Рішення № 140063788, 25.09.2026, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65618, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

_____________________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"25" вересня 2026 р.м. Одеса Справа № 916/2697/26

Господарський суд Одеської області у складі: суддя Волков Р.В.,

розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ХАНДЛОПЕКС" (79040, Львівська обл., м. Львів, вул. Городоцька, буд. 355-3; код ЄДРПОУ 37800770)

до відповідача - Приватного підприємства "КАРГО СІСТЕМС" (65031, Одеська обл., м. Одеса, вул. Скляна, буд. 34; код ЄДРПОУ 36675479)

про стягнення 45 330,73 грн,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ХАНДЛОПЕКС" (далі - позивач, ТОВ "ХАНДЛОПЕКС") звернулося до Господарського суду Одеської області з позовом про стягнення із Приватного підприємства "КАРГО СІСТЕМС" (далі - відповідач, ПП "КАРГО СІСТЕМС") 45 330,73 грн, з яких: 16 840,00 грн основного боргу; 4 607,53 грн інфляційних втрат; 11 979,57 грн 30% річних; 11 582,64 грн пені; 320,99 грн збитків.

В обґрунтування позову ТОВ "ХАНДЛОПЕКС" покликається на неналежне виконання відповідачем грошових зобов`язань за Договором поставки № 124/21 від 10.06.2021.

Ухвалою від 06.07.2026 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 916/2697/26, справу постановлено розглядати у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними матеріалами, встановлено сторонам строки для подання до суду заяв по суті справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі, крім випадку, передбаченого частиною другою цієї статті.

Згідно з ч. ч. 1, 2, 5, 8 ст. 252 ГПК України розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі, крім випадків, передбачених статтею 252-1 цього Кодексу.

Розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Відповідач правом на подання відзиву не скористався, про розгляд справи повідомлявся належним чином, про що свідчить довідка від 08.07.2026 про доставку ухвали про відкриття провадження у справі від 06.07.2026 до електронного кабінету відповідача (дата та час доставки: 07.07.2026 о 15:20 год.).

Зі змісту ст. 165 ГПК України вбачається, що свої заперечення проти позову відповідач може викласти у відзиві на позовну заяву. Згідно з ч. 4 ст. 165 ГПК України, якщо відзив не містить вказівки на незгоду відповідача з будь-якою із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, відповідач позбавляється права заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи по суті, крім випадків, якщо незгода з такою обставиною вбачається з наданих разом із відзивом доказів, що обґрунтовують його заперечення по суті позовних вимог, або відповідач доведе, що не заперечив проти будь-якої із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, з підстав, що не залежали від нього.

Частиною 9 ст. 165 ГПК України унормовано, що разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відтак, враховуючи те, що відповідач не скористався своїм процесуальним правом на подання відзиву та водночас був належним чином повідомлений про розгляд даної справи, суд виснував про можливість її розгляду за наявними доказами.

При цьому суд враховує, що відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.

Разом з цим Європейський суд з прав людини щодо критеріїв оцінки розумності строку розгляду справи визначився, що строк розгляду має формувати суд, який розглядає справу. Саме суддя має визначати тривалість вирішення спору, спираючись на здійснену ним оцінку розумності строку розгляду в кожній конкретній справі, враховуючи її складність, поведінку учасників процесу, можливість надання доказів тощо.

Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним слід вважати строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального та процесуального законів.

Розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (рішення Європейського суду з прав людини у справах Савенкова проти України від 02.05.2013, Папазова та інші проти України від 15.03.2012).

Європейський суд щодо тлумачення положення розумний строк в рішенні у справі Броуган та інші проти Сполученого Королівства роз`яснив, що строк, який можна визначити розумним, не може бути однаковим для всіх справ, і було б неприродно встановлювати один строк в конкретному цифровому виразі для усіх випадків. Таким чином, у кожній справі виникає проблема оцінки розумності строку, яка залежить від певних обставин.

З огляду на зазначене, з метою повного, об`єктивного та всебічного розгляду справи, враховуючи обставини, пов`язані із запровадженням в Україні воєнного стану, тривалі повітряні тривоги, відключення електропостачання, беручи до уваги навантаження суду, а також перебування судді Волкова Р. В. у щорічній відпустці з 30.07.2026 по 04.09.2026, справу було розглянуто поза межами строку, встановленого Господарським процесуальним кодексом України, але у розумний строк, тобто такий, що є об`єктивно необхідним для вирішення справи та виконання завдань господарського судочинства.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

10.06.2021 між ТОВ "ХАНДЛОПЕКС" (постачальник) та ПП "КАРГО СІСТЕМС" (покупець) укладено Договір поставки № 124/21 (далі - Договір), згідно з п. 1.1. якого постачальник зобов`язується поставити, а покупець прийняти і оплатити товар відповідно до рахунків та накладних, що є невід`ємними частинами даного Договору.

Відповідно до п. 2.1. Договору загальна кількість, ціни та асортимент товару узгоджуються сторонами додатково та вказуються у накладній, яка є невід`ємною частиною Договору.

Згідно п. 3.1. Договору на кожну поставку постачальник виставляє окремий рахунок, у якому вказується асортимент, кількість та ціна товару.

Пунктом 3.5. Договору визначено, що зобов`язання постачальника з поставки вважається виконаним з моменту передачі товару зі складу постачальника безпосередньо покупцю або перевізнику. Датою поставки вважається дата оформлення накладної на передачу товару покупцю.

Відповідно до п. 4.1. Договору покупець зобов`язаний оплатити вартість поставленого товару, вказану у накладній, у повному обсязі у строк, передбачений в п. 4.2. Договору.

Згідно з п. 4.2. Договору оплата за товар здійснюється покупцем шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника на умовах 100 % попередньої оплати протягом 5 банківських днів з моменту надсилання рахунку, але в будь-якому разі не пізніше дня, наступного за днем поставки товару за видатковою накладною.

При несвоєчасній оплаті за отриманий товар покупець сплачує постачальнику суму боргу з врахуванням встановленого індексу інфляції, тридцять відсотків річних, а також пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який нараховується пеня (п. 5.1 Договору).

Сторони погодили, що у випадку протермінування покупцем оплати товару, постачальник має право на компенсацію завданих збитків, які розраховуватимуться як різниця між вартістю неоплаченого в термін товару відповідно до курсу Євро на день поставки та вартості товару відповідно до курсу Євро на день виставлення вимоги про оплату. Курс, який застосовується в цілях цього пункту - офіційний курс НБУ (п. 5.2. Договору).

Договір набуває чинності з моменту підписання і діє до 31.12.2021, а в частині виконання грошових зобов`язань - до повного їх виконання (п. 7.7. Договору).

Відповідно до п. 7.8. Договору у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов Договору за один місяць до закінчення його дії, він щороку вважається продовженим на кожний наступний рік на тих самих умовах, які були передбачені цим Договором.

Розділ 7 Договору містить ще один п. 7.8., відповідно до якого, підписуючи цей Договір, сторони засвідчують, що: на момент підписання Договору він є дійсним; сторони досягли згоди з усіх істотних умов Договору; сторони наділені усіма необхідними повноваженнями, отримали згоду вищого органу управління на вчинення цього правочину, якщо така згода потрібна; пройшли усі необхідні внутрішні процедури, передбачені Статутом та законом для чинності цього правочину; отримали одна від одної усі необхідні документи, що підтверджують дійсність Договору та необхідний обсяг повноважень.

Позивач поставив відповідачу товари на загальну суму 155 228,00 грн, що підтверджується наявними у матеріалах справи копіями наступних видаткових накладних:

- № 169 від 11.01.2024 на суму 10 600,00 грн;

- № 375 від 12.01.2024 на суму 21 688,00 грн;

- № 567 від 02.02.2024 на суму 17 640,00 грн;

- № 676 від 09.02.2024 на суму 13 660,00 грн;

- № 694 від 12.02.2024 на суму 19 800,00 грн;

- № 817 від 20.02.2024 на суму 13 660,00 грн;

- № 882 від 26.02.2024 на суму 12 520,00 грн;

- № 948 від 29.02.2024 на суму 9 620,00 грн;

- № 1368 від 29.03.2024 на суму 36 040,00 грн.

Також, позивач виставив відповідачу наступні рахунки на оплату товарів:

- № 71 від 11.01.2024 на суму 10 600,00 грн;

- № 109 від 12.01.2024 на суму 21 688,00 грн;

- № 186 від 02.02.2024 на суму 17 640,00 грн;

- № 214 від 09.02.2024 на суму 13 660,00 грн;

- № 215 від 09.02.2024 на суму 19 800,00 грн;

- № 268 від 20.02.2024 на суму 13 660,00 грн;

- № 298 від 26.02.2024 на суму 12 520,00 грн;

- № 321 від 29.02.2024 на суму 9 620,00 грн;

- № 447 від 26.03.2024 на суму 36 040,00 грн.

Представлені позивачем банківські виписки свідчать про те, що відповідач повністю оплатив товари, поставлені за видатковими накладними № 169 від 11.01.2024 на суму 10 600,00 грн, № 375 від 12.01.2024 на суму 21 688,00 грн, № 567 від 02.02.2024 на суму 17 640,00 грн, № 676 від 09.02.2024 на суму 13 660,00 грн, № 817 від 20.02.2024 на суму 13 660,00 грн, № 882 від 26.02.2024 на суму 12 520,00 грн, № 948 від 29.02.2024 на суму 9 620,00 грн.

Натомість товари, поставлені за видатковою накладною № 694 від 12.02.2024 на суму 19 800,00 грн, якій кореспондує виставлений позивачем рахунок № 215 від 09.02.2024, оплачені відповідачем лише частково, а саме:

- 16.02.2024 відповідач сплатив 17 000,00 грн;

- 29.02.2024 відповідач сплатив 2 000,00 грн.

Крім того, товари поставлені за видатковою накладною № 1368 від 29.03.2024 на суму 36 040,00 грн, якій кореспондує виставлений позивачем рахунок № 447 від 26.03.2024, також оплачені лише частково, а саме:

- 02.04.2024 відповідач сплатив 10 000,00 грн;

- 08.05.2024 відповідач сплатив 5 000,00 грн;

- 31.07.2024 відповідач сплатив 5 000,00 грн.

Отже, як зазначає позивач, відповідач частково не оплатив товари, поставлені за видатковою накладною № 694 від 12.02.2024 на суму 800,00 грн та за видатковою накладною № 1368 від 29.03.2024 на суму 16 040,00 грн, а всього на загальну суму 16 840,00 грн.

21.05.2026 позивач направив поштою відповідачу претензію вих. № 19 від 19.05.2026, в якій вимагав ц семиденний строк з дня отримання цієї претензії погасити існуючу заборгованість у розмірі 16 840,00 грн.

У матеріалах справи наявна копія підписаного між сторонами акту звірки взаємних розрахунків за Договором за період з січня 2024 р. по червень 2025 р., відповідно до якого заборгованість ПП "КАРГО СІСТЕМС" перед ТОВ "ХАНДЛОПЕКС" становить 16 840,00 грн.

За порушення відповідачем строків оплати товарів позивач нарахував та заявив до стягнення у даній справі:

- 4 607,53 грн інфляційних втрат, з яких: 219,44 грн нараховано на заборгованість за видатковою накладною № 694 від 12.02.2024, з урахуванням сукупного індексу інфляції за період з лютого 2024 р. по травень 2026 р.; 4 388,09 грн нараховано на заборгованість за видатковою накладною № 1368 від 29.03.2024, з урахуванням сукупного індексу інфляції за період з квітня 2024 р. по травень 2026 р.;

- 11 979,57 грн 30% річних, з яких: 618,68 грн нараховано на заборгованість за видатковою накладною № 694 від 12.02.2024 за період з 14.02.2024 по 24.06.2026; 11 360,89 грн нараховано на заборгованість за видатковою накладною № 1368 від 29.03.2024 за період з 02.04.2024 по 24.06.2026;

- 11 582,64 грн пені, з яких: 602,16 грн нараховано на заборгованість за видатковою накладною № 694 від 12.02.2024 за період з 14.02.2024 по 24.06.2026; 10 980,48 грн нараховано на заборгованість за видатковою накладною № 1368 від 29.03.2024 за період з 02.04.2024 по 24.06.2026;

- 320,99 грн збитків, які нараховано в порядку п. 5.2. Договору, а саме: 50,83 грн нараховано на заборгованість за видатковою накладною № 694 від 12.02.2024; 270,16 грн нараховано на заборгованість за видатковою накладною № 1368 від 29.03.2024.

Так, предметом позову є вимоги про стягнення з відповідача 16 840,00 грн основного боргу, 4 607,53 грн інфляційних втрат, 11 979,57 грн 30% річних, 11 582,64 грн пені та 320,99 грн збитків.

Здійснюючи аналіз обґрунтованості позовних вимог, господарський суд виходить з такого.

Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно зі ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

За ст. 626 ЦК України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

За приписами ч. 1 ст. 638 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Суд зазначає, що відповідно до ст. 6, 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Свобода договору полягає передусім у вільному виявленні волі сторін на вступ у договірні відносини. Волевиявлення учасників договору передбачає відсутність жодного тиску з боку контрагента або інших осіб. Свобода договору включає й вільне визначення сторонами його умов, де фіксуються взаємні права та обов`язки учасників. Зміст договору сторони визначають на основі вільного волевиявлення та мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству. До того ж цивільне законодавство базується на принципі обов`язкового виконання сторонами зобов`язань за договором.

Суд встановив, що 10.06.2021 між ТОВ "ХАНДЛОПЕКС" (постачальник) та ПП "КАРГО СІСТЕМС" (покупець) укладено Договір поставки № 124/21, згідно з п. 1.1. якого постачальник зобов`язується поставити, а покупець прийняти і оплатити товар відповідно до рахунків та накладних, що є невід`ємними частинами даного Договору.

Отже, між сторонами у даній справі виникли правовідносини, притаманні для договорів купівлі-продажу та поставки.

Доказів визнання Договору недійсним матеріали справи не містять, з огляду на що вказаний Договір, відповідно до ст. 204 ЦК України, вважається судом правомірним та зобов`язання за ним мають виконуватися обома сторонами належним чином.

Відповідно до п. 7.7. Договору, останній набуває чинності з моменту підписання і діє до 31.12.2021, а в частині виконання грошових зобов`язань - до повного їх виконання Водночас, у п. 7.8. Договору йдеться про те, що у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов Договору за один місяць до закінчення його дії, він щороку вважається продовженим на кожний наступний рік на тих самих умовах, які були передбачені цим Договором.

Так, ні позивач, ні відповідач не представили суду доказів розірвання Договору. Саме тому він вважається пролонгованим на підставі п. 7.8. Договору.

Згідно зі ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Положеннями частини ч. 1 ст. 655 ЦК України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Як за договором купівлі-продажу, так і за договором поставки, обов`язок покупця полягає у оплаті та прийнятті товару, а кореспондуючий обов`язок продавця (постачальника) у передачі товару.

Статтею 662 ЦК України передбачено, що продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

Продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу (ч. 1 ст. 663 ЦК України).

За ст. 664 ЦК України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар.

Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування.

Якщо з договору купівлі-продажу не випливає обов`язок продавця доставити товар або передати товар у його місцезнаходженні, обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент здачі товару перевізникові або організації зв`язку для доставки покупцеві.

Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Стаття 525 ЦК України забороняє односторонню відмову від зобов`язання або зміну його умов, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до визначень термінів, що містяться у статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно з частинами першою та другою статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан та результати діяльності підприємства. Бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Підпунктом 2.1. пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.95, в редакції, чинній станом на дату спірної поставки товару (далі по тексту - Положення), визначено, що первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, які містять відомості про господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Відповідно до статті 9 Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні" в редакції, чинній станом на дату спірних поставок товару, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити, якщо інше не передбачено окремими законодавчими актами України: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, за загальним правилом фактом підтвердження здійснення господарської операції є саме первинні документи бухгалтерського обліку, до яких належать усі документи в їх сукупності, складені щодо господарської операції, що відповідають вимогам закону, зокрема статті 9 Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні" та пункту 2.4. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, та відображають реальні господарські операції.

Згідно положень ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 ст.74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідним, ніж докази, надані на її спростування.

Згідно з ч. ч. 1-2 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд також зазначає, що Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (Постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у Постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

Зазначений підхід узгоджується з судовою практикою ЄСПЛ, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyondreasonabledoubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".

Аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 18.01.2021 по справі № 915/646/18.

Матеріали справи свідчать, що на виконання умов Договору позивач поставив, а відповідач прийняв товари на загальну суму 155 228,00 грн, що підтверджується наявними у матеріалах справи копіями наступних видаткових накладних: № 169 від 11.01.2024 на суму 10 600,00 грн; № 375 від 12.01.2024 на суму 21 688,00 грн; № 567 від 02.02.2024 на суму 17 640,00 грн; № 676 від 09.02.2024 на суму 13 660,00 грн; № 694 від 12.02.2024 на суму 19 800,00 грн; № 817 від 20.02.2024 на суму 13 660,00 грн; № 882 від 26.02.2024 на суму 12 520,00 грн; № 948 від 29.02.2024 на суму 9 620,00 грн; № 1368 від 29.03.2024 на суму 36 040,00 грн.

Жодних заперечень відповідача щодо кількості та якості товару матеріали справи не містять.

Згідно з п. 4.2. Договору оплата за товар здійснюється покупцем шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника на умовах 100 % попередньої оплати протягом 5 банківських днів з моменту надсилання рахунку, але в будь-якому разі не пізніше дня, наступного за днем поставки товару за видатковою накладною.

Отже, строк виконання зобов`язань відповідача щодо оплати товару, поставленого за видатковою накладною № 694 від 12.02.2024, настав 13.02.2024, а за видатковою накладною № 1368 від 29.03.2024 - 01.04.2024 (з урахуванням вихідних днів).

Представлені позивачем банківські виписки свідчать про те, що відповідач повністю оплатив товари, поставлені за видатковими накладними № 169 від 11.01.2024 на суму 10 600,00 грн, № 375 від 12.01.2024 на суму 21 688,00 грн, № 567 від 02.02.2024 на суму 17 640,00 грн, № 676 від 09.02.2024 на суму 13 660,00 грн, № 817 від 20.02.2024 на суму 13 660,00 грн, № 882 від 26.02.2024 на суму 12 520,00 грн, № 948 від 29.02.2024 на суму 9 620,00 грн.

Натомість товари, поставлені за видатковою накладною № 694 від 12.02.2024 на суму 19 800,00 грн, якій кореспондує виставлений позивачем рахунок № 215 від 09.02.2024, оплачені відповідачем лише частково, а саме:

- 16.02.2024 відповідач сплатив 17 000,00 грн;

- 29.02.2024 відповідач сплатив 2 000,00 грн.

Крім того, товари поставлені за видатковою накладною № 1368 від 29.03.2024 на суму 36 040,00 грн, якій кореспондує виставлений позивачем рахунок № 447 від 26.03.2024, також оплачені лише частково, а саме:

- 02.04.2024 відповідач сплатив 10 000,00 грн;

- 08.05.2024 відповідач сплатив 5 000,00 грн;

- 31.07.2024 відповідач сплатив 5 000,00 грн.

Отже, як свідчать матеріали справи, відповідач частково не оплатив товари, поставлені за видатковою накладною № 694 від 12.02.2024 на суму 800,00 грн та за видатковою накладною № 1368 від 29.03.2024 на суму 16 040,00 грн, а всього на загальну суму 16 840,00 грн.

При цьому суд враховує, що позивач та відповідач підписали акт звірки взаємних розрахунків за Договором за період з січня 2024 р. по червень 2025 р., відповідно до якого заборгованість ПП "КАРГО СІСТЕМС" перед ТОВ "ХАНДЛОПЕКС" становить 16 840,00 грн.

Наявність вказаної заборгованості відповідач не спростував, доказів її сплати на користь позивача до суду не надав, з огляду на що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 16 840,00 грн основного боргу підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

За ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

В силу частини 1 статті 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою (штраф, пеня).

Відповідно до ст.ст. 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити на користь кредитора пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Договором може бути визначено менший розмір пені.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відтак, у разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов`язання у нього в силу закону (ч. 2 ст. 625 ЦК України) виникає обов`язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму інфляційних втрат та 3 відсотки річних, як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов`язанням унаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати.

Верховний Суд неодноразово наголошував, що за змістом наведеної норми закону нарахування інфляційних втрат та 3 % річних на суму боргу входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц).

Визначені частиною 2 статті 625 ЦК України право стягнення інфляційних втрат та 3% річних є мінімальними гарантіями, які надають кредитору можливість захистити згадані вище інтереси; позбавлення кредитора можливості реалізувати це право порушуватиме баланс інтересів і сприятиме виникненню ситуацій, за яких боржник повертатиме кредитору грошові кошти, які, через інфляційні процеси, матимуть іншу цінність, порівняно з моментом, коли такі кошти були отримані (у тому числі у вигляді прострочення оплати відповідних товарів та послуг).

При несвоєчасній оплаті за отриманий товар покупець сплачує постачальнику суму боргу з врахуванням встановленого індексу інфляції, тридцять відсотків річних, а також пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який нараховується пеня (п. 5.1 Договору).

Враховуючи встановлення судом факту прострочення виконання зобов`язання щодо своєчасної оплати поставленого товару, слід зазначити, що позивач цілком правомірно нарахував та заявив до стягнення пеню, відсотки річних та інфляційні втрати.

Перевіривши запропоновані позивачем розрахунки 4 607,53 грн інфляційних втрат, 11 979,57 грн 30% річних та 11 582,64 грн пені, суд вважає їх правильними та обґрунтованими, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню у повному обсязі.

Крім того, в п. 5.2. Договору сторони погодили, що у випадку протермінування покупцем оплати товару, постачальник має право на компенсацію завданих збитків, які розраховуватимуться як різниця між вартістю неоплаченого в термін товару відповідно до курсу Євро на день поставки та вартості товару відповідно до курсу Євро на день виставлення вимоги про оплату. Курс, який застосовується в цілях цього пункту - офіційний курс НБУ.

Позивач скористався передбаченим Договором правом на компенсацію збитків у розмірі 320,99 грн, розрахованих в порядку п. 5.2. Договору. Перевіривши наданий позивачем розрахунок вказаної суми, який виконано відповідно до умов Договору, враховуючи принципи свободи договору та презумпції правомірності правочину в цій частині (п. 5.2.), суд вважає позовні вимоги про стягнення з відповідача 320,99 грн збитків правомірними та такими, що підлягають задоволенню.

Враховуючи викладене, оцінивши докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 16 840,00 грн основного боргу, 4 607,53 грн інфляційних втрат, 11 979,57 грн 30% річних, 11 582,64 грн пені та 320,99 грн збитків підлягають задоволенню у повному обсязі.

За приписами ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; 2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У зв`язку із задоволенням позову, витрати зі сплати судового збору у розмірі 2 662,40 грн підлягають покладенню на відповідача.

Керуючись ст. 73, 74, 76-80, 86, 123, 124, 126, 129, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Приватного підприємства "КАРГО СІСТЕМС" (65031, Одеська обл., м. Одеса, вул. Скляна, буд. 34; код ЄДРПОУ 36675479) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ХАНДЛОПЕКС" (79040, Львівська обл., м. Львів, вул. Городоцька, буд. 355-3; код ЄДРПОУ 37800770) 16 840,00 грн основного боргу, 4 607,53 грн інфляційних втрат, 11 979,57 грн 30% річних, 11 582,64 грн пені, 320,99 грн збитків та 2 662,40 грн витрат зі сплати судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом двадцяти днів з моменту складення повного тексту.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено та підписано 25 вересня 2026 р.

Суддя Р.В. Волков