Рішення № 140063777, 15.09.2026, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65618, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

_____________________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" вересня 2026 р.м. Одеса Справа № 916/398/24

Господарський суд Одеської області у складі судді Мусієнко О.О.

за участі секретаря судового засідання Дробиш К.А.,

дослідивши матеріали справи

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю Газопостачальна компанія Нафтогаз Трейдинг (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, буд. 1)

до відповідача: Херсонського державного університету (73003, м. Херсон, вул. Університетська, буд. 27)

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Міністерства освіти і науки України (01135, м. Київ, пр. Берестейський, буд. 10)

про стягнення 2 667 858, 60 грн

у відкритому судовому засіданні

представники сторін:

від позивача: Єфременко О.О. (брав участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду);

від відповідача: Гладунова О.П. (брала участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду);

від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: не з`явився.

Судове засідання 15.09.2026 проведено в порядку ст. 197 ГПК України в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог.

01.02.2024 Товариство з обмеженою відповідальністю Газопостачальна компанія Нафтогаз Трейдинг (далі ТОВ Газопостачальна компанія Нафтогаз Трейдинг, позивач) звернулося до Господарського суду Одеської області з позовом, сформованим в системі Електронний суд (вх. № 418/24 від 01.02.2024), про стягнення з Херсонського державного університету (далі ХДУ, відповідач) боргу у загальній сумі 2 667 858, 60 грн, у тому числі: основного боргу у сумі 1 834 399, 48 грн, пені у сумі 386 927, 97 грн, трьох процентів річних у сумі 89 750,97 грн, інфляційних втрат у сумі 356 780, 18 грн та суму сплаченого судового збору в розмірі 32 014, 30 грн.

2. Заяви, клопотання, інші процесуальні дії у справі.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 05.02.2024 (суддя Степанова Л.В.) прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 916/398/24; ухвалено справу розглядати за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 18.06.2024 зупинено провадження у справі № 916/398/24 до закінчення перегляду справи № 908/1162/23 об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 28.10.2025 поновлено провадження у справі № 916/398/24; прийнято справу № 916/398/24 до свого провадження на стадії підготовчого провадження.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 17.11.2025 провадження у справі № 916/398/24 за позовом ТОВ Газопостачальна компанія Нафтогаз Трейдинг до відповідача ХДУ про стягнення 2 667 858, 60 грн зупинено до закінчення перегляду Великою Палатою Верховного Суду справи № 280/5808/23.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 23.02.2026 поновлено провадження у справі № 916/398/24.

Протокольною ухвалою суду від 18.03.2026 продовжено строк підготовчого провадження на тридцять днів та відкладено підготовче засідання на 06.04.2026 о 15:00.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 24.03.2026 залучено до участі у справі № 916/398/24 за позовом ТОВ Газопостачальна компанія Нафтогаз Трейдинг до відповідача ХДУ про стягнення 2 667 858, 60 грн у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Міністерство освіти і науки України.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 27.04.2026 закрито підготовче провадження у справі № 916/398/24 за позовом ТОВ Газопостачальна компанія Нафтогаз Трейдинг до відповідача ХДУ за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Міністерства освіти і науки України про стягнення 2 667 858, 60 грн; призначено справу до судового розгляду по суті на 18.05.2026 о 14:00.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 18.05.2026 відкладено розгляд справи на 01.06.2026.

Судове засідання 01.06.2026 не відбулося у зв`язку з тим, що системою цивільної оборони у м. Одесі та Одеській області було оголошено повітряну тривогу.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 02.06.2026 призначено судове засідання на 17.06.2026.

У судовому засіданні 17.06.2026 оголошено перерву до 06.07.2026 у відповідності до ст. 216 ГПК України.

Судове засідання 06.07.2026 не відбулося у зв`язку з тим, що системою цивільної оборони у м. Одесі та Одеській області було оголошено повітряну тривогу.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 09.07.2026 призначено судове засідання на 01.09.2026.

01.09.2026 суд протокольною ухвалою відклав судове засідання на 15.09.2026 о 16:30.

У судовому засіданні 15.09.2026 після судових дебатів суд перейшов до стадії ухвалення судового рішення, у зв`язку з чим оголосив перерву на п`ять хвилин.

15.09.2026 після перерви судом оголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення.

3. Позиція учасників справи.

Доводи позивача ТОВ Газопостачальна компанія Нафтогаз Трейдинг.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за договором № 20-1035/21-БО-Т від 03.11.2021 постачання природного газу у частині повної та своєчасної оплати поставленого позивачем природного газу, у зв`язку з чим заборгованість становить 1 834 399, 48 грн.

За несвоєчасну сплату основного боргу позивачем нараховано 386 927, 97 грн пені, 89 750, 97 грн 3 % річних та 356 780, 18 грн інфляційних втрат.

Правову позицію обґрунтовує приписами ст. ст. 11, 509, 526, 530, 549 610, 611, 612, 625, 655, 692 ЦК України, ст. ст. 173, 174, 175, 193, 216, 218, 230, 231 ГПК України.

У заяві, сформованій в системі "Електронний суд" 13.11.2025 (вх. № 36314/25 від 14.11.2025), позивач вказав, що Кабінетом Міністрів України було прийнято ряд постанов, якими на ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» та інших постачальників природного газу було покладено спеціальні обов`язки постачання природного газу без жодних застережень та заборон щодо окупованих територій. Окремого рішення Кабінету Міністрів України про введення будь-яких обмежень господарської діяльності на відповідних територіях не приймалося. У справах № 908/2919/24 та № 908/1162/23 не встановлювалися обставини покладення спеціальних обов`язків на сторони у справі. Вважає, що справи № 908/2919/24, № 908/1162/23 та № 910/9680/23 не є подібними.

Враховуючи положення Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», за умови відсутності окремого рішення Кабінету Міністрів України щодо територій тимчасово окупованих, починаючи з 24.02.2022, встановлену процедуру (порядок) з припинення (обмеження) постачання природного газу споживачу, позивач вважає, що положення статей 13 та 13-1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» не можуть бути застосовані до правовідносин сторін.

У заяві, сформованій в системі "Електронний суд" 03.03.2026 (вх. № 7622/26 від 03.03.2026), позивач зазначив, що у справах № 908/1162/23 та № 910/9680/23 предметом спору були правовідносини за договорами у частині оплати виробленої Товариством електричної енергії за зеленим тарифом у період , та у справі № 908/1162/23 про стягнення 1 593 623, 84 грн основного боргу за спожитий у листопаді-грудні 2022 року обсяг електроенергії на підставі договору від 31.12.2021 № 2273/1 про постачання електричної енергії. В той час як у справі, що розглядається постачання природного газу здійснювалося у листопаді-грудні 2021, січні-грудні 2022. Вважає, що справи, які розглядалися Верховним судом № 908/1162/23 та № 910/9680/23 не є подібними ані за правовим критерієм, ані за змістовим, ані за суб`єктним, ані за об`єктним критеріями. З огляду на позицію Великої палати Верховного Суду, викладеної в ухвалі від 22.01.2026 у справі №2 80/5808/23, правова позиція викладена Верховним Судом у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у справі № 908/1162/23, № 910/9680/23 не може бути застосована до спірних правовідносин у справі №916/398/24.

У відповіді на відзив, сформованій в системі "Електронний суд" 16.03.2026 (вх. № 9278/26 від 16.03.2026), позивач, посилаючись на п. п. 10.3., 10.5. договору, зазначає, що відповідач/споживач повинен був вчинити ряд дій для доведення форс мажорних обставин та неможливість виконати зобов`язання. Лист ТПП України від 28.02.2022 є загальним офіційним документом, не містить ідентифікуючих ознак конкретного договору, виконання якого стало неможливим через наявність зазначених обставин, та який не можна вважати сертифікатом у розумінні ст. 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні".

Посилаючись на п. 20 Порядку складання, розгляду, затвердження та основні вимоги до виконання кошторисів бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2002 № 228, п. 2.1. договору, вказує, що можливість здійснення оплати за поставлений природний газ у 2021-2022 роках, як і коригування змін, залежала саме від відповідача, від включення ним замовлених по договору відповідних сум зобов`язань до проєкту кошторису на 2022 рік.

Щодо пунктів 4, 5 Положення про покладення спеціальних обов`язків на суб`єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.03.2022 № 222 (в редакції, чинній на момент виникнення правовідносин), вказує, що такі пункти стосуються ТЕС, які знаходяться на окупованих територіях і не стосується бюджетних установ і організацій.

Стосовно припинення постачання природного газу постачальником зазначає, що така процедура регламентована Кодексом газотранспортної системи, Кодексом газорозподільних систем, Правилами постачання природного газу. Завчасно передбачити, чи буде територія, на якій знаходиться відповідач, окупованою, чи ні, - не було неможливо; маючи у власності лічильник газу, відповідач міг самостійно припинити споживання газу.

З огляду на ухвалу від 22.01.2026 у справі № 280/5808/23 Великої палати Верховного суду, позивач вважає правову позицію, викладену Верховним Судом у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у справі № 908/1162/23, а також у справі № 910/9680/23, не подібною до справи, що розглядається, та такою, що не може бути застосована до спірних правовідносин у справі № 916/398/24.

Доводи відповідача ХДУ.

У відзивах на позовну заяву, сформованих в системі "Електронний суд" 09.03.2026 (вх. № 8456/26 від 10.03.2026) та 09.03.2026 (вх. № 8508/26 від 10.03.2026), відповідач просив відмовити повністю у задоволенні позову.

Посилаючись на висновок Верховного Суду у постанові від 03.10.2025 по справі № 908/1162/23, вказує, що нарахування та стягнення з ХДУ плати за природний газ за період окупації м. Херсон (з 01.03.2022 до 11.11.2022), в тому числі пені, 3 % річних та інфляційних втрат є необґрунтованим та суперечить нормам чинного законодавства.

Зазначає, що обов`язки, передбачені п. 4 Положення про покладення спеціальних обов`язків на суб`єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.03.2022 № 222 (в редакції, чинній на момент виникнення правовідносин), не застосовуються до споживачів, що проживають/перебувають на тимчасово окупованих територіях України. Твердження позивача про відсутність рішення Кабінету Міністрів України про введення будь-яких обмежень господарської діяльності на тимчасово окупованих територіях вважає хибним.

Відповідач не погоджується з твердженням позивача, що висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду у справах № 908/1162/23 та № 910/9680/23, не релевантні до тієї справи, оскільки стосуються основного боргу за спожитий у листопаді-грудні 2022 року обсяг електроенергії, тоді як в даній справі постачання природного газу здійснювалося у листопаді-грудні 2021 року та січні-грудні 2022 року. Звертає увагу суду, що стягнення у вказаних справах також (як і в даній справі) стосувалось періоду тимчасової окупації, позаяк м. Мелітополь, починаючи з 25.02.2022 офіційної дати тимчасової окупації м. Мелітополь, включаючи листопад-грудень 2022 року, та дотепер перебуває в тимчасовій окупації. Предметом позову у справі № 916/398/24 є стягнення з відповідача (адреса: м. Херсон, вул. Університетська, 27) заборгованості, яка виникла на підставі договору №20-1035/21-БО-Т від 03.11.2021 постачання природного газу за місцезнаходженням відповідача на території, яка з 01.03.2022 по 11.11.2022 була віднесена до тимчасово окупованих територій України.

Позивачем не долучено до позовної заяви доказів направлення відповідачу повідомлення за встановленою формою для вжиття заходів з припинення або обмеження в установленому порядку постачання природного газу споживачу в разі, зокрема проведення ХДУ неповних або несвоєчасних розрахунків за договором (в результаті введення воєнного стану, тимчасової окупації території).

Щодо сплати за природний газ за період до введення воєнного стану та тимчасової окупації м. Херсон, посилається на п. 10.1. договору, рішення від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1 Торгово-промислової палати України, Статут, витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та вказує, що ХДУ є закладом вищої освіти, є державною власністю, діяльність якого регулюється Міністерством освіти і науки України.

Відповідач неодноразово звертався до Міністерства освіти і науки України, як до головного розпорядника бюджетних коштів, з проханням виділити кошти на погашення кредиторської заборгованості, однак таке звернення залишились без відповіді, про що, зокрема було повідомлено позивача в листі від 10.08.2023.

Зазначає, що з незалежних від ХДУ підстав, а саме відсутності відповідних рішень з боку Державної казначейської служби України та Міністерства освіти і науки України, відсутня можливість повного виконання зобов`язань щодо оплати вартості природного газу, поставленого споживачу (ХДУ) до введення воєнного стану в Україні, про що позивачу відомо, проте у позовній заяві умисно про них не згадує.

У запереченнях, сформованих в системі "Електронний суд" 18.03.2026 (вх. № 9459/26 від 18.03.2026), наголошує, що загальновідомим фактом є повномасштабне вторгнення рф в Україну 24.02.2022, що підтверджується, зокрема Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні». Також загальновідомим фактом є тимчасова окупація країною агресором російською федерацією у період з 01.03.2022 до 11.11.2022 міста Херсон, на території якого розташовано заклад вищої освіти Херсонський державний університет.

Звертає увагу суду, що термін сплати за договором за природний газ, поставлений в січні лютому 2022 року, припав на період воєнного стану та окупації м. Херсон, тобто на період, в якому настали форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили).

Оскільки відповідно до умов договору строк виконання зобов`язання за договором від 03.11.2021 (за спожитий газ до введення воєнного стану) припав на період, коли настали та тривають обставини непереборної сили, що безперечно вплинуло на спроможність своєчасного ведення розрахунків бюджетною установою та обмеження безперешкодного провадження діяльності, що також є загальновідомим та нормативно врегульованим, зокрема п.17 Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 9 червня 2021 р. № 590, то підстави для стягнення з відповідача заборгованості, а також нарахування пені, трьох відсотків річних та інфляційних втрат до завершення таких обставин відсутні.

Обов`язки ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг», передбачені пунктом 4 цього Положення, не застосовуються до споживачів, що проживають/перебувають на тимчасово окупованих територіях України (п. 8 даного Положення в редакції від 06.03.2022).

На переконання відповідача, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача оплати вартості природного газу, а також пені, трьох відсотків річних та інфляційних втрат за період тимчасової окупації є необґрунтованими, суперечать нормам законодавства та практиці Верховного Суду.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Міністерство освіти і науки України пояснення щодо позову не надало. Про дату, час та місце засідань суду була повідомлена згідно з ч. ч. 5, 7 ст. 6 ГПК України шляхом направлення ухвал в електронній формі до Електронного кабінету, про що свідчать довідки про доставку документа в кабінет Електронного суду, наявні у матеріалах справи.

4. Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

Згідно відповіді з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних-підприємців та громадських формувань місцезнаходження відповідача ХДУ 73000, м. Херсон, вул. Університетська, буд. 27.

Між ТОВ Газопостачальна компанія Нафтогаз Трейдинг, як постачальником, та ХДУ, як споживачем, 03.11.2021 був укладений договір № 20-1035/21-БО-Т (далі договір), п. 1.1. якого передбачено, що постачальник зобов`язується поставити споживачеві природний газ), а споживач зобов`язується прийняти його та оплатити на умовах цього договору.

У відповідності до п. 2.1. договору постачальник передає споживачу на умовах цього договору замовлений споживачем обсяг (об`єм) природного газу у період з 01.11.2021 по грудень 2022 року (включно) в кількості 540 тис. куб. метрів, у тому числі по місяцях: жовтень 2021 0 тис. куб. метрів; листопад 2021 47 тис. куб. метрів; грудень 2021 86 тис. куб. метрів; січень 2022 74 тис. куб. метрів; лютий 2022 78 тис. куб. метрів; березень 2022 70 тис. куб. метрів; квітень 2022 1 тис. куб. метрів; травень 2022 - 1 тис. куб. метрів; червень 2022 1 тис. куб. метрів; липень 2022 1 тис. куб. метрів; серпень 2022 1 тис. куб. метрів; вересень 2022 1 тис. куб. метрів; жовтень 2022 1 тис. куб. метрів; листопад 74 тис. куб. метрів; грудень 2022 104 тис. куб. метрів. Всього 540 тис. куб. метрів.

Згідно з п. 2.3. договору підписанням цього договору споживач дає згоду постачальнику на включення його до реєстру споживачів постачальника, розміщеного на інформаційній платформі Оператора ГТС відповідно до вимог Кодексу ГТС.

Пунктом 3.5. договору передбачено, що приймання-передача газу, переданого постачальником споживачеві у відповідному розрахункову періоді, оформлюється актом приймання-передачі газу.

Споживач зобов`язується надати постачальнику не пізніше 5-го числа місяця, наступного за розрахунковим періодом завірену належним чином копію відповідного акту надання послуг з розподілу/транспортування газу за такий період, що складений між Оператором(ами) ГРМ та/або Оператором ГТС та споживачем, на підставі даних комерційного вузла обліку споживача, відповідно до вимог Кодексу ГТС та Кодексу ГРМ (підпункт 3.5.1. п. 3.5. договору).

За положеннями підпунктів 3.5.2. 3.5.4. п. 3.5. договору на підставі отриманих від споживача даних та даних щодо остаточної алокації відборів споживача на Інформаційній платформі Оператора ГТС постачальник готує та надає споживачу два примірники акту приймання-передачі за відповідний розрахунковий період (далі також акт), підписані уповноваженим представником постачальника. Споживач протягом 2-х (двох) робочих днів з дати одержання акту зобов`язується повернути постачальнику один примірник оригіналу акту, підписаний уповноваженим представником споживача, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від його підписання. У випадку неповернення споживачем підписаного оригіналу акту до 15-го (п`ятнадцятого) числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, а також у випадку розбіжностей між даними, отриманими від споживача відповідно до підпункту 3.5.1. цього пункту, та даних щодо остаточної алокації відборів споживача на Інформаційній платформі Оператора ГТС, обсяг (об`єм) спожитого газу вважається встановленим (узгодженим) відповідно до даних Інформаційної платформи Оператора ГТС та переданим у власність споживачу, а вартість поставленого протягом відповідного розрахункового періоду газу розраховується з урахуванням цін, визначених в розділі 4 цього Договору.

У відповідності до п. 4.1. договору ціна та порядок зміни ціни на природний газ, який постачається за цим договором встановлюється наступним чином:

ціна природного газу за 1000 куб. м газу без ПДВ 13 658, 42 грн,

крім того податок на додану вартість за ставкою 20%,

крім того тариф на послуги транспортування природного газу для внутрішньої точки виходу з газотранспортної системи 124, 16 грн без ПДВ, коефіцієнт, який застосовується при замовленні потужності на добу наперед у відповідному періоді на рівні 1,10 умовних одиниць, всього з коефіцієнтом 136,576 грн, крім того ПДВ 20%, всього з ПДВ 163,89 грн за 1000 куб. м.

Всього ціна газу за 1000 куб. м з ПДВ, з урахуванням тарифу на послуги транспортування та коефіцієнту, який застосовується при замовленні потужності на добу за цим договором, становить 16 554, 00 грн.

Згідно з п. 4.2. договору у разі зміни тарифу на послуги транспортування природного газу для внутрішньої точки виходу з газотранспортної системи та/або коефіцієнту, який застосовується при замовленні потужності на добу наперед у відповідному періоді, вони є обов`язковими для сторін за цим договором з дати набрання чинності відповідних змін.

Пунктом 4.3. договору передбачено, що загальна вартість цього договору на дату укладання становить 7 449 300 грн, крім того ПДВ 1 489 860 грн, разом з ПДВ 8 939 160 грн.

Відповідно до п. 5.1. Договору оплата за природний газ за відповідний розрахунковий період (місяць) здійснюється споживачем виключно грошовими коштами в наступному порядку:

- 70 % вартості фактично переданого відповідно до акту приймання-передачі природного газу до останнього числа місяця, наступного за місяцем, в якому було здійснено постачання газу.

Остаточний розрахунок за фактично переданий відповідно до акту приймання-передачі природний газ здійснюється споживачем до 15-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем, в якому споживач повинен був сплатити 70 % грошових коштів за відповідний розрахунковий період. У разі відсутності акту приймання-передачі, фактична вартість використаного споживачем газу розраховується відповідно до умов підпункту 3.5.4 пункту 3.5 цього договору.

Споживач має право здійснити оплату та/або передоплату за природний газ протягом періоду поставки або до початку розрахункового періоду (п. 5.1. договору).

За положеннями п. 5.3. договору оплата за природний газ здійснюється споживачем шляхом перерахування коштів на поточний рахунок постачальника, зазначений в розділі 14 цього Договору. Споживач зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі розрахуватися за поставлений природний газ відповідно до пункту 5.1 цього договору. Кошти, які надійшли від споживача, зараховуються як передоплата за умови оплати споживачем 100% вартості природного газу, замовленого на попередній розрахунковий період, та 100% оплати вартості фактично переданого природного газу у попередні розрахункові періоди.

Споживач зобов`язаний прийняти газ на умовах цього договору, своєчасно оплачувати вартість поставленого природного газу в розмірі та порядку, що передбачені цим договором (ч. 4 п. 6.2. договору).

Постачальник має право отримати оплату за переданий за цим договором природний газ в розмірі та в строки, визначені цим договором (ч. 4 п. 6.3. договору).

У відповідності до п. 7.1. договору за невиконання або неналежне виконання договірних зобов`язань за цим договором сторони несуть відповідальність у випадках, передбачених законодавством і цим договором.

Згідно з п. 7.2. договору у разі прострочення споживачем строків остаточного розрахунку згідно пункту 5.1. та/або строків оплати за пунктом 8.4 цього договору, споживач зобов`язується сплатити постачальнику 3% річних, інфляційні збитки та пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який на раховується пеня, розраховані від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

Пунктом 10.1. договору передбачено, що сторони звільняються від відповідальності за часткове або повне невиконання обов`язків згідно з цим договором, внаслідок настання форс-мажорних обставин, що виникли після укладення договору і сторони не могли передбачити їх.

Строк виконання зобов`язань відкладається на строк дії форс-мажорних обставин (п. 10.2. Договору).

У відповідності до п. 10.4. договору настання форс-мажорних обставин підтверджується в порядку, встановленому чинним законодавством України.

Згідно з п. 10.5. договору виникнення форс-мажорних обставин не є підставою для відмови споживача від сплати постачальнику вартості природного газу, постановленого до їх настання.

За положеннями п. 13.1. договору даний договір набуває чинності з дати його укладання і діє в частині поставки газу до 31 грудня 2022 включно, а в частині розрахунків до повного їх виконання. Продовження або припинення договору можливе за взаємною згодою сторін шляхом підписання додаткової угоди до договору.

Позивачем з листопада 2021 року по грудень 2021 року, з січня 2022 року по травень 2022 року включно було передано, а відповідачем прийнято природного газу, про що свідчать акти приймання-передачі природного газу від 30.11.2021 на суму 236 571, 33 грн з урахуванням ПДВ, від 31.12.2021 на суму 1 004 765, 93 грн з урахуванням ПДВ, від 31.01.2022 на суму 991 372, 09 грн з урахуванням ПДВ, від 28.02.2022 на суму 770 607, 84 грн з урахуванням ПДВ, від 31.03.2022 на суму 487 652, 56 грн з урахуванням ПДВ, від 30.04.2022 на суму 2157, 02 грн з урахуванням ПДВ, від 31.05.2022 на суму 1926, 55 грн з урахуванням ПДВ.

Згідно коригуючого акту приймання-передачі природного газу від 25.04.2022 позивач передав, а відповідач прийняв імпортований природний газ, ввезений на митну територію України в період березня 2022 року на суму з урахуванням коригування 487 231, 64 грн.

Таким чином, загальна сума вартості переданого природного газу становить 3 494 614, 40 грн.

Акти приймання-передачі природного газу за період з листопада 2021 року по грудень 2021 року підписані та скріплені печатками позивача та відповідача.

Акти приймання-передачі природного газу за період з січня 2022 року по травень 2022 року підписані та скріплені печатками позивача та 23.08.2023 направлені ним відповідачу засобами поштового зв`язку, на підтвердження чого надано опис вкладення, фіскальний чек АТ «Укрпошта», список № 24448 згрупованих відправлень.

Також, акти приймання-передачі природного газу за період з січня 2022 року по травень 2022 року були направлені на електронну адресу відповідача.

У листі № 125/2/3-5841 від 06.07.2023 позивач, посилаючись на п. 3.5.4. договору № 20-1035/21-БО-Т від 03.11.2021, зазначив про повторне направлення підписаних та оформлених з його боку у двох примірниках актів приймання-передачі природного газу, спожитого під час дії договору; просив у найкоротший термін повернути на адресу компанії по одному екземпляру підписаних та скріплених печаткою зазначених актів приймання-передачі природного газу.

Відповідач у листі № 03-32/731 від 10.08.2023 зазначив про отримання від позивача 04.08.2023 листів щодо актів приймання-передачі природного газу та про сплату боргу за договором № 20-1035/21-БО-Т від 03.11.2021; акт за грудень 2021 року з датою 31.12.2021, акт за січень 2022 року 31.01.2022, акт за лютий 28.02.2022, акт за березень 31.03.2022, акт за квітень 30.04.2022, акт за травень 31.05.2022. Також, відповідач послався на положення п. п. 10.1., 10.5. договору.

У вимозі про сплату боргу № 125/2/3-6917 від 11.08.2023 позивач вимагав від відповідача негайно погасити заборгованість по договору та сплатити грошові кошти в сумі 1 834 399, 48 грн шляхом безготівкового перерахування на банківський рахунок.

Вказана вимога також була надіслана відповідачу засобами поштового зв`язку, на підтвердження чого надано опис вкладення, фіскальний чек АТ «Укрпошта», список № 24448 згрупованих відправлень.

Згідно інформації АТ "Ощадбанк" № 16/2-09/69389/2023 від 18.10.2023 про надходження коштів на рахунки позивача за період з 03.11.2021 до 11.10.2023, відповідач здійснив оплату за договором № 20-1035/21-БО-Т від 03.11.2021 на загальну суму 1 660 214, 92 грн, зокрема: 22.12.2021 1220 грн, 1449 грн, 2353 грн, 231 549, 33 грн та 29.12.2021 1 423 643, 59 грн.

У відповіді № ТОВВИХ-24-746 від 16.01.2024 ТОВ «Оператор газотранспортної системи України» стосовно споживача з ЕІС-кодом 56XS000023HGX00M повідомлено, що обсяги природного газу, використані ним за період з 23.11.2021 по 31.05.2022 та внесені в алокацію постачальника ТОВ «ГП «Нафтогаз Трейдинг» (ЕІС-код 56X930000010610X), становлять: з 23.11.2021 по 30.11.2021 14 290,89 м3; з 01.12.2021 по 31.12.2021 60 696,28 м3; з 01.01.2022 по 31.01.2022 59 887,18 м3; з 01.02.2022 по 28.02.2022 46 551,17 м3; з 01.03.2022 по 31.03.2022 29 458,30 м3; з 01.04.2022 по 30.04.2022 130,42 м3; з 01.05.2022 по 31.05.2022 116,38 м3. Водночас проінформовано, що споживач з ЕІС-кодом 56XS000023HGX00M у період з 01.11.2021 по 22.11.2021 був зареєстрований в Реєстрі споживачів за іншим постачальником.

Згідно інформації щодо остаточної алокації відборів споживача з ЕІС-кодом 56XS000023HGX00M у період з 23.11.2021 по 31.05.2022, з якої вбачається, що відповідачем з 23.11.2021 по 30.11.2021 спожито 14 290,89 м3; з 01.12.2021 по 31.12.2021 60 696,28 м3; з 01.01.2022 по 31.01.2022 59 887,18 м3; з 01.02.2022 по 28.02.2022 46 551,17 м3; з 01.03.2022 по 31.03.2022 29 458,30 м3; з 01.04.2022 по 30.04.2022 130,42 м3; з 01.05.2022 по 31.05.2022 116,38 м3.

Відповідно до розрахунку суми основного боргу за договором постачання природного газу від 03.11.2021 № 20-1035/21-БО-Т станом на 31.07.2023 основний борг за зобов`язаннями листопад 2021 року 0, 00 грн; основний борг за зобов`язаннями грудень 2021 року 0, 00 грн; основний борг за зобов`язаннями січень 2022 року 572 494, 43 грн, дата виникнення заборгованості 16.03.2022; основний борг за зобов`язаннями лютий 2022 року 770 607, 84 грн, дата виникнення заборгованості 18.04.2022; основний борг за зобов`язаннями березень 2022 року 487 213, 64 грн, дата виникнення заборгованості 16.05.2022; основний борг за зобов`язаннями квітень 2022 року 2157, 02 грн, дата виникнення заборгованості 16.06.2022; основний борг за зобов`язаннями травень 2022 року 1926, 55 грн, дата виникнення заборгованості 18.07.2022; загальна сума вартості переданого природного газу за договором 3 494 614, 40 грн, фактично сплачено 1 660 214, 92 грн, сума основного боргу заявлена до стягнення 1 834 399, 48 грн.

5. Позиція суду.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: 1) договори та інші правочини; 2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; 3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; 4) інші юридичні факти.

Частина 1 статті 202 ЦК України визначає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

В силу ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду (ст. 251 ЦК України).

В силу ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Частиною 1 ст. 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов`язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

За ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 1 статті 614 ЦК України передбачено, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 ЦК України).

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтею 712 ЦК України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Положеннями ст. 692 ЦК України врегульовано порядок оплати товару за договорами купівлі-продажу, який згідно з ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України застосовується також до договорів поставки. Зокрема, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до ст. 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу (ч. 1 ст. 691 ЦК України).

Правові засади функціонування ринку природного газу України регламентовані Законом України "Про ринок природного газу".

За умовами ч. ч. 1, 3 ст. 12 Закону України "Про ринок природного газу" постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов`язується поставити споживачеві природний газ належної якості та кількості у порядку, передбаченому договором, а споживач зобов`язується оплатити вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачені договором. Якість та інші фізико-хімічні характеристики природного газу визначаються згідно із встановленими стандартами та нормативно-правовими актами. Права та обов`язки постачальників і споживачів визначаються, зокрема, договором постачання природного газу.

Згідно з п. 2 ч. 2 ст. 13 Закону України "Про ринок природного газу" споживач зобов`язаний, зокрема, забезпечувати своєчасну та повну оплату вартості природного газу згідно з умовами договорів.

Постановою Кабінету Міністрів України № 1364 від 06.12.2022 Деякі питання формування переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією установлено, що перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, затверджується Міністерством з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій за формою згідно з додатком за погодженням з Міністерством оборони на підставі пропозицій відповідних обласних, Київської міської військових адміністрацій.

Наказом Міністерства розвитку громад та територій України Про затвердження Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією від 28.02.2025 № 376, затверджено Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, згідно якого місто Херсон, який є місцезнаходження відповідача, був тимчасово окупований з 01.03.2022 по 11.11.2022.

За визначенням, яке міститься у ст. 93 ЦК України місцезнаходженням юридичної особи є фактичне місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльністю юридичної особи (переважно знаходиться керівництво) та здійснення управління і обліку.

Верховний Суд у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду переглянув у касаційному порядку постанову Центрального апеляційного господарського суду від 06.12.2023 у справі № 908/1162/23 про стягнення боргу за спожитий у листопаді-грудні 2022 року обсяг електроенергії на об`єкті, який знаходиться у місті Мелітополі (до закінчення перегляду судового рішення Об`єднаною палатою у справі № 908/1162/23 суд зупиняв апеляційне провадження у справі № 916/223/24).

Предметом розгляду Об`єднаною палатою було питання застосування частини другої статті 13 та частини другої статті 13-1 Закону України Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України до правовідносин, які виникли у період з лютого 2022 року по грудень 2022 року, тобто до прийняття Кабінетом Міністрів України постанови від 06.12.2022 № 1364 Деякі питання формування переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією та затвердження Міністерством з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України наказу № 309 Про затвердження Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією.

Відповідно пунктів 1, 3 частини першої статті 3 Закону України Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України № 1207-VII (далі Закон № 1207-VII) для цілей цього Закону тимчасово окупованою територією визначається: сухопутна територія тимчасово окупованих Російською Федерацією територій України, водні об`єкти або їх частини, що знаходяться на цих територіях (пункт 1); інша сухопутна територія України, внутрішні морські води і територіальне море України, визнані в умовах воєнного стану тимчасово окупованими у встановленому Кабінетом Міністрів України порядку (пункт 3).

Так, у справі № 908/1162/23 Верховний Суд, залишаючи постанову суду апеляційної інстанції про відмову в позові без змін, зокрема виснував, що Законом України Про внесення змін до Закону України Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України щодо деяких питань визначення правового статусу тимчасово окупованих територій України в умовах воєнного стану від 16.11.2022 № 2764-ІХ частину третю статті 1 Закону № 1207-VII було викладено в редакції, за якою дата початку і дата завершення тимчасової окупації територій, передбачених пунктом 3 частини першої статті 3 цього Закону, визначаються Кабінетом Міністрів України.

Діюча редакція цієї норми (у відповідності до змін, внесених Законом України Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо звільнення від сплати екологічного податку, плати за землю та податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за знищене чи пошкоджене нерухоме майно № 3050-IX від 11.04.2023) вказує, що дата початку і дата завершення тимчасової окупації територій, які передбачені у пункті 3 частини першої статті 3 цього Закону, визначаються у встановленому Кабінетом Міністрів України порядку.

Як зазначила Об`єднана палата, з 07.05.2022 ані пункт 7 частини першої статті 1-1, ані пункт 1 частини третьої статті 3 Закону № 1207-VII не містили (і зараз також не містять) жодних посилань на те, що статус тимчасово окупованих вказані у них території набувають залежно від наявності чи відсутності (а так само і дати ухвалення) будь-якого рішення того чи іншого повноважного органу державної влади України РНБО, Кабінету Міністрів України чи іншого органу в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Кабінет Міністрів України 06.12.2022 затвердив постанову Деякі питання формування переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, відповідно до якої перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затверджується Міністерством з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій за формою згідно з додатком за погодженням з Міністерством оборони України з урахуванням пропозицій відповідних обласних, Київської міської військових адміністрацій.

Відповідно до наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 № 309 Про затвердження Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23.12.2022 за № 1668/39004, датою окупації Мелітопольської міської територіальної громади визначено 25.02.2022.

Однак у відповідності до регулювання, запровадженого Законом України від 21.04.2022 № 2217-ІХ Про внесення змін до деяких законів України щодо регулювання правового режиму на тимчасово окупованій території України правовий статус тимчасово окупованої території РФ в розумінні пункту 1 частини першої статті 3 Закону № 1207-VII не залежить від того, чи ухвалив (і якщо ухвалив то коли саме) той чи інший повноважний орган державної влади України (РНБО, Кабінет Міністрів України чи інший орган в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України) рішення про визнання певної частини території України тимчасово окупованою. Таке рішення повноважного органу державної влади України (зокрема, і Кабінету Міністрів України) для територій, визначених у пункті 1 частини першої статті 3 Закону № 1207-VII, має не конститутивне, а лише інформативне значення, з публічною достовірністю підтверджуючи конкретну дату, з якої фактична окупація певної частини території України почалася чи припинилася.

З огляду на викладене у постанові зі справи № 908/1162/23, Об`єднана палата дійшла висновку про відсутність підстав для відступу від висновку, викладеного Верховним Судом у постанові зі справи №910/9680/23 про поширення положень статті 13-1 Закону України Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України на території, тимчасово окуповані в період воєнного стану, лише з огляду на загальновідомий факт окупації таких територій за відсутності відповідного рішення Кабінету Міністрів України.

Об`єднана палата, залишаючи без змін постанову суду апеляційної інстанції у справі № 908/1162/23 про відмову в позові, зазначила про те, що підставою для відмови в позові у цій справі, враховуючи положення статті 13-1 Закону України Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України, є заборона передачі електроенергії відповідачу, оскільки факт тимчасової окупації міста Мелітополь є загальновідомим фактом, що не потребує окремого доказування у даному судовому провадженні.

Великою Палатою Верховного Суду 22.01.2026 постановлено ухвалу у справі № 280/5808/23 (забезпечено надання загального доступу до тексту: 10.02.2026), відповідно до якої справу № 280/5808/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Слов`янський пух Україна до Запорізької митниці про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії, провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю Слов`янський пух Україна на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 13.02.2024, повернуто відповідній колегії Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду для розгляду.

В постанові від 01.04.2026 у справі № 280/5808/23 Верховний Суд вказав на те, що для застосування обмежень, передбачених статтею 13 Закону № 1207-VII, необхідним є не лише факт визнання відповідної території тимчасово окупованою, а й наявність окремого рішення Кабінету Міністрів України про поширення на неї обмежень, визначених цією статтею. Рішення про визнання території тимчасово окупованою, яке у визначеному Кабінетом Міністрів України порядку приймалося Міністерством з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України (зокрема наказ Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22 грудня 2022 року № 309 Про затвердження Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, зареєстрований у Міністерстві юстиції України 23 грудня 2022 року за № 1668/39004, який був чинний до 19 березня 2025 року), саме по собі не може замінювати рішення Кабінету Міністрів України про введення відповідних обмежень, передбачених статтею 13 Закону № 1207-VII. Це зумовлено тим, що зазначені рішення мають різну правову природу, приймаються різними суб`єктами владних повноважень та тягнуть відмінні правові наслідки.

Суд ураховує вищезазначені висновки Верховного Суду у справі № 908/1162/23 відповідно до положень ч. 4 ст. 236 ГПК України, оскільки правовідносини у справах є подібними за змістовим критерієм.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Приписами ст. ст. 76, 77 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Згідно із ст. ст. 78, 79 ГПК України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Як зазначено судом вище та підтверджується матеріалами справи, 03.11.2021 між ТОВ Газопостачальна компанія Нафтогаз Трейдинг та ХДУ було укладено договір № 20-1035/21-БО-Т постачання природного газу, за умовами якого позивачем були прийняті на себе зобов`язання щодо постачання відповідачу природного газу.

На підтвердження факту виконання прийнятих на себе зобов`язань за вказаним договором ТОВ Газопостачальна компанія Нафтогаз Трейдинг було надано акти приймання-передачі природного газу на загальну суму 3 494 614, 40 грн, які за період з січня 2022 року по травень 2022 року не підписані ХДУ.

Як вбачається з розрахунку суми основного боргу за договором постачання природного газу від 03.11.2021 № 20-1035/21-БО-Т станом на 31.07.2023 загальна сума вартості переданого природного газу за договором 3 494 614, 40 грн, фактично сплачено 1 660 214, 92 грн, сума основного боргу заявлена до стягнення 1 834 399, 48 грн. При цьому, борг нарахований за період січень 2022 року по травень 2022 року.

Тобто, предметом спору у даній справі фактично є вимога ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» про стягнення з відповідача заборгованості за спожитий у січні-травні 2022 року природний газ за договором № 20-1035/21-БО-Т від 03.11.2021 у розмірі 1 834 399, 48 грн.

При цьому, суд ураховує, що відповідно до положень укладеного між сторонами договору, а саме п. 5.1. «оплата за природний газ за відповідний розрахунковий період (місяць) здійснюється споживачем виключно грошовими коштами в наступному порядку:

- 70 % вартості фактично переданого відповідно до акту приймання-передачі природного газу до останнього числа місяця, наступного за місяцем, в якому було здійснено постачання газу.

Остаточний розрахунок за фактично переданий відповідно до акту приймання-передачі природний газ здійснюється споживачем до 15-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем, в якому споживач повинен був сплатити 70 % грошових коштів за відповідний розрахунковий період. У разі відсутності акту приймання-передачі, фактична вартість використаного споживачем газу розраховується відповідно до умов підпункту 3.5.4 пункту 3.5 цього договору». Відтак, за поставлений в січні 2022 року природний газ, відповідач мав здійснити частину оплати до 28 лютого 2022 року, а решту коштів доплатити до 15 березня 2022 року включно. Відповідно, оплата вартості природного газу за лютий 2022 року підлягала сплаті до 31 березня 2022 року та 15 квітня 2022 року.

Судом, на підставі Розрахунку основного боргу, наданого Позивачем, встановлено, що за листопад-грудень 2021 року борг за Відповідачем відсутній. А борг за зобов`язаннями січень 2022 року виник 16.03.2022, а за лютий 2022 року 18.04.2022.

Таким чином, позивач просить стягнути з відповідача заборгованість, за поставлений природний газ у період з січня 2022 року по травень 2022 року, що виникла у період, коли місто Херсон знаходилося під тимчасовою окупацією військ Російської Федерації.

Ураховуючи, що окупація території місцезнаходження відповідача (м. Херсон) з 24.02.2022 є загальновідомим фактом (підтвердженим до того ж Кабінетом Міністрів України), а також беручи до уваги положення ст. 13-1 Закону №1207-VII, якою встановлено пряму заборону на переміщення послуг трубопровідним транспортом на тимчасово окуповану територію, суд дійшов висновку, що позивач у спірний період, зокрема з 24.02.2022, не мав права здійснювати господарську діяльність щодо постачання на окуповану територію, у тому числі природного газу відповідачу.

З моменту окупації російськими військами міста Херсон, державні органи України втратили контроль над цією територією, що є загальновідомим фактом та не потребує будь-якого нормативного підтвердження. Матеріали справи не містять та сторонами не надано доказів того, що саме відповідач продовжував споживати природний газ, починаючи з 25.02.2022.

З огляду на викладене, суд відхиляє доводи позивача, що за умови відсутності окремого рішення Кабінету Міністрів України щодо територій, тимчасово окупованих, починаючи з 24.02.2022, встановлену процедуру (порядок) з припинення (обмеження) постачання природного газу споживачу, положення статей 3, 13 та 13-1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», не можуть бути застосовані до правовідносин сторін.

Таким чином, враховуючи те, що факт окупації міста Херсон з 24.02.2022 є загальновідомим фактом, то, враховуючи положення статті 13-1 Закону № 1207-VII, у даний період не могла виникнути заборгованість з надання на окуповану територію послуг, в тому числі і послуг з постачання природного газу.

При цьому, господарським судом враховано, що строк виконання зобов`язань з оплати вартості природного газу, поставленого у січні та у лютому місяцях 2022 року, припав на період, під час якого банківські установи не мали можливості здійснювати розрахункові операції внаслідок тимчасової окупації відповідної території, що, у свою чергу, об`єктивно унеможливлювало своєчасне виконання відповідачем вказаних грошових зобов`язань.

Так, з 24.02.2022 у зв`язку з повномасштабним вторгненням російської федерації на територію України, Указом Президента України №64/2022 введено воєнний стан, який триває і станом на дату даної судової справи. Відповідно до статті 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» воєнний стан це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень. Законодавство України визначає обставини непереборної сили як надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами.

Виникнення обставин непереборної сили не звільняє сторону від обов`язку за договором, а лише є легітимною підставою відстрочити виконання такого обов`язку до закінчення їх дії. Введення воєнного стану неодмінно впливає на спроможність своєчасного ведення розрахунків та обмежує безперешкодне провадження господарської діяльності, що є загальновідомим та нормативно врегульованим.

Статтею 617 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Судом ураховано, що відповідно до листа Торгово-промислової палати України №2024/02.0-7.1 від 28.02.2022 визнано форс-мажорною обставиною військову агресію російської федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану 24.02.2022 року. Торгово-промислова палата України підтверджує, що зазначені обставини з 24.02.2022 року до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними. Це означає, що війна є форс-мажором, тобто обставиною непереборної сили, яка звільняє від відповідальності у випадку несвоєчасного виконання зобов`язання, виконання якого настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання відповідно якого стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).

Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків, згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт та ситуації, що з ним пов`язані (включаючи, але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, ембарго, діями іноземного ворога): загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибухи, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані положеннями відповідних рішень або актами державних органів влади, закриття морських проток, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також обставини, викликані винятковими погодними умовами чи стихійним лихом епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха, тощо (ч. 2 ст. 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати України»). Наказом Міністерства розвитку громад та територій України 28.02.2025 № 376 затверджено Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією (далі Перелік).

З урахуванням встановлених судом обставин та вищевикладеного, введення воєнного стану, територіальне знаходження Відповідача в окупації, створило умови за яких є об`єктивно неможливим виконання зобов`язань за визначеними умовами Договору укладеного між сторонами.

Водночас, п. 10.5 Договору від 03.11.2021 сторони погодили, що виникнення форс-мажорних обставин не є підставою для відмови Споживача від сплати Постачальнику вартості природного газу, поставленого до їх настання. Таким чином, якщо форс-мажорні обставини настали 24.02.2022, то споживач не може відмовитися від сплати постачальнику вартості природного газу, поставленого до запровадження воєнного стану. Разом з тим, відповідно до п.10.2 Договору, строк виконання зобов`язань відкладається на строк дії форс-мажорних обставин. Тобто відповідно до договірних правовідносин позивач має право висунути вимогу про стягнення з відповідача боргу, зокрема в судовому порядку, за період до 24.02.2022 на момент завершення обставин непереборної сили.

Суд бере до уваги також доводи Відповідача, що відповідно до Указів Президента України введений воєнний стан триває, до того ж, згідно з Переліком територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, затверджених наказом Міністерства розвитку громад та територій України від 28 лютого 2025 року № 376, 22.11.2022 Херсонська міська територіальна громада відноситься до прифронтової території (бойових дій) до теперішнього часу.

У постанові КЦС ВС від 13 березня 2024 року у справі № 686/16312/22 Верховним Судом зазначено, що «у договорі сторони домовилися про те, що строк, встановлений для виконання стороною зобов`язань за договором, подовжується на період, аналогічний періоду дії для такої сторони форс-мажорних обставин, та визначили, що якщо дія форс-мажорних обставин продовжується більш ніж один місяць, сторони можуть змінити умови договору чи вимагати його розірвання. Тобто учасники обороту визначили, як форс-мажор впливає на строки виконання цивільноправового зобов`язання та правові наслідки існування форс-мажору (право на зміну чи розірвання договору). Отже, з урахуванням договору строк виконання обов`язку щодо повернення зерна не настав унаслідок існування форс-мажорних обставин».

Відповідно до постанови КГС ВС від 12 жовтня 2023 року у справі № 908/1620/22 Верховний Суд виснував, що «існування форс-мажорних обставин звільняє сторону договору саме від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов`язання, а не від обов`язку виконати це зобов`язання після припинення таких обставин. У випадку виникнення обставин непереборної сили, термін виконання зобов`язань сторін за договором може просто переноситись (продовжуватися) на строк, протягом якого діють такі обставини та їх наслідки».

Отже, суд при вирішенні даної справи ураховує в порядку ч. 4 ст. 236 ГПК України висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду, та, з урахуванням встановлених обставин у даній справі, зазначає, що з урахуванням договору постачання природного газу від 03.11.2021, строк виконання грошового зобов`язання, яке виникло у березні-квітні 2022 року після введення воєнного стану та окупації м. Херсон з оплати вартості поставленого природного газу в січні та лютому до моменту введення воєнного стану та окупації м. Херсон, - не настав унаслідок існування форс-мажорних обставин. При цьому, відповідачем в ході розгляду даної судової справи доведено зв`язок між невиконанням грошового зобов`язання і воєнними діями в Україні.

Судом відхиляються посилання позивача на те, що Кабінетом Міністрів України було прийнято ряд постанов, якими на ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» та інших постачальників природного газу було покладено спеціальні обов`язки постачання природного газу без жодних застережень та заборон щодо окупованих територій та окремого рішення Кабінету Міністрів України про введення будь-яких обмежень господарської діяльності на цих територіях не приймалося.

Відповідно до вимог ст. 9 Закону України «Про правотворчу діяльність» законодавство України це взаємопов`язана та упорядкована система нормативно-правових актів України і чинних міжнародних договорів. Законодавство України структурується від актів вищої юридичної сили до актів нижчої юридичної сили з урахуванням засад конституційного ладу в Україні, компетенції та територіальної юрисдикції суб`єкта правотворчої діяльності, визначеної Конституцією України та (або) законом, інших особливостей, визначених Конституцією України та (або) законом.

Стаття 19 Закону України «Про правотворчу діяльність» визначає юридичну силу та ієрархію нормативно-правових актів та регламентує, що юридична сила це властивість нормативно-правових актів та встановлених ними норм права, що є основою для визначення співвідношення їх взаємної ієрархічної підпорядкованості у системі нормативно-правових актів, зумовленого сукупністю ознак, що випливають із засад конституційного ладу в Україні, компетенції та територіальної юрисдикції суб`єкта правотворчої діяльності, визначених Конституцією України та (або) законом та інших особливостей, визначених Конституцією України та (або) законом.

У пункті 3 частини 2 статті 19 Закону України «Про правотворчу діяльність» визначено, що, з урахуванням вимог частини першої цієї статті в Україні встановлюється така ієрархія нормативно-правових актів, зокрема, закони приймаються на основі Конституції України, чинних міжнародних договорів України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, мають на території України вищу юридичну силу, ніж нормативно-правові акти, зазначені у пунктах 4-13 цієї частини, і є обов`язковими до виконання на території України.

Водночас, до нормативно-правових актів, зазначених у пунктах 4-13 частини 2 статті 19 Закону України «Про правотворчу діяльність» відносяться постанови Кабінету Міністрів України (пункт 5), накази міністерств (пункт 6) та нормативно-правові акти інших державних органів (пункт 7).

Таким чином, з огляду на ієрархію нормативно-правових актів, та враховуючи приписи статті 13-1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» про заборону передачі газу на тимчасово окуповану територію (і така заборона має абсолютний характер), суд відхиляє аргументи позивача щодо неврахування зазначеної норми у сукупності з вищевказаними постановами Кабінету Міністрів України.

Визначальним за висновком об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладеним у постанові від 03.10.2025 у справі № 908/1162/23, є неможливість (заборона) передання товару на тимчасово окуповані території у силу приписів статті 13-1 названого Закону, що, зі свого боку, є самостійною і достатньою підставою для відмови у позові у справі. (постанова Верховного Суду від 11.05.2026 у справі № 916/4397/23).

Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 19.08.2022 у справі №908/2287/17 зазначив, що сертифікат ТПП, який підтверджує наявність форс-мажорних обставин, не може вважатися беззаперечним доказом про їх існування, а повинен критично оцінюватися судом з урахуванням встановлених обставин справи та у сукупності з іншими доказами (подібні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду від 14.02.2018 у справі №926/2343/16, від 16.07.2019 у справі №917/1053/18 та від 25.11.2021 у справі №905/55/21). Адже визнання сертифіката торгово-промислової палати беззаперечним та достатнім доказом про існування форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) без надання судом оцінки іншим доказам суперечить принципу змагальності сторін судового процесу.

Також, Верховний Суд вказав, що сертифікат ТПП не є єдиним або обов`язковим доказом існування форс-мажорних обставин; навіть за відсутності сертифіката ТПП, отриманого в передбаченому законом порядку, сторона не позбавлена можливості доводити наявність форс-мажорних обставин іншими доказами, якщо інше не встановлено законом чи договором (постанова від 13.09.2023 у справі №910/7679/22).

У постанові Верховного Суду у справі № 908/1620/22 від 12.10.2023 зазначено, що існування форс-мажорних обставин звільняє сторону договору саме від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов`язання, а не від обов`язку виконати це зобов`язання після припинення таких обставин. У випадку виникнення обставин непереборної сили, термін виконання зобов`язань сторін за договором може просто переноситись (продовжуватися) на строк, протягом якого діють такі обставини та їх наслідки. Введення воєнного стану на території України є форс-мажором та є підставою для звільнення від відповідальності за порушення договору тільки в тому випадку, якщо саме ця обставина стала підставою для невиконання договірних зобов`язань. Тобто підлягає доведенню зв`язок між невиконанням зобов`язань і воєнними діями в Україні.

Згідно з умовами укладеного між сторонами договору виникнення форс-мажорних обставин продовжує строк виконання взаємних зобов`язань сторін за таким договором на період дії таких обставин.

Ураховуючи те, що відповідно до умов договору строк виконання зобов`язання з оплати за договором від 03.11.2021 (за спожитий газ до введення воєнного стану) припав на період, коли настали та тривають обставини непереборної сили, що безперечно вплинуло на спроможність своєчасного ведення розрахунків бюджетною установою та обмеження безперешкодного провадження діяльності, що також є загальновідомим та нормативно врегульованим, зокрема п. 17 Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 09.06.2021 № 590, то підстави для стягнення з відповідача заборгованості, а також нарахування пені, трьох відсотків річних та інфляційних втрат до завершення таких обставин відсутні.

Ураховуючи вищенаведене, суд відмовляє у стягненні основної заборгованості з електроенергії, нарахованої за період із січня 2022 року по травень 2022 року.

Позивач також просив стягнути з відповідача пеню у сумі 386 927, 97 грн, 3% річних у сумі 89 750, 97 грн та інфляційні втрати у сумі 356 780, 18 грн.

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За приписами ст. 610, п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Оскільки судом не встановлено факту порушення відповідачем зобов`язання зі сплати основного боргу, у задоволенні позову у частині стягнення пені у сумі 386 927, 97 грн, 3% річних у сумі 89 750, 97 грн та інфляційних втрат у сумі 356 780, 18 грн судом відмовляється.

Незважаючи на те, що стаття 625 ЦК України передбачає нарахування інфляційних втрат і трьох процентів річних незалежно від вини боржника, її застосування не може відбуватися ізольовано від інших норм законодавства та принципу системності правового регулювання. У випадку, коли спеціальним законом встановлено обмеження на здійснення відповідної господарської діяльності у зв`язку з тимчасовою окупацією, суд зобов`язаний оцінити, чи не суперечитиме автоматичне застосування наслідків, передбачених статтею 625 Цивільного кодексу України, публічно-правовим приписам і меті спеціального регулювання.

Невиконання грошового зобов`язання у спірний період було зумовлене об`єктивними обставинами, пов`язаними з окупацією території та фактичним припиненням належного функціонування банківської та казначейської системи. За таких умов прострочення виконання не може розцінюватися як наслідок недобросовісної поведінки або неправомірного користування чужими грошовими коштами.

Застосування компенсаційних механізмів статті 625 ЦК України у ситуації, коли боржник був об`єктивно позбавлений можливості здійснити платіж, призвело б до перекладення на нього надмірного тягаря відповідальності, що суперечить принципам справедливості та розумності, закріпленим у статті 3 цього Кодексу.

Суд враховує, що компенсаційна природа інфляційних втрат та трьох процентів річних спрямована на відновлення майнової сфери кредитора у разі неправомірного користування його коштами. Водночас у період дії правового режиму тимчасової окупації відсутні підстави вважати, що боржник здійснював таке користування з власної волі або у спосіб, який порушує баланс інтересів сторін.

Відповідальність не може ґрунтуватися виключно на формальному факті прострочення без урахування об`єктивної неможливості виконання зобов`язання.

Механічне нарахування пені за кожен день прострочення без урахування реального правового режиму відповідної території суперечило б завданню господарського судочинства справедливому, неупередженому та ефективному вирішенню спорів. Саме тому суд при вирішенні спору враховує не лише текст договору, який, звісно, містить, у тому числі умови щодо застосування пені, а й об`єктивний контекст його виконання.

Стабільність правозастосування передбачає, що суб`єкти господарювання повинні мати можливість прогнозувати правові наслідки своєї поведінки. Умови воєнного стану та тимчасової окупації сформували особливий правовий режим, який об`єктивно змінює звичайну модель господарської відповідальності. Свобода договору не є абсолютною та реалізується в межах імперативних приписів закону. У період дії спеціального правового режиму тимчасово окупованої території воля сторін не могла реалізовуватися поза межами встановлених державою обмежень. Отже, покладення на боржника відповідальності за невиконання зобов`язання в період, коли виконання суперечило або фактично унеможливлювалося імперативними заборонами, означало б ігнорування пріоритету публічно-правового регулювання та принципу верховенства права.

Суд зазначає, що на розгляд Об`єднаної палати у межах справи №908/1162/23 було передано питання про відступ від висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 07.03.2024 у справі № 910/9680/23. Так, спірним періодом у справі № 910/9680/23 був лютий-серпень 2022 року. За результатом розгляду справи №908/1162/23 Верховний Суд у постанові від 03.10.2025 залишив постанову суду апеляційної інстанції про відмову в позові без змін, а також не знайшов підстав для відступу від висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 07.03.2024 у справі № 910/9680/23.

Підсумовуючи вищевикладені висновки Верховного Суду щодо застосування норм Закону №1207-VII у подібних правовідносинах, господарський суд доходить висновку про необхідність застосування положень Закону до правовідносин сторін у даному спорі з дати тимчасової окупації Херсонської міської територіальної громади, тобто з 01.03.2022 до 11.11.2022.

З урахуванням наведеного, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді усіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню.

Щодо судових витрат.

Відповідно до ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно з ч. 4 ст. 129 ГПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову на відповідача; 2) у разі відмови в позові на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Ураховуючи відмову у позові, судові витрати відповідно до ст. 129 ГПК України покладаються на позивача.

Керуючись ст. ст. 73, 74, 123, 129, 219, 232, 233, 236, 237, 238, 239, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Відмовити у позові повністю.

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 241 ГПК України та підлягає оскарженню до Південно-західного апеляційного господарського суду в порядку ст. 256 ГПК України.

Повне рішення складено та підписано 25 вересня 2026 року.

Суддя О.О. Мусієнко