено, що річчю є предмет матеріального світу, щодо якого можуть виникати цивільні права і обов`язки.

При цьому, статтею 181 Цивільного кодексу України до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) відносить земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.

Маючи земельну ділянку як складову частину, всі штучні будови (об`єкти нерухомості) володіють родовими ознаками, які дозволяють відрізнити їх від рухомих об`єктів. Така ознака як стаціонарність (нерухомість) характеризується міцним фізичним зв`язком об`єкта нерухомості із земною поверхнею і неможливістю його переміщення у просторі без фізичного руйнування і нанесення шкоди, що робить об`єкт непридатним для подальшого використання. З аналізу вказаних норм чинного законодавства вбачається, що серед переліку речових прав та їх обтяжень, що підлягають державній реєстрації є право власності на нерухоме майно.

Отже, при визначенні майна, права на яке підлягають державній реєстрації, слід враховувати, що для таких об`єктів повинні бути притаманні ознаки нерухомого майна, визначені ст. 181 ЦК України, а саме, розташування на земельній ділянці, переміщення споруди неможливе без її знецінення та зміни її призначення.

Державній реєстрації підлягають лише речові права на об`єкти, які є нерухомим майном та існують як об`єкт матеріального світу. Таким чином, державній реєстрації підлягають речові права лише на нерухоме майно, що є самостійним об`єктом цивільно-правових відносин, якому притаманні характеристики, значення яких є обов`язковим для внесення до Державного реєстру речових прав під час проведення державної реєстрації.

Об`єкт незавершеного будівництва, готовністю 6,3 %, право власності на який зареєстровано за відповідачем, на земельній ділянці кадастровий номер 6110100000:04:005:0090 площею 0,0428 га по вул. Текстильна, 28, в м. Тернополі відсутній, та ніколи не існував як об`єкт матеріального світу, що підтверджується супутниковими знімками, які є у вільному доступі в мережі Інтернет (за допомогою програмних сервісу Google Earth Рrо), зроблених у квітні 2019 року та у серпні 2022 року, згідно з якими на території земельної ділянки відсутній об`єкт незавершеного будівництва, право власності на який, начебто, виникло 04.02.2022 у ТОВ "Дивосад".

Тобто, як на момент первинної реєстрації права власності на об`єкт незавершеного будівництва на земельній ділянці з кадастровим номером 6110100000:04:005:0090 (2022 рік), так і станом на 2026 рік, земля вільна від забудови, будь-які об`єкти незавершеного будівництва на ній відсутні.

Об`єкт незавершеного будівництва, готовністю 6,3 %, не був побудований, в експлуатацію у встановленому законом порядку не вводився, відсутній (не розташований) у натурі на земельній ділянці площею 0,0428 га з кадастровим номером 6110100000:04:005:0090 по вул. Текстильна, 28, в м. Тернополі, а отже як об`єкт незавершеного будівництва не існує, та право власності на нього у відповідача не виникло, оскільки закон не передбачає можливість виникнення права власності на неіснуючі об`єкти незавершеного будівництва.

Таким чином, державна реєстрація права власності на об`єкт незавершеного будівництва, готовністю 6,3 %, що нібито розташований на земельній ділянці з кадастровим номером 6110100000:04:005:0090, проте фактично як об`єкт незавершеного будівництва не існує, проведена з порушенням вимог чинного законодавства та спрямована на створення уявної законності набуття ТОВ "Дивосад" права власності на майно з метою незаконного заволодіння земельною ділянкою державної форми власності в обхід встановленому законом порядку.

За таких обставин, державній реєстрації підлягають речові права лише на нерухоме майно, що є самостійним об`єктом цивільно-правових відносин, якому притаманні характеристики, значення яких є обов`язковим для внесення до Державного реєстру речових прав під час проведення державної реєстрації. Водночас, на спірній земельній ділянці з кадастровим номером 6110100000:04:005:0090 не встановлено існування у матеріальному світі (розташування) будь-яких об`єктів незавершеного будівництва.

Вказане свідчить про те, що ТОВ "Дивосад" у порушення вимог ст. ст. 179, 181, 182, 317, 328, 329, 331 Цивільного кодексу України, ст. ст. 4, 5 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" неправомірно зареєструвало право власності на об`єкт незавершеного будівництва (реєстраційний номер № 2574599861040), готовністю 6,3 %, на земельній ділянці державної форми власності площею 0,0428 га з кадастровим номером 6110100000:04:005:0090 по вул. Текстильна, буд. 28, в м. Тернополі, якого насправді не існує та ніколи не існувало в матеріальному світі, а отже об"єкт не належить до об`єктів незавершеного будівництва та речові права на нього не виникають.

При цьому, державна реєстрація за ТОВ "Дивосад" права власності на неіснуючий об`єкт нерухомого майна, який нібито розташований на земельній ділянці, власником якої є держава в особі Тернопільської обласної державної адміністрації, істотно обмежує права власника землі.

Таким чином, державна реєстрація права приватної власності на спірне майно за ТОВ "Дивосад" як на об`єкт нерухомого майна підлягає скасуванню з огляду на те, що здійснено державну реєстрацію неіснуючих майнових прав на об`єкт, який не існує. Такі права відповідно до вимог ст. 4 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" не підлягають державній реєстрації.

Разом з цим, рішення про державну реєстрацію права власності на спірне майно за ТОВ "Дивосад" прийнято на підставі поданих для державної реєстрації документів: договору про спільну діяльність, технічного паспорту та довідки про присвоєння адреси об`єкта нерухомого майна. Водночас вказані документи не є правовстановлюючими документами, які підтверджують набуття права власності відповідачем на спірне майно.

Поряд з цим, державним реєстратором Савкою С.В. в порушення вимог пунктів 12, 68 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 за № 1127 та статей 3, 10, 23, 27-1 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" проведено державну реєстрацію прав за відсутності: документа, що відповідно до законодавства надає право на виконання будівельних робіт, зареєстрованого у Єдиній державній електронній системі у сфері будівництва; документа, що посвідчує речове право па земельну ділянку під таким об"єктом; відомостей про технічну інвентаризацію об`єкта, отриманих державним реєстратором з Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва.

Вказаний факт створює перешкоди належному власнику та розпоряднику Тернопільській обласній державній адміністрації, яка набула статусу Тернопільської обласної військової адміністрації у володінні та розпорядженні спірної земельної ділянки.

Статтею 15 Цивільного кодексу України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Тобто, право на судовий захист у суб`єкта господарювання виникає у разі порушення або оспорювання його права або охоронюваного законом інтересу.

Способи захисту цивільного права чи інтересу - це закріплені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав, інтересів і вплив на правопорушника.

Тобто, це дії, спрямовані на запобігання порушенню або на відновлення порушеного, невизнаного, оспорюваного цивільного права чи інтересу. Такі способи мають бути доступними й ефективними. Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорювання. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорювання та спричиненим цими діяннями наслідкам.

Власник земельної ділянки може вимагати усунення порушення його права власності на цю ділянку, зокрема, оспорюючи відповідні рішення органів державної влади чи органів місцевого самоврядування, договори або інші правочини, та вимагаючи повернути таку ділянку (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.06.2019 у справі № 487/10128/14-ц (пункт 143), від 11.09.2019 у справі № 487/10132/14-ц (пункт 99), від 07.04.2020 у справі № 372/1684/14-ц (пункт 46)).

За змістом статей 3, 15, 16 Цивільного кодексу України правовою підставою для звернення до господарського суду є захист порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів. За результатами розгляду такого спору має бути визначено, чи було порушене цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушено, в чому полягає його порушення, оскільки в залежності від цього визначається належний спосіб захисту порушеного права, якщо воно мало місце.

Статтею 391 Цивільного кодексу України передбачено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Способи захисту прав на земельні ділянки визначені статтею 152 Земельного кодексу України, згідно якої власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Негаторний позов це позов власника, який є фактичним володільцем майна, до будь-якої особи про усунення перешкод, які ця особа створює у користуванні чи розпорядженні відповідним майном. Позивач за негаторним позовом вправі вимагати усунути існуючі перешкоди чи зобов`язати відповідача утриматися від вчинення дій, що можуть призвести до виникнення таких перешкод. Такий спосіб захисту спрямований на усунення порушень прав власника (титульного володільця), які не пов`язані з позбавленням його володіння майном.

Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 23.05.2023 у справі №916/743/20, від 13.09.2022 у справі №910/9727/21.

Оскільки земельна ділянка з кадастровим номером 6120410100:04:005:0291 відноситься до земель державної форми власності, тому належним способом відновлення порушеного законного права є припинення незаконно набутого речового права на спірний об`єкт нерухомого майна .

Отже, запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності на об`єкт, є перешкодою для реалізації державою речових прав на зазначений об`єкт.

У розумінні положень чинного законодавства судове рішення про скасування державної реєстрації речових прав є належними способами судового захисту порушених прав та інтересів держави та їх поновлення.

Верховний Суд у постанові від 20.10.2020 у справі №910/13356/17 виклав висновок про те, що способом захисту у негаторних правовідносинах є вимога, яка забезпечить законному володільцю реальну можливість користуватися і розпоряджатися майном тим чи іншим способом.

Водночас, за численними висновками, які послідовно робив Верховний Суд, "реєстрація права власності на нерухоме майно є лише офіційним визнанням права власності з боку держави. Сама собою державна реєстрація права власності за певною особою не є безспірним підтвердженням наявності в цієї особи права власності, але створює спростовувану презумпцію права власності такої особи" (пункт 4. 17 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.03.2019 у справі № 911/3594/17), "державна реєстрація права за певною особою не є безспірним підтвердженням наявності в цієї особи права, але створює спростовувану презумпцію права такої особи" (пункт 6.13 постанови Великої Палати Верховного Суду від19.01.2021 у справі № 916/1415/19).

Таким чином, за наявності державної реєстрації права власності за певною особою державна реєстрація права власності на це ж майно за іншою особою може бути здійснена за згодою цієї особи або за судовим рішенням, що набрало законної сили, щодо права власності на нерухоме майно.

Належними нині способами судового захисту порушених прав та інтересів особи є саме скасування рішення державного реєстратора щодо державної реєстрації прав, а також скасування державної реєстрації прав (постанови Верховного Суду від 03.08.2022 у справі № 645/3067/19, від 17.08.2022 № 450/441/19, від 22.08.2022 у справі № 597/977/21).

Частиною 1статті 167 Цивільного кодексу України визначено, що держава діє у цивільних відносинах на рівних правах з іншими учасниками цих відносин.

Держава набуває і здійснює цивільні права та обов`язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом (ч. 1стаття 170 Цивільного кодексу України).

Як визначено п.9 ч.1 ст. 27 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться на підставі судового рішення, що набрало законної сили, щодо набуття, зміни або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно, об`єкт незавершеного будівництва, майбутній об`єкт нерухомості.

Наявність зазначеної державної реєстрації прав створює перешкоди державі в особі Тернопільської обласної державної (військової) адміністрації в користуванні та розпорядженні земельною ділянкою, яка належить до земель державної форми власності.

Вищезазначені обставини підтверджуються відповідачем, який позовні вимоги визнає повністю, про що суду надано відповідну заяву.

Приписами частин 3, 4 статті 185 Господарського кодексу України встановлено, що за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення суду у випадку визнання позову відповідачем; ухвалення в підготовчому засіданні судового рішення у разі визнання позову проводиться в порядку, встановленому ст. 191 цього Кодексу.

Так, відповідачем подано заяву про визнання позову, відповідно до вимог статті 191 ГПК України, викладена у відзиві (вх. №4069 від 26.05.2026).

Згідно статті 46 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) на будь-якій стадії судового процесу.

Статтею 191 Господарського процесуального кодексу України встановлено, зокрема, що відповідач може визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. До ухвалення судового рішення у зв`язку з визнанням позову відповідачем суд роз`яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи не обмежений представник відповідної сторони у повноваженнях на їх вчинення. У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд. Суд не приймає відмову позивача від позову, визнання позову відповідачем у справі, в якій особу представляє її законний представник, якщо його дії суперечать інтересам особи, яку він представляє.

Визнання позову відповідачем - це одностороннє вільне волевиявлення відповідача, спрямоване на припинення спору з позивачем. Право відповідача на визнання позову є виявом принципів диспозитивності і змагальності.

У разі визнання відповідачем позову, яке має бути безумовним, і якщо таке визнання не суперечить закону й не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб (не відповідача), суд ухвалює рішення про задоволення позову, обмежившись у мотивувальній частині рішення посиланням на визнання позову без з`ясування і дослідження інших обставин справи.

Відповідач у підготовчому провадженні визнав позов у повному обсязі, подавши відповідну письмову заяву, підписану відповідачем/ керівником ТОВ "Дивосад" Дірявкою Анатолієм Степанович, повноваження якого на вчинення таких дій ґрунтуються згідно Виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань.

Визнання позову відповідачем у даній справі не суперечить закону, не порушує прав та інтересів інших осіб, тому приймається судом, за таких обставин визнання позову є підставою для ухвалення рішення про задоволення позову.

Судом дотримано приписи ч. 2 ст. 191 ГПК України щодо перевірки повноважень на визнання позову відповідача, суд наголошує на наслідках відповідної процесуальної дії, як визнання позову.

Суд зазначає, що визнання відповідачем позову це безумовне погодження задовольнити матеріально-правову вимогу позивача в тому вигляді, в якому вона міститься у позовній заяві.

Наведене свідчить про відсутність підстав для неприйняття вказаної заяви відповідачем щодо визнання позовних вимог .

Враховуючи викладене, з метою поновлення порушених прав держави та для забезпечення держави в особі Тернопільської обласної військової адміністрації реальної та безперешкодної можливості реалізувати усі правомочності власника щодо земельної ділянки з кадастровим номером 6110100000:04:005:0090, площею 0,0428 га необхідно усунути перешкоди власнику Тернопільській обласній державній адміністрації у розпорядженні та користуванні земельною ділянкою, кадастровий номер 6110100000:04:005:0090, площею 0,0428 га, шляхом скасування рішення державного реєстратора Монастириської міської ради Тернопільської області Савки С.В. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 04.02.2022 №63268107 та здійсненої на його підставі у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстрації за Товариством з обмеженою відповідальністю "Дивосад" права власності на об`єкт незавершеного будівництва, готовністю 6,3 %, за адресою: вул. Текстильна, 28Д, м. Тернопіль (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2574599861040), припинивши право із закриттям розділу у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та реєстраційної справи об`єкта нерухомого майна 2574599861040.

Позивач, стверджуючи про існування певної обставини подає відповідні докази, а відповідач може спростувати цю обставину, подавши власні докази. Про перевагу однієї позиції над іншою суд і виносить власне рішення.

Правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18.

При аналізі доводів сторін, суд враховує позицію Європейського суду з прав людини, який у рішенні "Трофимчук проти України" зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не слід розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід (рішення від 28.10.2010, заява № 4241/03).

Необхідність доводити обставини, на які учасник справи посилається як на підставу своїх вимог і заперечень в господарському процесі, є складовою обов`язку сприяти всебічному, повному та об`єктивному встановленню усіх обставин справи, що передбачає, зокрема, подання належних доказів, тобто таких, що підтверджують обставини, які входять у предмет доказування у справі, з відповідним посиланням на те, які обставини цей доказ підтверджує.

Правова позиція, наведена у постановах Верховного суду від 05.02.2019 у справі № 914/1131/18, від 26.02.2019 у справі № 914/385/18, від 10.04.2019 у справі № 904/6455/17, від 05.11.2019 у справі № 915/641/18.

Суд зазначає, що у викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.05.2020 у справі №909/636/16.

З огляду на викладене, всі інші доводи та міркування учасників судового процесу не досліджуються судом, так як з огляду на встановлені фактичні обставини справи, суд дав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Висновок суду.

Згідно статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Верховенство права - це панування права в суспільстві, що вимагає від держави його втілення в правотворчу та правозастосовчу діяльність, зокрема в закони, зміст яких має відповідати критеріям соціальної справедливості, рівності тощо.

Справедливість - одна з основних засад права - є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальних вимірів права.

Принципи права - це основні ідеї, вихідні положення, які закріплені в законі, мають загальну значущість, вищу імперативність (веління) і відображають суттєві положення права.

Статтею 3 Цивільного кодексу України визначено, що однією з основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність.

Отже, дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними. Тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю й повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Частиною 1 статті 2 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Згідно частин 2-3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Як визначено статтею 73 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь - які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (стаття 77 Господарського процесуального кодексу України).

Приписами статті 79 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Пунктами 1, 2 статті 86 Господарського процесуального кодексу України зазначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Частиною 4 статті 236 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до частини 6 статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Одним з основних принципів господарського судочинства є принцип змагальності. Названий принцип полягає в тому, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається на підтвердження чи заперечення вимог.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

З огляду на викладене, змагальність полягає в тому, що сторони у процесуальній формі доводять перед судом свою правоту, за допомогою доказів переконують суд у правильності власної правової позиції. Спір повинен вирішуватись на користь тієї сторони, яка за допомогою відповідних процесуальних засобів переконала суд в обґрунтованості своїх вимог чи заперечень. Відповідно до принципу змагальності сторони, інші особи, які беруть участь у справі, якщо вони бажають досягти бажаного для себе, або осіб, на захист прав яких подано позов, найбільш сприятливого рішення, зобов`язані повідомити суду усі юридичні факти, що мають значення для справи, вказати або надати докази, які підтверджують чи спростовують ці факти, а також вчинити інші передбачені законом дії, спрямовані на те, аби переконати суд у своїй правоті.

Враховуючи викладене, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення, як правомірно заявлені, документально підтверджені та визнані відповідачем.

Судові витрати.

При ухваленні рішення в справі, суд, у тому числі вирішує питання щодо розподілу судових витрат між сторонами (пункт 5 частини 1 статті 237 Господарського процесуального кодексу України).

Як передбачено пунктом 2 частини 5 статті 238 Господарського процесуального кодексу України, в резолютивній частині рішення зазначається про розподіл судових витрат.

Щодо судового збору у розмірі 2 662,40 грн.

Як передбачено частиною 3 статті 4 Закону України "Про судовий збір", при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Суд звертає увагу на те, що позовна заява подана за допомогою підсистеми "Електронний суд".

Зважаючи на це, при зверненні до суду із позовом позивач мав сплатити судовий збір у розмірі 2662,40 грн, з урахуванням коефіцієнту пониження розміру ставки судового збору - 0,8. (3 328,00 грн х 0,8).

Відповідно до частини 2 статті 9 Закону України "Про судовий збір" суд перед відкриттям провадження у справі, прийняттям до розгляду заяв (скарг) перевіряє зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України.

Факт зарахування сплаченого прокуратурою при зверненні до суду з даним позовом судового збору в сумі 2662,40 грн до спеціального фонду державного бюджету України підтверджується Випискою про зарахування судового збору до спеціального фонду державного бюджету України, сформованою Господарським судом Тернопільської області (міститься в матеріалах справи).

У силу приписів статті 129 ГПК України, судовий збір у розмірі 1 331,20 грн (50% судового збору від 2 662,40 грн) покладається на відповідача.

Щодо решти судового збору у розмірі 1 331,20 грн (50% судового збору від 2662,40 грн), суд зазначає таке.

Частиною 2 статті 123 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору врегульовано Законом України "Про судовий збір".

Як встановлено частиною 3 статті 7 Закону України "Про судовий збір" у разі визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Відповідно до частини 1 статті 130 Господарського процесуального кодексу України у разі визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Відповідачем до початку розгляду справи по суті визнано позов в повному обсязі.

Таким чином, відповідно до положень ч. 1 ст. 130 ГПК України та ч. 3 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" сума судового збору, яку належить повернути з Державного бюджету України становить 1 331,20 грн (50% судового збору від 2662,40 грн).

Повернення сплаченої суми судового збору здійснюється в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної фінансової політики (ч. 5 ст. 7 Закону України "Про судовий збір").

Керуючись статтями 7, 13, 42, 86, 129, 210, 232, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд, -

УХВАЛИВ :

1. Позовні вимоги задоволити.

2. Судові витрати у складі судового збору у розмірі 1 331,20 грн покласти на відповідача, а у розмірі 1 331,20 грн (50% судового збору) повернути Спеціалізованій прокуратурі з Державного бюджету України, у зв"язку з визнанням позову відповідачем до початку розгляду справи по суті.

3. Усунити перешкоди власнику - Тернопільській обласній державній адміністрації, вул. М. Грушевського, 8, м. Тернопіль, код ЄДРПОУ 00022622 у розпорядженні та користуванні земельною ділянкою, кадастровий номер 6110100000:04:005:0090, площею 0,0428 га, шляхом скасування рішення державного реєстратора Монастириської міської ради Тернопільської області Савки С.В. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 04.02.2022 №63268107 та здійсненої на його підставі у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстрації за Товариством з обмеженою відповідальністю "Дивосад", вул. Леся Курбаса, 5 Ч, м. Тернопіль, код ЄДРПОУ 34652760 права власності на об`єкт незавершеного будівництва, готовністю 6,3 %, за адресою: вул. Текстильна, 28Д, м. Тернопіль (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2574599861040), припинивши право із закриттям розділу у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та реєстраційної справи об`єкта нерухомого майна 2574599861040.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Дивосад", вул. Леся Курбаса, 5 Ч, м. Тернопіль, код ЄДРПОУ 34652760 на користь Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону, вул. Клепарівська, 20, м.Львів, код ЄДРПОУ 38326057, Державна казначейська служба України м. Київ, ІВАN UA238201720343120001000082783 судового збору у розмірі 1 331,20 грн.

5. Видати наказ стягувачеві після набрання рішенням законної сили.

6. Повернути Спеціалізованій прокуратурі у сфері оборони Західного регіону, вул. Клепарівська, 20, м.Львів, код ЄДРПОУ 38326057, Державна казначейська служба України м. Київ, ІВАN UA238201720343120001000082783 з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 1 331,20 грн (50% судового збору), сплачений згідно платіжної інструкції №505 від 20.04.2026.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду в порядку статті 256-257 ГПК України подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів, з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Примірник рішення надіслати сторонам у справі до електронного кабінету в електронній формі із застосуванням ЄСІТС в порядку, визначеному ГПК України.

Учасники справи можуть отримати інформацію у справі на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб - адресою: https://te.court.gov.ua/sud5022.

Повне рішення складено та підписано "25" вересня 2026 року.

Суддя Я.Я. Боровець